Літературна вітальня "На крилах поезії"

 

Тема: «На крилах поезії» (до Всесвітнього дня поезії)

Мета:   виховувати любов до художнього слова, розвивати розуміння життєвої філософії через мистецьке світобачення.

Формат: літературна вітальня (учні , запрошені гості)

Саксафон

Ведуча

Добрий день, шановні відвідувачі «Літературної кав’ярні».

Наша зустріч  - не випадкова. Це своєрідний анонс творчості митців слова.   

Ведуча. Сьогодні, 21 березня, Всесвітній день поезії. Це свято відзначається щороку в день весняного рівнодення. У відривному «Українському народному календарі»  день поезії  з’явився вперше 2004 року.

Ведуча. У поезії є своє народження, день народження,  як у людини. Поезія має свою історію. Цей день ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані.

Ведуча. Ми з вами сьогодні не тільки будемо читати поезію, а й будемо обмінюватися думками, спілкуватися. Ви маєте можливість пізнати життєву філософію через мистецьке світобачення.

Ведуча. Скажіть, які асоціації викликає у вас слово «життя»?  Дякую.

Ведуча. А мені, наприклад, наше життя нагадує Книгу, в якій щодня, щогодини з’являються нові записи. І кожний із нас є автором свого роману з короткою назвою «Життя», а починається він у всіх однаково: «Людина народжується і з Божим благословенням  приходить  у цей світ…».

Спочатку це чисті білі аркуші, без помилок та вирваних сторінок, без закреслених слів, які іноді  бездумно кидаємо, а потім шкодуємо про сказане, там багато мрій і бажань. Але чи реалізуються вони, і від кого це  залежить? Відповідь на ці риторичні запитання ми знайдемо у вірші Ліни Костенко «Крила». Пропоную Вам переглянути відео до поезії Ліни Костенко ,,КРИЛА" і поміркувати, які крила тримають людину на землі.
Ведуча

Поетичні рядки Ліни Костенко читав нині покійний, Богдан Ступка, український актор театру і кіно, народний артист УРСР, Герой України. Ви звернули увагу, що вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки?

Що це за крила, які тримають людину на землі? (честь, гідність, працьовитість). Тому так важливо, щоб поруч із вами були ті, хто підтримає, зрозуміє, і не зламає «наші крила».

Ведуча. Продовжуючи цей поетичний ряд, варто пригадати відому всім нам поезію Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?» 

(Учні декламують)

Ведуча

Як бачимо, про філософію життя важко говорити мовою щоденної прози, набагато виразніше про це промовляє поезія.

(«Страшні слова, коли вони мовчать» Л.Костенко)

Ведуча. Один із поетів-емігрантів -  Євген Маланюк писав:

Як в нації нема вождів, тоді вожді її поети

(«Стилет чи стилос» Є.Маланюк)

Хто ж такі поети? Цікаво почути ваші міркування.

Ведуча Багато століть поспіль люди намагаються розумом пояснити феномен поезії та марно. Серед наших гостей є люди, обдаровані поетичним талантом, вони займають активну  життєву позицію і, як оголений нерв, пропускають крізь своє серце чужий біль, розпач і страждання.

(Гусак Ніколь, Волкова Н.О.,Симоненко  К. ) 

-Запрошуємо Гусак Ніколь продемонструвати свою творчість. Із цими поезіями вона буде брати участь у конкурсі ЗОТГ «Золоте перо»                                                          

Ведуча. Хотілося б сьогодні згадати про нашого вчителя, земляка, людину, у якої щирі почуття,широка і тепла душа, вічні зв’язки з рідною домівкою, з якої пішов у незвідані світи - Вакулу Юрія Михайловича і прочитати його вірші . (вірші Ю.Вакули)

 Наш навчальний заклад спільно із міською бібліотекою для дорослих за підтримки депутата обласної ради – Волкова В.П.,міського голови – Савченка А.В. готують до друку збірку поезій Юрія Вакули «Серце вчителя»

Ведуча Є в нашому житті прекрасне почуття, яке оспівано не одним поколінням митців – це кохання. Воно непередбачуване

На фоні музики учні читають діалоги.

Перша пара :

- Я подарую тобі найменшу зірку зі всіх, які можна побачити на небі.

- Чому? Я люблю великі, яскраві зірки.

- Інші уже давно подаровані, в них сотні імен, їм не вистачить сили дарувати всім радість. А ця маленька, тільки твоя, тому що її більше нікому не дарували, і вона буде світити тільки для тебе, і тільки ти зможеш знайти її серед всіх інших і будеш щаслива.

Друга пара:

- Я подарую тобі квітку, що ще не розпустила свої пелюстки.

- Чому? Я люблю розквітлі.

- Тому, що ця квітка хоче твоєї любові, твоєї турботи, вона хоче цвісти тільки для тебе. Тільки ти побачиш, як проб´ються її пелюстки, і посміхнешся, а вона посміхнеться тобі у відповідь, і ти станеш щасливою.

Третя пара:

- Я подарую тобі бурхливе море.

- Чому? Я люблю спокійне море.

- Тому, що море хоче, щоб ти його заспокоїла, погладила ніжною рукою його хвилі. І тоді воно заспокоїться і подарує тобі щастя.

Ведуча

Кохати, віддавати частину свого тепла, значить, уже бути щасливою людиною. А що таке щастя для вас?

Ведуча

Отож, кохати, значить, уже бути щасливою людиною.

Кохання  може  вискочити  перед нами, як з-під землі вихоплюється убивця в темному провулку..."– саме так з першого погляду покохали одне одного герої М.Булгакова Майстер і Маргарита. Та іноді потрібен час, щоб зрозуміти почуття.

читання поезій учнями

Ведуча

На уроках зарубіжної літератури учні 11 -х класів познайомимося із сузір’ям російських поетів «срібної доби». Це О.Блок, М.Гумільов, А.Ахматова, М.Цвєтаєва, Б. Пастернак, В.Маяковський, Й.Мандельштам, С.Єсенін.

У кожного з них великий поетичний талант і трагічна доля.

Учні декламують поезії

Ведуча

Ось перед вами  зворушлива скульптура під назвою «Історія кохання» або «Пам’ятник закоханим»? 

Розповідь учнів

Ця скульптура зображує закоханих бабусю і дідуся, з’явилася вона в Маріїнському парку біля мосту закоханих у травні 2013 року.

Історія кохання Мокрини Юзрук і Луїджі Педутто, яким присвячений пам’ятник, не залишає байдужим нікого.

Зустрілися українка Мокрина та італієць Луїджі в австрійському таборі для військовополонених у 1943 році, де провели два роки. Після закінчення війни закоханим довелося розлучитися. Мокрину відвезли на батьківщину, а у Луїджі залишився тільки клаптик паперу з її адресою. Проте потрапити в післявоєнний СРСР було неможливо. Згодом дівчина вийшла заміж, народила двох дітей. А Луїджі одружився на батьківщині, у нього теж народився син. Знову закохані зустрілися після 60 років розлуки в студії телепередачі «Жди меня». Кілька хвилин вони не могли випустити один одного з обіймів.

(«Українське альфреско» Л.Костенко)

Ведуча Наша зустріч добігає до кінця. Не забувайте, що у нашій Книзі «Життя» немає чернеток, і ми щодня пишемо "чистовик", єдиний примірник, тому любіть життя, цінуйте кожну хвилину, читайте поезії і надихайтесь прикладами достойних людей, їх так багато поруч .

 «Між іншим»  Л.Костенко

Коли я буду навіть сивою,

 і життя моє піде мрякою,

 а для тебе буду красивою,

 а для когось, може, й ніякою.

 А для когось лихою, впертою,

 ще для когось відьмою, коброю.

 А між іншим, якщо відверто,

 то була я дурною і доброю.

 Безборонною, несинхронною

 ні з теоріями, ні з практиками.

 і боліла в мене іронія

 всіма ліктиками й галактиками.

 І не знало міщанське кодло,

 коли я захлиналась лихом,

 що душа між люди виходила

 забинтована білим сміхом.

 І в житті, як на полі мінному,

 я просила в цьому сторіччі

 хоч би той магазинний мінімум:

 — Люди, будьте взаємно ввічливі! —

 і якби на те моя воля,

 написала б я скрізь курсивами:

 — Так багато на світі горя,

 люди, будьте взаємно красивими!

«Так ніхто не кохав»

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

 лиш приходить подібне кохання.

 В день такий розцвітає весна на землі

 І земля убирається зрання..

 Дише тихо і легко в синяву вона,

 простягає до зір свої руки...

 В день такий на землі розцвітає весна

 і тремтить од солодкої муки...

Ведуча Я бажаю всім нам працювати над собою, аналізувати свої вчинки, думки, слова. Пам’ятайте, ви – майбутнє нації, даруйте людям світло і добро.

Ведуча. І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! (Л.Костенко)