Микола Куліш. Життєвий і творчий шлях митця. Зв'язок із театром Л. Курбаса. Національний матеріал і вселюдські, "вічні" мотиви та проблеми у п’єсах. Сатирична комедія "Мина Мазайл

Тема уроку: Микола Куліш. Життєвий і творчий шлях митця. Зв'язок із театром Л. Курбаса. Національний матеріал і вселюдські, "вічні" мотиви та проблеми у п’єсах. Сатирична комедія  "Мина Мазайло". Особливості сюжету (11 клас)

Очікувані результати:

предметні компетентності: учні розуміють особливості розвитку драматургії й театру 1920-х років; розповідають про це; проводять аналогії з іншими явищами культури; знають творчу біографію письменника, його зв’язок із театром Курбаса; розуміють історико-політичні чинники, які вплинули на зіткнення головних дійових осіб у сатиричній комедії; сатиричне спрямування п’єси;

ключові компетентності: учні осмислюють роль соціального статусу, моделі його досягнення; формують уявлення про справжні та фальшиві цінності, спираючись на текст; висловлюють власні міркування, проводячи аналогії з сучасним життям; усвідомлююьб роль української мови як ключового чинника творення нації, самоствердження особистості;

емоційно-ціннісне ставлення: розвиток у учнів критичного мислення, готовність захищати власну мовну ідентичність; усвідомлення належності до рідного народу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Обладнання: тестові завдання.

План уроку:

І. Актуалізація опорних знань учнів.

1.1. Фронтальне опитування.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

2.1. Слово вчителя.

2.2. Робота у зошитах.

2.3. Бесіда за цитатою.

III. Сприймання та засвоєння нової навчальної інформації.

3.1. Повідомлення вчителя.

3.2. Переказ біографії учнями.

3.3. Доповіді учнів.

3.4. Доповнення вчителя.

3.5. «Мозковий штурм».

IV. Підсумок уроку.

4.1. Самостійне виконання тестів у зошиті.

4.2. Індивідуальне оцінювання учнів.

V. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

1.1. Фронтальне опитування.

- «Українець у Європі, європеєць в Україні» - про кого ці слова?

- Чи знаєте ви хто такий Микола Куліш?

- Які його твори вам уже відомі?

- Що ви можете сказати про митця? Про його творчість?

- Чи знайоме вам слово «кулішівка»? Що це?

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

2.1. Слово вчителя.

- Сьогодні на уроці ми розглянемо життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв'язок із театром Л. Курбаса. Національний матеріал і вселюдські, "вічні" мотиви та проблеми у п’єсах. Ознайомимося з сатиричною комедією  "Мина Мазайло".

2.2. Робота у зошитах.

Учні записують тему уроку у зошити.

2.3. Бесіда за цитатою.

- «Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства» - такої думки був про митця Микола Бажан.

- Як ви розумієте його слова?

- Яке враження справили на вас ці слова?

- Як би ви нічого не знали про Миколу Куліша, яким би ви його уявили, почувши ці слова?

III. Сприймання та засвоєння нової навчальної інформації.

3.1. Повідомлення вчителя .

Слово  про М. Куліша — драматурга зі світовою славою

   Тепла Херсонщина. Холодна хата сім’ї наймитів. У День святого Миколая народжується Микола Куліш – драматург, інтелектуал, людина з крутим почуттям гумору і дуже коротким життям. Куліш народився напередодні свята зимового Миколая 18 грудня 1892 р. у родині наймитів Гурія й Уляни у Чаплинці Із п’яти років хлопчик почав працювати у наймах, але у 1901–1905 рр. навчався у чаплинській чотирикласній школі, де він проявив себе як здібний учень з надзвичайно гарною пам’яттю.

Село Чаплинка, крім того, що дало життя Кулішеві, як тоді, так і зараз нічим особливим не вирізняється. Це прозвучить дещо дивно, але найщасливіші дні в дитинстві Миколи минули за шкільною партою. Щоправда, один шкільний день запам’ятався не тільки безпосередньою дитячою радістю, але й глибоко прокушеною лівою рукою: коли маленький Коля окрилено й легковажно біг вулицею додому, на нього кинувся величезний пес. Мати обмила, перев’язала, а потім покарала – син забруднив кров’ю нову сорочку. Рука гоїлась важко.

    Мати Миколи Куліша померла досить рано – 1906 року. Батько починає часто випивати, згодом одружується – слабкі сімейні зв’язки між батьком і сином поволі обриваються. Однак, за рік до цієї сумної події в життя хлопця втрутився щасливий випадок: завдяки ініціативі місцевого вчителя Володимира Губенка й матеріальній допомозі інтелігенції та заможних селян у 100 карбованців, Микола отримав змогу продовжити навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.

У 1905 році Миколка закінчив школу з «похвальним листом». Йому 14 років. У наступному абзаці біографія могла би скорочено розповісти про те, як він наймитував, повторював долю своїх батьків і мріяв про вільне життя, цікаві книжки і хорошу освіту, але є одне «але»: Куліш був здібним учнем, добре проявив себе в школі, і щедра місцева інтелігенція зібрала малому 100 карбованців на навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.

    Від Чаплинки до Олешків – 86 кілометрів. Микола Куліш подолав їх на повільному сільському возі. Кажучи про час, це десь так само, якби сучасний студент із периферії їхав на пари в обласний центр на гіроскутері. Херсонські піски, через які проїжджали і в яких грузнули, нагадували хлопцеві морські хвилі, захоплювали й відвертали від думок про розлуку з рідним домом і невідомість майбутнього. Попереду було вже не дитинство, але ще не доросле життя – неймовірно цікавий період статевого дозрівання, формування життєвих переконань і навичок. Поруч друзі, які потім залишаться на все життя.

     Хлопець підростав, і дедалі більше ставав схожим на батьків, хоча намагався від цього відхрещуватися. Від матері Куліш успадкував талант сторителінгу і чуття художника. Батько подарував неспокійний дух, байдужість до грошей і матеріалізму. Свій відбиток залишили і козацькі гени: Кулішеві передалася внутрішня зібраність, працьовитість, витривалість, невидимий вольовий стрижень і сміливий дух. Це все вкупі створило фантастично цікавий букет гарячого характеру, який юнак не соромився показувати.

Усе змінилося після переходу Куліша в Олешки. Там українську мову з учнів відверто й цинічно виганяли, намагаючись вибити з них «селюків». Це «непорозуміння з мовою» слід було пережити й осмислити, що було для Куліша морально складно. На принизливі знущання він відповідав гострою і грубуватою говіркою. Тоді ж він уперше усвідомив себе «мужиком», тим, кого з нього так уперто намагались вигнати, і не соромився цього протягом життя.

В останньому класі Олешківської гімназії Куліш написав свій перший серйозний вірш – звісно, українською, нехай мужицькою та приниженою, але рідною.

Коли Куліш приїхав в Олешки, грошей у кишені ледве вистачало на їжу, про власне житло він і мріяти не міг. Довелося проситися до людей – на довготривалий каучсерфінг.

   Після квартири Алейникових Куліш перебрався до притулку, з якого його теж досить швидко вигнали – за хуліганські віршики про вчителів. Микола влаштувався у шкільного приятеля Миші (Мішеля) Перерви. Від квітня до жовтня жив переважно в саду, де можна було сховатися від чужих очей і від думок про відсутність даху над головою. До батьківського дому повертатися не хотілося, там господарювала мачуха – хоча й добра, але чужа.

Хоч би яким крутим був характер і хоч би як хотілось не зважати на думку інших, Куліша хвилювала його зовнішність. Нічим не особливе кругле обличчя, темні очі, темне волосся, одяг із чужого плеча, відсутність грошей – це все закривало для Куліша шляхи до нових знайомств, яких так хотілося. Його душу шкребли гострими котячими кігтями всі можливі приниження – і від власної недосконалості, і від невміння м’яко поводитися з людьми й легко ставитися до уколів долі. Десь у цей період з’явилося вигадане ім’я «Кляус», за яким Куліш ховався від переживань. Він створив собі образ, якому дуже хотів відповідати, і це йому непогано вдавалося. Принаймні статус лідера серед ровесників Микола собі заробив.

   У квартирі Мішеля Перерви формується підпільний гурток самоосвіти, причому батько Мишка був під наглядом за політичну «неблагонадійність». Заздрісники називали цю нетворкінгову інтелектуальну тусовку скептично-романтично – «Ліга вільного кохання». Хлопці, а серед них і Куліш, збиралися читати дешеві книжки, петербурзькі газети, виступали з рефератами. Коли прийшла перевірка (хтось не витримав і обмовився), хлопці встигли сховати всі книжки в солом’яну стріху, але трійки з поведінки отримали.

   В училищі з’являються перші спроби пера. Одна з них – бешкетна поема про ляпи шкільного життя, у якій Куліш висміяв учителя. Творик пішов по руках, дійшов до самих викладачів, які прийняли рішення про відрахування. На загальних зборах Куліша ніхто не підтримав. Розчарований і вражений, не кажучи жодного слова, Микола зібрав книжки, встав і пішов. Попри це завдяки заступництву окремих учителів йому дозволили скласти іспити за 4-й клас і дістати змогу перейти до гімназії. Микола вступає до олешківської чоловічої гімназії, мешкає у квартирі гімназійного приятеля, яку вони орендують у родини Невеллів, на харчі заробляє репетиторством – і це в 16 років!

У цей час Микола почав захоплюватися театром. Важко сказати, що саме тоді ставили в професійному театрі – чи то російському, чи то українському. Відомо, що в 1914 році він брав участь у «Гуртку шанувальників драматичного мистецтва», який поставив у літньому театрі українську комедію «Хатня революція». Хлопці тоді зробили хитрий маркетинговий хід: на афішах слово «хатня» було написане маленьким шрифтом, а «революція» – величезними літерами. Звісно, з такою рекламою вистава була приречена на аншлаг.

911 рік. Куліш – жвавий юнак із веселими карими очима. Йому 19, він стрункий і високий, його зовнішність уже приваблює, а не відштовхує, він не соромиться знайомитися й мріяти. Як і в усіх у цьому віці, періоди пристрасної закоханості змінюються на розчарування, перший секс не дає ні щастя, ні спокою, а серце хоче плакати гіркими слізьми і співати від радості одночасно.

Фактично все життя Куліша було молодістю, яка швидко переросла у зрілість.

Новий період у житті Миколи Куліша почався після повернення з фронту 1918 року. Він кілька разів потрапляв за грати через більшовицькі погляди, а 1919 року сформував Дніпровський селянський полк, походи якого відтворив у своєму романі «Вершники» Юрій Яновський, а сам Микола Куліш став прототипом головного героя Данила Чабана. Полк брав участь у боях проти денікінців. За гетьманського правління Павла Скоропадського Миколу Куліша було ув’язнено на 5 місяців. Після повернення Червоної Армії в Україну, він стає начальником штабу групи військ Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів.
       У Харкові Микола Куліш займався активною громадською діяльністю, 1926 року очолив літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), редагував її журнал. Також був редактором «Пролітфронту» і «Літературної ярмарки». Тісно співпрацював з Миколою Хвильовим, а з талановитим режисером Лесем Курбасом створив новий український театр.        Після 1933-го Микола Куліш починає розчаровуватися у революційних ідеях. Проти нього розгортають ідеологічну кампанію, а п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» називають ворожими комуністичному режиму. На першому всесоюзному з’їзді радянських письменників 1934 року Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом. Під час «чергової чистки» відібрали партквиток. Під час свого візиту до друга Івана Сенченка Микола куліш сказав: «Ось що, Ваню, всіх беруть, певне, візьмуть і мене. То я вам скажу, і ви це знайте: ніде й ніколи я не виступав проти радянської влади, ніколи й нічим не провинився супроти неї». У грудні 1934 року, після похорону його друга Івана Дніпровського, Миколу Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до націоналістичної терористичної організації і зв’язках з ОУН. Під час судового процесу у «Справі боротьбистів» в березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г. Епіком, Є. Плужником, В. Підмогильним, О. Ковінькою та іншими засуджений до 10 років Соловецьких таборів. На Соловках Миколу Куліша утримували в суворій ізоляції. 3 листопада 1937 року, за постановою особливої трійки НКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року, розстріляний в урочищі Сандармох. Тоді було розстріляно 1111 осіб. Місце вбивства українських класиків було виявлено лише 1997 року. Антоніна Куліш останнього листа від чоловіка отримала 15 червня 1937 року. Водночас вона продовжувала йому писати і надсилати посилки до 1939 року.

Що це – прожити 44 роки? Як і багатьох письменників-модерністів, його розстріляли в Сандармоському урочищі й скинули в спільну братську могилу. Лише в недавньому 1997 році місця масових розстрілів віднайшли громадські активісти. У розстрільному списку прізвище Куліша стоїть біля його друга – режисера Леся Курбаса.

3.2. Переказ біографії учнями.

- Спробуйте переказати біографічні відомості про Миколу Куліша.

- Що вам найбільше запам*яталося? Чому?

- Чи вразило вас щось? Чому?

3.3. Доповіді учнів.

Учень 1. На початку 20-х pp. XX ст. діяло 74 професійні театри, чис­ленні самодіяльні театри на периферії та пересувні робітничо- селянські театри, що спеціалізувалися на агітках, прославляючи месіанізм пролетаріату. У Києві 1918 р. функціонували Держав­ний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Дер­жавний народний театр під керівництвом Панаса Саксаганського і «Молодий театр» Леся Курбаса. У 1919-1920 рр. у Галичині й на Буковині діяли «Новий Львівський театр», Чернівецький театр і Державний театр ЗУНР. У 1919 р. організувався Дер­жавний театр імені Т. Шевченка в Катеринославі, у 1920 р.— у Вінниці імені І. Франка (керівник Гнат Юра). 1922 р. керова­ний Лесем Курбасом Київський драматичний театр перейменовано на «Березіль», 1926 р. його перевели до Харкова, тодішньої сто­лиці України. Народившись і розквітнувши на хвилі національ­ного відродження, театр узяв собі назву «Березіль» — тобто березень, перший місяць весни, ставши «за справжню весну укра­їнського театру». «Березіль» власне був і театром, і мистець­кою лабораторією, закладом, що проводив значну культурно- громадську роботу, організувавши творчі майстерні на периферії (Бориспіль, Біла Церква) та в Києві, де проводилася підготовка режисерів, акторів, драматургів, критиків, працівників театру.

Учень 2. Лесь Курбас — непересічна особистість. Народився 25 лютого 1887 р. в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрів­ним українським актором, проте й в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.

Навчався в Тернопільській гімназії, у Віденському та Львів­ському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Уже тоді Курбас мріяв працювати на Надніпрянській Україні, де існу­вав сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 р. його мрія здійснилася, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в теа­трі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на органі­зацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр.

Назва «Молодий театр» з’явилася вже влітку 1917 р. Молодий театр — це театр пошуків нових форм утілення сучасної та кла­сичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька укра­їнських театрів. Улітку 1920 р. Лесь Курбас зібрав своїх кра­щих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Т. Шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматич­ний театр) трупа почала своє турне містами Київщини. Спочатку осіли в Білій Церкві, потім в Умані.

     Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922­1926), а потім і філософського (1926-1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Л. Кур­бас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга й пере­кладача світової літератури, були по-новому осмислені на укра­їнській сцені твори Вільяма Шекспіра, Генріха Ібсена, Герхарта Гауптмана, Фрідріха Шіллера й Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачеві п’єс європейських драматургів.

Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драма­тургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з драматургом Ми­колою Кулішем (1892-1937) і художником Вадимом Меллером (1884-1962).

П’ єса М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшла розуміння в критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні опти­містичної радянської дійсності. Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосу­ється і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Кур­бас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними в той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.

3.4. Доповнення вчителя.

- У кожній національній літературі є твори з особливим статусом, з

особливим резонансом та популярністю, їх стисло й багатогранно можна

охарактеризувати одним словом – легендарні.

В українській літературі одним з таких творів є п’єса Миколи Куліша

«Мина Мазайло».

Не було, мабуть, в українській літературі 1920-1930-х років твору, який

викликав би більше суперечок і абсолютно протилежних відгуків, як «Мина

Мазайло».

На театральному диспуті 1929 року М.Хвильовий доводив, що «тільки

епохальні п’єси можуть викликати таку велику дискусію і що тільки обмежені

люди не розуміють, що саме такі п’єси і роблять в театрі епоху».

Остап Вишня знаходив у п8єсі М. Куліша стільки гумору й асоціацій,

стільки відповідей на болючі питання того часу, що захоплено писав у

передмові до «Мини Мазайла»: «Отже, читайте «Мину Мазайла», товариші!»

З історії комедії

За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно поводився зі

словом, не терпів використання «не тих» слів, а українську мову знав дуже

добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як

його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу «Мина

Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу,

емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший

розвиток. «Мина Мазайло» — одна з найкращих п’єс, яку дослідник Лесь

Танюк назвав філологічним водевілем, бо в ній багато уваги приділено слову.

Дружина письменника в «Спогадах про Куліша» пише: «Ще працюючи

над своїм «Миною», Микола якось зайшов до раксу і там прочитав список

змінених прізвищ. Між іншим, там було прізвище Гімненко змінене на

Алмазов. Це його так розсмішило, що він вирішив вставити цей епізод у п’єсу».

Куліш закінчив п’єсу в грудні 1928 року, а у січні 1929 року прочитав її в

театрі «Березіль». 22 березня відбулась прем’єра комедії у Дніпропетровському

театрі ім. Шевченка. 18 квітня відбулася березільська прем’єра (режисер

Л.Курбас). 23 квітня «Мину Мазайла» показали франківці (режисер Г.Юра).

П’єсу одразу ж – винятковий для М.Куліша випадок! – було оцінено

дуже високо й рекомендовано до показу в усіх театрах України, себто їй було

дано «літеру А». Одне слово, це був тріумф, загальнонародне визнання,

довгожданий успіх.

Спектакль сколихнув у київській і харківській пресі гарячу театральну

дискусію, яка швидко переросла в політичну. Після прем’єри комедії були

арештовані постановник Лесь Курбас і виконавець головної ролі Йосип

Гірняк, постраждав і автор п’єси Микола Куліш.

Так само тріумфально комедію було знято з репертуару наприкінці 1930

року, коли процес українізації пішов на спад, - знято після бурхливих дискусій

у пресі та низки суворих засідань. Знято після того, як з мистецького твору

комедія стала явищем життя, як її герої стали живими персонажами київської

Бесарабки чи Подолу, реальними людьми одеського Привозу чи Молдаванки,

як репліками з п’єси Миколи Куліша заговорив народ.

3.5. «Мозковий штурм».

- Почувши історю створення роману, спробуйте визначити тему твору.

(Зображення українізації і міщанства в Україні в 20-ті роки XXст.)

IV. Підсумок уроку.

4.1. Самостійне виконання тестів у зошиті.

1. М. Куліш поставив 1931 р. в Камерному театрі в Москві драму (режисер О. Таїров)

А «Маклена Граса»         Б «Патетична соната»  В «97»    Г «Народний Малахій»

2. Найтісніше діяльність М. Куліша-драматурга пов’язана А з Харківським театром ім. І. Франка

Б з театром «Березіль»     В з Новим театром у Києві Г не пов’язана з конкретним театром

3. Відомий актор і режисер Лесь Курбас почав свою діяльність із п’єси М. Куліша

А «Патетична соната»      Б «Прощай, село!»      В «Народний Малахій»    Г «Хулій Хурина»

4. В українській драматургії М. Куліш працював.

 А 8 років                           Б 10 років                     В 12 років     Г 14 років

5. М. Куліш був репресований

А у 1928 р.                        Б у 1930 р.                     В у 1932 р.                           Г у 1934 р.

6. У 1930 р. було написано твір

А «97»        Б «Патетична соната»  В «Прощай, село!»             Г « Маклєна Граса»

7.«Голод», «Мусій Копистка», «Незаможники», «Десь на селі», «Гибель одного комнезаму» — це попередні варіанти назви твору М. Куліша

А «Комуна в степах»      Б «97»              В «Зона»                      Г «Прощай, село!»

8.Міщанство й українізація — це, за визначенням М. Куліша, тема твору

А «Народний Малахій»  Б «Маклєна Граса»     В «Хулій Хурина»              Г «Мина Мазайло»

9. Комедія М. Куліша «Мина Мазайло» написана

А у 1927 р.                     Б у 1929 р.                  В у 1931 р.                         Г у 1933 р.

10.Перша п’єса М. Куліша

А «Патетична соната»    Б «97»               В «Зона»                      Г «Прощай, село!»

11.Відображення трагічних подій голодомору в Україні — тема твору

А «Народний Малахій»   Б «97»        В  «Хулій Хурина»         Г  «Мина Мазайло»

12. М. Куліш був розстріляний на Соловках

 А у 1942 р.                       Б  у 1941 р.                В  у1945 р.                       Г  у 1940 р.

4.2. Індивідуальне оцінювання учнів.

V. Домашнє завдання.

1. Записати у словники поняття: Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС), особлива трійка НКВС, міщанство, українізація, шовініст, націоналіст, манкурт, патріот, нігіліст, ренегат, суржик.

2. Прочитати п’єсу, вміщену у хрестоматії, «Мина Мазайло».

ЛІТЕРАТУРА

1. Українська література (рівень стандарту): підручн. для 11 кл. закл. загальн. Середн. Освіти / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2019. – 256 с.: іл.

2. Українська література. 11 клас. Профільний рівень: Хрестоматія-довідник / Упорядник О. І. Борзенко. – Х. – Вид-во «Ранок», 2011. - 880с. (Джерела)

3. Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 10–11 класи (рівень стандарту) / голова авторського колективу Р. В. Мовчан - затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 р.

4. Інтерактивні методи навчання: Навч. посібник. /За заг. ред. П.Шевчука і П.Фенриха. – Щецін: Вид-во WSAP, 2005. – 170 с.

5. Українська література. Інтерактивний довідник-практикум із тестами. Підготовка до ЗНО. / І. Літвінова, Ю. Гарюнова, З. Тищенко, С. Бутко – Вид-во «Ранок», 2018. – 384с.

6. Півень Л. М. Активізація пізнавальної діяльності школярів шляхом використання інтерактивних методів навчання. – Миколаїв, 2003.