ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ . 2 КЛАС " ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО «РУДЕНЬКИЙ»"

ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ . 2 КЛАС

ТЕМА: ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО «РУДЕНЬКИЙ»

       Мета: удосконалювати навички читання тексту через вибіркове, рольове та інтонаційне читання; залучати учнів до критичного аналізу тексту в процесі читання; розвивати вміння досліджувати проблему, аналізувати, дискутувати, робити висновки; виховувати бажання бути чесним, щирим, совісним.

       Обладнання: підручник «Літературне читання»; портрет В.Нестайка; картки ілюстрацій для групової роботи, стрічки деформованих прислів'їв, порівняльна таблиця героїв твору, малюнок-символ «Серце», тлумачний словник, запис уривку тексту.

ХІД УРОКУ

І. Організація частина. Мовно-читацька розминка.

1. Артикуляційна зарядка.

— Де ж наш пустун-язичок? Заховався за біленький тинок,

 Ліг на бочок і мовчок,

 А ми зараз його розбудимо!

— Поплямкайте губками.

— Поклацайте зубками.

— Продзижчіть, як комарик.

— Подирчіть, як трактор.

— Пошуміть, як вітерець.

— Посичіть, як гуска.

2. Розчитування. Гра на розвиток швидкості читання «Не зіб'юся».

Діти читають слова хором, ланцюжком, у парі.

струна       зламав

слова       зловити

стріла       злість

стрічка       злива

стрибок       розлука

гостро       узлісся

айстри       стрімкий

З. Читання деформованих прислів'їв.

Дялюність родожча аз все — ... (Людяність дорожча за все.)

Брадо распва маас сееб тьлихва —... (Добра справа сама себе хвалить.)

II. Перевірка домашнього завдання.

1. Напівголосне читання диктором у парах (взаємоперевірка).

Діти читають оповідання В.Сухомлинського «Горбатенька дівчинка».

І варіант — учні читають до слів «...у ваших очах ні подиву, ні насмішки».

II варіант — учні читають до кінця тексту. Л.

2. Самооцінка, взаємооцінка читання.

Презентація однієї-двох груп: читання тексту «диктором» уголос.          

3. Бесіда – роздум.

— Який життєвий іспит витримали діти? (Іспит на людяність, совість, добро.)

— У чому виявився іспит? (У ставленні до дівчинки.)

— Як учитель побачив, що діти витримали випробування, адже вони мовчали? (Іноді мовчання говорить більше за слова.)

— У чому учні з оповідання схожі на вас?

— Як би ви вчинили в такій ситуації?

Ш. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок. Мотивація навчальної діяльності.

— Як часто, на вашу думку, людям доводиться витримувати в житті такі випробування?

— У нашому класі немає такої дівчинки, то, може, й немає випробувань?

— Та в нас є безліч інших ситуацій, коли ми складаємо життєві іспити. Чи можете ви поділитися своїми власними життєвими іспитами, як ви їх переживали?

          IV. Повідомлення теми й мети уроку.

— Справді, складні життєві ситуації трапляються у житті і дорослих, і дітей. Одну з них у своєму оповіданні «Руденький» описав відомий український дитячий письменник В.Нестайко.

V. Сприйняття й усвідомлення нового навчального матеріалу.

1. Розповідь про письменника В.Нестайка.

— Щоранку на вулиці Шовковичній, що в самому центрі Києва, можна зустріти високого сивого чоловіка з песиком. На нього не полюють фотографи та телекамери, проте його творами захоплюються мільйони дітей та дорослих. І якби зібрати разом усю їхню любов до нього — вона осяяла б Україну...

Ідеться, звісно, про одного з найславетніших казкарів — Всеволода Нестайка (демонстрація портрета письменника).

— Подивіться уважно в його очі. Яким вам здається цей чоловік? Чому?

Він народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві на Житомирщині.

Його мама — вчителька, і саме від неї майбутній письменник чув багато цікавого про життя та пригоди дітей. Вона перевіряла його перші твори. Всеволод Нестайко написав понад 30 книг, які перекладено 20 мовами, їх читають у багатьох країнах світу.

Особливо приємно, що Всеволод Зіновійович Нестайко й нині живе в Києві, продовжуючи писати про дітей і для дітей.

Одне з його оповідань ми сьогодні прочитаємо і спробуємо з'ясувати ситуацію, у яку потрапили ге­рої твору.

2. Передбачення за назвою твору та малюнком.

— Як ви думаєте, про кого може йтися в творі? Чому ви так думаєте?

— Чому автор називає хлопчика «Руденьким», а не просто «Рудим»?

— Не читаючи твору, чи можете ви зрозуміти, про що йтиметься в тексті, яка життєва ситуація може трапитися? (Роздуми учнів.)

3. Читання першої змістової частини оповідання.

— Хочете дізнатися таємницю? Тоді слухайте уважно й намагайтеся знайти відповідь на запитання: чи складав хтось із героїв життєві іспити? (Слухають у записі текст оповідання до слів «Руденький» спинився, почервонів. Потім зітхнув....)

— Чому руденький хлопчик почервонів і зітхнув, адже дідусь сказав про нього такі хороші слова?

4. Передбачення.

— Що могло статися? Поміркуйте, обговоріть у парах.

5. Обговорення в парах.

Презентація двох-трьох пар.

— А як розвиваються події далі — слухайте. У записі діти слухають текст до кінця.

— Чи склав хтось свій життєвий іспит? Хто? Чому ви так вважаєте? (І рудий, і чорнявий хлопчики.)

— Якщо ви не знаєте, то будемо шукати відповідь на це запитання.

VI. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Бесіда, вибіркове читання. Словникова робота.

 Знайдіть і прочитайте, хто грався на дитячому майданчику.

— Прочитайте, що зробила бабуся.

— Що зробили діти з цукерками?

— Що значить «похапливо тицьнув цукерку»?

— Прочитайте, що зробив далі чорнявий хлопчик.

— Як ви розумієте слово «дременув»?

— Що означає «пішов геть»?

— Чому ж він так швидко пішов геть від дівчинки?

— Хто сидів на лавочці і спостерігав за тим, що відбувається?

— Прочитайте, що сказав дідусь про хлопчика.

2. Виразне читання уривка тексту в особах (розмова дідуся і Руденького).

— Від слів «Руденький спинився...» прочитаймо оповідання в особах.

— Які дійові особи беруть участь у розмові? (Дідусь і хлопчик.)

— Як потрібно читати слова дідуся? (Упевнено, спокійно, повчально.)

А хлопчика? (Невпевнено, тихо, сором'язливо.)

3. Характеристика дійових осіб.

— Чим були схожі хлопчики?

— Чим вони відрізнялися?

— Поверніться до тексту оповідання, прогляньте очима текст і скажіть, чи описує автор зовнішність хлопчиків? Чому? (Тому що важливішим є не те, як вони виглядають, а їхні дії, вчинки.)

— Знайдіть, які дії виконують в оповіданні хлопчики.

На дошці з'являється таблиця.

 

Чорнявий	Руденький
похапливо тицьнув	розгортав цукерку
вихопив цукерку у дівчинки	подивився на дівчинку
і дременув	тицьнув їй цукерку
почервонів,	швидко пішов геть
зітхнув	спинився,

 

VII. Узагальнення та систематизація знань учнів.

— Чи можна за діями, що виконують хлопчики, проаналізувавши їх вчинки, зрозуміти, які вони, дібрати їхні риси характеру?

1. Робота в групах.

— Об'єднаємося в постійні групи. У вас на парті лежать картки, на яких написано риси характеру людей. Ваше завдання: вибрати слова, що характеризують чорнявого хлопчика (І і II групи), Руденького (III і IV групи).

2. Презентація роботи в групах.

Чорнявий	Руденький
ЗЛИЙ	добрий
жадібний	чесний
заздрісний	сором'язливий
	совісний
	самокритичний

 

VIII. Творче застосування отриманих знань.

1. Роздуми.

— Чи згадав життєвий іспит чорнявий хлопчик? Чи успішно склав його? Чому?

— Чи витримав іспит Руденький? Чому?

— А чи не можна передбачити, що насправді чорнявий хлопчик і сором'язливий, і совісний? Подивіться на малюнок. Хлопчик стоїть у під'їзді, дивиться у двір, і хто знає, про що він думає?!

— Про кого з героїв можна сказати так: «Мудрий, спостережливий, розсудливий...?» (Про дідуся.)

— Чому ж дідусь сидів на лавочці, за усім спостерігав, але не втрутився в ситуацію? (Можливо, він хотів перевірити, чи витримає хлопчик випробування.)

— Як ви гадаєте, кого заховано за образом дідуся? (Сам автор.)

— Знайдіть і прочитайте, яку важливу думку висловив автор словами дідуся. («А совість, голубе мій, — це в людині головне».)

— Знайдіть і прочитайте питальне речення? Як ви його розумієте? (Так легше жити.)

2. «Мозковий штурм».

— Чому поганим бути легко?

— Чому хорошим бути важко?

— Що таке совість? (Думки дітей.)

3. Довідкове бюро (читає визначення з «Тлумачного словника»).

— Совість — це почуття й розуміння відповідальності за свою поведінку перед самим собою, перед людьми.

— А чи дійсно найголовніше в житті — совість?

4. Дискусія.

I група — доводить, що є щось головніше за совість.

II група — заперечує, доводить, що совість — найголовніше в житті.

III група — аналізує відповіді, робить висновки.

IX. Підсумок уроку.

Рефлексія.

— Де живе совість? (Усередині нас, у душі, у серці.)

— Покладіть голівки, прикладіть праву ручку до свого доброго, щирого серця, відчуйте, як воно б'ється, і подумайте, що може послати іншим людям промінчик вашого серця.

На дошці з'являється символічне зображення серця.

 

 

 

 

 

— Що посилає вам промінчик серця? (Добро.)

— Я бажаю всім нам прислухатися до внутрішнього голосу серця, голосу совісті у вашій душі. І якщо сьогодні голос совісті вам підкаже, що у своєму житті ви колись його не послухали (були нечесними, нещирими до мами, тата, друга, вчителя), я бажаю вам скласти свій життєвий іспит, виправити ситуацію (попросити пробачення, знайти слова для цього) й намагатися жити так, що совість «не мучила» і за себе ніколи не було соромно!

X. Домашнє завдання.

— Читати оповідання В.Нестайка «Руденький» (с. 52-53):

I варіант — за особами;

II варіант — придумати продовження оповідання.