Літературно – мистецьке свято Нам треба твого голосу , Тарасе!

     Святково  прибрана  зала .У глибині  сцени – портрет  Т.Г.Шевченка , прикрашений вишитим рушником .Під ним  дата :1814-1861. Поруч  слова  «Нам  треба  твого  голосу , Тарасе!» Поруч  зі  сценою  оформлена  виставка  книжок .

      Вступне  слово  вчителя – звернення до  всіх присутніх  у залі .

На сцену  виходять  ведучі , стають по обидва  боки  сцени                                                                 Ведучий.   

«Думи  мої , думи  мої…»                                                                                                         

Ведуча .      

 В  минулім часі  не кажіть  про  нього – 

                      Він  з нами  нині  і в майбутнє йде !

                      Його  слова – то нам пересторога

                      У наших діях , і на кожен день .

                      Якщо  вам  мова , і  земля , й  родина ,

                      І пісня  українська  дорогі , -

                      Любіть, як  він , страждальну Україну ,

                      Як він – і  ненавидьте ворогів .

Ведучий .

                      У нас   він  будить волю , честь і гідність ,

                      За  правду  кличе  на  борню  іти.

                   На світі  всі  знидолені  і бідні

                      Були  для  нього – сестри і брати .

                      Удні  радості, печалі  і тривоги

                      Йому  віддаймо  шану  та уклін.

                      За  мудрість  звертаймося  до  нього.

                      Іпереможем : з нами Бог і Він !

Ведуча .

                      «Він  був  сином  мужика - і став  володарем у царстві духа. Він  був  кріпаком  - і

став  велетнем  у царстві  людської культури.

                      Він  був  самоуком – і  вказав  нові , світлі  і вільні  шляхи  професорам  і книжним 

                      ученим .

                      Десять  літ  він  томився  під вагою  російської  солдатської  муштри, а  для  волі

                      Росії  зробив  більше , ніж  десять  переможних  армій .

                      Доля  переслідувала  його  в житті , скільки  лиш могла ,  та вона  не зуміла  пере-

                      творити золото  його  душі  на  ржу, ані  його любові  до  людей  на ненависть і

                      погорду , а віри  в Бога у зневіру  і песимізм.

                      …Найкращий  і найцінніший  скарб  доля  дала  йому  лише  по смерті – невмирущу

силу  і все  розвітаючу  радість ,  яку  в  мільйонів  людських  сердець  все  наново 

збуджуватимуть  його твори .

                      Отакий  він і є для  нас ,українців ,Тарас Шевченко»

                             (І.Франко).

Ведучий .

                       Кожне  покоління  українців  мало  свого Шевченка.До них він  приходив  як про-

                       рок  Єремія , котрий  оплакував руїни  української  гетьманської  держави  і коза-

                       цької  республіки  Запорізької Січі .Таким Шевченко  з гіркотою  промовляв : «Не

                       вернеться!»

Читець 1

                       Україно ,Україно !

                       Серце  моє ,ненько!

                       Як згадаю твою долю,

                       Заплаче  серденько !

                       Де  поділося  козачество,

                       Червоні  жупани ?

                       Де  поділась  доля-воля,

                       Бунчуки ,гетьмани ?

                       Де  поділося ? Згоріло .

                       А чи  затопило

                       Синє  море твої гори,

                       Високі  могили ?

                       Мовчать  гори , грає  море,

                       Могили  сумують .

                       А над  дітьми  козацькими

                       Поганці  панують .

Читець 2

                       Т.Шевченко  «Іван Підкова»

Ведуча

                       Не міг  пробачити  Т.Шевченко  Богдану Хмельницькому  Переяславської  ради ,

                       цупких  обіймів « старшого  брата», в які  гетьман  так  необачно  кинув  українців ,

                       неначе  запродав  у рабство . Та  й  образ  розкритої  могили  став  символом  погра-

                       бованої  України ,яку  й зараз  маємо .

    Під  ніжно- сумну  мелодію  зʼявляються 3 дівчат у білих довгих  сорочках , із  розплетеним  волоссям , віночками , у руках – свічки .

    Розігрується  сцена  з містерії «Великий  льох»- розділ «Три  душі»

   Ведучий  виконує  роль  читця .

Ведуча .

                        …Прочитайте  знову

                       Тую  славу . Та  читайте

                       Од  слова  до слова,

                       Не  минайте  ані  титли,

                       Ніже  тії коми,

                       Все  розберіть  … та  й  спитайте 

                       Тойді  себе : що ми ?

                       Чиї сини? Яких  батьків ?

                       Ким ? За що  закуті ? …

Ведучий .

           Не одне  покоління  українців  вбачало  в поетові  Івана Предтечу , котрий  попере-

                    джав   про  страшний  час , коли  лукаві  злії  люди  розбудять  у  вогні  окрадену

                    Україну .Такий Шевченко  закликав : «Омийтеся , образ Божий  багном  не  сквер-

                    ніте!»

Ведуча.

                    До  інших  він  приходив  як  національний  вождь , який  з неорганізованої  маси 

                    творить  державну  націю .

                    Такий Шевченко  наказував : «Вставайте !Кайдани порвіте!»

Ведучий .

                     До  глибини  душі  вражає  велика  любов Шевченка до  України .Тонкий , ніжний

                     лірик , він  рідному  краєві – справдешньому земному раєві – присвячує  найсокро-

                     венніші слова , що  йдуть  від  самого серця .

Читець1.

                      Ну  що б, здавалося , слова …

                      Слова  та голос – більш  нічого.

                      А  серце  бʼється – ожива,

                      Як їх  почує! … знать , од  Бога .

                      І голос  той , і ті  слова

                      Йдуть  меж люди .

Читець 2.

                      …Воскресну нині !Ради  їх ,

                      Людей  закованих  моїх ,

                      Убогих , нищих …Возвеличу .

                      Малих  отих  рабів  німих !

                       Я на сторожі  коло їх

                       Поставлю  слово .

Читець 3.

                       Пошли  мені  святеє слово ,

                       Святої  правди  голос новий !

                       І слово  розумом  святим

                       І оживи , і  просвіти !

                       …Молю , ридаючи , пошли,

                       Щоб  огненно заговорила ,

                       Щоб  слово  пламенем  взялось,

                       Щоб  людям  серце  розтопило.

                       І на  Україні , понеслось ,

           І на  Україні  святилось

                       Те  слово – Божеє кадило ,

                      Кадило  істини …

 Ведуча .

                       Слово  поста росло  з рахманного чорнозему , пісні  і  думи , з  глибинного кореня 

                       народу  і первісної  чистоти  духу .І  заяскравіло  воно  на верховинах  святої  слави

                       мудрістю  пророка  і поетичним  ясновидством , і його  вогнистий  знак  виписав  на

                       небесах  вічності  праведні  письмена : Мати і Україна .

Ведучий.

                       Жінка…Мати… «Такого  полумʼяного  культу  материнства , такого  апофеозу 

                       жіночого  кохання і  жіночої  муки  не знайти , мабуть , ні  в одного з поетів  світу .

                       Нещасний  в особистому  житті , Т.Шевченко  найвищу  красу  світу  бачив  у жінці,

                       у матері,»- писав  М.Рильський.

Читець .

                       У нашім  раї  на землі

                       Нічого  кращого  немає ,

                       Як тая  мати  молодая

                       З своїм  дитяточком  малим .

                       Буває , іноді  дивлюся ,

                       Дивуюсь  дивом , і печаль

                       Охопить  душу ; стане  жаль

                       Мені  її, і  зажурюсь ,

                       І  перед  нею  помолюся ,

                       Мов  перед  образом  святим

                       Тієї  матері   святої,

                       Що   в  мир  наш  Бога  принесла …

Читець.

                       Уривок  з  поеми  «Катерина»

Ведучий .      Безперечно , домінантою  ідеалу  людини  у Т.Шевченка  є  здатність  творити 

                       добро. Це  один  із  найбільших  його  заповітів  нам , на  нашій  окраденій  землі ,

яку  можуть  порятувати  не нависники , а  тільки  «доброзиждущі».

Ведуча .

                      Правду  казали  римляни , що  поетом  не можна  стати , поетами  народжуються .

                      Як  на  пророків , сходить  на них  Дух Святий , відкриваючи  їм речі , не  знані  не

                      лише  звичайним  смертним ,  а часом – і  їм самим .Пророк  бачить  те , чого  інші

                      недобачають .Пророк  бачить майбутнє.

Ведучий .

                      Для  українців  Т.Шевченко  став  пророком , символом  і покровом .За  словами

                      Куліша , він «… високо підняв … поетичне  світло  своє – і  стало  видно  по всій

                      Україні , куди  кожен  з нас  мусить  простувати».

Ведуча .      «Шевченко  універсальний. Немає  такої  події  у недавній і  новітній  нашій  історії ,

                     де б він  не був  на  місці .Згадаєш голодомор 33-го  і  моторошно  війне від 

                     Кобзаревого  рядка – « гробокапателі ходили».Сахнешся  37-го- і  почуєм прокляття:

                     «Бодай  кати їх  постинали , отих  царів , катів  людських ! Замислишся  над  еколо-

                     гічними  бідами  - і спливе  у памʼяті  синівське , уболівальне :  «Світе  тихий , краю

                     милий , моя Україно , за що  тебе  сплюндровано  , за  що , мамо, гинеш?» Дивлячись

                     на  деяких  землячків , думаєш  Шевченковими  словами : «За  шмат  гнилої  ковбаси

                     у вас  хоч матір  попроси , то  оддасте …» Все  і про  все  сказав  Шевченко . Та  він 

                     не  тільки  проклинає , гнівається , ремствує. Він  рятує , дає  опору  надії :

                     « І неситий  не  виоре  на дні  моря  поле .Не  скує  душі  живої  і  слова живого».

                                                                                                       ( за В.Базилевський)

Ведучий .     Тож  прислухаймося  до Кобзаревих  перлоцвітів , очищаймо  душі , і  тіло  вогнем 

                      Тарасового слова!

Читець1.

                       Не  дуріте  самі  себе ,

                       Учітесь, читайте,

                       І чужого  научайтесь ,

                       Й  свого  не  цурайтесь,

                       Бо хто  матір  забуває,

                       Того Бог  карає,

                       Того  діти  цураються ,

                       В хату  не  пускають .

Читець2.

                       Розкуйтеся , братайтеся !

                       У  чужому  краю

                       Не  шукайте , не питайте

                       Того , що  немає

                       І   на  небі , а не  тілько

                       На  чужому  полі .

                       В  своїй  хаті  своя  й правда ,

                       І сила , і  воля .

Читець 3.

                       Свою  Україну  любіть .

                       Любіть  її … Во  время  люте ,

                       В  останню  тяжкую  минуту

                       За  неї Господа  моліть .

Читець 4.

                       Роботящим  умом ,

                       Роботящим  рукам

                       Перелоги  орать,

                       Думать , сіять , не ждать ,

                       І  посіяне  жать

                       Роботящим  рукам .

Читець 5.

                       Ні , друже , сонце , сонце  йде

                       І  за  собою  день  веде .

                       І буде  суд , і  буде  кара ,

                       І буде  правда  на землі …

                       Повинна  буть , бо  сонце  встане

                       І   осквернену  землю  спалить .

                       Востане  правда, оживе ,

                       Натхне , накличе , нажене

                       Не  ветхеє, не  древнє  слово

                        Розтленноє , а  слово  нове

                        Меж  людьми криком  пронесе

                        І  люд  окрадений  спасе .

Читець 6.

                        Наша  пісня , наша  дума

                        Не  вмре , не  загине …

                        От  де , люди , наша слава ,

                        Слава  України .

                        Без  золота , без  каменю ,

                        Без  хитрої  мови ,

                        А голосна  правдива,

                        Як  Господа  слова …

Читець 7.

                        Т.Шевченко  «Доля»

Читець 8.

                        Т.Шевченко «Мені  однаково  чи буду…»

Ведуча .

Ми  чуємо  тебе , Кобзарю , крізь  століття ,

                         І  голос  твій  нам  душі  окриля.

                         Встає  в новій  красі , забувши лихоліття,

                         Твоя ,Тараса , звільнена  земля …

Ведучий .

                         У росяні  вінки  заплетені суцвіття

                         До  ніг  тобі , титане , кладемо ,

                         Ми  чуємо  тебе ,Кобзарю , крізь  століття .

                         Тебе  своїм  сучасником  звемо .

 Читець1.

                         Т.Шевченко  «Заповіт»

Слово вчителя .

                          У  кожній  хаті , у  кожній школі

                           Нехай  живе , а не  стоїть  почесно  на  полиці 

                           Мудре , ніжне , гнівне ,

                           Пророче слово  нашого  Кобзаря .