Презентація на тему: "Повчання Володимира Мономаха дітям"

Повчання Володимира Мономаха дітям

«Повча́ння ді́тям Володимира Мономаха» — визначна пам'ятка літератури Київської Русі. Збереглося (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті временних літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах. Точна дата написання 1117 рік.

З літературного погляду — це зразок популярного в античній та середньовічній літературі жанру повчань і одночасно перша в давній українській літературі спроба життєписної розповіді.

«Повчання» — оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим.

Перша частина «Повчання» складається з цитат з так званої ворожільної Книги псалмів. Псалтир під час ворожіння найперше розкривався на тих сторінках, які були Мономахом найбільш «зачитані». Чим раніше цитується той чи інший псалом, тим суб'єктивно важливішою була його тема для Мономаха

Повчаючи своїх дітей, Володимир Мономах дає їм різноманітні релігійно-моральні поради і, щоб обґрунтувати свої настанови, надати їм відповідної вагомості, вдається до релігійних роздумів, наводить біблійні цитати, звертається до старослов'янізмів, хоч і тут основним джерелом художніх засобів залишається руська мова.

У «Повчанні» згадується «лютий звір», який напав на Володимира Мономаха й повалив його із конем. На думку радянських зоологів Володимира Гептнера і Аркадія Слудського цим звіром був каспійський тигр. У Х—ХІІ століттях ареал проживання цього підвиду тигрів тягнувся від Кавказу до Дніпра, і доходив найпівнічніше до Чернігова

Про руську мовну основу творів Володимира Мономаха свідчать повноголосні варіанти слів (волостъ, голодъ, переступити, соромъ, череда, сторона та ін.), слова з початковим о (одинъ, одиночество), ро- (розбити , розглядати), вживання ч замість щ (помочь), перфект без зв'язки для 3-ї особи і перфект із зв'язкою для 1-ї й 2-ї осіб (безл. Ьпицю си молвиль; все же то далъ богъ на угодье человікомь... иже та угодья створилъ еси... якоже блудницю и разбойника и мытаря помиловалъ еси у трудъ сеои оже ся есмь тружалъ і т. п.), руські дієприслівники (ездяче, молвяче), звичні для руської мови складні форми імперфекта (тако бо о(те)ць мои д. Ьяшет блаженыи; и облизахуться на ні аки волци) тощо.