Літературно-мистецький проєкт "Шевченко-художник"

Літературно-мистецький проєкт «Шевченко-художник»

Ведучий 1. Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Шевченку належить особливе місце. Як поет, художник і мислитель, він всю силу мистецтва слова і візуального образу спрямував на службу своєму народові. Шевченко був наділений такими рисами, як палке вільнолюбство, жадоба вчитися, велика працездатність, широкий діапазон зацікавлень, тонке знання людської психіки. Якщо помножити це багатство вдачі на геніальність у поетичному слові та образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.

Ведучий 2. Вшановуючи в ці дні Тараса Шевченка, ми вирішили спинитися на такій дуже цікавій сторінці його творчого шляху, як малярство. Отже, Шевченко-художник.

Ведучий 1. Якби навіть припустити, що Тарас Шевченко не був мислителем-філософом і не написав жодного віршованого рядка, то він все одно був би відомий світові як великий український художник, який досконало володів олівцем, аквареллю, білилом, офортом, сепією…

Ведучий 2. Зрозуміло, що ми не зможемо представити повної спадщини Шевченка-художника, а лише ознайомимо вас з окремими творами, що відображають характерний для нього стиль, тематику і мають значимість у певних періодах його життя.

Ведучий 1. При знайомстві з Шевченковим життям може скластися враження, що воно – ланцюг випадковостей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за козачка в подорож  до Вільно і Петербурга рано осиротілого Тараса, і  зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і  праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер`єрів петербурзьких театрів, і обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова нагадують випадковий збіг обставин. Адже всі закони і традиції  миколаївської  Росії  були спрямовані проти висунення на авансцену історії таких людей, як Шевченко. Але він все-таки досягнув вершини слави – всупереч усьому.

Ведучий 2. Юний Шевченко прибув до Петербурга 1831 року, подолавши разом з іншими кріпаками Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. Почалося тривале столичне життя, сповнене палкого бажання вчитися на професіонального художника.

На екран проектується «Портрет Енгельгардта», 1833 р..

Екскурсовод-оповідач. Енгельгардт, якому належав кріпосний Тарас Шевченко служив ад`ют антом у вільненського воєнного губернатора. 1831 року переїхав до Петербурга, де перебував на цивільній службі. Наступного року вийшов у відставку. По невідступному проханню Шевченка він законтрактував його  на 4 роки учнем до художника-декоратора Ширяєва.

Проектуються слайди про викуп Шевченка з кріпацтва.

Ведучий 1. Подиву гіда епопея викупу Шевченка з кріпацтва. 22 квітня 1838 року завдяки зусиллям митців Жуковського, Венеціанова, Брюллова, Сошенка юному Шевченку було вручено відпускну. Він стає вільним слухачем Акадамії мистецтв. Упродовж семи років навчання Тарас був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання в березні 1845 року офіційного звання вільного художника Шевченко працював уже на рівні професійного майстра.

На екран проектується «Автопортрет» Шевченка 1840 р..

Екскурсовод-оповідач. На «Автопортреті» Шевченко у розквіті творчих сил, сповнений високого натхнення. Створений портрет в академічній майстерні художника Пономарьова, де поет перебував під час хвороби наприкінці 1838 – початку 1840 років. Працював Тарас над «Автопортретом» у січні-лютому, коли почав видужувати. Про це він розповів у спогадах. Ця картина була власністю журналу «Русская старина». Нині зберігається в Державному музеї Шевченка.

Проектується репродукція картини «Катерина», 1842 р.. Звучить бандура.

Екскурсовод-оповідач. ( на фоні мелодії ). «Катерина» - єдина з картин Шевченка, що збереглася з часів академічного періоду. Вона створена на тему однойменної поеми. Автор прагнув, щоб картина була ясною і зрозумілою передовсім глядачеві з простого народу. Полотно придбав багатий поміщик Тарнавський, пізніше воно належало його нащадкам, від яких колекція українських древностей і велика кількість творів Шевченка перейшли до Чернігівського земства і стали початком Чернігівського історичного музею.

Ведучий 2. 1843 рік. Разом з українським письменником Євгеном Гребінкою Шевченко виїхав в Україну. Тривалий час жив у Яготині, в маєтку князя Рєпніна. Княгиня була внучкою гетьмана Кирила Розумовського. Старі князі мали одруженого сина Василя і дочку Варвару, тоді вже немолоду дівчину. У серці княжни спалахнула любов до поета. Покидаючи Яготин, Шевченко мав певність, що залишає тут друга, який не зрадить його в найтяжчі хвилини життя. Варварі Рєпніній Тарас Григорович присвятив поему «Тризна».

Проектується картина «Портрет Рєпніної».

У виконанні учениці переглядаємо танець під ліричну мелодію ( 1,5 – 2 хв.).

Сценка. Звучить лірична мелодія. У глибині сцени за столом, при свічці щось пише Варвара, поступово мелодія стихає.

Варвара. Шевченко зайняв місце в моєму серці. Я часто думала про нього, бажала йому добра, прагнула сама творити добро для нього… Побачивши його раз великим, я хотіла, щоб великим він був завжди, хотіла бачити його незмінно святим і променистим, щоб він поширював істину силою свого незрівнянного таланту. Я бажала, щоб усе це робилося через мене.

Варвара встає, виходить із-за столу, читає:

Вернути б час, і Варвара,

Сумна, задумана княжна,

Я б утекла з Яготина

Аж за Урал, де, наче хмара,

Пісок підводивсь над тобою,

Де цар кривавою рукою

Вершив безбожнії діла.

Я б у задушливу казарму,

Як вірна подруга прийшла…

Твоєю стала б я сестрою,

І в придніпровський рідний край

Листи  б од тебе одсилала,

Я б берегла твої пісні…

Щоб чорний вітер Кос-Аралу

Не спопеляв даремно дні.

Ведучий 1. 1845 рік. Рада Академії мистецтв присвоює Шевченкові звання некласного (вільного) художника.

Проектується картина «Автопортрет зі свічкою», 1845 рік.

Екскурсовод-оповідач. Про цей автопортрет відомо зі спогадів Суханова, який вчився малювання в Шевченка в 1858 – 1860 рр.: « Тарас Григорьевич  предложил мне отгадать, кого изображал этот рисунок. Разумеется, я этого не смог исполнить. Тогда он объявил, что это его собственный портрет, рисованный еще в то время, когда он учился у Брюллова».

   Існує версія, що цей автопортрет Шевченко подарував після заслання Маркові Вовчку.

Ведучий 1. 22 березня 1847 року видано таємне розпорядження начальника 3-го відділу графа Орлова про арешт Шевченка. 6 квітня його заарештували, а 30 травня оголосили вирок про заслання його в окремий Оренбурзький корпус солдатом «под строжайший надзор с запретом писать и рисовать».        5 травня наступного року Шевченка зараховано до складу експедиції               О. Бутакова  в похід до Аральського моря.

 Ведучий 2.  Пропонуємо розглянути кілька робіт  Шевченка, виконаних у цей період.

На фоні казахської національної мелодії  проектується картини «Форт Кара-Бутак», 1848 р., «Казах на коні», 1848 р..

Проектується картина «Вмираючий гладіатор», 1856 р. під мелодію дудука.

Екскурсовод-оповідач. Картина виконана на тему однойменної поезії  Михайла Лермонтова. Будучи на засланні, Шевченко просив у Лазаревського: «Пришліть ради поезії святої Лермонтова, хоч один том, велику-превелику радість пришлете з ним». Лазаревський прислав  Тарасові твори Лермонтова, але вони були відібрані в нього під час другого арешту 27 квітня 1850 року.

На фоні саундтреку до фільму «Гладіатор» читається поезія Лермонтова «Вмираючий гладіатор».

Ведучий 1. Особливе місце у малярському доробку Тараса Шевченка займають роботи з біблійним сюжетом.

Проектуються роботи «Розп`яття», 1850р.,«Благословення дітей»,1856 р.

Екскурсовод-оповідач. Ескіз «Розп`яття» виконаний Шевченком після повернення його з Аральської експедиції. Тоді у нього з`явилася надія одержати дозвіл малювати. Малюнок «Благословення дітей» виконаний під час написання повісті «Художник».

Ведучий 2. Вісім своїх картин Шевченко об`єднав однією серією – «Притча про блудного сина». Картини задумані й виконані як сатиричні, проте написати їх надихнула Тараса Григоровича біблейська притча про блудного сина.

Екскурсовод-оповідач. Із дванадцяти задуманих малюнків Шевченко виконав лише вісім. Кожен малюнок гострий, сатиричний. Поет надавав великого значення сатирі. «Для нашого часу і для нашого середнього малограмотного прошарку необхідна сатира, тільки сатира розумна, благородна, така, наприклад, як «Ревізор» Гоголя», –  писав Шевченко.

Ведучий 1. 1858 рік. Восьмого березня Шевченко виїхав з Нижнього Новгорода в Москву після того, як надійшов дозвіл жити в Петербурзі. У червні він одержує кімнату в Академії мистецтв, працює над офортами, відвідує театр, літературні вечори, численних друзів та знайомих. У липні – серпні  1860 року  Тарас Григорович знайомиться з Ликерією Полусмаковою, з якою, викупивши її з кріпацтва, хотів одружитися.

 Ліричний танець під мелодію «Ніч яка місячна…».

Проектується «Портрет Ликерії Полусмакової».

Звучить «Мелодія» Мирослава Скорика.

Ведучий 2. Проте згодом Шевченко переконується  в хибності свого вибору. Ликерія Полусмакова виявилася недостойною любові великого поета. Він розриває заручини з нею. Його остання надія розпочати родинне життя не здійснилася…

Сценка.

У глибині сцени за столом , при свічці сидить Шевченко, щось пише. Підводиться і читає  («Серпнева ніч» тернопільського поета Олега Германа):

(Тарас Шевченко):

Ну ось і все… Останній промінь

Надії згас.

Один, як перст…

Схиливши голову в долонях,

Поет дивився на мольберт.

Тремтить свіча.

Хитає стіни

Пекучих сліз різка луна.

…Зосталися лиш мрій руїни,

Де  тільки що була Вона.

Була…

Нема тепер нікого.

Здається, обірвався час,

Лиш в`їдливо рипить підлога

І кам`яніє думка.

Враз химерні плями розступились,

З німого царства темноти

Поволі, ніби ангел білий,

З`явився милий образ:

«Ти? Ликеро!

Почуття незряче

Знов спалахнуло, як колись…

Коли тебе зустрів на дачі в Стрельні.

«Що ти, схаменись!  –  

Мене відраджували вкола, та я тоді не розумів тих слів.

Сліпий, як сивий голуб.

Ти в душу вкралася зрадливо,

А там і в серце увійшла.

Не відав, що уста звабливі

Ховають труйне жало зла.

Пригадуєш слова:

(З`являється Ликерія):

«Тарасе, на землю опустися з хмар,

Не слів, строїв хочу красних…

Кому потрібен твій «Кобзар»?»

(Тарас Шевченко):

Тих слів сполохалася тиша,

І з остраху вогонь погас,

Лиш образ жінки в хатній ніші

Світився, мов іконостас.

За склом тумани клуботіли…

Вікно він навстіж розчинив,

І свіжість виповнила тіло –

Над Спасом день новий зорів.

«Скоріше б на мою Вкраїну,

До милих лук, гаїв, дібров.

Вона для мене і дружина,

І наречена, і любов!»

Ведучий 1. Розрив з Ликерією Полусмаковою підірвав здоров`я Шевченка. Восени 1860 року стан поета погіршується, алае він продовжує малювати, писати вірші та листи до друзів… 26 лютого (за старим стилем) 1861 року о 5 годині ранку Шевченка не стало…

На фоні мелодії «Реве та стогне Дніпр широкий», яка спершу наростає, а потім повільно стихає, проектується фото могили Шевченка в Каневі.

Ведучий 2. Здалека, з лівого берега Дніпра, видно цю вкриту деревами чудового парку гору-могилу. Її бачать усі, хто пливе повз Канів Дніпром. Це святе місце національної прощі, яке вибрав сам поет серед мальовничих дніпровських круч. Дивиться наш пророк звідси на Україну, якій він віддав свій талант. «Все йде, все минає…» але Шевченко буде жити в пам`яті народу доти, доки існуватиме Україна.