Літературно-музична композиція до дня мови

МОВО МОЯ МАТЕРИНСЬКА

(Літературно-музична композиція)

У центрі залу святково прибрана світлиця. На сцені ведучі (юнак і дівчина в національному одязі) та читці.

Ведуча.

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном.коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

 

Ведучий. Із святом вас, шановні добродії, із свя­том, шанувальники рідного слова. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Століттями мова народу була тією повноводою річ­кою, яку ми Називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

Ведуча, Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, ми­лозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

Проголошення незалежності дало право зайняти ук­раїнській культурі належне їй місце. А основою, джере­лом культури є материнська мова.

І той, хто не знає рідної мови або цурається її, за­суджує себе на злиденність душі.

Ведучий.

Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.

Ведуча: - Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачарувавшись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

Мова кожного народу
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші - тьохкіт солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен - клени у діброві
По - кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову.
Колосисту - навіки
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина - так, як мати.
Мова кожного із нас.

(звучить пісня « Мова єднання)

Ведучий.

У світі дитині не можна без слова,
Без ласки, любові і без доброти.
Не можна прожити дитині без мови
І без спілкування не можна зрости.
Щоб в світі людиною справжньою стати.
Дитині потрібні турбота й тепло,
Їй треба щодня між людьми виростати,
Щоб все у дитини чудово було.
Якщо ж виростає дитина з вовками,
То так, як і вовк, себе буде вести.
Ніколи не стане вона поміж нами,

Ніколи людиною їй не зрости.

 

Ведучий

Я — україночка. Хоч уже я не  маленька,
Та  ходжу до школи в  шостий клас!
Читати я навчилася легенько,
Бо дуже гарна рідна мова в нас.
Це українська мова промениста.
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельна-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
Читаю вірші і пишу слова,
Бо рідну мову треба добре знати.
Вона чудова, ніжна і жива.

 

Ведуча

Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці,
Її ми дуже любимо усі.
Моя чарівна мова промениста,
Вона у пісні й казочці звучить.
Найкраща в світі рідна і барвиста,
А як без неї на Землі прожить?
В нас, українців, — українська мова!
В ній найсвітліші, лагідні слова.
Й матусі ніжна пісня колискова.
Як сонечко, нас щедро зігріва

Ведуча: - Давайте пригадаємо перші уроки рідної мови від матусі. Звичайно - це колискові пісні.

У цей світ ми увійшли ще малюками
У світ багатий, загадковий і казковий
Стежину колисковими піснями
Матуся нам стелила у світ мови.
 

(Звучить колискова).

 

На сцені з'являється дівчи­на у вінку із стрічками — Мова, а з нею маленькі хлопчики— Частини мови.

Дівчата.

 Купана-цілована хвилями Дніпровими;

 Люблена-голублена сивими дібровами

З  колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози

Усі :  Наша мова.

Як осмута матерів,

Думи сивих кобзарів,

І дівочі переспіви синіх вечорів,

Виплекана веснами і серцями чесними,

Усі. Наша мова.

 

 

 

Мова.

Як путівець між нивами — проста,

Барвиста, наче далеч веселкова,

Такою увійшла до вас в уста

І в долі заясніла ваша мова. 

 

З роси, проміння, шуму колосків

Я вам дарую чисте першослово,

Аби з ясних слов'янських берегів

У світі засвітитися дніпрово.

Іменник.

Є в світі слів багато,

але дорожчі всіх

іменники: син, мати,

оселя, дім, поріг.

А ще — слова "родина"

і "ненька Україна". Не забуваймо їх.

 

Прикметник.

Мово, моя мово! Мово кольорова!

Ой яке барвисте кожне твоє слово:

Синій, червоненький, любий, дорогенький, Щирий, добрий, золотий,

Ось прикметник я який.

 

Займенник.

Є добрий друг в іменника,

В числівника й прикметника.

А звуть його займенником —

Така ось арифметика.

Як втомляться іменники

У реченнях стояти,

До себе звуть займенників Від втоми рятувати.

 

Дієслово.

Трудитись, працювати, любити і чекати,

Сіяти, ростить, збирати.

Вирости — до зір дістати.

Скільки різних дієсправ

На сьогодні я почав.

 

Числівник.

Можу вам порахувати

Скільки є озер, морів,

Скільки є зірок на небі,

Скільки в морі кораблів.

 

Прислівник.

Зустрілося слово,

Спинилося слово:

Полюби мене калиново.

Зникало в степу І з'являлось, як мрево:

Полюби мене тополево.

 Виходило вдаль

І верталося знову;

Полюби мене ще й кленово,

Усі.

Всі ми любим нашу мову

Наче пісню вечорову

І служити будем їй,

Нашій мові дорогій.

 

Ведучий.

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє

 

Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то навіє радість і любов.

 

Пісня українська!

Хто не був зачарований нею?

Вона натхненна, мелодійна,

Безмежна широтою і красою образів

Пісні лунають над широкими ланами

І високими горами.

(Звучить українська народна пісня)

 

 

Чарівниця.  Я — Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків , щоб запитати: Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

 

Учень.

Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це — диво.

 

Чарівниця.

Правильно думаєш. Мова — це диво.

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине — й людини не буде.

Учень 2.

Як же без мови? Не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця.

В світі ми — люди і правильно, діти,

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу вам я

В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає.

Любить безмежно її й поважає.

Рідна одним мова східна — японська,

Іншим найкраща — китайська, естонська.

Мова у світі панує англійська,

Нам найрідніша своя, українська.

Учень 3.

Ми з вами всі живемо в Україні,

Мова чудова й пісні в нас чарівні.

Треба, щоб мову ми вчили і знали,

Й нею чистенько усі розмовляли.

Чарівниця. 

Є в нашій мові слова пречудові:
Гарні звертання, слова-привітання.
Треба їх добре нам пам’ятати
І повсякденно у мові вживати.
«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» —
Не забувай говорити щодня.
А як збираєшся спати лягати.
Не забувай «На добраніч!» сказати!

 

 

Ще коли навіть дитятко в колибі,
Мама навчає казати «Спасибі!»
Слово подяки завжди пам’ятай,
«Дякую!» — слово частіше вживай!

 

Слово чарівне відкриє нам казку.
Лише скажи тепло й ніжно — «Будь ласка!»
«Прошу», «Пробачте» і «Будьте здорові!»
Музика лине у кожному слові.
Ще й усміхнися при цьому чарівно.
Все, як у казочці, зміниться дивно.
Настрій поліпшиться, стане приємно.
Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

 

До гарного слова нам треба звикати.
Щоб мова була як дзвінке джерело.
Подумай сім раз, перед тим як сказати,
Щоб слово твоє людям радість несло.
Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,
Напоєне ласкою завжди було.
З добром і любов’ю від серця летіло
Й до іншого серця зі щирістю йшло

 

Ведучий

То ж вивчайте рідну мову
Вже тепер з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!
Хай лунає мова в світі
Повна сили і тепла,
Не цурайтесь мови, діти,
Не замутьте джерела!

 

Ведучий. Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що таке для людей рідна мова. Це — тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це — наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляймо: «Я — українець. Син чи донька цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!»

(Звучить пісня «Україночка».)

 

Ведуча.

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
Але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «І», а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик «Є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино, —
що мова наша солов'їна.
Правильно кажуть,
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв, дитино.