Літературно-музична композиція «Спочатку було слово…» (До Дня української писемності та мови)

Літературно-музична композиція

«Спочатку було слово…»

(До Дня української писемності та мови)

Мета заходу:

• розкрити значення української мови для українського народу; спонукати до бажання відроджувати і вивчати мову;
• розвивати навички виразного, вдумливого читання віршів, пам’ять, логічне мислення;

• виховувати усвідомлення великого значення  рідної мови, любов до Батьківщини, естетичний смак, почуття патріотизму, любов і повагу до культурної спадщини наших предків;

• ознайомити учнів з виникненням писемності;
• показати красу і багатство рідної  мови, її різноманітні  можливості, довести, що рідна мова — це духовна святиня, найбільший і найдорожчий наш скарб;
• сприяти розширенню словникового запасу, розвиткові творчих здібностей, бажанню берегти свою національну культуру;
• розвивати почуття наці­ональної гідності, виховувати потребу зберігати, як святиню, все те, що пов’язує нас із рідною землею;
• розвивати любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії  рідного слова.

КМЗ: рушники, плакати з висловлюваннями про мову, мультимедійна презентація.

Учитель:

Словесність – початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили, розливається могутньою рікою. А складовою словесності є слово. Слово – найтонший різець, яким можна доторкнутися до найпотаємніших куточків людського серця.

Інсценізація вірша « Як би тобі, доню…»

Мати:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро,

Бо і так доволі хтось посіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Доня:

Забувають діти мову матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Мати:

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко,

Як би твої очі не манили зваби,

Не чини ніколи Батьківщині зради!

Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову,

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати!

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови.

Ведуча 1:.

Мова – краса спілкування,

Мова – як сонце ясне,

Мова – то предків надбання,

Мова – багатство моє,

Мова – то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза джерело,

Мова – то наша світлиця,

Вона як добірне зерно,

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть.

Ведуча 2:

Малюємо словом красу України,
Безмежні простори, ліси і поля,
Словами збагатимо душу дитини,
Бо це найрідніша і мила земля.

Бо це твоя мова жива, світанкова,
Її ти повинен по світу нести,
Складемо в віночок словечко до слова
Й відкриємо з ними світи.

Заглибимось з ними в історію роду,
У побут прадавній й сучасне буття,
У те сокровенне і вічне народу,
У пісню, у думу, в духовне життя.

Відкриємо велич своєї країни,
Безмежну, чарівну і дивну красу,

Усю мальовничість степів України
І вранішню срібну росу.

У лісу чудового пісню та казку
І неба бездонного вічну блакить.
Народу незборного мудрість і ласку,
До всього хай серце твоє прикипить,

До рідної мови, до рідного краю,
До мудрого слова і доброти,
Хай серце навіки свій край покохає,
То ж світлим і добрим рости,

Бо все починається з рідної мови
І пісні, що мама співала колись.
Люби і шануй рідний край світанковий
Й усьому найкращому вчись.

Ведуча 1: 

Дорогі гості та шанувальники рідного слова! Щиро вітаємо вас на нашому святі української мови «Спочатку було слово…». Для кожного народу дорога йому мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська.

Ведуча 2:

27 жовтня  українська громада відзначає вели­ке духовне свято —

День української писемності і мови, що яскраво   засвідчує багатолітній тернистий шлях розвитку рідного слова і його безсмертних творців.

За православним календарем – це ще й   день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов’янської писемності.

Ведуча 1: 

Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. Світ — мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова.

Ведуча 2:  

Любов до рідної мови передається з покоління в покоління.

З чого ж усе починалося? Звідки бере витоки слов’янська писемність?

Ведуча 1:

 Понад тисячу років тому брати Кирило і Мефодій створили на основі староболгарської мови азбуку ‒ кирилицю і почали розповсюджувати ії між слов’янами. Це поклало початок розвиткові писемності і культури всіх слов’янських народів. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря:

Січень ‒ час вирубки лісу.

Лютий ‒ люті морози.

Березень ‒ брали березовий сік.

Квітень ‒ початок цвітіння рослин.

Травень ‒ зеленіє трава.

Червень ‒ червоніють вишні.

Липень ‒ початок цвітіння липи.

Серпень ‒ від слова «серп», що вказує на час жнив.

Вересень ‒ цвітіння вересу.

Жовтень ‒ жовтіє листя.

Листопад ‒ опадає листя з дерев.

Грудень ‒ від слова «груда», мерзлі колії на дорогах.

Ведуча 2:

Найдавнішими рукописними кириличними пам’ятками є яскраво орнаментовані, розкішно оправлені книги: Остромирове Євангеліє та Реймське Євангеліє, що його вивезла до Франції дочка Ярослава Мудрого ‒ Анна.

Ведуча 1: 

У 1113 році з’явилася славнозвісна праця печерського Нестора Літописця

 «Повість временних літ». Усі наступні літописці, де б вони не створю­вали свої праці, лише переписували уривки великого літописця, наслідуючи його. І все ж перевершити його за всю історію літописання так ніхто і не зміг. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури.

Заходить Нестор Літописець

Нестор Літописець: я  киянин – Нестор ‒ у сімнадцять ро­ків прийшов у відому Києво-Печерську обитель послушником. При­йняв мене сам  засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом я невдовзі перевершив навіть найвидатніших старців. Під час постригу в ченці був удостоєний сану ієродияко­на. Головною моєю працею у монастирі стала книжкова справа.

Крім «Повісті временних літ», мною були написані жи­тія перших руських святих — братів Бориса та Гліба, житіє преподо­бного Феодосія — засновника монастирського життя на Київській Русі, сказання про перших печерських подвижників.

Чи думав  тоді, тисячу літ тому, що я, звичайний чернець,  увійду в історію народу, що про мене створюватимуть фільми.

Ведуча 2: Увага на екран.

Відео про Нестора Літописця 

Ведуча 1:

Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою — виданням «Енеїди» Котляревського 1798 року. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ведуча 2:  

Ще одну дату — 1840 рік, коли вперше було видано твори Тараса Шевченка,— можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку.

Ведуча 1: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба.  Багато жорстоких століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу над нею.

На сцені 12 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени.

1. 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

2. 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

3. 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

4. 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

5. 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

6. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

7. 1884 р. – закрито всі українські театри.

8. 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою .

9. 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу ‒ газети і журнали.

10. 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

11. 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

12. 1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Ведуча 2:

Мова — це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні є небагато людей, які володіють досконало рідною мовою.

Ведуча 1:

До речі, на Всесвітній конференції мовознавців у Римі (у середині 20-х років минулого століття) українську мову за мелодійністю визнали другою після італійської.

Ведуча 2:

То ж давайте перевіримо, як ви знаєте рідну мову.

Наша мова як калейдоскоп – різноманітна, різнобарвна… Ми пропонуємо пограти в гру «Хто загадку відгадає, логіку той гарну має».

• З якого крана не набереш води? (З підйомного)

• Яка річка згадується у пісні «Била мене мати»? (Прут)
• Який сполучник треба поставити між двома шостими буквами алфавіту, щоб утворити назву людини похилого віку? (Дід)
• У якому слові є сорок букв А? (Сорока)
• Яке слово об’єднує 33 букви? (Абетка)
• Що знаходиться в середині школи? (Літера О)
• Як записати слово РОБОТА п’ятьма літерами і чотирма? (Праця, труд)
• Які дві частки ріжуть хліб? (Ні, ж)
• Яку державу влітку можна носити на голові? (Панаму)
• Математичний знак, який зарекомендував себе із позитивної сторони? (Плюс).
• Що спільного між неслухняним хлопчиком і порожнім будинком? (Пустують).
• З чого починається день? (З літери Д.
• Як записати в чотирьох клітинках  словосполучення «суха трава»? (Сіно)
• Чим ранок починається, а вечір закінчується? (Літерою Р).
• Від назв яких двох букв стає жарко? (Пе, че) .
• Який молочний продукт можна перетворити на злак, коли його прочитати справа наліво?(Сир, рис).
• Назвіть місто великих хижаків (Львів).

Ведуча 1:

Український народ любив влучне і веселе слово. Пропоную уривок з твору Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».

Сценка 
Стіл із яствами, за ним сидить Стецько, їсть. 

Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би ‒  їв, і стояв би ‒ їв, і лежав би ‒ їв, і спав би ‒ їв...

З’являється Галя.

Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл.

Галя: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало?

Стецько:  Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . . 

Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу. 

Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу. 

Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв.

Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака! 
Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш. 

Стецько: А як то воно грамоту знать? Що я такого не куштував. 
Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О».

Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком. 

Галя: Оце «ес».

Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота. 

Галя: Оце буква «І». 

(Стецько підходить, домальовує) 

Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається.

Галя: Оце «У». 

Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га? (замахується) 

Галя: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача. (бере ріжок і проганяє Стецька). 

Ведуча 2:  Послухаймо, що заповідають нам поети.

Учень.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу слузкить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає -

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів:

У нього кожне слово ‒ це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.(М.Рильський)

Учень.

Якби я втратив очі, Україно,

То зміг би жить, не бачачи ланів,

Поліських плес, подільських ясенів,

Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.

У глибині моїх темнот і снів

Твоя лунала б мова солов’їно;

Той світ, що ти дала мені у віно,

Від сяйва слова знову б заяснів.

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, співи солов ’я.

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови ‒

Ото була б загибель ‒ смерть моя. (Д.Павличко)

Учень.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Нехай в твоїм серці ніколи

Не згасне священний вогонь.

Як вперше промовлене слово

На мові народу свого.

Ведуча 1:

Існує така легенда. Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними, птахів з крилами, які допомагали їм шугати високо в небі. Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил. Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати на свою долю.

Ведуча 2:

Всевишній вислухав скарги людини на важке життя і сказав, що має вона найцінніший скарб, якого не дано звірям і птицям — мову. Адже мова сильніша за будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину. Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак і людина повинна розуміти, який неоціненний скарб отримала — берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то загубить і душу, і силу.

Ведуча 1:

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона — як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть  

Ведуча 2:

  Сьогодні нас всіх зібрала і об’єднала – українська мова. Не вдалося ворогам знищити нашу мову. Вони усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, неділима. У десятій статті Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Ми повинні дбати про розвиток і збагачення рідної мови. Ми є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити…

Слава Україні!

Танок «Україна – це ми»