ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ «СВІТОВА СЛАВА ГЕНІЯ»

ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНА  КОМПОЗИЦІЯ

«СВІТОВА СЛАВА ГЕНІЯ» 

Габрик Юлія Володимирівна,

вчитель української мови та літератури

Мета: показати світову велич Кобзаря, його значимість для всіх людей на планеті, розкрити неосяжність його таланту, визначити роль великого сина українського народу в літературній спадщині, культурі українського народу, виховувати почуття національної гідності, гордості за великого патріота України, прививати любов та шану до слова українського Пророка.

У залі - портрет Тараса Шевченка, прикрашений рушником, гілки калини. На столі на вишитому рушнику - колоски, свічка

 

1 ведучий:  206   весна ступила на землю від часу народження Тараса Григоровича  Шевченка, устами  якого  немовби  говорив  Бог ,  що призначив своєму посланцеві порятувати український народ від загибелі задля майбутньої його ще не знаної нам місії   

2  ведучий:         Неначе праведних дітей,

                                 Господь, любя своїх людей, -

    послав на землю їм пророка

    Свою  любов  благовістить,

    Святому  розуму  учить.

1 ведучий:  І він заговорив до свого народу напрочуд просто, поетично про найголовніше, найболючіше, про красу природи і лю­дини, її честь і гідність, про несправедливість, славне мину­ле, втрачену свободу, яку неодмінно треба повернути, про любов до України, заради якої був готовий на усе. 

2 ведучий :   Я так її, я так люблю,

                          Мою Україну убогу,

                          Що проклену святого Бога,

                         За неї душу погублю.

1 ведучий :    А в наступних рядках заповітом звучать слова :

                        Свою Україну любіть,

                       Любіть її…

                       Во время люте,

                       В остатню тяжкую минуту

                       За неї Господа моліть.                      

(Пісня про Україну)

2 ведучий:  Звідки  у  Шевченка та всеосяжна любов до України, її  народу та  всіх чесних людей  світу, звідки  брав  він  сили  вистояти  в  боротьбі  проти  зла  і не зломитися , звідки  в нього такий ви­сокий духовний світ і геніальний талант ?

1  ведучий:  Духовна  місія   Шевченка-поета  надзвичайна ,  бо  для   нього  Правда  була  першим  принципом  жит­тя  як  у  слові , так  і  в  помислах  і  вчинках.  Правда  –  визначаль­ний    код  шевченківського тексту.

 

Читець :        О люди ,  люди ,  небораки !

Нащо  здалися  вам  царі ?

Нащо  здалися  вам  псарі ?

Ви  ж  таки  люди ,  не  собаки !

...Де  ж  той  світ ?

І  де  та  правда ? Горе ! Горе !

Ненагодованих  і  голих

Женуть  до  матері  байстрят -  

Дівчаточок ,  як  ту  отару.

Чи  буде  суд ! Чи  буде  кара !

Царям ,  царятам  на  землі ?

Чи  буде  правда  меж  людьми ?

Повинна  буть , бо сонце стане

І  осквернену  землю  спалить.

1  ведучий:  Вибір поету підказав Бог, бо Шевченко був глибоковіруючою людиною. Усвідомлюючи  себе  Пророком, він звіряв свої слова , думки з Божими: "Бо­рітеся – поборете , вам  Бог помагає ,  За  вас  правда , за  вас  слава  І воля  святая! "

2  ведучий:  "Кобзар"  творився  Шевченком  у  діалозі  з  Богом , молитва  була для нього матір'ю всіх чеснот, а життя Ісуса  Христа - ідеа­лом. Поет  розумів , що, обравши свій важкий хрест боротьби за долю України , треба готуватися до Голгофи .  Зійшовши  на  неї ,  він  не  зломився :

Читець:      О  думи  мої ! О  славо  злая !

                     За  тебе марно  я  в  чужому  краю
                     Караюсь ,  мучуся... але  не  каюсь !..
                     Люблю ,  як  щиру,  вірну  дружину ,
      Я  безталанную  свою  Вкраїну

                         Роби  що  хочеш  з темним  зо  мною,
                                Тільки не кидай,  в  пекло  з  тобою

1ведучий: Відкрите серце народного співця  щедро ввібрало у себе могутній волелюбний  дух  українського  народу.

2ведучий:  Тарас  Шевченко  народився  на  українській  землі ,  під україн­ським небом , проте  він  належить до тих людей-світочів , що  стають дорогими  для  всього людства  і  що  в  пошані  всього  людства  знаходять  безсмертя  і увійшли  в  безсмертя  його  твори . 

Читець  читає   «Заповіт»

1 ведучий : В  минулому  часі  не  кажіть  про  нього  –

                     Він  з  нами  нині ,  у  майбутнє  йде ,

                     Його  слова  –  то  нам  пересторога ,

                     У  наших  діях  і  на  кожен  день .

                     Якщо  вам  мова і  земля , й  родина ,

                     І  пісня  українська  дорогі , -

                     Любіть, як  він , страждальну  Україну ,

                     Як  він,  ненавидьте  і  ворогів .

2 ведучий: У  нас  він  будить  волю, честь  і гідність .

             За  правду  кличе  на  борню  іти

                    На  світі  всі  знедолені  і  бідні

                    Були  для нього – сестри  і  брати.

                   У  дні  радісні, печалі  і  тривоги

                   Йому  віддаймо  шану  і  уклін.

                   За  мудрістю  звертаймося  до  нього

                   І  переможем : з  нами  Бог  і  він .

Виходять  малі  діти - читці

Читець:       Кобзарем  його  ми  звемо ,

                           Так  від  роду  і  до  роду:

                           Кожний  вірш  свій  і  поему

                           Він  присвячував  народу.

Читець :      Чисту  матір  і  дитину

                           Він прославив  серцем  чистим ,

                           Всю  осяяв  Україну

                           Поглядом  він  променистим.

Читець:      Ти живий ,  Кобзарю  ,

                          І пісні твої линуть по світу,

                          І тобі , Кобзарю ,  зносять  слави  дар

                         Твої   вільні   онуки  і   діти .

Ч и т е ц ь :     Тарасе  наш ,  твої  слова  нетлінні ,

                         Що  в   "Кобзарі"   лишив   ти  в  спадок  нам ,

                         На  вольній  нашій ,  славній  Україні

                         Звучатимуть  як   заповіт  синам.

3 ведучий:  Магія   шевченківського  слова  незбагненна .  Словом  він врятував  народ  від  німоти .

4 ведучий:   Ну,  що б , здавалося ,  слова

                                 Слова  та  голос  -  більш нічого ,

                                 А серце б’ється , ожива ,

                                 Як  їх  почує ...

3 ведучий: Кожне  його  слово  підтримувало  й  підтримує  волю ,  національне небо . 

4  ведучий :  Великий   Шевченко  провіщав , що   гряде   час ,  коли

                      … на  оновленій  землі

                      врага  не  буде  супостата ,

                      А  буде  син і  буде  мати

                     І  будуть  люде  на  землі .

3 ведучий:  Слово  поета  росло  з  рахманного  чорнозему  пісні  і  думи ,  з

глибинного  кореня  народу  і  первісної  чистоти  духу.  І  заяскравіло  воно  на верховинах  світової  слави  мудрістю   Пророка .

Читець :

Я  знову  повертаюся  до  нього ,

Читаю ,  перечитую  "Кобзар".

Ні!  Україна  не  була  убога  –

Поклав  ти  серце  на  її  вівтар !

Нове  життя  ти  дав  батьківській  мові ,

Ти  віщі  думи  в  пісню  перелив ,

Де  запеклась  душа  твоя  у  слові ,

Яким  страждав ,  ненавидів  і  жив ,

Яким  благословляв  усі  народи

Боротись  проти  рабства  і  нужди ,

Рости  у  дружбі ,  діяти  у  згоді ,

Позбутися   навіки  ворожди  !

3 ведучий:  Шевченкове   могутнє  слово ,  як   і   українська  пісня ,  переступили   всі  меридіани  та  паралелі    

( Пісня  )

4 ведучий:  Шевченко  "є  немов  великий  факел  з  українського  воску ,  що світиться  найяснішим  і  найчистішим  вогнем   європейського   поступу"

3ведучий: "Ставши   класиком   України ,  Шевченко  став  класиком  всіх народів".

4ведучий:  Він   карався ,  мучився ,  але  не  каявся ,  хоч  знав ,  що   може воскрес­нути   хіба   тільки  його  дух .  А  воскреслий  дух  воскресить  Україну...

Читець :  

В  казематах  я  гибів  недарма ,
У  могилу  дочасно  зійшов ,
Щоб  ніколи  російська  казарма
Не  вбивала  ваш  геній  і  кров .

          І  нарешті  ковтнувши  свободи ,

  Не  втішайтесь  дарами  в  раю ,
  Я  прошу  тебе ,  гнаний народе :

         Не  проспи  Україну  мою .

3  ведучий  :    Вірші  Т. Шевченка  завжди  є ,  були  і  бу­дуть  цікавими  для сучасників .  Справдилося  про­рокування  геніальної  Лесі  Українки :

Усе  знесла  й  перемогла

Його  любові  і  сила .

Того  великого  вогню

і  смерть  не  погасила .

4   ведучий  :     Творчість  Т. Шевченка  влилася  в нашу променисту повсякденну дійсність , як  могутня ріка вливається  в океан . Зараз ,  як  ніколи , розкри­вається  величезна  цінність  його  творів . 

Читець:

Я  сьогодні  Шевченка  читаю ,
Скільки  мудрості  в  його  рядках !
Мов  на  ангельських  крилах  літаю ,
Як   тримаю   «Кобзар»  у   руках…
Що  за   велет !  Титан  був  та  й  годі !
Він   життя  нам  пророчив  нове  .
І  ходили  чутки  у  народі ,
Що  не  вмер  він ,  а  й  досі  живе…
І  він  бачить  усі  наші  справи ,
Хто  є  друзі ,  а  хто  –  вороги .
Бачить  біди   і   злети   держави ,
Й  додає  нам  і  сили ,  й  снаги…
Щоб   жили  ми  і  вчились ,  як  треба ,
Й  пам`ятали   свій  корінь   завжди ,
Щоб  любили  і  землю ,  і  небо ,
Й  не  було  щоб  чужої   біди .
Щоб   ми   разом   ходили  на  свято ,
Вкупі   завжди   з  братами   були ,
Мали   друзів   завжди   і   багато ,
Щоб   боротись   уміли   й   могли .
І   я   вірю :   подякують   люди ,
І   згадають ,  я  вірю ,  про  нас .
І  тоді   нам  не   соромно  буде
За   життя ,  що   прорчив   Тарас .

                  Інсценізація уривка з п’єси  «Назар Стодоля»

3 ведучий :  «Нев'януча художня спадщина Коб­зарева органічно входить у духовне життя нашого суспільства , яке ставить собі на меті виховати людину трудолюбиву, муж­ню, чесну».

(На  сцену виходять  дівчатка  і  чита­ють  поезію  Івана  Огієнка)

Дівчина  1:    Гаряче  й  глибоке , Тарасове  серце

                   Широке ,  немов  синє  море ,

                   То  тихе  й  лагідне ,  як  раннє  озерце ,

                   То  грізно  бурхливе  й  суворе !

Дівчина  2 :    Тарасове  серце  за  Долею  плаче ,

                     За  щастям  свойого  народу , —

                 І  лине  до  неба ,  орел  той  неначе ,

                    Щоб   вимолить   мені   свободу .

Дівчина 3 :    Тарасове  серце  безмежне  й  широке ,

                 Гаряче ,  як  мамине  лоно ,  —

                    Народу  віддасть  хоч  останні  соки

                    Й   навіки-віків  не  схолоне .

Дівчина  4 :    Тарасове  серце  усіх  охопило

                   Й  веде  на  дорогу  правдиву :

                   Знедоленим   браттям   вирощує  крила ,

                   І  Долю  віщує  щасливу !

4  ведучий :  Пам'ятаймо :  Шевченко -  апостол  нашої   літератури  ,  прийшов відкрити   нам  стовпи ,  на   яких  тримається   людина  і  людський  світ ,  а  саме :

Любов  і  Красу ,  Добро  і  Правду .  Прийшов  Святую   любов   благословить , Святую   Правду   возвістить .

3 ведучий :   Іде  весна ,  іде  ясна ,
                    Мов  квітка  розвилася ,
                    І  спогад  нам  несе  вона
                   Про  віщого  Тараса .

4  ведучий.  :      Вже  понад  200  літ
                    Як  народився  він

                    На  нашій  Україні ,
                    Та  славний  він  на  цілий  світ ,
                    Всі   знають  його нині .

3 ведучий :   Всі ми любимо Шевченка ,

                    Кобзаря ,  співця  народу .

                    Все  своє  життя  нелегке

                    Він  боровся  за  свободу .  

4  ведучий    :    Провіснику  волі ,  великий  титане !

                 Справдилися  думи  пророчі   твої  !

                 Приймай   же   данину   любові   і   шани

                 Од  вольних   народів   нової  сім'ї .

1  ведучий : Нас  просто  не  існує  без  Шевченка .  У  ньому  -  вся   історія наша ,   все  буття   і   всі   наші  мрії .

2 ведучий:  Українці  –  це  народ   Шевченка . Він  –  вершина   нашого  родо­вого  дерева .  Навіть  тіло  його  вознесене  на  вершину .  Іншої   такої   могили  на планеті  немає .

1  в едучий  :     Він  зорею  сіяє  в  прийдешнім  віку ,

                 Сходить  хлібом  духовним  на  яр-рушнику .

               У  розкриллі  земних  і  збройних  трас

                 Височіє  над  світом  великий  Тарас .

Ч и т е ц ь:        Цілий  світ  задивлений  на  Канів .

                           Дивне  місто  —  що  не  говори .

                           Скільки   видно  піків  та  вулканів

                           З  висоти   Чернечої  гори .

                           День  у  день  –  хурделиця  чи  спека –

                           З   різних  сіл ,  губерній  і  країн

                           Йдуть  до  неї  люди ,  як  до  Мекки ,

                           Йдуть  до  неї  люди  на  поклін .

                           Йдуть  каліки ,  скривджені  судьбою ,

                           Кобзарі ,  бродяги  ,  варнаки .

                          Ті ,  що  дух  і  тіло  рвуть  до  бою , -

                          Йдуть  усі  –  чужинці  й  земляки .

                          Йдуть ,  хоч   стежка  стелиться  терново ,

                          Йдуть  і  йдуть  –  без  ліку  і  числа .

                          Щоб   вогнем  Тарасового   слова

                      Очищати  душі  і  тіла . 

1  ведучий :      Ми  чуємо  тебе ,  Кобзарю ,  крізь  століття

                     І  голос   твій  нам  душі  окриля .

                     Встає  в  новій  красі ,  забувши   лихоліття ,

                     Твоя ,  Тарасе  ,  звільнена  земля .

2   ведучий  :   У  росяні  вінки  заплетені  суцвіття

                     До  ніг  тобі ,  титане ,  кладемо

                    Ми   чуємо  тебе ,  Кобзарю ,  крізь   століття

                    Тебе  своїм  сучасником  звемо .