Лялька-мотанка. Декоративно-ужиткове мистецтво.

Лялька-мотанка. Декоративно-ужиткове мистецтво. Технології 10 (11) класрівень стандарту Вчитель: Кащук Тетяна Олександрівна. Дніпровський ліцей №120

Історія виникнення та традиції виготовлення Про українські рушники та вишиванки знають повсюди і в Україні і далеко за її межами, а от про ляльку-мотанку інколи не знають нічого. Прекрасно що традиції створення та використання таких ляльок збереглися та продовжують відроджуватися. Мотанки давні родинні обереги українців. Такі ляльки уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь. Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, зявилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька на швидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг чи подарунок до свята.

Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була тай лишаються унікальним витвором майстра. звісно в давні часи лялька мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родини. Інколи для позначення ляльки використовується поняття «кукла» проте використання цього поняття не є правильним не лише з точки зору правопису, ай базуючись на тому що «куклой» наші предки називали жмут колосся, що лишався край поля та прикрашався стрічками та квітами. лишали це колосся аби урожай наступного року був кращим ніж цього. З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території україни з’явилися на стоянці в Чернігівській області. Древні ж греки використовували такі ляльки як жертву для свого пантеону богів. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах.

Особливості та традиції створення ляльки мотанки Загалом процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад льняні нитки, з них виготовляли волосся. Як такового виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали вражених обличь немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці що очі такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Не доброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть.

Особливими українські мотанки також робить й той факт що лише жіночі образи та інколи дитячі. Чоловічі ж образи простежуються лише як доповнення до ляльки, зазвичай це були. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості - «Донди». Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка не ніколи не має власного імені. Вважалося що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть в будинок. В українській культурі мотанки виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також такі ляльки часто використовуються в весільних обрядах та дійствах.

Поряд з обрядовими та обереговими ляльками часто створювали й практично їстівні ляльки. Виготовляючи таку ляльку жінка вкладала в неї жований хліб та використовувала таку іграшку як забавку та соску для немовлят. Загалом серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині. В сучасних умовах мотанки, нажаль, втрачають той глибокий, трошки магічний та сакральний зміст. В переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтерьеру, звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстів починають використовувати різноманітні матеріали орієнтуючись лише на власні вподобання.

Ознаки справжньої української мотанки Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи лялько майстри намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. При виготовлення дотримуються головного правила - лялька повинна мати хрестоподібний вигляд. Загалом створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір.

Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, в середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки. Тулуб з головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу формуючи тим самим руки мотанки. З підручних матеріалів виготовляються одяг, прикраси та головні убори чи зачіски. Тут варіації обмежуються лише фантазією авторів. Як би там не було, проте мотанка все ж зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Такий сувенір, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберігом та родинним спадком, котрий ввібрав в себе вікові знання та вірування.

Виготовлення ляльки-мотанки Для виготовлення ляльки нам знадобляться клаптики білої або невибіленої бязі (чи лляної тканини) для голівки, тулуба і рук, кольровий прямокутник ситцю для верхньої спідниці, білий мереживний такої ж довжини, але ширший, – для нижньої спідниці, квадрат хусткової тканини (або ситцю), довга( до 80см) смужка будь-якої білої тканини шириною 6-7см для формування голівки ляльки (від ширини залежить висота голівки), нитки кольорові (можна "ірис" чи акрил для вишивання), лляні, намистині, мереживо, тасьма, трави для наповнення (за бажанням). Ну, напевно, і все. Нагадаю лише, що ми не шиємо, не колемо, не ріжемо. Тобто тканину розриваємо на потрібної величини шматки, а не ріжемо. Звичайно, мереживо нам все ж доведеться відрізати.

1. Спершу зробимо голівку. Для цього беремо довгу смужку тканини (та що до 80 см) і змотуємо дуже щільно у вигляді діжечки. Змотуюючи діжечку. я замотую всередину духмяні трави. Цього разу це буде меліса і м'ята. 2. Тепер беремо квадрат білої тканини із стороною 20-21 см і обвиваємо голівку наче хустинкою. Ниткою (червоною або лляною) замотуємо , формуючи таким чином шийку. Тепер відповідальний момент – намотати хрест. Адже лялька не повинна мати обличчя, її заміняв хрест, який у слов'ян мав надзвичайну обережну силу. Хрест здебільшого мотають яскравих кольорів – у два, три. Мотають за рухом Сонця, роблячи непарну кількість намоток. Ось голова готова.

3. Далі скручуємо з тієї ж білої тканини дві щільні трубочки. Одну перев'язуємо кольоровою ниткою з обох боків – вона імітуватиме руки ляльки, друга – тулуб. 4. Після цього примотуємо трубочку-тулуб до голівки. 5. Далі прикладаємо ручки і примотуємо на рівні грудей , утворюючи таким чином хрест. На грудях мотаємо кольоровою ниткою у вигляді хреста. Це особливість ляльки – мотанки. Хрест – це символ Сонця.

6. Спочатку зробимо їй сорочечку з мереживного полотна. Для цього полотно розриваємо до середини вздовж довшої сторони і вдягаємо на ляльку розрізом назад. Сорочечку примотуємо на талії. 7. Тепер призбируємо на талії з того ж полотна нижню спідничку, примотуємо її. А потім таким самим чином – верхню. Для завершення примотуємо вишиваний фартушок і підперізуємо лялю поясом. Лялечка вдягнена. 8. Лишилось вдягнути хустку. Але під хустку вдягали очіпок. Його ми імітуватимемо двома стрічками – мереживною та тасьмою. Я закріплюю їх на потилиці шматочком двостороннього скотчую Звичайно, це вже застосування винаходу сучасності. А наші пращури просто зав'язували хустину, яка і тримала очіпок. А наостанок подаруємо Милені червоне намисто.

Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток, головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – символізує зв’язок з небом, оберегом є і пояс, і намисто. Ось наша Милена народилась. Правда ж гарна?. Я щиро рада, що сьогодні вона вже ночуватиме у своєї нової господині і приноситиме радість у її оселю. Якщо ви хочете зробити ляльку -годувальницю, ляльку -матір, можна зробити їй груди. Для цього візьміть два однакових за розмірами квадратні клаптики тканини, всередину насипте трав і змотайте кульки, а потім разом їх примотайте до тулуба ляльки. Ляльку-годувальницю робили з немовлям із ляльками-дітками.

Дякую за увагу!