Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії. Українська національно-демократична революція

УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В УМОВАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ, РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ ТА ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ 1914-1922 РР.

3. Політична ситуація в Україні після Лютневої (1917 р.) буржуазно-демократичної революції. Причини і передумови Української революції:1. Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини.2. Важке соціальне становище переважної частини населення. 3. Невирішеність аграрного питання і соціального захисту робітництва.

Причини і передумови Української революції:4. Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення.5. Порушення стабільності Російської та Австро- Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни

Українська революція 1917 р. Привід: Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 року. Повалення монархії. Зречення Миколою ІІ престолу (15 (2) березня 1917 р.). Мета: Здобуття автономії як першого кроку до незалежності. Рушійні сили: Українська національна інтелігенція, селянство, військові, робітництво.

Основні події початку революції17(4) березня 1917 року – Створення УЦР20 (7) березня 1917 р. – обрання керівного складу УЦР25 (12) березня 1917 р. – українська демонстрація в Петрограді1 квітня (19 березня) 1917 р. – стотисячна маніфестація в Києвіберезень-квітень 1917 р. – відновлення і створення українських політичних партій19(6) -21 (8 квітня) 1917 р. – Український національний конгрес

Українські політичні партії в 1917 роціУПСФ (Українська партія соціалістів-федералістів): Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський, О. Лотоцький. УСДРП (Українська соц.-дем. роб. партія): С. Петлюра, В. Винниченко, І. Мазепа, М. Порш. УПСР (Укр. Партія соціалістів-революціонерів): М. Грушевський, В. Голубович, М. Ковалевський, П. Христюк УПСС (Укр. Партія соціалістів-самостійників): І. Луценко, І. Липа, О. Макаренко. УДХП (Укр. демократично - хліборобська партія): С. Шемет, В. Шемет, В. Липинський

Українська Центральна Радастворена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів. Стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський — відомий український історик і політик. Видатними діячами УЦР стали також Д. Антонович, С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль, Ф. Крижанівський

Основні напрями політичної програми УЦР: Боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти українських губерній та етнічних земель. Підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв'язання питання про автономію України в складі Російської республіки. Співпраця з Тимчасовим урядом. Надання національним меншинам рівних політичних прав.

Однак в УЦР не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (М. Грушевський, В. Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.

Структура вищих органів влади в Україні (І пол. 1917 р.)Центральна Рада – вищий орган влади. Мала Рада (з 30 осіб) – законодавчий орган влади, з правами, обмеженими рішенням ЦРГенеральний секретаріат (з 8 секретарів на чолі з В. Винниченком) – уряд, виконавчий орган влади. Губернські, міські, повітові ради, підпорядковані ЦР

Універсали ЦРІ Універсал - 23 (10) червня 1917 р. II Універсал - 16 (3) липня 1917 р. III Універсал - 20 (7) листопада 1917р. IV Універсал -22 (9) січня 1918 р. (проголошено в ніч на 12 (25) січня)

Але прийняття Четвертого універсалу відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські війська мали перевагу в живій силі в 20 разів, а в озброєнні — у 40 разів. Керівництво УНР не змогло організувати боєздатні збройні сили.

Українсько- російська війна. Наступ більшовицьких військ продовжувався. 25 січня члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів (таку назву дістав Генеральний Секретаріат після проголошення III Універсалу) залишили Київ, перебравшись спочатку до Житомира, а потім — до Сарн. Тепер врятувати УЦР від остаточного більшовицького розгрому могла лише допомога країн Четверного союзу.

Причини поразки військ УЦР1. ослаблення соціальної бази УЦР (повільність,нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень відштовхнули селянство, в той час як більшість робітників підтримувала більшовиків);2. відсутність належної уваги до воєнної політики, збройного захисту державності, що виявилося у відсутності регулярної і централізованої армії; 3. високий ступінь організованості та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія рад.

9 лютого (27 січня) 1918 р. у Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний Брестський мир За його умовами Україна вийшла зі стану війни з країнами німецько-австрійського блоку, Німеччина та Австро-Угорщина зобов'язалися допомогти Центральній Раді відновити контроль над усією територією УНР (Центральна Рада погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну).

Брестський мир. В свою чергу, Центральна Рада взяла на себе обов'язок поставити союзникам велику кількість хліба, м'яса, яєць та інших продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільськогосподарської техніки, машин. Українська дипломатія, укладаючи таку домовленість, прагнула запобігти продовженню війни з Німеччиною та Австро-Угорщиною і розчленування ними України.

Протягом лютого—квітня 1918 р. німецько-австрійські війська (450 тис. осіб) окупували всю Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада.

29 квітня 1918 р. Центральна Рада схвалила текст Основного Закону — Конституції Української Народної Республіки («Статут про державний устрій, права і вільності УНР»). Цей документ фактично був першою Конституцією в сучасному розумінні цього слова в історії України

Гетьманат29 квітня 1918 р. у Києві відбувся з'їзд Союзу землевласників, який проголосив гетьманом усієї України Павла Скоропадського. У цей же день окупаційна влада розігнала Центральну Раду і визнала владу гетьмана. В Україні відбувся державний переворот.

Загальна характеристика доби Гетьманату. Назва держави: Українська держава. Політичний режим: авторитарний. Форма правління: монархія (гетьманат)Уряд: складався з помірковано-консервативних політичних діячів,основа - представники партії кадетів, голова Ф. Лизогуб.

Восени 1918 p. – зміна зовнішньополітичної орієнтації П. Скоропадського. У результаті поразки Четверного союзу Гетьман починає шукати підтримки у країн Антанти.14 листопада 1918 р. П. Скоропадський оголосив грамоту про федеративні зв'язки з не-більшовицькою Росією. Це остаточно скомпрометувало його уряд і не врятувало режим Гетьмана. 13 грудня 1918 р. він змушений був зректися влади.

Директорія. Директорія, що стала надзвичайним органом влади в Україні, була створена в ніч з 13 на 14 листопада 1918 р. блоком партій із соціалістичною орієнтацією — Українським Національним союзом. Директорія складалася з п'яти осіб: А. Андрієвський, В. Винниченко, А. Макаренко, С. Петлюра, Ф. Швець. Пізніше її склад змінювався.

Внутрішня політика Директоріїпоновлення УНР, але без влади Української Центральної Ради;прагнення утвердити в Україні національний варіант радянської влади без крайнощів більшовицького максималізму;законодавча влада передавалася Трудовому Конгресу, який населення обирало без участі "поміщиків і капіталістів";обіцянка скасувати закони гетьманщини, відновити 8-годинний робочий день, робітничий контроль.

Внутрішня політика Директоріїпроведення аграрної реформи, ліквідацію приватної власності на землю; запровадження державного контролю над виробництвом і розподілом продукції; поновлення 8-годинного робочого дня; право на діяльність профспілок і проведення страйків; поновлення чинності закону УНР про національно-персональну автономію. проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 p.

Директорія. В УНР почалося формування органів влади і було створено новий уряд — Раду Міністрів. Передбачалося, що влада на місцях перейде до трудових Рад селян, робітників та інтелігенції.23 січня 1919 р. у Києві відбулося засідання Трудового Конгресу — законодавчого органу влади в УНР. Однак ніяких життєво важливих рішень прийнято не було, і Конгрес припинив свою роботу.

У зовнішній політиці уряд Директорії орієнтувався на країни Антанти (Великобританія, Франція). Але Антанта відмовилася визнати Директорію й розпочала військову інтервенцію на півдні України. Представники Антанти вимагали реорганізувати Директорію, вивести з її складу С. Петлюру, а натомість обіцяли надати допомогу в боротьбі з більшовиками.

Зовнішня політика уряду ДиректоріїДиректорія зуміла за короткий час розширити міжнародні зв'язки України. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною, Чехословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом. Однак їй не вдалося налагодити необхідний рівень зв'язків з тими країнами, від яких у значній мірі залежала доля України, тобто країнами Антанти, Польщею та радянською Росією.

Причини поразки Директорії УНР1. Внутрішні суперечки серед членів Директорії, відсутність єдності національно-демократичних сил; особисті антипатії керівників Директорії, різна внутрішньо- та зовнішньополітична орієнтація.2. Слабке розуміння лідерами Директоріїнагальних потреб населення, неспроможність вирішити соціально-економічні питання, зокрема аграрне; захоплення лівою демагогією.3. недооцінка Директорією більшовицької агітації та пропаганди на населення

Причини поразки Директорії УНР4. неусвідомлення широкими масами українського населення (особливо селянством) загальнонаціональних інтересів, необхідності створення й зміцнення власної держави.5. Розвал української армії6. Невдала зовнішня політика; вкрай несприятливі зовнішньополітичні обставини7. Відсутність міжнародної підтримки.8. Нездатність Директорії створити життєздатний і стабільний політичний режим

Етапи та особливості громадянської війни в Україні та іноземної воєнної інтервенціїІ етап ( жовтень 1918 –квітень 1919) – інтервенція військ Антанти на Півдні України з метою недопущення поширення більшовизму і відновлення неподільної Росії

ІІ етап (квітень 1919-лютий 1920)Наступ денікінських військ (Добровольча та Донська армії) з метою відновити Російську імперію

ІІІ етап (березень-листопад 1920 р.)Радянсько-польська війна4 етап (квітень 1920-березень 1921 р)Війна з Врангелем

Особливості громадянської війни. Значна кількість претендентів на владу в укр. землях (більшовики, білогвардійці, поляки, Директорія. Місцевий повстанський рух);Різновекторність політичних, економічних, національних орієнтацій воюючих сторін;Відсутність військово-політичної сили, яка б домінувала протягом тривалого часу на території України. Хронічна нестача зброї, боєприпасів, ресурсів доля ведення війни

Особливості громадянської війни. Укладання численних нетривалих тактичних компромісів між ворогуючими сторонами. Пасивність основної маси населення України, яке в свої більшості стало жертвою експансії та об'єктом насилля;Політичний вплив на події зовнішніх факторів (дипломатичний тиск, моральна і матеріальна підтримка західними державами тієї чи іншої з воюючих сторін тощо)