М.Коцюбинський «Intermezzo» – поема душi лiричного героя

Тема уроку: М.Коцюбинський « Intermezzo» – поема душi лiричного героя

Мета уроку: розкрити еволюцію стилю митця від просвітницького реалізму до імпресіонізму, дослідити психологічне насичення твору, поглибити знання про жанр новели, імпресіонізм; виховувати в учнiв любов до природи, естетичне сприйняття природи, художнього слова.

Тип уроку: урок-дослідження

Теорія літератури: новела, імпресіонізм

Міжпредметні зв’язки: історія України, образотворче мистецтво, музика

Обладнання, наочність: репродукції картин художників-імпресіоністів, мультимедійні матеріали.

Перебіг уроку

1. Оголошення теми та мети уроку

Слайд № 1

2. Емоційне налаштування класу на дослідницьку роботу

– Пропоную розпочати урок переглядом слайдів із зображенням краєвидів нашої України (звучить музика Антоніо Вівальді, концерт № 6 для скрипки з оркестром, адажіo)

Слайди № 2, 3, 4, 5 ,6, 7

– А тепер перейдемо до іншого, не менш захопливого виду мистецтва – мистецтва слова, заглибимося у царство природи, прослідкуємо за змінами у психології, настроях ліричного героя, постараємося зрозуміти, що робиться в його душі, як ній співіснують щастя і горе, як справжній митець бачить світ і коли він справжній. Також побачимо, що природа здатна лікувати душу, повертати до життя.

3. Обговорення епіграфа уроку.

Слайд № 8

«У хвилини розчарування та розпуки мене не раз рятувала моя незвичайна любов до природи»

– Так говорить Михайло Коцюбинський про себе. А яке це має відношення до нашого ліричного героя?( твiр автобіографічний)

– Тепер логічним буде з’ясувати, чому у ліричного героя виникла необхідність у відпочинку?

( повідомлення № 1, 2)

Слайд № 10

4. Словникова робота

Тема твору, як правило, прихована в його назві. Що означає слово «Intermezzo» ?

Слайд № 9

– На початку 20 століття у всіх жанрах мистецтва посилилось тяжіння до розуміння глибини людської душі, до розуміння мотивації вчинків героїв. Головним для митців (художників, композиторів, письменників) стала не сама дійсність і її фотографічне відображення, а те враження, яке вона викликала. Звичайно, мова йде про мистецький напрям – імпресіонізм.

Слайди № 11, 12, 12, 13, 14

Ще маємо зупинитись на визначенні ознак жанру новели.

Слайд № 15

Тепер з’ясуємо, чому у ліричного героя виникла необхідність у відпочинку?

(відповідь – повідомлення № 1, 2 – додаються).

Слайд № 1

5. Актуалізація опорних знань

На вашу думку, «Intеrmezzo» – це новела сюжетна чи психологічна?

Стисло передати зміст, використовуючи ілюстрації (фліп-чарт).

Новелу «Intermezzo» деякі дослідники називають «своєрідною кардіограмою психологічного стану ліричного героя, його почувань, настроїв» (зокрема, літературознавець Єфремов). Чи погоджуєтесь із таким визначенням ?

Отже, хто ж він, ліричний герой новели?

Наступне питання виносимо як проблемне і ще раз повернемося до нього пізніше: Чому саме Кононівським полям присвячена новела? У чому їхня заслуга?

6. Робота з текстом.

•        Що означає слово «треба» в житті ліричного героя? Як ставлення до цього слова його характеризує?
•        Кому заздрить ліричний герой? Чому?
•        Другу частину новели можна назвати «відпочинок, відновлення сили». Чи легко йому це зробити?

Слайд № 16 (потяг)

• З чого розпочався відпочинок?

Слайд №17 (зозуля)

• Як відбувалось поетове « інтермецо»?
•        Зачитати уривки, де показано, як ліричний герой насолоджується царством природи, фарбами, звуками. (Учні читають напам’ять уривки).

«Моï дні течуть тепер ......»,

«На небі сонце, серед нив я...»,

«Ніколи перше не чув я...»,

«Тепер я бігаю в поле i годинами ...».

Слайд № 18 (жайворонок)

«Так проходили днi мого intermezzo ...»

Слайд № 19 (фонохрестоматія)

•        І ось нарешті зустріч ліричного героя із людиною, її горем. Прочитати відповідний уривок за ролями.
•        Що ж сталося з ліричним героєм? Які зміни відбулись у його настроях? Спробуймо накреслити лінію психологічних змін у душі.

Слайд № 20

•        Тепер повернімось до раніше поставленого проблемного питання «Чому ж саме Кононівським полям присвячена новела?».
•        Чи зміг би ліричний герой відпочити в межах міста?

– Як ви, люди 21 століття, знімаєте напругу, втому? Чи можуть допомогти в такій ситуації алкоголь, енергетичні напої, наркотики?

7. Підсумки.

– Природа чарівне, животворне джерело енергії, сили, емоцій, натхнення, яке нам Господь дарує у користування. Як же повинна ставитись до природи людина, щоб такою вона залишалась i для наступних поколінь?

– Яким повинен бути справжній письменник ? Чи має право жити лише власними проблемами, відсторонившись від життя людей, країни?

Іван Франко у вірші «Лісова ідилія» визначає сутність справжнього митця:

Поет сучасний –

Вiн тим сучасний, що нещасний.

Поет – значить вродився хворим,

Болить чужим і людським горем.

В його чутливість сильна, дика,

Еольфа арфа мов велика,

Що все болить і не втихає:

В ній кожний стрічний вітер грає.

8. Домашне завдання.

1. Написати чи намалювати етюд «Мій улюблений куточок спокою»;

2. Прочитати повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

1-ше повідомлення

Новела «Intermezzo» написана М. Коцюбинським у 1908 році. Це був час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками. Тюремне переповнення вчорашніми правдошукачами, поліція й жандарми чинили розправи – вішали, стріляли, били. М. Коцюбинський у листі до М. Чернявського пише: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи все те на власні очі, i який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас» (18 листопада 1905 р.).

На утриманні М. Коцюбинського була сім’я. Позичку, яку він узяв у банку для придбання садиби в Чернігові, так і не зміг сплатити до кінця свого життя. Матеріальна скрута примушує його багато писати. Але цього не вистачає. Так, наприклад, за перший том оповідань у 1903 році йому заплатили 200 крб. А в той же час А. Чехов, який у російській літературі відігравав таку саму роль, продав свої твори видавцеві за 7500 крб. Навіть російські перекладачі творів М. Коцюбинського одержували набагато більше, ніж він. Письменник не раз з іронією згадує про це, зокрема в листі до В. Гнатюка: «Треба рятуватися, спочити. Полежать у шпиталі або санаторії, а нема за що. Доведеться пропадати. Служба ледве-ледве дає шматок хліба, а література!.. Соромно навіть признатися представникові культурної нації. Єдиний спосіб писати по-російськи, але коли я досі цього не робив, то вже тепер не зроблю... Доведеться пропасти».

Украй виснажений службою, політичними обставинами, знесилений хворобами, Михайло Михайлович мріє про відпочинок.

2-ге повідомлення

У цей складний час він переживає ще й особисту драму: несподівано до нього, людини сімейної, прийшло кохання. Свою дружину Віру Устимівну Дейшу він дуже любив. Про це свідчать листи до неї з Криму, коли працював у філоксерній комісії: «Сонечко ти моє! Ти менi свiтиш і грієш, – Коцюбинський до дружини. – Твої листи для мене – половина життя. От і нині дістав листа од тебе і так мені добре, так легко і весело».

Від щасливого шлюбу народилося четверо дітей. Михайло Михайлович дуже любив свою сім’ю, але й багато мав від неї: «Усе було пристосоване для того, щоб «таткові»... було гарно жити, щоб не заважати йому, не турбувати дрібницями,» – пише М. Чернявський, письменник і приятель родини.

Та за словами Аркадія Утєвського, лікаря М. Коцюбинського, «не варто нічому дивуватися, адже він був живою людиною і ніщо людське не було йому чуже».

Почуття до Олександри Аплаксіної, молодої співробітниці статистичного бюро, було ні мимовільним захопленням, ні грою в почуття. Воно заволоділо ним, його серцем і думками. Але в найкритичніший момент їхніх стосунків, коли треба було вибирати мiж сім’єю й коханою жінкою, М. Коцюбинський сказав: «Я не залишу сім’ю, якщо навіть доведеться переступити через себе».

Вiдмовлятися від кохання було нелегко. Михайло Михайлович замкнув у грудях своє нестримне серце. Та від цього воно боліло ще сильніше. Нескінченні «треба» і безконечні «мусиш» додавали муки.

Виснаження нервової системи привело до того, що письменник не міг працювати. Йому здавалося, що люди, яких бачив, вимагають, щоб він показав світові свої страждання: «Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створення, кричать, метушаться і смітять».

Лікар порадив письменникові відпочити на лоні природи.

Справжнім порятунком стали кононiвськi поля відомого мецената і друга М. Коцюбинського Євгена Чикаленка, в будинку якого письменник провів кілька благодатних тижнів улітку 1908 р., що й лягло в основу новели.