Магічний герой "Мавка"

Мавка — Душа Лісу.

Її головним покликанням є захист Лісу і його Серця — джерела самого життя — від будь-яких зазіхань, зокрема й людських.

 Ма́вка, також на́вка, ня́вка, лісова русалка — істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.

На думку частини дослідників, первісною назвою цих істот була «навка»: від прасл. *navь («мрець»); з того ж кореня походять українські слова нав і нава («домовина», «труна»), а також навк («мрець»). Варіанти «мавка» і «нявка» виникли пізніше внаслідок зближення з мавкати («нявкати»).

За іншою версію, якої дотримувався Олександр Афанасьєв у своїй праці «Поетичні погляди слов'ян на природу» (1865—69, т. 1—3), де вказував, що жителі України на той час вживали слова «нави», «навьский», не допускаючи зміни початкового звука. Та вважав, що назва походить від слів «мал», «малий»; так «малко» — дитина (хлопчик, малюк), «малка» — малоросла жінка. Таким чином, мавка означає «істота маленького зросту»^[

Уявлення про мавок побутують в Карпатах, на Поділлі та Волині. Типовий образ мавки — це дівчина з зеленим волоссям. В народних переказах часто додається, що мавка не має спини, так що ззаду видно нутрощі. Звичайним місцем їх перебування є ліси. Мавками ставали діти, померлі нехрещеними, рідше — діти, яких украв чорт. Так ставалося з тими, що померли після семимісячного віку, померлі раніше ставали потерчатами. Як і у випадку з русалками, мавки можуть мати чоловічих відповідників — нявкунів. Поширеним було уявлення про танці мавок на так званих ігровищах — місцях, де не росте трава. Часом їм приписувалося висаджування квітів у горах. Вважалося, мавки можуть заманювати хлопців у хащі, де лоскотати їх до смерті. Також вони приходили вночі до людей, особливо жінок і дітей, щоб висмоктувати через груди силу