Маловідомі історичні діячі Буковини XIX століття

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Відділ освіти, молоді та спорту Заставнвської РДА

Малокучурівський НВК

 

 

 

 

 

 

 

Творча робота

на тему:

«Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю…»

(В. Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці…»)

Номінація «Історія України і державотворення»

(«Микола Спинул – консул Західно-Української Народної Республіки»)

 

 

 

 

 

 

                                                 Виконала:

                                                                                 Підлубна Адріана Василівна

                                                          Учениця 9 класу

                                                                Малокучурівського

                                                                   навчально-виховного

                                                комплексу

                                                                                 Вчитель:

                                                                               Лизун Антоніна Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

Малий Кучурів – 2019

Зміст

 

 

Вступ

 

I. Дитинство

 

II. Педагогічна діяльність

 

ІІІ. Громадсько-політична діяльність

 

ІV. Перша світова війна

 

V. Повоєнні роки

 

Висновки

 

Список використаних джерел і літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У другій половині ХІХ ст. західно-український національний рух почав набувати ознак, властивих третьому політичному етапу націотворення. Головними питаннями, які намагалися вирішити під час революційних подій західні українці, були селянське та національне. Пробудження національних почуттів захіждних українців  в умовах активізації польського руху спричинило висування ними вимог територіального розмежування та надання прав самоврядування. Боротьбу західних українців за їхні права очолило греко-католицьке духовенство. Його переконаність у необхідності підтримувати Габсбургів, оскільки лише це дозволить подолати поляків і угорців, обумовлювала консервативність українського руху.

Актуальність: Український суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях із 1890-х років вступив у фазу створення політичних партій та висунення ідеї соборності та політичної незалежності України. Така радикалізація поєдналась із значним поширенням ідей українського руху серед всіх верств західноукраїнського суспільства.

Мета даної проблеми зумовлюється потребою історичного підходу до питань здійснення західно-україського національного руху другої половини ХІХ ст.

Об’єкт дослідження: Микола Спинул – консул Західно-Української Народної Республіки.

Предмет дослідження: діяльність Миколи Спинула на західно-українських землях.

Хронологічні межі: 1850-1930 рр.

Територіальні рамки: територія Буковини у другій половині ХІХ ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Дитинство

 

Спинули – давній буковинський рід дрібних землевласників – резешів, які проживали в селі Малий Кучурів Кіцманського повіту. У другій половині ХІХ ст. за своїм економічним становищем вони вже нічим не відрізнялися від селян. 5 грудня 1867 року в сім’ї Спинулів народився син Микола. Початкову освіту здобував в рідному селі. У 10 років пішов до школи. Яку закінчив з відзнакою у 1888 році. Навчалися в ній українською, ромунською і німецькою мовами. Як справжній буковининець Микола вільно володів всіма цими мовами.

Після закінчення школи Спинул вступив до учительської семінарії і Чернівцях. Яку також закінчив з відзнакою у 1890 році. Вже у період навчання М. Спинул проявляв свою громадську діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Педагогічна діяльність

 

Після закінчення навчання у семінарії починається педагогічна діяльність Миколи Спинула. Він пройшов усі етапи тодішньої учительської кар’єри. Спочатку працював декілька років помічником учителя в Кимполунзі, потім 5 років учителем в Чорному Потоці, 3 роки старшим учителем в Брідку і 4 роки в Кадубівцях.

З перших років педагогічної діяльності М. Спинул зарекомендував себе як талановитий педагог і активний суспільний діяч. О. Попович, який з 1894 року став інспектором шкіл Кіцманського повіту, згадував: «Звидівши за 2 місяці всі школи цього тоді найбільшого повіту, найшов я на більш як 30 шкіл ледви частину щирих робітників, а то надучителя Грирогія Никоровича, учителів Миколу Спинула, Івана Бажанського, Володимира Григоровича, Петра Войновського… та ще декількох інших».

1903 року Миколу Спинула призначають інспектором шкіл новосвореного Вашковецького повіту, а в 1907 році – повітовим інспектором шкіл Чернівецького повіту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Громадсько-політична діяльність

 

Як активний українець М. Спинул брав участь у роботі товариств «Руська школа», «Народний дім», «Руська бесіда» та інші. Він допомагав у заснуванні сільських читалень, січей, кас взаємодопомоги. Одним з найбільших свят на початку ХХ ст. стало свято заснування січі у Вашківцях, в якому Микола Спинул взяв безпосередню участь.

На початку ХХ ст. буковинське вчительство перетворилося у вагому політичну силу, відстоюючи вимоги демократизації суспільних відносин, а також деякі власні станові вимоги. Значною мірою зусиллями вчителів 1904 р. на виборах до Буковинського сейму перемогло демократичне міжнаціональне об’єднання «Вільнодумний союз». Воно започаткувало серію реформ, в тому числі реорганізацію виборів до буковинського сейму, підвищення платні учителям, зміну дисциплінарного статуту для вчителів, запровадження селянського крайового банку та інше. Хоча в 1905 р. «Вільнодумний союз» розпався, боротьба навколо реформ продовжувалася і вчителі в цій боротьбі продовжували відігравати не останню роль. Тому коли 1907 р. оголошено загальні вибори до парламенту, українські вчителі поставили вимогу забезпечити їм одне місце в парламенті. Провід українського національного руху погодився на це. Таким кандидатом в депутати від учителів став М. Спинул.

Його кандидатура була не випадковою. На той час він був авторитетним суспільним діячем, якому довіряли як учителі так і політики з «Національної Ради русинів на Буковині». До виборів учительська організація випустила відозву, за підписом Омеляна Іваницького та Сергія Канюка, в якій, зокрема, зазначалося: «Найтяжча праця припаде на той повіт, всі де кандидатує наш товариш, повітовий іспектор Спинул. Тут треба вести як найзавзятішу борбу; а побідимо ми тоді, коли спільно, всі як один будемо всіма силами старатися о перепертє сеї кандидатури». Спинул перміг на виборах в чернівецько-серетському окрузі, набравши 5151 голос. За його суперника москвофіла Гакмана проголосувало вдвічі менше виборців.

1911 р. Микола Спинул повторно був обраний до парламенту і залишався депутатом до розпаду Австро-Угорщини. Цього ж року він також став депутатом буковинського сейму.

Як депутат Спинул найбільшу увагу приділяв потребам Буковини. Він разом з іншими українськими депутатами добивався виділення коштів для підтримки селянських господарств краю, для розвитку промислів, для будівництва доріг, активізації торгівлі та створення для неї сприятливих умов. Значний резонанс викликали його промови, що стосувалися політичних відносин на Буковині, взаємин окремих націй. Разом з М. Васильком він закликав уряд припинити москвофільську пропаганду на Буковині, вказуючи на антидержавне спрямування їхньої діяльності.

Не менше значення мали його виступи стосовно розвитку української освіти і поліпшення становища учителів. Він сприяв відкриттю нових українських народних і середніх шкіл, забезпеченню їх кваліфікованими кадрами. 2 липня 1907 року виступаючи на зборах представників учительства Австрії у м. Відні М. Спинул висунув вимогу, яка раніше була схвалена буковинським учительством, про зрівняння вчителів з державними службовцями чотирьох нижчих рангів. В наступні роки він не раз повертався до цієї проблеми. 1908 р. було значно підвищено заробітну плату учителям Буковини. Але в рамках всієї імперії це питання так і не було вирішено до кінця.

На початку ХХ ст. М. Спинул активно спвпрацював з газетою «Буковина», друкуючи в ній статті на педагогічні та політичні теми. Він послідовно відстоював думку про єдність українських політичних сил як запоруку успішного розвитку національного руху. До 25-річчя газети «Буковина» він писав: « Я певний, що солідарність руского народу признають міродайні сфери не розіб’ють ніякі ворожі заміри, коли не потрафили розбити тоді як нас була ще лиш горстка і ми були далеко слабші».

Перед Першою світовою війною М. Спинул разом з  О. Поповичем та М. Васильком прагнули об’єднати помірковані українські сили в національно-демократичній партії. Загалом більшість українців краю підтримували саме цю партію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Перша світова війна

 

В перші дні світової війни Микола Спинул, на відміну від більшості депутатів, вирішив не покидати Чернівці. Це мало сумні наслідки. В ніч з 15 на 16 вересня 1914 р. він був заарештований російськими жандармами. Разом з ним було схоплено бургомістра м. Чернівці Вайсельберга, прокурора суду Лазаруса, відомого адвоката і громадського діяча Менчеля та інших. Ініціаторами цієї акції стали буковинські москвофіли, зокрема брати Геровські. Заарештованих було відправлено в с. Колпашево Наримського краю, за 320 км  на північ від Томська, куди вони прибули 6 січня 1915 року. У спогадах про полон М. Спинул описав свої митарства. Найбільше він був вражений продажністю російських військових.

Австрійська влада намагалася різними дипломатичними заходами звільнити полонених. Але це вдалося зробити не відразу. Перипетії непростих переговорів відбивалися на становищі Миколи та його товаришів по ув’язенню. Через деякий час їх повернули до Києва, але потім кинули до в’язниці і знову відправили до Наримського краю. Потім повернули дор Петрограда, де знову кинули до в’язниці. Тільки в листопаді 1915 року Спинула остаточно звільнили з в’язниці і дозволили через Швецію і Німеччину повернутися ло Чернівців. У місто вони прибули 6 грудня 1915 року і були урочисто зустрінуті чернівчанами.

Після повернення М. Спинул став членом Загальної Української Ради (ЗУР), керівного органу українців Галичини і Буковини, до якого входили депутати парламенту і сейму, а також представники політичних партій. Як член ЗУР Спинул постійно контактував  з представниками влади, захищаючи українських вояків та мирне населення від усіляких зловживань. В цей час він бере на себе редагування газети «Буковина», яка входила в залежності від обставин то у Відні то Чернівцях з початком світової війни, як орган буковинських депутатів парламенту та сейму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Повоєнні роки

 

Бурхливі події закінчення І Світової війни та розпаду Австро-Угорщини застали М. Спинула в Чернівцях. Він брав участь у роботі Української Національної Ради у Львові 17-18 жовтня 1918 року, яка ухвалила рішення про створення майбутньої  Західнокраїнської Республіки, і став членом цього представницького органу.

В Чернівцях разом з О. Поповичем, О. Безпалком, І. Семакою та багатьма іншими М. Спинул взявся за вирішення проблеми державної приналежності української частини Буковини. Як і більшість депутатів він спочатку займав помірковані позиції, вважаючи, що спочатку західноукраїнські землі повинні створити окреме державне утворення. Однак події розвивалися за значно радикальнішим сценарієм. Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року, активним учасником якого був Спинул проголосило: « Хочемо до України». Після віча разом з іншими українськими керівниками Микола Спинул вів перговори про поділ Буковини на українську і румунську частини, а 6 листопада разолм з О. Поповичем та І. Семаковим підписав протокол про перебрання влади в українській частині Буковини.

З приходом румунських військ Микола Спинул покинув Буковину і перебрався до Відня. Тут М. Василько залучив його до роботи в посольстві Західно-Української Народної Республіки. На посаді консула він пробув до весни 1919 року. Після ліквідації представництва ЗУНР Спинул ще деякий час перебував у Відні, а потім повернувся до Чернівців.

В першій половині 20-х років М. Спинул працював у школах Буковини.

Працюючи в Чорному Потоці Микола одружився з Єфросинією Влайко, яка походила з шляхетної родини резешів с. Горошівці. Вони мали 4-ох дітей: Омеляна, Ольгу, Івана, Євгенію. Діти виховувалися в національному дусі. Омелян навчався на філософському факультеті Чернівецького Університету.

Помер Микола Спинул у Чернівцях 22 січня 1928 року. Похований на чернівецькому кладовищі по вулиці Руській.

Загалом М. Спинул співпрацював з М. Васильком, повністю поділяючи його політичні погляди. Він ніколи не забував про шкільні справи і присвятив проблемам освіти та вчительства  чимало своїх промов, звернень, запитів. Його зусиллями, разом з іншими буковинськими політиками, було підвищено оплату праці вчителів 1908 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Микола Спинул зробив вагомий вклад у розвиток освіти на Буковині в період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Він піклувався про звичайних вчителів, адже сам знав як це бути вчителем у сільській школі.

Крім освіти, М. Спинул вплинув і на політичний розвиток Буковинського краю кінця ХІХ – початку ХХ ст. Належно відстоював свободу українців в усіх представницьких органах тодішньої влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

 

1. Спинул Н. У росийскій неволі // Православний календар для українського народу на звичайний рік 1915. – Чернівці, 1915. – С. 6 – 91
2. Український національний рух, особливості // Історія України (опорні схеми, таблиці, коментарі). – Кам’янець-Подільський, 2018. – С. 250