Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Білоцерківське територіальне відділення МАН України

 

 

Відділення Філософії та cуспільствознавства

 Секція: Педагогіка    

 

 

 

ОГЛЯД ЕЛЕМЕНТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ 

 

 

Роботу виконала: 

Могилка Анастасія Павлівна,  учениця 8-А класу Білоцерківської  гімназії-початкової школи № 7 імені генералполковника Геннадія Воробйова Білоцерківської міської ради Київської області

 

Науковий керівник:  Заєць Богдан Петрович,  вчитель інформатики 

Білоцерківської гімназії-початкової школи №

7 імені генерал-полковника Геннадія

Воробйова Білоцерківської міської ради Київської області

 

Біла Церква – 2022

 

 

Білоцерківське територіальне відділення МАН України

 

Анотація

 

Могилка Анастасія Павлівна,  учениця 8-А класу  

Білоцерківської гімназії-початкової школи № 7  

імені генерал-полковника Геннадія

                                                                                                          Воробйова

                                                                                             Білоцерківської міської ради

                                                                                              Київської області

       

        

Науковий керівник: Заєць Богдан Петрович, учитель інформатики Білоцерківської гімназії-початкової школи № 7 імені генерал-полковника Геннадія Воробйова

Білоцерківської міської ради Київської області 

Огляд елементів організації навчального процесу в різних країнах світу

Дослідницьку роботу присвячено розгляду елементів організації навчального процесу в різних країнах світу. 

Досліджено основні аспекти та питання організації навчального процесу. Розкрито специфіку функціонування навчальних закладів освіти через аналіз відомостей про різноманітні методики викладання, відгуки учасників навчання, акцентовано увагу на дослідженні основних засад та принципів навчального процесу. 

Проаналізовано навчальний процес в різних країнах, розкрито тематику та ключові запитання, які ставлять перед собою учасники навчального процесу, висвітлено основні ціннісні орієнтації їх роботи.

Ключові слова: навчання, навчальні заклади освіти, початкова школа, неповна середня школа, повна середня школа, природничі дисципліни, мова та літератураЗМІСТ

          Вступ                                                                                                              3

          РОЗДІЛ 1                                                                                                          

          СИНГАПУР                                                                                                   5

          РОЗДІЛ 2                                                                                                          

           КИТАЙ                                                                                                             

          2.1. Особливості навчання у школі в Китаї                                                     9

          2.2. Початкова школа в Китаї                                                                         10

           2.3. Неповна середня школа                                                                           11

           2.4. Повна середня школа                                                                              11

          2.5. Як виглядають школи і як організована робота                                      12

          РОЗДІЛ 3                                                                                                          

          НОРВЕГІЯ                                                                                                       

          3.1. “Дощ, сніг, вітер  – а ми на вулиці”: культурні традиції Норвегії           16

          3.2. “Ми не мусимо садити дітей за парти, щоби донести до них якусь        17

інформацію”

          3.3. “Педагог вирішує, як група проведе день, але завжди враховує             19

побажання дітей”

          РОЗДІЛ 4                                                                                                          

          БРИТАНІЯ                                                                                                       

           4.1. Математика та інформатика                                                                    21

          4.2. Мова та література                                                                                  22

          4.3. Природничі дисципліни                                                                          22

          4.4. Творчість і технології                                                                              22

          4.5. Суспільствознавство                                                                                23

          РОЗДІЛ 5                                                                                                          

          НІДЕРЛАНДИ                                                                                              25

          РОЗДІЛ 6                                                                                                          

          США                                                                                                              29

          РОЗДІЛ 7                                                                                                          

          ЧЕСЬКА ОСВІТА                                                                                           

          7.1. У школі діти розважаються                                                                     33

          7.2. Діти до школи мають бути готові                                                            34

          РОЗДІЛ 8                                                                                                          

          ПЕРШИЙ РАЗ В ПЕРШИЙ НІМЕЦЬКИЙ КЛАС                                   36

          РОЗДІЛ 9                                                                                                          

           ЗАКЛАД ОСВІТИ У ВАРШАВІ                                                                 39

РОЗДІЛ                                                                                                                                                                                                                                     10                                                                                                                                               

10.1. Головні виклики системи освіти у час війни в Україні                                                                        43

10.2. Повітряні тривоги посеред уроку                                                                                                                              43

10.3. Відсутність облаштованих укриттів у закладах освіти                                                                        44

10.4. Відключення світла та недостатнє технічне забезпечення                                                               44

10.5. “Розбудова” російської освіти на тимчасово окупованихтериторіях                                    46

ВИСНОВКИ                                                                                                                                                                                                53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                                                                    57

 

          УКРАЇНА                                                                                                         

          ДОДАТКИ                                                                                                   

 

       

ВСТУП

У країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (за даними вересня 2022 року) було зареєстровано понад 5 млн біженців з України, з яких близько 4 млн — у Європі. Найбільше з них приїхали до Польщі: 1,38 млн. За Польщею йдуть Німеччина з приблизно 1 млн і Чехія із понад 400 тис. біженців. Саме там нині навчається найбільше школярів з України. 

Зазвичай серед біженців не так багато дітей, але в Україні рятуються від війни саме жінки з дітьми: понад третина всіх біженців — діти. У Польщі, наприклад, неповнолітні серед українців, що приїхали до країни, становлять понад 40% біженців, а близько 87% усіх дорослих — жінки. Більша частка прибулих має вищу освіту. Також особливість ситуації в тому, що влада країн переконана: українці, які втікають від війни, повернуться після її закінчення. Натомість більшість біженців із інших країн зазвичай прагнули асимілюватися до країн, куди вони приїхали. Це також робить ситуацію нетиповою.

4 березня 2022 року Рада Європейського Союзу запровадила Директиву про тимчасовий захист. Згідно з нею країни ЄС зобов’язані надавати підтримку громадянам України, які проживали в Україні до 24 лютого 2022 року. Вони не можуть запропонувати нижчий набір прав, ніж ті, які передбачені Директивою. Доступ до державної освіти для неповнолітніх дітей є в усіх країнах ЄС та OECD. Деякі країни також повідомили про надання місць у дитсадках усім дошкільнятам, зокрема Фінляндія, Франція, Угорщина та Латвія.

Деякі країни взагалі раніше не стикалися з такою кількістю новоприбулих учнів-біженців, як це було протягом перших місяців війни в Україні. Системи освіти переймалися перенавантаженням класів у школах, особливо в Польщі. Це спонукало країни докласти значних зусиль для збільшення персоналу, розширення приміщень для навчання.

 

 

      

РОЗДІЛ 1

СИНГАПУР

Ви натрапите навіть на словосполучення “Сінгапурська математика”, під яким розуміють методику навчання математики, що розробив Національний Інститут освіти Сінгапуру в 1982 році. Методисти Сінгапуру вивчили досвід багатьох країн, проаналізували наявні на той час методики навчання математики і створили свій мікс.

Але на цьому не зупинились. Розробили систему вправ і посібники для учнів та вчителів (у методичних посібниках для вчителів детально описаний кожен крок учителя). Крім того, запровадили постійні моніторинги процесу навчання та навчальних досягнень учнів, що, звісно, слугує передумовами для вдосконалення створеної методики.

Основні положення “Сингапурської математики”

Увага акцентується не на вивченні великих обсягів інформації, а на розумінні учнями базових математичних понять.

Велика частка часу на уроці виділяється на формування уявлення про поняття. Наприклад, під час вивчення множення дробів говорять не про правило множення, а розглядають і аналізують з учнями його геометричну інтерпретацію. (Додаток 1)

•       Будь-яке поняття вводиться від конкретного до абстрактного в три етапи (робота з предметами – робота з малюнками – робота з абстракціями). Наприклад, спершу учні оперують кубиками (3 кубики з’єднують із 6 кубиками й отримують “поїзд” із 9 кубиків), поті аналізують малюнки (3 коти і 6 мишей – це 9 тварин). Після цього переходять до формулювання твердження “3 і 6 буде 9”. І лише після вивчення символів “плюс” та “знаку рівності” переходять до запису рівності 3+6 = 9.

(Додаток 2)

•       Навчання будується на розв’язанні життєвих проблемних ситуацій. На початку кожного уроку створюється проблемна ситуація, розв’язання якої учні з учителем мають знайти за допомогою математики. Наприклад, для того, щоби дізнатися улюблений колір своїх подруг, необхідно їх опитати, систематизувати дані і представити їх у зручному вигляді (наприклад, у вигляді діаграми).

(Додаток 3)

•       Значна увага приділена моделюванню: і під час викладу вчителем теорії, і під час розв’язування учнями завдань. Учні постійно моделюють проблемні ситуації за допомогою предметів, малюнків чи схем. Під час розв’язування задач надзвичайна увага приділяється створенню до них схем. До створення схем учнів привчають з 1 класу на дуже простих задачах.

(Додаток 4)

•       Неодноразове повторення пройденого матеріалу та на кожному новому рівні – поглиблення знань. Наприклад, спершу учні вивчають зв’язки між числами першого 10, потім на їхній основі складають історії про додавання в межах 10, а потім на основі історій учні вчаться складати й розв’язувати задачі на додавання. Дуже повільне введення понять та неодноразове повторення забезпечує опанування матеріалу кожним учнем відповідно до своїх здібностей і можливостей. Звісно, кожен у своєму темпі. Той, хто швидше опанував матеріал, далі просто тренується. Для цього є спеціальні завдання. А інші мають багато можливостей для усвідомлення та формування правильного уявлення про поняття.

Використання парних і групових форм навчання. На кожному уроці використовуються різні форми роботи, але переважають парні і групові. Учні в парах обговорюють новий матеріал, виконують практичні роботи, грають в ігри, розв’язують задачі. Наприклад, один учень витягає з коробки дві геометричні фігури, а другий має сказати, чим ці фігури схожі.

Вітається не запам’ятовування алгоритмів, а пошук власних способів розв’язання завдань.

Наскрізна лінія вивчення математики в Сінгапурі – розвиток логічного мислення учнів. Наприклад, завдання в посібниках і зошитах, формулюються з мінімальною кількістю слів, але завжди подається приклад виконання завдання, у якому, фактично, прихований код, який треба учню розгадати, і за аналогією виконати решту завдань.

(Додаток 5)

Крім того, у посібниках є окремі рубрики, що спрямовані на розвиток логічного мислення учнів. На розв’язування таких задач можуть виділятися окремі уроки.

•       Формування креативного мислення. Часто пропонуються завдання, що не мають однозначної відповіді. Тобто, учні мають перебрати всі варіанти й записати їх. Або вибрати оптимальний. Також учням часто пропонують записати свої вирази чи рівняння, скласти свою історію про додавання чи задачу за певними умовами.

У 2020 році відбувся експеримент під назвою ‘’Я дослідник 2.0’’

Завдяки цій програмі школярі можуть навчатися за сінгапурською методикою.

З 1995 сінгапурські школярі стають переможцями різноманітних математичних олімпіад і конкурсів. Сінгапурська методика навчання розроблена у 1982 році Національним інститутом освіти Сінгапуру.

Продовж десятиліть розроблялись:

•       Методика

•       Система вправ

•       Апробація

•       Корекція

•       Постійні моніторинг

Сінгапурська методика направлена на те, щоб кожен учень зміг засвоїти матеріал.

Пропоную розглянути методику навчання поглиблено

•       Неодноразове повторення пройденого матеріалу та на новому рівні-поглиблення знань

•       Акцентується увага не на вивченні великого обсягу інформації,а на розумінні базових концепцій

•       Для більш зацікавленості в навчанні учням подають інформацію не в вигляді правил і текстів,а в вигляді таблиць і малюнків

•       Введення будь якого поняття поступово від конкретного до абстрактного • Будь-який урок починається з проблемної ситуації,а не правил і теорії Щоб краще зрозуміти,розглянемо роботу на прикладі вивчення діаграм

1.     Спочатку учні оперують реальними предметами(вибирають картинки або фігури,викладаючи їх в стовпчики,утворюючи діаграми)

2.     Учні графічно дивляться на малюнки( предмети замінюються символами)

3.     Відбувається перехід в абстракцію

•      Виділяють значну увагу моделюванню (після прочитання умови задачі,учні повинні правильно створити модель,щось на зразок схеми)

•      Переважає колективне навчання ( учні навчаються обговорювати математичні поняття і задачі,висувати свої ідеї і слухати товаришів)

•      Створили різноманітні інтерактивні ігри,як на групи або пари,так і на самостійне опрацювання

•      Розвиток логічного мислення (розвивають кмітливість й логістику)

•      Заохочується не запам’ятовувати алгоритми, а знаходити власні способи розв’язування завдань знаходити власні способи розв’язування завдань

Сінгапурську методику навчання математики вже перейняли, адаптували та впровадили в Японії та Ізраїлі, а також в окремих школах США та Європи. В основі методики математики Сінгапуру лежить особистісно-орієнтований тa діяльнісний підходи. Учні постійно оперують різними предметами (фішками, кубиками, картками, схемами, стрічками, рулетками, у тому числі й цеглинками LEGO) та досліджують зовнішній світ. Організована в такий спосіб легоматематика сприяє розвитку дрібної моторики й на цій основі – мислення.

Це, звісно, впливає і на зацікавленість учнів до вивчення математики. А як ми знаємо, зацікавленість предметом завжди породжує кращі результати учнів у його опануванні.

      

РОЗДІЛ 2

КИТАЙ

2.1. Особливості навчання у школі в Китаї

Навчання у школі в Китаї

Таблиця 1

 

Освітня щабель	Вік дитини	Рівень підготовки
Початкова     школа      в Китаї	З 6 до 11 років	1
		2
		3
		4
		5
		6
Неповна середня школа	З 12 до 14 років	7
		8
		9
Повна                 середня школа (не обов’язкова)	З 15 до 18 років	Залежить                    від навчального закладу

Перед надходженням у перший клас майбутні першокласники проходять тестування. Наступні випробування чекають дітей через шість років, після завершення навчання в початковій школі. Система оцінок на іспиті – бальна. Для вступу в середню школу в Китаї потрібно набрати певну кількість балів. Якщо учень набирає високий бал, то має шанс вступити в середню школу при вузі, що забезпечить йому подальше проходження в цей вуз.

Після 12 років навчання у школі випускники складають іспити, аналогічні нашому ЗНО. Вони є випускними зі школи, а також вступними до вузу. Для вступу в різні вузи необхідно набрати різні мінімальні результати на іспиті. Чим престижніше ВНЗ, тим більш серйозні вимоги він висуває до рівня знань абітурієнтів. Абітурієнт може надсилати заявку на вступ одночасно в два або три навчальних заклади.

Відмінною рисою шкіл в Китаї є більше навантаження на учнів у порівнянні з навантаженням у наших школах. Головна причина в тому, що китайська мова доволі важка. Школярам за час навчання приходиться заучувати кілька тисяч ієрогліфів. Їх потрібно не тільки запам’ятати, але також навчитися грамотно вимовляти і писати. Кількість учнів у класі становить більше 30 чоловік, а деколи досягає 70-80 дітей Шкільна освіта в Китаї передбачає 5-денний навчальний тиждень. Зазвичай діти вчаться до 4 години дня. Режим дня наступний:

•      З 8:00 до 11:30 – заняття з основних предметів (математика, китайська мова, іноземні мови);

•      З 11:30 до 14:00 – обідня перерва і денний відпочинок;

•      З 14:00 до 16:00 – заняття з другорядних предметів (малювання, співи, фізична культура, праця).

•      З урахуванням відвідування факультативних уроків і виконання домашніх завдань учні йдуть спати ближче до півночі. А ранковий підйом зазвичай відбувається в 6:00, адже в 7:30 вже треба бути в школі.

Навчальний рік в китайській школі включає два семестри. Після закінчення першого і другого семестрів учні отримують підсумкові оцінки успішності в балах. Використовується 100-бальна шкала. Вчителі проставляють бали учнів у класні журнали. Батьки завжди можуть бути в курсі успіхів своїх дітей.

У навчанні підтримується сувора дисципліна. Якщо учень прогуляє 12 занять, не маючи поважної причини, його буде відраховано.

Середня освіта в Китаї перебуває під пильним контролем держави. Всі школи мають державне фінансування і отримують кошти з казни на оновлення обладнання та ремонт приміщень.

Сучасні школи в Китаї часто являють собою цілі комплекси будівель, між якими тягнуться довгі переходи, а у внутрішній частині двору розташовуються великі спортивні майданчики. В одній школі часом навчається кілька тисяч учнів.

2.2. Початкова школа в Китаї

Діти йдуть у перший клас у 6 років. Заняття першого семестру починаються 1 вересня, другий семестр стартує 1 березня. Канікули влітку припадають на липень і серпень, а взимку – на січень і лютий.

У початковій школі в Китаї вивчають математику, китайську мову, малювання, музику, а ще діти отримують базові знання з історії, природознавства і географії. Обов’язковим є вивчення Китаю і його народів, а також отримання політичної інформації. Крім того, школярі активно беруть участь у підтриманні порядку і чистоти в шкільних приміщеннях.

Починаючи з 3 класу, школярі вивчають англійську мову. З 4 класу діти також відвідують практику – зазвичай у майстернях або на фермах. Багато хто вибирає собі факультативи та секції по душі.

2.3. Неповна середня школа

Середня школа в Китаї – це навчання протягом трьох років. Після цього обов’язкова частина освіти буде завершена. Підлітки вивчають наступні предмети: математика, китайська мова, англійська мова, фізика, інформатика, біологія, географія, музика, фізична культура, етика і мораль.

Особливу увагу в Китаї приділяють вихованню політичної грамотності та впровадженню ідеології в юні уми. Також діти продовжують займатися в секціях та гуртках, вибраних на попередньому ступені навчання.

2.4. Повна середня школа

В цей період учні можуть вибрати один з освітніх напрямів.

Професійно-технічний напрямок служить для підготовки технічних фахівців, які зможуть знайти роботу у виробничій сфері або в сільському господарстві. Тут окремо виділяються професійні, технічні та сільськогосподарські школи.

Академічне спрямування служить для підготовки підлітків до вступу у вузи.

Навчання у вузах в Китаї триває 2-4 роки і залежить від спеціальності. Діє система розподілу випускників, тому відразу після закінчення вузу вони отримують роботу.

Учитель у Китаї – професія шанована. Пошана до вчителя – у пріоритеті держави, родини. Не дарма учителя називають словом “лаоши”, воно перекладається як “вчитель” і викликає зворушення і захоплення. Китайський уряд приділяє серйозну увагу підвищенню соціального статусу вчителя, а в 1995 році в КНР було запроваджено свято вчителя, яке відзначається 10 вересня [12].

Китайські вчителі щороку складають професійні тести, таким чином держава “відфільтровує” тих, хто втратив навички або інтерес до викладання. Що 3 роки вчителя можуть підвищити на посаді. Держава може перевести вчителя в іншу школу, навіть в інший населений пункт, але дуже зрідка – в іншу провінцію. Середній місячний заробіток учителя – від 3000 до 7000 юанів (12 000-28 000 грн). Цікавий факт: учителі з радістю приймають подарунки від батьків. Ще одна цікава деталь – це пляшечки з чаєм, які є в кожного вчителя та учнів. Вони з ними майже не розлучаються, навіть під час уроків [12].

2.5. Як виглядають школи і як організована робота

Сучасні школи в Китаї – це часто цілі комплекси будівель, між якими тягнуться довгі переходи, а у внутрішній частині двору розташовуються великі спортивні майданчики. Школи різні, переважно світлі й просторі, з величезними стадіонами та актовими залами. У Китаї взагалі багато всього найбільшого та найдовшого, найновішого та найглибшого у світі. В одній школі часом навчаються кілька тисяч учнів, особливо в початковій.

Початкова, середня та старша школи розташовані в різних будівлях, це окремі освітні заклади. Мені впало у вічі, що всі середні шкільні навчальні заклади, які ми відвідували, оточені високими парканами. І учні під час занять не мають права виходити за периметр школи (їх просто не випустить охорона). На території школи завжди є баскетбольний майданчик, встелений килимовим покриттям.

Загалом, освітнє середовище яскраве, позитивне, навчальне: стіни розфарбовані в яскраві кольори, на них висять витончені таблички з ієрогліфами, у коридорах – приємні меблі, пуфи, диванчики, квіти. У класі зазвичай висить дві дошки: одна – для дітей, а друга – для вчительських записів. Вхід до аудиторій – з довгих галерей.

Кожна школа має своє гасло, от як: “Розумні та дисципліновані, активні та здорові!”. І що стосується дисципліни, то в китайських школах вона жорстка: варто пропустити без поважної причини 10-15 уроків – і ти відрахований. І ось ще одна важлива відмінність навчального процесу: у багатьох школах будь-якого рівня за кожним класом закріплена власна аудиторія, – не учні ходять з кабінету в кабінет, а вчителі.

До будь-якого свята організовуються концерти, виступи, на які завжди й обов’язково з’їжджаються батьки. Родина в Китаї – це святе. Кожен громадянин Китаю знає, що живе заради родини. До речі, у початковій школі я бачила після уроків, як учні разом з батьками прибирали клас. І це абсолютно природно в школах Китаю. Як і картинка на вулиці: мама йде поруч із сином, на ходу піднімає високо ноги, робить махи, син за нею повторює… У нас частіше зауважують: “Іди спокійніше!” – І на ходу сварять. А син за мамою це повторює… Це чудово [12].

Що важливо, у Китаї старша школа обладнана гуртожитком, і 9–12-класники просто живуть у ньому. Окремо для хлопчиків і дівчаток. Їх будують для дітей із сусідніх сіл, щоб вони не витрачали багато часу на дорогу. А на вихідних можна з’їздити до рідного села й допомогти батькам по господарству.

У школах учні перебувають протягом дня. Шкільні заняття починаються о 8 годині й тривають 45 хвилин. Після першої академічної години учні всіх китайських шкіл виходять на двір на китайську ранкову зарядку (фізичні вправи є загально розповсюдженою практикою), а потім відбувається лінійка, на якій учням повідомляють новини та підіймають прапор. Учні не просто роблять зарядку для очей, як в українських молодших класах.

У Китаї увагу приділяють усьому: діти дійсно кілька разів на день виконують комплекси вправ для розвитку та покращення постави, спини, рук, очей. Особливо акцентується на тому, щоб діти сиділи прямо. У початковій школі діти сидять за партами поодинці, cтарші діти гуртуються парами. У присутності вчителя діти поводяться тихо й дисципліновано.

Уроки відбуваються як у першій половині дня, так і в другій. По обіді учні мають перерву на тиху годину. Порівняно з іншими країнами, китайські учні мають велике навантаження, адже китайська мова дуже складна. 80% навчального часу вони витрачають на вивчення рідної мови та математики. Усього вони навчаються 5 днів на тиждень з 8 до 16 години.

Зазвичай режим навчання такий: з 8.00 до 11.30 учні мають уроки з важливих предметів – рідної та іноземної мов, математики. У розкладі є і такі предмети: ідеологія та мораль, мистецтво, історія тощо. З 11.30 до 14.00 діти відпочивають, мають перерву на обід. Також важливого значення надають вивченню англійської мови. Діти щодня мають 1-2 уроки англійської. З 14.00 до 16.00 відбуваються заняття з другорядних предметів, а саме: фізичної культури, праці тощо. До речі, займатися фізкультурою в школі діти мають не менше, ніж 70 хвилин на тиждень.

Класи в Китаї досить великі – від 30 учнів, але зазвичай їх кількість досягає 70 осіб. У такому класі працює один учитель, і в директорів шкіл з 1200 учнями – всього два-три заступники. У китайських учнів немає щоденників – лише зошит, куди записують завдання. За досягненнями дитини батьки можуть слідкувати за перевіреними контрольними роботами, які вчителі роздають учням.

Хочу детальніше зупинитися на ролі та місці мистецтва в освітньому процесі китайських школярів. Жодного дня не минає, або учні не мали уроку чи то співу, чи то каліграфії, чи то гри хоча б на одному музичному інструменті (сучасному чи національному) [12].

Любов до мистецтва та традицій прививають із раннього дитинства. Будь-який захід у школі обов’язково супроводжується тим, що вихованці показують свої уміння і вправності. А ще важливим аспектом є патріотичне виховання, якому вчителі приділяють виключну увагу. Усі заходи спрямовані на те, аби виплекати патріота, гордого за свою Батьківщину.

Звернула також увагу на шкільні бібліотеки і наповнюваність різножанровою літературою. Бібліотеки обладнані сучасними комфортними меблями, на яких діти можуть перепочити під час перерв із цікавою книгою [12].

Учні та вчителі в школах, які ми відвідували, надзвичайно щирі та привітні.

Типовий обід у китайській школі обов’язково містить свіжі овочі та фрукти, і є смачним. Їдальні та організація харчування нагадують українські. Тільки їдять учні паличками.

Про форму китайських учнів. Китайці вирішили, що зручність і практичність важливіші за стиль. Отже, учні по всьому Китаю носять шкільну форму та червоні галстуки. Але я помітила, що учні ходять на заняття у спортивній формі, але в кожному навчальному закладі вона відрізняється своїм кольором і кроєм [12].

На моє запитання, чому так, усі дорослі китайці відповідали: “По-перше, це відрізняє учнів різних шкіл, по-друге, – практично (дешевше для сім’ї і вигідно для виробника), а, по-третє, – це рівність кожного перед кожним”. Як виявилося, у школу не можна одягати сережки, ланцюжки, заборонені манікюр, макіяж і ґаджети [12].

      

РОЗДІЛ 3

НОРВЕГІЯ

Найбільшими цінностями  освіти в Норвегії вважають підтримання здоров’я дітей та посилення природної цікавості до всього, що їх оточує. Перед школою першачкам не обов’язково вміти читати, писати чи рахувати, проте must have – бути незалежними від дорослих у побутових питаннях та вміти комунікувати.

3.1. “ Дощ, сніг, вітер  – а ми на вулиці”: культурні традиції Норвегії

Традиція перебувати на відкритому повітрі важлива для Норвегії. Фактично, це спосіб життя всієї країни: і діти, і дорослі намагаються проводити на вулиці кожну вільну хвилину. У вихідні важко застати когось удома – усі родини з дітьми й домашніми улюбленцями проводять дні на свіжому повітрі, займаються спортом, організовують пікніки, активно відпочивають.

“Навіть коли дощ, сніг, вітер та температура мінус десять, ми однаково на вулиці. Норвежці люблять кататися на лижах, велосипедах, плавати, бігати, просто прогулюватися” [6].

Природно, що ця філософія перенесена й на виховання дітей, зокрема й у дошкільних закладах. У будь-якому садочку країни діти проводять чимало часу на вулиці, кілька годин гуляють щодня. Це не закріплено нормативними актами, але всі педагоги та батьки вважають, що такий підхід – правильний.

Ба більше, що це аж ніяк не погіршує результат виховної та навчальної роботи, а, навпаки, дає змогу розширити навчальні можливості, створюючи додатковий “освітній простір”.

У садочку працюють 30 вихователів та помічників на 180 дітей. Тобто на одного дорослого “припадає” шестеро вихованців. Це дає змогу приділяти максимальну увагу кожному.

“Також у нас працюють кілька чоловіків, як педагогічними працівниками, так і помічниками. Чоловіки мають інший погляд на те, що і як відбувається, їхні поради цінні. А дітям добре, коли вони мають приклади різної гендерної поведінки так само, як і вдома, коли в них є мама й тато” [6].

3.2. “ Ми не мусимо садити дітей за парти, щоби донести до них якусь інформацію”

У Норвегії немає визначеного навчального плану для дошкільних закладів. Але в Державному рамковому плані дошкільної освіти прописані основні напрями, з якими мають працювати садочки.

Основні освітні галузі – це:

•      комунікації, мова та текст;

•      фізична активність, харчування та здоров’я;

•      мистецтво, культура та креативність;

•      природа, оточення та технології;

•      цифри, вимірювання і форми;

•      етика, релігія та філософія;

•      громада, спільнота й суспільство.

“В outdoor-форматі також можна вільно працювати з усіма цими напрямами. Коли ми сидимо разом, то говоримо і спілкуємось, поглиблюємо свої комунікативні навички. Діти рухаються і грають, що дає їм відчуття свого тіла. Ми їмо й навчаємося тримати виделку й ніж, а ще дізнаємося, з чого зроблені продукти, де вони росли, які технології використовувалися для їх обробки, якою є культура споживання їжі в різних країнах, як ми можемо дбати про довкілля, коли їмо [6].

На столі, за яким їдять діти, можна знайти й кількості предметів, і різноманіття форм. Можемо поговорити про те, що таке релігії, які обмежують споживання певних продуктів, або про те, як поводитися, якщо запрошують на обід у гості чи в ресторан (суспільний складник) тощо, – наводить приклад Лене Оксхолм. – Ми не мусимо садити дітей за столи чи парти, щоби поговорити та донести до них якусь інформацію. Якщо ми будемо робити це у форматі гри або під час виконання звичних побутових дій, ефективність від того буде навіть більшою“ [6].

Один із напрямів розвитку дитини в Рамковому документі – це вивчення природи. Outdoor-формат допомагає дітям краще опанувати своє тіло, адже вони перебувають у постійному русі та в обставинах, що змінюються в природний спосіб.

“Наприклад, ми маємо поруч доволі крутий схил. Узимку він вкривається снігом і стає слизьким. Дитина має навчитися тримати рівновагу, щоби піднятися чи спуститися по ньому. І вони надзвичайно швидко цього вчаться, набагато краще, ніж дорослі, які їх супроводжують”, – усміхається Інна [6].

А ще прогулянки розвивають моторику, бо діти весь час щось беруть у руки, вивчають, розглядають. І звичайно, укріплюють своє здоров’я, адже постійно перебувають на свіжому повітрі.

“Вони торкаються різних матеріалів та текстур, нюхають квіти й рослини, обіймають дерева. Окрім усього іншого, ми вважаємо це такою собі профілактикою алергії” [6].

У дітей виникає величезна кількість запитань, адже саме тут, у довкіллі, вони можуть побачити більше цікавого, ніж у приміщенні чи на картинках. І кожне запитання може стимулювати всю групу до обговорення (а це – розвиток мовленнєвої, лінгвістичної компетентності).

До того ж природа ніколи не буває одноманітною – щодня, коли діти виходять на вулицю, щось змінюється: сніг, дощ, вітер, колір листя, пташки, шишка, яка вчора висіла на гілці, а сьогодні впала додолу…

Звичайно, вихователь має план роботи на день. Проте він дуже гнучкий, дорослий завжди готовий іти за дитиною.

“Ми маємо бути дуже уважними до зацікавлень дитини, тоді й навчання більш ефективне. А з іншого боку, і вихователю набагато простіше тримати увагу групи, – каже пані Оксхолм. – Дорослі в садочку мають бути дуже близькими до дитини, щоби їхня робота була ефективною. Досягти цього можна, приймаючи правила гри, тобто в прямому сенсі – граючи разом із дітьми“ [6].

І вже тоді, під час цієї гри, навчати їх певних компетентностей:

•      порахувати дерева чи каміння;

•      розповісти про властивості матеріалів, що їх оточують;

•      розказати, звідки взялися пірати чи хто побудував перший корабель.

Найголовніше в дошкільній освіті Норвегії – забезпечити умови, аби діти здобули якомога більший практичний досвід, пов’язаний із різними речами та ситуаціями. “Якщо дитина може написати своє ім’я, порахувати до 10-ти, вміє правильно тримати олівець – це добре, але не головне, – зазначає Лене Оксхолм. – Бо правил поведінки в класі вони ще навчаться пізніше. Завдання дошкільного виховання в іншому – діти мають бути соціалізованими, вміти давати собі раду в побутових питаннях: правильно вдягтися, розібрати свій ланчбокс та поїсти, зібрати речі тощо, ставити запитання, досліджувати та отримувати задоволення від навчання” [6].

3.3. “ Педагог вирішує, як група проведе день, але завжди враховує побажання дітей”

Батьки приводять дітей із 7.30 до 9.00. Із собою дитина має кілька комплектів одягу для різної погоди, бо зранку може бути “мінус”, а в середині дня вже +10. Або неочікуваний сніг чи дощ. Або просто треба змінити одяг, бо він забруднився. Батьки з розумінням ставляться до таких вимог, бо йдеться про здоров’я та комфорт їхніх дітей.

За сніданком діти обговорюють, чим будуть займатися впродовж дня. Педагог зазвичай пропонує тему чи напрям, якому приділятимуть більшу увагу. Але в дітей можуть бути і свої пропозиції (наприклад, вони хочуть говорити не про воду, а про тварин), і вихователь, як правило, дослухається до таких побажань.

“Наприклад, нещодавно ми говорили з дітьми про воду – чому вона важлива, звідки береться, де вона чиста, а де брудна, потім шукали воду довкола себе. Було дуже захопливо, – розповідає Інна. – Після обіду продовжуємо і гру, і дискусію” [6].

Вважається, що п’ятирічки в норвезьких садках уже не потребують денного сну, тому немає потреби на цей період повертатися в приміщення.

Обід накривають на вулиці з гарячих страв, приготованих у їдальні. Для цього в закладі облаштовані спеціальні бесідки з дахом, який захищає від дощу чи снігу. Взимку в бесідках можна розвести вогнище, яке дає досить тепла, щоби діти не замерзали, сидячи.

“Нашим вихованцям надзвичайно подобається такий прийом їжі, бо він ввижається їм додатковою пригодою, не схожою на традиційне харчування”, – наголошує Інна [6].

Діти молодшого віку мають інші вікові потреби, вони залежать від щоденних рутин, що дають їм змогу почуватися комфортно та в безпеці.

Остаточне рішення про те, як проводитиме час група, звичайно, ухвалює педагог. “Але ми завжди дослухаємося до побажань дітей – якщо вони втомлені чи без настрою, або погода занадто погана, не змушуємо їх продовжувати прогулянку” [6].

Проте тут також є традиційний для Норвегії нюанс – батьки добре розуміють, що їхня дитина вчиться взаємодіяти зі зовнішнім світом, вона може подряпатися, впасти, намокнути чи забруднитися, а отже, не роблять із цього трагедії. Вихователі зі свого боку максимально убезпечують дітей, але водночас дозволяють їм проявляти свою природню цікавість до досліджень.

      

РОЗДІЛ 4

БРИТАНІЯ

У 7 класі однієї з британських приватних шкіл діти вчаться 6 днів на тиждень із 8:30 до 17:00. Щоденно мають 9–10 уроків із 21 предмета. Разом – 57 годин на тиждень.

Спершу трохи цифр попредметно.

•      13 – це кількість годин одного предмета. Не математики, не англійської, а спорту. У середу – 5 годин фізкультури поспіль:

•      1 година – заняття в спортивній залі (максимально схожий на український класичний урок фізкультури);

•      1 година плавання;

•      11 годин – ігри. Навесні – крикет. Зараз, восени, хокей на траві: клюшки, захист для зубів, наколінники – усе серйозно. Ігри – це не про великий спорт. Хоча змагання тут регулярні – є “вища ліга”, розподіл за рівнями. Ігри – це потужна софтова частина, це стратегія, командна робота, взаємопідтримка, право на помилку.

4.1. Математика та інформатика

7 годин на тиждень: 6 математики та 1 інформатики.

У школі немає програмування, але є базовий курс комп’ютерної грамотності.

Що престижніша школа, то менше інформатики й гаджетів. У Британії вважають, що еліта не йде в програмісти. Еліта працює над стратегією держави, вони – майбутні архітектори систем. Та й зарплати програмістів в UK не в 10 разів вищі, аніж у вчителя, менеджера чи медсестри. Тому в IT немає такого ажіотажу, як в Україні, і мови програмування вивчають лише в старшій школі, якщо підліток обрав для себе цей напрям.

Програма з математики цікава. Маруся саркастично розповідає, що вони в 7 класі вчать табличку множення на 6 [16]. 

Упродовж початкової й середньої школи математика вивчається спірально і в 7 класі можуть вчити те саме, що й у 4-му. Теми повторюються, додаються нашарування. Математика винятково практична, як у випадку з дробами і яблуками. З 9 класу рівень математики суттєво летить вгору. У 11–12 класах, якщо обираєш математику своїм профільним предметом, потрібно буквально “гризти граніт”.

4.2. Мова та література

13 годин на тиждень: 5 англійської, 2 англійської для неносіїв (ESOL) та по 2 французької, іспанської і німецької. Носії мови замість ESOL вчать латину.

Окремо літератури немає, вона інтегрована в мову.

Три іноземні мови одночасно більше для ознайомлення, фану й культурологічного екскурсу. У старшій школі можна обрати вивчення мови або мов поглиблено.

4.3. Природничі дисципліни

6 годин на тиждень: по 2 біології, хімії та фізики.

Інтегрований курс “Science” закінчується в початковій школі (у Британії це 6 клас). У базовій школі є розділення на окремі предмети, як і в Україні.

У Британії ніхто не зубрить терміни й параграфи. Тут максимум інтерактиву й досліджень: налити в памперс води, створити штучний сніг, дослідити мікроби на поверхнях, виміряти гучність голосу, роздивитися нутрощі кота.

4.4. Творчість і технології

8 годин на тиждень: 1 музики, 1 театру та по 2 образотворчого мистецтва, активного відпочинку та технологій проєктування.

Багато – і це чудово. Музика та образотворче мистецтво не закінчуються ні в початковій, ні в середній школі. Кожна дитина грає щонайменше на одному музичному інструменті, вчиться фотографувати на плівку і проявляти знімки, розробляє макети і друкує на 3D-принтері.

4.5. Суспільствознавство

6 годин на тиждень: по 2 історії та географії, 1 релігії та 1 PSHE (особиста, соціальна, оздоровча та економічна освіта).

Цей блок предметів має таку назву, бо історія – не про дати і факти, а про причини, наслідки й висновки. Географія – не про контурні карти, а здебільшого про розмаїтість світу. Релігія – не про бога, а про людей різних віросповідань.

Й окремо про власне здоров‘я, фінансову грамотність і ті практичні навички життя, які потрібні кожному й кожній.

Тричі на тиждень є form period (класна година), щоби побути з учителем і однокласниками, обговорити болі й радощі, спланувати спільні активності.

У кожного є персональний гаджет. Якщо гаджетом не забезпечує школа і його не можуть купити батьки, тоді пристрій надає уряд. У Британії це така ж базова потреба, як ручка чи зошит.

Чому таке навантаження не є критичним і дитина не повертається додому “вареним овочем”?

1)  Немає заторів: піший доступ до школи або максимум 15 хв на авто. Учні мають бути в школі до 8:20, тому підйом у середньому о 7:30–8:00. Дитина виспана й не “трясеться” в ранковій переповненій маршрутці.

У старшій школі діти часто їздять до коледжу в іншому місті потягом, тому прокидаються рано. Утім, початкова й базова школи здебільшого поруч.

2)  Академічні предмети до обіду й парами. Пари дуже полегшують життя як дітям, так і вчителям. По-перше, за 80 хв уроку можна встигнути значно більше і з глибшим рівнем занурення. По-друге, 4 предмета на день замість 8-ми, тому немає розфокусування. Плюс легше готувати домашки, якщо вони є.

3)  Великі перерви:

•      25 хв після 3-го уроку;

•      65 хв після 5-го (це обід, під час якого діти спілкуються з друзями, тусять або валяються на траві);

•      30 хв після 8-го уроку.

4)  Після обіду лише творчі предмети, мови або спорт.

5)  Багато простору й перебування на вулиці, багато руху.

6)  Позитивна дружня атмосфера. Учителі різні: у нашій школі мікс сучасних, молодих, “своїх у дошку” та класичних, стриманих, подекуди, суворих, які не дозволяють вільно зав‘язану краватку чи неохайне волосся, що вибилося з хвоста. Утім, підтримка й повага до дитини – понад усе.

7)  Уроки динамічні: ніхто не сидить постійно за партою, тому час не тягнеться, а летить.

      

РОЗДІЛ 5

НІДЕРЛАНДИ

Система викладання математики в Нідерландах не виділена окремо,а розподілена повністю по всій системі освіти

Системи  освіти VO ділиться на 3 види 

VMBO, 4 РОКИ                                        HAVO,5 РОКІВ                                        VWO,6

РОКІВ

Підготовка до середньої                     Підготовка до вищої                              Підготовка

до вищої

Спеціалізованої                                     Професійної освіти                                 наукової

освіти

Професійної освіти                              Учні 12-17 років                                        Учні 12-

18 років

Учні 12-16 років

ПРОФІЛІ HAVO,VWO

Культура І суспільство   Економіка І суспільство              Природа І здоров’я

Математика С,учні можуть                        можна обрати між                            можна обрати між

Замінювати математику          математикою А і В                            математикою А та В

С на В або А

Наука І Технології

Математика В обов’язкова, можна додати математику D

Математика А- курс для застосування в соціальних науках, пов’язаних зі статистикою

•      Діаграми

•      Таблиці

•      Формули

•      Розрахунки ймовірностей

РОЗДІЛИ

•      БАЗОВІ ЗНАННЯ

•      СТАТИСТИКА

•      ЕКСПОНЕНЦІАЛЬНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

•      ЛІНІЙНІ ФУНКЦІЇ

•      РОЗРАХУНКИ

•      ЗМІННІ

Математика С - курс, доступний лише для учнів HAVO та VWO, які обрали профіль Культура та суспільство.

Курс подібний до математики А (теорія ймовірностей, статистика, функції та графіки), але також має свої власні компоненти, такі як

"форма і простір" та

"логічне мислення"

Учні обирають математику С, якщо хочуть отримати подальшу освіту в галузі поведінки в суспільстві (наприклад, правознавство), вивчення мови або подальшу освіту в галузі культури. У математиці С більше уваги робиться, наприклад, на графіки та теми, пов'язані з соціальними дослідженнями.

За бажанням можна замість математики С обрати більш складний варіант - математіку А або В.

Математика В - це курс з акцентом на точних науках.

Учні з спеціалізацій "Природа та здоров'я" та "Економіка та суспільство" можуть вибрати у своєму профілі варіант А чи В.

Для учнів, які мають науку та технолопію як профіль і, отже, віддають перевагу саме точним наукам, обов'язковим є вивчення математики В.

Тому розділи, що розглядаються в математиці В, більше відповідають темам, що застосовується в техніці:

•      алгебра,

•      тригонометричні функції,

•      геометрія,

•      диференціали,

•      функції та графіки.

Математика D - найскладніший курс в середній школи, і підходить лише для учнів, яки мають надзвичайну пристрасть або талант до цього предмету. Це доповнення до курсу

математики В, в якому повертаються видалені компоненти, такі як теорія ймовірностей, статистика та більш старші розділи математики.

Для HAVO:

 Комбінаторика

 Математика в техніці;

Правила розрахунків

 Статистика та теорія ймовірностей;

Теорія ймовірностей Прикладний аналіз;

Криптографія  Вибір тем. 

Кодування Для VWO:

 Теорія ігор

 Математика в науці;

Комплексні числа

 Статистика та теорія ймовірностей;

Геометрія

 Динамічні модедивация Windows

 Астрономія

Аналтична геометря, вибір тем

«Кілька слів про уроки музики в нідерландській школі, куди ходить мій малий разом з друзями.

Вчитель запитав у кожного учня в класі (всього їх 17), чи хочуть вони навчитися грати на музичних інструментах і на яких саме.

Також він спитав, який стиль музики імпонує і яка улюблена група або виконавець. 

Почувши від Oleg Smorchkov Jr., що той полюбляє важкий рок з улюбленою групою Iron Maiden і, що він хоче вчитися на гітарі, дуже зрадів і запропонував одразу почати вчити одну з пісень легендарного колективу на вибір!

Кожному учню видали той інструмент, який він обрав із запропонованих п’яти і і дітям провели перший ознайомчий урок з практикою гри.

Малий каже, що дві години пролетіли дуже швидко і він чекає наступного понеділка, щоб попрактикуватися у грі на гітарі. 

Той, кому не цікаво вчитися грати або вважає, що не має слуху, може спокійно займатися власними справами і не заважати іншим.

Нікого примусу і зобов‘язань. Все добровільно і максимально лояльно. » [16].

      

РОЗДІЛ 6

НАВЧАННЯ В США

Дошкільна освіта в Америці спрямована на всебічний розвиток кожної дитини. Вихователі допомагають дітям навчитися правильно говорити, грають з ними, вчать танцювати, малювати, ставити сценки та так далі. Чітка освітня програма для таких центрів не передбачена.

Починаючи з 5-річного віку кожна дитина може відвідувати підготовчий клас.

Основна їх маса працює при школах.

Підготовчі групи безкоштовні, їх фінансує уряд кожного штату. Тут дітей готують до школи, вчать читати, рахувати, писати, допомагають адаптуватися в колективі. Паралельно існують і приватні платні підготовчі центри.

У багатьох штатах практикується видача сертифікатів про отримання дошкільної освіти. В них вказується найменування закладу, який відвідувала дитина, період навчання, дається характеристика поведінки та здібностям. У деяких початкових школах такий сертифікат є необхідною умовою для зарахування на навчання.

У багатьох штатах в початкових школах велику кількість часу відводиться на екскурсії, реалізацію мистецьких проектів та інші методи навчання через розваги. Багатьох іммігрантів з України цікавить, чи є українські школи в Америці. Слід вказати, що навчальних закладів, де викладання проходило б виключно українською мовою, в країні не існує. Проте функціонують чартерні (контрактні) школи, в програму яких включені українська мова і література.

Такі заклади є державними та безкоштовними. Але, на відміну від звичайних американських шкіл, вони незалежні та наділені свободою від багатьох обмежень.

Чартерні школи розраховані на невелику кількість людей: від 200 до 400 учнів.

Вчителі не мають права оголошувати бали учнів у присутності всього класу. Вважається, що кожен учень повинен стежити виключно за своїм прогресом, і що мотивація людини може постраждати від будь-якого порівняння.

Академічна система оцінок у США також буквена. Кожна літера означає певний відсоток знань.

Таблиця 2

 

Таблиця 3

 

Школи США мають великий рівень автономії щодо програм з математики

Кожну четверть здається тест,щоб перевірити як засвоїлась програма навчання

Це йде не на оцінку, але район баче як прогрес росте або знижується

Якщо прогрес знижується учня направляють на легшу форму навчання

1-ий клас-базовий курс арифметики

2-ий клас-знаходження своєї групи учнів по рівню математики

3-ій клас-група з олімпіадної математики

Обов’язковий тест після 3-ого класу

4-ий клас-учнів ділять на basic та avanced math

5-ий клас-програма легкого 6 класу у випадку учня на швидкому шляху

Тест який переводить в спеціалізовану школу

6-ий клас-в середній школі учень на швидкому шляху

7-ий клас-можливість обрати між On-level та Honors

8-ий клас-для учнів на швидкому шляху є можливість брати рівень High school credit

9-ий клас-різноманітність класів з математики та інженерних спеціальностей

10-ий клас-різноманітність класів математики інженерики та науки

11-ий клас- час вибирати професійний шлях

Чим відрізняється освіта в США від України, так це тим, що в Америці немає свята, що символізує початок навчального року (аналога 1 вересня). У різних штатах діти починають навчання в школі в різний час (про що йшлося раніше).

Прийом в багато муніципальні школи проводиться виключно за місцем проживання. Якщо батьки хочуть віддати дитину в навчальний заклад, розташований у визначеному районі, а самі живуть в іншому, їм необхідно придбати поруч зі школою житло. Саме тому якість освіти є одним з ціноутворюючих факторів на житлову нерухомість в США.

Уряд країни в середньому за рік витрачає близько 12 000 доларів на кожного школяра, учня на безкоштовній основі.

Друга освіта в США можуть отримати іноземці, яким не виповнилося 35 років.

Комісія з прав в США контролює зарахування в коледжі представників чоловічої та жіночої статі. Якщо кількість юнаків або дівчат перевищує 60 %, їх прийом припиняється.

В американських вузах дозволяється навчатися відразу на двох спеціальностях. Одночасно можна отримати як дві повні вищі освіти, так і одне повне (major) і одне неповне (minor) професійну освіту в США.

Абітурієнту на момент вступу до вузу не обов’язково знати, на якій спеціальності він хоче навчатися. Якщо людина не визначився, він повинен поставити в анкеті статус undeclared. Протягом перших двох курсів всі студенти відвідують загальноосвітні предмети, так що час на вибір професії є.

Сьогодні в американських вузах можна зареєструватися на наступний семестр онлайн. Студенти мають право вибрати викладачів, чиї предмети хочуть відвідувати, орієнтуючись на представлений на сайті навчального закладу рейтинг.

      

РОЗДІЛ 7

ЧЕСЬКА ОСВІТА 7.1. У школі діти розважаються

Чеська освіта є найдовшою серед усіх країн Європи. До школи діти ходять аж 13 років. Але у них немає таких великих навантажень, як в Україні. Тут багато розваг для малечі, інтелектуальних та спортивних ігор, всяких конкурсів. У школу діти йдуть у 6 років (Стас пішов у 7,5, але через проблеми зі здоров’ям, не через розумові здібності), навчання триступеневе, як і у нас. Є початкова, середня та базова ланки. Початковими є 1-5 класи, потім чотири роки – програма середньої школи. Це – обов’язковий рівень для усіх. Далі вже базова ланка – старші класи. Це за бажанням. Можна продовжити навчання і десь у коледжі, гімназії, скажімо. Освіта є безкоштовною навіть для іноземців. Навчання у початкових класах зовсім не таке, як у нас. До обов’язкової програми входить, наприклад, відвідування театрів, галерей, музеїв, усіляких культурних центрів, пізнавальні екскурсії. Працює група продовженого дня. Діти їдять у школі. Харчування повноцінне і включає велику кількість свіжих овочів і фруктів, соків. Перед початком навчання, батьків питають, чи дитина не має алергії на якісь продукти. Якщо так – враховують при складанні меню. Моєму синові їжа не дуже подобається. Але це логічно, бо вдома ми звикли зовсім до іншої. Після 5 класу у дітей є іспити. Це – як у нас ДПА після четвертого.

Школи та гімназії є не лише державні, але й приватні. Ми відвідуємо державну школу.

Тому говорити про приватні не можу», – каже закарпатка [8].

Перед тим, як іти до школи, Станіслав відвідував підготовчі курси. Там його вчили чеської. Навчається хлопчик не в українському, а в чеському класі.

«У Чехії вже більше 230 тисяч біженців з України. Більшість – не закарпатці. Наші земляки саме переважно приїхали не за статусом біженця. Чеська республіка приймає українців із перших днів війни і одразу ж для наших діточок організовували навчальний процес. Зараз схема добре налагоджена, адже чимало учнів тут навчаються вже другий начальний рік. У освітніх установах приймають на роботу навіть українських вчителів, аби вони викладали дисципліни для нашої малечі рідною мовою. Утім чеська є обов’язковою для всіх. Загалом чехи дуже підтримують українців. Як розповідають знайомі, з якими познайомилася вже тут, їхнім старшим за віком дітям спочатку було важко через мовний бар’єр. Але адміністрації шкіл робили все можливе, щоб учнів зблизити з чеськими однолітками. У позаурочний час організовували для всієї школи ігри та конкурси, щоб у такий спосіб психологічно розвантажити наших діток та допомогти влитися у колектив. Серед цікавинок, про які мені особисто відомо – у одній із шкіл провели кулінарний поєдинок. Тобто це був тиждень чесько-української кухні. Наші дітки вчили чеських друзів готувати українські страви, а вони наших – чеських. Це гарно об’єднало усіх і діти швидко подружилися. В українських школах у Чехії учні молодшої лінки мають по три години чеської, старшої – чотири. У побуті вони всі вже вільно розмовляють чеською, без проблем спілкуються з друзями, але грамотність мусять вдосконалювати» [8].

7.2. Діти до школи мають бути готові

Навіть у чеських класах дітей вчать співати українських пісень і це наших діток дуже стимулює краще вчитися.

«У нашому класі знали, що Стас із Закарпаття, тож вивчили «Червону калину». Також на уроках співають чеські народні пісні. Вони дуже схожі на закарпатські, часто можна почути практично аналогічні мотиви. Спільний період історії тут зіграв свою роль. Творчо обдарованих діток тут також дуже підтримують. Для українських воїнів чеська малеча малює малюнки. Їх потім волонтери передають нашим бійцям. Станіслав також малював і був дуже натхненним. Він взагалі неймовірно пишається тим, що народився в Україні», – стверджує жінка [8].

За словами закарпатки, у Чехії є також англомовні школи, але вони переважно приватні.

«Мені подобається чеська освіта. Тут немає якихось рамок, як у нас. Вчитель може фантазувати, подавати матеріал так, як сам хоче, як його ефективніше засвоять саме його учні. Програма легша, ніж українська. У класі сина 26 дітей. Перед тим, як іти в перший клас, із дитиною проводять тести, аби знати її рівень підготовки. У нас було все гаразд, бо я, як-не-як – вчителька молодих класів за освітою, Станіслав просто вчив чеську. Якщо дитина не готова, ходить на підготовку стільки, скільки знадобиться. Уроки починаються о 8 годині ранку, але в школі потрібно бути хоча б на 10 хвилин раніше. Постійно курсують шкільні автобуси, але Стаса на автомобілі підвозить тітка. Вона ж його й забирає. Заняття тривають, як у нас, по 45 хвилин, перерви 10-20. Початок навчального ороку – 1 вересня, завершення – 1 липня. Канікули – по тижневі восени та навесні і взимку – з 22 грудня по 2 січня. Тобто… всі зимові свята діти проводять вдома з родинами», – зізнається наша землячка [8]. Також вона розповідає, що у чехів 5-бальна система оцінювання знань, а не 12-бальна, як у нас. Найвища оцінка – 1, найнижча -5.

«Цікаво, що чеські педагоги не залякують дітей п’ятірками, до оцінок взагалі всі ставляться по-філософськи. 5 – це також бал, батьки не виносять дітям голови за погану успішність. Якщо в дитини проблеми з навчанням, їй допомагають у позаурочний час, із нею працюють психологи, аби з’ясувати причину, чи вона має вдома проблеми, які вплинули на результативність, чи вона просто не змогла засвоїти матеріал, чи ще щось. У першому класі Стату не ставлять оцінок – лише смайлики. Щоденники школи мають електронні, у кожного навчального закладу є сайт, де також можна подивитися різні новини, оголошення. Домашніх завдань задають дуже мало – всього 2-3 на тиждень. Аби їх виконати – не потрібен цілий вечір, впоратись можна за хвилин 30. У школі є басейн, різні гуртки. Діти можуть займатися танцями, аеробікою, легкою атлетикою, футболом, грати на інструментах, співати чи малювати. Шкільної форми немає, але потрібно мати з собою змінне взуття.

Харчування у їдальні платне, але син їсть безкоштовно, за нього заплатила міська рада» [8].

      

РОЗДІЛ 8 ПЕРШИЙ РАЗ В ПЕРШИЙ НІМЕЦЬКИЙ КЛАС

В липні отримали запрошення в школу. Школа для дітей тут обов'язок. Разом з записом в школу отримали листок зі списком того, що треба придбати першачку. Також підписувала дозвіл на відео та фотозйомку та обирала який предмет дитина буде вчити з релігії, якщо ніякий, то в цей час буде предмет Етика. Це можна змінити протягом навчання. Релігійні предмети включають обряди і події пов'язані з віруваннями. Загального релігієзнавства в школі немає, підозрюю, що якесь загальне розуміння буде даватися на етиці [16].

Списком до школи строго регламентовано, які мають бути зошити. Тут лінійювання зошитів різне в залежності від класу дитини. Першачки мають більші клітинки та відстань між лініями. Лінії поділені на блоки, так щоб було зрозуміло де рядочок писати, до якої лінії має доходити велика літера і до куди писати хвостик прописної. Діти пишуть олівцями, ніяких ручок.

Розписано кольори обкладинок зошитів, щоб діти швидше орієнтувалися який зошит їм треба.

Ця вся історія з канцелярією і художнім приладдям тягне десь на 50 євро. Окремо купується портфель і торби для змінного взуття і форми, два типи пеналів - отой що складається з секцій і просто торбинка на блискавці. Розписано, що в який треба покласти. Набір з ранця і пеналів в середньому коштує від 75 до 170 євро в залежності від того, що входить і дизайну.

Також має бути коробка з художнім приладдям, змінна футболка для малювання чи фартук, пастель, масляні олівці, фарби, регламентовані розміри і типи пензлів, типи і формати альбомів.

Для безробітних чи людей потребуючих фінансової підтримки є виплата на шкільне приладдя, що виплачується двічі на рік. 

Також треба купити робочий зошит для вивчення літер і написання та зошит для вивчення цифр і рахунку. Ціна на ці зошити визначена видавництвом і просто замовляла їх у видавництві онлайн з доставкою. Їх вартість компенсується безробітним.

Регламентується списком які кросівки на фізкультуру треба придбати. Біла підошва (щоби не лишати слідів), шнурівки тільки якщо дитина вміє сама їх міцно зав'язати. Але ходити в школу можна в будь чому. Навіть, о жах, в лосінах і картатій сорочці. Чи в криноліні. Чи в спортивному костюмі. Всеодно, тільки ходи і вчись.

На групу продовженого дня має право тільки дитина працюючих повний день батьків. Місць на неї обмаль і записатися треба з весни. Якщо хтось з батьків працює пів дня, то вибачте. В якості доказу, що працюєш повний день треба надати контракт на роботу. Так, тут люди працюють по контакту. Що роблять в таких випадках самозайняті чи фрілансери (тут є такі форми діяльності) не знаю.

В перший день кожен клас приходить в свій час. Діти обов'язково беруть із собою Шультютте з солодощами та сюрпризами від батьків. Часто той "кульок" виглядає як гігантська піньята розміром з дитину. Традиційно там має бути шкільне приладдя і смаколики, щоб діти в школі їх відкрили і почали користуватися тим всім. Але часи змінилися і діти просто носять той "кульок" весь день, аж поки не відкриють після школи.

Перші пів години з батьками і дітьми знайомиться директорка і викладач. Потім дітей ведуть в їх клас і у них проводять перше заняття, а батьки тусуються у дворі школи півтори години з кексами і напоями.

В школі існує батьківський фонд і батьківська рада. Фонд - добровільна справа. Він збирає гроші на додаткові шкільні проекти. Батьківська рада кожного року обирається батьками школярів. Від кожного класу батьками обирається представник. Рада є комунікатором між школою і батьками в питаннях організації шкільного процесу і в додаткових заходах для дітей.

Школа спілкується з батьками через онлайн кабінет. Перед початком навчального року я отримала імейл з доступом до кабінету через який я маю повідомляти про хворобу дитини чи писати листи викладачу (от тільки вивчу мову). Звичайно, що у мого сина проблема тільки в тому, що він не знає мови і абсолютно не розуміє, що йому кажуть. Через це величезний стрес. Але зранку другого дня вдалося перестріти у дворі школи директорку і пояснити, що він відчуває і чи можна якось спробувати йому хоч жестами пояснювати. Директорка запевнила, що це звичайна щорічна ситуація, бо завжди є діти біженці без знання мови. Що вона пересвідчиться, що викладач знає (скоріш за все знає), що дитина нічого не розуміє. Але в жовтні ми будемо мати додаткового викладача, що буде займатися з біженцями німецькою мовою [16].

З одного боку німці страшенно люблять списки, регламенти і правила. Це полегшує їм процеси. З іншого боку немає регламентації там, де це лишнє і не впливає на процес. Але якщо щось буде заважати процесу, то на це обов'язково напишуть правило, бо для кожного обмеження мусить бути закон, а не як кому захотілося щось вигадати [16].

      

РОЗДІЛ 9

ЗАКЛАД ОСВІТИ У ВАРШАВІ

Від ідеї до відкриття Варшавської української школи минуло 24 дні. Уже 11 квітня 2022 року школа відкрила двері для 270 українських учнів, заклади освіти яких перебували в окупації чи були повністю знищені.

Учні цієї школи – діти з України, які приїхали в Польщу після 24 лютого.

Більшість дітей із регіонів, які перебували чи досі тимчасово перебувають в окупації. “Початкова ідея школи – дати можливість дітям, які постраждали від війни, закінчити навчальний рік. На старті Варшавська українська школа була короткотерміновим проєктом на 3 місяці, аби учні були переведені до наступного класу, а випускники отримали документи про освіту”, – говорить директорка [3].

Випуск 9-го та 11-го класів провели завдяки співпраці з Давидівською громадою Львівської області. Учнів зарахували до місцевих шкіл на екстернатну форму, а у Варшаві діти навчалися очно.

У червні команда провела набір на вільні місця в новому навчальному році. За місяць отримали 1 600 заявок. Обирали насамперед тих, хто втратив можливість навчатися в українській системі, каже Оксана. Діти ж, які вчилися в школі раніше й захотіли продовжити, отримали таку можливість.

“Кожен учень з України може продовжити навчання онлайн, якщо його / її школа та вчителі вціліли і перебувають на неокупованій території. Ми ж приймали тих дітей, у яких навіть навчатися онлайн у рідній школі вже немає можливості“, – коментує директорка [3].

Зараз у кожному з 11-ти класів вчаться по 24–27 дітей. Більше прийняти не можуть, бо обмежені розмірами приміщення.

Учителі – теж українці з різних міст: Київ, Чернігів, Херсон, Харків тощо. Усі вимушені були виїхати після 24 лютого. Директорка каже, що команду обирали передусім за професійними якостями: дивилися на досвід і проводили співбесіди. Проте поки для команди педагогів не вирішеним лишається питання зарахування стажу.

“Ми вчимо дітей за українськими програмами. Наші діти будуть зараховані до Міжнародної української школи. За суттю, ми працюємо на рівні зі школами, що є в Україні. Ми зверталися до МОН із запитом зарахувати стаж учителям нашої школи, але поки це питання не вирішено. Більшість моїх колег планують повернутися в Україну і продовжити педагогічну роботу. Не хотілося б, щоби цей період випав”, – говорить директорка [3].

Ми працюємо, щоби наші діти повернулися в Україну без прогалин у знаннях за українською програмою”, – каже Оксана [3].

Школа навчає дітей за типовими програмами, затвердженими МОН. Єдине, що додали – польську мову та історію Польщі. У школі кажуть, що багатьом батькам немає куди повертатися, тому вони залишаться тут і соціалізація дітей дуже важлива. Учень 9 класу Денис коментує: “Предмети польського складника ми вчимо як обов’язкові. І це добре, це сприяє моїй соціалізації тут. Я, наприклад, уже знайшов достатню кількість нових друзів-поляків, зокрема й завдяки цим урокам” [3].

11 квітня школа почала працювати за програмою лютого. Адміністрація розуміла, що хтось з учнів вчився довше у своїй школі в Україні і їм доведеться дещо повторювати, а в когось навчання обірвалося 23 лютого. Тому вирішили наздоганяти матеріал із лютого, щоб усі діти були в рівних умовах. Семестр закінчили 24 червня – так, аби встигнути наздогнати програму. Зараз діти не мають прогалин у знаннях та планово опановують навчальні програми свого рівня.

Про старт роботи у квітні згадує вчителька англійської мови Аліна: “Діти для вчителів нові, школа для них нова, тому ми чітко розуміли, що всім треба адаптуватися. Ми почали із завдань типу “намалюйте свою мрію, розкажіть про неї англійською, покидаймо м’ячик і розкажімо про себе”. Адаптаційний період був без домашніх завдань. Бо ми не знали, чи мають ці діти місце, де робити це домашнє завдання, чи є в них комп’ютер. Усі ж тоді швидко виїжджали, хто з чим. Зараз ми повернулися до традиційного академічного підходу, де в пріоритеті – знання” [3].

Вчителі кажуть, що найприємніше те, що, перебуваючи в безпеці, діти й батьки продовжують активно підтримувати Україну і ЗСУ: у школі постійно збирають теплі речі, проводять благодійні ярмарки для збору коштів [3].

Окрім продовженння навчання, команда отримала ще одне завдання – психологічна підтримка дітей. У школі вчаться діти з Маріуполя, Ірпеня, Бучі та інших постраждалих від російської агресії регіонів, що мають різні ступені ПТСР. З 1 вересня в школі працюють три психологи, які проводять як групові, так і індивідуальні заняття.

Психологи школи кажуть, що діти, які приїхали одразу після вторгнення, уже адаптувалися. Водночас у кожного є друзі, рідні, тварини, які залишилися в Україні й за яких вони хвилюються. Тому майже у всіх учнів спострегіється підвищена тривожність.

“У кожної дитини є свій чутливий поріг: хтось може показувати переживання на публіку і прийти до психолога за допомогою, а хтось це вирішує на рівні групових занять у класі. А ще ми за системний підхід. Ми надаємо опікунам чи батькам рекомендації, як коректно реагувати на прояви тривожності в дітей. У кожної дитини має бути опора. І ми працюємо, щоби дитина її знайшла“, – коментує психологиня Наталія [3].

Під час тесту, де потрібно намалювати себе зараз і в майбутньому, діти зображують лише теперішнє. Та й на цих малюнках у них здебільшого немає опори – ніг. У майбутньому діти інколи малюють гроші. В окупації чи під час виїзду сім’ї дітей обкрадали, з них вимагали кошти. Тому в них склалася чітка асоціація: у критичних ситуаціях, щоби вижити, потрібні гроші.

Наталія додає, що діти поки не бачать свого майбутнього й кажуть: “Я не знаю, чи мені варто мріяти” [3].

За словами директорки школи, запит на українську освіту в Польщі надзвичайно великий. Наприклад, у Варшаві працюють чотири українські школи і всі вони отримують значно більше заявок від учнів, ніж можуть прийняти дітей. Тому батьки, які хочуть, щоби їхні діти навчалися очно, обирають польські школи.

Питання, яке болить команді Варшавської Української школи – лобіювання вивчення української мови як іноземної в польських закладах освіти.

“Особливо діти зі східних регіонів України, які вчаться в польських школах, зараз узагалі не чують української. Цю мову не вивчають у школі. Опікуни чи батьки не спілкуються нею вдома. Тому ми порушуємо питання впровадження української як іноземної в польських школах на всіх семінарах та форумах”, – каже директорка.

[3].

Керівники польських шкіл, які чують про це, намагаються запровадити хоч б факультативний курс. Але Оксана впевнена, що це питання стоїть гостро й має вирішуватися на рівні урядів тих країн, де зараз вчаться українські діти [3].

      

РОЗДІЛ 10

УКРАЇНА

Формат навчання онлайн – не новий як для українців, так і всього світу, адже він став чи не єдиноможливим в умовах пандемії. Саме тоді школи перевели уроки на дистанційку та почали тестувати нові платформи. Ці ресурси забезпечують безперебійний навчальний процес в Україні навіть сьогодні, в час повномасштабної війни.

10.1. Головні виклики системи освіти у час війни в Україні

Війна внесла чимало коректив у навчальний процес. Періодично з'являється нова інформація про руйнування шкіл, деякі заклади середньої освіти знеструмлені, а в безпечних регіонах повідомляють про буцімто замінування окремих корпусів, що зриває і без того нестабільний процес навчання.

З огляду на воєнний стан та суттєві ризики, Міносвіти взяло курс на децентралізацію. Сьогодні Законодавство надає автономію закладам освіти, тобто вони самостійно визначають структуру і тривалість навчального процесу, зокрема занять та відпочинку між ними тощо. Також педагогічні ради шкіл встановлюють формат роботи та можуть корегувати його відповідно до обставин.

Таким чином освітній процес забезпечено у 12 923 українських школах, де відновили навчання 164 тисячі внутрішньо переміщених учнів та 96 тисяч школярів із тимчасово окупованих територій. Однак навіть попри це, освітній процес офлайн досі не нормалізований і на це впливає низка факторів.

10.2. Повітряні тривоги посеред уроку

Оскільки російська армія цинічно обстрілює українську інфраструктуру, школи не просто стикаються із перерваними заняттями, але й піддають серйозному ризику життя учнів.

Тому після масованих ракетних обстрілів 10 жовтня з’явилися рекомендації, як діяти учням, вчителям та батькам під час сигналу "Повітряна тривога".

Згідно з ними, коли лунають сирени:

Працівники та діти, які перебувають у дорозі до закладу освіти, мають перейти до найближчого укриття.

Якщо оголосили про тривогу під час уроку, учні разом із вчителями повинні організовано перейти в укриття.

Учні до закладів освіти не приймаються аж до оголошення відбою тривоги. Якщо дитина перебуває в укритті школи під час тривоги, батьки можуть її забрати лише після надходження сигналу про відбій.

Коли загроза авіаудару минає, навчання продовжується у дистанційному форматі. При цьому онлайн-навчання має розпочатися не пізніше, ніж через годину після відбою повітряної тривоги.

10.3. Відсутність облаштованих укриттів у закладах освіти

Інша проблема сучасних шкіл – відсутність облаштованих укриттів. Та навіть у разі їх наявності не завжди вдається комфортно розмістити усіх учасників освітнього процесу.

Для цього Міносвіти рекомендує ділити навчання на кілька змін. Окрім того, школи можуть обирати змішаний формат, в якому частина предметів викладатиметься офлайн, а інша – онлайн.

10.4. Відключення світла та недостатнє технічне забезпечення

Наразі Міносвіти спільно з Міністерством палива та енергетики працюють над чітким графіком відключень електроенергії, який має враховувати потреби шкіл.

Щоб допомогти учням в умовах відсутності світла, МОН: створює інтерактивні додатки, що не потребують підключення до інтернету; наповнює електронну бібліотеку підручниками;

пристосовує контент Всеукраїнської школи онлайн для використання без підключення до мережі.

Тож попри бажання освітян повернути учнів до навчання офлайн, теперішні реалії все ж вимагають альтернативного рішення. І це дистанційна форма уроків.

Що учень отримує з дистанційним навчанням

За інформацією міністра освіти та науки Сергія Шкарлета, з майже 4 мільйонів українських школярів здобувають освіту онлайн 2,175 мільйона. А ще 953 тисячі осіб навчаються за змішаною формою. Серед переваг дистанційного навчання:

Мінімізація перебоїв у навчальному процесі. Через мобільність існує можливість проводити урок як із дому, так і з укриття.

Економія часу. В день оголошення повітряної тривоги очні заняття скасовуються. Це означає, що дитина витрачає час на добирання додому і зрештою все одно продовжує працювати в онлайні.

Можливість навчатися з будь-якої точки світу. Дистанційне навчання – єдина можливість для школяра не відставати від української програми та здобувати знання паралельно з однолітками, які залишилися в Україні.

Спокій батьків. Під час оголошення повітряної тривоги під закладами освіти збирається натовп батьків, які хочуть забрати дитину зі школи. Якщо ж учень навчається вдома, він завжди під наглядом рідних.

Знижений рівень стресу у дитини. Шкільна рутина особливо важлива для психіки дітей, адже навчання – одна з небагатьох діяльностей, що допомагає забути що зараз триває війна. Проте під час перебування у класі дитина може відчувати фонову тривогу, адже немає жодних гарантій, що в якийсь момент не доведеться спускатися в укриття. Натомість дистанційний формат дозволяє змістити фокус уваги на матеріал уроку.

Індивідуальна комунікація із вчителем. Сьогодні, як ніколи раніше, важливо забезпечити кожному учню соціоемоційну підтримку. За допомогою дистанційної розмови зробити це в рази легше.

Можливість під лаштувати темп навчання під себе. Дистанційне навчання допомагає виробити власний ритм та напрацювати навички самоосвіти.

Водночас, переходячи на такий формат, важливо врахувати, що не всі заклади освіти адаптовані до онлайн-навчання. Також учень може втратити мотивацію через вчителів, які не мають відповідної кваліфікації. Тому в Україні набувають популярності спеціалізовані дистанційні школи.

Одна із них – Центр освіти "Оптіма". Ця школа першою в Україні застосувала багаторічний європейський досвід дистанційної освіти та додала до нього власні авторські розробки й методики. Крім цього, заклад врахував вимоги українського законодавства та державні стандарти освіти, а також впровадив досвід українських та європейських педагогів.

11.5. “Розбудова” російської освіти на тимчасово окупованих територіях

Українські правоохоронці вилучили секретну теку з документами щодо впровадження російської освіти в ізюмському так званому “відділі освіти”, сформованому під час окупації міста

Серед знайдених документів – “материалы к совещанию по вопросам поддержки и развития систем образования Харьковской области”. Один із головних кураторів процесу розбудови російської освіти на окупованих територіях – “Министерство просвещения Российской Федерации” [4].

Окупанти планували вжити таких заходів задля інтеграції українських школярів в освітню систему рф:

•      видати учням російські атестати про закінчення 11-и класів. Їх мали надрукувати в Бєлгородській області;

•      запросити до регіону вчителів із рф, особливо викладачів історії та літератури, з метою “патріотичного виховання”;

•      орієнтувати абітурієнтів на вступ до вишів Бєлгородської області;

•      відправляти учнів до таборів відпочинку в тимчасово окупованому Криму та Бєлгороді – з метою пропагандистської “обробки”.

У Харківській обласній прокуратурі зауважують: “У російському “плані” нічого нового: з рідною мовою в окупантів теж не склалось, документ містить низку помилок” [4].

Прокурори використають вилучені документи для притягнення до відповідальності колаборантів та розслідування злочинів, пов‘язаних із впровадженням російської освіти.

Росія почала повертати назад радянські стандарти освіти: “Якщо раніше у нас у школі було все дусі часу “дитиноцентризм”, тобто ви маєте уникати такої навіть вербальної агресії до дитини, поважати її, не підвищувати голос, то тепер у школі всі наявні грубощі звучать відкрито. Я слухаю дітей і розумію, що повертається часи, коли дітей у школі били, повертається таке нелюдське ставлення, як до худоби, агресія типу “ты рот закрой”. Я вчився в ті часи, коли це було прийнятним і ніколи не думав, що таке повернеться. Я зі своїми учнями завжди підтримував дружні стосунки” [4].

Історик каже, у школі, де він раніше працював, дітей змушують говорити виключно російською мовою. Особливо це стосується селищ. Якщо ж дитина не хоче ходити до школи, то, з його слів, батьків або шукають, або викликають у комендатуру.  “Батьків викликають до комендатури. Дітей лякають комендатурою. У самій школі зараз сидять військові, начебто охороняють школу, але, правда, незрозуміло від кого”,

– каже вчитель і наголошує, що військові навіть вдаються до розбещення школярок

[4].

Окрім заборони спілкуватися українською, нові порядки вплинули й на книги. Їх не тільки прибрали з навчального процесу, але й масово знищують: “Підручники завезли російські, залишилися лише підручники української мови. Інші книги спалюють – як навчальні, так і просто літературу. Музей вони розгромили, бо “історія України неправдива”. Наприклад, “голокосту не було – це вигадка”.

У найбільших за населенням містах Запорізької області навчальний процес стартував під окупаційним триколором. 

До прикладу, ось як виглядає система освіти від РФ Бердянську і Мелітополі: п’ятибальна шкала, заборона історії України і загалом наших книжок. Попри це українську мову все ж залишили, однак у статусі іноземну або “рідної”. Дозволяють її рідко, а україномовних дітей намагаються перевчати російської.

“Замість історії України – тепер історія Росії, а от українську мову дають дуже рідко, проте предмет більше не називають “українська” і взагалі уникають цього слова, а слова “Україна” у них взагалі немає”, – розповіла школярка з тимчасово окупованого Мелітополя, ім’я якої з міркувань безпеки ми назвати не можемо. Школярці 13 років і до окупації вона вчилася в одній зі шкіл міста, мала багато друзів, відвідувала  гуртки. Зараз же майже не виходить з дому [4]. 

Від звичного життя залишилися лише заняття танцями. Дівчина каже, що ходити містом небезпечно, бо постійно перевіряють солдати, а центром міста розвішані плакати на честь референдуму, Росії і з радянські лозунги, яких донедавна дитина не знала. Більшість її подруг поїхали з міста – через примусове відвідування російських шкіл. З її слів, батькам учнів погрожували позбавленням їхніх прав. Однак чимало людей не має змоги залишити Мелітополь. Ці сімʼї нині змушені або переховуватися від росіян, або примусово відвідувати школи [4]. 

За інформацією від голови міста Івана Федорова,  яку він повідомив в етері від 20 червня, 90% з 2 700 співробітників місцевого управління освіти відмовилися від співпраці з росіянами. 

“А ті 10%, які погодились, – це технічні спеціалісти – двірники і так далі. Тому практично жоден вчитель не погодився співпрацювати з колаборантами”, – додає Федоров [4]. 

У результаті у серпні росіяни завезли вчителів РФ, про це повідомив голова міста Мелітополь Іван Федоров. Мова йде про пів тисячі персоналу. А тих, хто залишався і підтримував українську освіту, просто почали примусово виселяти , каже мер. “Нову традицію, яку почали рашисти – це депортація. Кілька прикладів. За те, що в телефоні знайшли програму з онлайн-навчання в українській школі, жінці дали 10 днів зібрати речі і поїхати. Або – вчительку зі школи, яка не захотіла співпрацювати з окупантами, просто відвезли у Василівку на крайній блокпост і просто депортували», – наводить приклади Іван Федоров [4]. 

Багато вчителів і справді виїхали. Наприклад, у школі, зараз працюють переважно лише викладачі з Росії: “Вчителі в моїй школі майже всі пішли. Замість них – нові з Росії. Я знаю, що залишилося кілька вчителів, але й то вони в мене нічого не вели, я просто їх бачила” [4].

Сама дівчина зараз не ходить у школу і вчиться онлайн за підтримки українських вчителів. Розповідає, що навчання дається важко – через дуже поганий зв’язок, який, припускає, у місті часто “глушать” [4].

“Мені більше подобається ходити до школи, а не на дистанційному навчанні сидіти, але, на щастя, я не пішла в російську школу. Нині я на дистанційному навчанні в українській. Іноді буває дуже поганий інтернет, і тому я не можу вчитися, доводиться все робити самій. Раніше до канікул іноді спеціально відключали Wi-Fi, росіяни там щось роблять, щоб ми не могли займатися дистанційним навчанням. Тоді у мене не завжди виходило заходити на уроки” [4].

Школярка додає, що серед її друзів, які все ж залишилися в місті, їй не відомі історії переслідування. Однак більшість з її знайомих все ж пішли у російську школу, тому що росіяни погрожували позбавити батьків прав на дітей і відправити їх в інтернати так званих Л/ДНР.

“Мої колишні однокласники на уроці російської історії розмалювали дошку сердечками та написали: “Україна – найкраща”, а потім зайшов учитель російської історії, витер це все. Виходить так, що хоч діти і ходять до школи, більша частина – за Україну, просто їм потрібно вчитися, бо на дистанційній роботі нам важко” [4]. Схожі підходи до навчання й у місті Бердянськ та на Бердянщині, а от з дітьми, які залишилися в селах, ситуація ще складніша. вчителі-колаборанти, за словами місцевих, роблять доноси, якщо дитина не ходить в школу. І сховатися, як у великому місті, можливості просто немає. 

Вдалося поспілкуватися з учнем тієї ж Осипенківської загальноосвітньої школи на Бережанщині. У селі вона  одна. Ім’я школяра, який змушений відвідувати заклад в окупації, теж озвучити не можна [4]. 

Зі слів дитини, вибору в учнів і їхніх батьків фактично немає, будь-яке рішення щодо освіти несе свої ризики: “Навчального процесу як такого немає, однак ходити до школи змушують. Коли що, то додому виїжджає завуч, а з нею – заступник військового коменданта села, а з ним – автоматчик. І питають: “А почему вы до сих пор не подали заявление в школу, вы что хотите, чтобы ваши дети выросли дебилами? Согласно админ кодекса Российской Федерации вас лишат родительских прав”.  А позаду автоматчик стоїть, тож доводиться в школу ходити” [4].

Напередодні нового навчального року видали підручники для 4-го класу, завезені з так званої ЛНР: «Російська мова», яку вивчатимуть щодня, «Уроки громадянськості та духовності Донбасу», «Основи православної культури», «Навколишній світ». А ще здивувала… «Донецька математика». Вона що, якась особлива? У книзі дітям пропонували зробити математичні дії та дізнатися, наприклад, у якому місці Донецька є джерело Святого Миколая, на скільки перекривав план у 1933 році «стахановець» Микита Ізотов, скільки років проіснувала Новоросійська губернія [5].

В «Уроках громадянськості» майже все було про росію: «Великі правителі росії», «Символи слави росії» і нарешті «Донбас — серце росії». У цей предмет перейшло більшість викривлених тем православної культури: «Талант людини як дар Божий», фрази про слухняність і бажання служити іншим як єдине щастя. Звісно, все, що автори могли сказати дітям про навколишній світ в основах природознавства та суспільствознавства, теж стосувалося росії. Єдиний виняток: планети Сонячної системи (хоча й там ішлося про Гагаріна). А далі «Державні символи росії», «Гори росії», «Ріки росії», «Тундра», «Арктичні пустки», «Мандри регіонами росії» (де Донбас навіть не згадується). Половину годин займає вивчення «Сторінок історії росії». Дивовижно, що навіть на заняттях з праці, яка, здається, не несе ідеологічного навантаження, передбачено робити картонну модель КамАЗа та російську народну іграшку свистульку. Сторінки підручника з російської мови навіювали думки, що це книга з давнього минулого. Адже приклади речень, поданих для різноманітних вправ, стосувалися рубання дров, щасливого сну на сіннику, прання на ставку. «Літературне читання» складалося з життєписів святих, російських билин, віршів про Русь, іншої творчості російських поетів 19-го та 20-го століть, авторських російських казок, зокрема, про сибірські гори, історій про природу, теми «Хто до нас з мечем прийде, від меча загине». У підручнику чимало цитат на кшталт: «Життя на Землі існує, доки є кирилиця», «Я — руський, мені пощастило». З іноземної літератури школярі дізнаються лише про Гуллівера і Тома Сойєра, а ще вивчають кілька оповідань про біблейські події [5].

Також, поміж іншого, малим школярам розповідали про єдину правильну родину — після вінчання, освячену Богом та багатодітну, а також пересторогу «проти блуду». Хлопці мають шукати сенс життя, а для дівчат він визначений — материнство. Також підручник містить поради «поступатися та підлаштовуватися під чоловічу психологію, а не конкурувати».

У підручнику української мови та літератури написано: «Важливий принцип навчання української мови — знання російської мови». А головні навички: елементарні фрази в побутових ситуаціях. Із письменників діти мають знати лише Тараса Шевченка — «майстра в написанні віршів з українськими пейзажами», нібито казкарку Лесю Українку та радянські вірші Володимира Сосюри [5].

Більшість тих, хто працюватиме з вчителів, залишаються проукраїнськими. Але виправити це мали вчителі з росії. Колеги кепкували нишком, чи добре навчатимуть російської мови мешканки Дагестану, Чечні, Туви (саме звідти набирали охочих). Російським педагогам пропонували вдвічі більшу зарплатню, ніж місцевим, а також житло (окупаційна влада переписує на «своїх» замкнені квартири, господарі яких евакуювалися, та дає дозвіл ламати двері, користуватися речами). Вища освіта для роботи росіян у школі ЛНР не обов’язкова.

Проросійську вчительку також здивувала кількість виховних годин: у 5–9-х класах щотижня або «Розмови про важливе», або «Все для перемоги». Перші заняття необхідні, щоб діти «правильно говорили про спецоперацію», про те, як «нас рятують від залежності від НАТО», про ядерну війну. Другі — присвячені Другій світовій війні. Ось такі теми годин: «Війна та діти», «Піонери-герої», «Мужні воїни», «Дівчата-бійці», «Батьківщина — це москва». Дитячу психіку обробляють відвертими розповідями про катування, концтабори. Щоразу вчителю слід згадувати сучасність: запитати школярів, чи здатні вони віддати життя за росію? А дівчатка мають усвідомити, що жінка не лише рятує ранених, а й має зі зброєю захищати Батьківщину. Вчителька вважала, що це вже занадто. І не поділяла рядки методички: «Почуття патріотизму формується внаслідок гордості за перемоги 1812 та 1945 років». З 5-го по 9-й клас у програмі з літератури — майже половина годин присвячена «творам про Велику Вітчизняну» [5].

А ще була настанова, що прогули виховних годин важливіші, ніж прогули будьяких уроків. Слід одразу ж викликати батьків та виявляти, чи не через ідейні причини дитина не ходить. На курсах вчили, що «Школи — це не освітні послуги, а виховання». Оксана, якій про це написала мати, переконана: мета вчителів — пропагандистська обробка дітей. А ще на ростовських курсах казали, що у вихованні слід орієнтуватися… на досвід шкіл сталінських часів.

Розпочався навчальний рік. Урочисту лінійку скасували. Оголосили змішане навчання: діти раз на тиждень приходили отримувати завдання та віддавати виконане. Школа зустріла озброєними військовими. Зняли великий стенд: «Моя країна — Україна». Натомість розмістили прапор росії, стенд із гербом та гімном рф. Чи то нові вчителі, чи нові настанови, але дітей звали на прізвища. Дівчатам заборонили приходити у джинсах та штанах. А хлопчика, який навчався раніше на інклюзії, педагог назвала «неповноцінним», а на зауваження рідних заявила: «Нарешті можна казати все чесно, без отієї толерантності!» [5].

Батьки старшокласників перемовлялися, що як школа перейде на очне навчання, хлопці матимуть по два уроки військової підготовки на тиждень, а в дівчат чомусь лише одне заняття, та й те з медичної допомоги. І все про родину, шлюб, вагітність, догляд за дитиною вміщено в цей курс, а хлопцям нібито ці знання не потрібні [5].

А на осінні канікули примушують їхати… у Чечню у військово-патріотичний табір. Обрали лише хлопчиків із початкової школи — мовляв, саме в цьому віці слід виховувати справжніх чоловіків, майбутніх воїнів. І обрали не всіх, а виключно «з правильних родин». Мовляв, якщо щось українське дитина ляпне — місцеві вихователі можуть неадекватно зреагувати, тож треба лише перевірених і слухняних хлопчиків. Мама категорично відмовилася відправляти так далеко дитину саму, яка ніколи без неї не залишалася. І почула на це: «Обов’язково. Ви на гарному рахунку, але як станете опиратися вихованню — тоді яка з вас мати? Позбавимо прав, дитина може і в сиротинець потрапити» [5].

 

 

 

 

 

      

ВИСНОВКИ:

Основна мета дослідження - підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти для учнів та вчителів  відповідно до вимог інноваційного розвитку суспільства, забезпечення особистісного розвитку дитини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами  на основі навчання та дослідження шкільних програм європейських країн, також створення умов для організації нового освітнього середовища, що потребує широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітній галузі української школи, та яке сприятиме активізації діяльності школярів у міжнародному та європейському освітньому просторі.

Виділимо особливості освіти різних країн:

1.     “Якщо дитина видряпалася на дерево, я не буду кричати на неї чи панікувати, я спокійно запитаю її, чи може вона звідти злізти, та попрошу показати, як вона це зробить. Звичайно, буду підстраховувати, але дам можливість навчитися самій. Якщо вона випадково поріже пальчик, навчимо, як обробити, але не відберемо той ніж і не створимо панічний настрій навколо цієї події – краще, аби дитина навчилася користуватися побутовими предметами під наглядом дорослого, а не вдовольняла свою цікавість, коли нікого не буде поруч” (особливості методики виховання в Норвегії)

2.     У Британії ніхто не зубрить терміни й параграфи. Тут максимум інтерактиву й досліджень: налити в памперс води, створити штучний сніг, дослідити мікроби на поверхнях, виміряти гучність голосу, роздивитися нутрощі кота. У кожного є персональний гаджет. Якщо гаджетом не забезпечує школа і його не можуть купити батьки, тоді пристрій надає уряд. У Британії це така ж базова потреба, як ручка чи зошит. Академічні предмети до обіду й парами. Пари дуже полегшують життя як дітям, так і вчителям. По-перше, за 80 хв уроку можна встигнути значно більше і з глибшим рівнем занурення. По-друге, 4 предмета на день замість 8-ми, тому немає розфокусування. Плюс легше готувати «домашки», якщо вони є.

3.     В американських навчальних закладах кількість годин теоретичних курсів зведено до мінімуму. Більшість занять – практичні: перед учнями ставляться конкретні життєві завдання, які їм доводиться розв’язувати, використовуючи наявні знання.

4.     Чеська освіта є найдовшою серед усіх країн Європи. До школи діти ходять аж 13 років. Але у них немає таких великих навантажень, як в Україні. Тут багато розваг для малечі, інтелектуальних та спортивних ігор, всяких конкурсів. У школу діти йдуть у 6 років.

5.     На групу продовженого дня має право тільки дитина працюючих повний день батьків. Місць на неї обмаль і записатися треба з весни. Якщо хтось з батьків працює пів дня, то вибачте. В якості доказу, що працюєш повний день треба надати контракт на роботу. (Німеччина).

6.     “Особливо діти зі східних регіонів України, які вчаться в польських школах, зараз узагалі не чують української. Цю мову не вивчають у школі. Опікуни чи батьки не спілкуються нею вдома. Тому порушується питання впровадження української як іноземної в польських школах на всіх семінарах та форумах” (Польща)

7.     У китайській освіті жорстка конкуренція. Щоб вступити до першого класу, перейти із середньої школи до старшої, вступити до ВНЗ, потрібно складати іспити та проходити конкурси. Взагалі вступ до ВНЗ – справжнє свято для талановитого випускника середньої школи вищого ступеня: конкурси в окремі університети великих міст, як от Пекін, Шанхай, сягають 200-300 осіб на місце.

З того часу, як у вересні українські учні пішли до шкіл у різних країнах Європи, стало очевидним стресове подвійне навантаження дітей. Адже здебільшого вони вчаться у двох школах одночасно: іноземній та українській.

Українські діти, попри стрес і незнайому або погано знайому мову, майже одразу «вливаються» у закордонне навчання й починають отримувати гарні оцінки з точних та природничих наук: математики, фізики, хімії тощо. Водночас українські батьки спочатку звично не звертають увагу на такі науки, як «література», традиційно вважаючи їх несуттєвими. Література в європейських школах – це не кволий переказ прочитаних книжок з аморфними «творами» наприкінці теми.

Упродовж навчального року там можуть вивчати лише два-три твори.

Мета курсу – прокачування трьох базових для європейської освіти навичок:

•      повноцінний аналіз твору (факт його читання навіть не обговорюється) – такий, як в українській системі освіти відбувається хіба в профільних філологічних ЗВО, і то за умови, якщо пощастить із викладачем;

•      інтерпретація, тобто, те саме славнозвісне “що хотів сказати автор”, але не зі стелі, а ґрунтуючись на арсеналі художніх прийомів та інструментів, знайдених у процесі аналізу;

•      есей на тему. Не вільний потік свідомості, а структуроване висловлювання учня, яке також підпорядковане суворій системі правил.

Тріада «аналіз – інтерпретація – есей» є хіба не найбільшою проблемою учнів, особливо в старшій школі, де цьому приділяється багато уваги й вже не можна схибити, бо кожна оцінка є вирішальною для майбутнього атестату.

Але цей шматок класичної європейської освіти, на якому й досі тримається вся гуманітаристика, вмонтований уже в середню школу, тому що європейці вірять – це необхідно для розвитку критичного мислення, здатності аналізувати та розуміти інформацію.

Європейська система виглядає загалом так: навантаження підвищується поступово, згідно з віковим розвитку психологічних та ментальних можливостей дитини. У молодшій школі все дуже легко, діти навчаються через гру, завдань майже немає. У середній навантаження більшає, але до закінчення середньої школи ядро знань гуртується навколо практичних компетентностей та навичок, з мінімумом теоретичного матеріалу. Через невідповідність розподілу навантаження, український семикласник нудьгує на уроці математики в 7-му класі європейської школи (Додаток

6).

Європейська старша школа, потрапити в яку можна тільки через іспити – серйозне випробування на здатність учня до абстрактного та академічного мислення зі знаннями, які в Україні вивчають вже у вишах. У європейських закладах освіти вже в середній школі є дисципліни, яких немає в українській і навіть знайомі гуманітарні предмети викладаються по-іншому. Через це українська 11-класниця зі знанням мови не може виконати стандартне завдання з літератури в європейській школі, а український 10-класник із подивом виявляє, що друга іноземна (яку він до 9 класу вивчав і в Україні) тут на недосяжному високому рівні.

Окрема проблема виникає з українськими учнями 9, 10 та 11 класів, адже в Україні 9 та 11 клас випускні. У Європі випускним класом середньої школи є 10-й і щоби перейти в 11 там треба скласти іспити з предметів, які в українській школі вивчаються геть по-іншому, тобто їх треба опанувати фактично з нуля.

 

 

 

      

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

1.     https://osvitoria.media/opinions/navchannya-za-zrazkom-stalinskyh-shkil-shhookupanty-roblyat-iz-ukrayinskymy-ditmy/

2.     https://weekend.today/lica/chym-vidriznyayutsya-yevropejski-shkoly-vidukrayinskyh.htm

3.     https://nus.org.ua/articles/vidkryly-shkolu-za-24-dni-yak-pratsyuye-zaklad-osvity-uvarshavi-ta-dlya-chogo-tam-3-psyhologa/

4.     https://nus.org.ua/news/rozbudova-rosijskoyi-osvity-na-tymchasovo-okupovanyhterytoriyah-na-harkivshhyni-znajdeno-sekretni-dokumenty/

5.     https://incentre.zp.ua/slova-ukrayina-u-nyh-vzagali-nemaye-prymusovarusyfikacziya-ditej-na-zaporizhzhi-i-rol-kolaborantiv-u-czomu-zlochyni/

6.     https://nus.org.ua/articles/outdoor-sadochky-norvegiyi-6-ditej-na-odnogovyhovatelya-son-na-vulytsi-ta-loyalni-batky/

7.     https://24tv.ua/vikliki-dlya-sistemi-navchannya-yak-ukrayinski-shkolyarizdobuvayut_n2195435

8.     https://op.ua/news/abroad/cheska-osvita-naydovshoyu-sered-usih-krayin-vropi-doshkoli-diti-hodyat-azh-13-rokiv---zakarpatka-darina-stec

9.     https://nus.org.ua/view/10-urokiv-shhodnya-57-godyn-na-tyzhden-21-predmet-yakvchatsya-brytanski-shkolyari-ta-chomu-rozumne-formuvannya-robochogo-dnya-nevysnazhuye/

10.https://historyurok.com.ua/tsikavi-fakty/nauka/osvita/pro-shkoly-v-kytai.html

11.https://clout.com.ua/shkil-na-osvita-v-ky-tayi-pochatkova-i-serednya-shkoly.html

12.https://nus.org.ua/view/osvitni-zamalovky-z-pidnebesnoyi-yak-navchayut-u-kytayi/

13.https://migrant.biz.ua/ssha/navchannya-ssha/osoblyvosti-systemy-osvity-vssha.html

14.https://nus.org.ua/view/yak-u-singapuri-navchayut-matematyky/

15.https://www.facebook.com/GIOS.school/videos/278507290661975/

16.https://www.facebook.com

17.https://osvita-info.com/post/25277

18.https://osvitoria.media/experience/yakym-bude-nastupnyj-navchalnyj-rik-dlyaukrayinskyh-ditej-bizhentsiv-za-kordonom/

19.https://nus.org.ua/articles/ukrayinski-uchni-za-kordonom-podvijne-navantazhennyareaktsiya-mon-ta-nyuansy-perezarahuvannya/

20.https://naurok.com.ua/post/ukra-na-mozhe-sinhronizuvati-sviy-osvitniy-prostir-iz-s Додатки

Додаток 1

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

Додаток 4

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6 (відгуки учнів) Ганна В., Іспанія:

— Перше, що мене потішило, — відсутність форми. Просторий одяг, футболки та шорти коли тепло, взимку — джинси, толстовки, спортивні штани. Хоча діти з приватних закладів ходять в однакових футболках і шортах.

Навчальний рік починається в середині вересня. Мені здається це особливо прекрасним! Під час святкової лінійки діти сиділи просто на плитці шкільного подвір’я в колі. Жодних квітів, білих бантиків, довгих промов та іншого пафосу. Вчителі привітали дітей, пожартували, пораділи разом з ними та за десять хвилин повели до класів навчатися.

З собою в школу треба брати один перекус. На великій перерві є можливість з’їсти принесене з дому. Мої діти беруть бутерброд та якийсь фрукт. Власне, велика перерва — вона таки велика та єдина. Між уроками перерв немає, вчителі самі регламентують навантаження, дають класу відпочити, якщо треба.

Після уроків — обід. Ситний та смачний. Для нас він зараз безплатний. Знаю, що багато родин мають суттєву знижку на харчування. Підручники видає школа. Робочі зошити покупають батьки. Вони дорогі: комплект зошитів для другокласника на рік може коштувати до 150 євро. Тут взагалі на канцтовари досить високі ціни в порівнянні з українськими. Дивує, що навіть у початковій школі з предметів заводять товсті зошити формату А4, великі та важкі. Вони можуть бути на два роки. Нащо малюкам таскати їхні два роки в ранцях — не розумію. Два-три таких зошити, дватри підручники — і рюкзаки не підняти. До речі, рюкзаки на колесах тут дуже популярні.

Ніхто не заморочується з приводу почерку, каліграфії, оформлення робіт. Іспанці справедливо вважають, що важливіше не те, ЯК ти написав, а ЩО саме написав. Хоч друкованими літерами пиши, якщо тобі так зручно.

Тут вміють хвалити дітей. І не вимагають більше, ніж дитина може. Про місцеву інклюзію я готова складати пісні. Загалом атмосфера прийняття — це те, що в них виходить.

Дуже подобається, що перерву, багато уроків та більшу частину ГПД діти проводять на вулиці. Багато прогулянок, багато фізкультури. Екскурсій теж багато, але вони зазвичай і доволі дорогі. Продльонка до 16.45. На ГПД домашку, звичайно, роблять, але її мало. Тому після обіду діти багато гуляють. У нашій школі багато навісів та іншого критого простору, тому гуляють вони навіть у погану погоду.

Забрати дитину зі школи у будь-який момент не вийде. Є три варіанти. Або в 13.00, до обіду. Або в 14.45. Або в 16.45. Причому вчитель повинен бути заздалегідь попереджений, о котрій за учнем прийдуть батьки. Після школи більшість дітей відвідують гуртки та спортивні секції. Їх багато, ціни на них, як на мене, невисокі. У Києві таке набагато дорожче. Але по-справжньому та серйозно тут займаються, здається, лише футболом. Усе інше на дуже аматорському рівні.

Чи є в школі збори «на штори» чи «на день вчителя», не знаю. Нас до цього поки не залучають.

Старша школа називається «інституто», студенти в ній віком від 12 до 18 років. Уроки починаються о 8-й ранку, в молодшій школі — о 9-й. 6-7 уроків по 55 хвилин. Спочатку три уроки без перерви, потім відпочинок на перекус та прогулянку — 30 хвилин. На перерві можна взяти м’яч, тенісні ракетки, купу іншого інвентарю. Щоденників немає, але контакт з батьками постійний. Якщо щось не так з дитиною (або у дитини), приходить повідомлення на електронну пошту. Батьківських зборів немає. Є час для індивідуальних зустрічей з вчителем, усе вирішується тет-а-тет.

Навчатися цікаво. У старшій школі в паралелях щороку учнів перемішують. Особливо ретельно розлучають учнів, які незлюбили одне одного або міцно здружилися проти когось. Це вважається профілактикою булінгу.

Одяг іспанських підлітків простіший, ніж у наших. Вони вдягаються зручно, не прагнуть бути крутішими за однокласників або підкреслити свою сексуальність. До речі про секс. Діти тут знають про нього все. У школі з перших класів говорять про різницю статей, про особливості хлопчиків і дівчат та для чого ці особливості потрібні.

Ірина Кодій, Австрія:

— Вирішила спитати в «експерта» зі школи: може, мої забобони заважають, а дитині все ок? А виявилося, дзуськи: в сина ті самі враження — тут гірше у школі, ніж в Україні. Але хочу зауважити — син та я порівнюємо звичайну місцеву школу з досвідом у декількох приватних школах України.

Отже, син Кирило, майже 12 років, каже, що з цікавого й прикольного тільки одне — сильні фізичні тренування, особливо вправи на кардіо: біг, стрибки, вправи з м’ячем, естафети.

З мінусів: їжа: дуже багато некорисної їжі, до прикладу смажений шніцель, потім дуже солодкий батончик або солодкий млинець з варенням, або дуже солодкий йогурт зі збитими вершками. Кількість вживання слова «дуже» у парі з солодким і в негативному контексті від свого сина чую вперше — приємно вражена. Яблуко та булка вкрай рідко, також вкрай рідко до спагеті можуть покласти ложку салату. Син каже, що така їжа в кайф, тільки коли сильно побігав й тоді потужно поїв, а коли немає активності, то — цитую — «їдеш в автобусі й розбухаєш»;

з усіх предметів дуже легке навантаження, тут більше розповідають, ніж дають завдань. Багато говорять вчителі, показують презентації, проте учні мало що записують або виконують роботу — це нудно, немає діалогу; рівень медичної допомоги — низький, рану не дезінфікують, а просто пластир накладають зверху на кров. Син каже, що в нас обов’язково продезінфікують та чимось намажуть.

Вартість збору до школи — близько 150 €, і це суто канцелярія, якийсь журнал з математики, який випускається щороку, оренда ключа від шафки, ну й батьківські збори, куди ж без них. Рівень англійської та ІТ — журба. Взагалі рівень навчання засмучує. Хтось каже, що хай у дитини буде дитинство, то наших заганяють, але річ у тім, що вони не вільний час залишають, а розжовують нудно одну тему.

Батьківські збори тривали 2,5 години. Жах! Існує жорстка система попередження про відсутність, пропуски, про запізнення — в мене враження, що я віддаю сину на зону. Набридає писанина й постійні роздруківки та підписи. У початковій школі навіщось планшети й повна відсутність таких у середній школі.

Плюси, звісно, теж є. Фізкультура на вулиці до останнього теплого повітря. Поїздки з дітьми на декілька днів у гори, інші міста, для вчителів та дітей — це такі спогади! Надрукований журнал у кінці року, про життя класу з фотками й дописами — дуже круто.

Марія Щербань, США:

— Почну з того, що мене потішило. Щоб записатись до школи, не треба було їхати туди. Ми ще в Польщі в очікуванні документів заповнили онлайн-форму на сайті, і з нами зв’язалася кураторка. Я пояснила нашу ситуацію, заявку прийняли без належних документів, залишили місце за сином у потрібному класі. Коли приїхали, ми разом дозаповнили анкету, сину вручили шкільне приладдя та відправили чекати вересня.

Заняття розпочалися 6 вересня. Різні вікові групи розпочинають навчання у різні дні, щоб уникнути натовпу та щоб була змога спокійно розв’язати організаційні питання: яким чином діти добираються до школи (більшість забирає шкільний автобус на спеціальних зупинках), на які двері підходити, необхідно побачити та запам’ятати своїх вчителів, з’ясувати питання харчування та інше.

Перед початком занять були батьківські збори, всі приходили з дітьми, щоб ті познайомилися між собою та з викладачами. На зборах батькам видавалась тека з анкетами, які кожен мав заповнити: анкета на шкільний автобус, групу продовженого дня, заява на безплатне харчування, анкета про стан здоров’я дитини, склад сім’ї, реєстрація батьків у шкільному додатку. Школа цікавиться потребами сімей учнів, дає поради в оформленні документів на допомогу в разі потреби.

Про заняття. Діти проходили психологічні та мовні тести, щоб учителі розуміли, як надалі з ними працювати. Підхід доволі індивідуальний, але потім питають однаково, щоб тримати всіх учнів на одному рівні. Клас більше схожий на творчу студію, але при цьому вимагається сувора дисципліна та відповідальне ставлення до поставлених задач.

Ранок у 5 класі починається зі сніданку: кукурудзяні пластівці з молоком, печиво, чай, яблука, злакові батончики. Ланч десь о першій годині, діти йдуть до їдальні зі своєю їжею або можна взяти запакований готовий обід. Меню різне: сендвічі з овочами або котлета з пюре, додатково якийсь фрукт і сік.

Наших учнів розподілили по різних класах (у школі четверо українських дітей), щоб скоріше опановували мову, з ними додатково займаються англійською. Поки що, попри мовний бар’єр, навчання дається легко.

Діти мають бути в школі вже о 7:30, приїжджають додому о 16-16:30. Форми немає, але одяг повинен бути кольорів школи. Придбати — не проблема: в усіх відомих супермаркетах є такі відділи.

Але всі ці плюси ніколи не зрівняються з нашою школою тим, що дитина відчуває себе повноцінним членом соціуму. Син каже: «Я не відчуваю себе тут повною мірою людиною як вдома, я не відчуваю свого місця тут між цих людей!» Я жахнулася — думала, так може відчувати тільки доросла людина. Наш український менталітет, відчуття настрою іншої людини й розуміння того, про що вчитель навіть мовчить — цього за кордоном немає. «То рідні стіни на рідній землі, де я любив, і мене любили…» — цитата сина.

Рай на землі є, і він вдома.

Наталія Івко, Австрія:

— Мені важко об’єктивно порівнювати навчальні системи двох країн, бо, на відміну від більшості батьків, я не очікую від шкіл особливого вкладу у знання дитини. Якщо він трапляється — це крутий бонус, але загалом, на мою думку, школа — це для того, щоб навчитися навчатися, а далі дитина вже сама візьме те, що захоче, незалежно від того, де вона знаходиться та в яких умовах доводиться опановувати те, що цікаво. В Австрії з любов’ю до навчання у початковій школі якось простіше, ніж вдома. Діти багато граються, мало вчаться. З ГПД приносять щоденні поробки, зранку на заняття йдуть охоче. Виснажливих домашніх робіт немає, а ті, що є, виконуються під час продльонки з вчителем. Коротше, це той НУШ, який намагалися запровадити в Україні, але зробили через одне місце: нову систему навчання вигадали, а очікувані результати відкоригувати забули.

Звісно, тут теж трапляються перегини — вчителька однієї з дівчат вже дірку в голові мені проклювала думкою про те, що моя дитина пише жахливо. Ну, донька об’єктивно пише жахливо, але мене це не турбує — то чому я повинна постійно працювати над покращенням того, що мені здається неважливим?

Навчання йде повністю за друкованими зошитами — яскравими, веселими, цікавими. Ми не купляємо їх, але я не впевнена, чи так саме в інших закладах (мої діти навчаються в приватній школі). Підручників немає. Щоденників теж. Програма в початковій школі приблизно така сама, за винятком, мабуть, англійської — в Україні діти на багато кроків попереду.

Зв’язок із батьками — через спеціальний застосунок. Вчителі реагують оперативно, але в межах робочого часу. Батьківські збори є. І грошові внески в фонд класу теж. Діти часто на екскурсіях, прогулянках. Частина уроків проходить у музеях. Середа — день без домашнього завдання, натомість діти під час ГПД йдуть у парк.

Основна відмінність шкільної системи тут та вдома — у ставленні до дитини та у ставленні дітей до вчителів. Про те, що на дітей не підвищують голос і не дозволяють будь-які принизливі або оцінні коментарі, гадаю, всі й так вже чули. Мене дуже дивує інше. У школах — абсолютна тиша й порядок! Жодного разу не чула, щоб хтось шумів чи кричав. У коридорах тиша. У класах тиша. Діти чують і слухаються. Спостерігала, як клас у метро на пероні чекає на потяг: усі діти чемно вишикувалися і просто стоять. Ніхто не стрибає, не чіпає сусідку, не штовхає однокласника. Не вибігає, не нудиться, не вередує. Ви колись були на екскурсіях з українськими дітьми? Так ось австрійські діти — це геть інша історія.

Спитала подругу, як так виходить. Вона давно живе у Відні — знизує плечима: «Не знаю. Моїм дітям важливі добрі стосунки з вчителькою, вони не хочуть її образити та стараються зробити все, щоб та не засмучувалася. Вони друзі, причому друзі, які поважають та справді цінують одне одного».

Чи принесе така система навчання належний рівень знань — не знаю. Не впевнена, що в моїх дітей він відповідатиме рівню, який за цей навчальний рік отримають діти в українських школах, але для мене це не пріоритет, тому радіємо тому, що маємо, і чекаємо на повернення додому.

Садочки — окрема тема. Донька біжить туди як на свято, навіть якщо не виспалась або прокинулася у поганому настрої. На жаль, багато розповісти не можу, бо дитина поки нічого не розповідає, але те, що я бачу, мені подобається. Обов’язкові прогулянки, денний сон тільки за бажанням, різноманітна самостійна активність з папером, фарбами, клеєм, ножицями. І багато гарного настрою, бо головне в системі дошкільної та початкової освіти в Австрії — це те, щоб дитина була щасливою.

Ліана К., Австрія:

— Дитячі садочки в Україні створені для того, щоб задовольнити потреби батьків та дирекції. Дитячі садочки в Австрії задовольняють потреби дітей — тут нікому немає діла до того, як прикрасять актову залу для свята або чи вивчать діти танок. Ніхто не буде два місяці повторювати одну й ту саму пісеньку, щоб отримати в результаті гарну картинку для звіту. Австрійський садочок — це щоб дитина була щасливою та вільною.

Інна Гершун, Чехія:

— Чеський садочок поки що здивував тим, що у групі не можна ходити в тій же одежі, в якій прийшли. А ще не можна в джинсах і небажано — шорти. Найкращий варіант — спортивні штани. Не дуже подобається, що за цілий день діти тільки раз їдять «нормальну» їжу — обід такий, як ми звикли. Усі інші перекуси – бутерброди та овочі-фрукти. Подобається, що з дітьми завжди не одна «пані учітелка», а дві або три. Мірта Гроффман, Швейцарія:

— Я ненавиджу пострадянську систему освіти, а тут поки що для мого розуміння все суперкласно зроблено. Гроші ні на що не збирають, комунікація між батьками та вчителями — листуванням, усі контакти відомі, можна звертатися, всі дуже уважно ставляться до приватності, багато екскурсій, походів у ліс, сплави річкою, різноманітні турніри. До дітей Швейцарія надзвичайно уважна! І до батьків, до речі.

Але до дітей — особливо, і це мене додатково закохує в країну.

Катерина, Словаччина:

— Як мама вважаю, що словацька школа більш налаштована на створення цікавої освітньої атмосфери, повного занурення та дослідження. Діти в школу летять, купа уроків на природі, різноманітні факультативи, походи, екскурсії. Математика на порядок нижче, ніж в українській школі, але на уроках багато креативних завдань. А ось синові не сподобалося в словацькій школі — йому важливі друзі та комунікація, а знайти цього не вийшло.

Анжеліка Іванова, Словаччина:

— У школах викладають фінансову грамотність (чого немає у нас), збереження навколишнього середовища. Домашнє завдання задають, але не в такому обсязі, як у нас.

Цікаво, що всі зошити мають свій шифр. Коли вчитель каже, якого зошита треба купити, він називає лише код. Предмети теж всі закодовані — поки не знайшла інформацію в інтернеті, не могла розібратися.

Спілкування з учителями — через застосунок. Там же — розклад, оцінки, домашнє завдання. У п’ятницю треба замовити харчування дитині на тиждень, їжа різноманітна та смачна. Дуже суворо з пропусками: за кожний треба писати вчителю окремого листа, коли кількість пропущених днів перевищує певну кількість, школа направляє листа до поліції. Директор доступний для спілкування — до нього можна спокійно прийти, написати напряму листа на електронну пошту.

Що для мене було дивним — діти в школі обов’язково перевзуваються. Дуже кумедно виглядає, коли дитина бігає взимку по школі в шльопках і шкарпетках.