МАН "СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПИСЕМНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ СУЧАСНОГО МІСТА"

Про матеріал

Актуальність представленої роботи полягає в тому, що мова рекламної продукції, мова газет, інтерв’ю та серіалів, що відбиває складні соціальні процеси, матеріалізує не тільки особисту, а передусім суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної поведінки людини. Матеріалом роботи є тексти вивісок та рекламних оголошень, а також інтерв’ю відомих людей,сюжети про них,серіали . Предмет дослідження – мова ЗМІ. Об’єктом дослідження є помилки в текстах ЗМІ. Основна мета – це з’ясування механізму міжмовної інтерференції у рекламних текстах. Використовувалися описовий метод, прийом класифікації та систематики.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровське територіальне відділення МАН України

Відділення: мовознавство

Секція: українська мова

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПИСЕМНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ СУЧАСНОГО МІСТА

Роботу виконала:

Гусак Ольга Віталіївна,

учениця 11 класу

комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад" № 3 " Кам'янської міської ради

Науковий керівник:

Марінчук Дар’я Вікторівна, учитель української мови та літератури, спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії

Дніпро – 2021

ТЕЗИ

Автор: Гусак Ольга Віталіївна, учениця 11 класу, КЗ "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад" № 3" Кам'янської міської ради

Науковий керівник: Марінчук Дар’я Вікторівна, учитель української мови та літератури, спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії, КЗ "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад" № 3" Кам'янської міської ради

Матеріалом роботи є тексти вивісок та рекламних оголошень, а також інтерв’ю відомих людей,сюжети про них,серіали . Предмет дослідження – мова ЗМІ. Об’єктом дослідження є помилки в текстах ЗМІ. Основна мета – це з’ясування механізму міжмовної інтерференції у рекламних текстах. Використовувалися описовий метод, прийом класифікації та систематики.

Новизна представленої роботи полягає у зверненні до сучасного стану текстів, що, безумовно, відображають переламну добу у країні та здійсненні аналізу міжмовної інтерференції у рекламних текстах, з’ясування її наслідків. Проблеми, які розглядаються в представленій роботі, є дуже актуальними.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ЯВИЩА «ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ»

1.1. Щодо проблеми культури мовлення

1.2.Основи інтерференції

1.3.Причини виникнення інтерференції

1.4.Проблема двомовності. Види білінгвізму

РОЗДІЛ 2 ІНТЕРФЕРЕНТНІ ПОМИЛКИ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ

2.1. Види інтерференції та її виявлення в рекламних текстах на різних рівнях мовної системи

2.2.Помилки різних типів, допущені у текстах реклами, ЗМІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Як відомо, українська мова існує вже багато століть, тож люди можуть лише сумніватися, як вона виживала і виживає взагалі. До кінця 20 століття, табу, накладене у другій половині 18 століття, було величезним тягарем. Україна офіційно оголосила про заборону використання української мови (Указ Петра Великого, Повідомлення Валуєва, Ємський указ), яку винайшли німці і вважали діалектом російської чи польської, вважали "холопською" і призначали використовувати лише для "побутового використання". Очевидно, що українську мову ображали сотні років,і водночас нав’язували іншу (я маю на увазі російську мову), яка впливала не лише на усне та писемне мовлення її носіїв. Отже, у цьому випадку, навіть якщо українська мова активно працювала, вона усеодно зазнавала впливу російської мови настільки, що перетворилася на суржик, на суміш українських та російських слів, кальок..У зв’язку з нагальною потребою розширення функціонального діапазону української мови стало вже неможливим заплющувати очі на те, що «суржик» - це розмовна мова і основний засіб спілкування більшості україномовного населення країни. Явище «суржику» стало значно помітнішім також у зв’язку з широким запровадженням української мови у сферу обслуговування. В україномовних текстах реклами, в оголошеннях, назвах товарів, магазинних цінниках, меню, закладах харчування простежується величезна кількість русизмів. Якщо ви візьмете до рук якусь україномовну газету, ви побачите, що більшість заголовків та рекламних текстів – це прямі кальки з російської мови. І нас не можуть не турбувати ці тенденції у мовотворенні рекламних текстів, які виразно виявляються сьогодні. Створювачі таких текстів забувають про те, що кожна національна мова відображає світ у зв’язках та взаємодії явищ, предметів, процесів. А порушення цих зв’язків веде до такого сприйняття текстів, яке дуже часто доходить до комічного. Цей факт наштовхує нас на думку, що основна функція нашої «мови» полягає у демонстрації факультативності та недоцільності української мови, її залежності чи, краще сказати, тотожності російській.

Наше дослідження передбачає насамперед мовознавчий аспект у теоретичному витлумаченні поняття «писемні носії інформації». Водночас з’ясування структури та функційного навантаження писемних носіїв інформації сучасного міста неможливе без звернення до прагматичних поглядів автора аналізованого тексту. Оскільки останнє поняття не є суто лінгвістичним, то вважаємо за доцільне окреслити межі вивчення мовознавчого аспекту поняття, що видається можливим у разі його членування на менші значущі компоненти та їх докладного опису, як-от: текст, інформаційний текст та носій інформації зокрема.

Соціолінгвістичне опитування свідчить про певні досягнення і прорахунки рекламовиробників щодо мовної орієнтації та ступеня володіння українською мовою споживачів реклами. В умовах такого прихованого білінгвізму (коли українська мова є другою, а не першою) спостерігається піднесення ролі реклами у засвоєнні норм української граматики. Але мову рекламних текстів створено зі штампів, стереотипів, кальок російської мови.

Отож, можна сказати, що на сьогодні ми маємо дві українські мови: літературну мову та штучно створену мову – суржик. Так «забруднення» мови є неминучим негативним наслідком при розширенні кола носіїв літературної мови й узагалі її користувачів, але із зростанням їх мовної компетенції це явище поступово зникає. Маємо надію, що так і буде: врешті-решт рівень культурно-мовної компетенції зросте і ми будемо позбавлені негативних наслідків «злиття мов і нації».

Проблема помилок при написанні рекламних текстів залишається однією з найбільш дискусійних. Коли я їжджу у транспорті, то мій зір привертає реклама на білбордах, у самому транспорті, розклеєні плакати на яких дуже часто можна помітити помилки, особливо виділяються кальки – російські слова, які написані української мовою. Моїм керівником у дослідженні даної проблеми став мій учитель української мови та літератури Марінчук Д.В. Проводячи роботу стосовно питання мовних помилок, я відкрила для себе багато цікавого, а також повністю визначилась з тим, що в українській рекламі присутнє явище мовної інтерференції – вторгнення норм однієї мови в іншу. Також це явище потребує комплексного дослідження для визначення стану сучасної української мови. Цим фактором посилюється актуальність представленої роботи. Зазначимо, що оскільки мова є матеріалізацією мислення взагалі, то мова рекламної продукції, мова газети, що відбиває складні соціальні процеси, матеріалізує не тільки особисту, а передусім суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної поведінки людини.

Матеріалом роботи є тексти вивісок та рекламних оголошень, а також інтерв’ю відомих людей, сюжети про них, серіали. Предмет дослідження – мова ЗМІ.

Об’єктом дослідження є помилки в текстах ЗМІ.Основна мета – це з’ясування механізму міжмовної інтерференції у текстах. Для досягнення цієї мети треба розв’язати такі завдання:

вивчити стан проблеми у сучасному мовознавстві;
відібрати необхідні рекламні тексти для дослідження;
виявити помилки в рекламних текстах (на різних рівнях мовної системи);
з’ясувати причини неправильного написання;
здійснити класифікацію і систематизацію цих помилок;
визначити основні шляхи подолання негативних мовних явищ та опрацювати систему заходів для покращення мовної ситуації.

Методи та прийоми дослідження. Використовувалися описовий метод, прийом класифікації та систематики.

Новизна представленої роботи полягає у зверненні до сучасного стану текстів рекламних оголошень. Що, безумовно, відображають переламну добу у країні та здійсненні аналізу міжмовної інтерференції у рекламних текстах, з’ясування її наслідків.

Проблеми, які розглядаються в представленій роботі, є дуже актуальними у наш час.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ЯВИЩА «ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ»

1.1.Щодо проблеми культури мовлення

В Україні питання культури мовлення набувають особливого значення у наш час. У зв’язку з прийняттям Закону про надання українській мові статусу державної, в добу творення незалежної держави,ширшає коло тих, хто розмовляє, пише й читає українською мовою як рідною і як засвоєною в більш-менш зрілому віці. Вироблені мовознавцями та митцями слова норми з теоретичної царини переходять у практичну площину у найширшому розумінні цих слів, а це спричиняє появу чималої кількості помилок і на певний час знижує рівень культури мовлення в загальнонаціональному вимірі. Спостерігаються невправність у використанні слів та засмічення невмотивованими запозиченнями та кальками з російської мови. Тому треба опанувати норми літературної мови, що сприяють підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки.

Нормативність мови виявляється на різних рівнях:лексичному, граматичному, орфоепічному, правописному.

З огляду на звуження до критичної межі сфери вживання української мови з середини 60-х ,другої половини 80-х років та масового «добровільного» переходу українців на російську мову почастішало випадки відхилення від літературних норм як українського, так і російського мовлення. Виявилися негативні наслідки інтерференції, тобто «відхилення від норм кожної з мов, котрі бувають у мовленні білінгвів (двомовців) внаслідок того, що вони обізнані більше, ніж з однією мовою».

І до того ж (коли говорити про широкі маси носіїв мови) обізнані явно недостатньою мірою: одну мову (рідну) не цілком забули, а другу не повністю засвоїли.

1.2.Основи інтерференції

Щоб зрозуміти суть мовної інтерференції, умови її виявлення та накреслити ефективні шляхи подолання, треба розглянути її у різних аспектах.

Сучасне розуміння інтерференції походить із психології. У психології інтерференцією називають випадок, коли на основі одних навичок включаються інші навички, за допомогою яких здійснюється інша схожа операція. Інтерференція протиставляє різні навички за критерієм стійкості, який визначається давністю навичок і частотою їх використання. Це явище можна «розгледіти» на мовних навичках людини.

В мовознавстві немає єдності серед дослідників щодо терміна «інтерференція». Одні пояснюють це поняття, враховуючи явище запозичення, інші звужують лише до порушення мовних норм в мовленні.

Порівняймо:

У.Вайнрах: «Інтерференція – це вторгнення норм мовної системи до норм іншої».

Л.І.Баранникова: «Це порушення в структурі чи елементах структури однієї мови під впливом іншої».

Ще є багато інших визначень, але суть інтерференції в лінгвістиці можна визначити так: інтерференція – це невід’ємна частина процесу вільного, поступового проникнення того чи іншого іншомовного елементу до системи мови.

Взагалі інтерференція у мовленні розглядається як негативний результат неусвідомленого попереднього переносу лінгвістичного досвіду як уповільнюючий вплив однієї мови на іншу.

Отже, інтерференція – це така взаємодія навичок, коли навички, придбані раніше, здійснюють вплив на формування нових навичок.

1.3.Причини виникнення інтерференції

Виникнення інтерференції залежить від багатьох чинників, наприклад:

Структурні розходження між рідною мовою і тією, яку вивчають: розходжень особливо багато у генетично рідних мовах. Ці розходження є головною причиною проявлення інтерференцій.
Усталена у свідомості двомовця програма використання рідної мови. Досвід володіння рідною мовою не лише допомагає, але і заважає при володінні іншою мовою, та є причиною виникнення інтерференції.
Недостатнє знання лексики, граматики рідної мови, відсутність міцних навичок використання засвоєного матеріалу в іншомовному мовленні. Деякі розуміють, що припускаються помилки, але не знають, як правильно висловитися чи написати, і це призводить до втрати інтересу. Тому попередження помилок та пояснення їх на фоні засвоєння – це правильний шлях до продуктивної двомовності. Чим вільніше володіє людина мовою, тим менш відчуваються вияви інтерференції в її мовленні.
Психологічний бар’єр виявляється одним з найсуттєвіших факторів виявлення інтерференції. Страх спілкування мовою, яку вивчає, збереження чи поспіх в процесі навчання часто є причиною виникнення інтерферентних помилок.

Страх перед мовою – той глибокий український психокомплекс, на який звертали увагу дослідники і на який варто звернути увагу в контексті розглядуваної проблеми: «…Списки заборонених «націоналістичних» слів (по суті тих слів, що не дублюють російських), словники і правопис, спрямовані на росіянізацію… перетворили реальний страх у комплекси страху українця перед своєю мовою. Страх перед рідною мовою мають нині не тільки ті українці, що зреклися її, убивши в собі, а й ті, що зберегли її у своїх родинах, у щоденному спілкуванні…».

Отже, інтерференцію можна розуміти як взаємодію систем і елементів двох мов внаслідок мовних контактів.

1.4.Проблема двомовності. Види білінгвізму

З проблемою взаємодії мов найтісніше пов’язана проблема двомовності. В українському мовознавстві термін «двомовність» і «білінгвізм» використовуються як абсолютні синоніми.

Одне із визначень, яке приймається більшістю вчених, є визначення У.Вайнраха: «Білінгвізм – поперемінне використання двох мов…».

Але таке обмежене поняття «білінгвізм» не є доцільним, оскільки будь-який факт мови спочатку з’являється в індивідуальному мовленні.

Який же ступінь знання мов визначає білінгвізм? Висловлювалися погляди, що «білінгвом можна визнати лише ту особу, яка досконало володіє двома мовами і вільно переходить від користування однією до іншої».

Але ще А.Мейе відзначав, що не можна досягнути однакового рівня знань двох мов при білінгвізмі. Але Г.Климов зазначає, що питання про ступінь володіння білінгвом другою мовою «навряд чи можна віднести до числа важливих не тільки тому, що в умовах мовного контакту йдеться лише про колективний білінгвізм, а й на підставі тієї обставини, що єдиним наслідком недостатнього володіння другою мовою може бути її неповноцінне засвоєння».

Але не треба забувати про врахування індивідуального білінгвізму, а різні інтерференції можливі насамперед при «неповноцінному засвоєнні» другої мови, і поширюються вони в ній саме з фактів індивідуального мовлення.

Факт володіння двомовцем різними мовами дає підставу розрізняти два види білінгвізму – мішаний і немішаний. Так, приклад першого Л.В.Щерба наводить такий: коли між двома мовами, якими володіє білінгв, не встановлюється ніяких порівнянь, ніяких паралелей; переклад з однієї мови іншою неможливий або дуже важкий (російська та французька мова у представників старої російської аристократії).

Природно, що перші два види дво- й багатомовності забезпечують однакові умови для розвитку кожної мови. Різнофункціональна двомовність спричиняє поступове скорочення кількості носіїв мов, що мають обмежені функції. Не можна не погодитися з висновком В.Є.Гака: «При співіснуванні двох мов можливі два шляхи розвитку: встановлення їх офіційної рівноправності або повне витіснення домінованої мови».

Білінгвізм може характеризувати ще з точки зору його кількісної поширеності: індивідуальний, груповий та масовий.

Інтерференції, які народжуються в мовленні двомовної особи, не можуть одразу значно вплинути на мову колективу, в якому ця особа перебуває. Та ці індивідуальні інтерференції можуть поширитися у тих мовців, з якими спілкується білінгв. У такому разі можна стверджувати, що інтерференція з індивідуального мовлення перейшла периферію мовної системи людської спільності.

Отже, наслідки контакту мов різні - як позитивні, так і негативні. Інтерференція вважається негативним явищем при засвоєнні другої мови, що народжується саме в індивідуальному мовленні.

Помилки, які, на жаль, трапляються дуже часто, налаштовують на пошуки лінгвістичного пояснення таких мовних явищ. Такі приклади формують досить сталі ознаки мовця: низький ступінь загальної освіченості, культури, який, зокрема, виявляється у поганому володінні мовою або навіть у нездатності тих чи інших мовців до опанування літературної форми рідної мови.

Суржик є виявом низького культурно-освітнього рівня, який формується в ситуації двомовності за умови постійного контактного білінгвізму. Річ у тім, що в двомовній ситуації культурно-освітній рівень мовців виявляє себе, зокрема, і в ступені диференціації розрізнення двох мов. В ідеалі такі мовці мали б бути повноцінними білінгвами і постійно користуватися обома мовами.

РОЗДІЛ 2

ІНТЕРФЕРЕНТНІ ПОМИЛКИ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ

2.1. Види інтерференції та її виявлення в рекламних текстах на різних рівнях мовної системи

Одне і те саме інтерферентне явище можна схарактеризувати з різних позицій: з погляду виникнення, характеру виникнення, належності до різних мовних рівнів тощо. Відповідно і кваліфікуються інтерферентні явища по-різному.

В методичній літературі з вивчення другої мови розрізняють такі види інтерференції:

за походженням – зовнішня і внутрішня;
за характером переносу навичок рідної мови – пряма та опосередкована;
за характером виявлення – явна та прихована;
за лінгвістичною природою – рівнева – фонетична, лексична, граматична та ін..

Ми вирішили розглянути інтерференцію, що відбувається на словотвірному, синтаксичному, морфологічному та лексико-семантичному рівнях та у графічному оформленні рекламних текстів. Головною причиною виявлення всіх цих видів інтерференції є розходження в структурні мовних одиниць.

2.2.Помилки різних типів, допущені у текстах реклами, ЗМІ

Взаємодія близькоспоріднених української та російської мов має суттєві особливості щодо лексичної інтерференції:

це тривале і стійке явище, яке постійно супроводжує мовленнєву діяльність так званих білінгвів;
взаємовиражений характер у процесі комунікації, що впливає на мовленнєву поведінку тих, хто користується двома мовами.

Нижчий рівень володіння нормами української мови виявлено у жителів південно-східних областей (74,6% помилок), а у західних областей лише 25,4%. До соціальних ознак, що впливають на ступінь лексичної інтерференції, належать: місце проживання та рівень освіти, соціальне становище та вік мовців. Найчастіше інтерферують лексичні елементи жителі міст, що мають середню або ж неповну середню освіту, належать до середнього і старшого поколінь.

Зміни в лексико-семантичній системі мов внаслідок лінгвістичної взаємодії) здійснюється у трьох напрямах: безпосереднього запозичення лексичних одиниць однієї мови іншою, структурного калькування будови лексичних одиниць та семантичного запозичення.

Деякі думають, що лексичне запозичення не відображається на лексико-семантичній системі тієї мови, яка здійснюється запозиченням.

При цьому слід пам’ятати, що поряд із семантичними запозиченням семантична інтерференція проявилася і в негативних семантичних запозиченнях. Під останнім розуміється втрата мовою певних успадкованих слів в залежності від іншомовного вжитку.

Дослідження семантичних запозичень пов’язані із значними труднощами, бо явища, які відбуваються при цьому процесі, багато в чому нагадують явища, які відбуваються при процесі внутрішнього словотворення. Справді, зміни значень слів надзвичайно різноманітні, і часто не можна з точністю сказати, чи нове значення слова виникло в даній мові, чи воно народилося цілком незалежно. Так само дуже важко буває визначити, чи нове слово виникло в мові за зразком іншомовної структури, чи воно утворено самостійно. Ці труднощі пояснюються тим, що навіть у контактуючих мовах можуть виникати залежні одна від одної семантичні паралелі.

Існують слова російської та української мов, які близькі за формою, але різні за змістом та вживанням. В лінгвістиці такі слова мають назву омоніми. За своїм походженням це етимологічно зв’язані слова, які розвили різні значення в кожній з мов, а також паралельні утворення з різною семантикою та неоднаково осмисленні в російській та українській мовах. Вони викликають певні труднощі при вивченні мови, оскільки при переході з однієї мови на іншу, мовці нелегко позбавляються звичних семантичних зв’язків та асоціацій, в результаті чого припускаються інтерферентних помилок. Найбільш піддаються інтерференції ті лексичні одиниці обох мов, які мають часткову семантичну схожість, бо мовці ототожнюють значення цих одиниць, приводять їх у повну відповідність.

«Підступною» є міжмовна омонімія близькоспоріднених слів.

Формальна та семантична близькість слів в цих мовах часто призводить до того, що мовці не помічають дуже тонких і в той же час важливих семантичних і стилістичних нюансів, на що в свій час звернув увагу М.Т.Рильський: «Давно вже відмічена помилковість думки, нібито перекладати з близьких мов легше, ніж з мов далеких. Переклад української мовою, скажімо, з російської або білоруської викликає специфічні, не завжди переборені труднощі, він ховає в собі багато небезпек – існування в споріднених мовах слів, які однаково або майже однаково звучать, але позначають різні речі».

Міжмовна омонімія – яскрава ознака самобутності тієї чи іншої мови. Невипадково в полеміці з великодержавниками, теоретиками «єдиної та неподільної», тим, хто заперечував самобутність української мови й називав її наріччям російської, українські вчені, які відстоювали положення про самобутність української мови, не раз посилались на слова, які при однаковому звучанні в українській і російській мові мають різні значення.

В умовах білінгвізму такі слова дають можливість виникненню інтерферентних помилок, що пов’язані з давно вже поміченою тенденцією вносити мовцями обох мов в одну з них прийоми, характерні для іншої мови.

Таким чином, при вивченні другої мови важливо звернути увагу на факти, які можуть негативно відбитися на рівні володіння білінгвом двома мовами.

За спостереженнями професійних мовознавців неточності виникають, коли рекламний текст спочатку створюють російською, а потім перекладають українською. Рекламні оголошення в Україні продовжують називати об’явами. І страждає не лише форма, а й зміст. Наведемо приклади:

 «Якщо вам заважає різка біль, прийміть...» (правильно різкий біль. Слово «біль» – чоловічого роду).

 «Густі та кріпкі» – таким був слоган рекламної кампанії шампунів Пантін кілька років тому. За місяць «кріпкі» замінили на «міцні». Множина лишилася. Російське слово «волосы» й справді вживається у множині. А українське «волосся» – в однині.

 «Першокласну туш для повій» (українською мовою правильно «вії»).

 Туристичні агентства пропонують нам відпочити в Турції, бо Туреччина їх чомусь не задовольняє.

 Зніматися у кіні (правильно – зніматися у кіно, адже кіно – невідмінюваний іменник).

 Ця ситуація доводить, що собака – саме віддане створіння (правильно сказати або найвідданіше, або найбільш віддане створіння, саме – калька з російської).

 Похорон у циган традиційно багаті (або похорони традиційно багаті, бо похорон традиційно багатий – відбувається внаслідок автоматичного перекладу з російської мови).

 Укусів на її тілі не було ні одного (необхідно сказати жодного).

 Замовте прямо сьогодні (правильно сказати – вже сьогодні).

 Стакан наполовину повний; більша половина (половина – це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле і половина не може бути більшою чи меншою).

 Фуршет пропонує зробити удар «по цінам»(правильний варіант – «цінах»).

 Магазин сантехніки пропонує «Самі низькі ціни», а правильно було б «Найнижчі ціни».

 мінімаркет «Помидорчик» (Складні іменники з першим компонентом міні - пишуться через дефіс ; Помідорчик - правопис таких слів не можна перевіряти за допомогою наголосу, їх потрібно запам'ятати- це правопис словникових слів

Популярною помилкою, яка фігурує у більшості відео- та аудіороликів, що рекламують засоби від нежитю, є надання слову «нежить» жіночого роду. Можна також згадати про «карманні календарі» замість «кишенькових», «мильний осадок» замість «осаду», «чорну смородину» замість «порічки», «простуду» замість «застуди». А ще українська реклама постійно «жарить». Це відсутність словника і незнання слова «смажити». «Смачно жаримо», «жарена курка», «олія для жарки» – лише кілька прикладів.

Сучасна українська реклама не позбавлена і пунктуаційних помилок. Ось декілька прикладів:

 «Не обіцяю, а гарантую Києву – нову владу» замість «Не обіцяю, а гарантую: Києву – нову владу».

 «Майонези що вас варті» – десь поділася кома перед «що».

 «Двоє сплачують менше ніж один» – не виділено порівняльний зворот.

 Приїхавши лікарі забрали дівчинку до реанімації - не виділено дієприслівниковий зворот.

Рекламодавці, які створювали бігборд для кандидатки від партії «Слуга народу», допустили одразу декілька помилок. Вони написали: «Освідченні люди – успішний Житомир», хоча за правилами української мови, слово «освідчений», означає людину, яка освідчилася у коханні, а вони мали на увазі «освічену» людину, тобто розумну, яку має освіту. Незважаючи на те, що вони припустилися лексичної помилки (некоректне вживання слова), але й змогли зробити граматичну помилку: як у слові освідчений, так і освічений, за правилами не використовується подвоєння літер –нн-, а вони використали.

Навіть своєрідний рефрен телеканалу «1+1» – «Ти не один» – калька з російської, а правильно сказати – «Ти не сам». Якось під час сюжету про національну символіку України в рамках випуску новин на телеканалі СТБ кореспондентка назвала національний стяг – «прапір». «Суржик» і неграмотність в Україні заполонили не лише побут, а й ділові сфери життя. У боротьбі за рідну мову ми поки що програємо: російською вже не володіємо, української ще не навчилися.

Проаналізувавши помилки, ми виділили шість типів:

1 – помилки на лексико-семантичному рівні;

2 – помилки на морфологічному рівні;

3 – помилки у творенні слів;

4 – помилки на синтаксичному рівні;

5 – орфографічні помилки;

6 – власне графічні помилки. Найчастіше зустрічаються помилки на лексико – семантичному рівні та орфографічні.

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки. Відсутність належного редакторського і коректорського опрацювання призводить до грубих лексичних, граматичних, орфографічних та пунктуаційних помилок у текстах. Найпоширенішою помилкою є використання русизмів, «суржикових» слів. І саме поява кваліфікованих редакторів, які спеціалізуються на рекламних текстах, могла б виправити цю ситуацію.

На нашу думку, успіх українського відродження сьогодні залежить від уміння ефективно й у незалежній послідовності привести в дію його величезний потенціал. Глибокі й незворотні етносоціальні зміни, які сталися в українському суспільстві протягом останнього століття, зробили неможливою самопливу укранізації. Основним мотивом переходу різних груп населення на спілкування українською мовою вже є, з одного боку, мовна політика держави (вона, звичайно, має стати цілеспрямованішою і забезпечувати виконання принаймні тих директив у цій галузі, що сама держава визначає їх) і, з другого боку, дедалі повніше усвідомлення самими масами населення як необоротності цього процесу, так і доцільності своєї участі у ньому. Зразком у цьому має бути мовна поведінка насамперед державної еліти, працівників органів державної влади та державних установ і організацій, які вже просто директивно зобов’язані користуватися при виконанні службових обов’язків державною мовою.

ВИСНОВКИ

За нашими спостереженнями українсько-російська двомовність погано позначається на культурі обох мов – української і російської – насамперед через недостатнє володіння кожною мовою: її лексико-фразеологічним складом, словотвірним механізмом, синтаксисом, орфографією. За влучним спостереженням Ю.Андрюховича, суржик нині, це «кровозмісне дитя білінгвізму, «крокує на захід, супроводжуючи великий похід великої могутньої російської мови».

Інтерферентний вплив російської мови дуже відчутний у сучасній мовній ситуації, зустрічається велика кількість помилок в мовленні людей. Це відбувається тому. Що лексикографічний матеріал, на якому вчилося не одне покоління, підкреслював не окремішність української мови, а спільні ознаки російської мови. За умов тоталітаризму панувала така тенденція вивчати та описувати тільки загальне в обох мовах, щоб не протиставляти українську мову російській. Ця тенденція призвела до стирання та забуття національної специфіки української мови, до формування збідненої форми спілкування мовців – суржику. І зараз слова з глибин української мови сприймаються як незрозумілі або нові навіть етнічними українцями. Саме для покращення цієї ситуації треба створити контрактивний словник, який би виділяв відмінні, специфічні ознаки для обох мов.

Постійне витіснення української мови з природних сфер її функціонування сприяє заміні однієї свідомості іншою, нібито престижною. Бо в багатьох наших містах люди, почувши, наприклад, десь у громадському транспорті, як хтось розмовляє українською мовою, дивляться на нього, як на дивака (це в кращому випадку).

Отже, суржик в Україні (як «третя» мова) є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася упродовж віків. Зрозуміло, що справжньою запорукою подолання негативних мовних явищ є зростання загального культурно-освітнього рівня українського народу.

Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі. Дбати за очищення мови від усякого засмічення її культурного рівня – це обов’язок усього суспільства, не кажучи вже про тих людей, які безпосередньо працюють над мовою – вчених-мовознавців, письменників, журналістів, викладачів рідної мови.

У нашій дослідницькій роботі ми здійснили класифікацію та систематизацію помилок і виділили помилки на лексико-семантичному рівні, на морфологічному рівні, на синтаксичному рівні, помилки у творенні слів, орфографічні і власне графічні помилки. Найчастіше зустрічаються помилки на лексико-семантичному рівні і орфографічні.

Здійснивши дослідження помилок в рекламних текстах, ми з’ясували, що:

Україномовну рекламу сьогодні цілком можна назвати позитивним чинником, який впливає на зростання престижної української мови і вимагає від українсько-російського білінгва вдосконалення свого знання української мови та умінь користуватися нею в усіх сферах суспільного життя. Але орієнтація на зразки рекламної продукції країн з іншими культурними традиціями, з іншим менталітетом, відсутність самобутності, недосконалий науковий підхід до вироблення рекламних текстів (щодо їх мови) роблять україномовну рекламу невдалою саме в цьому аспекті.
Причиною виникнення цих помилок є порушення норм української літературної мови, що призводить до зниження рівня культури мовлення, а також до такого явища, як інтерференція.

3. Суржик є виявом низького культурно-освітнього рівня, який формується в ситуації двомовності за умови постійного контактного білінгвізму.

4. Чинники, які впливають на мовну ситуацію – це політичний режим, правова система держави, структура освіти, засоби масової інформації, український друк, армія тощо.

5. Основні шляхи подолання негативних мовних явищ та покращення мовної системи в Україні (мовознавчі, правові заходи): зробити українську мову знаряддям знань, морально-психологічного, соціального, професійного самоутвердження, засобом просування по службі, тобто створити стимул для ширшого використання державної мови, зробити її престижною; створити такі громадські організації, які б задовольняли потреби україномовного населення, сприяли б подоланню психології вторинності, меншовартості; мовна політика держави повинна стати цілесрямованішою і контролювати виконання законів щодо мови; усвідомлення самими мовцями необоротності цього процесу і доцільності своєї участі в ньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Баранникова Л.Н. Проблемы двуязычия и многоязычия. – М.: Наука, 1972. – 139с.
Бондар О.І. Щодо найголовніших проблем функціонування української мови //Мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 200. – С.10-11.
Вайнрах В. Языковые контакты. – К.: Вища школа– 263с.
Гнаткевия Ю. Двомовність як проблема двозначна //Літературна Україна. – С.7-8.
Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. – К.: Вища школа, 1995. – 320с.
Жаботинська В. Вибрані статті з національного питання. – К., 1991.
Забужко О. Мова і влада //Дніпро. – 1990. - №11. – С.94-105.
Їжакевич Т.П. Питання російсько-українських мовних зв’язків. – К.: Наукова думка – 303с.
Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я». – К.: Академія, 2001. – 240с.
Ковалів Ю. Білінгвічна трагедія людини, родини та нації в Україні //Урок української. – К., 2001. - №6. – С.2-6.
Марузо Н., Ахманова О. Словник лінгвістичної термінології. – К., 1989.
Масенко Л. Мова і політика. - К.: Соняшник, 1999. – 40с.
Масенко Л. Стає маразмом «навіки разом» (до питання лінгвокультурної фіксації) //Дивослово. – 2002. - №1. – С.8-9.
Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – 140с.
Рильський М.Т. Ще про переклади// Письменники про свою роботу. – К., 1956. – С.114-119.
Розенцвейг В.Ю. Языковые контакты. – М.: Наука, 1972. – 180с.
Семчинський С.В. Семантична інтерференція мов. – К., 1974. – 256с.
Ставицька Л. Українсько-російська двомовність: соціолінгвістичні та лексикографічні аспекти //Мовознавство. – 2001. - №11. – С.13-16.
Степанов Є.М. Семантизація української лексики під впливом реклами в умовах білінгвізму //Мовні норми рекламного тексту. – О: Астропринт, 2000. – С-15-17.
Труб В.М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності //Мовознавство. - 2000. - №1. – С.13-18.
Український правопис. – К.: Наукова думка, 2000. – 226с.
Шевчук Л.В. Мовленнєва культура працівників Одеського телебачення і мовна ситуація в Одеському регіоні //Мовні норми рекламного тексту. – Одеса: Астропринт, 2000. – С.21-24.
Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1998. – Т.2. – 905с.