Матеріал для батьківських зборівБатьківські збори: "Всебічний розвиток дитини на засадах виховання В.О. Сухомлинського"

Сучасна людина занурена в інформаційне середовище, адже живе серед телебачення, книг, журналів та комп'ютерних ігор. Таким чином, інформація відіграє все більшу роль в життєвому циклі людини, пронизує всю його діяльність. У наш вік нано технологій, інформаційних технологій, здається, що людині взагалі не потрібно мислити, не потрібна творчість. Ступінь інформаційної революції в епоху цифрових технологій підрахував лікар Мартін Гільберт та його команда з Університету Південної Каліфорнії. «Сто років тому більшості людей доводилося прочитати усього лише 50 книжок за все життя. Зараз це здається смішним. Але людський мозок дуже пластичний і він добре засвоює і обробляє інформацію, навіть якщо її дуже багато». Сьогодні у кожної людини вдома зберігається кількість даних, яка еквівалентна приблизно 600 тисячам книжок, вважають спеціалісти. "У 80-их роках ми щодня отримували стільки інформації, скільки б помістилося у 40 газетах, на сьогоднішній день цей обсяг значно збільшився. Тепер людина отримує інформацію, яка б помістилася у 174 багатосторінкових друкарських виданнях", - стверджує М.Гільберт. Вчені підрахували, дитина, що народилась сьогодні, сприймає інформації у вісім разів більше, аніж дитина, яка народилась 20 років тому,  закінчивши ВУЗ сучасна дитина має сприймати і обробляти інформації у 4 рази більше, а коли їй буде 50 років – в 32 рази.(в порівнянні з людиною, яка народилась 20 років тому). Причому 97% усіх знань буде отримано після її народження, зробимо висновки: дитина починає отримувати інформацію з довколишнього світу ще у лоні матері. На даний час за 40 хвилин в світ надходить стільки інформації, скільки її знаходиться в «Британській енциклопедії» (Останнє 15-е видання складається з 32 томів і містить близько 32 тис. сторінок, більше 65 тис. статей, 24 тис. фотографій, карт та ілюстрацій, коштує близько 1500 доларів США). Відповідно до існуючих підрахунків, за останні 10 – 15 років об’єм наукової інформації та відкриттів перевищив все, що було створено наукою за тисячоліття існування людства. 90% вчених, які коли-небудь працювали або працюють на нашій планеті, виявилися нашими сучасниками. І тому сьогодні бувають успішними тільки ті люди, які вміють правильно використовувати інформацію, знаходити інформацію, яка їм потрібна в даний проміжок часу, вміють творчо її обробляти.

 Тобто сучасній людині все-таки необхідно творчо мислити, якщо вона бажає бути інтелектуально розвиненою, обдарованою, професійно зростати.

Я провела невеличке анкетування серед батьків дітей молодшого шкільного віку. Опитуваних 36. Були поставлені такі питання:

1. Чи може ваша дитина користуватися Інтернетом? (36 так)
2. Що продивляється дитина в Інтернеті? (мультфільми, ігри, тобто розваги – 36 так)
3. Чи використовує дитина Інтернет для збагачення власних знань? (ні – 31 відповідь, інколи – 5 респондентів (в це коло входять діти, які займаються танцями, бісероплетінням, спортом, малюванням тощо)).

Із власного досвіду роботи в школі і як мами, можу засвідчити сучасний учень, сучасна дитина мислить шаблонними образами. Тобто, якщо ми просимо намалювати невідому тварину – дитина малює «мультяшних героїв» і дуже часто ми їх не в силах зрозуміти. Якщо ми просимо описати сьогоднішню погоду, дитина пригадує шаблонні речення з підручника. Якщо ми просимо описати домашнього улюбленця, речення – неповні, а частіше це словосполучення: окрім того, що котик сірий або чорний, дитина не може сказати ані чого. А питання: «Як ти провів вихідні дні або канікули» - викликає спочатку непорозуміння (навіщо взагалі про це питати), а потім відповідь: «Нормально».

Чи може така велика кількість інформації, яка поступає до нашого мозку, казати про невичерпне зростання інтелекту і людини як особистості?

Звичайно – ні. Тобто для  зросту особистості потрібно щось інше. І ось тут ми звертаємося до спадщини великих педагогів минулого століття: Коменського, Макаренка, Ващенка, Сухомлинського.

Головна мета Василя Олександровича Сухомлинського, його педагогічної творчості — формування всебічно розвиненої особистості. Він створив реальний зразок особистості з живими думками і почуттями, визначив її вчинки і дії. При цьому він обґрунтував шляхи, засоби і методи формування людини відповідно до цілей суспільства з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей розвитку дитини. На мою думку, не завжди сім’я може правильно спрямувати дитину на шлях творчого зростання (маю на увазі і правильне використання Інтернет ресурсів, і вибір каналів телебачення, і вибір дитячої літератури тощо). (не завжди батьки мають вільний час, освіту, життєвий досвід) А тому творче зростання дитини лягає великим тягарем на плечі сучасного вчителя.

В. О. Сухомлинський всебічно розкрив роль і значення школи як об'єктивного фактора виховання творчої особистості. Школа — це місце, де дитина повинна відчувати щастя, повноцінність свого духовного життя, радість праці і творчості. До школи він підходить діалектично (діалектика – метод філософії, що досліджує категорії розвитку) — від "школи під голубим небом", школи природи, чуттєвого, емоційно-конкретного сприйняття світу до школи як джерела духовності, культури, моральних цінностей, місця розв'язання протиріч і конфліктів. Маємо ми педагоги на це право чи ні? Чи можемо ми взяти цей тягар на свої плечі? Адже стривожені, розгублені, сьогоднішнім життям, ми не завжди можемо відповісти на власні питання до майбуття. Але Василь Олександрович ставив високі вимоги до вчителя, вимагав, щоб він був авторитетом для дітей. Під авторитетом він розумів не звеличенність і відокремлення від дітей ерудицією, вимогами і формальним управлінням дитиною. Як видно з книги "Серце віддаю дітям", важливе значення мають, багатогранні емоційні стосунки з дітьми в дружному колективі, де вчитель не лише наставник, а друг і товариш.

Виховання всебічно розвиненої особистості, творчої особистості він розглядав як єдність компонентів — розумового, морального, фізичного і естетичного.

У його педагогічній системі категорія особистості дитини  займає центральне місце. Дитина — це активний і самодіяльний індивід, який не "вчиться на дорослого", а живе повноцінним і цікавим життям. Дитина — це система, яка тільки розвиває індивідуальні риси характеру, темперамент, розум, має власні інтереси, бажання, почуття. Кожна дитина — це цілий світ, світ, що не відкритий і не досліджений (слова Сухомлинського).

Великий педагог закликав культивувати прагнення до кращого - коли людина морально вдосконалюється, створює сім'ю, продовжує людський рід, вдосконалює людське "Я" в самому собі. І ось знову моя доповідь перекликається з учорашнім семінаром – дитина після школи не повинна почувати себе покинутою на призволяще, тобто вже у школі педагоги мають формувати навички застосовувати програмовий матеріал у реальному житті, навички спілкування у реальному житті, вміти творчо підходити до інформації, яка надходить у безмежній кількості.

СЛОВО ПРО СОЦІАЛІЗАЦІЮ ЛЮДИНИ

П'ять променів пронизують систему В. О. Сухомлинського: продуктивна праця, творчість, довіра, співпереживання, краса. "Краса сама собою впливає на душу і не вимагає роз'яснень", — писав Василь Олександрович. Виховувати красою — це вести дітей від тонких спостережень над оточуючою природою до глибокого і емоційного проникнення в шедеври літератури, музики, живопису, розуміння і усвідомлення людських дій, вчинків, відносин і до намагання творити прекрасне руками. В. О. Сухомлинський намагався виховати у дітей творче ставлення до будь-яких видів діяльності.

Через "уроки мислення", "уроки творчості" він підводив виховання до усвідомлення необхідності самовдосконалення. Казку, гру, вигадку, красу природи, мистецтво він вважав могутніми стимулами творчості. Василь Олександрович пов'язував творчість з розвитком волі, емоцій, почуттів дитини, він об'єднував дитячу думку, фантазію і діяльність.

І, насамкінець, традиції. Вони становили суттєву частину його педагогічної системи, у якій злилися патріотичні, національні звичаї з оригінальними педагогічними формами.

Василь Олександрович увів у педагогічну науку такі поняття, як "культура почуттів", "духовність", "натхненність", розуміючи під цим єдність пізнання, емоцій і діяльності. Він бачив мету і підсумок виховання й освіти підростаючого покоління у формуванні в нього звички трудитися, усвідомлювати свій трудовий обов'язок, позитивно ставитися до будь-якої справи.