Матеріал для дистанційного навчання з теми "О.Грін. "Пурпурові вітрила"

1. Звернення до учнів

Шановні семикласники!

      Ви зараз перебуваєте в такому віці, коли душа вірить у дива, коли душа мріє, прагне мріяти і вірить у те, що мрії здійснюються. І саме у цей момент ми пропонуємо вам звернутися до творчості письменника, твори якого викликають інтерес юних читачів світу, бо в них багато сонячного світла, моря, фантазії й кохання. Адже дива можна робити своїми руками! Це Олександр Грін і його повість-феєрія «Пурпурові вітрила».

    Але шлях до «пурпурових вітрил» самого Олександра Гріна був важким. Тож пропонуємо вам, скориставшись Путівником, спробувати відповісти на одвічні запитання людства: чи потрібні нам дива? Чи потрібна нам романтика?

Після опрацювання цієї теми ви зможете:

• визначати особливості сюжету і композиції повісті-феєрії;
• характеризувати духовно-емоційний світ головних героїв;
• розкривати сутність трактування проблеми кохання;
• висловлювати власні судження щодо персонажів, їхнє ставлення до кохання, світу й віту людей;
• визначати тему, провідні мотиви, ідею;
• називати символи; розкривати їх зміст, функції;
• давати визначення понять «феєрія», називати ознаки феєрії у повісті, схожість і відмінність феєрії від жанру казки.

Ці посилання стануть вам в нагоді:

http://royallib.com/book/grin_aleksandr/alie_parusa.html   текст книги

http://www.audioknigi-online.com/alye_parusa.html слухати аудіокнигу

http://deti-online.com/audioskazki/povesti-mp3/alye-parusa/ слухати й скачати аудіокнигу

http://muzofon.com/search/андрей%20богословский%20алые%20паруса рок-опера «Пурпурові вітрила»

https://www.youtube.com/watch?v=Q4DS0GfPiVc  Освітній ролик про О.Гріна

http://www.ex.ua/search?s=алые+паруса Художній фільм 1961р.

https://www.youtube.com/watch?v=Q4DS0GfPiVc  Подорож музеєм О.Гріна у Феодосії

Пропонуємо наступний план дій.

1. Прочитайте інформацію про життєвий і творчий шлях Олександра Гріна  (Додаток 1).
2. Перевірте себе, виконавши клоуз-тест  (Додаток 2).
3. За бажанням ви можете подивитися освітній ролик про О.Гріна, віртуально побувати в музеї О.Гріна у Феодосії, послухати рок-оперу Андрія Богословського «Пурпурові вітрила», подивитися презентацію за піснею «Ребята надо верить в чудеса» (Звертайтеся до посилань).
4. Виконайте «Асоціативну розминку» (Додаток 3 ).
5. Прочитайте повість-феєрію «Пурпурові вітрила» ( можна прослухати аудіо-книгу – звертайтеся до посилань).
6. Попрацюйте над образами повісті-феєрії  (складіть паспорти Ассоль і Грея; знайдіть спільне в їхніх образах) (Додаток 4 ).
7. Зверніться до словничку уроку (Додаток 5).
8. Якщо виникли труднощі, ознайомтеся із Візитною карткою твору (Додаток 6). (Можна подивитися художній фільм та порівняти його із твором)
9. Перевірити рівень своїх знань ви зможете, виконавши контрольну роботу (Додаток7).

Бажаємо успіху!

2. Біографія

Олександр  Степанович Гринєвський (Грін)

                                                 (1880–1932)

                  Олександр Грін – письменник сонячний і, не

                                                    зважаючи на важку долю, щасливий, тому що

                                                    через усі його твори проходить глибока й

                                                    світла віра в людину, в добрий початок її  душі,

                                                     віра в любов, дружбу та здійснення МРІЇ…

                                                                                        В.Кетлинська.

Сторінки життя і творчості

     Чи знаєте ви, де розташовані Зурбаган, Каперна чи Лісс?.. Не шукайте ці місця на мапі. Ви не знайдете їх ані в нашій країні, ані за кордоном. Та все ж вони існують! У прекрасній країні під назвою Грінландія, яку вигадав російський письменник Олександр Грін. Тут яскраво сяє сонце, шумить блакитне море й живуть герої, які здатні високо літати в небі й бігти по хви-лях. А головне — вони вірять у свою мрію! У дивовижну країну Грінландію вирушаємо й ми з вами. Слухайте своє серце та до віртеся нашому капітану — Олександрові Гріну!

      Олександр Степанович  Грін (Гріневський  - справжнє ім’я письменника) народився 11 серпня 1880 р. в м. В’ятка (Росія). З раннього дитинства він був великим фантазером і жив у яскравому світі уяви. У 6 років хлопчик навчився читати і дуже полюбив книги про морські пригоди. Першою  книгою, що він прочитав став роман «Подорожі Гуллівера» Дж.Свіфта, також захоплювався творами Д. Дефо, Ж. Верна, Р. Стівенсона. Він змалку мріяв про море й пригоди, але в реальному житті був дуже самотнім.

     Коли Олександру було 9 років, його віддали в училище. Однокласники придумали йому прізвисько Грін, яке він згодом використав як псевдонім. Майбутньому письменнику навчання давалося важко, батьки то наказували його, то балували, а той зовсім не слідкували за дитиною. А у 1892 році хлопчика взяли до іншого училища завдяки старанням батька.

       Коли А. Гріну було 15 років, його мати померла від туберкульозу. Рано втративши матір, Олександр відчував себе непотрібним у родині, куди через 4 місяці після смерті мами прийшла молода мачуха. Тому майбутній письменник мусив сам шукати свій шлях.

      Мріючи про морські пригоди, він вирішив стати справжнім капітаном і в шістнадцять років подався до Одеси. Був матросом, рибалкою, кухарем, вантажником, землекопом, лісорубом, плотарем, шахтарем, золотошукачем на Уралі. Згодом, хлопець зрозумів, що кар’єра моряка не для нього.

      У 1912 р. О. Грін оселився в м. Санкт - Петербург, де почав писати худож

ні твори. Його перші оповідання й повісті відразу привернули увагу читачів. Важко повірити, що письменник дописував останні сторінки повісті «Пурпурові вітрила» в 1921 р., у своїй холодній квартирі, саме в той час, коли тисячі людей гинули в коловороті громадянської війни. Навіть імена

героїв звучали, як казкові, — Ассоль, Ґрей, Лонгрен... Повість була вперше опублікована в 1923 р.

   У 1924 р. О. Грін переїхав у Крим і оселився в м. Феодосії, де разом

із дружиною прожив шість років. За цей час з’явилися нові твори «Золо-

тий ланцюг», «Та, що біжить хвилями», «Дорога в нікуди» та ін. Останні роки життя митця минули в с. Старий Крим. Через загострення давньої хвороби й матеріальну скруту він змушений був переїхати з Феодосії в маленький сільський будиночок, але разом із ним були його книжки,

сонце, кохана жінка…

    8 липня 1932 р. О. Грін помер. Могила письменника в Старому Криму — досить скромна, але її відразу можна впізнати за стрічками, квітами, аркушами з малюнками й віршами, які приносять сюди шанувальники таланту митця. З цього сумного місця видно море; є у Криму й «тропа Гріна» по якій письменник ходив у Коктебель до свого друга. Великий мрійник і чарівник залишився жити у світлій країні Грінландія. А своїми книгами письменник довів усьому світові, що мрії обов’язково здійснюються, якщо їх ніколи не зраджувати. Він і сьогодні впевнено веде корабель своєї мрії і надихає серця читачів на прекрасне!

3. Клоуз – тест

Завдання: перевірте свої знання про життєвий та творчий  шлях  письменника, дописавши пропущені слова.

Олександр Степанович  Гріневський ( усьому світові відомий як ____________)  народився ___________________________р. в м. В’ятка (Росія). З раннього дитинства він був великим ____________________і жив у яскравому світі _________________. У ____  років хлопчик навчився читати і дуже полюбив книги про морські пригоди. Першою  книгою, що він прочитав став роман_________________________________. Він змалку мріяв про ___________й пригоди.

           Мріючи про морські пригоди, він вирішив стати___________________. Був_________________, _________________, ____________________, ____________________, ________________, __________________.

      У 1912 р. О. Грін оселився в м.__________________________, де почав писати художні твори. Письменник дописував останні сторінки повісті «Пурпурові вітрила» в _________р., у своїй __________________ квартирі.

   У ___________ р. О. Грін переїхав у Крим і оселився в м. Феодосії

    Великий мрійник і чарівник залишився жити у світлій країні________________. А своїми книгами письменник довів усьому світові, що мрії обов’язково здійснюються, якщо їх ніколи __________________________________.

4. Асоціативна розминка

Асоціативна розминка (можна використовувати як до прочитання, так і після прочитаного).

Завдання: розфарбуй вітрила та запиши слова-асоціації, пов’язані з повістю.

5. Головні образи

Аналізуємо образи

Завдання: використовуючи малюнки-асоціації допишіть, що об’єднує Ассоль та Грея

Ассоль                                                                                         Грей

море

Самотність

Романтика

Здатність любити

(Приблизні відповіді)

Ассоль                     об’єднує                                     Грей

Живе біля моря                                                багатий спадкоємець, книжки.

 Дочка моряка                 море                                   Юнга на  кораблі

Книжки, іграшки       

Дівчинка-ізгой                самотність                      утрата зв’язків із сім’єю

мрія про високе           романтика                       прагнення боротьби, відкриттів

духовне, чисте

Любов до батька             здатність                       любов до матері, моря

моря.                                 любити 

Паспорт Ассоль

(Заповнюють учні після прочитаного -  можна із використанням цитат з тексту  )

Ім'я. Ассоль.

Вік. 15 років (коли зустрічається з Греєм).

Родина. Батько – Лонгрен, мати – Мері ( померла після народження дівчинки).

Соціальний статус. Донька колишнього моряка.

Місце проживання. Каперна.

Заняття, ігри. «Любимым развлечением Ассоль было по вечерам или в праздник, когда отец, отставив банки с клейстером, инструменты и неоконченную работу, садился, сняв передник, отдохнуть, с трубкой в зубах, – забраться к нему на колени и, вертясь в бережном кольце отцовской руки, трогать различные части игрушек, расспрашивая об их назначении.»

Друзі. «Девочка росла без подруг». «Играя, дети гнали Ассоль, если она приближалась к ним, швыряли грязью и дразнили тем, что будто отец ее ел человеческое мясо, а теперь делает фальшивые деньги. Одна за другой, наивные ее попытки к сближению оканчивались горьким плачем, синяками, царапинами и другими проявлениями общественного мнения; она перестала, наконец, оскорбляться, но все еще иногда спрашивала отца: – «Скажи, почему нас не любят?»

Світ Ассоль. «Ассоль говорила с теми, кого понимала и видела. – «Здравствуй, больной, – сказала она лиловому ирису, пробитому до дыр червем. – Необходимо посидеть дома», – это относилось к кусту, застрявшему среди тропы и потому обдерганному платьем прохожих. Большой жук цеплялся за колокольчик, сгибая растение и сваливаясь, но упрямо толкаясь лапками. – «Стряхни толстого пассажира», – посоветовала Ассоль».  «Так, волнуясь, трепеща и блестя, она подошла к склону холма, скрывшись в его зарослях от лугового пространства, но окруженная теперь истинными своими друзьями, которые – она знала это – говорят басом. То были крупные старые деревья среди жимолости и орешника. Их свисшие ветви касались верхних листьев кустов. В спокойно тяготеющей крупной листве каштанов стояли белые шишки цветов, их аромат мешался с запахом росы и смолы. Тропинка, усеянная выступами скользких корней, то падала, то взбиралась на склон. Ассоль чувствовала себя, как дома; здоровалась с деревьями, как с людьми, то есть пожимая их широкие листья. Она шла, шепча то мысленно, то словами: «Вот ты, вот другой ты; много же вас, братцы мои! Я иду, братцы, спешу, пустите меня. Я вас узнаю всех, всех помню и почитаю». «Братцы» величественно гладили ее чем могли – листьями – и родственно скрипели в ответ».

Ставлення мешканців Каперни до неї. «…возвращаясь из городской лавки, Ассоль услышала в первый раз: – Эй, висельница! Ассоль! Посмотри-ка сюда! Красные паруса плывут!..Затем обернулась в сторону восклицаний; там, в двадцати шагах от нее, стояла кучка ребят; они гримасничали, высовывая языки…».

«Корабельная Ассоль», больше быть некому. Она полоумная…» (син Меннерса)

«Можете быть покойны, что она так же здорова, как мы с вами. Я с ней разговаривал. Она сидела на моей повозке восемьдесят четыре раза, или немного меньше. Когда девушка идет пешком из города, а я продал свой уголь, я уж непременно посажу девушку. Пускай она сидит. Я говорю, что у нее хорошая голова. Это сейчас видно. С тобой, Хин Меннерс, она, понятно, не скажет двух слов. Но я, сударь, в свободном угольном деле презираю суды и толки. Она говорит, как большая, но причудливый ее разговор. Прислушиваешься

– как будто все то же самое, что мы с вами сказали бы, а у нее то же, да не совсем так.» (Вугільник)

«Над ней посмеивались, говоря: – «Она тронутая, не в себе»; она привыкла и к этой боли; девушке случалось даже переносить оскорбления, после чего ее грудь ныла, как от удара. Как женщина, она была непопулярна в Каперне, однако многие подозревали, хотя дико и смутно, что ей дано больше прочих – лишь на другом языке.» (Автор)

«Пока ее не было, ее имя перелетало среди людей с нервной и угрюмой тревогой, с злобным испугом. Больше говорили мужчины; сдавленно, змеиным шипением всхлипывали остолбеневшие женщины, но если уж которая начинала трещать – яд забирался в голову. Как только появилась Ассоль, все смолкли, все со страхом отошли от нее, и она осталась одна средь пустоты знойного песка, растерянная, пристыженная, счастливая, с лицом не менее алым, чем ее чудо, беспомощно протянув руки к высокому кораблю».(Автор)

2 портрети. «В ней две девушки, две Ассоль, перемешанных в замечательной прекрасной неправильности. Одна была дочь матроса, ремесленника, мастерившая игрушки, другая – живое стихотворение, со всеми чудесами его созвучий и образов, с тайной соседства слов, во всей взаимности их теней и света, падающих от одного на другое. Она знала жизнь в пределах, поставленных ее опыту, но сверх общих явлений видела отраженный смысл иного порядка. Так, всматриваясь в предметы, мы замечаем в них нечто не линейно, но впечатлением – определенно человеческое, и – так же, как человеческое – различное. Нечто подобное тому, что (если удалось) сказали мы этим примером, видела она еще сверх видимого. Без этих тихих завоеваний все просто понятное было чуждо ее душе. Она умела и любила читать, но и в книге читала преимущественно между строк, как жила. Бессознательно, путем своеобразного вдохновения она делала на каждом шагу множество эфирнотонких открытий, невыразимых, но важных, как чистота и тепло. Иногда – и это продолжалось ряд дней – она даже перерождалась; физическое противостояние жизни проваливалось, как тишина в ударе смычка, и все, что она видела, чем жила, что было вокруг, становилось кружевом тайн в образе повседневности. Не раз, волнуясь и робея, она уходила ночью на морской берег, где, выждав рассвет, совершенно серьезно высматривала корабль с Алыми Парусами. Эти минуты были для нее счастьем; нам трудно так уйти в сказку, ей было бы не менее трудно выйти из ее власти и обаяния.

      В другое время, размышляя обо всем этом, она искренне дивилась себе, не веря, что верила, улыбкой прощая море и грустно переходя к действительности; теперь, сдвигая оборку, девушка припоминала свою жизнь. Там было много скуки и простоты. Одиночество вдвоем, случалось, безмерно тяготило ее, но в ней образовалась уже та складка внутренней робости, та страдальческая морщинка, с которой не внести и не получить оживления…»

Паспорт Артура Грея

(заповнюють учні після прочитаного – можна із використанням цитат з тексту)

 Ім'я. Артур Грей.

Вік.24-25.

Родина. «Отец и мать Грэя были надменные невольники своего положения, богатства и законов того общества, по отношению к которому могли говорить «мы». Часть их души, занятая галереей предков, мало достойна изображения, другая часть – воображаемое продолжение галереи – начиналась маленьким Грэем».

«Его мать была одною из тех натур, которые жизнь отливает в готовой форме. Она жила в полусне обеспеченности, предусматривающей всякое желание заурядной души, поэтому ей не оставалось ничего делать, как советоваться с портнихами, доктором и дворецким. Но страстная, почти религиозная привязанность к своему странному ребенку была, надо полагать, единственным клапаном тех ее склонностей, захлороформированных воспитанием и судьбой, которые уже не живут, но смутно бродят, оставляя волю бездейственной. Знатная дама напоминала паву, высидевшую яйцо лебедя. Она болезненно чувствовала прекрасную обособленность сына; грусть, любовь и стеснение наполняли ее, когда она прижимала мальчика к груди, где сердце говорило другое, чем язык, привычно отражающий условные формы отношений и помышлений. Так облачный эффект, причудливо построенный солнечными лучами, проникает в симметрическую обстановку казенного здания, лишая ее банальных достоинств; глаз видит и не узнает помещения: таинственные оттенки света среди убожества творят ослепительную гармонию.

Знатная дама, чье лицо и фигура, казалось, могли отвечать лишь ледяным молчанием огненным голосам жизни, чья тонкая красота скорее отталкивала, чем привлекала, так как в ней чувствовалось надменное усилие воли, лишенное женственного притяжения, – эта Лилиан Грэй, оставаясь наедине с мальчиком, делалась простой мамой, говорившей любящим, кротким тоном те самые сердечные пустяки, какие не передашь на бумаге – их сила в чувстве, не в самих них. Она решительно не могла в чем бы то ни было отказать сыну. Она прощала ему все: пребывание в кухне, отвращение к урокам, непослушание и многочисленные причуды.

Если он не хотел, чтобы подстригали деревья, деревья оставались нетронутыми, если он просил простить или наградить кого-либо, заинтересованное лицо знало, что так и будет; он мог ездить на любой лошади, брать в замок любую собаку; рыться в библиотеке, бегать босиком и есть, что ему вздумается.

Его отец некоторое время боролся с этим, но уступил – не принципу, а желанию жены. Он ограничился удалением из замка всех детей служащих, опасаясь, что благодаря низкому обществу прихоти мальчика превратятся в склонности, трудно-искоренимые. В общем, он был всепоглощенно занят бесчисленными фамильными процессами, начало которых терялось в эпохе возникновения бумажных фабрик, а конец – в смерти всех кляузников. Кроме того, государственные дела, дела поместий, диктант мемуаров, выезды парадных охот, чтение газет и сложная переписка держали его в некотором внутреннем отдалении от семьи; сына он видел так редко, что иногда забывал, сколько ему лет».

Друзі, заняття, ігри. «Грэй жил в своем мире. Он играл один – обыкновенно на задних дворах замка, имевших в старину боевое значение. Эти обширные пустыри, с остатками высоких рвов, с заросшими мхом каменными погребами, были полны бурьяна, крапивы, репейника, терна и скромнопестрых диких цветов. Грэй часами оставался здесь, исследуя норы кротов, сражаясь с бурьяном, подстерегая бабочек и строя из кирпичного лома крепости, которые бомбардировал палками и булыжником».

• Історія картини про Ісуса Христа.
• Випадок на кухні.
• Допомога Бетсі вийти заміж.
• Вплив на душу героя картини із зображенням корабля на морі.
• Спроба стати капітаном.

Шлях до мрії.  «Между тем внушительный диалог приходил на ум капитану все реже и реже, так как Грэй шел к цели с стиснутыми зубами и побледневшим лицом. Он выносил беспокойный труд с решительным напряжением воли, чувствуя, что ему становится все легче и легче по мере того, как суровый корабль вламывался в его организм, а неумение заменялось привычкой. Случалось, что петлей якорной цепи его сшибало с ног, ударяя о палубу, что непридержанный у кнека канат вырывался из рук, сдирая с ладоней кожу, что ветер бил его по лицу мокрым углом паруса с вшитым в него железным кольцом, и, короче сказать, вся работа являлась пыткой, требующей пристального внимания, но, как ни тяжело он дышал, с трудом разгибая спину, улыбка презрения не оставляла его лица. Он молча сносил насмешки, издевательства и неизбежную брань, до тех пор пока не стал в новой сфере «своим», но с этого времени неизменно отвечал боксом на всякое оскорбление.

      Однажды капитан Гоп, увидев, как он мастерски вяжет на рею парус, сказал себе: «Победа на твоей стороне, плут». Когда Грэй спустился на палубу, Гоп вызвал его в каюту и, раскрыв истрепанную книгу, сказал: – Слушай внимательно! Брось курить! Начинается отделка щенка под капитана.

      И он стал читать – вернее, говорить и кричать – по книге древние слова моря. Это был первый урок Грэя. В течение года он познакомился с навигацией, практикой, кораблестроением, морским правом, лоцией и бухгалтерией. Капитан Гоп подавал ему руку и говорил: «Мы».

6. Словник уроку

Словник до вивчення повісті-феєрії «Пурпурові вітрила»

Казка – один із основних жанрів усної народної творчості, розповідний

твір про вигадані, фантастичні події, які сприймаються й

переживаються як реальні.

Феєрія – 1) театральна або циркова вистава з фантастично-казковим

сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і

трюків.

2) перен. Чарівне казкове дійство.

Фантастика – різновид художньої літератури, який зображує нереальні

події та явища, створені фантазією автора.

Символ – це предметний або словесний знак, який опосередковано

виражає сутність певного явища. Носіями символічного змісту у творі можуть бути будь-які елементи: персонажі, художні деталі.

Мрія – 1) те, що створене уявою, фантазією; витвір уяви

             2) думка про щось бажане, приємне.

             3) думка про щось нереальне, нездійсненне, недосяжне; фантазія.

Диво - те, що викликає подив, здивування; чудо.

7. Візитна картка.

7.Візитна картка повісті-феєрії «Пурпурові вітрила»

Автор: Олександр Степанович Гринєвський (Грін).

Рік написання: 1921.

Жанр: повість -феєрія.

Історія написання: за спогадами письменника: «У мене є «Червоні вітрила» - повість про капітана й дівчинку. Я дізнався  як це відбувалося  зовсім випадково: я зупинився біля вітрини з іграшками і побачив човник з гострим вітрилом з білого шовку. Ця іграшка мені щось сказала, але я не знав - що, тоді я прикинув, чи не скаже більше парус червоного, а краще того – пурпурового кольору, тому що в ньому є яскрава радість. І ось, беручи хвилі і корабель з пурпуровими вітрилами, я побачив сенс його існування».

Тема: надія. У творі порушуються й такі теми: зіткнення мрії з брутальною дійсністю, кохання, доброта, батьківська відданість, заздрість, лицемірство, праця.

Ідея: мрії можуть здійснюватися, треба тільки вірити. «Чудеса нужно делать своими руками!»

Головні герої: Ассоль , Артур Грей.

Конфлікт: зіткнення мрії та реальності, добра і зла.

Поєднання реального й фантастичного у творі. Письменник утілив

у творі думку про пошуки ідеального світу, де живуть сильні й красиві

герої, здатні боротися за свою мрію й знаходити рідних по духу людей.

Будова повісті-феєрії:

Символи у повісті-феєрії:

Пурпурові вітрила – символ мрії, надії на краще, величі кохання.

Назва яхти Ґрея «Секрет» - символ пошуку смислу людського життя, таємниці людського буття.

Слово «рай» (у написі на старих бочках) – символ духовної єдності душ, піднесеного життя.

Море – символ непередбачуваності життя людини, бурхливої долі й водночас символ волі, природної гармонії.

Каперна – символ людського зла, жорстокості, ницості

Зоря – символ здійснення мрій, пробудження душі, кохання.

Сонячне світло (коли Ґрей побачив Ассоль) – символ просвітлення душі, кохання, ідеалу.

 Зв'язок твору з реальністю: зображення тяжкої праці Лонгрена, життєподібність образів у зображенні поведінки і характерів, показ соціальної та майнової нерівності людей, правдивість в описах помешкання персонажів, картини природи.

Особливості жанру: у творі поєднані елементи казки й феєрії (які перегукуються між собою) та повісті.

Короткий зміст: це романтична повість про дівчину Ассоль. Її батько – колишній моряк Лонгрен. Він заробляв тим, що виготовляв і продавав моделі кораблів. Одного разу, під час шторму, шинкаря Меннерса віднесло на човні в море. Лонгрен був поруч, але навіть не зробив спроби врятувати його. Коли ж колишній моряк побачив, що Меннерса віднесло далеко і шансів на порятунок у того вже немає, він крикнув йому, що саме так його дружина просила шинкаря допомогти їй, але він цього не зробив. Незабаром земляки дізналися про те, що Лонгрен холоднокровно спостерігав, як гине людина, і навіть не спробував допомогти. Його стали ненавидіти. Лонгрен пояснив свій вчинок тим, що винить Меннерса у смерті дружини. Коли Ассоль народилася, він був у плаванні. Пологи були важкими, і Мері (дружині Лонгрена) довелося витратити на лікування всі гроші. І тоді жінка звернулася до шинкаря за допомогою. Вона попросила у нього в борг. А він сказав, що допоможе, якщо вона не буде недоторкою. Мері була вірною дружиною і порядною жінкою, вона не могла піти на таке. Дружині колишнього моряка довелося відправитися в місто, щоб закласти обручку. Була страшна негода, Мері застудилася, захворіла і незабаром померла. Лонгрен залишився один з маленькою донькою на руках. Йому довелося відмовитися від роботи в морі. Але, незважаючи на його розповідь про провину шинкаря у смерті його дружини, місцеві жителі до нього почали ставитися дуже погано. Недоброзичливе ставлення поширилося і на Ассоль, хоча вона була ні в чому не винна. З дівчинкою ніхто не хотів дружити. Батько замінив їй і мати, і подруг.

       Одного разу Ассоль пішла в місто, щоб віднести на продаж іграшки, зроблені батьком. Одна з них їй особливо сподобалася. Це був корабель з вітрилами  червоного шовку. Дівчинка загралася  ним. До Ассоль підійшов Егль і сказав, що коли вона виросте, за нею припливе принц на кораблі з червоними вітрилами. Коли вона розповідала про те, що сказав їй казкар батькові, їх розмову підслухали, і всі дізналися, що Ассоль чекає принца. Над нею почали сміятися і вважати її недоумкуватої усі жителі Каперни.

      Ще один персонаж повісті – Артур Грей. Він був представником знатного роду. Молодий чоловік був порядною, безстрашним, рішучим, чуйним і завжди всім допомагав. Юнак мріяв про море і пригоди. В один прекрасний день він втік з дому і вступив на шхуну матросом. Капітан високо оцінив любов до моря, а також завзятість і розум юного матроса. Він став його навчати. У 20 років Артур став капітаном і придбав власний галион. Одного разу доля занесла його корабель в Каперну, де жила Ассоль. Грей побачив її і зрозумів, що вона не така, як усі, а, як і він сам,мрійлива. У трактирі він дізнався про те, що дівчина чекає корабель з червоними вітрилами. Він відправився в місто. Там в крамниці капітан придбав в шовк червоного кольору. Вранці наступного дня в Каперну прибув приголомшливий білий корабель. У нього були червоні вітрила. Грей забрав Ассоль на корабель і повіз із собою. Все відбулося так, як і передбачав Егль. Жителі Каперни були шоковані.

8. Контрольна робота

Тестові завдання відкритої та закритої форми

(кожна правильна відповідь – 0,5 балів)

Допиши правильну відповідь:

1. Олександр Грін є представником_______________________________ літератури.
2. Справжнє прізвище письменника ___________________________.
3. «Пурпурові вітрила» - це _________________________(жанр).
4. Відтворіть фактичну картину  твору:

Основні події  повісті проходять у

__________________________________(місто).

У творі представлені 2 родини

______________________ і _______________________.

Обери правильну відповідь:

5. О.Грін писав про:

А) тварин;

Б) світ людей;

В) рослини.

6. Лонгрен служив моряком на кораблі:

А) «Секрет»

Б)  «Оріон»

В) «Ансельм»

7. Скільки років служив на кораблі Лонгрен:

А) 10

Б) 20

В)  6

8. Від кого мешканці Каперни дізналися,  що Лонгрен не допоміг Меннерсу:

А) від самого Лонгрена

Б) від Мері

В) від Меннерса

9. Чому Лонгрена та його доньку Ассоль не любили капернці?

А) «Вони не вміють любити»

Б) «Вони не знають правди»

В) «Вони нічого не розуміють»

10. Як звали людину, яка розповіла Ассоль про пурпурові вітрила, що одного разу обов’язково з’являться на горизонті :

А) Летика

Б) Грей

В) Егль

11. Ким мріяв стати Грей:

А) моряком

Б)  «диявольським моряком»

В)  художником

12. Пурпурові вітрила – це символ:

А) мрії

Б) моря

В) Каперни

13. Встановіть відповідність між визначеннями:

А) Казка – це                              1. Театральна або циркова вистава з

                                                      фантастично-казковим сюжетом, з

                                                      широким використанням сценічних

                                                      ефектів і трюків. Чарівне казкове дійство.

Б) Феєрія – це                            2. Предметний або словесний знак, який

                                                      опосередковано виражає сутність певного

                                                       явища.

В) Символ – це                           3. Один із основних жанрів усної народної

                                                     творчості, розповідний твір про вигадані,

                                                     фантастичні події, які сприймаються й

                                                     переживаються як реальні.

14. Встановіть відповідність між описом та героєм:

А) Грей                                    1. «  Я люблю сказки и песни, и просидел я в

                                                   деревне той целый день, стараясь услышать

                                                   что-нибудь никем не слышанное. Но у вас не

                                                   рассказывают сказок. У вас не поют песен. А

                                                   если рассказывают и поют, то, знаешь, эти

                                                   истории о хитрых мужиках и солдатах, с

                                                   вечным восхвалением жульничества, эти

                                                   грязные, как немытые ноги, грубые, как

                                                   урчание в животе, коротенькие

                                                   четверостишия с ужасным мотивом…»

Б) Егль                                     2. «Черную игрушку я сделал…»

В) Лонгрен                              3. «Он выносил беспокойный труд с

                                                 решительным напряжением воли, чувствуя,

                                                 что ему становится все легче и легче по мере

                                                 того, как суровый корабль вламывался в его

                                                организм, а неумение заменялось привычкой».

Творче завдання ( 2 бали)

15. Складіть «Істрію з опорою на піраміду» за повістю-феєрією.

Алгоритм

Творче завдання ( 3 бали )

Напишіть есе на 1 ( за вашим вибором) з тем:

• «Мрії збуваються»
• «Щастя – справа власних рук»

Як писати твір-роздум у жанрі есе

1. Обдумайте вміст.

Перед початком написання есе, обдумайте його структуру і вміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань стосовно тематики. Формулювання відповідей на них допоможе в написанні основної частині. Старайтеся відразу визначити стилістику свого майбутнього оповідання.

2. Напишіть есе.

Сформулюйте основну ідею вашого майбутнього твору. Намагайтеся привернути увагу тим, що вас особливо захопило. Приведіть аргументи на доказ вашої основної думки. Якщо доречно, наведіть приклади з вашого життя, своєї родини. На завершальному етапі підсильте основну думку, висунуту спочатку. Пов’яжіть зі вступом і основною частиною.

3. Проведіть перевірку.

Перевірте структуру: чи є логічний зв’язок між частинами тексту? Перевірте, чи в єдиному стилі написано есе. Приберіть все зайве, твір повинен вийти коротким і лаконічним. Не бійтеся переписувати есе знов і знов.

Поради і попередження:
- уникайте помилкових емоцій і зайвих слів;

• знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не дуже розмовний;
• використовуйте риторичні запитання;
• внесіть до есе нотку оптимізму (віра в краще).

Відповіді

1. Російської.
2. Гринєвський.
3. Повість-феєрія.
4. Каперна; Ассоль і Грей.
5. Б.
6. Б.
7. А.
8. В.
9. А.
10. В.
11. Б.
12. А.
13.  А – 3

 Б -  1

 В – 2

14.  А – 3

 Б – 1

 В - 2