Матеріал для проведення свята "День рідної мови"

/Відео-презентація до дня рідної мови 21 лютого/

Вчитель: Дуже багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає людство, тому дуже приємно, що не залишилась без уваги і мова. Сьогодні, 21 лютого, відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
   Вам, напевно, цікаво знати, де і коли народилася традиція Міжнародного Дня рідної мови?
   Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти.
   21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови.
   Минуло багато років. Аж у жовтні 1992 р. на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в нас.
   На нашій планеті люди розмовляють різними мовами. Їх приблизно 6 тис. Прислухайтеся, зранку й до вечора навколо вас звучить мова. Ми всі так звикли, що непомічаємо звучання мови. А тепер уявімо, що мови нашої нема.
   На жаль, приблизно 50 мов перебуває під загрозою зникнення, тому що ними розмовляє маленька кількість людей, їх можна перерахувати на пальцях однієї руки.
   Здавалося б, Україні з багатомільйонним населенням можна поки що не турбуватися про те, що українська мова зникне.
   Але проблем вистачає і на наших теренах. Сотні років поневіряння зробили свою чорну справу: нам з вами ще дого доведеться відроджувати велич і багатство рідної мови. На скільки швидко це станеться залежить від того, як кожен із нас плекатиме рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови.

Учень: Чи ідеш міською дорогою,
             А чи стежкою на селі,
             Говори українською мовою,
             Бо живеш на своїй землі.

/Вірш В. Самійленка «Рідна мова» декламує Музиченко В./

Вчитель: У Святому Письмі сказано: «Спочатку було слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе.
   Бувають такі ситуації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особливого душевного стану.
   Наприклад, у 1848 р., перебуваючи на Кос-Аралі, Т. Шевченко почув українську пісню, яку співав матрос-українець. Під враженням почутої пісні, поет пише «Ну, що б, здавалося, слова…» 

/Грамзапис вірша/

Вчитель: Ми з вами одержали у спадок багату, розвинену, мелодійну мову. Наша мова займає друге місце в світі по милозвучності після італійської. Нею можна висловити все: і найглибші думки, і найпотаємніші почуття. Особливо чарує нас українська пісня.

/Пісня «Мови чарівний голос»/

Вчитель: «Вік живи – вік учись» - закликає нас народний вислів. Любов до нашої батьківщини починається з любові до усної народної творчості: казок, загадок, пісень, прислів’їв, легенд. Український фольклор тісно пов’язаний за давнім періодом нашої мови. Він віддзеркалює душу народу, його історію.

/Перегляд легенд про мову і про пісню/

Наша мова, як і взагалі кожна мова, легко, без зусиль, сама до рук не дається. Мови потрібно вчитись. Наполегливо, щоденно, з радістю. Ми неправильно вимовляємо звуки, неправильно наголошуємо слова. Вживаємо слово, часто не знаючи його значення. Стилістично неправильно будуємо речення. Наша мова стала убогою, примітивною.
   В нашій мові, як нашестя саранчі, англомовні слова. Не почуєш зараз слова крамниця, натомість є шопи та супермаркети.
   А от французи встановили жорсткі обмеження на вживання у мові іншомовних слів. «Мова – душа народу», - говоримо. А насправді виходить, що ми збайдужіли до своєї душі.

/Пісня про мову. Відео-кліп. Автор Сірінкова Н.Г./

Вчитель: Зараз ми з вами спробуємо укласти словничок найпоетичніших і наймелодійніших слів української мови (діти називають слова).
   У слові – велика сила. Словом можна вбити, а можна піднести до небес, можна розрадити душу або змусити заплакати. Ось така дивовижна наша мова!

/На кінець загадки для дітей українською мовою/ з любов’ю до дітей/ Н. Гуркіна/