Матеріал до уроків "Цікаві вправи для забави"

 

Вчитель-дефектолог

КЗКОР «Таращанський НРЦ»

Бузиновська О.В.

 

 

Однією з важливих передумов успішного навчання української  мови є виховання в учнів любові до рідної  мови. Вміщені в посібнику матеріали можуть бути використані вчителями  на уроках для створення нестандартних ситуацій. Різноманітні вправи з української мови вдосконалюють логічне мислення, рівень усного і писемного мовлення, сприяють розвиткові розумових здібностей учнів, підвищенню якості знань, формуванню активності, самостійності,  пізнавального  інтересу,  виховують у них кмітливість,  допитливість,  наполегливість. 

 

 

 

 

 

 

Про користь розділових знаків

 

З біографії розділових знаків

  Апостроф -  наймолодший знак нашого письма. З’явився він в українській граматиці і набув правописних прав за радянських часів. Назва знака взята з давньогрецької мови, де означає: кривий, зігнутий, повернутий.

   Кома і крапка – найдавніші розділові знаки. Вони з’явилися в друкованих книгах шістнадцятого століття. Слово “кома“ прийшло до нас з латинської мови. Його значення: кую, б’ю, відсікаю, відрубую, відділяю.

   Крапка – В перекладі з латинської – пунктум. Від цього слова утворилися: пункт, пунктуація, пунктир, пунктуальний, пунктограма. Крапка відображає найбільшу паузу в усному мовленні.

   Тире – слово французьке, tiret – “риска” ,  яке в свою чергу утворилося від дієслова tirer – “тягнути”. Першим застосував цей розділовий знак

М. Карамзін на початку дев’ятнадцятого століття.

Казка про розділові знаки

Чоловік загубив кому і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб простіші. За нескладними фразами прийшли нескладні думки.

Потім він загубив знак оклику і почав говорити тихо, рівно, з однією інтонацією, його вже ніщо не бентежило, не радувало, він до всього ставився без емоцій.

Потім він загубив знак запитання і перестав запитувати, жодні події не викликали його цікавості, де б вони не відбувалися: в космосі, на Землі чи навіть у власній квартирі.

Ще через кілька років він загубив двокрапку і перестав пояснювати людям свої вчинки.

Врешті у нього залишилися одні лапки. Він не міг висловити жодної власної ідеї, весь час тільки когось цитував — так він зовсім розучився думати і дійшов до крапки.

Бережіть розділові знаки!

 

Відгадай

 

З однієї ми родини

від Андрія до Ярини.

Як по одному, самі,

ми буваємо німі,

хоч і маєм різні назви

й добре знаєте всіх нас ви.

Певним станемо рядком —

заговоримо ладком.

Ми — писемності основа.

А без нас ніхто ні слова!

Що це таке? (Алфавіт)

 

 

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Й людини мову зупиню.

Що це таке? (Крапка).

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься? (Кома).

 

Я такий же, як знак розділовий,

і відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я —

зразу стану потрібним і я. (Апостроф)

 

Що за знак - стрункий, мов спис,

 Він над крапкою завис,

 Спонука до поклику.

 Хто ж бо він ?  ( Знак оклику )

 

 

Він після речення, цитати

 вмостився, схожий на гачок.

 Всіх нас примушує питати,

 а сам ні пари з уст – мовчок.

 Що це таке? ( Знак питання )

 

Вони для речення багато важать

Турботливо обнімуть, як дружки,

Вставні слова й цитату вкажуть,

Давайте ж назвемо їх.

Це -  ( Дужки )

 

Коли твір якийсь готую,

різні речення пишу,

щось, буває, я цитую,

мову вводячи чужу.

Але, любий мій читачу,

як же я її позначу?

Тут уже не допоможуть 

ані коми, ні крапки,

у пригоді стати можуть –

здогадались ви  ?     ( Лапки )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загадки - добавлянки

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай  

Наш край, що зветься …(Україна)

 

Виводить букви і слова

Усім потрібна штучка.

В руці виблискує здаля

Зручна учнівська ...(ручка)

 

Є чарівник у школі в нас,

Ану впізнайте, хто він ! 

Озветься – тиша йде у клас,

Озветься ще раз – гомін.                                         

Щоб не спізнитись на урок

Нам голос подає…(дзвінок)

Ось до класу всіх скликає

Голосистий цей дзвінок,

І ми радо поспішаєм

Не в садок, а на … (урок)

 

 

На ріднім полі шепчуть колоски,

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово:   (Україна)

 

У білесенькій хатині,
Коло вишень і калини.
За хатиною садок
І зелений моріжок,                                
Там багато є квіток.
Під горбом ставочок сяє,
Різна рибонька гуляє,
Качка з дітьми пропливає.
Як же зветься гарний край,
Де за ставом степ і гай
Пишно квітнуть, наче рай? (Україна)                           

 

На землі великій є одна країна:
Гарна, неповторна, красна, як калина.
І живуть тут люди добрі, працьовиті
І скажу, до речі, ще й талановиті.
Землю засівають і пісні співають,
На бандурі грають і вірші складають
Про ліси і гори, і про синє море,
Про людей і квіти, то скажіть же, діти,
Що це за країна? …( Наша славна Україна!)

 

У вінку зеленолистім,
У червоному намисті,                                            
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду (Калина)

 

В них багато є роботи,

Хоть стоять вони весь час.

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Не завій, ні вітру реву,

Хто ж вони такі? …( Дерева)

 

 

 

Загадки – акровірші

Одпочить коли сідаєш,

Хоч – не – хоч його згадаєш .

 

   Бере все – все у руки,

Ремесла всі вивчає,

А як «відремонтує»,

   То тато день «мудрує».

 

 

Мово рідна, мово українська,

     О найрідніші, найпрекрасніші слова!

Віки тебе терзали сили грізні,

    Але ти, мово, усе – таки - жива!

 

 

А - з неї діти починають

   Буквар читати з ранніх літ.

Екзамен перший свій складають,

   Тож треба знать її як слід.

Коли вже вивчена вона,-

   Авжеж, прислужиться сповна.

 

  Милозвучна і дзвінка,

       Особливості має.

  Весела, слів багато в ній,

      А ще…Вона одна єдина для кожної людини.

 

 

       Моє перше слово.

     А для неї знову

   Милозвучно ллється,

 А квітками в’ється.

 

Робить завжди

 У моєму зошиті,

  Чистенько і сміло,

    Красиво й швиденько.

     А для мене – вміло!

 

    Губиться слово

У її пітьмі,

   Миється, чистішає

Красиво рядок тоді.

   А для неї – це звичайне діло.

 

Коли її відкриваємо,

   Нове й цікаве знаємо.

Ймення різне може мати.

   Гортаємо її сторінки,

Адже читаємо їх залюбки.

 

День пройде чудово,

       Ранком сонце світить кльово,

 У друзів день я проведу,

      Жайворонків слухати почну,

Бадьорості наберусь,

     Аскорбінку ж з собою візьму.

 

Разом пишемо, читаємо
   І в правописі тренуємось.
    Дуже добре справу знаємо,                                   
На уроці не нудьгуємо.
  А в підручнику ми знайдемо
    Мелодійні вірші, роздуми.
Описами, порівняннями
  Всіх здивуємо сьогодні ми,
    Акуратними завданнями.

 

Шумить життя, вирує,
  Куди б ми не пішли.
І дружбу ми цінуєм,
  ЛЬнуть до сердець думки.
Негоди, перешкоди
  І сніг, і грім з дощем…
Для нас і в непогоду —
  Розваги день за днем.
Успішність у навчанні
  Завжди збережемо.
І всі ми безтурботно живемо.

    Навкруги речей багато,
А у школі малюки
     Вчаться слухати, писати,
Чергувати залюбки.
     Акуратне виконання
  Недописаних завдань
      Надихає здобування
  Якнайшвидше добрих знань.

Багатство природи відкриємо
   І плин таємниць розгадаємо.
    Озброєні фактами сильними,
Логічні зв’язки ми пізнаємо.                             
   Освіта кмітливих порадує,
     Гучні нам розкриє досягнення.
І кожен, зростаючи, згадує
   Яскраві до дослідів прагнення.

                                                                   Широкі знання здобуваємо.
                                       Крокуємо в школу ми зрання.
                                   Ознаки предметів вивчаємо,
                                       Любому ми раді завданню.
                                   Якщо помилки заважатимуть,
                                       Розумні ми зробимо висновки
                                   І в праці відчуємо присмаки.

  Розкаже вчитель про нові науки —
Отримаємо якісні знання.
  Згадаємо, на що придатні руки,
Коли розпочнемо ми навчання.
  Література, хімія і мова,
А з ними і історія світів
  Дадуть в житті дорослім настанови,

Успішним стане плин швидких років.
  Розмови, ігри, жарти на перервах
Одним — до ладу, іншим — до смаку.
  Коли старанно вчимся бесперервно,
Ідем вперед, все зробим на шляху,
  Відчуєм ціль без сумнівів, страху.

 

Здобудемо медалі, нагороди,

   Мобілізуємо знання і сили

А стійкість і рішучість при нагоді

   Грайливо демонструємо, красиво.

Арбітри виставлятимуть нам бали.

   Натхнення і бажання перемоги
Надасть наснаги на шляху до слави,
   Якнайхудчіш позбавить нас тривоги.

 

 

Ерудицією відрізняємось,
  Конспектуємо, вчимо, цитуємо,
Знову в надбаних знаннях змагаємось,
  А не вивчимо — то страх відчуємо.
Ми готові кожного підтримати.
  Експонати нам допомагатимуть
На шляху до звершень стать багатими.

 

 

                              Лежать тут різні реактиви.
                                      Акценти вчитель розставляє,         
                                Бере пробірки і штативи,
                                      Обмежень в дослідах не знає.
                                Розчинні і газообразні,
                                      Аморфні, електропровідні —
                                Такі поможуть нам наразі
                                       Отримати оцінки гідні.
                                 Розставимо стакани, колби
                                                                           І знайдемо кислот прикмети.
                   Які цікаві є предмети!

 

 

 

 

Фокуси тут недоречні.
  Інтерес — в єднанні формул.
З’єднуємо різні речі,
  Кожні інструменти в нормі.
А якщо не зрозумієм,
  Будемо шукать конспекти
І покликати зумієм
  На підмогу всі секрети.
Енциклопедичні вміння
  Точні виявлять предмети.

 

Можеш ти складать рівняння,
     Аксіоми, теореми.
Тільки дай тобі завдання,
    Елементи і системи
Можеш вивести графічно.
    Аргументи невідомі
ТИ знаходиш методично.
    Креслиш графіки знайомі
Акуратно, точно, звично.

 

Діло майстра величає,

   І скажу вам, що одна

Є така частина мови,

   Славна працею здавна.

Любить шити, готувати,

   Обновляти й купувати –

Все поробить – та ще й вас

   Обдарує ділом враз!

 

 

Акровіршова  абетка

А – з неї діти починають

Буквар читати з ранніх літ.

Екзамен перший свій складають,

Тож треба знать її як слід.

Коли вже вивчена вона, -

Авжеж, прислужиться сповна. 

Біжить,  рудувата,  вона по землі,

Із гілки на гілку стрибає,

Ладненько складає горішки в дуплі,

Очиці хитресенькі має.

Частуєш – приймаєш у лапки малі,

Кусає, як хтось нападає.

Ану ж бо, хто перший вгадає?

 

Вона живе в селі і в місті,

Обіч доріг, де є гаї,

Роками не міняє місця,

Осівши в теплії краї

Не кличе діток відлітати,

Аби де стане зимувати.

 

Гостинець гарний для дітей,

Однак твердий дарунок цей.

Раптово з’їсти не вдається,

І зернятко тому дається,

Хто вилупить його візьметься.

 

 

 

Давно ця річка славна

Народи три єднає

І в Чорне море плине.

Простори України

Розкішно прикрашає,

Очиці милує дитини.

 

 

 

Еге ж, водила у мандрівку:

Коли в музей, коли по місту.

Сьогодні під дзвінку сопілку

Команду привела до лісу.

Усюди пташечки щебечуть,

Радіють діти: от маївка!

Спочили добре, аж надвечір

Ішли додому. Для малечі

Яка ж то випала мандрівка!

 

Жовтіють на дубовім вітті,

Осінній час – трусить пора.

Летять вони додолу миттю,

У торбу їх лісник збира.

Ділянку знайде залюбки,

І там з них випадуть дубки.

 

 

               

 

  Зранку, вдень і в надвечір’я

  Облітаю ліс уздовж і вшир я.

  Занесу своє яєчко

  У чуже якесь гніздечко.

  Легко всівшись на суку,

   Я роки лічу: ку-ку!

 

 

Його зловив я на гачок,               

Оглянув зблизька переможно.

Рибина -  з гострих колючок,

Жаль, доторкнутися неможна.

 

 

Кому не хочеться літати?!

О, дуже заздрять малюки

Сміливцям, котрі заповзято

Мандрують в небі, аж зірки

Овіяні геройством їхнім.

Найпершим став із них Гагарін,

А інші відлітали в парі,

Вже й уп’ятьох були в польоті,

Тепер скажіть, як звуть пілотів.

 

 

 

Ліс зранку звірів будить,

І вони тікають вглиб.

Стиглий ліс рубають люди,

Он машини вже прийшли.

Свист пилок, сокирний стукіт –

І бруски лягли в ряди,

Кажуть, ліс рубати – не штука,

А візьми-но, посади.

 

 

Майструвати будем? Раз, два, три!

Отже, в руки ти його бери,

Лиш ударить ним як слід зумій,

Оком кинь: де цвях, де палець твій,

Так, щоб враз не скрикнув:

Отепер збагнув усе? Хутчій

Катер майструватиме удвох.

 

 

Носять цей цукристий сік

Ех і дружні бджоли з цвіту!

Кожна з низ із року в рік

Так бере його щоліта.

А для тебе не секрет,

Роблять з чого бджоли мед?

 

 

 

    Росте ця лікувальна квітка

    Опріч лісів, іще в полях.

    Малі й дорослі знають шлях,

    Аби її добути влітку.

    Шовкові коси пломеніють,

    Коли настоєм їх помиють.

    А що, скажіть, за квітка, діти?

 

 

 

Сіла на березі білобока,

Обережно примощується вона,

Роздивляється, щоб ненароком

Обіч не пропустити кабана,

Каню, лиску, зайця, вепра чи людину,

А помітила – скрекоче без упину.

 

 

                     

  Тут, у лісі, - містечко дитяче,

   А навкруг – усе сосни й дуби,

   Біганина, і сонце неначе

   Із дітьми поряд м’ячиком скаче

   Розшукати під листям гриби.

 

 

 

 

У лісі сосни з ревом диким

Раптово зрізав сильний шквал,

А також не одна осика,

Гойднувшись, впала наповал.

А дзуськи, буре, хоч ти й зла,

На дуба сили не знайшла!

 

 

 

                    

                      Фіолетовий, рожевий, білий, жовтий,

                       Інші кольори ця квітка має.

                       Ароматом віє, як її знайшов ти,

                       Ліс весною пахне весь розмаєм.

                       Кожен знає квітку цю духмяну,

                       Ах, і гарна, ще на неї глянем!

 

 

 

 

Хвалить його кожен,

Любить його кожен.

І дня ми прожити

Без нього не можем.

 

 

 

 

    Це – ще молоде створіння,

    А борідку носить білу.

    Погризе з кущів пагіння,

    Еге-ге, й ріжки націлить,

    Ніби справжній задерика…

    Я його до травки кликав.

 

 

Чого ходить по болоті?

А щоб жабку там спіймати,

Принести в гніздечко потім

Любим діточкам пухнатим.

Як то добре дбає мати.

 

 

 

     Ширяє під лісом високо,

     У поле завергне, що обіч,

     Лиш тільки прицілиться оком

      І зразу пірнає на здобич,

      Кроликів, пташенят забирає,

      А часом і курку хапає.

 

 

Що тут сказати, - хижа вкрай,

У неї апетит найкращий,

Карасику, ти не дрімай,

А то в її потрапиш пащу.

 

 

 

 

 

Скоромовки для промовки

• Скоро, скоро, мовить Ганка скоромовки – спотиканки, слово в слово ловко скоро мовить скоромовка.
• На річці Лука спіймав рака у рукав.
• В нас на дворі погода розмокропогодилась.
• В чаплі чорні черевички, чапля чапа до водички.
• Три дроворуби на трьох дворах дрова рубають.
• Бігли коні під мостами з золотими копитами.

Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці.

• Бубоніла діду баба:

- Ой, не дмухай на кульбабу,

Бо з кульбаби полетять

Сто малих кульбабенят 

• Перчив, перчив, поки не переперчив.
• Глянь: в лелечій у оселі, в білих льолях милі Лелі,

Лелі, Леленьки малі. У кубельці у теплі.

• Пік коло кіп картопельку Прокіп.
• Ворона проворонила вороненя.
• На покосі косар косою косить.
• В понеділок на урок прийшло сорок сорок.
• Летів перепел перед перепелицею перед перепеленятами.
• Хитру сороку спіймати морока.

А на сорок сорок – сорок морок.

• Ніс сміхунчик сміху міх, сміх розсипався на всіх.
• Халву хвалив при всіх Архип,

хоч їв малий хлопчина хліб.

• Якось Яків сіяв мак, сіяв так, абияк.
• Виріс ярий  Яків мак, але коле, як їжак.
• Стріла якось скоромовка на місточку злого вовка.

Скоро мовить вовк почав – ледь язик не поламав!

Бо ж була ця скоромовка для Івася не для вовка.

• Жатка в полі жито жне, жатку жайвір дожене.
• Дрова рубали два дроворуби.
• Їхав лис через ліс,  поламав п’ять коліс.
• Сорока сорок років сорок сорочок вишивала.

Сорока сорок сорочок на сорок сороченят одягала.

• Великий полудрабок розполудравився

на маленькі полудрабенята.

• Квочка коло кілочка,

водить діточок коло квіточок.

• Летіла лелек,  заклекотіла до лелеченят.
• У стоніжок по сто ніжок.
• Павло полов поле, піймав перепела в полі.
• Сів Карпо на колоду та й упав у воду:

кис, кис, мок, мок,  викис, вимок, виліз…

знов сів на колоду  та й упав у воду.

• Галасливі гави й галки  в гусенят взяли скакалки.

Гусенята їм гелгочуть, що й вони скакати хочуть.

•   Бабин біб розцвів у дощ - буде бабі біб у борщ.

•   Був собі цебер, та переполуцебрився на       полуцебренята.
•   Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
•   Боронила борона по боронованому полю.
• Бук бундючивсь перед дубом, тряс над дубом бурим чубом. Дуб     пригнув до чуба бука. Буде букові наука.
•   Ворона проворонила вороненя.
•   Наш садівник розсадівникувався.
•   Був бик тупогуб,

    Тупогубенький бичок.

      У бика була тупа губа.

•   Бук бундючивсь перед дубом,

      Тряс над дубом бурим чубом.

      Дуб пригнув до чуба бука —

      Буде букові наука.

•   Варка варила вареника,

      Василь взяв вареника.

      Варка Василя варехою.

      Василь Варку вареником.

•   В домі Діми дим.

      Ой ходім туди, ходім

     Рятувати Дімин дім.

•   Вовк-вовцюг вівцю волік.

      Вова вовку вила в бік.

      Як завив же вовк-вовцюг,

      Миттю випустив вівцю.

 

•   Ішов Прокіп, кипів окріп,

      Прийшов Прокіп — кипить окріп,

як при Прокопі так і при Прокописі

і при Прокопенятах.

• Надворі трава, 

На траві дрова.

Не рубай дрова, 

Бо трава здорова.

• Пилип посіяв просо,

Просо поспіло,

Пташки прилетіли,

Просо поїли,

Пилип плаче.

•   Прийшов Прокіп, налляв окріп.

Іде Гаврило — ще не зварилось.

Прийшов Денис — налляв сім мис.

Прийшов Тарас — з'їв все нараз.

•   Сів шпак на шпаківню,

      Заспівав шпак півню: —

      Ти не вмієш так, як я,

      Я не вмію так, як ти.

•   Стоїть піп на копі,

      Копа під попом,

•   Піп під ковпаком.

      Хитру сороку

      Спіймати морока,

      А на сорок сорок

      Сорок морок.

•   Їхав Прокіп мимо кіп.

     Лічив снопи по три копи:

     Одна копа ковпаком,

     Друга копа ковпаком,

     Третя копа ковпаком.

 

 

 

 

 

 

Перлини української мови

 

• Бачить наскрізь – добре знати, уміти розпізнавати чиїсь думки, наміри, бажання.
• Бити себе в груди – переконувати у чомусь, гаряче запевняти.
• Взяти себе в руки – стати зібраним, цілеспрямованим, рішучим.
• Ведмідь на вухо наступив – відсутність музичного слуху.
• Вкласти душу – здійснити що – не будь з великою любов’ю.
• Втерти носа – довести свою перевагу над будь – ким.
• Гострий на язик – про людей, здатних дотепно і влучно говорити.
• Грати першу скрипку – бути головним у якій – не будь грі.
• Гризти граніт наук – наполегливо оволодівати знаннями.
• Давати волю язику – дозволяти собі говорити зайве.
• Друге дихання – новий прилив сил.
• Ждати у моря погоди – даремно на щось розраховувати, сподіватися.
• Жити чужим розумом – дотримуватись чужих поглядів, і правил.
• Заварити кашу – затіяти щось дуже складне з неприємними наслідками.
• Знайти спільну мову – порозумітися з ким – не будь.
• Іти в ногу – погоджувати з ким – не будь свої дії, погляди.
• Їсти очима – невідривно, пильно дивитись на когось.
• Йти на дно – зазнавати невдачі. Поразки в чому не будь.
• Казка про білого бичка – щось вигадане, недійсне.
• Крутити носом – вносити розлад, неспокій.
• Купити кота в мішку – придбати  що-небудь, не бачачи і не зазнаючи його якостей.
• Кури засміють – опинитися в незручному, смішному становищі.
• Ловив гав – був неуважним.
• Ложка дьогтю – те, що псує якусь справу.
• Майстер на всі справи – людина, яка вміє все робити.
• Мати довгий язик – любити поговорити.
• Мати куцу пам’ять – швидко забувати.
• Мотати на вус – придивлятись, прислухатись до чого-небудь.
• Наламати дров – наробити чогось безглуздого, необдуманого.
• Намилити шию – покарати когось за якусь провину.
• Обвести навколо пальця – спритно обдурити.
• Оббивати пороги – постійно ходити, набридати.
• Перегинати палицю – упадати в надмірні крайнощі.
• Пійматися на гачок – занадто довірливо до чогось поставитись.
• Поминати як звали – при того, хто безслідно зник.
• Попасти пальцем в небо – сказати чи зробити що-небудь невлад.
• Переливати з пустого в порожнє – повторювати те саме, вести пусті непотрібні розмови.
• Розвісити вуха – з цікавістю уважно слухати когось.
• Сім п’ятниць на тиждень – про тих, хто легко міняє своє рішення.

 

                     

 

«Народ скаже,

як зав’яже»

• Хто не робить…(той не їсть).
• Куй залізо…(поки гаряче).
• Що посієш…(те й пожнеш).
• Зробив діло…(гуляй сміло).
• Не вір словам…(а вір ділам).
• Лінивий двічі робить, а скупий…(двічі платить).
• Життя прожити - …(не поле перейти).
• Дарованому коневі…(в зуби не заглядають).
• Вік живи…(вік учись).
• Під лежачий камінь…(вода не тече).
• Сім раз відмір…(раз відріж).
• Краще синиця в руках…(ніж журавель у небі).
• На чужому горі…(щастя не збудуєш).
• Не одежа красить людину…(а добрі діла).
• Слово – не горобець…(вилетить – не впіймаєш).
• З ким поведешся…(того й наберешся).
• Хочеш їсти калачі…(не сиди на печі).
• Умій вчасно сказати і вчасно… (змовчати).
• Шабля ранить голову, а слово -… (душу).
• Більше діла – … (менше слів).
• Хто людей питає, той …(розум має).
• Без верби і калини …(нема України).
• Книга вчить, як …(на світі жить).
• Не той друг, хто медом маже, а той, … (хто правду каже).
• Не знаючи броду, … (не лізь у воду).
• Нових друзів май, а старих … (не забувай).
• Не хочеш почути поганих слів, … (не кажи їх сам).
• Дав слово - … (дотримай його).
• Більше діла - … (менше слів).
• Хто людей питає, …(той розум має).
• Ледачий змолоду –… ( нещасний на старість).
• Знай більше, а говори... (менше).
• Мудрим ніхто не вродився, а... (навчився).
• Без труда нема... (плода).
• Де сила не візьме,... (там розум допоможе).
• Язик до Києва …(доведе).
• Краще річ нова, а дружба ... (стара).
• Бджола мала, а й та... (працює).
• Маленька праця краща за велике... (безділля).
• Праця людину годує, а... (лінь марнує).
• У кишені вітер …(гуляє).

 

 

 

 

 

 

 

Мовний  диктант

• Які є види мовлення? (Усне і писемне)
• З яких частин складається текст? (Зачин, основна частина, кінцівка)
• Як пишуться імена, по батькові, прізвища людей, клички тварин, назви міст, сіл, вулиць, річок? (З великої літери)
• На які питання відповідають слова — назви предметів? (Хто? що?)
• Скільки літер в українському алфавіті? (33).
• Скільки голосних в українському алфавіті? (6).
• Наприкінці питального речення ставимо... (знак питання).
• У слові стільки складів, скільки... (голосних звуків).
• Мовлення буває... (усним і писемним).
• Які типи текстів ви знаєте? (Розповідь, опис, міркування)
• Якими бувають речення за метою висловлювання? (Розповідні, питальні, спонукальні)
• Наприкінці окличного розповідного речення ставимо... (знак оклику).
• Текст, у якому когось або щось описують, називають — текстом-... (описом).
• Слово, близьке за значенням. (Синонім)
• Частина слова, що стоїть перед коренем. (Префікс)
• Зв’язані за змістом слова — це... (речення).
• До тексту можна дібрати... (заголовок).
• Значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і необхідна для утворення нових слів. (Префікс)
• Назвіть останній відмінок української мови. (Клична форма)
• Частина слова без закінчення. (Основа слова)
• Розмова двох осіб називається... (Діалогом)
• Назвіть словники, які ви знаєте. (Орфографічний, тлумачний...)
• Назвіть головні члени речення. (Підмет і присудок).
• Чуже мовлення, передане дослівно, називається... (Пряма мова).

 

 

 

Цікаві факти про українську мову

 

 

Рідна, солов’їна українська мова…  Ми знаємо, що вона є однією з наймелодійніших та найкрасивіших серед усіх мов світу. Але скільки ще цікавого про неї ми не знаємо? Ось декілька фактів, які переконають вас у її винятковості 

 

•            Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

 

•            За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

 

•            Українська літературна мова виникла наприкінці 18-го ст. після виходу поеми Енеїда в 1798 році і відповідно її основоположником став Іван Котляревський.
•            Народна пісня «Щедрик» заслужено здобула всесвітню популярність. Безліч разів вона звучала у популярних фільмах та серіалах, але далеко не всі знають, що Carol of the bells — це англомовна версія нашої різдвяної пісні «Щедрик».

 

•             За мелодійністю з українською може конкурувати лише італійська і французька мова.

 

•            Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва “руська мова”.

 

•            На конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце, після італійської.

 

•            Наша рідна мова посідає приблизно 25 місце у рейтингу найуживаніших мов світу. Для 37 млн осіб вона є рідною, а загалом нею володіють близько 45 мільйонів осіб з усього світу.

 

•            В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

 

•            В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

 

•            Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

 

•            Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово “вороги” – “вороженьки”.

 

•            Найбільшу кількість перекладів з української різними мовами світу має твір «Заповіт» Т. Г. Шевченка, який було перекладено 147 мовами.

 

                                

•            За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

 

•            На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

 

•            Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

 

•            Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

 

•            Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.

 

•            Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

 

 

Слово до  слова – зложиться мова

• Слово старше за гроші.
• Слово без діла нічого не варте.                     
• Слово чемне кожному приємне.
• Від ласкавих слів затихає гнів.
• Як лихе слово казати, краще промовчати.
• І від солодких слів буває гірко.
• Де багато слів, там мало мудрості.
• «Слово, що йде від серця, завжди проникає в серце». (Нізамі)
• Слова – теж вчинки. (А. Франц)
• Слово, як і злак хлібний, виростає з тієї землі, на якій живеш і в яку ляжеш. (І. Федорів)
• Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її.

                                                                 (В. Сухомлинський)

• Слово не стріла, а до серця лине.
• Слово – не горобець: випустиш – не спіймаєш.
• Кожне слово – це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови. (Леся Українка)
• Велике діло – добре слово. Воно часом дорожче від усього, від усяких ліків, від багатства і потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода. (О. Довженко)
• Нема просто слова. Воно або прокляття, або поздоровлення, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або олжа, або правда, або світ, або пітьма. (Расул Гамзатов)
• Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури… Мовна культура – це живодайний корінь культури розумової… (В. Сухомлинський)
• Добра голова не каже пусті слова.
• Ввічливе слово – цілюще повітря.
• Слово здатне загоїти рану.
• Грубе слово може заподіяти невигойної рани.
• Що маєш казати, то наперед обміркуй.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Будь господарем свого слова.