Інсценізація казки «Кирило Кожум’яка»
Дійові особи: Автор, Змій, Князівна, Кирило Кожум’яка
Автор: Колись у Києві жив Князь, Дочку-красуню мав.
А поряд Змій порядкував, Щороку Князя грабував Врешті – й дочку забрав.
Підлестилась якось вона До Змія та й пита:
Князівна: - Чи в світі молодця нема, Що міць твою ураз злама? Чи скрізь лиш дрібнота?
Автор: Задумавсь Змій, ураз змарнів, Не знає, як сказать:
Прийнявши в Києві поклін, Кожного разу мусить він Одного обминать.
Змій: - Під Києвом живе такий - Здоровий, як гора,
Як шкури тягне із води,
То я вчеплюсь мерщій туди -
Все витягне з Дніпра
Автор: Князівна батькові листа Швиденько відправля: Князівна: -Знайди Кирила Кожум’яку, Щоб Змій помер із переляку Чи щезнув відсіля!
Автор: Одразу Князь послав дітей, За Київ, до Десни:
Кирила вмовить Змія бить, Князівну красну захистить Могли лише вони.
Недовго довелось чекать Кирила-молодця:
Безстрашний витязь враз назрів,
Змій зарозумілий посмутнів - Нема на нім лиця.
Змій: - Чого, Кириле, завітав До мене ти сюди?
Чи будеш ти зі мною битись? Чи, може, ти прийшов миритись?
Чи далі собі йди?
Автор: Кирило добре обсмоливсь І булаву підняв - Отут вже Змієві не сміх, Задихав, як ковальський міх, Аж куряву здійняв.
Давно такого не було,
Щоб змія хтось здолав.
- От так Кирило!-всі гудуть, Не можуть досі це забуть - Як всіх він врятував.