«Поезії для читання, слухання, що викликають різні емоції у дітей»
У Державному стандарті початкової освіти зазначено, що метою вивчення української мови та літератури є формування комунікативної, читацької компетентності, збагачення емоційно-чуттєвого досвіду, розвиток мовленнєво-творчих здібностей. Здобувач освіти критично оцінює інформацію в текстах різних видів. Висловлює думки, почуття та ставлення до прочитаного.
Для того, щоб в дитині розвинути емоційно-почуттєву сферу, вчителеві необхідно раціонально використовувати емоційний потенціал навчального матеріалу, який подається у підручниках з літературного читання (вчити учнів аналізувати свої емоції, почуття від прочитаного; емоції, почуття героїв твору). А також, доповнювати матеріал підручника додатковими вправами, які допоможуть учням молодшого шкільного віку в цьому.
Поезія – це давнє, але не застаріле мистецтво. Народження поезії – це народження гармонії. А будь-яке народження проходить через біль і закінчується радістю. Справжньою школою виховання почуттів і переживань назвав Василь Сухомлинський читання віршів. Він зауважував: «Поезія – це музика слова, музика серця. Треба донести до учнів емоційну сторону слова, пробудити почуття – це одне з найголовніших завдань викладання літератури» [5]. Виховання почуттів означає не лише формування відповідних критеріїв оцінки естетичних смаків, а й гуманізацію дитини, що стає можливим лише через органічний взаємозв'язок морального та естетичного аспектів.[4]
Пропоную до уваги деякі вірші, які можуть викликати різні емоції у дітей.
Ознайомити дітей з емоцією «радість», формувати поняття радості, сміху, настрій. А також які причини виникнення цих емоцій, чи важливі вони і чому:
Ой, великі жкавуни!
Отакенніївони!
Ми рвемо, рвемо, рвемо,
До машининесемо.
Працювали ми щосили,
Не один із нас спітнів:
Цілу гору наносили
Здоровеннихкавунів.
- А теперсідайтеїсти,—
Каже сторож, дідУлас,—
Може сто, а може й двісті
Поназносивкожен з вас!
На баштанісидимо,
Кавуниїмо, їмо...
А вони ж такісмачні!
Будем їстищечині?..
Щоробити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!
Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв бикраще —
та поспав...
Суперечок не терплю!
Щопоробиш?
Ліг — та сплю...
Вранці —
протираю очі:
ех, зарядочку б зробить!
Раптом чую —
ліньшепоче:
— Та навіщоце
тобі?!
Як тут
виберешся з ліжка?
Щозробив я?
Зновувлігся...
Ну а вчора...
Ну а вчора —
навіть
соромно згадать! —
жовтенятськікласні
зборидовелося прогулять.
Ні, я спершу
йшовтуди
радісно й охоче.
Раптом чую:
— Не ходи-и-и...—
клята ліньшепоче!
Як боротись —
невідомо.
Здався я,
пішовдодому...
Став сумним я
і товстим —
тільки й справ,
що сплю чиїм,
не життя — а горе!
Навіть з хлопців
хтосьгукне
у футбол пограть мене—
ліньодразу ж поруч!
І від ранку та й до ночі
щосьшепоче
та шепоче...
Ех, коли б не вуха —
хто б її
послухав!
НашуНату не впізнати, -
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовдженеволосся
На всі боки піднялося, -
Мовкопиця голова!
Ната в класійде до парти,
А навколосмішки-жарти:
- Звідкизачіскинові? -
Посміхнувся Боря хитро:
- Це, мабуть, від того вітру,
Щоунеї в голові.
Наступнаемоція«суму», причини винекнення та чиважливацяемоція для людини. Показатидитині, що за допомогою слова можназмінитинастрійлюдини:
А я найбільше хочу
зробити так, щобдіти
булизавждищасливими
у всьому-всьомусвіті,
щобнівійни, ні голоду
ніхто й ніде не знав,
щобкожен день до кожного
приходив, як весна!
А що для цього треба?
Прозоре й чисте небо,
і сонцепроменисте,
і неодмінно — пісню,
таку, як сонце й небо,—
для всіхдітей одну!..
А піснюцю, як виросту,
я сам для всіх складу.
Розширитизнаннядітей про почуттялюбові. Датиуявленнядітям про емоцію«ніжнісь», «спокій»:
Снилось меніяснесонце,
Що в хатісвітило, -
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсьмені легкий вітрик,
Щопестивколосся, -
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась меніягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Снились мені Ангелки,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серцяпритисли.
Снилосямені, що на крилах
Я в гору несуся, -
А то мене ізпостелі
Піднесламатуся
І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленькахаточка. Сидить
Неначе й досісивийдід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своємаленькеєвнуча.
І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілуєдіда і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дідсидить
І усміхається, і стиха
Промовитьнишком: — Де ж те лихо?
Печалітії, вороги?
І нищечкомстарийчитає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізьвербисонечкосіяє
І тихо гасне. День погас
І все почило. Сивий в хату
Й собіпішовопочивати.
Як-то гарно, любідіти,
Увікно вам виглядати!
В ньому все — тополі, квіти,
Сонце й поле біляхати.
На отевікноранкове,
Щоголівкивашігріє,
Схожа наша ріднамова —
Цілийсвіт вона відкриє!
Бережітьїї, малята,
Бо вона — віконце миле,
Що колись до ньогомати
Піднесла вас, посадила...
Всім у всьомусвіті
щосьхороше сниться.
Саду сняться груші,
жовті і солодкі.
Хмарам — вітердужий,
травам — прохолода.
Теплим ластів'ятам
сниться небо синє.
Стежці коло хати
сниться лісосінній.
Сниться дощиксвіжий
огіркам на грядці.
Двідолонькиніжні
ляльці в ліжку сняться.
А татусю й мамі
сниться сон далекий,
щовони так само,
як і я,— маленькі...
Датиуявленнядітям прогордість. Гордість за країну, в якій живешь, за Батьківщину. Показати за допомогоювіршасправжню дружбу:
Твій друг
тобівіддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,
та не за щось —
а просто так.
І збільшувальнескельце,
найкраще у дворі,
твій друг
зіщиримсерцем
тобівіддасть — бери!
І тинічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть
м'ячфутбольнийсвій
віддай, як друг попросить.
І посміхнеться друг тобі —
аж схочетьсяспівати.
І типодумаєштоді:
«Як-гарно — дарувати!..»
ЛюбітьУкраїну, як сонце, любіть,
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радостімить,
любітьу годину негоди.
ЛюбітьУкраїну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу пвічно живу і нову
і мовуїїсолов’їну.
Міжбратніхнародів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками...
ЛюбітьУкраїнувсімсерцемсвоїм
і всімисвоїмиділами.
Для того, щоб донести до дітейвірш правильно, розкритивсійогосторони, вчитель повинен сам проаналізуватитвір, тобтовизначити: тему, ідею, художнізасоби, художніобрази, особливостірозгортання сюжету, композицію. Також обрати прийомироботи. Наприклад один ізтакихприйомів нам пропонує НУШ – цестратегіяпередбачення. Один ізвидів такого предбаченняце за назвоювірша.
ПроаналізуємовіршАнатоліяКостецького «Про друга»
Ще один із прийомів роботи над текстом – це стратегія передбачення в парах за ключовими словами. У першому класі – 3-4 слова, у другому – 5, у третьому та четвертому класах – 6-7 слів.
Проаналізуємо вірш ТеренаВіктора «Як-то гарно, любідіти»
За системою «Багаторівневі запитання», створеної на основі оновленої версії таксономії Блума, проаналізуємо твір Анатолія Костецького «Кому, що сниться».
У дитинстві кожна людина — поет. Але Сухомлинський слушно зауважував, що було б наївним думати, ніби поетичне натхнення приходить як чудесний дар. Душу пробуджує почуття прекрасного. Якщо це почуття не виховувати, учень залишиться байдужим до краси природи і слова. Поетична творчість — найвищий ступінь мовної культури, яка виражає сутність людської культури. Педагог переконував, що поетична творчість доступна кожному і не є привілеєм особливо обдарованих, що вона — таке саме закономірне явище, як малювання, адже малюють усі, через це проходить кожна дитина. «Та поетична творчість стає звичайним явищем у духовному житті дітей лише тоді, коли вихователь відкриває перед дітьми красу навколишнього світу й красу слова. Як любов до музики не можна виховати без музики, так і любов до поетичної творчості не можна виховати без творчості». [6]
Список використаних джерел: