Матеріал до уроку "Жива вода Землі"

Про матеріал

Краєзнавчий матеріал, який можна використати при вивченні тем "Гідросфера" у 6 класі, "Води суходолу Євразії" у 7 класі, "Внутрішні води України" у 8 класі, а також при проведенні позаурочних занять.

Перегляд файлу

 

 

 

Жива вода Землі

PA280343(Журавичинські джерела)

 

 

 

 

 

 


Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………

4

  1. Природний рекреаційний потенціал території………………………….

6

  1. Історія забутої здравниці………………………………………………….

9

  1. Біль волинської землі……………………………………………………...

12

Висновки………………………………………………………………………….

14

Список використаної літератури………………………………………………..

16

Додатки……………………………………………………………………………

17

 


Вступ

Джерело – природний вихід підземних вод на земну поверхню. Джерела виникають у місцях, де земна поверхня перетинає водоносний горизонт. Джерела різняться між собою температурою, хімічним та газовим складом, типом живлення тощо. Джерела, води яких містять понад 1г розчинної солі на 1л води, а також розчинені гази або будь-які рідкісні елементи, називаються мінеральними. Саме вода мінеральних джерел може лікувати або попереджати багато хвороб, якщо її правильно використовувати.

На Україні мінеральні джерела поширені майже по всій території, особливо в Закарпатті, Передкарпатті, на Донбасі, Лівобережжі, в Криму. Є джерела і на волинській землі. І, мабуть, одними із найцінніших є джерела, що б’ють поблизу села Журавичі Ківерцівського району (Додаток 1).

Журавичівські джерела − витоки невеличкої річки Рудки, правої притоки Стиру, яка бере початок за Клубочином у Цуманських лісах. Лежать вони між тростянецьким і городищенським пагорбами, де проходять водорозділи таких же малих річок  − Конопельки і Кормина. Тихо й непомітно несе Рудка свої води до Колок, де потрапляє в обійми бурхливого Стиру.  Хоч і невеличка річка, та ніколи не пересихає, а під час весняних повеней загрожує навіть затопленням селища.

А земля ця і справді виявилась благодатною. Здається, сама природа створила її, щоб захищати людей від біди і немочі. Забили лікувальними джерелами підземні води, що сотні мільйонів років тому зберігались в глибоких надрах, вбираючи в себе силу та енергію землі, щоб потім віддати її людям.

В нашій країні тисячі людей потребують лікування й оздоровлення. Українці три десятиліття тому пережили лихо Чорнобиля. З року в рік лікарі фіксують ріст числа інфарктів та інсультів (за статистикою понад 69% людей в Україні помирає сам від цих хвороб), а про здоров’я дітей боляче й говорити. Тепер українці «рахують» постраждалих від АТО, які потребують реабілітації. Журавичівські джерела можуть допомогти багатьом людям.

Отож, метою даної роботи є дослідження джерел поблизу села Журавичі, їх лікувальних властивостей. Також ми хочемо звернути увагу громадськості на використання джерельної води та відновлення санаторію. Адже, унікальний санаторій-профілакторій, що базувався на джерелах і мав світову славу, спустошений.

Під час вивчення даної теми було здійснено поїздку в село Журавичі до знаменитих і забутих джерел, відбулися зустрічі із жителями даного села, опрацьовано тематичну літературу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Природний рекреаційний потенціал території

Село Журавичі розташоване на лінії глибинного геологічного розлому (Додаток 2). За даними сучасних досліджень, такі зони найбільш збагачені солями, газами та різного роду корисними копалинами. Фізичні процеси, що відбувались в товщах земних порід протягом геологічного розвитку, обумовили концентрацію підземних мінеральних вод та їх вихід на поверхню в урочищі Журавичі.

− Наша вода унікальна, − з гордістю розповідає нам Максимчук Надія Семенівна, жителька села Журавичі. − Вона допомагає і при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, і при захворюваннях опорно-рухового апарату (у поєднанні з грязями). Наберіть її собі обов’язково! Будете полоскати горло, якщо виникатимуть проблеми. Тільки вона дуже солона, розбавляйте її.

Згідно з результатами досліджень, що проводились спеціалістами Одеського науково-дослідного інституту курортології, вода Журавичівського родовища відноситься до хлоридно-натрієвих з середньою мінералізацією (12-14 г/л), та сірководневих з домішками родону і брому. Таке поєднання фізико-хімічних особливостей робить мінеральну воду Журавичів унікальною, здатною боротись з багатьма недугами, лікувати хвороби опорно-рухового апарату, радикуліти, неврити, ревматизм, серцево-судинні захворювання і гіпертонію, шлункові, урологічні і гінекологічні захворювання. Говорять, що цілюща джерельна вода, якщо нею промити очі, навіть покращує зір.

Гідрогеологічні та бальнеологічні дослідження Журавичівського родовища показали, що запаси мінеральних вод досить великі, а добовий дебіт самих джерел достатній для створення санаторно-курортного закладу.

Такий заклад і був збудований у цій місцевості. Проте вже близько 17 років санаторій-профілакторій «Журавичі» стоїть пусткою.

Про лікувальні властивості цих джерел здавна передаються народні перекази. «...Колись умився у ньому сліпий чоловік і раптом прозрів. Тому це джерело оголосили святим, чудодійним. Навіть поблизу поставили капличку»

Ми не виключаємо, що саме в тих лісах народжувалися дивовижні сюжети про цілющу і мертву воду, які полинули у світ духовного буття нашого народу. Найдивовижніше те, що легенду про прозріння сліпого чоловіка утверджувала наука.

Ще в 1933 році у Варшаві в «Наукових засіданнях державного геологічного інституту» повідомлялося про результати дослідження радіоактивності джерел у Журавичах. Учені дійшли висновку, що радіоактивність приносить не вода, а газ, тобто вугільний ангідрит, який добувався з глибини. На думку дослідників, наявність радону в поліських джерелах пояснюється заляганням на Волині українського кристалічного щита, який започатковується біля річки Горинь і тягнеться на південний схід до Азовського моря.

Інженер С.Грябанка опублікував «Звіт про дослідження радіоактивності джерельних вод на Волині, виконаних в 1935-1936 році». Висновок вченого вражав: серед усіх джерел Карпат і тодішньої Польщі волинські джерела по радіоактивності заслуговують найпильнішої уваги.

У виписці з висновку Одеського науково-дослідного інституту курортології по комплексному дослідженню води з свердловин в селі Журавичі вказано, що аналогом цієї води є вода свердловини №1 в місті Мінську, яка застосовується для лікування в обласній лікарні, і свердловин на курорті Слов’янськ Донецької області. Вода придатна для питтєвого лікування при хронічному гастриті з недостатньою секреторною функцією шлунка і хронічних колітах.

За даними Державного управління екології та природних ресурсів у Волинській області, вода Журавичівського родовища – хлоридно-натрієва, з підвищеною мінералізацією і вмістом брому, йоду та радону.

Про цілющі властивості води розповів нам і  колишній лікар санаторію «Журавка» Віталій Іванович Бугайчук:

− Радонова вода – аналог води, яка є у бальнеологічному курорті Хмільнику, що на Вінниччині, лікує ревматизм, поліартрит, ревматоїдні артрити, остеохондроз, захворювання хребта − те, чим страждає чимало волинян. На території закладу є декілька свердловин, вода деяких з них може використовуватися як мінеральна для внутрішнього вживання, при гастроентерологічній патології, під час зниження кислотності, гіпоацидних гастритах, порушенні перистальтики кишечнику тощо. Також вода використовується при деяких захворюваннях шкіри, наприклад, псоріазі та нейродерміті. Маючи хороші антисептичні властивості, вона має ефект при певних захворюваннях горла − ангіні, фарингіті тощо.

Лікувальні можливості води поєднували з цілющими властивостями торф’яної грязі. Її застосовували під час захворювань опорно-рухового апарату: грязь нагрівали до температури 40-45ºС та прикладали до хворої ділянки за призначенням лікаря – або локально, або ж робили обгортання. В показаннях – захворювання хребта, ревматизм, поліартрит і тому подібне.

Голова сільської ради с. Журавичі Гончар Алла Анатоліївна  переконана, що поєднання унікальних факторів надають «забутому» санаторію перевагу над іншими здравницями України, адже лише тут є власне родовище мінеральних вод, збагачених радоном у поєднанні з власним родовищем торфової грязі.

До слова, Журавичі внесені в офіційний реєстр курортів України ще за часів СРСР.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Історія забутої здравниці

Вперше лікувальні можливості місцевості застосував польський пан, який мав маєток в Журавичах. Раніше жовніри, які стояли на постої, розповіли йому, що у коней, які пасуться на торфовищі, припиняють боліти хворі ноги, коні починають краще бігати. Відтак, солдати почали використовувати цю грязь. Таким чином, емпіричним шляхом встановили, що грязь лікує захворювання опорно-рухового апарату.

Окрім цього, в 1930-их роках на Волині Варшавська геолого-розвідувальна експедиція проводила дослідження, метою якого було встановлення радіоактивності мінеральних вод, які витікали з декотрих джерел. На основі дослідження вони зробили висновок про те, що лікувальні мінеральні води в Журавичах збагачені радоном (лікувальним газом).

Пан, маючи доступ до цієї інформації, заснував лікувальний заклад. Тут діяла лікарня, де місцева знать лікувалась водою і грязями. Працював навіть бювет – солярій, де після водних процедур можна було прийняти сонячні ванни. Це була дуже модна методика лікування і слава про журавичівські води і грязі поширилася далеко.

І коли підприємливий росіянин Кириленко викупив кілька гектарів землі, збудувавши тут елітний санаторій зі скляним куполом, то через деякий час слава про чудодійну воду облетіла не тільки Західну Європу, а дійшла, навіть, аж до Америки.

Тут був одноповерховий будинок, де розташовувалось 48 кімнат на 4 ліжка кожна. Другий будинок був одноповерховий в ньому було 10 кімнат, кухня. Ще одне приміщення стояло над самою криничкою. Там були  лікувальні ванни. Бажаючих лікуватися було багато, а тому місць не вистачало. Дехто жив в селі. Квартири замовляли ще взимку. Були такі, що ходили на милицях, або їздили на возиках, а через 2-3 місяці почували себе добре.

Оскільки Михайло Кириленко був колишнім офіцером царської армії, він мав зв’язки з військовими, до нього приїздили переважно колишні військовослужбовці з усієї Європи. У них однією з постійних проблем був опорно-руховий апарат – через поранення, перебування на холоді та під дощем, виснажливі переходи, вони побачили ефективні лікувальні властивості волинського курорту. Ба більше, перед початком війни планували пустити літак з Варшави – поблизу Журавич хотіли побудувати аеродром, для того, щоб панство зі столиці прилітало на лікування. Однак втілити амбіційну ідею в життя не довелося − розпочалася Друга світова війна.

Про те, що в Журавичах в довоєнний час був санаторій, свідчить і лист відомого письменника О.Гаврилюка до його сестри від 8 травня 1940 року: «Дорога, з задоволенням пишу тобі, що довелося нарешті влаштувати батька й матір, і то влаштували, на мою думку, дуже добре. А саме: поставили ми батька завідуючим господарством одного санаторію на Волині…»

В архівних документах за 1952 рік є відомості про те, що «… в селі є потужне радіоактивне вододжерело, на базі якого з 1928 по 1939 рік функціонував бальнеологічний санаторій, який під час війни був знищений». Санаторій цей був відомий не тільки у Європі, але і в Америці. В ньому лікували хвороби зору й опорно-рухового апарата, серцево-судинну, дихальну, травну системи і атеросклероз , а ефект, як писали тодішні польські газети, був пречудовим. Люди поверталися додому здоровими. Крім води, в лікувальному процесі використовували і торф’яні грязі.

Про подальшу долю санаторію, який до 1939 р. здобув славу світової здравниці, журавичани згадують з сумом: під час Другої світової війни його зруйнували фашисти, в повоєнні роки на цій території була збудована колгоспна свиноферма.

Після війни санаторій не працював, але в 1970-их роках його відновив колишній начальник об’єднання «Волиньліс» Дмитро Телішевський, заслужений лісівник України, кандидат сільськогосподарських наук. Він хворів на ревматизм,  і у той час на запрошення чехословацьких лісників зміг поїхати на лікування у міжнародний ревматологічний санаторій у П’єщане, що в Словаччині. Хотілося вивчити структуру цього лікувального центру, ознайомитись з його роботою, щоб застосувати побачене вдома. Оскільки Волинь в ті часи була на доброму рахунку у Києві та в Москві, згоду на створення відомчого санаторію-профілакторію дали на найвищому рівні. Щоправда, він  називався профілакторієм працівників лісового господарства. Відтоді у ньому пролікувалося декілька тисяч осіб, хоча його потужності були доволі скромними – приблизно 50 ліжкомісць.

Ревматизм Д. Телішевський вилікував, а от використати європейський досвід у нашому профілакторії не вдалося, бо на початку 1986 року його відправили на пенсію. Через деякий час силами волинських лісівників та профспілок санаторій ненадовго відновив свою роботу: спочатку грязелікувальний корпус, пізніше — спальний. Офіційне відкриття санаторію Колківського держлісгоспу обласного управління лісового господарства в Журавичах відбулося у 1987 році. З 1987-ого по 1995 рік тут було оздоровлено понад дві тисячі працівників лісового господарства і об’єднання “Волиньдерев”, яке теж брало дольову участь у спорудженні санаторію. Решту путівок розповсюджували серед усіх бажаючих. А путівки були доступними за ціною, і користувалися попитом.

У 1998 р. через важку економічну ситуацію здравниця перестала функціонувати. Не можуть відновити її й донині, незважаючи на різноманітні пропозиції як із боку інвесторів, так і з боку влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Біль волинської землі

Вже близько 18 років санаторій-профілакторій «Журавичі», що на Ківерцівщині, стоїть пусткою (Додаток 4). Цілющі грязі та вода не приносять нікому користі, бо за відновлення здравниці ніяк не можуть узятись. Фактичний власник − Державне агентство лісових ресурсів України − не хоче розпрощатись із об’єктом і передати його області, а сам в цьому напрямку нічого не робить. Ніяк не прийдуть сюди й інвестори, хоча обласне керівництво та власники санаторію кажуть, що охочих чимало.

Зараз на місці колишнього санаторію – пустка, приміщення стоять порожніми. «Болота тут не пересихали, − діляться спогадами місцеві старожили, − на дорозі дерев’яні жерди клали, щоб проїхати. А он, де коні пасуться, не прохідна трясовина вгиналась. Багато змінилось на нашому віку. Колись на болотах журавлини повно росло, журавлі дуже смакували нею. Тепер, після осушення ягода звелася. Все осушили кругом. Воно й ніби не погано…Тільки журавлів не стало…» Впливає осушення боліт і на зниження цілющих властивостей торфу який використовується для грязелікування. Та й грязей з закриттям санаторію вже ніхто не добуває. Так що проблеми ці потрібно вирішувати, а інакше чудодійна «Журавка», як лагідно називають тут мінеральну воду, залишиться лише у легендах, як і ті журавлі…

«Екскурсію» закладом провела нам Вікторія Бугайчук, сім’я якої проживає на території санаторію. Дівчинка показала, де спальний і лікувальний корпуси, їдальня, адмінбудинок, складські приміщення, електропідстанція (Додаток 7,8). Крім цього, є й свердловина з водою (Додаток 9), а трохи далі − родовище торф’яних грязей (Додаток 10). Але нині усе це у вкрай занедбаному стані. Дістатися ближче до корпусів не легко: стежки заросли височенною травою. Дахи прогнили, у деяких вікнах давно вибиті шибки, двері забиті дошками. Без особливих складнощів можна пробратись усередину лікувального корпусу. А там узагалі жах: штукатурка облетіла, підлога прогнила, стеля всіяна дірками, стіни − тріщинами, керамічної плитки давно вже не вистачає у багатьох місцях. Особливо страхітливо виглядають кімнати, де колись, найімовірніше, проводили водні процедури. Не в кращому стані й джерело з цілющою водою.

Вже два роки, як вода не може «пробитися» до занедбаної кринички. Жителі змайстрували кран на околицях забутого санаторію для того, щоб всі охочі могли набрати лікувальної води.

З іржавої труби безперервно тече тоненька цівочка води. На смак вона досить солона. Сторож, який охороняє будівлі недіючого санаторію, каже, що влітку до калюжі з цілющою водою злітаються бджоли з усієї округи, всяка живність сюди тягнеться, корів від рівчака не відігнати. Виходить, відчуває все живе помічну дію журавичівських природних ліків. Чому ж людям таке лікування стало недоступним? Зарослі травою доріжки, потьмянілі дерев’яні альтанки, порожні корпуси. Зовні нічого тут не розграбовано, не знищено, однак, скільки може простояти дім пусткою?

Те, що санаторієм неодноразово цікавились інвестори, підтвердила і голова сільради. Каже, що приїздив дивитися на місцину і гендиректор «Укрторфу». Більше того, здравницею цікавився навіть нащадок працівника колишнього журавичівського курорту, що діяв тут ще за Польщі.

В умовах неоголошеної війни в Україні та великої кількості постраждалих військовослужбовців, які потребують реабілітації, питання якнайшвидшого відновлення роботи санаторію набуває особливої актуальності.

У 2002 році, коли йшлося про суму, необхідну для відновлення оздоровниці, називали цифру — 850 тисяч гривень, тепер мова йде про п’ять мільйонів, а в умовах сьогоднішньої економічної ситуації, і значно більшої суми.

Потрібно зазначити, що Журавичі – наша спільна проблема. А тому, щоб її вирішити, необхідна згуртованість урядовців, народних депутатів, державних діячів і громадських організацій, підприємців і просто людей, небайдужих до майбутнього своїх дітей, своєї землі, і тоді легенди про живу воду Журавичів стануть дійсністю.

 

Висновки

Про Журавичі незабаром може заговорити вся Європа. Сюди, за півсотні кілометрів від Луцька, їхатимуть тисячі тих, хто ще не втратив надії на одужання. Їхатимуть за умови, якщо вдасться відновити санаторій. Він працював, правда, трохи більш як десятиліття, і «помер» на рубежі двадцятого і двадцять першого століть. А ще раніше, до цілющого Журавичівського джерела поспішало навіть панство із Варшави та Кракова. Адже така мінеральна вода є хіба у Карлових Варах у Чехії та у Грузії.

Кришталево-прозора, солонувата на смак, вона й досі тихо струмує, не «лякаючись» найлютіших морозів і людської байдужості. А якщо врахувати, що, крім цілющої води і лікувальних грязей, Журавичі – це ще й прекрасна зона відпочинку з чистим, здоровим повітрям соснового лісу, де можна насолоджуватись мальовничими пейзажами і дихати на повні груди, то переоцінити бальнеологічно-рекреаційний потенціал цієї території неможливо.

Дуже прикро, що унікальні природні можливості ми по-належному не використовуємо. Ці «дари» повинні зайняти своє місце в Природоохоронному фонді Волині як гідрогеологічна пам’ятка природи.

Та люди, як і раніше, приходять до джерел з бідонами, банками, пляшками, набирають воду і, як можуть, лікуються самостійно. А саме головне – вірять, що санаторій колись-таки знову запрацює.

Відродження санаторію – це не лише оздоровлення нації, а й вирішення багатьох соціальних питань: створення нових робочих місць, приплив спеціалістів, налагодження культурно-побутової сфери, розвиток такого потрібного сьогодні і перспективного напряму як «зелений туризм».

Наша подорож завершувалась, і ми збирались повертатись додому. Залишалось набрати «мінералки», адже навмисне для цього везли з собою величезну пляшку. Безперервною цівкою струменіла вода, тікаючи в нікуди. Вона мала б зцілити сотні тисяч тих, над ким занесла дамоклів меч смерті. Мовчазно волали будівлі, де ще збереглися таблички про кабінети їхніх власників. Попри все, руїна тут ще не запанувала. Однак за специфічних українських реалів тенденції невмолимо фатальні. Вода поступово наповнювала посудину, а очі мимоволі затримували погляд на кришталево прозорому струмені. І на якусь хвилю здалося, що це не вода, а солонувато-гіркі сльози стікають по обличчю Землі, яка тихим джерельним дзюрчанням промовляла до нас: «Люди! Я даю вам живу воду! Беріть, користуйтесь, зцілюйтесь». Та люди не чують… Не беруть…. Не можуть! А може, не хочуть? І стікають цілющі соки Землі в нікуди…

 


Список використаної літератури

  1. Атлас Волинської області. – М.: ГУГК, 1991.
  2. Вербич В. Село, що стане притягальним центром для Європи // Сім’я і дім. – 2007. − 21 березня.
  3. Знайомтесь – Волинь // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2000. − №20.
  4. Калуш С.М., Сушик Л.Б., Пушкар Н.С., Кость В.М., Синя Н.М., Маркова Р.А., Шинкарук І.В., Юрчук О.М. Волинська область: населення, господарство, охорона довкілля. – Луцьк, 2008.
  5. Лазарук В. На поліських джерелах. Чи буде в Журавичах санаторій? // Радянська Волинь. − 1982. − 6 лютого.
  6. Природно-заповідний фонд Волинської області. – Луцьк: Ініціал, 1999.
  7. Телішевський Д. Хто відродить санаторій в Журавичах? // Волинь. − 2005. −  18 червня.
  8. Унікальний курорт на Волині хочуть відновити // Волинські новини. – 2014. − 25 грудня.
  9. Юшковець П. Санаторій у Журавичах // Радянська Волинь. − 1989. – 18 березня.


 

 

Додатки

 

Додаток 1. Карта автомобільних доріг Волинської області

 

http://ukrmap.su/program2010/g8/g8_11_files/image005.gif

Додаток 2. Тектонічна карта України

C:\Users\Kolya\Downloads\(2).jpg

Додаток 3. В’їзд в село Журавичі

C:\Users\Kolya\Downloads\(5).jpg

Додаток 4. Корпус санаторію

C:\Users\Kolya\Downloads\(1).jpg

C:\Users\Kolya\Downloads\(4).jpg

Додаток 5. Про цілющу воду розповідають місцеві жителі

 

C:\Users\Kolya\Downloads\(7).jpg

Додаток 6. Головний корпус санаторію «Журавичі»

C:\Users\Kolya\Downloads\(8).jpg

Додаток 7. Спальний корпус «Журавки»

C:\Users\Kolya\Downloads\(9).jpg

Додаток 8. Лікувальний корпус санаторію «Журавичі»

C:\Users\Kolya\Downloads\(20).jpg

Додаток 9. Свердловина цілющої води

C:\Users\Kolya\Downloads\(29).jpg

Додаток 10. Лікувальні торфові грязі

1

 

docx
Додано
4 липня 2018
Переглядів
267
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку