Матеріал з досвіду роботи "Використання інтерактивних методів навчання для формування мовної компетентності учнів."

Використання інтерактивних методів навчання

для формування мовної компетентності учнів.

«Повноцінними є тільки ті знання,

які дитина здобула власною активністю».

Йоганн Песталоцці

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується відходом від стандартизації педагогічного процесу, пошуками нового в теорії  та практиці навчання і виховання.

Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст., «Головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості».

Я думаю, що необхідно перебудувати навчально-виховний процес так, щоб у ньому багато часу займало не пасивне сприйняття навчальної інформації в умовах «словесної сидячої педагогіки», а активна, самостійна, зокрема науково-пошукова, діяльність учнів.

Як не намагаєшся, як чудово й артистично не розповідаєш нову тему, а в пам’яті учня залишається лише 20% від почутого. Тому виходить, що найефективніші методичні прийоми уроку ті, які спонукають до активної діяльності.

Працюючи з дітьми, прагнучи викликати «спрагу» до знань, а головне – стійкого інтересу до англійської мови, я випробувала багато нестандартних форм та методів навчання.

Володіння іноземною мовою поглиблює знання рідної мови, розширює світогляд людини, сприяє розвитку особистості, здатної використовувати іноземну мову як засіб спілкування. Тому я поставила своєю метою пошук і використання ефективних інноваційних методів навчання для розвитку навичок усного мовлення. Моє педагогічне кредо «Шанс обирає підготовлений розум», оскільки вважаю, що успіх, який здається усмішкою фортуни, є результатом кропіткої, виснажливої праці.

Останнім часом вивчення іноземної мови стало більш практично спрямованим завдяки впровадженню комунікативного підходу, який передбачає ситуативність навчання. Ситуативність здатна відтворити життєву реальність і навчати учнів спілкування в умовах, наближених до умов реального життя. А це, у свою чергу, збуджує інтерес до вивчення іноземної мови.

На мою думку, засобами розвитку сучасної молодої людини є впровадження комунікативного підходу, застосування інтерактивних технологій навчання, створення на уроках сприятливої атмосфери для його творчого зростання. Орієнтація навчання на особистість, навчання самоаналізу й самоконтролю та засвоєння учнями життєвого досвіду поколінь. Поєднання всіх цих складових сприяє вихованню людини, здатної до саморозвитку, яка вміє робити вибір, об‘єднуватися з іншими для досягнення мети, бути членом команди й мати активну громадянську позицію.

Учні по-різному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та застосовують знання. Тому навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від педагога різноманітних підходів у навчанні. Якщо підсумувати все, що було сказано раніше, то нескладно зробити висновок – сучасне навчання вимагає якомога більшої та активної участі учнів у навчальному процесі. З цієї точки зору я використовую якомога більше інтерактивних вправ та ігор. Застосування інтерактивних технологій зазвичай викликає в учнів великий інтерес і надовго запам’ятовується разом із тим навчальним матеріалом, який був задіяний у завданні.

Слово «інтерактив» англійського походження, означає «взаємодія». Отже, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Будь-який урок можна проводити в інтерактиві, лише треба закласти в нього основу діалогу.

Інтерактивне навчання будується на лініях: «учень – учень», «учень – група учнів», «учень – аудиторія», «група учнів – аудиторія», «учень – комп’ютер».

Інтерактивне навчання здійснюється завдяки досвіду: переживання учасниками конкретної ситуації, осмислення отриманого досвіду, узагальнення, застосування на практиці.

Особливості інтерактивного навчання полягають у примусовій активізації пізнавальної діяльності; самостійному пошуку вирішення проблеми; зміні ролі викладача на роль організатора, консультанта; виключенні монологічного викладення матеріалу; характері діалогу.

Методики та форми інтерактивного навчання бувають: ситуативні – розгляд реальної чи вигаданої ситуації; дискусійні – обговорення тієї чи іншої проблеми, обмін ідеями та думками; рефлексивні – самоаналіз, осмислення та оцінка власних дій та дій групи; пошукові – отримання певної інформації з різних джерел, модель наукового дослідження; асоціативні – опора на асоціативне мислення; аналітичні – критичне мислення – дедукція – від часткового до загального та індукція – від загального до часткового; репродуктивні – відтворення готових відомостей; ігрові – моделювання реальних та вигаданих ситуацій; проектні – не накопичення знань, головна мета, а оволодіння способами діяльності.

Вважаю, що всі види мовленнєвої діяльності підпорядковані одній меті – навчити учнів спілкування іноземною мовою, отже, вони існують не окремо один від одного, а у взаємозв‘язку. Будучи відносно самостійним видом мовленнєвої діяльності, говоріння потребує обов‘язкового навчання спілкування на теми, які є невід‘ємною частиною повсякденного життя людей і з прицілом на спілкування. Формальні аспекти мови – граматику, лексику, фонетику – я подаю в комунікативних контекстах для того, щоб в учнів формувалося безпосереднє розуміння того, як ці форми вживаються у мовленні. Навчальна діяльність, у свою чергу, повинна імітувати або створювати реалістичні ситуації. У вступі до книги для вчителя “Hotline” наводиться цитата одного вчителя з Іспанії, який знаходив успішні шляхи у процесі вивчення мови: «Учні не ставляться до англійської як до нудного обов‘язку, вона для них – засіб спілкування і розваги. Вони можуть експериментувати з мовою як із чимось реальним, а не таким, що з‘являється тільки в книжках».

Оскільки навчити спілкуванню неможливо не спілкуючись, я шукаю форми роботи, які дозволяють максимально скоротити  тривалість мовлення педагога і збільшити тривалість мовлення учня. Заохочую учнів ставити запитання англійською мовою. Це допомагає їм усвідомити, що мова, яку вони вивчають, є реальним засобом спілкування. Отже, на кожному уроці намагаюся створювати ситуації, які входять до сфери їх інтересів і трапляються в повсякденному житті.

Працюючи за інтерактивними методиками, учні на моїх уроках можуть почуватися першовідкривачами, дослідниками; навчитись працювати в групі, критично мислити, аргументовано висловлювати власну думку, приймати рішення, розв’язувати проблемні ситуації, здобувати елементарні навички.

Інтерактивні форми роботи сприяють досягненню учнями належного рівня знань.

Спілкування на уроці іноземної мови здійснюється на основі значимої для учнів інформації. Одним з найважливіших способів підвищення його ефективності є посилення його комунікативної і пізнавальної спрямованості. Дуже важливим фактором у цьому є мобілізуючий початок уроку – мовна зарядка.

На своїх уроках застосовую різноманітні види мовної зарядки. Наприклад, фразу-стимул. Учні, використовуючи фрази згоди чи незгоди, висловлюють свою точку зору.

Для мовної зарядки я використовую дидактичну гру «Інтерв‘ю». Учні діляться на три групи, й один з учнів проводить опитування у своїй групі. Після проведення опитування учні підсумовують результати. Виконання цього завдання дозволяє говорити більш як одному учню одночасно, таким чином, збільшується тривалість мовлення учня.

Для мовної зарядки я часто використовую дидактичну гру-змагання «Брейн-ринг». Учні об‘єднані в групи, я зачитую визначені слова і, коли діти знають правильну відповідь, дзвонять у дзвінок і відповідають. Я націлюю учнів давати повну відповідь, а не одне слово. Інколи під час проведення такої гри учні самі пишуть завдання.

Для розвитку ініціативної мови використовуються події, що відбуваються в країні, житті училища або групи.

У системі розвитку комунікативної компетенції вчителю необхідно відпрацьовувати ситуативно-мовленнєву стереотипію діалогічного контакту. Володіння чітким набором фраз рівня словосполучення-речення-необхідна умова, яка забезпечує плавне протікання діалогу, особливо його початку. Наявність готових фраз значно полегшує комунікацію, дає можливість її учасникам приділити більшу увагу побудові нових за формою висловлювань.

Для формування в учнів асоціації репліка-стимул – репліка-реакція пропоную гру «Знайди партнера». Одній групі учнів дається перша фраза мікро діалогу, а другій – його продовження. Завдання учнів – знайти свого партнера й обмінятися репліками. Для цього завдання підбираю ситуації, які часто трапляються в повсякденному спілкуванні.

Оскільки спілкування – це, по суті, взаємодія ролей, завдання педагога полягає в тому, щоб навчити учнів усвідомлювати свою роль, уміло імпровізувати. Одним із завдань, яке розвиває логічне мислення учнів, є постановка реплік діалогу в правильному порядку. Як правило, ситуація в діалозі є життєвою, і учні можуть передбачити його хід. Поставивши репліки в правильному порядку, учні драматизують діалог. Цінність поданого завдання полягає в тому, що те, що доводиться здобувати своєю працею, запам‘ятовується краще. З мого досвіду, подібні вправи допомагають учням засвоїти розмовні кліше, які потім створюють базу для продуктивного висловлювання.

Попередні приклади завдань були легші, тому що не вимагали від учнів творчого виконання завдань. Складнішими завданнями є заповнення інформаційних пропусків. Цей прийом також можна назвати комунікативним пропуском. Він реалізується через завдання, що, як правило, виконуються в парах. Я також використовую такий вид роботи, адже в реальному житті люди зазвичай обмінюються інформацією. У картках, які я давала учням, в одного була картинка, яка допомагала йому відповідати на запитання партнера, а другому учневі слід було скласти запитання, використовуючи підказки на картці.

Перед початком роботи в парах я даю чіткі інструкції, щоб учні розуміли, що вони мають робити. Сильніші учні залучаються до демонстрації прикладу, а під час виконання завдання підходжу до кожної пари, допомагаю, підбадьорюю і звертаю увагу учнів на помилки. Я не даю надто довгих завдань, щоб діти не втрачали інтересу. Парна і групова робота на уроці дозволяє мені забезпечувати продуктивний баланс між тривалістю мовлення педагога та учня.

Також я використовую рольову гру як один із шляхів підвищення ефективності навчання англійської мови.

Основна мета використання рольових ігор на уроці є навчання вміння спілкуватися. Ігрові прийоми значно полегшують засвоєння складних граматичних конструкцій, розширюють словниковий запас, допомагають створити наближені до життя ситуації і дають можливість дітям оволодіти необхідними комунікативними навичками й адаптуватися до реалій і потреб навколишнього середовища. Гра мобілізує резервні можливості особистості та знімає психологічні бар‘єри: під час виконання ігрових завдань невпевнені в собі діти інколи забувають, що вони є на уроці. Пропоновані ролі, ігрові ситуації мають бути близькими учням. Учні прагнуть бути дорослішими, воліють виконувати ролі відомих особистостей, журналістів, психологів… На мою думку, виконання таких ролей готуватиме учнів до участі в спілкуванні у майбутньому. Крім того, у рольовій грі засвоюються норми поведінки. Гра вчить, змінює, виховує, або, як говорив Л.С.Виготський, веде за собою розвиток. Головним елементом рольової гри є ігрова роль: не важливо, яка саме, важливо, щоб вона допомагала відтворювати різноманітні людські стосунки, що існують у житті. І тільки якщо покласти в основу гри стосунки між людьми, вона стане змістовною і корисною.

Я використовую ігри на різних етапах уроку (під час мовної зарядки, на етапі вивчення нового граматичного та лексичного матеріалу, закріплення, узагальнення знання, умінь і навичок), оскільки гра сприяє становленню невимушеної уваги й пам‘яті, розвитку мови, умінь спілкування та інтелектуальному зростанню.

Інтерес до спілкування тим більший, чим більше учні проводять досліджень, працюють колективно над розв‘язанням проблемних завдань. Наприклад, вивчаючи тему «Спорт», я поставила перед учнями проблемне запитання: великий спорт – це добре чи погано. З допомогою інтерактивної технології «Мозковий штурм» діти визначили позитивні й негативні риси великого спорту. Відповідно до їх точки зору діти об‘єднались у групи. Далі кожна група намагалася переконати, що саме їх точка зору правильна, і таким чином виникла дискусія. Перед проведенням дискусії завжди нагадую правила її ведення. Спілкуючись, нам часто доводиться переконувати свого співрозмовника, отже, така ігрова ситуація буде забезпечувати корисний досвід у реальному житті.

Застосування проектної методики підвищує інтерес учнів до вивчення іноземних мов та дозволяє реалізувати творчі здібності особистості. Дуже часто трапляється, що якась тема може зацікавити учня і виконання проектної роботи може стати стимулом для його творчого зростання.

Мої учні виконують інформаційні та пошукові, дослідні, індивідуальні, групові та колективні проекти у формі інфографіки та скрайбінгу.

Сучасні програми з усіх навчальних предметів вимагають прояву ініціативи, уяви, співпраці й розвивають дослідницькі навички. Проектна робота реалізує на практиці основні принципи комунікативного підходу, а саме: оволодіння мовою у процесі спілкування.

Працюючи над розвитком мовлення учнів, я застосовую різноманітні опорні малюнки, схеми, алгоритми, мікротексти, пред‘явлені візуально або у вигляді звукозапису. Ці опори необхідні для розвитку у того, хто говорить, самостійності висловлювання. Важливо, щоб підказка дозволяла керувати висловлюванням, але поступово зникала б з розвитком уміння на останній його стадії. Вивчаючи тему, я прошу учнів скласти діалог за схемою. Використовуючи схему, переслідую дві мети: допомогти у висловлюванні й активізувати граматичний матеріал. Дуже часто учні самі беруть участь у створенні опор. В.Сухомлинський писав, що в більшості випадків оволодіння знаннями непосильно для учнів тому, що вони не вміють учитися. Специфіка навчання іноземної мови полягає в тому, що оволодівати мовою доводиться, не маючи мовного середовища і за обмеженої кількості годин. Я намагаюся залучати всіх учнів до спілкування, навчаючи їх працювати самостійно, а опори допомагають полегшити роботу учня.

Існує чимало методичних прийомів інтерактивного навчання, які я використовую. Та потрібно пам‘ятати, що проблемою є  підготовленість не лише учнів до цього виду роботи, а й самого викладача.

Корисні поради щодо стимуляції навчання

Потреби, мотиви, стимули – це «ягоди» з одного поля.

1. Спирайтеся на бажання дитини. Важливо не те, чого бажаємо ми самі, а те, чого хоче учень. Він не винний у своїх бажаннях. Завдання педагога – змінити напрям його прагнень, якщо вони не збігаються з педагогічними цілями.
2. Використовуйте ідентифікацію. Примушуйте своїх учнів чогось палко забажати. Головне, щоб бажання виникли, а ви змогли б їх використати.
3. Враховуйте інтереси й нахили. Говоріть про те, що цікавить ваших учнів, точніше, з цього починайте. Намагайтесь обернути «побічні» інтереси дитини на свою користь. У важких випадках ідіть від яскравої форми до змісту, від емоції до логіки.
4. Використовуйте наміри. Пам’ятайте: намір виникає на основі потреби. Знаходьте можливість допомогти учням у здійсненні їх намірів.
5. Заохочуйте бажання досягти визнання. Багато дітей вчиться не тільки заради знань, а заради престижу. Не слід нехтувати цим бажанням.
6. Визначайте чесноти, схвалюйте успіхи, давайте дитині шанси. Пам’ятайте, що завжди краще хвалити, ніж критикувати. Авансуйте найменші позитивні зрушення. Безпрограшний стимул – «Я вірю, що ти зможеш!».
7. Зробіть діяльність привабливою. Використовуйте зовнішньо привабливі й цікаві форми роботи, оформлення результатів, кінцевої оцінки діяльності.
8. Іноді просто говоріть «Треба». Але цьому заклику завжди надавайте особистісної спрямованості: « Це потрібно зробити! Ти ж вольова людина!».
9. Використовуйте ситуації. Різні життєві ситуації, що виникли випадково, потрібно помітити й миттєво використати як стимул.

Викладачеві, який починає переходити до інтерактивних методів, треба створити цілий план поступового впровадження інтерактивних технологій навчання. Використання інтерактивних технологій – це лише засіб для досягнення такої атмосфери в аудиторії, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню, та доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

У своїй педагогічній діяльності я намагаюся знайти найцікавіші, найдоступніші методи та прийоми організації роботи учнів, що сприяє глибшому, міцнішому засвоєнню матеріалу, а також викликає у дітей інтерес до англійської мови, бажання її вивчати.

Кожен  урок  -  це  новизна,  творчий  пошук,  співпраця  виколадача та учнів,  спілкування  іноземною  мовою,  що  і  лежить  в  основі  особистісно  орієнтованого  підходу.

Я вважаю, що педагог не повинен зупинятися на досягнутому, він завжди має бути у пошуку, дбати про те, щоб учні хотіли йти до нього на урок, бажали зустрічі з новим, прекрасним, невідомим, щоб кожен урок приносив їм радість, був для них маленьким святом.