Мові
У тебе доля нелегка ,
Та крізь роки і крізь століття
Ти мужньо хрест свій пронесла ,
Пережила усі страхіття.
Не шанували тебе ми ,
Невдячні діти, перекотиполе ,
Не раз вмивалась ти слізьми
Й проймалось серце щемким болем.
Прости нас й повернися у свій дім ,
У душу , в серце України.
Як смолоскип світи нам в нім ,
Аби не знали ми руїни.
Бо ми раби німі без слова.
Благаю , мово , повернися
І , як веселка тонкоброва ,
Над краєм рідним простягнися.