Матеріали для роботи асистента вчителя з дітьми, що часто хворіють

РОБОТА АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ З ДІТЬМИ, ЩО ЧАСТО ХВОРІЮТЬ

Останнім часом відзначається зростання дитячої захворюваності, і, як наслідок, виникає проблема розвитку соматично хворих дітей.

Діти, що часто хворіють - це термін, що позначає групу дітей і підлітків, яка виділяється при диспансерному спостереженні й характеризується більш високим, ніж у їх однолітків, рівнем захворюваності на ГРЗ (гострі распіраторні захворювання),  що виникають через  транзиторні корегуючі відхилення в захисних системах організму при відсутності стійких органічних порушень у них. Підвищена сприйнятливість до респіраторних інфекцій у часто хворіючих дітей не пов'язана зі стійкими вродженими і спадковими патологічними станами. Прийнято, що ЧХД (часто хворіючі діти) – феномен виключно віковий. Цю групу складають переважно діти дошкільного та молодшого шкільного віку, які хворіють на ГРЗ більше чотирьох разів на рік.

Л.С.Виготський увів поняття «соціальна ситуація розвитку». «Соціальна ситуація розвитку» не є просто середовищем, тобто тим, що знаходиться поза людиною у вигляді сукупності об'єктивних зовнішніх чинників розвитку, не є простою обстановкою розвитку, а являє собою особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку й зовнішніх умов, яке є типовим для кожного вікового етапу і обумовлює як психічний розвиток на цьому етапі, так і психологічні новоутворення, що виникають у цей період [1].

Соматичне захворювання якісно змінює всю соціальну ситуацію розвитку людини: рівень її психічних можливостей, веде до обмеження контактів з людьми, тобто воно змінює об'єктивне місце, яке людина посідає в житті, а також її «внутрішню позицію» щодо до себе самої й життя в цілому.

Психологічні особливості часто хворіючих  дітей  пов'язують їх зі стійким емоційним напруженням дитини і, в тому числі, зі складнощами в розвитку вольової поведінки. У психологічній літературі наводяться дані, що вказують на відмінності часто хворіючих дітей від їх здорових однолітків за низкою індивідуально-психологічних характеристик. Так, їм властиві виражена тривожність, боязливість, невпевненість у собі, швидка стомлюваність, залежність від думки оточуючих.

Погане самопочуття, обмеження рухів, важкий і тривалий час лікування призводять до розвитку емоційного неспокою, порушення сну, високої тривожності, невпевненості у собі,  депресивним і регресивним реакцій. Все це призводить до значного відставання в навчальній діяльності.

А. І. Захаров стверджує, що  у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку тривожність ще не є стійкою рисою характеру і що вона оборотна при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів, а також можна істотно знизити тривожність дитини, якщо педагоги та батьки, що виховують її, будуть дотримуватися потрібних рекомендацій.[2]

Учень, що часто хворіє, пропускає багато занять, потребує також підтримки, додаткового пояснення  та допомоги на уроках з боку дорослого. Такі діти зустрічаються переважно серед першачків, також учнів з інклюзивною формою навчання.

Оскільки асистент вчителя може надавати освітні послуги не тільки дітям з ООП, але й приділяти увагу іншим учням, пропонуємо декілька порад при роботі з дітьми, що часто хворіють.

На початкових етапах роботи з тривожним дитиною слід керуватися наступними правилами:

1. Включення дитини в будь-яку нову гру має відбуватися поетапно. Нехай він спочатку ознайомитися з правилами гри, подивиться, як в неї грають інші діти, і лише потім, коли сам захоче, стане її учасником.

2. Необхідно уникати змагальних моментів та ігор, в яких враховується швидкість виконання завдання, наприклад, таких як "Хто швидше?".

3. Якщо ви вводите нову гру, то для того щоб тривожна дитина не відчувала небезпеки від зустрічі з чимось невідомим, краще проводити її на матеріалі, вже знайомому йому (картинки, картки). Можна використовувати частину інструкції чи правил з гри, в яку дитина вже грала неодноразово.

4. Ігри з закритими очима рекомендується використовувати тільки після тривалої роботи з дитиною, коли він сам вирішить, що може виконати цю умову.

Ігри та вправи на подолання тривожності та виховання впевненості в собі

Мета: виховання впевненості в собі

Вправа «Дзеркало»

Мета: підвищення активності дитини, зниження тривожності
Вчитель і дитина стають один навпроти одного, і дитина починає повільно виконувати різноманітні рухи, а вчитель їх повторює. Потім вони міняються ролями. При цьому спочатку вчителю треба виконувати найпомітніші рухи, потім приєднувати дрібні жести, міміку.

Бесіда «Умів-умію-буду вміти»

Мета: навчання розпізнавати та оцінювати свої емоції та почуття

Дитина намагається згадати якомога більше своїх умінь, які були, які є, які будуть, не повторюючись. Об’єднуємо вміння. Обговорення добрих і поганих умінь.

Гра «Розшукай радість»

Мета: виховання впевненості в собі

Дитина називає всі речі, події, явища, які приносять їй радість: справи, які вдається робити добре; улюблені місця; улюблені мультфільми; казки

Малювання «Я люблю більш за все»

Мета: розвиток вміння передавати свій настрій, емоції

Малювання того, що більш за все любить дитина, потім обговорення малюнку.

Вправа « Позбавлення від тривог»

Мета: зняття тривоги, неспокою

Вчитель: розслабся і уяви, що ти сидиш на чудовій зеленій галявині в ясний сонячний день … Небо осяяне веселкою, і частка цього сяйва належить тобі… Воно яскравіше тисяч сонць … Його промені м’яко і ласкаво пригріває твою голову, проникають в тіло, розливаються по ньому, все воно наповнюється очищаючим цілющим світлом, в якому розчиняються твої засмучення і тривоги, всі негативні думки і почуття, страхи і припущення. Всі нездорові частинки залишають твоє тіло, перетворившись на темний дим, який швидко розсіює ніжний вітер. Ти позбавлений від тривог, ти очищений, тобі світло і радісно!

Вправа «Сонечко»

Мета: забезпечення почуття комфорту; формування такої риси, як доброта

Вчитель: зараз ми станемо сонечками і зігріємо один одного. Спробуй повторювати слова й жести за мною.

Я—маленьке сонечко. Я прокидаюся, я вмиваюся. Я розчісую свої промені й повільно піднімаюся. Я — маленьке сонечко. Люблю дивитися з неба на землю і посміхатися. Я — маленьке сонечко. В мене багато тепла й світла. Я дарую його всім: хмарин¬кам, полям, річкам, людям.

Бесіда «Про почуття, які відчуваємо ми самі та інші люди»

Мета: формування адекватної самооцінки

Бесіда з дитиною про почуття, емоції, які відчувають всі люди, про їх крихкість, важливість.

Гра "Гусениця"

Мета: гра вчить довірі. Майже завжди партнерів не видно, хоча й чути.

Успіх просування всіх залежить від уміння кожного скоординувати свої зусилля з діями інших учасників. "Хлопці, зараз ми з вами будемо однією великою гусеницею і будемо всі разом пересуватися по цій кімнаті. Побудуйте ланцюжком, руки покладіть на плечі попереду стоїть. Між животом одного граючого і спиною іншого затисніть повітряна куля або м'яч. Доторкатися руками до повітряної кулі (м'ячі) суворо забороняється! Перший в ланцюжку учасник тримає свою кулю на витягнутих руках. Таким чином, в єдиному ланцюгу, але без допомоги рук, ви повинні пройти по визначеним маршрутом ". Для спостерігачів: зверніть увагу, де розташовуються лідери, хто регулює рух "живий гусениці".

Гра "Чарівний стілець"

Мета: сприяти підвищенню самооцінки дитини, поліпшенню взаємин між дітьми.  У цю гру можна грати з групою дітей напротягом тривалого часу. Попередньо дорослий повинен дізнатися "Історію" імені кожної дитини - його походження, що воно означає. Крім цього треба виготовити корону і "Чарівний стілець" - він повинен бути обов'язково високим.

Дорослий проводить невелику вступну бесіду про походження імен, а потім каже, що буде розповідати про імена всіх дітей групи (група не повинна бути більше 5-6 чоловік), причому імена тривожних дітей краще називати в середині гри. Той, про чиє ім'я розповідають, стає королем. Впродовж усієї розповіді про його імені він сидить на троні в короні. В кінці гри можна запропонувати дітям придумати різні варіанти його імені (Ніжні, пестливі). Можна також по черзі розповісти щось хороше про королів.

Слід зазначити, що такі ігри можна проводити з усіма учнями класу на виховних годинах, ранкових зустрічах, у вільний від навчання час.

Одним з провідних напрямків, що використовуються у педагогічній практиці, вважається арт-терапія. Найбільш ефективними методами арт-терапії, які сприяють зниженню тривожності дітей молодшого шкільного віку є: ізотерапія, музикотерапія, казкотерапія, ігротерапія, пісочна терапія, драмтерапія і тілесна терапія. Використання цих методів допомагають учню позбавиться від тривоги, емоційно і особистісно пізнавати себе та інших людей; сприяє пізнанню навколишнього світу; допомагають реалізувати свої здібності, вміння активізуватися, розслаблятися; виражати свої емоції і почуття,покращити навчальну діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Виготський Л. С. До психології та педагогіки дитячої дефективності/ Лев Семенович Виготський // Хрестоматія з вікової та педагогічної психології. - М.,1980. - С.24-35.
2. Захаров А.І. Неврози у дітей та  підлітків. Л., 1988.