Тренінгове заняття для вчителів на тему: "Розуміння інклюзії - рівність прав"

Розуміння інклюзії - рівність прав

(Тренінгове заняття для вчителів)

Шановні колеги, сьогодні я запрошую вас стати учасниками тренінгового заняття «Розуміння інклюзії – рівність прав».

Мета нашої зустрічі - познайомити вас з особливостями інклюзивного навчання.

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачаує навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

1.  Вправа «Яблуко»

Іноді, ми сприймаємо яку-небудь групу, наприклад етнічну, як ціле і не замислюємося про те, що кожний її представник зовсім унікальний і неповторний. Наприклад, нам може здаватися, що «всі китайці на одне лице», що всі естонці повільні. Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина  - це неповторний світ». Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми - унікальний витвір. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними та неадекватними, красивими та некрасивими, розумними й не дуже.

Спробуймо проілюструвати унікальність всього існуючого на практиці. Навряд чи хто-небудь вважає, що кілограм картоплі наповнений індивідуальністю.

Візьміть кожний собі по яблуку. Роздивіться його якомога уважніше, з'ясуйте «особливі прикмети». Потім яблука змішуються. Кожний повинен знайти своє яблуко й описує його.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Що допомогло вам знайти саме своє яблуко?

- Який час вам знадобився?

- Що ви відчували в процесі пошуку і знахідки?

2. Вправа «Ярлики»

Учасникам роздаються ярлики в вигляді карток. На кожній картці написано одне з таких звернень:

- Агресивний – остерігайтеся мене, поступайтесь мені місцем;

- Дружній – прислухайтеся до мене;

- Затримка розвитку – спрощуйте і повторюйте все мені;

- Спотворене обличчя – уникайте зорового контакту зі мною;

- Обдарований – завжди погоджуйтеся зі мною;

- Поганий слух – говоріть голосно, жестикулюйте;

- Лідер – уважно слухайте мене;

- Заразний – тримайтеся від мене якомога далі.

- ДЦП – підтримуйте мене, допомагайте

Прикріпити картку на спину учасника так, щоб він не бачив, що написано на його картці. Учасники, які отримали картки, граються в групах по 4-5 осіб з конструктором та іграшками, всі інші намагаються поводитися згідно з зверненнями на картках стосовно «граючих» учасників (використовуючи жести, міміку, звернення). Учасники з картками повинні здогадатися, який у них ярлик.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Як ви здогадалися, який у вас ярлик? Що відчуваєте після гри, під час гри?

- Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

- Як часто ми зустрічаємося з ситуаціями навішування ярликів?

- Чи легко позбутися ярликів? Як це зробити?

3. Вправа «Приймаю – не приймаю».

Учасникам пропонуються твердження, з якими вони мають погодитися або не погодитися. Тренер роздає кожному учасникові по одній картці червоного та білого кольору. Тренер зачитує твердження. Учасник, який погоджується з даним твердженням, має підняти картку зеленого кольору. Якщо не погоджується – картку червоного кольору. Всі учасники піднімають картки разом. Після озвучення кожного твердження тренер пропонує учасникам обговорити їхні відповіді.

Приклад тверджень:

- Учні з обмеженими можливостями краще опановують навчальну програму в спеціальних класах, ніж у звичайних.

- Ровесники з типовим розвитком не приймуть дитину з особливими потребами, й вона опиниться в соціальній ізоляції.

- Дитина з особливими освітніми потребами має право навчатися у звичайному закладі освіти.

- Навчання в одному класі з дитиною з особливими освітніми потребами може негативно позначитися на емоційному розвитку дитини з типовим розвитком.

- Дитина з обмеженими можливостями повинна мати такі самі права й переваги, якими користуються в школі інші діти.

- Вчителі масової школи ставляться до дітей з особливими потребами інакше, ніж до інших дітей.

- Батьки учнів із типовим розвитком не хочуть, щоб діти з обмеженими можливостями були в одному класі з їхніми дітьми.

- Інклюзія допомагає краще підготувати до реального життя однокласників із типовим розвитком.

- В інклюзивному освітньому середовищі діти з типовим розвитком більше дізнаються про відмінності.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Чи легко вам було демонструвати й висловлювати своє ставлення до поданих тверджень?

- Чи почули ви думки або позиції, які вас здивували?

- Чи важливо з’ясовувати усі ці питання?

4. Вправа «Вчимося цінувати індивідуальність».

 Ми часто хочемо бути точно такими, як інші, і страждаємо, коли відчуваємо, що відрізняємося від інших. Іноді дійсно добре, коли ми як всі, але не менш важлива і наша індивідуальність. Її можна і потрібно цінувати! Якби ми вміли цінувати власну індивідуальність, нам було б легше приймати індивідуальність того, хто поруч.

Пропоную на аркуші паперу написати 3 ознаки, які відрізняють вас від всіх інших членів групи. Інформація повинна мати позитивний характер (зовнішній вигляд, вміння, чесноти, таланти, життєві принципи тощо).

Всі записи учасників збираються та зачитуються, а члени групи відгадують, хто може бути автором.

Запитання для обговорення в групі після завершення вправи:

- Чи легко вам було знайти три ознаки, які відрізняють вас від інших?

- Чи здатні ви приймати індивідуальність іншої людини?

- Які зробили висновки? Що хотіли би додати?

5. Рефлексія. Підсумки заняття.

 Чомусь ми часто забуваємо про зв'язок між почуттями та розумом, про терпіння один до одного, про вміння та необхідність достойно переживати не тільки радість, але і біль, горе, страждання, про те, що чужого болю не буває… Завдання школи полягає з одного боку в тому, щоб досягти шанобливого ставлення окремо взятого школяра до інших, сприйняття іншої особи, як рівноцінної, з іншого боку – критично ставитись до власних поглядів і принципів. Дитина з особливими потребами, це швидше наявні соціальні бар'єри та недоліки середовища, аніж наявні у неї вади або порушення.

Запитання для обговорення:

- Про що змусило заняття вас задуматися?

- Що надавало сили, вселяло впевненість?

- Що хотілося б виправити / змінити?

6. Вправа «Оплески»
Ми з вами добре попрацювали. Подивіться на свої долоні.  Уявіть на одній долоні посмішку, на іншій - радість. А щоб вони не втекли від нас, їх треба міцно-міцно з'єднати в оплески. Бажаю вам успіхів. До нових зустрічей!