Матеріали до семінару "Рефлексія"

Рефлексія

• Учень стає власником ідеї, інформації, знань;

• можливість використання знань;

• обмін знаннями з іншими учнями;

• оцінка та самооцінка діяльності.

Актуальність етапу

• Усвідомлення того, що було зроблено на уроці;

• демонстрація знань та їх можливого застосування;

• можливість замислитись над підвищенням якості роботи;

• можливість диференціаці ї домашнього завдання;

• визначення необхідності корекції.

Рефлексія є одним із особливо значущих етапів уроку критичного мислення. У педагогіці під рефлексією розуміють готовність та спроможність людини до самооцінки, самопізнання, аналізу своїх дій, мотивів, учинків, настрою, до зіставлення їх із діями та вчинками інших людей.

Мета рефлексії як етапу уроку критичного мислення: вирізнити

й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи,

проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Підчас підбиття підсумків уроку рефлексія розглядається як процес,

зворотній до початку уроку, що надає учасникам навчально-виховного процесу можливість озирнутися на події, що відбулися, зіставити мету уроку з досягнутими результатами, спланувати необхідну корекцію. Під час рефлексії прояснюється зміст зробленого, підбивається підсумок знань, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться чи вивчатиметься у майбутньому.

Доречно нагадати, що рефлексія важлива:

• для прояснення змісту опрацьованого;

• порівняння реальних результатів з очікуваними;

• аналізу того, чому на уроці щось відбулося так чи інакше;

• закріплення та корекції засвоєного;

• вибору нових тем для обмірковування;

• встановлення зв'язків між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно

засвоїти, навчитись у майбутньому;

• складання плану подальших дій тощо.

Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливою дією уроку — постановкою мети. Формулювання учнями мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію — усвідомлення способів досягнення.

Тоді рефлексія розглядається не лише як підсумок, а і як старт для нової

діяльності й постановки нової мети. Очевидно, що ключова функція рефлексії — повернення до очікуваних результатів уроку і можливість переконатися, що учні їх досягли.

Стадії рефлексії

1. Установлення фактів (що відбулося?). На цій стадії доречно поставити

запитання: Що і навіщо вивчали? Яких помилок припускалися чи

могли б припуститися?

2. Аналіз причин (чому це відбулося? ). На цій стадії доречно поставити

запитання: які способи діяльності ми використали? Як ми досягали

мети?

3. Планування подальших дій (що нам робити далі?).

Під час проведення рефлексії розглядається кінцевий результат діяльності: даються відповіді на запитання з вивченого матеріалу, демонструється використання знань під час розв'язання вправ, складання таблиць тощо. Але не менш важливим є обговорення питань:

— Яких помилок можна припуститися, якщо забути вивчену теорію чи її частину?

— Чи виконані ті завдання, що поставлені на початку уроку?

— Що допомогло досягти мети?

— Що сподобалося чи ні під час конкретного виду діяльності?

— Які труднощі виникали протягом уроку? Чому?

— Що можна порадити іншим учням для подолання таких труднощів?

— Які рекомендації можна надати щодо запобігання цих труднощів під час виконання домашнього завдання?

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, можливість їх використання відповідно до особливостей дітей. Рефлексію можна провести шляхом групової бесіди, анкетування, заповнення аркушів взаємоконтролю або самоконтролю, тестування, виконання невеликих індивідуальних творчих завдань тощо. До того ж є можливість не тільки використовувати ті методи, що пропонує технологія формування та розвитку критичного мислення (приклади яких ми розглянемо), а й придумувати ці прийоми самому чи разом з учнями.

Як спланувати урок, що буде мати таку структуру?

Процес планування уроку для розвитку критичного мислення учнів можна поділити на три етапи:

• Готуємо урок.

• Проводимо урок.

• Організуємо роботу після уроку.

Планування рефлексії

Головне питання цього етапу, відповідь на яке повинен спланувати вчитель, використовуючи різні методи: як можна застосувати знання, уміння і навички, отримані на уроці, щоб переконатися в їх сформованості?

Методи та прийоми:

«Обери позицію»

«Метод прес

«Самооцінка

«Сюрприз»

«Рюкзак»

«Різнокольорові капелюшки»

«Розумний куб»

«Сенкан»

«Асоціативний кущ»

«Есе»

«Ключові слова»

Самооцінка

Якщо хочете поліпшити школу,

навчіть учителів оцінювати учнів.

Якщо хочете використати повний

потенціал учнів, навчіть їх оцінювати себе.

Р. Стіггенз

Важливим елементом кожного уроку, безперечно, є оцінювання. Оцін-

ка на уроці може виконувати різні функції: діагностичну, організаційну,

стимулюючу, рефлекторну. Самооцінка учнями своєї роботи є важливим

різновидом оцінювання. Регулярно застосовуючи цей метод, учитель

може дізнатися багато нового та цікавого про дітей, про себе, свої уроки,

свій предмет, про методи, які використовують на уроці, про настрій та

ставлення своїх учнів до того, що відбувається на уроках.

Організувати проведення самооцінки учнями своєї роботи можна

по-різному. Наприклад, можна запропонувати певні питання, відповіді

на які проілюструють ставлення учнів до тієї чи іншої виконаної роботи.

Можна також попросити учнів поставити собі оцінку за певною шкалою

та обґрунтувати її виставлення. Іноді можна порадити учням заповни-

ти спеціальні форми (або таблиці) для спостереження й оцінювання.

Самооцінка підходить і тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи

в цілому. Тоді перед оголошенням самооцінки всьому колективу її спо-

чатку слід обговорити в цій групі та узгодити з членами групи.

Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі

учні можуть отримати оцінку, а також те, що діти починають розуміти

труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу.

Крім того самооцінку, проведену на уроці, дуже зручно використовувати

для подальшої диференціаці ї домашнього завдання.

Приклад № 1. Використання методу «Самооцінка» на уроках . Завдання, що виконуються на уроці, поділено на чотири основні частини, кожна з яких оцінюється від 1 до 3 балів з допомогою ключових слів на плакаті.

Завдання, виконані на уроці, можна поділити на іншу кількість

основних частин, але для цього необхідно змінити шкалу оцінювання

для учнів відповідно до запропонованої кількості частин. Без суттєвих

змін цей метод може бути використаний на будь-якому уроці.

Особливості методу:

• дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці;

• вчить учнів контролювати та оцінювати свої дії, дії інших учнів;

• дає можливість учню краще розуміти оцінку, що виставляє йому вчитель;

• надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань;

• надає природну можливість диференціації домашнього завдання.

Картки для диференціації домашнього завдання за результатами самооцінки

Сюрприз

Це метод етапу рефлексії, який дає можливість швидко та цікаво його провести. Полягає в тому, що до початку уроку вчитель (учень) готує картки, які в стислій формі ілюструють матеріал уроку і потребують коментарів: розпізнавання формул, заповнення пропусків у формулах чи правилах, вибір методів для розв'язання рівнянь, нерівностей тощо.

Картки поміщають в яскраву «чарівну скриньку». Під час підбиття під-

сумків учитель (учень) витягає картки, пропонує учням класу навести потрібний коментар. Особливості методу:

• використовується для опрацювання результатів уроку, на якому були вивче-

ні або використовувались комплексні знання, наприклад, аналі зувались різ-

ні події, застосовувались декілька способів розв'язання, формул чи правил;

• дає можливість наприкінці уроку зосередитись на головному;

• дає можливість залучити до підготовки уроку учнів інших класів;

• створює умови для введення в урок елементів гри, сприяє розвитку за-

цікавленості предметом, що вивчається, розвитку позитивних емоцій;

• дає можливість плавного переходу до коментування домашнього завдання;

• надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань.

Приклад. Використання методу «Сюрприз» на уроці англійської

мови в 5 класі. У «Чарівну скриньку» поміщаються картки з ілюстраціями

до слів, що вивчені на уроці протягом теми або вдома. Учням необхідно

назвати предмети з ілюстрацій англійською мовою.

Описаний метод може з успіхом застосовуватись на інших етапах

уроку критичного мислення, наприклад на етапі актуалізації.

Рюкзак

Метод етапу рефлексії «Рюкзак» дає можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь, способів дій. що отримали на уроці, вони візьмуть із собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?» Папірці з відповідями складають урюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.

Особливості методу:

• дає можливість залучити до роботи всіх учнів;

• дає можливість виділити головне, визначити важливість уроку;

• вносить в урок елемент гри, сприяє розвитку зацікавленості до предмета, що вивчається, розвитку позитивних емоцій;

• надає вчителю інформацію про кожного учня. про методи роботи, що були важливими для учнів, сподобались їм;

• створює основу для проведення мотивації на наступних уроках.

Ключові слова

Під час роботи з інформацією для розвитку критичного мислення важливим є не її запам'ятовування, а переосмислення, оцінка, аналіз, виділення головного, перефразування, прогнозування. Для роботи з інформацією можна застосувати метод «Ключові слова», який допомагає розвинути вміння:

• створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації;

• передбачати, прогнозувати;

• виділяти головне, суттєве.

Приклад № 1. Використання методу «Ключові слова» під час вивчення правил на уроці української мови в 5 класі. Спочатку учні знайомляться з правилом (читають його, слухають, знаходять у тексті тощо). Потім їм пропонують знайти та підкреслити в правилах ключові слова.

Іменник — це самостійна частина мови, що означає назву предмета

й відповідає на питання хто? що?

Прикметник — це самостійна частина мови, що називає ознаку' пред-

мета й відповідає на питання який? яке? яка? чий? чия? чиє?

Така робота допоможе учням краще зрозуміти правила, легко їх

запам'ятати, відрізняти одне від одного.