Матеріали до уроків. "Комунікативно-прагматичні особливості мовленнєвих актів як мінімальної смислової одиниці спілкування. Експресиви"

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ ЯК МІНІМАЛЬНОЇ СМИСЛОВОЇ ОДИНИЦІ СПІЛКУВАННЯ

Експресиви

Визначальною рисою будь-якого спілкування є не слово, не речення, не значення слова і речення, а створення цього значення. Мовленнєвий акт – це цілеспрямована дія мовця в ситуації безпосереднього спілкування зі слухачем. Можемо ствердити, що мовленнєвий акт – це створення значення з певною метою.

Експресиви

Василь і Горпина (разом).

  Як же мені любо,

  Серденько моє

  Які ж ми щасливі

  Тепер обоє!

Василь. Моя ти рибонько, моя утіхо, моє ти ясне сонечко!

Горпина. Справді? Мабуть, таке ясне, що аж в очах темніє? Тобі б все тільки аби цілуватись та голубитись; а ти й не знаєш, що завтра либонь мене лихо чекає? А казала тобі стільки разів: «Утечемо та нишком звінчаймось!» А ти все: «Боюсь, боюсь!..»

Василь. Завтра нас, може щаслива доля чекає. а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! [Старицький М. Не судилось (Панське болото) // Старицький М. П’єси. – К.: Дніпро,1979. – 247 с.]

Це експресив, підтип – емоційні висловлення, клас – ласка. Мовленнєвий акт прямий. В його основі – вираження ставлення мовця до поведінки співрозмовника, у даній ситуації вираження ставлення до коханої людини (Василь говорить до Горпини), яке є позитивним, залежить від особистісних вимірів мовця (людина закохана), тому можемо вважати це ставлення суб’єктивним. Вживається емоційно-експресивна лексика (пестливі форми рибонько, сонечко).

Писар. Зеніда Андреєвна, будьте настолько добрі, насколько я вас прошу, об’ясніте: отчего ви не в общей кавалькаді?

Зінька. Обійдетесь і без нас!

Настя. ЇЇ діло клопотати та порядкувати. Еге, доню, тик лопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу…

Зінька. Пожиркуєте?

Настя. Як? (Убік). Вона ревнує! Недаром я постерігала… (До Писаря). Ходімо до гурту.

Писар. (грає на скрипці та співає).

І пить будем,

І гулять будем,

А смерть прийдеть,

Помирать будем!..

Зінька(сама). Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати! Всі, всі праведні, всі безгрішні!..Ох, коли б швидш у Київ! [Кропивницький М. Л.  Дві сім’ї (Де зерно, там і полова) //Кропивницький М. Л. Твори. – Харків: Прапор, 2005. – 368 с.]

Це експресив – оцінні висловлення, клас докір. Мовленнєвий акт прямий. Реалізує алепелювання до загальновідомих моральних критеріїв (не зраджувати «заманулося на старість у гречку скакати!»; не думати навіть про зраду (а їй зальоти на думці). Докір стосується теперішньої дії,  констатованого факту. Засіб перлокутивного впливу (Ач, стара, вже й зуби погнили…), яка мотивується тим, що людина вже дуже стара, а все ще думає про зраду.

Кайдашиха зовсім спустила очі, запишалась, втерла губи хусточкою і посунулася на саме покуття. Вона ледве підвела очі й глянула на хату.

• Де це моя Мотря? Оце загаялась за тією роботою. Вже й час полуднувать,– говорила хазяйка, вештаючись по хаті.
• Та й робоча ваша дочка! Що за золота в вас дитина, – заговорила Кайдашиха, неначе мед розлила по хаті[Нечуй-Левицький І.С. Кайдашева сім’я // Нечуй-Левицький І.С. Твори: В 2 т.: Т.1. – К.: Дніпро, 1977.– 518 с.]

Це тип мовленнєвих актів – експресиви, належить до підтипу емоційних висловлень, тут проявляється безпосереднє ставлення Кайдашихи до майбутньої невістки. Це акт захоплення (позитивно забарвлений), якому, як і усім іншим емоційним висловленням, притаманна суб’єктивність, свекруха не апелює до конкретних фонових знань, а висловлює суто свої особисті переконання. Вжито емоційно забарвлену лексику: та й – частка для створення розмовного колориту, емоційного підсилення, робоча – у значенні працьовита, дитина порівнюється із золотом – виражає ласку, золото – щось дуже цінне, гідне, автор не випадково наголошує на експресії, на солодкавості мови Кайдашихи, порівнюючи її слова із розлитим по хаті медом. 

Тоді на вряд був ставлений Фесько,
млинів дозорця скарбу військового,
що під боязню божою признав:
– Панове суд!
…А якось бачу – щось майнуло з греблі
Шубовснуло – аж зойкнула вода.
А я ж туди і ніг не дотереблю.
Ну, думаю, втопилась, от біда.
То добре, щоІван тут нагодився
та витягіз води напівживу[Костенко Л. Маруся Чурай // Поезія: Ліна Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Василь Стус. – 2-ге вид., доп. – К.: Наук. думка, 2001. –270 с].

 Цей мовленнєвий акт належить до типу експресивів. Підтип – оцінне висловлення, клас – власне оцінка, позитивно забарвлена. Ця оцінка є прямою, маркується саме лексемою “добре”, а не іншими із відповідним значенням. Виражає фонові знання, апелює до загальновідомих моральних критеріїв: добре є те, на думку Феська, що Іскра ратує життя Чураївні, рятує людину – найвищу цінність.