Матеріали до уроків "Міжпредметні зв'язки фізики та географії"

Міжпредметні звязки фізики та географії

Найважливіше завдання процесу навчання – знайти ефективні способи керівництва пізнавальною діяльністю учнів.

Учитель повинен не тільки передавати знання, а й формувати у дітей вміння побувати знання самостійно.

З погляду практики, інтеграція припускає посилення міжпредметних зв'язків, зниження перевантаження учнів, розширення сфери одержуваної школярами інформації, підкріплення мотивації навчання.

Методичними принципами об’єднання предметів є:

• опора на знання з багатьох предметів;
• взаємозв’язок у змісті окремих дисциплін;
• зближення однорідних предметів;
• розвиток загальних рис для ряду предметів.

Насамперед міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів. Ці завдання мають допоміжні значення. Це окремі короткочасні елементи уроку, які сприяють глибокому сприйманню й осмисленню понять, що вивчаються.

Методичною основою інтегрованого підходу до навчання є формування знань про навколишній світ і його закономірності в цілому, а також встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків (геофізика - див.додаток) у засвоєнні основ наук. З огляду на це, інтегрованим уроком називають урок, для проведення якого залучаються знання, уміння і результати аналізу досліджуваного матеріалу методами інших наук, інших навчальних предметів. Інтегрований урок - це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.

Переваги інтегрованих уроків:

1. Пізнавальна діяльність учнів, необхідність самоосвіти активізується вже на етапі підготовки до такого уроку (пошук теоретичних відомостей, їх доведення, інформаційні та реферативні повідомлення, всебічне застосування тощо).
2. Цілеспрямовані та змістовні інтегровані заняття встановлюють міцні зв’язки між навчальними дисциплінами, вносять новизну в традиційну систему навчання, допомагають учням зрозуміти важливість вивчення основ наук як єдиної системи знань.
3. Інтегровані уроки роблять навчальний процес по-справжньому цікавим, а їх проведення є необхідним для цілісного сприйняття світу та осмислення явищ навколишньої дійсності учнями.
4. Класична структура організації таких уроків збагачується активними формами роботи – діловими іграми, створенням проблемних ситуацій тощо.
5. Такий методичний підхід дозволяє створити раціональну комплексну систему навчання, сприяє цілісному, якісному засвоєнню учнями фундаментальних знань, виявленню причинно-наслідкових зв’язків між навколишніми подіями та стандартними алгоритмічними структурами.

Використана література:

1. Варзацька Л. Методика інтегрованого уроку мови // Дивослово. — 2004. — №3.

2. Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. — К.: Фірма «ІНКОС», 2003. — С. 331.

3. Литвин О. А., Інтегровані уроки природничих дисциплін. – Рівне, 2013. – 55 с.

4. Матеріал з Вікіпедії

Додаток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Геофі́зика (від дав.-гр. γή — земля та дав.-гр. φυσικά — єство, природа) (англ. geophysics; нім. Geophysik f) — комплекс наук про фізичні властивості Землі й фізичні процеси, які відбуваються в атмосфері, гідросфері та літосфері під впливом внутрішніх сил Землі й космічних тіл.

Складається з фізики Землі, що об'єднує гравіметрію, земний магнетизм, геоелектрику, сейсмологію, геотермію та радіометрію, фізики водойм і фізики атмосфери.

За іншою схемою геофізика включає розділи: сонячно-земна фізика, фізика атмосфери, гідрофізика і фізика «твердої» Землі, розвідувальна геофізика, промислова геофізика, обчислювальна геофізика.

Фізика Землі (геофізика у вузькому значенні слова) являє комплекс наук, що вивчають будову та еволюцію так званої твердої Землі, її склад, властивості, процеси в надрах і інш. У залежності від предмета дослідження у фізиці Землі виділяють самостійні великі розділи: сейсмологію, гравіметрію, геомагнетизм, геотермію, геоелектрику, геодинаміку, дослідження мінералів і гірських порід при високому тиску і температурах, а також інші геофізичні науки, що виникли і розвиваються на стику з геологією (тектоно-фізика тощо), математикою, хімією і т. д.

1. Сейсмологія (7кл) — найбільш великий розділ фізики Землі. Сучасна сейсмологія займається вимірюваннями та аналізом всіх видів рухів у земній корі — від природних джерел (землетрусів) та від штучних джерел — вибухів і різного типу вібраторів. Дослідження характеру поширення сейсміч. хвиль, а також вимірювання періодів власних коливань Землі дозволили вирішити осн. завдання сейсмології — побудувати глобальну сейсмічну модель Землі. Вона розподіляє надра на специфічні зони за густиною речовини, тиском, модулями пружності та ін. Вивчення землетрусів включає виявлення їх геогр. поширеності і зв'язки з регіональними особливостями, розподіл їх за енергіями, розробку теорії підготовки і механізму землетрусу, критеріїв прогнозу — аналіз їх передвісників.

2. Гравіметрія (7кл) вивчає гравітаційне поле Землі, його просторову зміну. Гравітац. поле відображає характер розподілу маси в надрах планети і тісно пов'язане з її формою. Відсутність зв'язку гравітац. аномалій з гол. топографіч. особливостями Землі — океанами і континентами — дозволило зробити висновок, що континентальні області ізостатично скомпенсовані. Невеликі локальні або регіональні відхилення гравітаційного поля Землі зумовлені локальними порушеннями ізостазії. Сучасні гравіметри високої чутливості дозволили уперше зареєструвати тимчасові зміни гравітаційного поля, які зумовлені нерівномірністю обертання Землі. Гравіметрія тісно пов'язана з топографією і геодезією.

3. Геомагнетизм (9кл) вивчає геомагнітне поле і його просторово-часові варіації. Вікові варіації відображають складну картину гідромагнітних течій і коливань в ядрі Землі, де розташовані джерела власне геомагнітного поля. Варіації можуть також виникати як результат електромагнітної взаємодії на межі ядро-мантія. Джерела добових і більш коротких варіацій геомагнітного поля знаходяться в атмосфері і магнітосфері. Ці варіації індукують телуричні струми у верх. шарах Землі.

4. Геотермія (8кл)  вивчає тепловий стан, розподіл т-ри і її джерел в надрах і теплову історію Землі. Питання про розподіл т-р тісно пов'язане з розподілом джерел тепла в глибинах Землі, що має фундаментальне значення для будь-яких гіпотез про будову і еволюцію планети.

5. Геоелектрика (8кл) вивчає електричні властивості, головним чином електропровідність оболонок Землі. Електророзвідка застосовується при пошуках нафтогазових, рудних і інш. родов., а також при гідро-геол. та інж.-геол дослідженнях.

6. Геодинаміка вивчає методами механіки суцільних середовищ і нерівноважної термодинаміки властивості і процеси, що протікають у «твердій» Землі, а також зв'язки тектоніч., магматич. і метаморфіч. процесів з глибинними. При цьому досліджуються явища і процеси різних просторових і часових масштабів — від глобальних (фігура Землі, власні коливання Землі, дрейф континентів) до локальних процесів в осередках землетрусів, шарах гірських порід, шахтах, свердловинах тощо

Дослідження мінералів і гірських порід при високих тисках та температурах (8кл) Дослідження мінералів і гірських порід при високих тисках та температурах  — важлива галузь геофізики. У статичних установках були вивчені фазові перетворення осн. породоутворюючих мінералів мантії (олівінів, піроксенів, ґранатів) і отримані відповідні фазові діаграми до тиску ~ 3 х10⁴ МПа і т-р ~ 1600ºС. Ці результати були використані для фіз. інтерпретації природи перехідної зони мантії. У лабораторних установках були виконані глибокі дослідження базальтів у зв'язку з розв'язанням проблеми їх утворення і взаємодії при руху від джерела магми до поверхні Землі. Вивчені реологічні параметри мінералів і гірських порід при ~ 1600ºС і тиску в дек. сотень МПа.