Матеріали до уроків зарубіжної літератури "Тарас Шевченко - ілюстратор шедеврів світової літератури"

Орлівський НВК: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад

Ямпільської районної ради Сумської області

Тарас Шевченко – ілюстратор шедеврів світової літератури

       матеріал підготувала

       вчитель зарубіжної літератури

       заболотна і.м.

 «Художники покликані для того, щоб доводити світові, що життя прекрасне, що воно саме є найбільшим і найвеличнішим з усіх можливих благ», - так справедливо визначив роль митців у житті людства український письменник О.Довженко. Майстри живопису, наносячи на полотно фарби, перетворюють будь-який матеріальний об’єкт на витвір мистецтва. Найчастіше шедеврами стають ті мистецькі твори, що є синтезом образотворчого мистецтва та літератури. Безперечний доказ тому – мистецька спадщина геніального українського поета Тараса Шевченка. Мистецька спадщина Кобзаря – твори живопису і графіки, що їх виконував Т.Шевченко в різній техніці протягом усього життя. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Т.Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину поета доповнюють відомості понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт. За жанрами це – портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Безсумнівний відгомін літературної обізнаності відчувається у виконаних художником ілюстраціях до творів класиків світової літератури.

 Жадоба знань, прагнення постійно розширювати свій кругозір проявилися у Шевченка ще до звільнення з кріпацтва. З юнацтва він натхненно ознайомлювався із творами російських і світових письменників. Навчаючись в Академії мистецтв у Петербурзі, майбутній поет широко ознайомився з античною літературою, глибоко й різнобічно пізнав європейську літературу: знав творчість великих італійських поетів Ф.Петрарки, Дж.Бокаччо, англійських – В.Шекспіра, Д.Дефо, Р.Бернса. У французькій літературі увагу Шевченка привертали Ж.-Б.Мольєр, Вольтер, у німецькій – Й.В.Гете, Ф.Шиллер. Російська література й особисте спілкування з російськими письменниками упродовж усього творчого життя поета сприяли оволодінню ним вершин світової культури. Улюбленими поетами Т.Шевченка були О.Пушкін та М.Лермонтов.

 Читаючи твори класиків світової літератури та створюючи до них ілюстрації, син українського народу не лише засвоював культурні надбання, а й зводив своєрідні духовні мости єднання різних народів, культур та епох.

Тарас Шевченко та античність

 Сюжети, образи та мотиви з давньогрецької міфології поет широко використовував як під час навчання у Петербурзі, так і у зрілий період творчості.

Малюнок виконано на сюжет давньогрецького міфу про красеня Нарциса, який, побачивши своє відображення у воді, закохався в себе, зачах від цього кохання і перетворився на квітку, яку згодом було названо його ім’ям. А від закоханої в нього німфи Ехо залишилося лише відлуння.

 На малюнку зображено сина Одіссея Телемака на острові німфи Каліпсо, куди він потрапив у пошуках свого батька (за мотивами епічної поеми Гомера «Одіссея»).

 Діоген (414 – 323 роки до н. е.) – давньогрецький філософ-кінік, який заперечував користь цивілізації і наполягав на необхідності повернення до «природного» стану. Зображений у його «житлі» - бочці. 

На малюнку зображено засудженого на смерть давньогрецького філософа Сократа у в’язниці, який, тримаючи у руці келих з отрутою, звертається з промовою до своїх учнів.

Тарас Шевченко та європейська література

 Славу англійському письменникові Д.Дефо (1660 - 1731) приніс роман «Робінзон Крузо», у якому втілені художні ідеї Проствітництва. Цей твір у світовій літературі дав початок своєрідному літературному явищу – написанню «робінзонад».

 Т. Шевченко, за свідченням сучасників, читав роман у перекладі П.Корсакова. Згодом поет подарував книжку «Робінзон Крузо» племінниці Прісі  з  надписом:  «Любій  Прісі  на пам'ять од дядька Тараса Шевченка. 1859 р.».

 На малюнку герой роману шукає порятунку, читаючи Біблію.

 Твори В.Шекспіра (1564 - 1616) геніального англійського драматурга – належать до найвищих здобутків світової літератури. Високі ідеали гуманізму, точність психологічних характеристик, багатогранність образів були співзвучні ідейно-естетичному світогляду українського поета. Згадки про В.Шекспіра є і в листах Т.Шевченка, і в його творах. Вони свідчать про інтерес поета до творчості драматурга, його обізнаність із перекладами, театральними постановами, музичними творами до них.

 Композиція на однойменну трагедію виконана в стилі гальваноакустики; оригінал Т.Шевченка, за яким виконана репродукція, не знайдено. Енергійна фігура короля Ліра рухається з факелом у руці до власного палацу, щоб підпалити його.                                  

Т. Шевченко та російська література

 К.Рилєєв (1795 - 1826) – російський поет, декабрист. У 1817 – 1821 роках жив у Слобідській Україні, бував у Києві, Харкові. Знав українську історію, побут, звичаї. Написав кілька поетичних творів на сюжети з історії України, зокрема поему «Войнаровський». Т.Шевченко ознайомився з творчістю К.Рилєєва ще в Петербурзі. Твори російського митця були близькі Кобзареві своїм революційним романтизмом і певною мірою вплинули на Т.Шевченка, особливо на його російськомовні твори – поему «Тризна» і віршовану трагедію «Микита Гайдай».  

Т.Г.Шевченко. Мазепа і Войнаровський. За поемою К.Ф. Рилєєва «Войнаровський». Ескіз та начерки.
[1841, кінець – 1843, початок. С.-Петербург]. Папір, олівець.

На малюнку гетьман Мазепа допитує полонених, поряд з ним його небіж Войнаровський. Для ілюстрування Т.Шевченко обрав уривок з поеми, у якому йдеться про засудження українським народом Мазепи як зрадника. Посередині сторінки – начерк жіночої постаті, праворуч – ескіз композиції із зображенням гетьмана Івана Мазепи та його небожа Андрія Войнаровського за розмовою з полоненими козаками після поразки під Полтавою. Епізод відповідає рядкам поеми:

«Облокотяся вождь седой,

Волнуем тайно мрачной думой,

Спросил, взглянув на них угрюмо:

“Что нового в стране родной?”»

[Рылеев К.Ф. Войнаровский. – СПб., 1825. – С. 32]

Ліворуч більш прорисоване погруддя гетьмана, свідчення ймовірності того, що художник збирався продовжувати працю над твором на цей сюжет.

О.Пушкін виявляв інтерес до життя українського народу, його історії, фольклору, використовував українські пісні, перекази, історичні факти у своїх поетичних творах («Полтава», «Гусар», «Козак» та ін.), написав нарис «Історія України». Як свідчив художник І.Зайцев, Т.Шевченко слухав вірші російського поета, які він читав В.Ширяєву. Ім’я О.Пушкіна часто згадується у творах, листах і «Щоденнику» українського поета. Тарас Григорович високо цінував волелюбність, життєву правду й художню довершеність творів Пушкіна.

Картину Т.Шевченка «Марія» написано за мотивами поеми «Полтава». Акварель готувалася до видання в альманаху "Уранішня зоря". Події, описані в "Полтаві", розгортаються на початку XVIII століття. Гетьман України Іван Мазепа бере собі в дружини дочку полковника Василя Кочубея - молоду красуню Марію. Через різні обставини між гетьманом і полковником виникає конфлікт, в якому вгору взяв Мазепа. Непохитний гетьман вирішує страчувати тестя і незабаром приводить своє рішення у виконання... Художник зображує момент, коли мати пробирається в покої Мазепи до дочки, благаючи вступатися за батька. Ритмічним ключем усієї композиції є лінія сполучених рук. Цей мотив робить зримим і відчутним процес перетікання енергії тривоги матері до безтурботно сплячої дочки.

Марія. До поеми Пушкіна "Полтава", 1840

 На картині зображено сцену, повну драматизму, - матір прийшла просити дочку умовити гетьмана Мазепу врятувати її батька, Василя Кочубея, якого мали скарати на смерть.

 М.Лермонтов – один із найулюбленіших поетів Т.Шевченка. Перебуваючи в засланні, Тарас Григорович писав у Петербург М.Лазаревському (1847 рік): «Пришліть ради поезії святої Лермонтова хоч один том, велику, превелику радість пришлете з ним…». Своє ставлення до поезії М.Лермонтова український поет висловив у вірші «Мені здається, я не знаю», у якому писав про безсмертя поета, про силу його мистецтва. За поезією М.Лермонтова «Умираючий гладіатор» Т.Шевченко створив малюнок під такою самою назвою.

Із творами М.Гоголя Шевченко міг ознайомитися ще в майстерні В.Ширяєва на літературних читаннях або через Є.Гребінку. Особисто з Миколою Васильовичем поет не був знайомий і висловлював із цього приводу свій жаль (у листах до В.Рєпніної). 1845 р. під час подорожі в Україну Шевченко відвідав гоголівські місця (Миргород, Сорочинці). 1846 р. побував у Ніжині, зустрічався зі студентами Ніжинського ліцею, у якому навчався М.Гоголь.

 Т.Шевченко виконав єдину ілюстрацію до повісті М.Гоголя «Тарас Бульба». Кобзар узяв з повісті епізод повернення синів Тараса Бульби, Остапа й Андрія, додому після навчання у Київській духовній семінарії.