Матеріали до уроку з художньої культури
"Образотворче мистецтво Далекого Сходу".
Слайд 2
У Китаї, країні гір та неосяжних річкових долин, стихії безмежної природи мали владу над людиною. Саме тому еталоном життя китайців стала сама природа, уособлення релігійних уявлень і філософських роздумів, вона сприймалася як величезний Космос, маленькою частинкою якого була людина. Все життя людини, вся її духовна діяльність стали співвідноситися з природою, а спілкування з нею перетворилося на складну та деталізовану естетичну систему. Відкриття естетичної цінності природи зумовило формування своєрідного просторового мислення, внаслідок чого виник самостійний жанр — пейзажний живопис. Саме він на десятки віків став провідним видом китайського мистецтва.
Слайд 3
Картини-сувої
У китайському живописі існує особливий вид картин ̶ картини-сувої.
Живопис наклеювався на цупкий папір, обрамленням йому слугувала досить широка смуга шовку. Картина зберігалася зазвичай у спеціальному
футлярі, згорнута, ніби рулон паперу. Звідси і її назва ̶ сувій.
Сувої були двох видів ̶ горизонтальні й вертикальні.
Слайд 4
Між китайською каліграфією й живописом так багато спільного, що вони вважаються рідними сестрами
Вишуканість ієрогліфів і поезія вірша не тільки доповнювали й підкреслювали основний зміст та ідею картини, але й, поєднуючись, надавали їй особливої краси й завершеності
Слайд 5
«...світле вікно, чистий стіл, прекрасний пензель, туш, шовк
і тушниця приносять людям естетичну насолоду, створюючи особливу атмосферу художності під час роботи живописця».
Слайд 6
Зображення дикої сливи в Китаї надзвичайно популярне. Квіти,
з їхніми ніжними білими або рожевими пелюстками, персоніфікували сонячне начало, у живописі їх ототожнювали із чоловічим началом янь, а стовбур і галуззя, наповнені соками землі, виражали силу інь (жіночого начала). Квіти сливи символізують шляхетну чистоту, стійкість, непохитність.
Слайд 7
Китайські картини – мистецтво, яке є неможливим без «співучасті» автора
і глядача.
Слайд 8
В арсеналі художника було чимало образотворчих мотивів ̶ гори, сосни, камені, водні потоки тощо. Це були не просто образотворчі мотиви, це були символи, які в комбінації являли собою побажання.
Так, старе каміння символізувало довголіття, а бамбук був символом істинно шляхетної людини, яка, згинаючись від життєвих негод, завжди знаходить у собі сили піднятися і як мудрість життя вбирає так само, як бамбук вологу.
Слайд 9
Яке побажання, з погляду китайських філософів, зашифроване в цій картині? (бамбук був символом істинно шляхетної людини, мудрість життя)
Слайд 10 жанри живопису
І група. «Гори і води» (пейзаж);
ІІ група. Жанр «квіти і птахи»;
ІІІ група. Каліграфічне письмо
IV група. Портрет.
|
Жанри |
Особливості жанру |
Символіка |
|
Портретний — жень-у- хуа («люди» |
За вимогами жанру необхідно було «передавати» у портреті внутрішній світ людини, зважаючи також на зовнішню схожість; він охоплював усе, що стосується образу людини: портрет, історичні та міфологічні сюжети, сцени палацового буття. Побутові сцени вражають реалістичністю і довершеністю, витонченістю й живописністю |
Змальовуючи славетних імператорів і палацових красунь, живописці відтворювали не тільки атмосферу життя й побуту палацу, а й тогочасний ідеал земної краси — маленьку, тендітну жінку із крихітними ступнями, довгим чорним прямим волоссям |
|
Пейзажний — хуа няо («квіти та птахи») та шачь-шуй («гори та води») |
||
|
Хуа-няо («квіти та птахи»)
|
Для цього жанру е характерними теми рослин (квітів, трави, бамбуку), каменів, птахів. З-поміж чотирьох так званих благородних рослин, що назавжди закріпилися в живописі Китаю (орхідея, бамбук, мей-хуа та хризантема), найулюбленішим образом стала дика слива — мей-хуа (один із найпоширеніших декоративних мотивів у прикладному мистецтві та філософських мотивів — у живописі й поезії) |
Квіти дикої сливи символізують благородну чистоту, незламну стійкість: стрункий бамбук — стійкість і му- 1 дрість; гранат із численними зернятами — велику родину; поєднання сосни, бамбука та дикої сливи — вірну дружбу; персик — безсмертя |
|
Шань-шуй («гори та води») |
Панорамні картини наповнені скелями і горами, оповитими хмарами, туманами, крізь які ледь помітними є ліси, людські домівки, човни тощо. Подібні зображення вільно текли сувоєм, їх обмежувала лише його довжина. Художники завдяки лише попереднім спостереженням і багатій уяві створювали ідеальні пейзажні композиції з метою передати якомога точніше свої почуття й настрої. Композиційна побудова, особливості перспективи були розраховані на те, щоб людина, яка сприймає твір, почувалася не центром світобудови, а лише маленькою її часткою |
Пара качок означала вірне кохання, бамбук — благородство, сосна — довголіття. Символічність природи, філософське сприйняття часу та простору відобразилися у цьому жанрі, гармонійно поєднавши уявлення китайців про головні сили Всесвіту: величезні гори з крихітними деревцями на вершинах (чоловіче начало — ян), тихі озера та річкові плеса (жіноче начало — інь) |
|
Каліграфічне письмо
|
Китайська писемність (китайське письмо) — давній і загальновживаний спосіб запису китайської мови. Знаки китайської писемності, відомі як китайські ієрогліфи (букви Хань). Вік китайської писемності постійно уточнюється. За останніми дослідженнями, китайська ієрогліфіка виникла у VIII тис. до н. е. Китайські ієрогліфи упорядковані не за абетковим принципом. Кожний знак є словом’, так званою логограмою, або складовою певного слова. Ієрогліф або ієрогліфічна комбінація позначають фізичні об’єкти, абстрактні поняття або вимову. Кількість китайських ієрогліфів (згідно з китайським класичним словником Кансі) становить 47 035 знаків. Більшість із них є архаїзмами, що в сучасній китайській мові не вживаються |
Усі ієрогліфи, зокрема й найскладніші , — – це набір цілком визначених елементів. Кожний з цих елементів містить первинні складові — риски. | Існує сувора послідовність написання елементів із рисок та ієрогліфів із елементів. За легендою, завдяки китайським ієрогліфам людські істоти отримали можливість пізнавати принципи й основні закони будови Всесвіту. Злі духи не могли більше легко обманювати людей та брехати їм |
А тепер звернімося до символіки кольорів у китайському живописі.
Жовтий.Позначає імперську владу й національну державність; водночас — смерть і світ мертвих. У пейзажній ліриці та пейзажному живописі жовтий колір, усупереч його лаоській символіці, є ознакою осені як кінця року і кінця (старості) людського життя. Буддійський жовтий колір (колір одягу яенців) сходить до одягу мандрівних аскетів.
Червоний колір ототожнюється з кольором свіжої крові. Його хроматичний ряд складає державну символіку (прапор), є колірною характеристикою і ранговими кольорами знаті (одяг, будинки, меблі), ним маркують радісні події в житті людей (новорічна обрядовість і атрибутика), асоціюючи із чоловічим началом (ян). Ще один ланцюжок асоціацій — зв’язок із культом родючості, жіночністю й весільною обрядовістю. Усі весільні атрибути китайських наречених — винятково червоного кольору. Якщо йдеться про зовнішність конкретної жінки, то епітет «червоний» передає її красу: «червона жінка» — красуня, «червоне обличчя» — – зовнішність красуні.
Синьо-зеленіш колір, зважаючи на етимологію ієрогліфа, що його позначає, спершу передавав безпосередньо зелений колір, точніше, колір листя. Опорними кольорами цього хроматичного ряду є зелений (люй), що здебільшого стосується рослинності, але також може вживатися і для позначення чорного волосся; синьо-блакитні кольори; кольори бірюзової гами. Кольори власне зеленої гами, окрім асоціацій із рослинністю, утілюють стихію води і жіноче космічне начало (інь). Тому будь-які поєднання з червоним кольором мають еротичну символіку, що простежується в літературно-поетичній образності (наприклад, описі червоних променів сонця, що ковзають по зеленій воді; червоних бутонів (кольорів) поміж зеленого листя). Кольори синьо-блакитної гами найчастіше символізують небо і небесний простір, хоча можуть застосовуватися і до води (зазвичай морських хвиль).
Білий колір є прийнятим траурним кольором, за винятком лаоської образності (де він передає Ідею порожнечі як визначальної властивості Дао, утілює чистоту його натхнення і духовних шукань особистості). У білому кольорі виокремлюють, зокрема: місячно-білий колір — для ритуального одягу; суто білий колір, що втілює внутрішню досконалість людини, а також природних реалій і предметів; декілька різновидів білого кольору з відтінками: «колір м’яса свіжої риби» (із рожевуватим відтінком), «колір слонової кістки» (із палевим відтінком), «колір снігу» (сріблясто-білий), «колір нефриту» (із трохи помітним зеленуватим або сіруватим відтінками).
Чорний колір асоціюється з ученістю й освітою, ставши кольором убрання вченого-книжника, наставника й учнів. Навіть для цього кольору визнавався окремий хроматичний ряд, у якому особливе місце посідає колір сюань – чорний із червонястим відтінком, за допомогою якого передавалися всі ті явища й сутності, що визначаються як «таємниче», «сокровенне».
Творче завдання: малювання у стилі китайського живопису.
Писання китайською каліграфією
- Назвіть жанри китайського живопису.
- Перелічте основні ознаки пейзажного жанру (квіти та птахи) (Для цього жанру е характерними теми рослин (квітів, трави, бамбуку), каменів, птахів)
- Жовтий колір у китайському живописі символізує (імперську владу й національну державність; водночас — смерть і світ мертвих)
- Білий колір у китайському живописі символізує (прийнятим траурним кольором)
Індивідуальне (для учнів із достатнім та високим: рівнем навчальних досягнень): підготувати повідомлення про декоративно-прикладне мистецтво Близького Сходу (багдадську книжкову мініатюру, турецьке гончарне мистецтво, дамаські тканини, іранське килимарство).
про публікацію авторської розробки
Додати розробку