Матеріали звіту про участь в акції «Одуд – птах року 2012 року»

ПТАХ РОКУ 2012 року - ОДУД

                               Одуд

          Ця кумедна птах з задертим хохолком і смішним довгим дзьобом є близьким родичем птахів-носорогів. Називають її лісовий півник, або одуд. Всього на нашій планеті мешкає близько 20 видів Одудів. Живуть ці птахи в Центральній і Південній Європі, Сибіру, Китаї та Північній Африці. Вони вважають за краще місцевість, де тінисті гаї чергуються з великими луками. У Південній Європі одуди обожнюють селитися в виноградниках, а в Африці їх можна зустріти буквально в кожному селищі і навіть великому місті. Сюди їх залучають сміттєві звалища і гнойові купи.

    Одуд досить боязкі птиці та вдаряються в паніку, побачивши кішки і собаки, але при це абсолютно не звертають уваги на людей і худобу. В одудів рідко на одній території співіснують дві сімейні пари.

   Харчуються одуди комахами, яких цей птах збирає на землі, а також за допомогою свого довгого язика витягує з нір і всяких щілин. Особливим ласощами для одудів є м'ясні мухи і гнойові жуки, але при нагоді він не  відмовиться і від цвіркунів, бронзовок, гусениць і мурашиних яєць.

     При гніздування ці птахи вибирають дупла дерев, але якщо дупла поблизу немає, будують свої гнізда в тріщинах скель або стін, якщо справа відбувається в селі або у місті. Самка відкладає від 4 до 7 яєць. Новонароджені одуди дуже ненажерливі і при цьому не вміють їсти самостійно, за цим бідним батькам припадають кожен шматок буквально заштовхувати їм в рот.

     До речі, в період вирощування пташенят навколо гнізда одуда поширюється кошмарне сморід. Відбувається це через те, що батьки ніколи не прибирають за дітьми їх нечистоти. На той час, коли молоді одуди починають літати, все гніздо буквально завалено ними. За таку недбалість одудів іноді називають «Смердючої птахом».

  Загальна характеристика місцевості

 околиці села Жавинка Чернігівького району

     Спостереження проводилось на околицях села Жавинка Чернігівського району. Рослинність у цих місцевостях типова для широколитого Полісся: у верхньому ярусі ростуть: дуби, бук, граб; у середньому – ліщина, малина, ожина: у нижньому – папороть, барвінок, суниця.

    Поблизу околиці села Жавинка протікає річка Десна  та Білоус, крім того знаходиться ставкове господарство. Тут ростуть водяні рослини: рогіз, очерет, глечики жовті, ряска.

     Поблизу населеного пункту  розміщаються великі забруднювачі природного середовища: Чернігівська ТЕС, Очисні споруди м. Чернігова, завод «Plast-Boks».

Мета дослідження:

• вивчити видовий і чисельний склад птахів;
• виявлення чисельності синиці голубої;
• дослідити зміни природної екосистеми під впливом техногенного забруднення.

  Орнітоценози основних біотипів села Жавинки та її околиць:

   У мішаному лісі найбільш зустрічалися такі види птахів: сорока, жайворонок лісовий, дятел великий строкатий, синиця велика, галка, сіра ворона.

Менш чисельним є: соловей,

    На луках зафіксовано: одуд, очеретянка, плиска жовта, славка сіра , сорока, грак, вівсянка очеретяна.  

Рідше зустрічається соловей звичайний.

1.Одуд: кількість особин - /4/ /3,7 %/.

   В агроценозах виявлено: горобець польовий, жайворонок польовий.

Менша чисельність плиска жовта.

У ставковому комплексі і біля водойм: плиска жовта та сіра, ластівка, крячок.

    В населеному пункті зафіксовано: лелека білий, сорока, синиця велика, синиця блакитна, дятел великий строкатий, ворона сіра, ластівка сільська, шпак звичайний, галка.

Рідше зустрічаються: снігур.

1.Одуд: кількість особин - /6/ /4,1 %/.

                           Одуд (Upupa epops)

    Одуд (Upupa epops) поширений в Євразії, крім північних районів, а також у Північній Америці. Це — строкатий, жовто-біло-вохристого забарвлення птах з великим рудуватим чубчиком на голові, який може розпускатися, наче віяло, і складатися, з довгим серпоподібним дзьобом.

    Навесні повертається до нас на початку квітня. Зустрічається майже по всій території країни. Гніздо мостить у купах каміння, дуплах дерев та пеньках. Людини одуд не уникає і охоче оселяється також у щілинах будівель або околицях населених пунктів, садках, штучних гніздах.

За деякими даними, одуди паруються на все життя. Чотири — шість блакитних або зеленуватих яєць самка насиджує 16 днів. У цей час самець її годує, а іноді замінює на гнізді.

     Пташенята вилуплюються неодночасно і знаходяться в гнізді три тижні.

Цікаво, що цей дуже красивий птах надто неохайний. Гніздо його брудне, має різкий неприємний запах. У нього довгий час не оселяється жоден птах.

     Живиться одуд переважно різними комахами — жуками, клопами, сарановими, серед яких є дуже багато шкідливих видів. Шукає він корм на городах та в садках. Своїм кривим дзьобом одуд, ніби шилом, виколупує із землі комах та їх личинок, а також ловить метеликів, жуків і навіть мух.

Часто можна бачити, як він ходить або ж перебігає на невелику відстань. Буває, що зляканий птах лягає, розпластавшися на землі, з піднятим догори дзьобом, притаюючися, маскується.

       Хоч одуд тримається здебільшого відкритої місцевості, усе ж він віддає перевагу якимось ріденьким деревним або чагарниковим насадженням.

     За давньою народною традицією, люди оберігали одуда. Він дуже корисний, тому що знищує багато шкідливих комах, до того ж цей чудовий декоративний і своєрідний співочий птах є прикрасою природних ландшафтів

Екологія представників орнітофауни:

Вид – Одуд (Upupa epops)
Рід – Одуд (Upupa)
Родина – Одудові (Upupidae)
Ряд – Одудоподібні   (Upupiformes)

ОДУД

        Одуда неможливо сплутати з жодним іншим птахом. Одуд — невеликий птах, 25-29 см завдовжки і з розмахом крил 44-48 см. Виділяється смугастим чорно-білим оперенням крил і хвоста, довгим тонким дзьобом і довгим чубком на голові, тому його легко відрізнити від інших птахів. Забарвлення голови, шиї і грудей, залежно від підвиду, варіює від рожевого до каштанового. Крила широкі, округлі, забарвлені контрастними чорними і білувато-жовтими смугами. Хвіст середньої довжини, чорний, з широкою білою перев'яззю посередині. Черевна частина тулуба рожево-руда, з чорнуватими повздовжніми смугами з боків. Чуб на голові оранжево-рудий, з чорними вершинами пір'я. Зазвичай чуб складений, проте при приземленні (у інший час рідко) птах розпускає його як віяло. Дзьоб завдовжки 4-5 см, злегка заломлений униз. Язик, на відміну від багатьох інших видів птахів, сильно редукований. Ноги свинцево-сірі, достатньо сильні, з короткими плеснами і тупими кігтями. Самці і самки зовні один від одного не відрізняються. Молоді птахи в цілому забарвлені в менш насичені тони, мають коротший дзьоб і чуб.

       Статевої зрілості одуд досягає у віці одного року. Це моногамний птах. В Європі птахи прибувають до місць гніздування досить рано — в березні-квітні, коли ще тільки з'являються перші проталини. Відразу після прильоту самці займають територію для розмноження і поводяться дуже активно — голосно кричать, видаючи глухі звуки «уп-уп-уп», що часто повторюються, тим самим підкликаючи самок. У цій період найчастіше і голосно птахи кричать вранці і увечері, рідше вдень. Під час залицяння самець і самка поволі літають один за одним, позначаючи місце для майбутнього гнізда. Часто одна і та ж територія використовується протягом кількох років. Як правило, одуди розмножуються окремими парами, проте у разі сусідства інших одудів між самцями нерідкі бійки на межі територій, що нагадують півнячі бої. Гніздо влаштовується в затишному місці — дуплі дерева, кам'янистому міжгір'ї, поглибленні на укосі обриву, іноді в стіні кам'яної або глиняної будівлі. Вистилання або відсутнє зовсім, або містить лише декілька травичок, пір'я і шматочки коров'ячого гною. Дупло може також містити в собі гнилу деревну труху. На відміну від переважної більшості птахів, одуди ніколи не прибирають послід з гнізда, який поступово скупчується навколо. Крім того, в період насиджування і годування пташенят у птахів виробляється масляниста рідина, що виділяється з куприкової залози і що має різкий неприємний --запах. Така адаптація допомагає птахам уберегтися від дрібних наземних хижаків, проте для людини дає репутацію дуже «неохайного птаха».

        Виведення потомства зазвичай відбувається один раз на рік, хоча у разі осілого способу життя відмічені повторні (до трьох) цикли. Розмір кладки в умовах помірного клімату складається з 5-9 яєць, в тропіках з 4-7 яєць. Яйця довгасті, розміром 26 x 18 мм і вагою близько 4,4 г. Забарвлення варіює в широких межах від сірувато-білого до темно-бурого кольору, може мати голубуватий або зеленуватий відтінок. У день відкладається по одному яйцю, насиджування починається з першого яйця і продовжується протягом 25-32 днів (інкубаційний період — 15-16 днів). Насиджує одна самка, тоді як самець здобуває їй корм. Пташенята, що з'явилися на світ, сліпі і покриті рідким рудуватим пухом, який через декілька днів замінявся іншим, рожевато-білого кольору і густішим. Вигодовуванням пташенят займаються обидва батьки, по черзі.

         Основу харчування одуда складають дрібні безхребетні тварини: комахи, їх личинки і лялечки (хрущі, жуки-гнойовики, мертвоїди, коники, метелики, степові кобилки, мухи, мурашки, терміти), павуки, стоноги, багатоніжки, дрібні молюски тощо. Рідше ловить дрібних жаб, ящірок і змій. Годується на поверхні землі, зазвичай в невисокій траві або на оголеному ґрунті. Володіючи довгим дзьобом, часто колупається в гної, сміттєвих купах або гнилій деревині, проробляє неглибокі дірки в землі. Нерідко супроводжує худобу, що пасеться. Язик у одуда короткий, тому він іноді не в змозі проковтнути здобич із землі — для цього птах підкидає її в повітря, ловить і проковтує. Крупних жуків довбає об землю, заздалегідь розбиваючи на частини.

   За даними Міжнародного союзу охорони природи, це досить численний вид. Хоча загальна популяція одудів за останні роки зменшилася.

Охорона птахів

     Охороняти треба не тільки рідкісних і зникаючих птахів, занесених до Червоної книги і які живуть на території заповідників і заказників, а й усіх птахів, у тому числі  й тих, які належать до мисливських, на які дозволяється полювання.

     Перша і основна умова для дійової охорони птахів – збереження в порівняному стані їхніх місць гніздувань і кормової бази, а це можливо лише тоді, коли зберігаються певні ландшафти – лісу, луки, болота.

    У зимовий час слід організовувати підгодівлю, висипаючи в спеціальні годівнички різні харчові відходи і відходи зерна (пшоно, соняшникове і гарбузове насіння).

     Крім зимової підгодівлі, дуже важливо створити сприятливі умови для гніздування. Для цього насаджують густі кущі, які птахи використовують для укриття або місце для гніздування. Найкращі кущі для гніздування – фруктові дерева і кущі. Для захисних насаджень використовувати: ялину, бузину, аличу. Вони дають не тільки птахам притулок, а й їжу.

    Неабияку небезпеку для сільського господарства становлять гризуни. Одним з найефективніших є біологічний метод боротьби з ними, який полягає у використанні природних ворогів. Найкращими винищувачами гризунів є денні й хижі птахи.

           Висновки

       Отже, проводячи спостереження , ми виявили деякі види орнітофауни села Жавинки та її околиць. Також виявили вид одуда. За нашими спостереженнями чисельність одуда в нашій місцевості незначна.

Біологічні особливості одуда

          О́дуд (лат. upupa epops; місцеві назви: худотут, вудвуд, вудко, худко, одiтут) — невеликий яскраво забарвлений птах із довгим вузьким дзьобом і чубком, що розкривається у вигляді віяла. Найбільше поширений у південних і центральних областях Європи й Азії, а також майже на всій території Африки. Улюблене житло — відкрита місцевість з рідкісними чагарниками або деревами, така як савана, луг або пасовище. Також зустрічається на антропогенних ландшафтах у фруктових садах і виноградниках. Обережний, але не полохливий — як правило, сторониться людей і відлітає при їх наближенні. Багато часу проводить на землі, полюючи на комах.

Зовнішній вигляд

  Одуда неможливо сплутати з жодним іншим птахом.

Одуд — невеликий птах, 25-29 см завдовжки і з розмахом крил 44-48 см. Виділяється смугастим чорно-білим оперенням крил і хвоста, довгим тонким дзьобом і довгим чубком на голові, тому його легко відрізнити від інших птахів. Забарвлення голови, шиї і грудей, залежно від підвиду, варіює від рожевого до каштанового (на території Росії «глинисто-червонуватий»). Крила широкі, округлі, забарвлені контрастними чорними і білувато-жовтими смугами. Хвіст середньої довжини, чорний, з широкою білою перев'яззю посередині. Черевна частина тулуба рожево-руда, з чорнуватими повздовжніми смугами з боків. Чуб на голові оранжево-рудий, з чорними вершинами пір'я. Зазвичай чуб складений, проте при приземленні (у інший час рідко) птах розпускає його як віяло. Дзьоб завдовжки 4-5 см, злегка заломлений униз. Язик, на відміну від багатьох інших видів птахів, сильно редукований. Ноги свинцево-сірі, достатньо сильні, з короткими плеснами і тупими кігтями. Самці і самки зовні один від одного не відрізняються. Молоді птахи в цілому забарвлені в менш насичені тони, мають коротший дзьоб і чуб.

Поведінка

        Землею одуд пересувається швидко і моторно, подібно до звичайного шпака. У разі раптової тривоги, коли немає можливості врятуватися втечею, може зачаїтися, притиснувшись до землі, розпластавши крила і хвіст і підвівши вгору дзьоб. Політ у одуда нешвидкий, нагадує пурхання метелика. Проте, він достатньо маневрений і хижим птахам рідко вдається схопити одуда в повітрі.

Вокалізація

       Вокалізація одуда така ж особлива, як і його зовнішній вигляд. Голос — глухий, злегка горловий три або п'ятискладовий крик «уп-уп-уп» або «уд-уд-уд» (звідки птах і отримав свою назву), що повторюється кілька разів поспіль. Інтервал між серіями звуків рідко перевищує 5 сек. Родова наукова назва птаха, Upupa, є звуконаслідуванням цієї незвичайної пісні (явище, що в лінгвістиці називається ономатопією). Крім того, у разі здивування або переляку одуд видає пронизливий крик «чі-ір», що нагадує крик кільчастої горлиці. Іноді під час шлюбних ігор або доглядаючи потомство видає глухий розкотистий звук.

Розповсюдження

 Типовий біом — поєднання відкритого простору без високої трави і групи дерев.

    Одуд — птах Старого Світу. У Євразії поширений на всьому протязі із заходу на схід, в середній і південній її частині. Із територій західної та північної Європи практично не гніздиться лише на Британських островах (відомі випадкові зальоти на південь Англії), країнах Бенілюксу, Скандинавії, а також у високогірних районах Альп, Апеннін і Піренеїв. У Німеччині і Прибалтиці поширений спорадично. У Східній Європі гніздиться на південь від Фінської затоки до Каспійського моря. У Західному Сибіру піднімається до 56° з. ш., досягаючи Томська і Ачинська. У Східному Сибіру межа ареалу огинає озеро Байкал, з півночі проходить через Південно-Муйський хребет в Забайкаллі і опускається до 54-ої паралелі в басейні річки Амур. У континентальній Азії на південь від Росії мешкає майже повсюдно, уникаючи тільки пустель і ділянок суцільного лісу. Зустрічається на Японських островах, Тайвані і Шрі-Ланці. На південному сході досягає південної частини Малайського півострову. Відомі випадкові зальоти на Суматру і острів Калімантан. У Африці основний ареал розташований на південь від Сахари, а також на крайній півночі уздовж узбережжя Середземного моря. На Мадагаскарі мешкає в західній, посушливішій частині. У горах зазвичай зустрічається до 2000 м над рівнем моря, хоча в окремих випадках піднімається до 3100 м.

Житло

    Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де перевагу віддає відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликі гаями. Найбільшої чисельності досягає в теплих і посушливих районах — степовій і лісостеповій зоні, савані. Тримається степових ярів, на лугів, біля кромки або на узліссі, в річкових долинах, у передгір'ях, у прибережних чагарникових дюнах. Часто зустрічається на антропогенних ландшафтах — пасовищах, в виноградниках або фруктових насадженнях.    

       Іноді селиться в межах населених пунктів, де годується за рахунок сміттєвих звалищ. Низинних, сирих ділянок уникає. Для гніздовій використовує дуплисті дерева, міжгір'я в каменях, нори в обривах річок, термітники, поглиблення кам'яних будов. Активний в світлий час доби, для нічлігу використовує дупла дерев, скелясті тріщини або інші відповідні притулки.

Міграція

      Залежно від широти, це осілий, кочівний або перелітний птах. Велика частина популяцій номінативного підвиду, що гніздиться в західній Палеарктиці, за виключенням Єгипту і південної частині Алжиру, в зимовий час переміщається в центральні і південні райони Африки південніше Сахари. Невелика кількість птахів зимує в Середземномор'ї і на півночі африканського континенту. Птахи Центральної Азії, зокрема, Сибіру, мігрують на південь континенту. Невелика частина російських одудів зимує на сході Туркменії і південній частині Азербайджану. Терміни міграції значно розтягнуті — весняний приліт припадає на початок лютого — травень з піком в середині березня — квітні, осінній відліт починається в середині липня і закінчується в кінці жовтня. Проліт проходить широким фронтом, вночі або присмерком.

Розмноження

        Статевої зрілості одуд досягає у віці одного року. Це моногамний птах. В Європі птахи прибувають до місць гніздування досить рано — в березні-квітні, коли ще тільки з'являються перші проталини. Відразу після прильоту самці займають територію для розмноження і поводяться дуже активно — голосно кричать, видаючи глухі звуки «уп-уп-уп», що часто повторюються, тим самим підкликаючи самок. З точки зору голосових сигналів дещо окремо стоїть мадагаскарський підвид — його голос більш нагадує розкотисте муркотання. У цій період найчастіше і голосно птахи кричать вранці і увечері, рідше вдень. Під час залицяння самець і самка поволі літають один за одним, позначаючи місце для майбутнього гнізда. Часто одна і та ж територія використовується протягом кількох років. Як правило, одуди розмножуються окремими парами, проте у разі сусідства інших одудів між самцями нерідкі бійки на межі територій, що нагадують півнячі бої. Гніздо влаштовується в затишному місці — дуплі дерева, кам'янистому міжгір'ї, поглибленні на укосі обриву, іноді в стіні кам'яної або глиняної будівлі.             

        Якщо поблизу відповідного укриття немає, яйця можуть відкладатися прямо на землі серед висохлих останків якої-небудь тварини . Вистилання або відсутнє зовсім, або містить лише декілька травичок, пір'я і шматочки коров'ячого гною. Дупло може також містити в собі гнилу деревну труху. На відміну від переважної більшості птахів, одуди ніколи не прибирають послід з гнізда, який поступово скупчується навколо. Крім того, в період насиджування і годування пташенят у птахів виробляється масляниста рідина, що виділяється з куприкової залози і що має різкий неприємний запах. Така адаптація допомагає птахам уберегтися від дрібних наземних хижаків, проте для людини дає репутацію дуже «неохайного птаха»^.

        Виведення потомства зазвичай відбувається один раз на рік, хоча у разі осілого способу життя відмічені повторні (до трьох) цикли. Розмір кладки в умовах помірного клімату складається з 5-9 яєць, в тропіках з 4-7 яєць. Яйця довгасті, розміром 26 x 18 мм і вагою близько 4,4 г. Забарвлення варіює в широких межах від сірувато-білого до темно-бурого кольору, може мати голубуватий або зеленуватий відтінок. У день відкладається по одному яйцю, насиджування починається з першого яйця і продовжується протягом 25-32 днів (інкубаційний період — 15-16 днів). Насиджує одна самка, тоді як самець здобуває їй корм. Пташенята, що з'явилися на світ, сліпі і покриті рідким рудуватим пухом, який через декілька днів замінявся іншим, рожевато-білого кольору і густішим. Вигодовуванням пташенят займаються обидва батьки, по черзі приносячи їм личинки комах і черв'яків. У віці 20-27 днів пташенята покидають гніздо і починають літати, хоча ще протягом кількох тижнів залишаються поряд з батьками.

Харчування

     Основу харчування одуда складають дрібні безхребетні тварини: комахи, їх личинки і лялечки (хрущі, жуки-гнойовики, мертвоїди, коники, метелики, степові кобилки, мухи, мурашки, терміти), павуки, стоноги, багатоніжки, дрібні молюски тощо. Рідше ловить дрібних жаб, ящірок і змій.

       Годується на поверхні землі, зазвичай в невисокій траві або на оголеному ґрунті. Володіючи довгим дзьобом, часто колупається в гної, сміттєвих купах або гнилій деревині, проробляє неглибокі дірки в землі. Нерідко супроводжує худобу, що пасеться. Язик у одуда короткий, тому він іноді не в змозі проковтнути здобич із землі — для цього птах підкидає її в повітря, ловить і проковтує.

3. Спостереження за птахами під час гніздування

     Одуди розмножуються окремими парами.  Гніздо влаштовує в затишному місці — дуплі дерева. Вистилання містить лише декілька травичок, пір'я. Дупло містить в собі гнилу деревну труху. На відміну від переважної більшості птахів, одуди ніколи не прибирають послід з гнізда, який поступово скупчується навколо. І тому складається враження дуже «неохайного птаха».

       Виведення потомства відбувається один раз на рік. Розмір кладки складається з 4-5 яєць. Яйця довгасті. Забарвлення від сірувато-білого до темно-бурого кольору. Насиджування починається з першого яйця і продовжується близько 30 днів. Насиджує одна самка, тоді як самець здобуває їй корм. Пташенята з'явилися на світ сліпі і покриті рідким рудуватим пухом, який через декілька днів замінявся іншим, рожевато-білого кольору і густішим. Вигодовуванням пташенят займаються обидва батьки, по черзі.

Наші спостереження за одудом

      Як показують нашi спостереження за одудом в  літній період - це звичайний птах. Зареєстрований нами в обстеженому районі. Прилітає в квітні.

Типові місця заселення − переліски, що чергуються з полями і луками.

Часто можна бачити, як він ходить або ж перебігає на невелику відстань. Буває, що зляканий птах лягає, розпластавшися на землі.

Обережний, але не полохливий —сторониться людей і відлітає при їх наближенні. Багато часу проводить на землі, полюючи на комах.

Шукає він корм на городах та в садках. Хоч одуд тримається здебільшого відкритої місцевості, усе ж його можна часто помітити  біля ріденьких деревець. Іноді супроводжує худобу, що пасеться.

Цей дуже красивий птах надто неохайний. Гніздо його брудне, має різкий неприємний запах.

       Гнізда влаштовує в дуплах. У кладці налічується 4-5 яєць, які з’являються у першій декаді травня. Пташенята зареєстровані в кінці травня − на початку червня.

  Відлітають рано. У кінці серпня їх майже не видно. Одуда слід віднести до птахів, корисних для сільського і лісового господарства.

    Під час однієї з екскурсій у кінці навчального року, на узліссі ми спостерігали за різноманітними птахами. Була друга половина травня, тому саме в цю пору пташиний світ був надто полохливим, заклопотаним та, звичайно,обережним. 
     Нашу увагу привабила досить красива пташка із чубчиком і довгим тонким дзьобом, яка метнулася між кущами і неначе впала на землю як строката ганчірка. Ми підійшли ближче і побачили, що вона розкинулась на траві, розпустивши віялом хвіст і крила так, що їхні кінці сходилися між собою попереду грудей і голови, тобто утворювали коло. Голова виявляла себе лише трішки піднятим дзьобом. Вся ця картина нагадувала шматок тканини із бурими, чорними і білими плямами. Відчувши небезпеку від нашої присутності, птах миттєво підібрав крила, став на ноги і легко побіг по лісовій підстилці. Красивий чубчик на голові то розкривався, то закривався, голова то піднімалась, то опускалась донизу, неначе спиралась на свій довгий дзьоб. Всі рухи тіла були досить вертлявими та спритними, що нагадувало комічний виступ клоуна.
      Недовго перед нами покрутившись, птах миттю юркнув у напрямку до дуба і заховався у дуплі. Так як дупло було зовсім низько, хлопцям захотілося туди заглянути. За правилами поведінки у лісі, ми знаємо, що чіпати гнізда, кладку яєць, пташенят, чи лізти в дупло неприпустимо, але все-таки, з великою обережністю два учні підійшли туди, щоб сфотографувати птаха в дуплі. Але тільки вони наблизили свої голови ближче до отвору, чимдуж відвернулися і відскочили назад. Як ви думаєте, чому? Що вони могли там побачити? На жаль, нічого їм там побачити не вдалося, тому що з дупла відчувався такий разюче неприємний запах, що заглядати туди перехотілося. Чим же звідти тхнуло?
      Гніздо одуда і назвати гніздом важко, так як воно не будується по-справжньому, а влаштовується у дуплі старої верби чи дуба. Майже нічим не вистилається, крім тоненьких рослинних волокон та сухих частинок тваринного посліду. Яйця незвичні: на зеленкуватому фоні різноманітний малюнок, а форма така, що довжина у три рази більша за ширину.

      Одуди добре піклуються про своє гніздо і пташенят. Наприклад, самка встає з яєць поживитися лише у полудень, щоб тепле сонце їх зігрівало і вони не похололи. А самець в цей час не відходить від гнізда, і саме тут його легко спіймати, бо він хоч і боягуз, але від кладки чи вилуплених пташенят не відійде. Запах виникає із-за принесеного на лапках та дзьобі тваринного посліду, який при нагріванні у гнізді ще більше має неприємний запах. Він чіпляється до пір’я пташенят, і чим більше вони дорослішають, тим нестерпним і задушливішим він стає. Завдяки цьому  у гнізда одудів не заглядають ні куниці, ні тхори, ні коти, ні ворони. Зате в гніздо спокійно залітають мухи, щоб відкласти яйця у нечистоти, але птахам це на добро, бо вони швидко поїдають комаху, а пізніше її личинки, які вийдуть із яєць. 
      Звертаючись до біологічної характеристики одуда можна відмітити, що за зовнішнім виглядом він має досить яскраві кольори оперення, подвійний ряд пір’їн, що утворюють чубчик, витонченість постави, неповторну красу тонко зігнутого дзьоба. Але, на жаль, його ходильні ноги слабкі, політ нетривалий, дзьоб зовсім неміцний, що вказує на беззахисність перед хижаками та безневинний спосіб життя.

     За спостереженнями орнітологів, одуди ніколи не сідають на тонкі гілочки, тому що їхні лапи влаштовані для бігання по рівній поверхні, по лежачому старому дереву чи відхилених старих гілках. Але найбільше ці птахи полюбляють бігати по галявинах чи інших відкритих просторах і саме там, де пасеться скот. Бігають стрімко, квапливо, досить тривожно, неначе когось бояться, трусять чубчиком та постійно спираються на дзьоб, довбаючи землю. Що ж вони шукають? Тривалі дослідження показали, що в місцях, де можуть пастися тварини є велика кількість їхнього посліду. А різноманітні жуки, мухи та інші комахи полюбляють відкладати свої яйця саме туди. Личинки, які виходять із яєць, приваблюють одудів, а щоб дістати «лакому» личинку із середини купи посліду, одуду і потрібен такий тонкий зігнутий дзьоб. Користується він  ним вправно, не риючись у товщі посліду, а точно знає де знаходяться личинки, бо має добре розвинений не лише нюх, але і зір, і слух. Завдяки цим органам чуттів він, і бачить, і чує як хвилеподібно переміщаючись, шарудять личинки. Кінчик його дзьоба твердий, так як ним цей птах вправно збиває твердокрилих жуків та розминає їхні жорсткі надкрила, щоб легко було проковтнути. Тому дзьоб одуда порівнюють із колуном, зігнутою кіркою, насаджену на довгу палицю, схожу на ту, якою на вулицях ламають взимку лід. До того він не порожнистий як у інших птахів, а на кінці ще й трьохгранний, схожий на інструмент хірурга – труакар.  
     Отже, скільки пристосувань ми віднайшли у життєдіяльності цієї незвичної пташки: строкатість оперення, що маскує її у різнобарвному лісі, уміння притискатися до поверхні лісової підстилки, щоб стати непомітним, довгий тонкий дзьоб, щоб дістатися до своєї поживи, затишне місце у дуплі для збереження свого потомства, неприємний запах житла, щоб ворогу не хотілося навіть наблизитися до нього.

                              Вірші про одуда

                                 Одуд
Чуєм, одуд прилетів.
Руду шапочку надів
І у дудку дме щосили,
Наче його попросили.
- Од-уд-уд! Од-уд-уд!
Капустянок знищу пуд!
Ой одуде, чубатий друже,
Я теж хочу подудіти дуже.
 

Одуд

Я побачила одуда зблизька

І зраділа, неначе дівчисько.

Осліпила умить його врода.

Ось що творить художник – природа!

Невимовно, безмірно вродливий,

Реактивно-поривно рухливий,

В полудневому сонці яскравім

Він шугав по зеленій галяві.

Довгий дзьобик проворно, по звичці,

Щось знаходив поживне в травичці –

І граційна голівонька люба

Розцвітала короною чуба.

Радість вмить перейшла в остовпіння:

Він майнув кольоровим видінням.

Він сяйнув, наче спалах раптовий,

Незбагненно прекрасний, казковий.

І відтоді забути не можу

Оту пташку сяйливо-пригожу.

Де ти, одуде, квітко крилата?

Принеси ще хоч хвилечку свята!

Одуд в культурі народів світу

«Цариця Білкіс і одуд». Перська мініатюра, біля 1590—1600 року

    Одуд — помітний птах і спрадавна згадується в різних літературних джерелах, у тому числі і священних писаннях — Корані та Біблії. У давньогрецькій міфології, згідно з творами стародавніх класиків, фракійській цар Терей, син бога війни Ареса і бістонської німфи, був перетворений на одуда після того, як спробував убити своїх дружин. У інгушів і чеченців до ухвалення ісламу одуд («тушол-котам») вважався священним птахом і символізував богиню весни, родючості і дітонародження Тушолі. Убити одуда можна було лише з дозволу жерця для ритуальних цілей, а його гніздо у дворі вважалося хорошою прикметою.

     В арабському Єгипті одуда вважали символом подяки та любові й зображували поруч з дітьми, що піклуються про своїх батків. У ісламі (Коран 27:20-28) і деяких єврейських джерелах (таких як «Таргум Шені» до «Книги Есфірь» і «Мідраш Мішлей», мідраш до Книги Притч) одуд асоціювався з повелителем птахів і звірів царем Соломоном. Згідно з легендою, одного разу правитель не виявив одуда серед своїх птахів, а коли той нарешті знайшовся, то розповів про чудове місто Кіторе і його правительку, найпрекраснішу царицю Савську (Білкіс у мусульман), що поклонялася сонцю. Цар відправив одуда до Савської землі з посланням до цариці. У відповідь на лист жінка відправила йому багаті дари, а потім зробила візит до царя до Єрусалиму.

До  пташок  ставитись  потрібно  обережно,

 адже  птахи – друзі  лісів.

                       Під час  насиджування  яєць  та  гніздування

                       птахів  не  шуми  в  лісі.

Якщо  знайшов  гніздо  птахів,

зразу  тихенько  відійди  від  нього.

                  Кожен  день  насипай  корм  у  годівнички,

                  весною  зроби  шпаківні.

Не  вбивай  пташок,  не  руйнуй  їх  гнізда,

 не  бери  додому  пташенят.

Вчися  слухати  спів  птахів,

милуватися  красою,

адже  птахи  окраса  природи

ВИ­С­НО­В­КИ

1. До складу орнітофауни нашої місцевості входить вид Одуд (Upupa epops), які є гніздовими птахами регіону.

2.  Одуд відносяться до звичайних видів.

3. В регіоні, що досліджувався, спостерігаються звичайний гніздовий  

    перелітний птах.

   4. Відразу після прильоту самці займають територію для розмноження і

        поводяться дуже активно — голосно кричать. Гніздо влаштовує в 

        затишному місці — дуплі дерева.

   5. Розмір кладки складається з 5-7 яєць. Пташенята, що з'явилися на світ,

       сліпі і покриті рідким рудуватим пухом.  Вигодовуванням пташенят 

       займаються обидва батьки, по черзі приносячи їм корм.

   6. Одуди не займають домінуюче місце в структурі пташиних угруповань 

       як у природних, так і в антропогенних ландшафтах.

  7.  Живиться одуд переважно різними комахами. Годується на поверхні 

     землі, зазвичай в невисокій траві або на оголеному ґрунті.

    Шукає він корм на городах та в садках. Своїм кривим дзьобом одуд, 

    ніби шилом, виколупує із землі комах та їх личинок, а також  ловить 

    комах на льоту. Обережний, але не полохливий - як правило, сторониться      

    людей і відлітає при їх наближенні. Багато часу проводить на землі.

    Отже, ми віднайшли ряд пристосувань у життєдіяльності цієї незвичної пташки: строкатість оперення, що маскує її у різнобарвному лісі, уміння притискатися до поверхні лісової підстилки, щоб стати непомітним, довгий тонкий дзьоб, щоб дістатися до своєї поживи, затишне місце у дуплі для збереження свого потомства, неприємний запах житла, щоб ворогу не хотілося навіть наблизитися до нього.

        На основі аналізу спостережень, особливостей популяційної структури, поведінки, репродуктивного періоду та міжвидових зв’язків у природних та антропогенних ландшафтах, можна виділити, що в нашій місцевості є цей вид птахів, хоча і в невеликій кількості.