Зображення війни. Практично кожен із героїв драми сприймає війну як засіб збагачення. «Оце така вона, війна! Добра годувальниця!»1 — вважає Анна Фірлінґ. Її син Ейліф неодноразово вдається до грабунку й жорстокого вбивства, щоб забрати у селян їхню худобу від короля, який пішов війною «ощасливлювати» й «визволяти» інші народи, священика, кухаря та до простого солдата — усі мріють про збагачення. I не важливо, яку ціну доведеться заплатити: зруйновані та пограбовані міста й села, тисячі загиблих мирних жителів чи навіть життя власних дітей Усі розуміють, що основа війни — це зиск, розрахунок, прагнення наживи у найганебніший спосіб, але ставляться до цього спокійно, як до неминучості або вигідної комерції.
Як Матінка Кураж відноситься до війни?Вона не має жодних ілюзій щодо війни і ставиться до неї як до способу збагачення. Війна для Кураж – джерело доходу, “золота часина”. Кураж не розуміє навіть, що сама є винуватицею загибелі всіх своїх дітей – “гієна, яка нишпорить по полю бою”. Лише раз, в шостій картині, після того, як поглумилися над дочкою, вона вигукнула: “Будь проклята війна!”.
Як Матінка Кураж відноситься до війни?Але вже в наступній картині вона знову крокує упевненою ходою і співає “пісню про війну – велику годувальницю”. Найнестерпніше в поведінці Кураж – це її переходи: від Кураж – матері, до Кураж – користолюбної торговки. Вона перевіряє на зуб монету – чи не фальшива, і не помічає, як у цей момент вербувальник відводить її сина Ейліфа в солдати княжої армії.