«Майбутнє за нами». (Рей Дуглас Бредбері. «Усмішка». Тривога за руйнування духовних цінностей в оповіданні «Усмішка». Образ Тома.)

Тема. «Майбутнє за нами». (Рей Дуглас Бредбері. «Усмішка». Тривога за руйнування духовних цінностей в оповіданні «Усмішка». Образ Тома.)

Мета: формування предметних компетентностей:ознайомлення учнів з життям і творчістю письменника, із шедевром Леонардо да Вінчі та оповіданням Р. Бредбері «Усмішка»; формування уміння виразного читання твору, висловлювати судження про події, зображені у творі, характеризувати образ Тома; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність учнів, учити любити і цінувати красу, усвідомлювати небезпеку руйнування духовних цінностей; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі; інформаційної: формувати вміння знаходити потрібну інформацію та представляти її; загальнокультурної: сприяти формуванню морально-етичних цінностей школярів, вихову­вати почуття прекрасного, доброти, людяності.

Обладнання: Портрет Р. Д. Бредбері, портрет Леонардо да Вінчі, репродукція картини "Мона Ліза", комп'ютери,  мелодія групи "Зодіак" "Міраж".

Тип уроку: вивчення нового матеріалу та первинного закріплення знань, умінь і навичок

Форма уроку: урок-подорож

Епіграфи до уроку:

    Майбутнє залежить від нас. Щохвилини ми самі створюємо його своїми руками.                                                                                 Р. Бредбері

      Я повинен примусити вас повірити в любов, у життя.   

                                                                                              Р. Бредбері                                                                                                                                                                                              

                                                                                                                                                                                                                                                            Краса врятує світ.

                                                                                       Ф. Достоєвський

                                                   Зміст уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Звучить мелодія групи "Зодіак" "Міраж".

Слово вчителя. Майбутнє... Далека і невідома країна. Країна дивовижних машин, споруд, де всю роботу виконують роботи, де відбуваються ней­мовірні чудеса. Та чомусь про майбутнє ми говори­мо як про казку. А чому так? Адже майбутнє — це ми з вами. Саме ми своїми справами і думками твори­мо його. Саме від нас залежить, яким буде зав­трашній день.

Тому до цієї теми зверталося багато письменників-фантастів. Польський письменник С. Лем пи­сав: "Світ необхідно змінити, а то він неконтрольованим чином почне змінювати нас самих". Тієї ж думки дотримувався й американський письменник Аллан Дін Фостер: "В історії змінити нічого не можна, а от у фантастики є шанс поправити історію майбутнього".

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

• Що таке фантастика? Яких ви знаєте письменників-фантастів?

(Відповідь учня) 

ІV. Оголошення теми і мети уроку

Слово вчителя. Говорячи про майбутнє, ми часто згадуємо про розвиток науки і техніки. Тому письменники-фантасти в своїх творах велику увагу приділяють проблемі моральної відповідальності вчених за свої наукові відкриття. Якщо перед людиною стоїть мета тільки матеріального збагачення, якщо вона не заду­мується над наслідками своїх відкриттів, якщо вона безвідповідальна, будь-яке наукове відкриття може призвести до трагедії.

Тому питання добра і зла, екологічні проблеми, проблеми бездуховності людей порушує у своїх тво­рах один з найвідоміших американських письменників-фантастів Р. Д, Бредбері, який запевняє: "Майбутнє залежить від нас. Щохвилини ми самі створюємо його своїми руками".

Цей вислів є одним із епіграфів нашого сьо­годнішнього уроку. А звідси і його тема: "Майбутнє за нами". (Р. Д. Бредбері. Оповідання "Усмішка").

На сьогоднішньому уроці ми відправимось у не­звичайну подорож. Побуваємо і в далекому минуло­му, і в майбутньому, поглянемо і на сучасний світ. А допомагати нам будуть наші учні - «літературознавці» та «ми­стецтвознавці».

• Хто ж він — цей неперевершений майстер фан­тастичного слова — Рей Дуглас Бредбері?

V. Сприйняття нового матеріалу.

1. Повідомлення учнів про життя і творчість Р. Д. Бредбері

Виступ учня - «літературознавця 1». 1920-й рік. США. Місто Вокіган. Ніч. Невеличкий будиночок. Раптом чути крик дитини. Це народився майбутній поет та письменник-фантаст Рей Дуглас Бредбері. Народився Рей у незаможній сім'ї. Змалку ріс в от­оченні люблячих і турботливих родичів. З тих пір дружнє коло рідних і близьких здається Рею Бред­бері найбільшою цінністю у житті, а дитячі роки — зеленіючою весною щастя.

Магія книги захопила Рея Бредбері з Різдва 1925 року, коли тітонька подарувала йому фантас­тичний комікс "Жив-був одного разу". А світ наукової фантастики відкрився Рею з 1928 року, коли йому до рук потрапив перший випуск журналу "Дивні історії" і він із захопленням прочитав оповідання "Світ гігантських комах". З того часу він став "в'язнем" країни фантазії.

Бредбері почав писати рано, ще будучи підлітком. Він не міг купити продовження "Марсіанського воїна" Едгара Берроуза й тому на­писав свою версію.

Виступ учня - «літературознавця 2»

Рей дуже захоплювався своєю роботою. Міг прокинутися рано-вранці або схопитися з ліжка се­ред ночі, кинутись до друкарської машинки і за дві години написати оповідання. Нині він є автором по­над 800 творів. Це — декілька романів і повістей, сотні оповідань, десятки п'єс і велика кількість віршів. Найвідоміші його твори: "451* по Фаренгейту", "Марсіанські хроніки", "Все літо в один день", "Канікули". Майже в кожному з його творів звучить застереження від безумства атомної війни, гонитви за наживою.

Технократична цивілізація робить людину чер­ствою, байдужою до прекрасного. А це все поро­джує бездуховність людини й суспільства, занепад і руйнацію цивілізації.

Бредбері писав: "Майбутнє створюється нами тепер. Кожної хвилини, яку ми проживаємо, нам на­дається можливість творити його".

2. Слово вчителя. Саме на цьому наголошує письменник у новелі "Усмішка".

Перед нами площа. Діти зібралися зранку, щоб не пропустити урочистої, знаменної і дуже важливої події. Адже покликав їх сюди ярмарковий і святко­вий день.

• А що таке свято? Які ви знаєте свята? (Відповідь учня)

Сьогодні ми побуваємо на незвичному для нас святі.

3. Інсценізація уривку( Люди стоять у черзі і чекають, щоб плюнути на картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза»)

Чоловік з черги. Чуєш, хлопче, ти що тут робиш так рано?

Том. Це моє місце, я тут чергу зайняв.

Чоловік з черги. Біг би ти, хлопчику, звідси, по­ступив би своїм місцем тому, хто знає в цьому толк!

Грігсбі. Залиши в спокої хлопця!

Чоловік з черги. Та я пожартував. (Поклав руку на голову Тома. Хлопець похмуро відкинув її). Про­сто подумав, дивно це — дитина, так рано, а він не спить.

Грігсбі. Цей хлопець розуміється в мистецтві, ясно? Тебе як звати, малий?

Том. Том.

Грігсбі. Наш Том, тож він плюне як треба, в саму ціль — вірно, Том?

Том. Вірно. Кажуть, вона усміхається?

Грігсбі. Угу, усміхається.

Том. Кажуть, вона зроблена з фарби і полотна?

Грігсбі. Так. Тому і здається мені, що вона не оригінал. Та, справжня, — я чув, — була на дошці на­мальована, дуже давно.

Том. Кажуть, їй 400 років.

Грігсбі. Якщо не більше. Коли вже на те пішло, нікому не відомо, який тепер рік.

Том. 2061.

Грігсбі. А можливо, 3000 або 5000. Звідки ми можемо знати? Скільки часу одна загальна ката­васія була... І лишились нам тільки ріжки та ніжки.

Том. Ще довго чекати?

Грігсбі. Декілька хвилин, не більше. Вони огоро­дили її.., щоб люди не підходили дуже близько. І ди­вись, Томе, ніякого каміння. Вони заборонили кида­ти в неї каміння.

Том. Добре, сер. А для чого ми тут всі зібрали­ся? Чому ми повинні плювати?

Грігсбі. Е, Томе, причин досить. Тут вся справа в ненависті, ненависті до всього, що пов'язане з ми­нулим. Скажи мені, як ми до такого стану дійшли? Міста-руїни, дороги від бомбардувань — ніби порох, поля вночі світяться, радіоактивні... Людина ненави­дить те, що її згубило, що її життя зламало. Така вже людська природа.

Том. А є хоч хто-небудь або що-небудь, чого б ми не ненавиділи?

Грігсбі. Ніякої тобі втіхи, крім цих наших свят, То­ме, наших свят...

Том. Пригадую, як рвали і палили книги на площі, і всі сміялись. А ще — свято науки місяць то­му, коли притягнули в місто останній автомобіль, потім кинули жереб, і щасливчики могли по одному разу влупити машину кувалдою!

Грігсбі. Я розбив переднє скло. А Білл Гендер-сон мотор розтрощив. Але найкрасивіше було, коли громили завод, який ще намагався випускати літа­ки. Ох і відвели ми |[ушу.

Том. Сер, а цивілізація більше ніколи не повер­неться?

Грігсбі. А кому вона потрібна? У всякому разі, не мені.

Чоловік з черги. Були і в ній свої хороші сторони.

Грігсбі. Чого марно балакати.

Чоловік з черги. Е, не поспішайте. Ось побачи­те, ще з'явиться розумна Людина, яка її підлатає. Пригадаєте мої слова. Людина з душею

 Грігсбі. Не буде цього!

Чоловік з черги. А я кажу, з'явиться. Людина, у якої душа лежить до красивого. Вона поверне нам — ні, не стару, а так сказати, особливу цивілізацію, та­ку, щоб ми могли жити мирно.

Грігсбі. Не встигнеш і оком моргнути, як знову війна!

Чоловік з черги. Чому ж? Можливо, на цей раз все буде по-іншому.

Грігсбі. Ну, Томе, зараз наша черга, не зівай!

(Том завмер перед картиною, дивлячись на неї.)

Грігсбі. Ну, плюй, Томе, давай!

Том. Але, вона ж красива!

Грігсбі. Добре, я плюну за тебе!

Том. Вона красива. Як її звати?

Грігсбі. Картину? Здається... "Мона Ліза"... Точ­но, "Мона Ліза".

4. Учитель читає вірш черкаського поета В. Даника.

Монолог Мони Лізм

Уже віки ви дивитесь на мене,

Всі дивитесь на усмішку мою.

Я ж перед вами стільки літ стою

І мила, і проста, і незбагненна.

Не думайте, що дужа легко це —

Між поглядів захоплених, і хтивих,

І ніжних, і скорботних, і вразливих

Ховати тільки душу, не лице

.

• Хто ж вона — ця загадкова жінка?

5. Повідомлення учнів - «мистецтвознавців»

«Мистецтвознавець 1». Епоха Відродження. Це час, коли про людину заговорили як про особистість, як про найдосконаліше  творіння Боже. Лю­дина стала вільною, всебічно розвиненою істотою, здатною змінити своє життя, подбати про своє щас­тя на землі, а не в потойбічному світі. Саме в такий час судилося жити й творити великому скульптору, математику, фізику, ботаніку, художнику Леонардо да Вінчі             

«Мистецтвознавець 2». У нотаріуса П'єро да Вінчі і простої селянки Катерини народився син. Ко­ли Леонардо виповнилось^З^роюв, батько забрав його до себе у Флоренціююаю, А через рік віддав на нав­чання в майстерню відомого у всій Італії скульпто­ра, художника і майстра Андреа дель Вероккіо. У майстерні Леонардо навчався шість років. Він писав здебільшого портрети Мадон. Проминули довгі ро­ки успіхів і невдач, перш ніж Леонардо да Вінчі 1503 року створив неперевершену "Мону Лізу" ("Джоконду").

Мистецтвознавець 3. Мона Ліза. Людяна, ми­лосердна до бідних, тиха, скромна, благочестива, що строго дотримувалась церковних обрядів, тур­ботлива мати. Вона одна із тих жінок, яка ніколи не хвалилася своїми знаннями, вільно читала і розмов­ляла латиною і грецькою.

Мона Ліза була в зеніті своєї краси, коли смерть єдиної дочки вразила її серце. З того дня Мона Ліза жодного разу не була на святах, жодно­го разу не усміхнулась. Саме в цей важкий період її життя художник почав писати цей портрет. "Він постійно тримав при ній блазнів і музикантів, щоб прогнати її сум, змусити усміхнутись. Інакше об­личчя на портреті здавалося б сумним", — згаду­вав самовидець.

Працюючи над портретом, Леонардо да Вінчі по­ставив перед собою нелегке завдання — передати психологію людини через зовнішність.

Мистецтвознавець 4. Як відомо, дзеркалом людської душі є очі. Вазарі, біограф художника, пи­сав: "Очі її мали той блиск і ту вологість, що помітні в живої людини... Вії ж Вінчі зумів передати так, як во­ни ростуть на тілі, де густіше, де рідше, і як вони об­рамляють око, відповідно порам шкіри не могли не здаватися більш натуральними. Ніс з його прекрас­ними ніздрями, рожевуватими і ніжними, здавався живим. Рот з його неповторним вигином у сполу­ченні з овалом обличчя, воістину здавався не фар­бами, а трепетною плоттю..."

6. Слово вчителя. Як бачимо, портрет досконалий, нічо­го зайвого, усе підлягає законам ритму, гармонії.

• То що ж зупинило Тома від ганебного вчинку?

(Відповідь учня)

Том стає свідком вандалізму, коли люди, як хижі птахи, кидаються на картину, рвуть її, як пише автор, "клюють її своїми руками".

7. Робота з текстом.

- Учень читає уривок "Знищення картини».

- Чому Том плаче? Що це за сльози?

8. Слово вчителя. Як бачимо, люди, зневірившись у всьому, втративши віру у краще майбутнє, втрачають і свою душу. Вони стають жорстокими, вирішують покінчити з усім, що носить назву "цивілізація", що нагадує про "мину­ле". Поняття добро, краса, людяність для них не існують. А як багато цього зла, ненависті серед нас. Подумаймо, з чим ми йдемо у завтрашній день, що ми залишимо нашим нащадкам.

Подивишся навколо і стає страшно: купи сміття, обгортки від жуйок, печива, морозива. А погляньте на наше селище. Де поділися ті красиві огорожі, що були біля пам'ятників? А яким красивим був колись наш скверик, як весело вигравав веселкою на сонці фонтан. Де ж це все поділося?

А тепер завітаймо у нашу школу. Часом заходиш до класу і стає страшно: бруд, поламані парти й стільці, побиті стіни. Що ж сталося? А сталося те, що ми стали жорстокими, не вміємо бачити і цінувати красу, а найгірше те, що ми стали байдужими. А бай­дужість — страшний гріх, найстрашніша інфекція. Відомий іспанський поет Кальдерон написав дуже повчальну історію. Пекло було переповненим, але перед входом все ще стояла довга черга. Тоді вий­шов диявол і повідомив, що залишилося лише одне місце, яке дістанеться найбільшому грішникові. Роз­питавши усіх про їхні гріхи, нечистий підійшов до од­ного чоловіка, який скаржився, що опинився тут ви­падково, бо за життя був дуже доброю людиною. І додав: "Я бачив, як злі люди переслідували своїх по­братимів, але я ніколи не брав у цьому участі. Я ба­чив, як голодних дітей продавали у рабство і як при­нижували немічних, я бачив, з якою ненавистю люди нищили чуже майно, та попри все завжди залишав­ся осторонь і ні у що не втручався".

Нечистий уважно вислухав і сказав: "Заходь, чо­ловіче. Місце, що залишилось у пеклі, належить тобі, бо ти байдужий".

Задумаймося: скільки разів ми байдуже проходи­мо повз чийсь біль, чиїсь страждання? Не помічаємо, не втручаємося: наша хата скраю. А в Біблії сказано: "Якщо ви не зробили нічого доброго іншим, ви не зробили цього Ісусу". Отже, кожний, хто заплющує очі на неправду, що чиниться навколо, теж винний у ній

 Тож пробудімо свої душі від сну, спробуймо поба­чити красу у кожному предметі, що нас оточує. По­любімо життя, полюбімо себе і ближнього свого. Тоді світ усміхнеться нам, як усміхнувся Томові.

9. Проблемні запитання

• Який шма­ток картини врятував Том? Як ви вважаєте, чому?

Учень зачитує уривок і дає відповідь на питання)

- Як ви думаєте, символом чого стала у творі Р. Бредбері картина «Мона Ліза»? (Символом краси і відродження духовності)

- Чому слово «усмішка» в тексті написане з великої літери? (Бо усмішка є більш живою, ніж жителі міста, вона є символом краси і добра)

- Які ще символи є у творі? (Хлопчик – символ майбутнього, нового покоління; ранок – символ прийдешнього, надії на краще.)

- Для чого в житті людини потрібна краса? (Вона не тільки прикрашає життя, а й робить кращою душу людини, облагороджує її)

10.Слово вчителя. Тож усміхайтеся, даруйте людям доб­ро, ласку, даруйте красу.  Адже не просто краса, а внутрішня душевна краса — ось що здатне творити справжню духовну людину. Пам'ятаймо: «Краса вря­тує світ». – як сказав Ф. М. Достоєвський. 

- А чи є надія на порятунок? (Відповідь учня)

Слово вчителя. Так, надія є. Усмішка Джоконди змушує частіше битися людське серце, навіть якщо це серце одного хлопчика.

Ця маленька новела стала символом віри пись­менника в те, що людина зуміє перемогти зло і на­сильство, побачити красу світу і навчитися її берег­ти. Твори Бредбері звернені до сучасника. І про що б не писав неперевершений фантаст — про Час, Історію, Минуле, Сучасне, Майбутнє — вони завжди хвилюють, завжди тривожать, не залишають байду­жим, вчать бачити Людину, цінувати те, що створено нею протягом століть.

V І. Узагальнення та систематизація вивченого

(Частина учнів виконує тестові завдання на комп'ютерах, а друга частина працює над розв'язан­ням кросворду і ребусів на окремих аркушах. Тестові завдання оцінюються 6-ма балами. На їх розв'язан­ня відводиться 5 хв. Друга група учнів за цей самий час розв'язує кросворди і ребуси. Це завдання оцінюється 2-ма балами. Через 5 хв. учні міняються місцями. Ті учні, що працювали на комп'ютерах, розв'язують кросворди і ребуси, а ті, що розв'язува­ли кросворди і ребуси, виконують тестові завдання на комп'ютерах. За цей час учитель оцінює виконану роботу учнів. У загальний бал (12 балів) входить і ро­бота учнів на уроці, їхні відповіді під час уроку, що оцінюються 4-ма балами.)

Тестові завдання В-1.

1. Рей Бредбері... письменник:

а)  німецький;

б) американський;

в)  французький.

2.  Р. Бредбері захопився фантастикою, коли йому в руки попав:

а ) перший випуск журналу "Дивні історії";

б) фантастичний комікс "Жив-був одного разу";

в)   "Марсіанський воїн".

3.  Рей Бредбері - автор:

а)  понад 600 творів;

б) понад 800 творів;

в)  понад 700 творів.

4. "Майбутнє створюється нами тепер...". Ці слова належать:

а)  Едгару По;

б) Оскару Вайльду;

в)  Рею Бредбері.

5. Події в оповіданні "Усмішка" розгортаються навколо картини

а)"Роксолана";

б) "Секстинська Мадонна";

в)  "Мона Ліза".

6. "Цей хлопець знає толк у мистецтві." Ці слова належать:

а) Біллу Гендерсону;

б) Грігсбі;

в) людині із черги.

7.  Вставте пропущені слова:

Тут вся справа в до всього, що пов'язане з минулим":

а)  ненависті;

б) жорстокості;

в) доброті.

8. Закінчіть речення:

"Ось побачите: ще з'явиться розумна людина, яка П підлатає. Згадаєте мої слова. Людина з ..."

а)  розумом;

б) ласкою;

в)  душею.

9. Том, побачивши картину, промовив:

а)  "Вона чарівна";

б) "Вона красива";

в)  "Вона потворна".

10.  Від чого автор хоче вберегти людство?

а) від голоду;

б) від бездуховності;

в)  від шахрайства.

Тестові завдання. В-2

1. Рей Бредбері народився в місті:
а) Вокіган;

б) Берліні;

в) Дюссельдорфі.

2.  Магія книги захопила Рея, коли тітонька подарувала йому фантастичний комікс:

а) "Дивні історії";

б) "Жив-був одного разу";

в) "Світ гігантських комах".

3.  Рей Бредбері почав писати:

а)  в 9 років;

б) в 15 років;

в)  в 12 років.

4.  Дія в оповіданні "Усмішка" відбувається:

а)  за містом;

б) в полі;

в)  на базарній площі.

5. Закінчіть речення: "Тут вся справа в ненависті, ненависті до всього, що пов'язане з ..."

а)  минулим;

б) сучасним;

в)  майбутнім.

6. "...А я кажу, з'явиться. Людина, у якої душа лежить до красивого". Ці слова належать:

а)  Томові;

б) людині із черги;

в)  Грігсбі.

7. Том, опинившись перед картиною:

а)  плюнув;

б) засміявся;

в)  завмер у захваті.

8. Закінчіть речення: "Натовп вив, і руки клювали портрет, ніби голодні..."

а)  птахи;

б) звірі; 

в)  комахи.

9.  На долоні Тома лежала:

а)  усмішка;

б) монета;

в) книжка.

10. Оповідання "Усмішка" закінчується настанням:
а) вечора;

б) ранку;

в) ночі.

Завдання для II групи учнів, які працюють з ребусами та кросвордами:

Розгадавши кросворд, ви дізнаєтеся, що Р Д. Бред­бері вірить, що світ врятує.

1. Місто, в якому народився Р. Д. Бредбері.
2. Захисник Тома.
3. Почуття, що керувало людьми в 2061 році.
4. Шматок картини, який врятував Том.
5. Період дня, яким закінчується новела.

Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя. Я думаю, що сьо­годнішній урок не пройшов безслідно, і ви, я впевне­на, зрозуміли, що ваше майбутнє залежить саме від вас. Тож почнімо творити його вже сьогодні, зараз. Тому закінчити сьогоднішній наш урок мені хочеться уривком із вірша відомої української поетеси Ліни Костенко.

Вже почалось, мабуть, майбутнє,

Оце, либонь, вже почалось...

Не забувайте незабутнє,

Воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

На сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди,

Минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине.