МАйстер-клас:" Лялька–мотанка – щаслива доля намотана"

Старобільський професійний ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                        

                                                                                         Підготували:

Викладач спецдисциплін з професії «Перукар

( перукар - модельєр)»

Циганок Наталія Василівна

Викладач української мови та літератури

   Черевата Оксана Леонідівна

 

 

Тема: Лялька – мотанка – щаслива доля намотана.

Мета: навчити конкретним трудовим навичкам при роботі з тканиною, нитками на прикладі виготовлення ляльки – мотанки; дослідити історію походження народної ляльки, обрядів і традицій, пов'язаних з її виготовленням; визначити основні вимоги і символи при виготовленні мотанки;

          розвивати образне мислення, творчі здібності, створити умови для збагачення індивідуального досвіду про українську народну іграшку та виготовлення ляльок; розвивати пізнавальну активність, допитливість, естетичні смаки;

          виховувати любов до рідного краю, його традицій, промислів, бажання вивчати минуле, берегти та примножувати традиції українського народу.

Тип уроку: урок майстер – клас.

Міжпредметні зв’язки: народознавство, історія, культурологія, етика, музика.

Форми роботи: фронтально – групова, індивідуальна.

Обладнання: мультимедійний комплект: екран, ноутбук, мультимедійний проектор; дидактичні матеріали: тематична добірка слайдів «Українська лялька –мотанка », фонова музика, відео «Історія та значення ляльок», українська караоке - пісня «Зеленеє жито, зелене», вірші про ляльку – мотанку, різнокольорові та однотонні клаптики тканини, нитки, ножиці, заготовки одягу для ляльок, віночки.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Вчитель спецдисциплін: Доброго дня,  дорогі учні та колеги! Запрошуємо вас на слово щире, на бесіду мудру, на пісню українську, на свято вшанування  традицій та звичаїв.

Тож влаштовуйтесь зручненько

Не гомоніть, сидіть тихенько

Розповідати починаємо

І до уваги закликаємо.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель укр. мови та літ.: ( під фонову музику та добірку слайдів )

Людина – улюблене творіння Боже, відрізняється від інших істот здатністю до творчості. Саме людина може вдихати життя у створені нею речі. І тоді вони починають жити своїм власним життям, іноді, навіть за межами простору та часу.

Сьогодні, ми з вами спробуємо створити ляльку – мотанку. Та вдихнути в неї життя.

Моя лялька – мотанка

Ниточкою змотана,

Оберіг мій на землі,

Талісман мені в житті.

Відомий український письменник Максим Рильський казав: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". І дійсно, лише той народ має майбутнє, який поважає свою історію.

• Метод «Мікрофон»

Як ви розумієте слова: «Поважати свою історію»? Висловіть свої думки, продовжуючи речення: «Поважати свою історію – значить…» Орієнтовні відповіді учнів (поважати свою історію – значить знати про розвиток держави, знати культурну спадщину народу, цінувати  звичаї та традиції свого народу та передавати їх у спадок наступним поколінням.)

  У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. І тільки знаючи свої традиції ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу нащадкам. Отже, сьогодні ми розширимо ваше уявлення про народні традиції саме створення ляльок – мотанок. Вам було домашнє завдання дізнатися від своїх бабусь про ляльки, якими вони гралися в дитинстві.

• Виступи дітей

                       1учень             Нездоланний і талановитий

Наш народ скарби свої зберіг.

Тих скарбів коштовних не злічити,

Серед них – і лялька – оберіг.

                       2 учень            Лялька – мотанка – це забавка дитяча

І мистецьке диво, але ще

Іноді здається нам, неначе

Вічність сіла ляльці на плече.

                       3 учень            Бо її історія прадавня

Вже сягає п’ять тисячоліть.

Крізь віки гіркі, страшні і славні

На сторожі пам’яті стоїть.

 

III. Актуалізація опорних знань

• Ланцюжок думок

•                  Як ви думаєте, що означає слово лялька – мотанка? Орієнтовна відповідь учня (Лялька – мотанка — зроблена з тканини  лялька. Назва походить від українського слова  мотати. Вважається, що у давнину мотанки виконували функцію сакральних оберегів.)
•                 Що ви чули про ляльку – мотанку? Орієнтовна відповідь учня (Лялька– мотанка здавна була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась. Саморобні ганчіркові ляльки робили безликими: обличчя замінював узор у вигляді хреста, ромба, квадрата. За старовинним повір’ям, лялька з обличчям як би дивилася в душу і могла нашкодити дитині,  наврочити. Тому, безлика лялька була водночас  іграшкою та  оберегом.)
•                 А що для вас означає лялька – мотанка? Орієнтовна відповідь учня (Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онучкою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, чи зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил.)

                       1учень    З ниток, клаптиків тканини

Та майстерного шиття

Оберіг є для родини

Для щасливого життя.

                             2 учень   В ляльку – мотанку бабуся

Вклала працю та любов,

Віддала її матусі,

Щастя щоб тривало знов.

IV. Сприйняття та засвоєння нових знань

Вчитель спецдисциплін: Дійсно, лялька – мотанка становиться чим раз популярнішою серед українців. Фахівці припускають, що перші мотанки з’явилися ще за часів трипілля. Ними не лише бавилися діти: вони були справжніми оберегами, ними лікували, за їх допомогою пророкували майбутнє. Давайте подивимося на історію та значення ляльок давніх та сучасних.

• Перегляд відео «Історія та значення ляльок»

Вчитель укр. мови та літ.: Отож, ми з вами дізналися, що лялька – мотанка – це символ добробуту,  це – оберіг, який захищає людину від усіх негараздів, який приносить щастя. 

• Мозковий штурм

•                 А чи знаєте ви, в давнину( коли вся робота в полі та на городі завершувалася), а телевізорів з серіалами,  інтернету і мобільних телефонів ще не було, що робили наші прабабусі? (Відповіді учнів). Вірно, вони збиралися вулицею чи всім селом на вечорниці, посиденьки, народні гуляння.
•                 А чим же вони там займалися, що робили? (Відповіді учнів). Ось як про це пише Олекса Воропай у своїй книжці «Звичаї нашого народу». Ото посходяться усі дівчата, порозсідаються одна побіля одної кругом столу або посеред хати навколо каганця чи то лампи, прилаштованих на діжі (чи стільці), і шиють, вишивають, плетуть. А прясти сі­дали на лавах та ослонах. Дівчата прядуть пряжу "(коноплі, льон), вишива­ють (сорочки, рушники, хусточки) чи плетуть (панчо­хи, мереживо) дуже старанно, бо вранці треба буде показати матері свою роботу. 
•                 За роботою дівчата жартували, розповідали про свої душевні таємниці, про свою дівочу долю, а далі співали пісень. За співами час збігає враз, гуртом робота «охотніше» спориться. Тож зараз, щоб розслабитися, настроїтися на спільну працю, згуртуватися ми пропонуємо вам заспівати українську пісню.

• Виконання пісні

V. Практична частина

• Бесіда

Вчитель укр. мови та літ.: А зараз уявіть українське село. Свіже легке повітря, білесенькі хатки, українську родину. А саме жінку – трудівницю, берегиню домашнього вогнища, матір. У неї купа роботи: по господарству, на городі, в полі, дітей поняньчити, свекруху нагодувати, чоловікові посміхнутися, а ще дитя у колисці. Його треба чимсь забавити, розрадити і мати починає робити іграшку, цяцю, лялю.

Викладач спецдисциплін: З чого ж ми почнемо робити нашу ляльку?

Вчитель укр. мови та літ.: З бажання.

Викладач спецдисциплін: Згадайте своє найсокровенніше бажання. Ми пропонуємо вам записати його на підготовлених листочках. (Присутні записують свої бажання.

Вчитель укр. мови та літ.: Бажання є, а що ж ще потрібно?

Викладач спецдисциплін: Руки. Покажіть мені ваші руки, щоб вони були тепленькі,

розумні, робочі ваші руки. (Присутні показують свої руки). Отже бажання є, руки є,  тканина з нитками підготовлені. Починаємо працювати, секретів ніяких не маю, тому їх всі радо вам роздаю.

• Практична робота «Виготовлення ляльки - мотанки»

Для виготовлення ляльки – мотанки нам знадобиться:

• клаптик білої тканини (30х30см) для голови та тулуба;
• 2 шматочки паралону для голови та тулуба;
• кольоровий клаптик тканини (20х25 см) для спіднички ;
• кольорова стрічка , або клаптик тканини ( 4х7 см) для фартуха;
• клаптик білої тканини (10х20 см) для ніжок;
• нитки кольорові (лляні, шерстяні, бавовняні тощо);
• нитки муліне для волосся;
• віночок з атласних стрічок та квіточок з фоамірану.

Працювати можна під музичний супровід української народної пісні

1. Покладіть вздовж на смужку паралону смужку паперу зі своїм бажанням та закрутіть равликом – це буде майбутня голівонька, залишаючи вільними 2 см від краю - буде шийка.

2. Складіть клаптик білої тканини (30*30 см) косинкою, загорніть у білу тканину змотаного равлика,та візьміть ниточку. Ниточку обирайте будь-якого кольору. Але від кольору який ви оберете буде залежати настрій вашої лялечки.

Символіка кольорів

•                  Білий – символ невинності, чистоти й радості. Він – нейтральний: в ньому чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою. Білий колір – то символ створеного Богом світу, в якому – розмаїття явищ, як розмаїття кольорів.
•                 Червоний — колір крові й вогню. З одного боку, він символізує красу, радість та любов до життя, з іншого — мстивість та розруху. Найкращий спосіб оберегти дітей від злих духів — прив’язати до руки дитини що-небудь червоне.
• Оранжевий – символ слави, величі та гідності.
• Жовтий – символ тепла, радощів і поваги.
• Зелений – символ природи і молодості. Колір надії, злагоди, миру і спокою.
• Блакитний – символізує благородство, ніжність і вірність.
• Синій – символ вірності, довіри і безконечності. Символ води та неба, очищення, здоров’я.
• Фіолетовий – колір говорить про дуже велику емоційність, чутливість, високу духовність і делікатність.
• Чорний, коричневий – символізують землю – годувальницю, міцну реальну основу, зв'язок із рідною землею.

3. Беремо кінчик ниточки, підкладаємо її під великий палець,та обмотуємо декілька разів навколо шийки. Нитку слід закручувати щільно, шийка має бути тоненькою, але міцною.

4. Для формування ручок розкладаємо заготовку косиночкою, лівий та правий краї підгортаємо в середину.

5. Починаємо скручувати в середину кожну сторону спрямовуючи до центру.

6. Беремо іншу нитку, можна іншого кольору і відступивши приблизно 1 см від краю обмотуємо декілька разів кожну ручку.

7.Далі беремо наступну смужку паралону та обгортаємо нею шийку також равликом, формуючи тулуб.

8.Нитку спускаємо з шийки до талії та обмотуємо декілька разів.

9. Формуємо ніжки. Беремо клаптик (10*20 см) та змотуємо і фіксуємо нитками, аналогічно ручкам.

10. Згинаємо навпіл, кладемо на нижню частини косиночки та змотуємо доходячи до тулуба.

11. Верхню частину пропускаємо по центру та підгортаємо зі сторони спини ляльки, фіксуємо нитками.

12. Наступним етапом обмотуємо тулуб, діагонально, хрест навхрест.

13. Переходимо до обмотування голови. Кладемо першу вертикаль. Ця вертикаль, означає «він», «чоловік». Наступну  лінію кладемо з-за голови – горизонталь – «вона». Виходить перехрещення. Далі кладемо «він» – «він», «вона» – «вона». Це такий закон природи, вона за ним, він при ній. Ці прості перехрещення ідуть в парі, поряд, як в житті коли він і вона поряд і радість радісніша , і горе не таке важке, якщо удвох розділити. Тому ниточка біля ниточки, він біля неї – поряд.

Якщо у вас трішки роз’їхалися нитки не хвилюйтеся. Можливо, ви поспішили або хвилювались. Пам’ятайте, головне у створенні ляльки – мотанки – це спокій і радість.

14. Фіксуємо ниточку, обернувши кілька разів навколо ляльки та відриваємо. Лялечка

 

готова. Починаємо її одягати та прикрашати.

15. Збираємо тканину для спіднички з одного боку в складки та примотуємо до тулубу.

16. Обмотуючи ляльку червоною ниткою від шиї до талії, примотуємо фартух.

17. Тканину для рук згортаємо гармошкою, обмотуємо нитками.

18. Примотаймо ручки до ляльки нитками хрест-навхрест.

19. Деякі майстри корсетку не роблять, а просто обмотують груди і талію стрічкою чи нитками. Ми зробимо. Тканину для корсетки складемо навпіл, розрізаємо посередині до лінії згину і в сторони десь по пів сантиметра. Одягаємо нашій лялечці корсетку та фіксуємо її поясом.

20. За допомогою ниток муліне зробимо лялечці волосся. На місці проділу зав’яжемо  нитку, а з протилежного боку моток розріжемо ножицями.

21. Прикладемо до голови мотанки волосся, пригладьмо його та закріпимо, перев’язавши ниткою на шиї.

21. Заплетемо Берегині коси.

22. Зав’яжемо ляльці на голову стрічку або одягнемо віночок. Шию можна прикрасити намистом.

VI. Підсумок уроку

Вчитель укр. мови та літ.:

Працювали ми, старались

Хвилювалися та грались

А тепер скажіть ви нам

Ляльки до вподоби вам?

Відповіді учнів

                            1 учень       Оберіг в руках тримаю

                            2 учень       Він велику силу має

                            3 учень       Оберіг ми всі зробили

Зичимо здоров’я й сили 

Вчитель спецдисциплін: шановні наші гості кожна з вас виготовила ляльку – мотанку, яка буде жити разом з вами, а потім, сподіваємось, ви передасте її своїм дітям, чи онукам. Таким чином ви продовжите родинну традицію. Наші прабабусі довгими вечорами сиділи на вечорницях, співали і вишивали.

Вчитель укр. мови та літ.: Ми впевнені, що разом із українською вишивкою, народною піснею буде жити ваша лялька – мотанка. Хочемо висловити щиру подяку нашим гостям та учням за те, що цінують та поважають українські традиції.

  Література

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. — Київ: Оберіг, 1993.
2. Найден О.С. Українська народна іграшка. Історія. Семантика. Образна своєрідність, функціональні особливості: [історико-етнографічний просібник]. – К., 1999.
3. Найден О. С. Українська народна лялька. — К.: Стилос, 2007.
4. Ніколаева Т. Український костюм. — Київ: Дніпро, 2005.
5. Ткаченко З. Головні жіночі убори Поділля// Народна творчість та етнографія.— 1988.—№6. Українська минувшина, етнографічний довідник. — Київ, 1994.
6. Фіголь Д.І. Українська народна дитяча іграшка. – К., 1956