«Майстер-класи з писанкарства та розпису медово-імбирних пряників від Оксани Білоус» (виховний захід з народознавства)

Про матеріал

Екскурсія до міста Одеса, майстер-клас з писанкарства та розпису медово-імбирних пряників від народної майстрині Оксани Білоус

Перегляд файлу

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДДІЛ ОСВІТИ СНІГУРІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

СНІГУРІВСЬКИЙ БУДИНОК ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

«Майстер-класи з писанкарства та розпису медово-імбирних пряників від Оксани Білоус»

(виховний захід з народознавства)

Укладач: Васильєва Олена

Володимирівна,

керівник «Зразкового художнього колективу»

гуртка «Виготовлення сувенірів»

Снігурівський Будинок

творчості дітей та юнацтва

2019

Тема: Майстер-класи з писанкарства та розпису медово-імбирних пряників від Оксани Білоус.

Мета: відвідування Фестивалю «Зрима пісня України» м. Одеса, а саме майстер-класи писанкарства та розпису медово-імбірних пряників київської писанкарки, Заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Оксани Білоус.

Обладнання:

Основні етапи:

організація вихованців;
постановка мети і завдань екскурсії; загальна мотивація;
засвоєння нових знань, умінь та навичок;
підсумок екскурсії;
домашнє завдання.

Хід екскурсії:

1.Вступне слова вчителя: проведення бесіди з техніки безпеки у поїзді, на дорозі, ознайомлення дітей з темою, метою, змістом і планом екскурсії. У бесіді нагадується правила поведінки вихованців під час екскурсії.

Правила поведінки у потязі:

не брати з собою легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин;
не відкривати двері під час руху потягу;
не стояти на підніжках;
не висовуватись із вікон;
не зривати стоп-кран без необхідності;
при відчутному запаху горіння негайно повідомте провідника.

Правила поведінки дітей на дорозі:

1. Ніколи не вибігайте на дорогу перед автомобілем, що наближається, - водій не зможе зупинити машину відразу.

2. Проїжджу частину переходити тільки у встановлених місцях по пішохідних переходах, переконавшись у тому, що транспорт, який наближається ліворуч і праворуч, пропускає вас.

3. Машини, що стоять поблизу тротуару, закривають вам огляд дороги. Тому спочатку потрібно виглянути з-за машини, що стоїть, оцінити обстановку і, переконавшись у безпеці, переходити

4. Вийшовши з автобуса чи тролейбуса, не бігайте з-за нього на дорогу. Зачекайте, поки він від'їде, і тільки потім, переконавшись у відсутності машин, переходьте дорогу.

5. При виході з трамвая пройдіть на тротуар, дійдіть до найближчого пішохідного переходу і перейдіть проїжджу частину.

6. Не вибігайте на дорогу поза зоною пішохідного переходу, в цьому місці водій не очікує пішоходів і не зможе миттєво зупинити автомобіль.

2. Основна частина

Розповідь Оксани Білоус: «Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

Зрештою, писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.

Історія писанки як явища починається з далекого минулого. Писанка тісно пов'язана з релігійними віруваннями та уявленнями наших далеких предків про створення світу, з родючістю і поклонінням йому, з урочистими ритуалами, пов’язаними з річним циклом відродження природи і оспівуванням її сил. Яйце є символом початку, символом нового життя, відродження, таке значення відомо було всім народам в давнину, таким воно залишилося і до сьогодні.

Згідно вірувань наших далеких предків, писанка мала магічну добру силу – вона несла щастя, достаток, благополуччя, захищала свого власника від сил зла. Писанку іноді закопували під землю, щоб яйце зробило урожай багатим і щедрим. Писанки розкладалися по могилах предків, їх укладали в середину могил маленьких дітей, а закохані за допомогою писанок висловлювали свої почуття. Люди вважали, що це ціле мистецтво розписати яйце так, щоб воно стало справжнім оберегом, щоб зображена на ньому символіка виконувала своє важливе призначення. Для цього потрібно знати, коли саме почати виготовлення писанки, як правильно треба молитися перед цим, кому саме піде на подарунок та чи інша писанка.

Тому чим більше кожен з нас зробить писанок – тим більше любові і добра буде панувати в світі.

Я готова допомогти порадою, поділитися практичними навичками, порекомендувати тематичну літературу, надати інструменти та матеріали виготовлення писанки, відповісти на всі запитання, які виникнуть процесі роботи.

Будь ласка, займайте місця і почнемо писати писанки![Додаток І]

Вчитель: Погляньте діти, які в пані Оксани чудові, пахучі та дуже смачні медово-імбірні пряники!

Оксана Білоус: Так, насправді діточки, запрошую вас до розпису пряників, Відомо, що страва, яку приготував ти сам, набагато смачніша.

Вчитель: Поки ви розмальовуєте пряники, я нагадаю про історію виникнення медово-імбирних пряників.

Сам пряник з'явився в Стародавньому Єгипті. Тамтешні пекарі стали додавати в тісто усілякі прянощі для аромату. До речі, звідси і походження слова "пряник" - з додавання прянощів. Щоб випічка зберігалася якомога довше і не псувалася, єгиптяни придумали додавати в неї мед. Продукт бджільництва став природним антиоксидантом. Навіть сьогодні правильно приготований пряник без хімічних добавок може зберігатися півроку і не втратити своїх смакових якостей.

Секрети єгипетської кулінарії поступово поширилися по всьому світу. Так на Русі медові пряники робили з житнього борошна, додаючи в нього сік лісових ягід. У країнах Центральної Європи випічку щедро приправляли запашним перцем і корицею. Імбир ж, дійсно, найбільше прижився у Британії.

За легендою першим додавати імбир в випічку став якоюсь монах по імені Патрік. Спеції в монастир потрапили після одного з хрестових походів. Настоятель монастиря та інші служителі по достоїнству оцінили ласощі. І воно швидко поширилося серед інших монастирів. А, з часом, рецепт потрапив і на кухні мирян.

Імбирні пряники були привезені до Європи в 992 році вірменським ченцем, який звався Григорій Нікополь (Григорій Макар) (Грегуар де Нікополь). Він покинув Нікополь Помпеї, щоб жити в Бондаруа́, недалеко від міста Пітів'є. Він пробув там сім років, і вчив випічці імбирних пряників французьких християн. Він помер у 999 році.

Під час 13-го століття, німецькі емігранти привезли імбирні пряники до Швеції. У 15 столітті в Німеччині, гільдії пряників контролювали їхнє виробництво. Ранні посилання в 1444 році від Ведстентського абатства показали, як шведські черниці пекли пряники, щоб полегшити розлад травлення.

Також був звичай випікати білі булочки і фарбувати їх для віконних прикрас.

Перша задокументована торгівля імбирних пряників датується 17 століттям у монастирях, аптеках та на площі ринків фермерів, де вони і були продані.

У Середньовічній Англії вважалося, що пряники мають лікувальні властивості. Сто років по тому містечко Ринок Дрейтон в Шропширі Сполученого Королівства стало відомим завдяки своїм пряникам та привітним прийомам, які завжди були з гордістю продемонстровані.

Перша письмова згадка про випічки пряників в місті датується 1793 роком; однак, це було, мабуть, раніше, оскільки, центральні підприємства були забезпечені імбиром від 1640 року. "Імбирний пряник" став широко доступним і розповсюдженим у 18 столітті.

Оксана Білоус : Подивіться, які гарні пряники у вас отрималися!₴ А які вони смачні! Скуштуйте їх! [Додаток ІІ]

Вчитель: Давайте пограймо в гру «А ну відгадай»! Питання будуть такі :

чи знаєте ви основні види писанок?
Чи знаєте ви символіку кольорів писанки?
Чи знаєте ви тлумачення рослинних та зооморфних символів в писанкарстві?
Чи знаєте ви походження назви «пряник»?

Висновок: Чи сподобалось вам, мої любі, в гостях у пані Оксани? Чи дізналися ви щось нове й цікаве з нашої екскурсії? [Додаток ІІІ]

Домашнє завдання: спробуйте намалювати ескіз писанки, враховуючи знання, які отримали сьогодні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Л.: Світ, 1992. - 271 с.
Білоус О., Сташук З. Школа писанкарства: навчально-методичні рекомендації / 12 вид. – К.: РВЦ КПДЮ, 2016. – 44 с.
Бутник-Сіверський Б.С. Український сувенір. – К.: Наукова думка, 1972. – 230 с.
Бутник-Сіверський Б.С., Нагай В.Г., Самойлович В.П. Українське народне мистецтво. Живопис. – К.: Мистецтво, 1967. – 238 с.
Бутник-Сіверський Б.С. Пелагея Глущенко. – К.: Мистецтво, 1977. – 48 с.
Веселкові барви. Українське декоративне мистецтво. - К.: Мистецтво, 1971.
Голан А. Миф и символ. – М., 1994.
Данченко Л.С. Невмируще джерело. – К.: Мистецтво, 1975. – 188 с.
Дмитренко М., Іваннікова Л. Українські символи. – К., 1994.