Прекрасна картина вранішнього моря. Воно горде, як давній велет Атлант, що на своїх дужих плечах тримає небесну безодню. Воно святе і грізне, неповторне і безкрає: на могутніх грудях-хвилях гойдає кораблі-насади, плекає вічнозелені острови-цятки, пестить прибоєм гострі, стрімкі поодинокі скелі.
Четверте листопада. Класна робота Урок 1. «Майстер корабля»: роман-містифікація, динамічний, модерний сюжет, умовність фабули, зміщення часопростору. Урок 2. Проблеми творення нової української урбаністичної культури; самоусвідомлення і пошук власного «я» новою українською людиною в новій дійсності
У студентські роки, коли Юрій ще навчався на електромеханічному факультеті Київського політеху, він марив морем і мріяв будувати кораблі. Недарма ж його найперший вірш, видрукуваний російською у газеті «Пролетарская правда», так і називався — «Море», а сам автор сховався під романтичним псевдонімом Георгій Ней.
ПРИСВЯТАВисоко в небо соколи летіли!Далеко в море гості запливалиІ парус, парус, парус доганяв. Надувши груди білі, йшли фрегати,Над морем місяць уставав солдатомІ просторінь шляхів охороняв. Веселий день любові кочової!На палубі вино і брязкіт зброїІ плескіт хвиль, неначе крик коня. Надувши груди білі, йшли фрегати,Над морем місяць уставав солдатомІ просторінь шляхів охороняв. Любовна міць на палубі рухливій,На кораблі, що йде, мов білий привид,Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв!Надувши груди білі, йшли фрегати,Над морем місяць уставав солдатомІ просторінь шляхів охороняв. 1928
Твір, «легкий і життєжадібний», написаний на одному подиху: письменник розпочав роботу 27 листопада 1927 року в Одесі, а закінчив у Харкові, куди невдовзі переїхав. У 1928 році твір було опубліковано в харківському видавництві «Книгоспілка». Письменник осмислив власний життєвий досвід, пов’язаний із роботою на Одеській кіностудії. Змальоване гомінке місто безліччю прикмет нагадує Одесу 20-х років, яку тоді називали «Голлівудом на березі Чорного моря», – метушливою кінофабрикою, бульварами й пам’ятниками, неповторними людськими типажами, згадкою про реальну подію – приїзд до Одеси наркома закордонних справ Г. Чичеріна та його зустріч із турецьким міністром у 1926 році.
Історія написання«Майстер корабля» (1928) — перший роман Ю. Яновського. Він написав його за сім місяців. У цьому автобіографічному творі митець осмислив свій життєвий досвід, пов’язаний з роботою на Одеській кінофабриці. Я прочитав цей роман одним нападом і з одним почуттям радості й задоволення. Пафос викладу, поруч урочистої стриманості, новий для нашої літератури. Несподівано поєднаний матеріал – море й кіно, тонке плетиво любовної інтриги, проста й міцна фраза, сміливі злами розповідних планів – усе це робить із «Майстра корабля» видатне й поступове явище нашого літературного сьогодні. Валер’ян Підмогильний
Роман з’явився в той час, коли багато українських письменників шукали відповіді на питання: «Камо грядеши?», «Україна чи Малоросія?», тобто, яким шляхом розвиватиметься далі українська нація й українська культура зокрема. Цю проблему порушує Ю. Яновський, використовуючи в романі все: новий для української літератури сюжет, систему образів, символіку, художні деталі, навіть композицію. У 1946 році письменник щиро пошкодує, що вже «ніколи не зможе написати такого молодого й романтичного трактату про …кіномистецтво, про перших наших митців, задивлених на море». Твір пронизано романтикою молодості, морських просторів і пригод, радістю від життя і творчості, сміливим польотом фантазії і відчуттям внутрішньої свободи.
О. Гончар назвав його «поетом людської чистоти». А ще він — поет моря, який тонко передає мариністичний колорит. Є. Маланюк писав: «Яновський відкрив і завоював нам море, море в значенні не географічному чи навіть геополітичному, а в значенні психологічному, як окремий духовний комплекс, який був або ослаблений у нас, або й цілком таки спаралізований». Є. Маланюк О. Гончар Ю. Яновський
Одним з творів Ю. Яновського, що вирішує окреслену Є. Маланюком проблему, став роман «Майстер корабля». Саме цей твір засвідчив апофеоз духовного й художнього зростання Ю. Яновського як українського неоромантика. Герої «Майстра корабля» внесли в українську прозу 1920-х років фастівський дух творчого неспокою, сміливого пориву вперед. Письменникові вдалося переплести загальнолюдське й національне. Це був твір свого часу й водночас спроектований у майбутнє.Є. Маланюк
«Майстер корабля» був задуманий як твір модерністський. Його основа неоромантична: на першому плані — окриленість, фантазія і віра в людські можливості, які наче зовсім заступають приземлену буденність. Екзотика приморського міста, романтика морських пригод, молодість з її нестримними творчими амбіціями, кохання і вірна дружба — усе це сприяє творенню загального неоромантичного ефекту життєвої повноти, незмарнованих днів людського життя.Є. Маланюк
Твір Ю. Яновського можна вважати першим в українській літературі мариністичним романом. Ефект «шуму і рокоту» моря тут дуже сильний. Воно дихає гіркою сіллю, морською травою та йодом, кличе в «заобрійну синь», збурюючи ліричну душу Редактора... Воно шле випробування героям роману — Директору (колишньому матросові), Богданові, хазяїну трамбака, для якого «батьківщина — море»...
Мари́на (Мариністика, Маринізм; фр. merine; італ. marina від лат. marina — «морська») — різновид образотворчого мистецтва, що спеціалізується на зображенні подій на морі — баталій, спортивних змагань, природних явищ тощо. Предметом зображення мариністики є морська стихія, її стан. Інакше — морський пейзаж.
Екзотика «Майстра корабля» — це й далекі краї: острови Ява та Пао, про які розповідають Богдан, хазяїн трамбака, Поля; це озеро Комо, Генуя й Мілан, звідки пише листи Тайах... А причорноморське місто з його портом, кінофабрикою, пам’ятником Рішельє, завулками, що ведуть на узбережжя... А мелодія імен: То-Ма-Кі, Сев, Майк, Тайах, Генрі? А поезія корабельної термінології? З яким смаком Професор описує — на зшиткові англійського паперу ХVII століття — як треба добирати сосну для щогл, як ставити вітрила!..