Сценарій мовно-літературного заходу на тему: " О слово рідне, хто без тебе я?"

Сценарій мовно-літературного заходу

«О рідне слово, хто без тебе я?»

 

Мета: формувати у студентів ціннісне ставлення до Батьківщини, українського народу, рідної мови,  виховати почуття національної гордості, поваги до  минулого своєї країни,  ознайомити студентів із виникненням писемності; показати красу й багатство рідної мови, її різноманітні можливості, довести, що рідна мова -  це духовна святиня, найбільший і найдорожчий наш скарб; сприяти розширенню словникового запасу.

Ведучий 1. О слово рідне!   України слава!

                   Богдана мудрість і Тараса заповіт.

                    І гул століть, і сьогодення гомін

                    В тобі злились, як духу моноліт.

Ведучий 2. О слово рідне! Мудре і прадавнє,

                   Ти виросло з могутньої землі!

                   Тебе жорстоко розпинали,

                    А ти возносилось і не корилось — ні!

Ведучий 3.О слово рідне! Подарунок мами!

                   І пісня ніжна, і розрада нам!

                   Я всім на світі поділюся з вами,

                   Та слова рідного нікому не віддам.

Ведучий 4. Доброго дня усім гостям нашого свята!

                   Сьогодні ми хочемо присвятити наш виховний захід – українській мові.  Бо

                 саме ми – українці – повинні плекати її, любити, шанувати.

Музика

Читець.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це - мова моя,

Це - мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила - і кличе, й сіє,

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя,

Душа голосна України!

Ти - сурми на сонці, ти - стягів гаї,

Ти - вибухів огненних повна.

Це - матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини...

О мово вкраїнська!

Хто любить її...

Той любить мою Україну.

 

 Пісня «Україно»

 

Ведучий 1. Протягом кількох століть жорстоко знищувалася культур українського народу. Особливої наруги зазнала наша мова, оскільки саме вона була, є і буде коренем роду українського.

Ведучий 2.  Її забороняли, ігнорували, принижували, охрестивши “холопською”.

Музика

Читець.

Українці мої

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є в нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш у пісні, а не в барилах вина,

І що щедрість у серці, не в магазинних вітринах,

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас говорю,

Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати.

Запитуймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Українці мої! Та українці ми з вами, чи як?

Чи в “могилах” і вмерти судилось нам ще од Тараса?

Чи в могили судилось забрати нам наш переляк,

Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси.

Українці мої, як гірчать мені власні слова,

Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці,

Але мушу казати, бо серце, мов свічка сплива,

Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.

Українці мої, дай вам Боже, і щастя, і сил!

Можна жити “хохлом” і не гіркне від того хлібина,

Тільки хто ж колись небо прихились до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?

                                                                                        В.Баранов.

 Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

1-ша україночка. 1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

2 – га україночка. 1769 рік — видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

3-тя україночка. 1775 рік — зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 

4-та україночка. 1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.

5-та україночка. 1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1 -ша україночка. 1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

2 -га україночка. 1884 рік — закрито всі українські театри.

3-та україночка. 1908 рік. — уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

4-та україночка. 1914 рік — російський цар Микола II забороняє українську пресу — газети і журнали.

5-та україночка. 1923 рік — початок відродження української мови після проголошення XII з'їздом РКП(б) коренизації.

1-ша україночка. 1938 рік — сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

2-га україночка. 1983 рік — видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах і поділ класів на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

3-тя україночка. 1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.

Наперед виходять учні-читці.

Музика

Читець

О рідне слово, що без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам'я!

Моя ти — пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім'я!

Тобою палахтить душа моя,

Втішається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,

В неткнутій коленкоровій труні —

Дзвени в моїм і правнуковім домі.

Читець  

Слова я чую барвінкові,

І серце щемно завмира,

Так, ніби сонце у струмкові

Сміється спалахом тепла.

Того освітленого дива,

Яке у рідній мові є —

Душа вогненна і правдива,

Що первоцвітом виграє…

Моя ти пісне калинова,

Моя ти зіронько свята!

Живи, цвіти, вкраїнська мово,

Зціляй і душу, і вуста.

Своєю паростю гінкою

Вростай у різнобарв'я мов,

Буди всесильною рукою

В серцях і ніжність, і любов!

Ведучий 3.

Вишивала мати полотно шовкове,

Шанувала мати нашу рідну мову.

Ведучий 4.

Брала вона в руки голубую нитку

Вишивала мати барвінкову квітку

 

Пісня « Вишиванка»

 

Ведучий  1: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Ведучий2.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 

Ведучий 3.  Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова.

Ведучий 4.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...

 

(Студенти читають  поезії Т.Г.Шевченка)

 

Ведучий 1. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці.

Ведучий 2. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся, 

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій “Говоріть”)

Пісня  « Поговори зі мною українською»

 Ведучий 3.Сьогодні  в Україні українська мова функціонує в нашій державі як національна мова українського народу.

Ведучий 4. У день української писемності та мови стартує VI Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей унікальний мовний марафон був зініційований великим українським меценатом і громадським діячем Петром Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам’ятав про рідну землю.

Ведучий 1.Після здобуття незалежності він часто приїздив до України. Мовна ситуація в Україні дуже непокоїла Петра Яцика, бо він був переконаний, що є мова — є й держава, немає мови — немає держави.

Ведучий 2. Так народилася ідея конкурсу з української мови для української ж молоді. Рік від року конкурс набуває популярності, бо головна мета цього мовного змагання — утверджувати державний статус української мови, підносити її престиж.

Ведучий 3. Тож привітаймо  знавців української мови нашого навчального закладу

Ведучий 1. О, що за мова!  Лиш торкнешся слова –

                   І заспіва воно, немовби вітер

                   Струни торкнувсь – і враз вона зітхнула, -

                   Струна? Чи слово? Чи сама душа?

 Ведучий 2. О, що за мова!

                    Це ж бо мова-пісня…

Пісня « Солов’ їна»

Ведучий 3.  Рідна мова сонцесяйна,

                    Шум гаїв, спів солов'я...

                   Ти, як матінка, прекрасна,

                   Люба мовонько моя.

Ведучий 4. Як же можна не любити,

                     Не леліяти її,

                     Коли в ній і сонце, й квіти,

                     І співучі солов'ї.

Ведучий 3. Все в тобі з'єдналося, злилося —

                   Як і помістилося в одній!

                    Шепіт зачарваний колосся,

                   Поклик  серця у душі твоїй

 Пісня – танок  «Батьківське жито»

Ведучий1.

Один мудрець сказав: "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу".

Читець

Слова, слова... Вони в собі всі різні:

Тривожні й тихі, радісні й сумні;

Є терпеливі, є жорстокі й грізні,

Ласкаві й чесні, мудрі і смішні...

Не грайся словом. Є святі слова,

Що матері з доріг вертають сина.

Спіши до неї, доки ще жива,

Допоки розум і допоки сила.

Знайди те слово - вічне і земне.

За часом час нам світ перестилає.

Минуще все. Лиш слово не мине

І та любов, що смертю смерть долає.

(М.Ткач)

Ведучий 1 . Я так люблю, я так люблю тебе,

                  Моя співуча українська мово!

                  В тобі шумить Полісся голубе,

                 І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

Ведучий 2. В тобі живе Карпатська височінь,

                    Що манить у незвідане майбутнє,

                    І степова безкрая широчінь,

                   І Кобзарева дума незабутня!

Ведучий 3.  Ти, рідна мово. Чиста, як роса,

                     Цілюща й невичерпна, як криниця.

                     Святине наша, гордість і краса,

                    Ти – розуму народного скарбниця!

Ведучий 4.  Як легко йти з тобою по землі

                     І підставлять вітрам лице відкрите!

                      Для мене ти, як і насущний хліб,

                     Без тебе я не зміг би в світі жити.

 

Пісня « Україно моя»