Медіаосвітній простір сучасної школи (за матеріалами дистанційного семінару для педагогів)
ВІДДІЛ ОСВІТИ СЕЛИДІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
|
Медіаосвітній простір сучасної школи |
|
Матеріали дистанційного семінару міського методичного кабінету (січень 2019) |
|
|
|
Збірка творчих завдань учасників дистанційного семінару |
|
|
|
ММК м.Селидове |
|
30.01.2019 |
|
|
Укладач:
Єлістратова Л.Г., методист ММК відділу освіти Селидівської міської ради
Пояснювальна записка
Загальна культура суспільства, громадські тенденції, професійна підготовка фахівців безпосередньо пов’язані з проблемами охорони та захисту суспільної моралі, вирішення яких можливе на підґрунті формування та поширення в Україні основ медіаграмотності.
Зазначене цілком узгоджується із Грюнвальдською декларацією з медіаосвіти (1982), резолюцією ЮНЕСКО (1989) щодо розвитку критичної медіаосвіти, Віденською конференцією «Освіта для медіа та цифрового століття», Севільською конференцією «Медіаосвіта молоді», Резолюцією Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій, Комюніке Єврокомісії «Європейський підхід до медіаграмотності у світі цифрових технологій», а також з низкою інших документів, затверджених Євросоюзом та ООН, в яких наголошується, що медіаграмотність є базовим елементом політики у сфері споживання аудіовізуальної інформації, основою обізнаності у питаннях інтелектуальних прав людини, необхідною умовою задля залучення громадян до участі у демократичному житті, дієвим фактором міжкультурного діалогу.
Стаття 34 Конституції України визначає: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може буде обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
Сучасний світ, облаштований екранами різного формату і призначення, перетворився на величезну аудиторію, що підпорядкована аудіовізуальній інформації. Дійсно, бурхливий розвиток електронних технологій, широке упровадження інтерактивних систем комунікації, навчальних програм у мультимедійних технологіях забезпечило вторгнення в суспільство недоступного раніше потоку аудіовізуальної інформації від масової теле-, кіно-, іншої відеопродукції до електронних мереж Інтернет. Кінематограф, телебачення, відео, радіо, окремі друковані засоби масової інформації, нав’язлива реклама дедалі загострюють ситуацію інформаційного вибуху, руйнують екологію аудіовізуального середовища, до існування у якому приречені майже усі жителі планети. Людина майже з перших хвилин свідомого життя опиняється в епіцентрі медіаполя. Саме тому суспільство повинно мати право отримувати правдиву інформацію про себе і про все те, що може вплинути на нього.
На жаль, в друкованих та аудіо- і відеозасобах інформації нерідко спостерігається маніпуляція свідомістю громадян та пропаганда. Створення ефективного механізму критичного осмислення і корегування інформації, отриманої через ЗМІ, відпрацювання особистісної системи ціннісних орієнтацій та формування умінь інтерпретувати інформацію, розуміти її суть, адресну спрямованість, мету інформування, викриття прихованого значення мають усунути негативний вплив на свідомість громадян, особливо учнівської молоді. Формування аудіовізуальної грамотності надає додаткові можливості щодо самореалізації і соціалізації молоді, викоренення девіантної та делінквентної поведінки її через практично-орієнтовану творчість у сфері аудіовізуальних мистецтв.
Саме тому на часі є започаткування медіаосвіти, яка у майбутньому повинна стати компонентом загальної освіти, невід’ємною частиною навчальних програм всіх ступенів.
Головним завданням медіаосвіти (медіаграмотності) педагогічних працівників є підготовка учнів до життя в сучасних інформаційних умовах на основі аудіовізуальної грамотності, розвиток навичок з розуміння та усвідомлення наслідків впливу різних видів медіа на психіку особистості та суспільства в цілому.
Підготувати підростаюче покоління до свідомого існування у медіасередовищі та органічної інтеграції в медіакультуру через формування критичного відношення до аудіовізуального продукту, перетворення учнівської молоді із споживачів аудіовізуального продукту у свідомих і творчих користувачів мас-медіа, вироблення імунітету до маніпулятивної дії екрану, створення умов інформаційної безпеки для свідомих громадян суспільства неможливо без опанування педагогічними і науково-педагогічними працівниками основ медіапедагогіки та медіаосвіти (медіаграмотності). Вирішення саме цих завдань і буде запорукою свідомого спілкування з мас-медіа, дасть можливість критично оцінювати як інформацію, так і норму поведінки особи в суспільстві.
Основні завдання дистанційного семінару:
- визначення сутності медіакомпетентності;
- ознайомлення з існуючими ресурсами та джерелами щодо дидактичних, психолого-педагогічних і методичних аспектів застосування медіа в навчанні і вихованні; вивчення впливу різних медіазасобів на навчання і виховання учнів, можливих наслідків їх негативного впливу;
- вироблення навичок розпізнавання маніпулятивної медіа інформації; формування практичних навичок використання загальноосвітніх медіа продуктів в професійній діяльності педагогічних працівників, формування в учнівської молоді полікультурної карти світу;
При підготовці до дистанційного семінару були використані матеріали з тренінгу "Основи медіаграмотності і створення якісного журналістського контенту" (Донецький облІППО, відділ української мови та літератури, 28.02.2018)
Ознайомитися з матеріалами семінару «Медіаосвітній простір сучасної школи»:
https://classroom.google.com/u/0/c/MjgzNDE1NTkwMTNa
Код курсу ajply07
Інструкція http://mmkselid.donetskedu.com/uk/site/distantsiini-zakhodi.html
Творчі роботи учасників дистанційного семінару
1.Переказати сюжет казки «Червоний капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для телеканалу «Вовк -ТВ», що розповідає про необхідність охороняти і захищати вовків - тварин, занесених до Червоної книги.
Куроп’ятник І.В.,
учитель української мови і літератури
Гірницької ЗОШ І-ІІІ ступенів №17
І на вовка буває пригода
Що люди знають про вовків? Те, що вони люті і небезпечні, віроломні і криваві, що їх потрібно знищувати. Так думають про вовків ті, хто про них нічого не знає. Насправді вовки дуже рідко нападають на людей. Як і всі хижаки, вони полюють, щоб прогодуватися, і живуть своїм життям, намагаючись триматися подалі від людей.
Герой нашого сюжету Вовк був самотній і голодний. Він хотів пізнати більше людську сутність, познайомившись з Червоним капелюшком. Дівчина, на перший погляд, теж виявилася товариською та була зацікавлена в спілкуванні. Вона радо розповіла Вовку про свою подорож до бабусі.
Але бабуся Червоного капелюшка виявилася злою і підступною. Наслухавшись страшних розповідей про вовків, вона хотіла натравити на Вовка мисливців. Нашому герою нічого не залишалося, як з’їсти бабуню, рятуючи своє життя.
Мисливці жорстоко покарали Вовка. Один із них дав інтерв’ю нашому каналу: «На мою думку, усі розповіді «зелених» про те, що вовк — дуже корисний звір, «санітар лісу», «селекціонер» диких звірів, годувальник дрібних тварин у важкий зимовий час — марення сивої кобили у зоряну ніч. Як і твердження про те, що він обмежує чисельність мишоподібних гризунів, є головним борцем зі сказом диких звірів. Насправді ж усе навпаки: вовк ріже всю дичину, що попадеться на його шляху, навіть більше, аніж може з’їсти, а санстанції щороку реєструють десятки випадків нападу скажених вовків на людей, особливо на сході й півдні України».
Де ж знайти правду? Чому Закон про охорону вовків в Україні не захищає сіроманців?
Бойко Марина
Чому зникають вовки?
Всі тварини,які нас оточують, унікальні та неповторні. Багато з них такі малочисельні, що потребують охорони оскільки знаходяться на порозі повного зникнення та занесені до Червоної книги. Одним із таких є вовк. І сьогодні ми поговоримо, чому це трапляється в наш час.
Це був звичайний літній ранок. Матуся відправила свою доньку на ім’я Червона Шапочка, до хворої бабусі. Дівчинка взяла із собою ліки та смаколики, щоб пригостити бабусю.
Шлях дівчинки проходив через ліс. Саме в ньому мешкав останній із свого виду вовк. Він був дуже слабкий та змарнілий. Зустрівши вовка, Червона Шапочка розповіла про свої наміри щодо бабусі. Вона не знала, що вовк вже декілька днів нічого не їв і саме шукав, чим можна поласувати, щоб не вмерти із голоду.
Вони розпрощалися, кожен пішов своїм шляхом і зі своїми думками.
Вовк, випередивши дівчинку, прибіг до оселі бабусі, проковтнув її і вклався у ліжко замість неї. А далі він заснув від того, що вже давно не їв. Прокинувшись після сну, вовк знов зголоднів і, не помітивши, проковтнув Червону Шапочку.
Лісоруби проводили ремонтні роботи біля бабусиної оселі і побачили, що трапилось. Вони викликали лікарів. Приїхавши на виклик, лікарі провели операцію та звільнили бабусю з онукою.
Вовка відвезли у лікарню. Там він знаходився до повного одужання.
Ми закликаємо всіх небайдужих допомагати голодним тваринам.
Снєда В.В.,
вчитель математики
Курахівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22
І знову жорстокість…
Кореспондент: «Вас вітає телеканал Вовк – ТВ. У нашому лісі сталася надзвичайна подія, на яку неможливо не звернути увагу, тому що вона стосується тварин, занесених до Червоної книги, а саме – вовків. Тому наш гість сьогодні – Сірий Вовк, який став жертвою людської жорстокості. Розкажіть, будь ласка, про те, що з вами трапилось».
Сірий Вовк: «Я, як завжди, подорожував лісом, прибираючи територію після туристів. Незабаром на стежинці лісу з’явилась дівчинка, відома мешканцям лісу як Червона Шапочка. З’ясувавши, куди вона подорожує, я запропонував ї й показати, що знаходиться у кошику, і, почувши відмову, злякався, бо сім’я дівчинки усім мешканцям лісу відома своїм некоректним та навіть жорстоким ставленням до вовків.
Я поспішив до будинку Бабусі, але її не було вдома. Тоді я, одягнувши її одяг, став чекати Червону Шапочку. Після того як вона потрапила до будинку і почала задавати нечемні питання, я не стримався і почав відбирати кошик, щоб все-таки з’ясувати, що в ньому. Між нами почалася боротьба і саме в цей час до будинку ввійшли Бабуся і чоловік з сокирою - Лісоруб. Цей Лісоруб, замість того, щоб розібратися у подіях, кинувся на мене, намагаючись нанести мені удар. Лише диво допомогло мені повернутися до лісу майже непошкодженим.
Тому я звертаюсь до організації з захисту прав тварин з проханням покарати родину Червоної Шапки та їх друзів-лісорубів».
Чумак Н.А.,
вчитель початкових класів
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Вовк-ТВ презентує новий указ Королівства про «Про захист вовків від жорстокого поводження» із занесенням виду у «Червону книгу». Цей указ був прийнятий після страшного випадку, який трапився у нашому сьогоденні.
Усе частіше трапляються випадки нечуваної жорстокості, знущання та недбалого ставлення до вовків. Ось яка історія трапилася в нашому місті через байдужість суспільства.
Одного дня матір відправила свою доньку Червону Шапочку до бабусі навідати її та передати кошик, повний їжі. Дорогою вона зустріла бідного голодного Вовка. На жаль, у Королівстві вже давно виданий указ із забороною на полювання. Бідні тварини голодують та змушені шукати собі їжу, де прийдеться. Вовк запитав дівчинку, куди вона йде з таким кошиком. Вона йшла до Бабусі і пригощати Вовка намірів не мала. Відчайдушна тварина вирішила першою навідатися до Бабусі з намірами потоваришувати та почекати Червону Шапочку з гостинцями. Коли Вовк прибув до Бабусі і постукав, то йому відкрила стара жінка, яка зневажала Вовків за вибраний спосіб життя. Між ними трапилась перепалка, і тварина вимушена була з’їсти Бабусю. Сповнений гніву, Вовк переодягнувся в одяг жінки та чекав дівчинку. Коли Червона Шапка прибула до будинку і ввійшла до кімнати, вона запідозрила недобре. Запитавши в Бабусі, чому вона не схожа на себе, зрозуміла, що це Вовк, почала рятуватися, але він накинувся на неї і з’їв. Крики допомоги почули місцеві Лісоруби. Бідолашну тварину жорстоко вбили, розпоровши живота та врятувавши жінку й онуку.
Байдужість людей до проблем вовків привела до нечуваної біди. Вони, голодні, йдуть на необмірковані вчинки. Тварин залишається все менше й менше, їх вбивають заради трофеїв та шкіри. Закликаємо всіх мешканців Королівства: «Піклуйтеся про Вовків!!! Не будьте байдужими!!! Урятуйте життя!!!!»
Кобець О.О.,
вчитель біології
Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №12
Доброго ранку! Ви на каналі «Вовк-ТВ» і це програма «Waffle News». 16 січня 2019 року трапилась жахлива подія: на узбіччі дороги біля лісу перехожі знайшли труп вовка з розрізаним черевом.
Слідчі встановили, що тварина належала до зникаючого виду, занесеного до Червоної книги України. Чисельність вовка скорочується — за офіційною статистикою вона становить 2600 особин, а за даними громадських організацій — удвічі менше.
Вовка вже вибито в багатьох країнах Європи, через що його внесено до Європейського Червоного списку. Він перебуває під захистом Боннської та Бернської міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною.
Згідно з вироком, мисливців чекає великий штраф або навіть строк.
Лісники повідомили, що бачили саме цього вовка 16 січня вранці біля хатинки жінки похилого віку, до якої навідалась онучка з гостинцями. Кажуть, дівчинку відпустили одну йти через ліс до бабусі! До речі, дівчина завжди носить червоний капелюшок. На жаль, жодної інформації про взаємовідносини цієї сім’ї та постраждалого нам не відомо. Також біля місця злочину було знайдено сокиру лісорубів саме цього лісництва. Зараз проводиться ретельний пошук відбитків пальців, тож вбивці будуть покарані.
Шановні мешканці міста! Не будьте байдужі! Якщо ви побачите маленьку дівчинку років 12 із червоним капелюшком, обов’язково телефонуйте на гарячу лінію за номером 102. Злі вчинки мають бути помічені! Адже кожен з нас має охороняти та захищати тварин нашого лісництва, особливо вовків.
Пащенко В.В.,
вчитель математики
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №19
Стоп насильству!
Як повідомив відомий казкар Шарль Перо, дроворуби з сокирами на плечах в одному лісовому будинку вбили Вовка, а потім розпороли йому черево.
Нагадаймо, як це відбувалося: дівчинка на ім'я Червоний Капелюшок відправляється з гостинцями через ліс до бабусі. Вовк зустрічає Червоного Капелюшка в лісі і хоче її з'їсти. Але якби вовків добре годували, то йому навіть не спало на думку з’їсти дівчинку. Не дивлячись на голод, Вовк стримує себе. Дізнавшись від дівчинки, що вона йде провідати хвору бабусю, розпитує про те, де вона живе, обіцяє теж провідати бабусю і пропонує дівчинці йти довгою дорогою, а сам біжить по короткій дорозі. І це тільки для того, щоб на подвір’ї бабусі знайти щось поживне. Прийшовши до будинку бабусі, Вовк змінює голос, видаючи себе за Червоного Капелюшка, дізнається від бабусі, як відкрити двері. Не знайшовши нічого, щоб могло вгамувати голод, Вовк кидається на стареньку і проковтує її цілком, оскільки не їв уже три дні. Але голод не вщухає. Тому Вовк лягає в бабусине ліжко і чекає дівчинку. Коли Червоний Капелюшок стукає в двері, він грубим голосом запитує: "Хто там?", а потім більш м'яким пояснює, як відкрити двері, повторюючи слова, сказані йому бабусею: "Потягни клямку, засувка і відскочить". Він просить дівчинку коржик і горщик з маслом поставити на скриню і лягти поруч з ним. Вовк відповідає на її наївні питання про великі руки ("Це щоб краще тебе обіймати, онучко!"), про великі ноги ("Це щоб легше бігати, дитя моє!"), про великі вуха ("Це щоб краще чути, дитя моє!), про великі очі ("Це щоб краще бачити тебе, дитино!), але після питання про великі зуби припиняє цю гру і говорить: "Це щоб з'їсти тебе!" 3 цими словами він кидається на дівчинку і з'їдає її.
Але це не привід для того, щоб вбивати Вовка. Причому так жорстоко. І це відбувається в той час, коли Київський господарський суд прийняв до розгляду позов громадських організацій до Держкомлісгоспу України на захист вовків. Одночасно захисники довкілля розпочали кампанію за внесення вовків до Червоної книги. Вони вважають, що підстави для надання вовкам особливого статусу є. Чисельність вовків скорочується — за офіційною статистикою вона становить 2600 особин, а за даними громадських організацій — удвічі менше.
Салікова К.П.,
вчитель інформатики
Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №12
Телеканал «Вовк – ТВ»
Інтерв’ю жителів лісу з теми охорони та захисту вовків
Журналіст – ж
Вовчиха – в
Лісоруб – л
ж : Доброго дня! З Вами телеканал «Вовк – ТВ». Сьогодні ми знаходимось у тому самому лісі, де мешкає відома нам Червона шапочка, та збираємося зрозуміти, чому тварину, занесену до Червоної книги, було так жорстоко вбито. Ми в гостях у тій самій сім’ї, яка залишилась без годувальника: жінка-домогосподарка та шість малих дітей-вовчат. Хочу запитати Вас, Вовчихо, що саме сталося в тій страшній трагедії?
в : Я навіть не можу зрозуміти того. Мій чоловік був порядною твариною, він працював доглядальником людей похилого віку. Ось і та сама Бабуся також була під його контролем.
ж: Отже, ви хочете сказати, що Вовк був в дружніх відносинах з Бабусею? То коли він перебував в її домі - це й була його робота?
в : Так, Вовк дуже часто бував в неї, прибирав, готовив їсти, купував продукти, бо її родичі мешкають дуже далеко і нечасто бували у Бабусі.
ж : Дізнавшись усі подробиці життя Вовка, ми зустріли ще одну головну особу цієї жахливої трагедії, це Лісоруб. Скажіть мені будь-ласка, чому так сталось, що порядну тварину, яку потрібно захищати від насильницьких дій, бо вона занесена до Червоної книги, було так жорстоко вбито?
л : Я навіть не знаю, що сказати в своє виправдання. Коли я працював поряд з хатинкою Бабусі, почув крик, та швиденько прибіг до них. Мені здалось, що він загрожував життю Бабусі і Червоної шапочки, недовго думаючи, я вбив Вовка.
ж : Ви кажете,що, не розібравшись в ситуації, вбили тварину?
л : Так, на жаль, я це зробив. Вже потім я зрозумів, що Бабуся з Вовком хотіли пошуткувати над Червоною шапочкою. Бабуся сховалась у шафі, а Вовк переодягнувся в її речі. Коли прийшла дівчинка, нічого не зрозуміла та почала кричати.
ж : Ось так, дорогі наші глядачі. Не розібравшись у ситуації, загинула порядна тварина, представник вимираючого виду. Я закликаю Вас, бережіть тварин, бережіть природу!
2. Переказати сюжет казки «Червоний капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для офіційної газети казкового королівства, що прославляє подвиги лісорубів та інших жителів.
Вегеря О.М.,
вчитель англійської мови
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
У червні дівчинка Червоний Капелюшок ішла лісом, щоб провідати свою бабусю та несла їй пиріжки й горщик масла. Раптово назустріч вийшов сірий Вовк. Він злякав дівчинку, а потім почав розпитувати, де живе бабуся. Вони пішли різними стежками, і Вовк прибіг першим та з'їв бабусю. А потім шляхом обману він з'їв і дівчинку.
Невідомо, дізналась би матуся, що трапилося з її рідними, якби не сміливість і небайдужість лісорубів, які працювали поруч і поспішили на допомогу, коли почули шум в будиночку. Вони вбігли, вбили вовка та розрізали йому черево, а звідти вилізли бабуся й Червона Капелюшка, живі та здорові.
Мати тепер нікуди не відпускає свою донечку саму і щодня згадує сміливих лісорубів, які врятували життя Червоному Капелюшку.
Гончарова І.В.,
вчитель інформатики
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
Для телеканалу «ВОВК-ТВ»
Сьогоднішній ранок в нашому казковому королівстві видався неспокійним. Через безтурботність і необережність маленької дівчинки та її батьків мало не сталася трагедія. Мама відправила свою доньку до бабусі через ліс, хоч добре знала про Вовка-одинака, який мешкає у лісі. Але нехтуючи своїми батьківськими обов’язками, вона не розповіла доньці, як потрібно поводити себе при зустрічі з Вовком. І коли така зустріч відбулася, Червона Шапочка розповіла Вовку все: що вона йде до бабусі і де та живе. Дізнавшись це, Вовк добіг до бабусі першим, зжер її і став чекати Червону Шапочку, щоб і її з’їсти. І все сталося, як Вовк планував. На велике щастя біля хатинки бабусі працювали лісоруби, які почули підозрілий шум.
Надії побачити Червону Шапочку і бабусю живими практично не було. Відважні лісоруби, не вагаючись, спіймали і вбили Вовка.
Завдяки блискавичній реакції сильних і рішучих лісорубів дівчинка і її бабуся були врятовані.
Головний лікар королівства припускає, що Вовк був заражений сказом. Незабаром спеціалісти королівства проведуть профілактичні заходи - вакцинацію хатніх тварин та диких.
Лісова служба порятунку закликає всіх жителів королівства відповідально ставитися до власної безпеки і безпеки своїх дітей.
Зьорнушкіна Ю.Г.,
вчитель початкових класів
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Безстрашність простого Лісоруба
В нашому спокійному і сучасному королівстві трапилась нечувана жорстокість. В понеділок вранці мешканка Матуся відрядила свою доньку Червону Шапочку провідати хвору Бабусю. Дівчинка, зібравши необхідні речі, відправилась у важку дорогу. По дорозі вона зустріла мешканця лісу Вовка, що неодноразово потрапляв у поле зору стражі Королівства. Він хитрістю вивідав плани Червоної Шапочки. Дівчинка, нічого не підозрюючи, розповіла Вовку про те, що вона йде до хворої, прикутої до ліжка Бабусі. Те, що було далі, лякає навіть бувалих катів. Вовк випередив Червону Шапочку та першим прибув до будинку Бабусі. Хвора жінка, нічого не підозрюючи, дозволила увійти злочинцю. Далі відбулася боротьба між ними, і Вовк з’їв бідолашну жінку. Він переодягнувся в її одяг з подальшими намірами скоїти навмисне вбивство Червоної Шапочки. Коли врешті дівчинка прийшла до будинку, то постукала у двері, і Вовк дозволив їй увійти. Дівчинка помітила, що Бабуся не схожа сама на себе. Вовк, не довго думаючи, накинувся на дівчинку і з’їв її. Крики боротьби почув місцевий Лісоруб, який працював поруч з будиночком. Він, не вагаючись, кинувся на порятунок. Проявивши мужність, нечувану силу і хоробрість, Лісоруб розпоров живота лиходію та врятував Бабусю та Червону Шапочку. В нашому Королівстві мешкає справжній герой, не байдужий до чужої біди, який проявив силу та відвагу. Сподіваємося, що він буде прикладом для наших казкових мешканців.
Бережіть себе, піклуйтесь про слабших і будьте здорові.
Журналіст газети «Казкові новини»
Ковальчук Г.А.,
вчитель математики
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Не тільки зрубати й розпиляти, а й життя врятувати.
В нашому королівстві в декілька разів збільшилася популяція вовків. Цих хижих тварин уже помічали у лісі, де їх раніше не було. Протягом літа було зафіксовано кілька випадків нападів вовків на свійських тварин та людей. «Будьте обережні! Поблизу блукає голодний вовк», - такі попередження передавали один одному місцеві мешканці. На жаль, не всі дотримуються їх.
Місцева мешканка з метою провідати хвору родичку послала у сусіднє село свою доньку, яку всі звали Червоним Капелюшком. Голодний вовк при зустрічі не наважився з’їсти дівчинку, бо поблизу були лісоруби. Бідна дівчинка, не знаючи, що дуже небезпечно зупинятися в лісі і слухати вовка, розповіла, куди й навіщо вона прямує. Хитра тварина випередила Червоний Капелюшок, з’їла бабусю, а потім і саму дівчинку. І тільки сміливі лісоруби, почувши шум, вбігли до будиночка та вбили вовка. А потім розрізали йому черево і врятували обох постраждалих.
На цей час бабуся і онука почувають себе добре, їх уже виписали з лікарні. Відважні лісоруби отримали нагороду від самого короля, а шану й повагу – від місцевих мешканців.
Творча група педагогів
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6:
Ярая І. Ю., учитель хімії та біології,
Левченко К. К., учитель фізики,
Лук`янець Н. С., учитель зарубіжної літератури, Вязьміна Я. В., практичний психолог
У Донецькому королівстві велике лихо!
Дівчинка на ім’я Червоний Капелюшок потрапила в неприємності. Дорогою, що проходить крізь Великоанадольский ліс, вона зустрілася з рецидивістом, який утік із місць позбавлення волі. Великий, кремезний, але вже із сивим волоссям, через котре й отримав прізвисько Сірий Вовк. Дійшовши до галявини для відпочинку, Сірий Вовк підкрався до Червоного Капелюшка. Злочинець швидко втерся в довіру до дівчинки і випитав мету її подорожі. Вона розповіла, що йде до бабусі і несе їй смаколики, а також вона показала навігаційну систему на своєму гаджеті, де був прокладений маршрут до будинку бабусі. Сірий швидко все запам’ятав, проаналізував та підказав дитині «коротший» шлях. На цьому їхні дороги розійшлися. Увівши дівчинку в оману, Вовк швидше дібрався до пункту призначення. Використавши отриману інформацію, він потрапив до оселі, де і вчинив злочин-з’їв бабусю. Із метою приховати свій учинок він замаскувався під бабусю, переодягнувшись у її одяг. Через деякий час Червоний Капелюшок дісталася будиночку бабусі. Постукавши у двері і не відчуваючи жодної загрози, дівчинка увійшла в оселю. На ліжку лежала «лже-бабця». Онука засумнівалася, чи все гаразд з бабусею. Сфотографувавши її та відправивши фото на гарячу лінію казкового королівства, вона чекала на відповідь. Диспетчер побачила, що це Вовк-утікач, відправила повідомлення до найближчого відділення лісорубів та служби порятунку у Донецькому королівстві. Завдяки оперативності та майстерності усіх залучених служб, лісоруби швидко дісталися місця злочину. Увірвавшись до оселі, вони побачили, що Вовк доїдав Червоного Капелюшка. Лісоруби швидко дістали свої сокири й іншу зброю та знешкодили злочинця і дістали Бабусю та Червоного Капелюшка. Постраждалі були у шоковому стані, але не ушкоджені.
З метою попередження подібних ситуацій лісоруби відвідали навчальні заклади і провели роз’яснювальні бесіди, роздали листівки з номерами телефонів гарячої лінії та служб порятунку.
Оголошена подяка і нагородження медаллю «За мужність» усім залученим у цій справі організаціям.
Головний редактор газети «Донецьке королівство»
Шкільна Стефанія Семенівна
Рева Л.В.,
вчитель інформатики
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Подвиг лісорубів
Дорогі діти! Всі ви знаєте казку «Червоний Капелюшок», але, мабуть, мало хто з вас задумувався над тим, яку роль у житті дівчинки та її бабусі відіграли лісоруби та інші жителі.
Давайте разом з вами подумаємо, чи правильно вчинила мама, коли відправила свою доньку одну через ліс до бабусі? Адже там можна наразитися на небезпеку: збитися з дороги (бабуся жила в сусідньому селі, і дівчинка пішла далекою дорогою), зустрітися з дикими звірами або скаженою собакою чи навіть з лихими людьми. Мама, очевидно, про це не подумала, і це було її великою помилкою, але ледве не коштувало життя Червоному Капелюшку.
Але, на щастя, в той час, коли вовк проковтнув бабусю, а потім і Червоного Капелюшка, повз будинок старенької проходили лісоруби, які почули шум у будинку і прийшли на допомогу людям.
Діти, як ви думаєте, чому вони так вчинили? Мабуть, тому, що були уважними, обережними, прислухалися до того, що відбувається навколо в лісі. І таким чином врятували життя і бабусі, і Червоному Капелюшку, хоча й самі могли постраждати від вовка.
Отже, який висновок можна зробити з усього цього? На прикладі вчинку лісорубів ми можемо сказати, що в житті завжди є місце для подвигу: будь то пожежа, нещасний випадок на водоймі чи кризі, чи допомога людині або тварині в скрутну хвилину.
А що думаєте ви з цього приводу, діти? Напишіть нам на адресу «Газети казкового королівства».
Творча група вчителів
Курахівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22:
Піпоть Т.А., вчитель зарубіжної літератури,
Сіпєєва О.В.,вчитель української мови та літератури, Постоєнко В.П., вчитель української мови та літератури
Антипенко М.А., вчитель історії,
Кривинець О.В., вчитель зарубіжної літератури
Гусєва С.П., вчитель англійської мови
Лісоруби врятували життя…
На початку липня у королівстві «Добряндія» трапилася незвичайна подія, яка стурбувала багатьох жителів королівства.
Звичайна дівчина Червоний Капелюшок під час відвідування своєї бабусі потрапила у халепу: її разом із бабусею проковтнув Сірий Вовк.
За свідченням мами Червоного Капелюшка Мудрої Господині, того дня дівчинка зранку понесла гостинців бабусі і не повернулася вчасно додому.
Як повідомив лісничий Дубок, у королівському лісі таких прикрих випадків ще не було.
Потерпіла бабуся зі страхом розповідала про те, як її разом з Червоним Капелюшком проковтнув Сірий Вовк. Важко навіть уявити, що пережили ці нещасні люди.
Лісоруби, котрі в цей день працювали неподалік від будинку бабусі і почули сильний галас із помешкання, не гаючи часу, поспішили на допомогу потерпілим. Вони побачили Сірого Вовка з величезним черевом, у кімнаті був гармидер, а мешканці зникли. Бажання допомогти беззахисним людям перебороло почуття страху. Мужні чоловіки діяли одностайно і злагоджено. Виявилось, що звичайні лісоруби королівства здатні на героїчні вчинки.
Кореспонденти газети «Чарівне дзеркало»:
Піпоть Т.А., Сіпєєва О.В., Постоєнко В.П.,
Антипенко М.А., Кривинець О.В., Гусєва С.П.
Корхова Г.В.,
вчитель початкових класів
Цукуринської філії
Селидівської ЗОШ І-ІІІ №6
Ваші діти вже освоїли алфавіт і можуть складати склади в слова? Прийшла пора навчити їх читати та слухати!
Майже кожна мама лякає свою дитину рудою лисицею, сірим вовком чи страшним бабаєм. Але не всі діти підозрюють, що мати хоче застерегти їх від небажаних знайомств із чужими людьми з поганими намірами.
Старі добрі казки… Час не владний над ними .Їх цікаво слухати і читати в будь-якому віці. Вони вчать нас і дітей доброті, справедливості, працьовитості і багато чому іншому хорошому, що є в житті.
Тому Шарль Перро, відомий французький письменник, поет і критик ХVІІ століття, казки писав із повчаннями та мораллю. Одна з його казок «Червона шапочка», зміст якої знайомий нам практично з пелюшок, тому що після «Колобка», «Ріпки» і «Курочки Ряби» батьки читають дітям твори Андерсена, братів Грімм і Ш.Перро. Кожен сюжет не тільки цікавий, але і повчальний. У статті ми розберемо короткий зміст казки «Червона шапочка» і спробуємо розібратися, яка мораль цієї казки, і чому прославляють подвиг лісорубів, і чим вони допомогли Червоній Шапочці.
Згадайте дитинство і дайте відповідь на питання: чи любите ви «Червону шапочку» так, що перечитуєте її, доки не вивчите зміст напам’ять? Чи може казка про милу дівчинку здаватися вам занадто жорстокою щодо іншого її персонажа, лихого і сірого?
Якщо ви відповіли на ці питання, то значить ця казка для вас!
Казка починається як завжди, «жила – була дівчинка…» Це маленька дівчинка, яка носила червону шапочку, яку їй подарувала бабуся, за що її Вовк прибіг до бабусі, увірвався в будинок, проковтнув бабусю і ліг і її ліжко, надівши одяг і окуляри бабусі. Коли дівчинка зайшла в будинок і побачила Вовка в бабусиному ліжку, в бабусиному одязі і окулярах на носі, вона не впізнала Вовка і почала розпитувати «бабусю», чому у неї такі великі вуха, очі і зуби. «Бабуся» якийсь час відповідала турботливо внучці, а потім проковтнула і її.
Наче і казці кінець, і він би був сумним. Але саме в цей момент поруч проходили лісоруби. Вони одразу запідозрили недобре, тому що двері були відчинені. Увійшли до хатинки - бабусі нема, а замість неї лежить у ліжку під ковдрою сірий вовк, який відпочивав після смачного обіду. Так вони і впіймали лихоманця, замахнувся один лісоруб він своєю сокирою і тільки-но хотів убити Вовка, аж раптом почув, як гукають з вовчого черева старенька бабуся й маленька Червона Шапочка, і благають про допомогу!
Узяв другий лісоруб ножиці й розрізав вовкові черево, а звідти вилізли бабуся й Червона Шапочка, живі і здорові. Бабуся і Червона Шапочка подякували лісорубам і почастували їх пирогом та маслом, що принесла Червона Шапочка.
Так і закінчив казку Шарль Перро, де Червона Шапочка з бабусею залишилась жива, а Вовк поніс заслужене покарання!
І саме тому ми читаємо цю казку, що вона вчить нас, що не варто довіряти першому зустрічному, і тим більше розповідати, де живуть твої близькі люди, і, звичайно, пам’ятати про безпечний шлях.
Ось і ця казка має щасливий фінал, де лісоруби - справжні герої, мужні і сильні, це люди, які прийшли на допомогу бабусі і дівчинці в тяжку хвилину, які не пройшли повз чужу біду!
Лейкума К.,
вчитель англійської мови
Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №12
Наші захисники - наша гордість.
22 вересня все казкове королівство сколихнула жахлива подія, яка трапилась в родині Червонокапелюшників. О 8 годині ранку місіс Червоний Капелюх напекла смачних пирогів та відправила свою доньку міс Червоний Капелюх зі смачним гостинцем відвідати свою бабусю. Шлях був через ліс. Зі слів дівчинки, вона часто гуляла в цьому лісі, любила збирати гриби та спостерігати за тваринами. Нічого не віщувало біди. З гарним настроєм та кошиком з гостинцем Червоний Капелюх ішла стежкою, все було як завжди, окрім того, що їй зустрівся дуже балакучий Сірий Вовк. А тим часом, бабуся Червоний Капелюх відпочивала в своєму ліжку та чекала на свою улюблену онуку. Бабуся дуже зраділа, коли почула стук, та відчинила двері. Але це була не онука, а страшний Сірий Вовк, який з’їв бабусю. Він зайшов у будинок і вирішив почекати ще й міс Червоний Капелюх. Все трапилося дуже швидко. Наївшись, Сірий Вовк вирішив відпочити та ліг на бабусине ліжко. Якраз у той час стежкою йшли 4 лісоруби. Вони побачили відчинені двері будинку, кошик та запідозрили щось лихе. У вікні чоловіки побачили Сірого Вовка, якого вже три місяці розшукує поліція казкового королівства за розбій. Лісоруби все зрозуміли й вирішили діяти. Завдяки відважним зусиллям та сміливості лісорубів Біку, Діку, Току та Дору були врятовані бабуся Червоний Капелюх та міс Червоний Капелюх. Сірого Вовка доправили до поліції. Тепер все казкове королівство може спати спокійно! Злочинець в тюрмі. Наші лісоруби – наші захисники та наша гордість.
Передерій О.О.,
вчитель української мови
Гірницької ЗОШ І-ІІІ ступенів №17
На сторожі нашої безпеки
Кожен житель Чарівного королівства неодноразово чув про славні подвиги сильних, витривалих і сміливих чоловіків – лісорубів. Черговий випадок, який стався в лісі, що розташований на заході країни, став безперечним підтвердженням загальної думки. Вчора,13 червня 2018 року, у чарівному лісі стався черговий випадок, який підтверджує сміливість цих людей. Сталося так, що маленькій дівчинці на ім'я Червоний Капелюшок довелося самостійно мандрувати темним лісом для того, щоб віднести гостинці своїй хворій бабусі. Умови, що склалися в родині дівчини, були дуже складними: батько поїхав на заробітки, а мама працювала на двох роботах, щоб якось звести кінці з кінцями. Тому навідувати хвору бабусю – було обов'язком дитини. Того жахливого дня замість старої дитина знайшла в ліжку страшного вовка, який, за словами сусіда Петра Остапенка, повечеряв бабцею. Сусід не встиг попередити дівчинку про небезпеку, що чекала на неї й сміливо увійшла до хати. Наслідки були жахливими: дитина також стала їжею хижака. І тільки швидкі дії сусідів і сміливі та рішучі дії лісорубів, що проходили повз будинок, врятували і бабусю, і дівчинку. Сусіди здійняли ґвалт, а лісоруби безжально кинулися на жорстоку тварину. Не боячись великих пазурів хижака, чоловіки зберегли життя людей.
Цей випадок вкотре засвідчує небайдужість жителів і сміливість лісорубів Чарівного королівства.
Смірнова О.Ю.,
вчитель образотворчого мистецтва
Селидівської загальноосвітньої гімназії
Герої серед нас!
Цю неймовірну історію порятунку маленької дівчинки та її бабусі розказала нам сама учасниця події – бабуся Ніна Митрофанівна.
Трапилось це 17 червня. Дівчинка, яку в нашому королівстві усі знають як Червоний Капелюшок, за проханням своєї матері, пішла відвідати бабусю, яка занедужала. Шлях дівчинки лежав через ліс. Через свою необізнаність в питаннях безпеки стала жертвою хитрого вовка. Довірлива дитина розповіла люб’язному хижаку, куди та для чого вона йде одна лісом, і той, скориставшись отриманою інформацією, з’їв дівчинку та її бабусю.
Ви спитаєте: «Як бабуся, яку з’їв вовк, могла розповісти нам цю історію?»
Це – справжнє диво!
Завдяки кмітливим та сміливим сусідам-лісорубам, які випадково опинилися поряд, і, побачивши вовка у хатинці бабусі, зрозуміли, що є надія врятувати Ніну Митрофанівну, якщо обережно розпороти черево тварині, що і зробили.
Честь і слава героям!
Завдяки своїй мужності та обережним діям – вони врятували життя бабусі та онуки!
Шановні читачі, не сподівайтесь на диво! Будьте уважними та дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей.
3. Переказати сюжет казки «Червоний капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для журналу «Директор школи» про екологічне та родинне виховання від імені директора закладу, де вчиться Червона Шапочка.
Балуєва О.В.,
вчитель української мови та літератури
Гірницької ЗОШ І-ІІІ ступенів №17
Ви, напевно, чули історії про дітей-мауглі, які виросли серед звірів. Таких випадків відомо декілька, і найголовніше, що цих дітей практично не вдавалося повернути до людського способу життя. Для виховання людини вимагається людське середовище, у вовчому середовищі зростає вовк. Тому такою важливою є наявність природної теплоти любові і сердечності в сімейному спілкуванні і відносинах між рідними людьми.
Для виховання людини вимагається міцний зв’язок поколінь. Як тільки ми ослабимо зв’язок між поколіннями, то загубиться величезний досвід, що накопичувався сотнями років. Візьмемо ситуацію: виховання в родині однієї з учениць нашої школи, не будемо конкретизувати, адже дотримуємося виконання закону про захист персональних даних. Та маємо…
Батько цієї родини – далеко від сім’ї. Це перший удар по дитині. Матір постійно працює, заклопотана домашніми справами, зокрема випічкою пиріжків, і це другий – найсильніший удар. Адже провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дитину, особливо в сфері духовно-моральній. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті. Дівчинка, у даній ситуації, залишається наодинці зі своїми проблемами, необхідністю зробити вибір щодо дороги, якою йти тощо.
Наразі, єдиною людиною, яка змогла б передати власний досвід, порадити щось дитині, залишається бабуся. Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов’язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів – батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників – дідусів і бабусь. Але у нашій ситуації бабуся дівчинки живе на достатній відстані. Тож і маємо вирвану з родинного кола дитину, яка покладається на свої відчуття та невеличкий життєвий досвід. На жаль, такі ситуації у наш час стають нормою.
Що ж робити у такій ситуації? Який вихід можемо порадити? Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання, організація допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися. А найголовніше – батькам слід виявляти щиру зацікавленість і повагу до особистості своїх чад, вміти вислухати і зрозуміти, дати розумну пораду. В міжособистісному спілкуванні завжди слід пам’ятати золоте правило людських взаємин «стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе».
Єрьоменко О.Г.,
вчитель української мови та літератури,
Мозгова О.П.,
вчитель української мови та літератури
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Сюжет казки «Червоний капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для журналу «Директор школи» про екологічне та родинне виховання від імені директора закладу, де вчиться Червона Шапочка
У нашій школі «Лісова казка» на високому рівні ведеться екологічне та родинне виховання! Учениця 5-А класу школи добра – Червона Шапочка – отримала гран – прі в номінаціях «Найкраща Онука», «Зелений десант», «Допоможи лісовим звірям», «Найкраща подруга лісовим мешканцям».
Дівчинка – слухняна, поважає старших, любить і оберігає природу, здатна прийти на допомогу. Усі однокласники знають, як онучка любить свою бабусю, ніколи не приходить до неї з пустими руками. Щовівторка Червона Шапочка пече пиріжки для своєї старенької одинокої бабусі, яка живе у лісі.
Жінка з нетерпінням чекає на прихід своєї улюблениці, бо та не тільки принесе смаколики, а й допоможе, розрадить, утішить, пригорне голову сивенької до себе. А чому вона така, наша учениця? А це плоди виховання у школі добра!
Дівчина ніколи не шкодить природі: не зриває лісові квіти, не толочить галявини, не обламує гілочки на деревах, підгодовує смачними пиріжками диких звірів і пташок. Навіть сердитого Вовчиська, який ще недавно був нахабою і грубіяном, тримав у страху весь ліс, вона зуміла приручити своєю добротою й увагою. Наша учениця стала його першою найкращою подругою.
Щосереди всі мешканці лісу з нетерпінням чекають на зустріч з Червоною Шапочкою. Щойно дівчинка з’являлася на галявині, пташки, почувши її ніжні кроки, починали голосно чарівно наспівувати її улюблені мелодії. Дикі звірі, які полюбили дівчинку за доброту і щирість, почувши її спів, вибігали назустріч, бо знали: рятівниця і поранену ніжку перебинтує, і зламане крильце полікує. Привітавши Червону Шапочку, лісові мешканці зручно вмощувались на галявині, щоб почути чергову історію про родину дівчинки, про повагу та взаєморозуміння, про довірливі стосунки в сім’ї.
Чому ж усі звірі так поважають нашу п’ятикласницю? Відповідь дуже проста. Цьому ми вчимо наших вихованців змалку - і бачимо результати цієї нелегкої копіткої роботи.
Друзі! Пам’ятайте про традиції своєї сім’ї, з повагою ставтеся один до одного. Знайте: сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.
Шановні батьки! Вчіть дітей любити та берегти природу, адже любов до неї слід виховувати з раннього дитинства. Запам’ятайте: дітей, що не вміють ще ходити, треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Усе це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи.
А наша учениця, Червона Шапочка – зразок для наслідування майбутніх поколінь.
Директор школи «Лісова казка» Небайдуженко Петро Олексійович
Холодна О.І.,
вчитель зарубіжної літератури
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2
Сюжет казки «Червоний Капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для журналу «Директор школи» про екологічне та родинне виховання від імені директора закладу, де вчиться Червона Шапочка
Всім відомо, що родина – це колектив, де люди живуть разом, приймають спільні рішення, підтримують одне одного, виховують підростаюче покоління. Важливим чинником успішного сімейного виховання є сприятливий моральний клімат. Тільки добрі стосунки між батьками та дітьми породжують доброту та людяність.
Для прикладу хочу розповісти про сім’ю Червоної Шапочки, учениці нашого навчального закладу. Живе вона з матір’ю, має бабусю.
Маленьку дівчину-красуню мати любить до безтями, а бабуся її просто обожнює. Дівчинка завжди має охайний вигляд та підібране в зачіску волосся. Щоб підкреслити її зовнішність, добра бабуся пошила для своєї онучки красиву червону шапочку: нехай буде яскравою та гарною.
Слід зазначити, що рідні не тільки піклувалися про добробут дівчинки, а й плекали у своїй улюблениці такі чесноти, як людяність, пошана до старших, милосердя, доброзичливість та вихованість. То ж не дивно, що на прохання матері провідати хвору бабусю, віднести їй пиріг, Червона Шапочка відклала свої справи, швидко зібралася і подалась у сусіднє село до бабусі. Та чи все зробили рідні дівчинки для її виховання?
Всі ми розуміємо, що уявлення про те, що є добро, а що є зло, дитина засвоює в повсякденному спілкуванні з батьками. На сьогодні успішними є люди не з високим рівнем академічних знань, а з розвинутим соціально-емоційним інтелектом, коли вони вміють бути гнучкими до життєвих обставин, стратегічно мислити. Життєві ситуації вчать наших дітей.
Розглянемо одну з них. Поки Червона Шапочка жила у батьківському домі, нічого поганого не могло з нею трапитися. Справжні випробування і пригоди починаються, коли вихована дівчинка потрапляє до лісу, що є метафорою соціуму. Зустрівши незнайомого їй Сірого Вовка, Червона Шапочка повідала йому, куди і навіщо йде, що і дозволило Вовкові обдурити і завдати шкоди хворій бабусі, а потім і самій дівчинці. Саме по собі виникає запитання: якщо вже дівчинці обов’язково треба було йти, то чому мати не заборонила їй зупинятися і починати розмову з незнайомим? Очевидно, дівчинка не була попереджена про можливу небезпеку, недостатньо мала життєвого досвіду. Пам’ятайте: навчити дитину гарним манерам непросто, адже, знаходячись у соціумі, дитина може почути грубощі та побачити погану поведінку. Все починається із вас, батьки. Станьте прикладом для вашої дитини, і вона перейматиме від вас гарні манери та правила поведінки.
Зазначу, що шкільний вік характеризується підвищеною допитливістю в різних сферах життя, але особливий інтерес діти проявляють до природи. Тому екологічне виховання у школі займає важливе місце в розвитку пізнання навколишнього світу, виробленні гуманного ставлення до всього живого, формуванні усвідомленої поведінки у природному середовищі. Батьки та школа повинні формувати у дітей знання про природу, природні явища, рослинний і тваринний світ, спонукати у дітей бажання доглядати за природою і тваринами, берегти природні багатства.
Знову для прикладу згадаємо Червону Шапочку, яка, йдучи у сусіднє село до бабусі, у лісі почувалася спокійно, захищено, бо вона запам’ятала важливу істину: людина та навколишнє середовище – єдине ціле. Людина має жити у гармонії з природою, не завдавати їй шкоди. Лісоруби з великими сокирами були для школярки прикладом: вони рубали сухі дерева, прочищали чагарники, давали можливість молодим деревам простір та світло. То ж Червона Шапочка йшла лісовою стежкою, гралася, збирала горішки, бігала за метеликами, робила букети з квіточок. Вона почувала себе частинкою матері-природи та відчувала: у природі немає нічого зайвого, що можна було б безболісно знищити.
Безумовно, для повноцінного розвитку особистості потрібне живе спілкування з природою, бо не всі навчені бачити красу: не вміють радіти сонечку і бездонному небу, чарівним квітам і краплистій блискучій росі, співу пташок і легеньким хмаркам, що біжать по небосхилу. Дорослі повинні навчитися у дітей помічати цю неповторність світу, щоб збагатити їх душі, зробити світлими і небайдужими до всього, що оточує молоде покоління.
Отже, формування в учнів відповідального ставлення до природи – складний і тривалий процес. Його результатом повинно бути не тільки оволодіння певними знаннями й уміннями, а й розвиток емоційної чуйності, уміння і бажання активно захищати, покращувати, ушляхетнювати природне середовище.
Бездень Л.М.,
вчитель початкових класів
Курахівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22
Казка «Червоний Капелюшок» для журналу «Директор школи» про екологічне та родинне виховання від імені директора закладу, де вчиться Червоний Капелюшок»
(для початкової школи)
Мета:
ознайомити учнів із засобами збереження й охорони тварин і рослин;
навчати бачити красу навколишнього світу; спонукати до спілкування з природою без завдання їй шкоди;
виробляти правила безпечної поведінки в природі;
ознайомити учнів з Червоною книгою України, допомогти засвоїти поняття «екологія», «довкілля»;
розуміти істину – що в природі немає нічого зайвого;
розвивати пізнавальний інтерес дітей, почуття небайдужості, вміння відчувати себе на місці рослини чи тварини;
виховувати екологічну свідомість, культуру поведінки в природі, відповідальність за свої вчинки.
Розкажу зараз, малята,
Казочку я вам таку:
Вам усім вона відома –
Дівчинка пішла із дому,
Червону шапочку взяла
І до бабусі в ліс пішла.
Мама їй дала з собою
Пиріжки і хліб з ікрою:
- Гостинець і коровай
Ти бабусі передай.
Поспіши, бо вже темніє,
Скоро вовк в кущах завиє.
І дівчатко ухопило
В руки ту корзину,
Попрощалося і в лісі
Зникло за хвилину.
По стежині, по рівненькій
Дівчинка стрибає,
А щоб було веселіше
Пісеньку співає.
І так голосно співала
Шапочка Червона,
Що пташки порозлітались,
І зайчатка заховались.
Нащо в лісі так шуміти?
Хіба можна так чинити?
Про природу треба дбати,
В лісі тишу зберігати,
Не смітити, не кричати,
Гнізд пташиних не ламати.
Під кущем собі дрімав
Їжачок маленький.
Він нікого не чіпав –
Ось такий гарненький!
Дівчинка його знайшла,
І на руки узяла –
Укололась і від злості
Під кущик запхала.
Їжачок від болю плаче,
А дівчинка далі скаче.
Хіба можна так вчиняти?
Про природу треба дбати!
Все, що є живе в природі.
Має право на життя.
Пам’ятайте, бо без цього
В нас не буде майбуття!
Дівчиську треба пояснити,
Як тварин і ліс любити.
Не смітити, не ламати,
Сірників до рук не брати!
Нелегка в батьків робота,
З дочкою - одна турбота.
Притомився вовчик наш.
Голод звів животик.
Небезпека скрізь чатує
І лісник весь час вартує.
Став шукати стежку він
До бабиной хати.
З’їв її, на ліжко ліг
І почав стогнати.
А коли прийшло маля:
- Не хвилюйся, люба,
Трішки хвора була я.
В цей час лісоруби
Повз хатину дружно йшли
І сокири всі несли.
Лісорубів покликала
Шапочка Червона.
Стали Вовка убивати
Та бабусю рятувати.
Наша казка не проста –
В ній велика мудрість.
І наука золота –
Може, хто вгада, яка?
Треба вовків захищати,
І ніколи не вбивати!
Тож навчає казка ця
У добрі всім жити.
Все, що навколо бачиш ти,
Жити має і рости!
Пшеченко Л.В.,
вчитель біології та хімії
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
Замітка для журналу “Директор школи”
У нашому казковому лісі склалася катастрофічна екологічна ситуація. Неконтрольована вирубка лісу призвела до зменшення популяції тварин. Залишився один Сірий Вовк, якому недостатньо їжі не тільки взимку, а й у теплий період року.
Знаючи, що лісом бродить одинокий Сірий Вовк, батьки Червоної Шапочки послали свою доньку віднести пиріжки до бабусі в інший кінець лісу. Дівчинка, зустрівши звіра, опинилася в надзвичайній ситуації.
Дуже добре,коли молодше покоління піклується про старше, але неприпустимо наражати дитину на небезпеку.
Дорослі, не забувайте, що за життя і здоров’я дітей (навіть у казковому лісі), несете відповідальність саме ви!
Директор Лісової школи Заєць Ведмедович Совін.
Антюфєєва Т.М.,
вчитель англійської мови
Курахівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22
Сповідь директора школи, де вчиться «Червона Шапочка»
Директор школи – всьому голова
І керувати надані йому права.
Та що б не трапилося в школі, рідній хаті,
Директор школи завжди винуватий.
А ось і прецедент – Червона Шапочка.
Завжди слухняна, тиха – просто лапочка.
Пригода в лісі – непорозуміння.
Чому не використала там свої уміння?
Так гарно на уроках ОБЖ відповідала,
І всі Інструкції старанно так вивчала,
Успішно всі проходила інструктажі
І все ж дісталась небезпечної межі.
А що ж батьки? Програма є – «Сімейне коло».
Анкетування, ігри рольові та тренінги,
Поради, лекції, години запитань,
Проблемні ситуації та рейтинги,
Невже теорії та практики обмаль?
Екологічний центр дітей навчає,
Як навколишнє середовище їм зберегти,
І як любити квіти і рослини,
І не завдати шкоди ніякій тварині.
І ми радіємо, що діти в нас гуманні,
Симпатія в них є і толерантність.
Та я гадаю, що на часі актуальний
Критичний погляд на реальну вже сучасність.
Людське життя – найвища цінність.
Тож намагайтесь: ПЕРЕДБАЧИТИ раптовість,
УНИКНУТИ, як є така можливість,
Та ДІЯТИ і зберегти готовність.
4. Переказати сюжет казки «Червоний капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для ток-шоу на тему «Щасливий пенсіонер», гостя якого - бабуся Червоної Шапочки.
Тимофєєва Г.М.,
вчитель української мови та літератури
Цукуринської філії
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Журналіст:
- Увага! Всесвітня сенсація, так, саме всесвітня, вам не почулося, тільки сьогодні, і тільки в нашій студії людина, яка доклала руку, у прямому розумінні цього слова, бо власноруч пошила капелюшок із червоної тканини своїй онучці, яка стала відомою на теренах України, Росії, Франції, Англії, Німеччини під ім’ям Червоний капелюшок(укр.), Красная Шапочка(рос), Le Petit Chaperon Rouge(фр.), Rotkappchen(нім), Little Red Riding Hood(англ.). Завдяки Шарлю Перро, братам Грімм, Людвигові Тіку, Іванові Тургенєву та українським письменникам усі ми дізналися про добру дівчинку, але героїнею нашого ток-шоу буде не вона, а її бабуся, яка поділиться з нами секретами щастя.
Протягом нашої розмови в студії присутні експерти (вказати прізвища), глядачі, які можуть бути активними учасниками програми, що має назву «Щасливий пенсіонер».
Аудиторія завмерла в очікуванні, незабаром усі присутні дізнаються, у чому ж щастя пенсіонера, від людини, яка стала відомою на цілий світ.
Журналіст:
- Доброго дня, Шановна! Гортаючи у пам’яті сторінки Вашого буття, чи можете стверджувати, що існує поняття «Щасливий пенсіонер»?
Бабуся Червоної Шапочки:
- Доброго дня, дорогенький, звичайно, питаннячко не з простих, але я готова вам дати на нього відповідь, поділитися своїми думками. Ось погляньте, хіба не є щастям на старість років мати доньку та онуку, які весь час піклуються про тебе. Так і трапилося одного дня, коли моя маленька красуня несла горщик масла та пиріжки, які з любов'ю приготувала для мене донечка, та зустрілася в лісі з Вовком. Онучка скоротила шлях, вибравши стежку через ліс, не подумавши про небезпеку, бо в голові у неї була думка тільки про те, щоб я швидше скуштувала смачних пиріжків.
До розмови долучаються експерти:
- Добродійко, а чому Ви не говорите про те, що Червона Шапочка, зустрівши Вовка, поспілкувалася з ним, повідомила про Вас, про пиріжки, глечик масла? Ваша дівчинка була ввічливою з незнайомцем, а це говорить про те, що вона виросла у родині, де панує любов і повага до оточуючих. Саме Ви виховали так свою доньку, а та вже - свою. Тому, люба, можете вважати себе щасливою, бо з онуки виросте небайдужа, добра, щира, гідна людина, а це великого варте.
Беруть слово гості студії:
- Дорогенька бабусенько, звичайно Ви - щаслива людина, бо живете на білому світі, а могли б… якби повз ваш будинок не проходили лісоруби. Вони побачили, що двері відчинені, і зрозуміли: сталося щось страшне. У будинку був вовк з величезним черевом, який хлопці розпороли і витягли Вас, і Вашу онуку. Знову, шановна, Вам пощастило, що поруч опинилися люди, які вчасно прийшли на допомогу.
Журналіст:
- Дякую всім за небайдужість до історії нашої героїні. Нагадаю тему нашого ток-шоу - «Щасливий пенсіонер». Спробуємо підсумувати: в чому ж щастя пенсіонера? Надаємо слово гостям студії.
Гості, експерти по черзі висловлюють думки:
- Щастя людини пенсійного віку панує в родині, де народжуються онуки. І вже ти не тільки матуся, а й - бабуся. Кажуть, онуків люблять більше, ніж дітей.
- Щастя - у вихованих і здорових дітях.
- Щастя - коли є кому і про кого піклуватися.
- Щастя - коли відчуваєш себе потрібною для близьких.
Журналіст:
- А все вами перераховане є у нашої бабусі з казки «Червоний капелюшок», тому з упевненістю можна стверджувати, що перед нами – щаслива пенсіонерка, яка довела: вік не має ніякого значення, а тільки міцне здоров’я, любов, турбота, взаємодопомога, ввічливість – саме це робить людину щасливою, а разом і тих, хто поруч з нею.
Дякую за те, що завітали на наше ток-шоу. Сподіваємося, що всі, хто нас слухав і дивився, не залишився байдужим, а виявив бажання ще раз узяти до рук казку «Червоний капелюшок», перечитати та зробити власні висновки, бо ми вам не нав’язуємо свою думку, а даємо поштовх до самостійних роздумів. У студії ці хвилини з вами провела журналіст Тимофєєва Галина. Щиро зичу добра, миру, злагоди у ваших родинах. Чекаю на нові цікаві зустрічі. Хай вам щастить!
Данієлян О.В.,
вчитель зарубіжної літератури
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
Щасливий пенсіонер
У маленькому селі жила жінка, у якої була маленька дочка. Мати придбала для неї червоний капелюшок, який дівчинка ніколи не знімала. Її так і провали: Червоний Капелюшок.
Одного разу мати спекла пиріжки і попросила Червоного Капелюшка віднести їх до бабусі, яка жила у сусідньому селі біля лісу.
По дорозі у лісі дівчинка зустріла Вовка , який задумав з’їсти бабусю та її онуку.
Бабуся жила у гарному місці: навколо ліс, чисте повітря, всюди росли квіти і насичували повітря чудовим ароматом. Бабуся насолоджувалася річкою біля свого будиночку, де приймала сонячні ванни. Птахи співали їй свої мелодичні пісні, під які вона засинала увечері. А як приємно було бабусі збирати у лісі ягоди, гриби, горіхи. Жінка насолоджувалася таким райським життям. Раніше вона такого собі не могла дозволити, тому що тяжко працювала з ранку до вечору. А відтепер вона відчула всю радість життя. Ще бабуся дуже любила спілкуватися зі своєю улюбленою онукою Червоним Капелюшком , завжди чекала її до себе в гості.
Одного чудового дня ледве не трапилося лихо.
Вовк , дізнавшись від Червоного Капелюшка, де живе бабуся, замислив її з’їсти, а потім і онуку.
Але світ не без добрих людей. Врятували бабусю і дівчинку лісоруби.
І бабуся продовжувала насолоджуватися життям ще багато – багато років.
Кроха О.Л.,
вчитель початкових класів
Цукуринської філії
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Журналістський матеріал для ток – шоу на тему «Щасливий пенсіонер», гостя якого – бабуся Червоної Шапочки.
Ведучий.
- У студії гість – героїня казки «Червоний капелюшок». Вона вважає себе щасливим пенсіонером, тому що її відвідує онука, не дивлячись на те, що мешкає бабуся у віддаленому районі. Щоб відвідати бабусю онуці треба йти через весь ліс. Онука приходить до бабусі не с пустими руками, приносить їй пиріжки. Але одного разу стався один випадок. Шахраю вовкові вдалося обдурити і онуку, і бабусю. Та місцеві лісоруби піймали вовка на «гарячому» і покарали його.
Експерти .
- Так, дійсно, ваша онука і донька піклуються про вас. Але, йдучи через ліс до вас у гості, онука наражається на небезпеку. Тому, я вважаю, бабуся повинна переїхати в будинок до своєї доньки.
- А я вважаю, що бабусі корисніше жити у лісі, на свіжому повітрі. А що стосується небезпеки, то це можна вирішити двома шляхами: користуватися мобільним телефоном і у випадку небезпеки дзвонити на номер «102» або відвідувати бабусю разом з мамою.
Ведучий.
- Що може зробити нас щасливими у довгостроковій перспективі? Життя, що має сенс. Люди, які живуть так, - надають перевагу тому, щоб віддавати, а не брати. Тому у короткостроковій перспективі вони можуть почувати себе нещасними.
Віддавати, жертвувати - це важка робота, але в довгостроковій перспективі вона робить життя наповненим. Наприклад, бути батьками непокірного підлітка – складно, але згодом можна пережити моменти абсолютного щастя (скажімо, коли у вас з‘являться онуки).
Щоб мати осмислене життя, не треба запитувати себе: чому я існую. Варто запитати себе, для чого я живу або для кого?
Лаба С.В.,
вчитель математики
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Журналістський матеріал для ток-шоу на тему «Щасливий пенсіонер», гостя якого – бабуся «Червоної Шапочки»
Ведучий. Доброго дня гостям студії. Сьогодні ми з вами поговоримо про випадок, який стався з нашою гостею – бабусею «Червоної Шапочки», який ледь не коштував їй життя. Бабусю, розкажіть, будь ласка, що з Вами трапилося в той зловісний день?
Бабуся. Я дуже захворіла і тому лежала в ліжку. Знала, що прийдуть мене провідати донька або онучка, і чекала їх. Вони часто навідувались до мене, бо я жила одна в сусідньому селі. І коли до мене постукали у двері, я спокійно сказала, як їх можна відчинити, сподіваючись, що це хтось із моєї рідні і не думаючи про те, що до мене може прийти хтось інший. Звичайно, це було моєю великою помилкою.
Гість №1. Я не звинувачую бабусю в тому, що вона повірила Вовку, сподіваючись, що це хтось із її рідні. Адже жінка уже в поважному віці та ще й хвора. Мене цікавить інше: чому мама відпустила дівчинку одну в таку небезпечну дорогу? Перш ніж відправляти доньку до бабусі, мама повинна була провести відповідний інструктаж щодо правил поведінки в лісі.
Гість №2. Мама, очевидно, думала, що дівчинка в дорозі буде обачливою, уважною і сподівалася, що з нею нічого не трапиться. Адже це не перший раз, коли вона іде одна до бабусі через ліс.
Гість №3. А чи повинна була Червона Шапочка послухатися Вовка, коли той порадив дівчині йти до бабусі довшою дорогою, а сам пішов короткою? Я думаю, що – ні. Чому вона повірила Вовкові і піддалася на його умови? Тим більше, що батьки, мабуть, читали їй в дитинстві казки про хитрість і підступність Вовків, хоча б ту ж казку «Вовк і семеро козенят». Але дівчина чомусь про це не подумала і мало не поплатилася життям.
Гість №4. Я згодна з думкою попереднього гостя про те, що дітям треба постійно нагадувати про те, як поводити себе в лісі та незнайомими людьми.
Гість №5. Я вважаю, що батьки мало говорять дітям не тільки про випадки, які можуть трапитись з ними в небезпечних місцях, наприклад: у лісі, на водоймі чи кризі, під час пожежі, але і про спілкуванні з незнайомими людьми. Якби дівчинка знала про це, мала б свою думку, прислухалася до порад старших та свого розуму, вона б не послухала хитрого Вовка і не пішла б до бабусі далекою дорогою, а пішла б звичайною для нею короткою. Адже в наш час батьки мало часу приділяють спілкуванню із своїми дітьми, і часто виходить, що у дітей свої інтереси, свої думки, погляди і судження, про які батьки навіть не здогадуються.
Гість №6. Я вважаю, що, не зважаючи ні на що, бабусі дуже пощастило, що мимо проходили лісоруби та врятували жінку та її внучку від трагедії. Це був трагічний і в той же час щасливий випадок в житті пенсіонерки. А батькам та їх дітям хай буде повчальним уроком.
Бабуся. Я дуже вдячна лісорубам, які виявилися небайдужими до мого становища. Велике їм спасибі.
Ведучий. Це було ток-шоу «Щасливий пенсіонер». Бережіть себе і своїх близьких. А наші діти нехай будуть обачливими, уважними і розумними. На все добре!
5. Переказати сюжет казки «Червоний капелюшок» у форматі журналістського матеріалу для радіопередачі, гостя якої - захисниця прав дітей, що виступає проти жорстоких батьків, які відправляють дітей до лісу.
Олішевська О.В.,
вчитель зарубіжної літератури
Гірницької ЗОШ І-ІІ ст. №18.
МАТЕРІАЛИ РАДІОПЕРЕДАЧІ « ВИХОВАННЯ: ЗА І ПРОТИ»
( за мотивами казки «Червона Шапочка»)
Кореспондент: Доброго дня, шановні слухачі! В ефірі передача «Виховання: за і проти».
Усім відомо, що сім'я завжди є основою життя людини, джерелом її щастя. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім'ї. А якщо такого зв'язку не існує або існує тільки видимість щирості, любові? Якими виростуть діти у такій родині? І в чому помилка батьків, які не усвідомлюють своїх батьківських обов’язків або, що ще страшніше, виявляють жорстокість до власних дітей? Про це і ще деякі проблеми ми запросили поговорити в нашу студію директора міського центру «Щасливе дитинство» пані Мудру Сову.
Пані Мудра Сова: Вітаю усіх слухачів, кому не байдужі питання виховання дітей і ставлення батьків до них.
Кореспондент: І почати мені б хотілось з випадку, який стався з маленькою мешканкою одного з прилеглих сіл – Червоною Шапочкою, яка майже стала жертвою небезпечного злодія – Сірого Вовка. Чому так сталося, що маленька дівчинка без догляду дорослих опинилася сама в лісі? Де були її батьки? Що Ви думаєте з цього приводу?Як прокоментуєте дії батьків?
Пані Мудра Сова: Дійсно, ця історія набула розголосу в нашому краї. Всі громадяни були зворушені подіями, які сталися з Червоною Шапочкою. Ми з’ясували, що Червона Шапочка проживала лише з матір’ю, мати в той час ніде не працювала і, звісно, не повинна була посилати до бабусі дівчинку саму. Тим паче, що мати чула, що бабуся нездужала. Виходить, що мати Червоної шапочки не дуже переживала за здоров’я власної матері. А це свідчить про те, що духовний зв’язок між ними був уже порушений.
Кореспондент: Нам відомо, що мати навіть не попередила дівчинку про небезпеку, яка може її очікувати в лісі. Виходить, що мати не виконала батьківських обов’язків - охорона безпеки і життя дитини. Щоб Ви порадили таким батькам?
Пані Мудра Сова: Для кожної мами повинно бути важливо, щоб дитина розуміла, що таке небезпека, чого не можна робити, особливо в умовах екстреної ситуації. Прямий обов’язок батьків – пояснити дитині, як поводити себе з незнайомцями, якщо дитина опиняється у малолюдних місцях і до неї підходить незнайомець. Якби мати Червоної Шапочки розповіла їй про наслідки зустрічі з небезпечними незнайомцями, яким виявився Вовк, вважаю, що таких драматичних наслідків можна було б уникнути.
Кореспондент: Крім того, Червона Шапочка після зустрічі з Вовком не відразу пішла до бабусі, а ще гуляла в лісі, гралася, збирала горіхи, бігала за метеликами і робила букети з квіточок. Мабуть, мати не пояснювала їй про небезпечні місця. Це теж обов’язок батьків?
Пані Мудра Сова: Так, батьки мають пояснити дитині, які небезпеки можуть підстерігати їх підчас самостійних прогулянок. Адже в лісі можна зустріти небезпечних звірів, різних комах, змій, кліщів тощо. А ще там багато болотистих місць, отруйних ягід, грибів, поламаних дерев, які теж несуть загрозу життю і здоров’ю дитині. Я вже не кажу про те, що дитина ОДНА перебувала в лісі. Та Червона Шапочка не усвідомлювала цю небезпеку. А хто в цьому винен? Мати! Батьки – ось хто першим повинен прищепити власній дитині норми поведінки. Адже виховуючи дитину, головне - не пропустити цей момент, і це захистить її від можливих небезпек навколишнього світу.
Кореспондент: Як бачимо, що мати Червоної Шапочки зовсім не переймалася тим, що дитина опиниться в небезпечному місці та ще зустрінеться з таким незнайомцем. Можна припусти, що мати Червоної Шапочки поставилася безвідповідально до обов’язків батьків щодо виховання дитини. Чи можна вплинути на таких горе - батьків?
Пані Мудра Сова: Так, у нашому Королівстві діє Закон про обов’язки батьків щодо виховання дітей, і там чітко визначено, що насамперед батьки відповідають за життя і здоров’я дітей.
Кореспондент: А щоб ви могли сказати іншим батькам, щоб вони не припускали таких помилок у вихованні?
Пані Мудра Сова: Безпека дітей – одне з найголовніших питань, які повинні турбувати справжніх батьків. Якщо батьки хочуть бути упевненими, що їхня дитина ніколи не потрапить у небезпеку, слід навчати їх правилам поведінки ще змалечку. Треба обговорювати з дітьми усі можливі небезпечні ситуації, вчити їх правильно діяти, щоб уникнути загрози для здоров’я. А головне – любіть дитину, бо головне багатство сім’ї – це любов, взаєморозуміння і піклування один за одного.
А стосовно матері Червоної Шапочки хочеться сподіватися, що після проведеної профілактичної роботи з нею її погляди на виховання зміняться в кращу сторону, і таких помилок вона не допускатиме. Хочеться побажати їм любові та злагоди, розуміння тієї суті відповідальності, що робить родину щасливою.
Кореспондент: Дякую Вам за бесіду, пані Мудра Сова. Головне, щоб ми всі розуміли, що такі проблеми – це проблеми не тільки сім’ї Червоної Шапочки, їх можна зустріти ще в деяких родинах. А також щоб усі, хто слухав нас сьогодні, запам’ятав: щаслива родина та, де батьки відповідально ставляться до своїх обов’язків, піклуються про здоров’я й захист власних дітей.
Шановні слухачі! Якщо вас не залишила байдужими сьогоднішня розмова з пані Мудрою Совою, посилайте свої міркування на електронну адресу нашої передачі «Виховання: за і проти»: kazka@ radio.net. До побачення, до нової зустрічі!
Петручик Л.О.,
вчитель історії
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
Журналістський матеріал для радіопередачі
Останнім часом в нашій казковій державі почастішали випадки залишення дітей без нагляду дорослих. На жаль, не всі дорослі здатні бути відповідальними за наше майбутнє.
Сьогодні ми поговоримо про прикрий випадок, який відбувся в нашому районі.
Безвідповідальні батьки відправили Червону Капелюшку до бабці, яка мешкає в іншому селі. Дорога проходила через ліс, де мешкає жорстокий та кровожерливий вовк. Про це батьки знали, попереджали Червону Капелюшку, щоб вона не розмовляла з незнайомцями, та все ж відправили дитину в небезпечну подорож, навантаживши дитину великою корзиною з пиріжками. Це можна кваліфікувати як порушення ст.10 Закону Казкової країни «Про охорону дитинства» та ст. 150 Кримінального кодексу Казковії – експлуатація дітей.
У лісі дівчину чекала небезпека. Вона могла спробувати отруйні гриби та ягоди, заблукати, потрапити у капкан, який було встановлено мисливцями. Та головною пасткою виявився голодний хижак.
Червона Капелюшка в лісі зустріла вовка. Він переслідував її весь шлях до бабці. Батьки не навчили дитину, що у разі небезпеки треба зателефонувати рідним, вийти з хащів або звернутися до перехожих. Це - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей і тягне адміністративну відповідальність за ст. 184 ККпАП (Кодекс Казковії про Адміністративне Порушення).
Коли Червона Капелюшка прийшла до старої, то, можливо, через поганий зір або через те, що по дорозі з’їла галюциногенний гриб, не впізнала своєї бабці. Це ще раз наштовхує нас на те, що батьки зовсім не займалися здоров’ям та вихованням своєї дитини і навчили її вживати наркотичні речовини. (Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів - ст. 324 КККазковії).
Потрапивши в шлунок до вовка, Червона Капелюшка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена вжити заходів до самозбереження через малолітство. Ст.135 КККазковії передбачає позбавленням волі Сірка на строк від трьох до восьми років.
З метою недопущення трагічних наслідків, порушення прав дітей, норм чинного законодавства, управління у справах дітей Казкової міської ради звертається до мешканців щодо недопущення випадків залишення дітей без нагляду!
Сапунова О.Й.,
вчитель української мови та літератури
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
Журналістський матеріал для радіопередачі, гостя якої - захисниця прав дітей, що виступає проти жорстоких батьків, які відправляють дітей до лісу.
- Добрий день, шановні радіослухачі!
Як завжди, у цей час на радіохвилі ЛІС FM лунає голос Маші Фіксік, і це означає, що починається щотижнева передача «Сенсаційні новини казкового лісу» ( а коротше - про все, що ти не встиг дізнатися від бабці на пеньку). І сьогодні нашою гостею є наймудріша правозахисниця – тітонька Сова.
Усі слухачі, напевно, чули про надзвичайну ситуацію, яка нещодавно сталася в сім'ї Червоної Капелюшки. Тому сьогодні тітонька Сова допоможе своїми порадами уберегти дітей від небезпеки та трагедії, і розкаже, що треба робити, коли ви зіткнулися з проблемами байдужості та жорстокості батьків.
- Добрий день, шановне товариство! Захист прав дітей є одним із найважливіших завдань мешканців лісу, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до їхньої людської гідності якнайточніше відображають рівень гуманності й цивілізованості суспільства.
Так, нещодавно сталася нечувана подія: мати відправила малу дитину саму до лісу, знаючи про те, що на кожному кроці може приховуватися небезпека, не думаючи про наслідки цієї подорожі. Це неприпустимо! Адже серед осіб, які здійснюють захист прав дитини, в першу чергу, названі батьки. Тому треба дбати про своїх дітей, і перш за все, не наражати їх на небезпеку.
Тому раджу всім, шановні слухачі, у разі виявлення жорстокого поводження або байдужого ставлення батьків до дітей, негайно звертатися до нашого комітету сприяння захисту прав дитини. А ми, обіцяю, зробимо все можливе, щоб кожна дитина навіть у казковому лісі почувала себе захищеною!
- Дякую Вам, наймудріша захиснице!
- А ми з Вами, шановні, продовжуємо. Залишайтеся з нами на радіохвилях ЛІС FM та почувайтеся в безпеці!
Дьоміна О.В.,
вихователь ГПД,
Ковтушенко А.В.,
вчитель української мови та літератури,
Фомінова М.О.,
вчитель української мови та літератури
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Журналістський матеріал для радіопередачі
за мотивами казки «Червоний капелюшок»
Діалог відбувається між ді-джеєм радіохвилі «Лісова галявина - інтертеймент» та гостями: дівчиною Червоний Капелюшок та захисницею прав дітей Сіренькою Вовчицею Юріївною.
ДЖ: Вітаю вас, шановні радіослухачі!Сьогодні на вас чекає цікава зустріч! У нас у гостях дівчина, що нещодавно стала героїнею тижня! Давайте знайомитись! Отже,слово нашій гості.
ЧК: Доброго дня усім! Моє ім'я Червоний Капелюшок. Дуже рада, що сьогодні у мене є нагода поділитися враженнями від моєї не дуже веселої пригоди та попередити батьків та дітей про небезпеку у лісі.
ДЖ: Дуже цікаво! Але давайте спочатку. Декілька днів тому мати вам наказала віднести бабусі вечерю. Шлях пролягав через лісові хащі. Вечоріло. Ніщо не віщувало біди…Що ж сталося?
ЧК: Так,все було добре. Несподівано на стежці з'явився невідомий. Він улесливо звернувся до мене. Наша розмова була невимушеною...Я навіть подумала, що мені пощастило зустріти сміливця - Вовка.
ДЖ: Але зустріч була нетривалою?
ЧК: Так, Вовчисько, дізнавшись, де живе моя бабуся, швидко зник у хащах, а я повільно крокувала далі.
ДЖ: Як здогадалися наші слухачі, це не кінець історії. Що ж відбувалося далі?
ЧК: Біля будинку бабусі було тихо. Потрапивши у кімнату, я навіть тоді не здогадалася,що замість бабусі у ліжку сховався Вовк.
ДЖ: Невже? Оце так несподіванка! Виникає питання: де ж бабуся?
ЧК: В це важко повірити, але на той час Вовк її вже проковтнув. Коли я підійшла ближче, зрозуміла - переді мною злочинець. Сірий накинувся, і я миттєво опинилася у нього в животі. Бабуся була теж там...Виходу не було. Ми мали померти у череві цього чудовиська.
ДЖ: Дійсно, цей випадок примусив тремтіти усіх слухачів. Дуже добре, що все закінчилося так позитивно. Хто вас врятував?
ЧШ: О,так,це диво! Повз будинок проходили лісоруби, вони помітили злочинця. Бабуся завжди була привітною до людей...І ось порятунок! Вовка було вбито, а ми радісно дякували нашим рятівникам.
ДЖ: Шановні слухачі, ви, мабуть, зараз усі схвильовано слідкували за історією Червоного Капелюшка і всім, хто до нас приєднався, я нагадую, що сьогодні у нас в гостях дівчина, що дивом залишилася живою разом зі своєю бабусею. Що ви порадите нашим слухачам?
ЧК: Батькам - пильнувати своїх дітей у різних життєвих ситуаціях. Дітям - бути уважними на кожному кроці свого життя.
ДЖ: Шановні радіослухачі, зараз до студії «Лісова галявина - інтертеймент» завітала гостя Сіренька Вовчиця Юріївна. Вона є захисницею прав дітей, виступає проти жорстокості батьків. В цю мить вона звертається до всіх, хто на нашій хвилі.
Вовчиця: Дякую, я звертаюся до батьків. Будьте гуманні та турботливі до своїх дітей. Ви є відповідальними за їх життя й здоров'я. Нехай випадок Червоного Капелюшка нагадує усім батькам, що небезпека чекає на вашу дитину на кожному кроці.
Бурлака А.М.,
вчитель географії
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
Журналістський матеріал для радіопередачі , гостя якої – захисниця прав дітей, що виступає проти жорстоких батьків, що відправляють дітей до лісу.
Радіоведучий
Порушення прав дитини в Україні досить часте явище. Права дитини можуть бути порушені батьками, однолітками, які часто знущаються один над одним. Основним міжнародним документом, в якому викладені права дитини є Конвенція ООН про права дитини. Серед іншого, у ній зазначається: всі діти мають рівні права.
Які саме права, що робити і куди звертатися, коли вони порушуються – дізнавалися журналісти нашої радіопередачі.
Сьогодні у нас в гостях захисниця прав дітей.
Правозахисниця.
Добрий день! Головна проблема насильства над дітьми та порушення їхніх прав в Україні - це незнання дорослими цих прав, нехтування ними, але найбільше — замовчування проблеми і байдужість.
Радіоведучий.
Що є насильством над дітьми?
Правозахисниця.
Виділяють чотири основних види насильства над дітьми.
Фізичне — будь-яке фізичне травмування дитини. Психологічне — словесні нападки, постійна критика, приниження, образи, висміювання, кепкування, відмова вислухати дитину, а також — нездатність проявити любов та надати підтримку та керівництво. Економічне — нездатність або відмова батьків або осіб що здійснюють догляд, забезпечити основні потреби дитини у відповідній її віку турботі, в їжі, одязі, житлі, медичному догляді, освіті, захисті. Сексуальне — всі види сексу між дорослими та дітьми, а також примушення дітей займатись сексом між собою. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство прирівнюється до тортур і катування.
Радіоведучий.
До кого звертатись з питань порушення прав дитини?
Правозахисниця.
Наказом Мінсоцполітики затверджено, що з питання порушення прав дитини можна звертатись до: служб у справах дітей, закладів соціального захисту дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, органів внутрішніх справ, закладів освіти, закладів охорони здоров’я.
Радіоведучий.
Розкажіть про гучний випадок, який стався нещодавно, коли мати відправила свою доньку до лісу.
Правозахисниця.
Сталося це у одному маленькому селі біля ліса. Там живе маленька дівчинка, улюблена бабусею, яка пошила їй червону шапку. Одного разу мати, яка жорстоко відносилась до своєї доньки, відправила її одну до лісу віднести бабусі гостинці (пироги, горщик свіжого масла). Дівчинка в лісі зустріла вовка. Дізнавшись, куди направляється дівчинка, він першим добіг до бабусі, з'їв бабусю, переодягнувся в її одяг і ліг у ліжко. З'явившись у будинку бабусі, Червона Шапочка поставила кошик на стіл і підійшла до ліжка. Звернувши увагу на незвичайний бабусин вигляд, вона запитала, чому в неї такі великі руки (отримала відповідь: «щоб обіймати»), вуха (щоб краще чути), очі (щоб краще бачити) ... Останнє питання - про зуби – виявилося фатальним: після відповіді «щоб з'їсти», вовк зжер дівчинку. Добре, що його гарчання почули дроворуби, які забігли в будинок і вбили вовка. З його живота вилізли бабуся й Червона Шапочка.
Радіоведучий.
Хто буде нести відповідальність за цей випадок?
Правозахисниця.
Звичайно, що вовк та мати дівчинки. ЇЇ поведінку можна класифікувати, як неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дитини. Кримінальна відповідальність за діяння, що становлять насильство над дитиною в сім'ї або за її межами наступає згідно з Кримінальним кодексом України.
Радіоведучий.
Чи раніше не помічали випадки жорстокого поводження в цій родині?
Правозахисниця.
Ні. Нажаль, в Україні рідко громадяни інформують про такі випадки, адже деякі юристи розповідають про статтю 8 Європейської Конвенції про права людини, де йдеться про недоторканість приватного життя. І на цьому спекулюють. Що не можна втручатися в приватне життя. Тому виникає питання: що робити, якщо ти чуєш крик і плач дитини за сусідньою стіною? У Норвегії, наприклад, про це навіть не замислюються — відразу дзвонять у поліцію. Приїжджає не тільки вона, а й служба у справах дітей, і відразу вирішує питання, чи варто залишатися дитині в такій сім'ї.
Радіоведучий.
Нам пора прощатися, адже наш ефірний час закінчився. Дякую, за цікаву та корисну інформацію.
Правозахисниця
Дякую за запрошення! І звертаюся до всіх наших слухачів. Давайте реагувати на випадки жорстокого поводження з дітьми, адже ми мусимо дбати про права і психічне здоров'я підростаючого покоління не тільки силами відповідних органів, але й силами небайдужих громадян.
Гапоненко О.В.,
вчитель зарубіжної літератури
Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Інтерв’ю за сюжетом казки «Червоний капелюшок»
- У нас в гостях захисниця прав дітей, що виступає проти жорстоких батьків. Вітаю Вас!
- Добридень!
- В Україні, де і дорослому важко захистити свої права, становище з правами дитини – ще гірше, згодні?
- Так! Двадцять років тому Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини, але, на жаль, нині нашій державі ще далеко до того, щоб інтереси дитини враховували на рівні інтересів дорослого, не кажучи вже про верховенство прав наймолодших.
- Чи є у Вас конкретний приклад?
- Звісно! У казці «Червоний капелюх», яку написав Шарль Перро, саме піднята ця проблема.
- А саме?
- Мати відправляє свою неповнолітню доньку до бабусі через дрімучий ліс.
- Але ж автор пише, що мати любила доньку без пам’яті. Що за парадокс?
- У тому й справа! Дитина маленька, іде дуже далеко, долаючи шлях, на якому її може спіткати лихо. Що ж за любов така? Правильно Ви кажете – без пам’яті!
- Але ж мета цієї подорожі благодійна! Відвідати стареньку бабусю.
- У мене зустрічне питання! Чим мати займається в цей момент? Це і є порушення ст. 19 Конвенції «недбале поводження з боку батьків», а також ст. 150 «обов’язки батьків щодо виховання дитини» та ст. 152 «забезпечення прав дитини» сімейного кодексу.
- В чому виявляється це порушення?
- Недбале поводження з боку матері призвело до трагедії.
- А що трапилось?
- Скориставшись дитячою наївністю, вовк дізнався, де живе бабуся. І в результаті проковтнув стареньку та саму дівчинку.
- Такий жахливий кінець?
- На щастя, в нашому суспільстві існують небайдужі люди, які виконують не тільки свою роботу, але й громадянський обов’язок, навіть ризикуючи своїм життям,.
- А хто це такі і чим допомогли?
- Звичайні лісоруби, які проходили повз будинок бабусі саме в цей час. Вони не змогли лишитись осторонь і, вбивши вовка, врятували цих бідолах.
- Як будуть відповідати батьки за порушення прав дитини?
- За це передбачена кримінальна відповідальність, а саме ув’язнення у випадку смерті дитини. Адміністративна (наприклад штраф, позбавлення батьківських прав) – саме в нашому випадку. Зараз ця проблема - порушення прав дитини - є актуальною і в наш час, хоч казка написана в ХVІІ столітті, коли батьки не несли відповідальність за своїх дітей.
- Ви вважаєте, що саме ця казка є попередженням для сучасних батьків?
- Так! Батькам треба замислитися над тим, що бездоглядність може привести до жахливих наслідків.
- Дякую Вам за цікаву розмову. Всього доброго!
- До побачення!
Зубенко І.В.,
вчитель англійської мови
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6
Радіопередача «Одна в лісі»
«Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки й матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це — не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це — наші сльози, це — наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» говорив A. C. Макаренко, звертаючись до батьків. Та не всі батьки розуміють значення цих слів. Розглянемо на прикладі сім’ї Червоного Капелюшка.
По-перше, історія про Червоний Капелюшок вчить батьків розвивати в дітях самостійність і в потрібний момент «відпускати» їх. Комусь мати Червоної Шапочки здається безвідповідальною жінкою. Дійсно, як це можна відправити дівчинку одну в ліс, знаючи, що вона може потрапити в лапи до вовка?! Проте мудрість батьків полягає в тому, щоб вчасно «відпустити» дитину, дати їй право на помилку, на самостійний пошук, підтримати її батьківським благословенням.
По-друге, казка вчить батьків вибирати адекватну форму для навчання дітей життю і попередження їх про небезпеки і пастки. Якщо Червоний Капелюшок легковажно поставилась до попередження матері, значить, та щось зробила не так, не знайшла до доньки підходу.
По-третє, ця історія, в якості ще одного уроку для батьків, ілюструє ідею «забороненого плоду». Чим більше ми забороняємо дітям в директивній формі, чим більше ми ігноруємо їх схильність до дослідження забороненого і випробування себе, тим травматичнішими можуть бути наслідки їхніх вчинків. Що можуть батьки? Прийняти, нарешті, той факт, що юна душа схильна до експериментів з «забороненим». Це природно.
Тут ми стикаємося з ситуацією, коли батьки, які зобов'язані навчити своїх дітей дбати про себе, попередити їх про небезпеку, передбачити різні варіанти розвитку ситуації, з якоїсь причини цього не роблять. А навпаки, змушують маленьку дівчинку йди до своєї бабусі через темний, сповнений небезпеками ліс та ще й у червоному капелюшку, що привертає увагу до себе.
А якби мати Червоної Шапочки сказала їй: «Мила донечко! Тобі потрібно буде пройти через ліс, в якому, як ти знаєш, живе Вовк. І я, й інші люди весь час говорять про те, що він небезпечний. Не виключено, що ця обставина викликає у тебе цікавість. Напевно, тобі самій цікаво перевірити, чи правду кажуть люди. Твоя цікавість цілком природна і говорить про твоє прагнення пізнати нове, набути досвіду і дати Вовкові свою власну оцінку. Якщо ти зловила себе на таких почуттях, - довіряй своїй інтуїції, і у тебе все вийде. Я знаю, ти зможеш вчасно розпізнати підступність Вовка, особливо, коли він на мить здасться тобі досить привабливим і з почуттям гумору. Я впевнена, що ти ніколи не дозволиш Вовкові обдурити або перехитрити себе, адже ти дуже розумна і кмітлива. Я також знаю, що якщо навіть Вовк тебе образить, ти зумієш себе захистити, знайти вихід зі складного становища. Я вірю в тебе, моя дівчинко! Ось твій кошик, і нехай ведуть тебе по дорозі Здоровий глузд, Віра і Легкість!»
В цьому випадку можна припустити, що події казки склалися б інакше. Але про це була б інша історія. Дякую за увагу!
Сергєєва І.А.,
вчитель трудового навчання і основ здоров’я
Гірницької ЗОШ І-ІІ ступенів №18
Я, Сергєєва Інна Анатоліївна, вчитель основ здоров’я, завітала до вашої радіопередачі, щоб захистити права дівчинки з таким дивним ім’ям “Червоний капелюшок ” і виступити проти жорстокої матері, яка відправила дівчинку одну до лісу відвідати бабусю. Дівчинці довелося долати перешкоди, які загрожували її здоров’ю та життю - це зустріч із вовком, можливо, лісорубами, отруйними грибами та рослинами, дикими звірами тощо. Хочу нагадати, що відповідно статтям № 6, № 24, № 27 Конвенції ООН про права дитини кожна дитина має невід’ємне право на життя, охорону здоров’я та медичну допомогу, на необхідний рівень життя для розвитку. Стаття 51 Закону України “Про освіту ” захищає дітей від будь-яких форм експлуатації та насильства, в тому числі від приниження честі і гідності дитини (це ми бачимо на прикладі імені дівчинки). Вважаю, що дівчинці потрібна допомога відповідних служб, таких, як Відділ у справах сім’ї і молоді, Служба у справах неповнолітніх або Інспекція з охорони дитинства.
Дякую за увагу!
Ісаєва Ю.Г.,вчитель біології та інформатики,
Казьміна Т.О., вчитель фізики,
Савченко С.М., вчитель фізичної культури
Курахівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22
Радіопередача «На варті захисту дітей»
За сюжетом казки «Червоний Капелюшок»
Сьогодні в нашій радіопередачі
Вирішувать будем актуальні задачі:
Як дітей від незнайомців захистити,
Як батьків до відповідальності залучити,
Щоб усунути жорстоке поводження з дітьми,
Казку порадимо прослухати ми.
Гостя нашої програми,
Дасть добрі поради для тата і мами.
Послухаємо захисницю з прав дітей
Ларису Мендель-Павлову-Галілей:
«Ось погожої, ясної днини,
Для своєї красуні дитини
Казку цікаву ми почнемо,
А за основу сюжет візьмемо:
В день народження бабуся приїздила,
Онуку привітала, гостинці привозила.
Доцю мама ранком розбудила,
В червоний капелюшок нарядила,
Той, що бабуся подарувала,
Та настанову таку наказала:
«Капелюшок я тобі дарую,
Часто за тобою я сумую.
Тож це буде про мене на згадку,
Щоб жила ти завжди у достатку».
На таксі додому бабуся поїхала.
Час минув, наче зимова віхола.
Інтернет у місто невдовзі провели,
Новини по дротах швидко загули.
Батьки від доньки, як завжди, відпочивали,
Цілими днями в Інтернеті «зависали».
На жаль, бабуся захворіла,
І по іPhone доньку сповістила.
«Захворіла, онука, пиріжки,
Масло, в гості, книжки…».
Одягала доньку мама швидко,
Гостинців різних поклала хутко:
«Пиріжки, масло в горщик,
Для бабусі – у кошик».
Червоний Капелюшок до лісу пішла,
Багато цікавого вона там знайшла:
Квіти, метелики, бджоли дзижчать,
Білки й зайці назустріч біжать.
«Що відбулося, хто налякав?» -
Голос вовка в цей час пролунав.
Мама і тато про це не казали!!!
Різні думки в голові пробігали,
Дитяча наївність їй підказала,
Щоб вовку на лапу кошик поклала.
Сірий швиденько гостинці ум’яв,
Та як не крути, він у ліс поглядав.
«Вибач мені, до бабусі іду!
Вона захворіла – їй кошик несу!»
Відмовився вовчик дівчину їсти,
Обурений він, бо батьки – егоїсти!
Вигадав план - допомогу надати,
Щоб дитині у лісі життя врятувати.
Сьогодні у казки щасливий кінець,
Вовк і той був молодець».
Щоб життя наше безпечним було,
Нехай мимо йде різне зло.
Батьки, уважні будьте до дитини,
Збережіть її від лихої людини.
Більше спілкуйтеся з нею,
Споріднені будьте душею.
Щасливі діти – щасливі батьки,
Почуйте, люди, ви ці рядки!
Щасливі батьки – щаслива країна
В безпеці і щасті ростиме дитина.
Передача наша кінця добігає,
Кожен висновки зробити має.
Нашій гості ми щиро вдячні,
У вихованні з дітьми – будьте обачні!
Казка «Червона Шапочка»
(текст популярного блогера frumich)
http://frumich.livejournal.com/263000.html
– Старий, розкажи нам казку, – попросили діти.
– Сідайте, шибеники, – лукаво посміхнувся старий і відклав газету.
– Я розповім вам казку. Жив-був вовк. Величезний, страшний сірий вовк. Величезний, як вовк, страшний, як крик пенсіонерки з першого поверху, сірий, як мої будні. Вовк жив у лісі, як це водиться у всіх вовків. Величезному вовку була потрібна величезна кількість їжі, але всю дичину в лісі вічно лякали люди: галасливі, грубі лісоруби, співаючі дівчинки, люди, поступово відвойовують у лісі місце для своїх городів і будинків. Величезна, горда тварина почала просто голодувати. Сильний і волелюбний звір, здатний полювати, не міг знайти собі їжі. На стежках, де він колись полював, тепер гуляли діти, голосно співаючи пісні і розлякуючи дичину. І в якийсь із днів вовк не стерпів і кинувся до будинку, який нахабні люди побудували прямо в лісі. Він увірвався в будинок і проковтнув якусь стареньку. Після їжі він намірився відпочити і приліг на спорожнілу ліжко. Але і поспати йому не дали люди. Заявилася якась дівчина, що задає дурні запитання. І коли вовк уже хотів зжерти і її, вона підняла крик. На крик прибігли лісоруби і по-звірячому вбили вовка. І навіть над мертвим вовком вони знущалися. Вони розпороли йому живіт і були горді своїм звірством. Так загинув останній з гордих вовків.
– Лісоруби – нелюди! – гнівно закричав один з дітей. – Я виросту і помщуся їм.
– Ти не правий, – спокійно відповів старий, розпалюючи люльку. – Лісоруби – відважні, сильні люди, які, незважаючи на диких, кровожерливих звірів, працювали не покладаючи рук в ім’я забезпечення людей похилого віку і дітей лісом, необхідним для виготовлення будинків, і дровами, необхідними для опалення будинків. Вони працювали в поті чола, коли почули несамовитий крик маленької дівчинки. Страшна картина постала перед їх очима в будинку старенької: величезний, страшний вовк, бабуся, яка ще ворушилася в череві тварини, і ноги маленької дівчинки в пащі звіра. Вовк намагався проковтнути її заживо. Лісоруби не могли не прийти на допомогу старенькій і маленькій дівчинці. І черево вовку вони розпороли тільки для того, щоб врятувати безпомічних людей. І, слава богу, їм це вдалося.
– Дівчинка погана! Дівчинка! – сказав один з пацанів. – Якби не її дурні запитання, ніхто б не постраждав.
– А бабуся ?! – обурено заперечив інший. – Чорт з нею з бабусею, так?! Зжерли і так їй і треба, так? А якби твою бабусю з’їли ?!
– Більше того, вовк прийшов до бабусі за вказівкою цієї маленької дівчинки, – кивнув старий і випустив хмару диму. – Адже це саме вона розповіла вовку, де знайти бабусю.
– Я говорив?! Дівчина підла така! – тріумфуючи сказав перший пацан.
– Ти не правий, – похитав головою старий. – Дівчинка була добре вихована. Вона не могла збрехати вовку, тому що брехати не можна ні за яких обставин. Вона несла своїй бабусі пиріжків. Навіть не злякалася дрімучого лісу, тільки для того, щоб улюблена бабуся могла встромити свої вставні зуби у свіжоспечений пиріжок. Щоб бабуся не відчувала себе забутою в своєму будинку в дрімучому лісі. І дівчинка не по своїй волі пішла в ліс. Її відправила мати. Маленьку дівчинку. Одну. В ліс. Через якісь пиріжки...
– Мати дівчинки – погана!! – вигукнули діти.
– Ні в якому разі, – заперечив старий. – Жінка не забувала про свою матір – вона послала їй гостинець. Вона з любов’ю вишила червону шапочку для своєї дівчинки. Адже всім відомо, що більшість диких звірів боїться червоного кольору. Вона правильно виховала дочку слухняною. Жінка не могла сама віднести гостинець – вона всю ніч поралася з цими пиріжками, і ноги вже не тримали її.
– Старенька! Старенька погана!! Навіщо їй було жити в лісі?! Навіщо?! – знайшовся один із дітей.
– Стара жінка вирішила провести залишок днів на лоні природи, – спокійно сказав старий. – Їй нічого не треба було – тільки спокій, городик і щоб рідні зрідка відвідували її. Але до неї обманом вдерлася сильна, дика тварина і проковтнула її цілком. Про злий намір вовка говорить те, що він не втік після скоєного, а надів на себе речі бідної старенької і ліг на її ліжко. Чи це не знущання?!
– Ти нас заплутав, старий! – ображено сказали діти. – У тебе всі виходять то хорошими, то поганими! Хто в цій казці поганий, а?
– А це, діти, від оповідача залежить, – посміхнувся старий. – Як він вирішить, так і буде.
– Значить оповідач бреше? – хитро примружилася одна дівчинка.
– Жодного слова неправди. Клянуся! – запевнив старий. – Все так і було, як я розповів.
– Це маячня якась! – тупнула ногою дівчинка. – Жодного слова неправди, а поганими виявляються то одні, то інші.
– Це не маячня, діти. – піднявся старий і підібрав свою газету. – Це журналістика.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку