Самоосвіта педагога як умова підвищення його професійної компетентності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Селидове  - 2016

 

 

Укладач:

Єлістратова Л.Г., методист ММК відділу освіти Селидівської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Затверджено:

методичною радою ММК відділу освіти  ( Протокол  № ___   від ____)

 

 

 

 

 

 

Самоосвіта педагога як умова підвищення його професійної компетентності.

Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди ставило і буде ставити перед вчителем високі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше, ніж інші. Тому самоосвіта є головним завданням кожного вчителя. Даний посібник містить матеріали, які можуть допомогти вчителю в організації своєї самоосвіти.

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………………..4

 Самоосвіта як безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів……………………………………………………………………………….…... 8

Принципи самоосвітньої діяльності вчителя…………………………………………. .10

Технологія організації самоосвіти……………………………………...............................11

Поради вчителю………………………………………………..……………………….....31

Література…………………………………………………………………………………39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Удосконалення методичної майстерності –

це передусім самоосвіта,особисті ваші зусилля,

спрямовані на підвищення власної культури

праці і в першу чергу культури мислення.

В.Сухомлинський

 

ВСТУП

 

 Сучасне суспільство характеризується змінами в усіх сферах життя, які сьогодні просувають науку, економіку, промисловість, культуру, впливають на розвиток інформаційного й освітянського простору. Людина одержує професійні знання, вміння, навички, компетенції в системі безперервної освіти, що обумовлює її важливе місце у створенні майбутнього інтелектуального капіталу суспільства, організацій, підприємств, установ, колективів. Безперервна освіта передбачає не тільки підвищення кваліфікації, а й стимулювання постійної самоосвіти для успішної життєдіяльності в умовах, що постійно змінюються. Безперервна освіта – це принцип організації освіти, що поєднує усі її щаблі й види (дошкільна, шкільна, професійна та післядипломна – підвищення кваліфікації і перепідготовка) у цілісну систему, що забезпечує можливість відновлення та поповнення знань і навичок протягом усього життя людини – від раннього дитинства до старості [https://uk.wikipedia.org/wiki, http://ru.osvita.ua/school/manage/general/1937/]. Безперервну освіту розглядають також як процес і принцип формування особистості, що передбачає створення систем освіти, відкритих для людей будь-якого віку й покоління та супроводжують людину протягом усього життя, сприяють постійному її розвитку, залучають до безперервного процесу отримання знань, умінь, навичок і способів поведінки [3, с.410].

 Безперервна освіта особливо важлива для педагогічних працівників. У ході досліджень було з’ясовано, що для педагогів безперервна освіта реалізується у таких формах:

• підготовка у вищих навчальних закладах, що надають фахову педагогічну освіту;
• перепідготовка на базі вищої освіти у відповідних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, що дозволяє отримати педагогічну освіту на базі іншої або ж доповнити педагогічну освіту опануванням інших галузей;
• підвищення кваліфікації на базі закладів післядипломної педагогічної освіти у формі курсів підвищення кваліфікації, організації стажування в закладах освіти, установах, освітніх організаціях;
• самоосвіта, як самостійно організована людиною освіта на основі її потреб, мотивів, цілей, інтересів [2, с.103].

 Безперервна освіта – це поповнення знань, формування умінь, навичок, компетенцій в освітніх установах й закладах у межах організованої дидактичної системи та самостійним шляхом (відвідування лекцій, тренінгів, участь у семінарах, конференціях, спілкування з іншими людьми, навчання на уроках минулого та досвіді). Стосовно організації безперервна освіта – це процеси й системи, що забезпечують людині можливість навчання, обміну знаннями, застосування цих знань у професійній діяльності [1, с.557].

  Сучасний вчитель має бути фундаментально освіченою людиною, здатною активно і творчо діяти, гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності у відповідності до вимог сьогодення, забезпечувати якість і результативність навчально-виховного процесу, самостійно набувати необхідні для професійної діяльності компетентності, грамотно використовувати інформаційно-комунікаційні технології, самостійно працювати над власним розвитком, підвищенням свого освітнього і культурного рівнів, удосконалювати особисту систему моральних якостей, соціальних мотивів і цінностей.  Саме тому пріоритетним завданням усіх методичних служб є сприяння професійному розвитку і саморозвитку педагогічних працівників на засадах особистісно орієнтованого підходу, що передбачає окреслення та реалізацію індивідуальної траєкторії особистісного зростання кожного педагога. Індивідуальну траєкторію розвитку сучасного вчителя можна розглядати як доцільний вибір ним змісту, форм, методів, технологій, прийомів освіти на основі узгодження індивідуальних цілей, потреб, мотивів, інтересів працівника та цілей, вимог освітньої організації (навчального закладу, установи). Індивідуальна траєкторія розвитку сучасного вчителя може здійснюватися за вибором різних форм (видів) безперервної освіти, але слід зазначити, що в організованих формах (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації) вона є більш обмеженою, ніж при реалізації самоосвіти. Основним змістом самоосвіти є оновлення і вдосконалення знань, що є у спеціаліста, його умінь і навиків з метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності. У сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншої – і це особливо важливо – вона захищає від інтелектуального зубожіння особистості. Добитися успіху може лише вчитель, що постійно знаходиться на сучасному рівні знань,уловлює нові тенденції життя. З психологічної точки зору вчителеві необхідно постійно займатися самоосвітою, оскільки специфіка вчительської праці така, що педагоги:

• знаходяться в становищі людей, завдання яких повідомляти істину, яку вони нерідко інтерпретують відповідно до своїх поглядів,що склалися за десять і більше років до моменту її повідомлення;
• мають обмежені в порівнянні з учнями часові можливості для отримання інформації;
• мають порівняно обмежений круг спілкування зі своїми однолітками і нерідко обмежене професійними інтересами середовище спілкування.                                   

В результаті нерідко картина світу, що є у вчителя, може не відповідати реаліям, що змінилися, а отже, і істотно розходитися з картиною світу, що сприймається його учнями. Тому самоосвіту вчителя слід розуміти двояко: з одного боку, як постійне поповнення професійної і загальнокультурної інформації, з іншого – як постійне оновлення індивідуального соціального досвіду в найширшому плані. Усвідомлення цієї необхідності вчителем передбачає наявність у нього адекватної самооцінки. Сама об’єктна позиція вчителя передбачає можливість виникнення переконаності в своєму всезнанні, бо коли постійно знаходишся у позиції навчаючого і повчаючого, треба, володіти чималою мужністю, щоб сказати самому собі: «Цьому мені треба вчитися». В той же час подібне розуміння для вчителя обов’язкове. Йому необхідно зрозуміти, що самоосвіта – шлях розвитку власної неординарності, оригінальності, загального рівня розвитку (учні не люблять нецікавих людей). Як правило, вчителі розуміють необхідність самоосвіти і успішно її реалізують. Суб’єктивні мотиви при цьому зазвичай формуються в результаті усвідомлення проблем, що виникають перед вчителем в педагогічній діяльності. Найчастіше формуються такі мотиви, як бажання вчити і виховувати учнів відповідно до останніх досягнень науки, потреба вдосконалювати свою майстерність, відповідальність за улюблену справу. Таким чином, виникнення програми самоосвіти у вчителя можна уявляти як наслідок усвідомлення ним невідповідності між ідеальною моделлю педагогічної діяльності, що сформувалася під впливом зовнішніх вимог і суб’єктивних уявлень про неї, і його оцінкою своєї готовності до реалізації моделі.

 Програма самоосвіти включає вдосконалення суспільно-політичних знань, ознайомлення з найбільш визначними досягненнями різних наук, збагачення літературних і естетичних уявлень, знайомство з новими тенденціями і явищами культурного життя. Особливо важливе місце займає поповнення знань по предмету, що викладається, і знайомство з новітніми даними відповідної науки, розвиток педагогічних, психологічних і методичних знань і умінь, що можливо лише при ознайомленні з відповідною нововиданою літературою і регулярному читанні періодичних видань.

 Конкретний зміст і форми самоосвіти вчителя залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця проживання, предмету, що викладається, індивідуальних інтересів і захоплень, віку і рівня підготовленості учнів, з якими вчитель працює, атмосфери педагогічного колективу і так далі. Самоосвіта вчителя – необхідна умова ефективності педагогічної діяльності. Як справедливо вважав К.Д.Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає вчитель.

 Вчитель повинен виразно уявляти, що самовдосконалення – це глибоко особистий процес, який не терпить шаблонів, стереотипів, жорстких рамок і директивних вказівок.
Отже, самоосвіта  педагогічного працівника є необхідною умовою для забезпечення успішного функціонування й розвитку як окремого працівника, так і освітньої організації й суспільства в цілому; найефективнішим способом реалізації безперервної освіти.

   САМООСВІТА ЯК БЕЗПЕРЕРВНИЙ  ПРОЦЕС  САМОРОЗВИТКУ ТА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІВ

 Теоретичні основи самоосвіти були започатковані Я.А.Коменським, Д.Локком, А.Дістервегом, Г.Сковородою, К.Ушинським, В.Сухомлинським, окремі її характеристики виокремлено в творах сучасних педагогів Б.Єсипова, П.Підкасистого, М.Скаткіна та інших В Законі України «Про освіту» записано: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру».   Одним  із основних напрямків реформування системи освіти є вдосконалення рівня професійної компетентності її головної діючої особи  – учителя. Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів. «Удосконалення методичної майстерності –це передусім самоосвіта,особисті ваші зусилля,спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення», - писав В.Сухомлинський. Тому головними завданнями післядипломної педагогічної освіти та методичних служб стали питання стимулювання самоосвіти і саморозвитку,  пошуку шляхів самореалізації особистості вчителів та надання своєчасної методичної допомоги у даному напрямку. Педагогічні працівники повинні бути здатні до безупинного самовдосконалення, орієнтованого на відповідність динаміці дійсності. Завдання удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їх наукового та загальнокультурного рівня вирішуються через систему методичної роботи. Але тільки самоосвіта здатна вирішити ці завдання, тому що самоосвіта – це  безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів, основна форма підвищення педагогічної компетентності. Самоосвіта сприяє формуванню індивідуального стилю педагогічної діяльності, допомагає в осмисленні педагогічного досвіду і власної самостійної праці, є засобом самопізнання і самовдосконалення, шляхом педагогічного розвитку.

 Н.В.Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само»:

Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

Самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси;

Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

Самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;

Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;

Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;

Саморозвиток – результат самоосвіти.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок,  формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.

Педагог має володіти трьома важливими життєвими вміннями:

• орієнтуватися в оточенні й розуміти власне «Я»;
• адаптуватися в нових суперечливих умовах;
• конструктивно впливати на себе самого.

 Психологічний портрет компетентного вчителя може виглядати так (Схема1):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 1. Модель сучасного професійного компетентного вчителя

 Сучасний учитель – це професіонал, він має бути і артистом, і художником, і письменником,і співаком, але при цьому завжди залишатися й учнем. Педагогічна діяльність подібна до мозаїки – складається з окремих фрагментів, які треба підібрати за методами, формами, прийомами… Не завжди це вдається легко, приходиться конструювати по-новому. А тому потрібно вчитися і вчитися самому.

     

ПРИНЦИПИ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

У педагогічній літературі виділяються такі принципи самоосвіти   

вчителя:

1.  Принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності).

2.  Принцип діяльності (практична спрямованість роботи).

3. Принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).

4. Принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).

5. Принцип раціоналізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Основні фактори, що впливають на рівень організації самоосвіти, це:

• мотиви самоосвіти, об’єктивна  і суб’єктивна  значущість;
• ступінь оволодіння вміннями здійснювати  самоосвітню роботу;
• теоретична і практична підготовка;
• фізіологічний та  емоційний стан;
• рівень організації методичної роботи в закладі освіти, взаємозв’язок методичної роботи з творчими пошуками окремих педагогів і всього колективу;
• посилення уваги до методологічних знань;
• рівень професійної кваліфікації колег;
• випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога;
• своєчасне отримання наукової інформації, рекомендацій психолого-педагогічної науки і кращого педагогічного досвіду;
• узгодженість і наступність підрозділів методичної роботи тощо.

 

 

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТИ

        Основні  напрямки самоосвітньої діяльності вчителя:

• Опрацювання законодавчих та нормативно-правових документів з питань освіти.
• Вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем (у відповідності до науково-методичної проблеми школи).
• Вивчення передового педагогічного досвіду.
• Робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою, докурсовим та післякурсовим завданням.

Основні компоненти самоосвітньої діяльності вчителя включають в себе:

• Стартовий інтелектуальний потенціал ( певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем)
• Мотиви формування безперервної самоосвіти (під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил, які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного смислу: прагнення до постійного самовдосконалення; прагнення до самовираження; прагнення самореалізації та самоствердження особистості;професійне зростання;розширення кругозору; підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей; наявність пізнавальної зацікавленості; створення позитивного іміджу серед  учнів, батьків, колег; підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації; отримання нагород; підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування тощо).
• Навички самостійного оволодіння знаннями – це навички, набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені у процесі життєдіяльності (читання; слухання; спостереження;експеримент; уміння працювати з інформацією тощо).
• Уміння розумової діяльності (чуттєве пізнання; техніка мислення; вибір проблем та шляхів рішення).
• Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності (це вибір джерел пізнання; вибір форм самоосвіти; планування; організація робочого місця;  самоорганізація; самоаналіз; самоконтроль).

             Основним орієнтиром самоосвітньої діяльності вчителя на сьогодні є робота над індивідуальною науково-методичною проблемою, яка, в основному, поставлена перед ним як післякурсове завдання або пов’язана з науково-методичною проблемою школи. У контексті методичної теми, професійних інтересів  педагоги визначають для себе проблему самоосвітньої діяльності. Вся робота вчителя – це постійний пошук, який передбачає постійне удосконалення, а отже, і постійне оновлення свого педагогічного і методичного арсеналу. Ця робота передбачає підсилення наукової обізнаності з даного питання (підбір і аналіз літератури та інформаційних джерел);підсилення практичного досвіду (ознайомлення з необхідними педагогічними технологіями і впровадження їх у свою практику, вивчення практичного досвіду колег з даного питання через відвідування уроків, практичних семінарів, майстер-класів тощо); узагальнення власного досвіду роботи з даної проблеми з відслідкуванням його результативності та його презентація перед колегами. Тому зупинимося, перш за все, на етапах роботи вчителя у даному напрямку.

 Технологія організації самоосвіти педагогів-предметників може бути представлена у вигляді наступних п‘яти етапів:

Перший етап – установчий, передбачає налаштування на самостійну роботу; вибір мети роботи, виходячи з науково-методичної мети (проблеми) школи; формулювання особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.

Другий етап – навчальний, коли педагог ознайомлюється з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти.

Третій етап – практичний, під час якого відбувається накопичення педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, здійснення експериментів. Практичну роботу супроводжує вивчення літератури.

Четвертий етап – теоретичне осмислення, аналіз та узагальнення накопичених педагогічних фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про перебіг самоосвіти на засіданнях МО чи кафедри, на районних МО; відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.

П'ятий етап — підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. Головним тут є опис здійсненої роботи та встановлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі. Таку організацію роботи  можна вважати перспективним планом з самоосвіти, розрахованим на 5 років роботи над науково-методичною темою. Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає також поточне (на кожен рік) планування, підбір форм і засобів роботи з інформацією, оволодіння методикою аналізу власного й колективного педагогічного досвіду, поступове засвоєння методів експериментально-дослідницької діяльності.

 Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає: поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та способів засвоєння й збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду; поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

 План самоосвіти вчителя має містити: перелік літератури, яку слід опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).

Матеріал, зібраний у процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних тек, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення в процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план чи анотацію.

Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), вчитель поглиблено і цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої в ході курсової підготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомів науково-дослідницької діяльності, вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).

Орієнтовний алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою:

1. Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:

• ознайомлення з літературою;
• ознайомлення з нормативними документами;
• вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проблемою засобами літературних джерел:

• складання картотеки літературних джерел;
• виписки з літературних джерел.

3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної методичної роботи:

• обґрунтування вибору теми;
• актуальність і новизна;
• відбір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;
• формулювання мети та завдань роботи;
• розробка календарного плану індивідуальної роботи.

4.Формулювання припущень, відбір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.

5.Впровадження інновацій у практику своєї педагогічної діяльності.

6. Аналіз та оцінювання результатів роботи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), формулювання висновків та пропозицій.

7. Літературне оформлення роботи, звіт перед колегами про отримані результати.

  Роботу над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) можна розподілити і на два етапи: на першому етапі вчитель має всебічно ознайомитися з висвітленням обраної ним теми (проблеми) в науці, зіставити особистий досвід із досвідом колег чи висвітленим у літературі. На основі аналізу різних поглядів на розв'язання конкретної проблеми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення свого досвіду викладання з накопиченими в науково-педагогічній і методичній літературі ідеями, методами та прийомами дасть йому змогу визначити, що він уже знає і може робити з цією проблемою, що принципово нове міститься в його досвіді роботи, в чому він може піти далі зафіксовано/о в книгах і статтях і, врешті, що він не освоїв у своїй практичній роботі.

Другий етап — конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання, а також перевірки його ефективності; аналіз отриманих результатів викладання.

 Результативність роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) можна оцінювати на основі таких показників:

1. Розвиток навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної роботи; вдосконалення наукової організації праці; використання довідкової, енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми діяльності, мети, завдань науково-методичної роботи).

2.Інформаційні підходи до практичної індивідуальної діяльності (здійснення пошукової роботи з питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати, осмислювати чужий та особистий досвід; нестандартне, оригінальне вирішення завдань).

 Організація роботи над обраною науково-методичною темою (розроблення теми, її апробація та впровадження, прогнозування можливих результатів; оновлення змісту, форм та методів навчально-виховної діяльності; діагностика та аналіз отриманих результатів; пропагування та поширення прогресивного педагогічного досвіду; видавнича діяльність).

 Написання індивідуального плану – це творча робота. Самостійно написати якісний план у змозі педагог, який добре усвідомлює свої проблеми і прагне до професійного зростання. Починаючому вчителю в цій складній справі, як правило, необхідна допомога методиста. Процедура розроблення плану роботи над індивідуальною методичною темою не повинна носити формальний характер.

Структура плану роботи вчителя над індивідуальною методичною проблемою може бути такою:

№ п/п	Зміст заходів	Мета заходу	Результат
1.	Збір інформації щодо теоретичного обґрунтування проблеми самоосвіти	Аналіз основних інформаційних джерел, методичної літератури, документів, перспективних ідей, ознайомлення з досягненнями педагогіки у напрямку рішення методичної проблеми	Скласти перелік основних джерел для подальшого опрацювання і систематизації
2.	Створення плану  опрацювання інформаційних джерел, оволодіння необхідними навичками роботи.	Самодіагностика своєї обізнаності з даної проблеми, індивідуальних можливостей.	Складання індивідуального плану самоосвіти
3.	Опрацювання інформаційних джерел, ознайомлення з практичним досвідом колег, впровадження ефективних педагогічних технологій у свою практику. Моніторинг результативності.	Підвищення власної професійної майстерності	Втілення перспективних педагогічних ідей у шкільну практику. Самоаналіз. Самооцінка. Корекція планів.
4.	Співбесіди  з адміністрацією школи щодо узгодження роботи над своєю проблемою з роботою над методичною проблемою школи	Оцінка роботи, корекція планів	Скорегований план роботи
5.	Систематизація та узагальнення власних методичних наробок з даної проблеми	Узагальнення власного досвіду роботи над індивідуальною методичною проблемою	Написання роботи по узагальненню свого досвіду (для атестації, участі у професійних конкурсах)
6.	Презентація досвіду перед колегами	Оцінка результативності роботи	Впровадження досвіду у педагогічну практику (за позитивної оцінки і високої результативності)

Інші форми індивідуального плану роботи педагога над методичною темою наведені нижче.

  

1. Індивідуальний план роботи педагога над методичною темою

(із статті Н.А. Сосніної, «Вісник ПОІПКРО» № 3)

І.Пояснювальна записка

- проблема;

- тема;

- мета і завдання;

- основні форми і методи роботи;

- прогнозований результат.

ІІ. Основні етапи роботи: 

№ з/п	Назва етапу, зміст діяльності педагога	Термін виконання
	І. Діагностичний
	аналіз труднощів;
	аналіз стану навчально-виховного процесу
	виявлення протиріч
	вивчення літератури з проблеми
	2. Прогностичний
	визначення мети і конкретних завдань;
	формулювання гіпотези (для рівня наукової, експериментальної роботи);
	прогнозування результатів.
	3. Організаційний:
	складання програми роботи;
	підготовка матеріально-технічної бази;
	методичне забезпечення.
	4. Практичний:
	реалізація власної програми (методики, технології тощо);
	відстеження проміжних результатів
	5. Корекційний:
	проведення контрольних зрізів, тестів, діагностичних процедур;
	корекція програми (при необхідності).
	6. Узагальнюючий:
	обробка отриманих даних;
	відповідність отриманих результатів із запланованими;
	коректування гіпотези;
	оформлення, написання результатів.
	7. Упроваджу вальний:
	використання напрацьованих матеріалів у власній педагогічній діяльності;
	поширення даних матеріалів при наявності запитів на неї.
	8. Підведення підсумків:
	вибір форм підведення підсумків (реферат, доповідь, стаття, підготовка методичного посібника, розробка рекомендацій, творчий звіт тощо).
	Підведення підсумків.

2. Орієнтовний план самоосвіти вчителя історії  та правознавства

 План самоосвіти вчителя

_________________________________________

(прізвище, ім’я по батькові)

Проблема, над якою працює вчитель:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

№ з/п	Зміст	Форма самоосвіти	Термін роботи	Відмітка про виконання
1.Теоретична підготовка за фахом
1	Опрацювати додаткову науково-популярну літературу для підготовки теоретичного та наукового рівня з всесвітньої історії та історії України, правознавства	Поглиблена підготовка до уроків з всесвітньої історії та історії України в 10 кл.	Протягом …. навчального року
2	Робота над власною методичною проблемою та ії втілення відповідно до власного етапу (середня тривалість роботи над проблемою розрахована на 1-2 міжатестаційних періоди)	Підготовка методичного посібника для класів суспільно-гуманітарного профілю	Протягом ……навчальних років
3	Підготувати матеріали на засідання методичного об’єднання	Доповідь на МО	Протягом … навчального року
2. Методична підготовка
1	Опрацювати нормативно – правові документи щодо викладання суспільно – гуманітарних предметів в 20__/20__ н.р..	Читання збірників наказів, періодичних видань	Протягом навчального року
2	Розробка конспектів уроків з всесвітньої історії та історії України для ___ кл._______________________, профілю, що відповідає сучасним вимогам та чинній програмі для профільних класів	Поглиблена підготовка до уроків	Протягом навчального року
3	По мірі надходження опрацювати літературу з методики викладання історії	Систематичне читання методичної літератури та фахових видань	Протягом навчального року
4	Розробити та провести відкритий урок, виховний захід, конкурс присвячений річниці __________________ в рамках тижня історіі	Відкритий урок, відкритий захід, організація конкурсу в рамках тижня історії	До ….
5	Оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення передового досвіду	Відвідування семінарів, конференцій, ознайомлення з ППД України та області	Протягом навчального року
6	Освоєння методики дослідницької діяльності( наприклад, метод проектів)	Відвідування семінарів, конференцій, відкритих уроків тощо
3.Педагогічна підготовка
1	Опрацювати матеріали щодо сучасних вимог оформлення шкільної документації	Відвідування семінарів вчителів суспільно – гуманітарних дисциплін, робота з періодичними виданнями	Протягом навчального року
2	Опрацювання та підбір раціональних форм та способів засвоєння та збереження інформації	Відвідування семінарів вчителів суспільно – гуманітарних дисциплін, робота з періодичними виданнями	Протягом навчального року
4. Психологічна підготовка
1	По мірі надходження опрацьовувати літературу з психології	Робота з періодичними виданнями, навчально – методичною літературою	Протягом навчального року
	Опрацювати літературу щодо різних форм роботи з обдарованими та слабо встигаючими учнями	Робота з періодичними виданнями, навчально – методичною літературою	Протягом навчального року

 

  План самоосвіти має бути направлений на отримання таких знань, які б сприяли розширенню освіченості у своєму предметі, підвищенню ефективності навчання, виробленню нових педагогічних прийомів і методик, розвитку власного творчого потенціалу.

 В план самоосвіти (або, якщо ширше, саморозвитку) вчителя можна внести й ті види діяльності, які сприяють професійному зростанню вчителя:

• систематичний перегляд певних передач;
• читання методичної, педагогічної та предметної літератури;
• перегляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій;
• розв’язування завдань ЗНО, олімпіад, нестандартних завдань з предмету;
• відвідування семінарів, тренінгів,, конференцій, уроків колег;
• дискусії, наради, обмін досвідом з колегами;

 

• систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації;
• організація позакласної роботи з предмету;
• оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями і вивчення можливостей використання ІКТ в навчальному процесі;
• спілкування з колегами в школі, місті, області, в Інтернеті;
• участь в професійних конкурсах певних етапів;
• вивчення й узагальнення досвіду колег тощо.

 

 

 

 Самоосвітня робота вчителя може бути репродуктивною і   

     продуктивною.

Репродуктивну самоосвітню діяльність характеризують такі риси:

• відтворення;
• епізодичність;
• мінімальна зацікавленість в ефективності;
• мінімальна зацікавленість у результатах діяльності;
• низький рівень творчої активності.

Для продуктивної  самоосвітньої діяльності характерні:

• творчий підхід;
• педагогічний пошук;
• бажання розвитку професійної майстерності;
• чітка мотивація самоосвітньої роботи;
• систематичний самоаналіз;

• максимальна зацікавленість у результаті діяльності;
• наявність власних творчих доробок;
• безперервна самоосвітня робота.

 

Алгоритм самоосвіти вчителя можна представити таким чином (Схема 2):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Схема 2. Алгоритм самоосвіти вчителя

    Масштаби, тематика, зміст самоосвітньої діяльності педагога залежить від  його досвіду роботи, наявності певних професійних знань, умінь та навичок (певного обсягу загальноосвітніх знань, що використовуються як основа, фундамент, а часто й метод в самоосвітній пізнавальній діяльності; дієвих мотивів, що спонукають вчителя до безперервної освіти (впевненість у суспільній необхідності й усвідомлення особистої значущості постійного поповнення знань, професійного вдосконалення, розширення політичного кругозору, підвищення свого ідейно-теоретичного й загальнокультурного рівня; наявність стійких пізнавальних інтересів, потягів, настанов); розвинутих навичок самостійного оволодіння знаннями й пізнавальними вміннями при використанні різноманітних джерел і в різних формах самоосвіти; стійких умінь розумової діяльності; уміння самоорганізації пізнавальної діяльності (вибору джерел пізнання й форм самоосвіти, планування),  тощо).Тому молодий учитель в плануванні своєї самоосвіти потребує уваги методиста (завуча), рекомендації  якого можуть слугувати основою планування самоосвітньої діяльності молодого педагога. Наприклад:

Зміст роботи з самоосвіти молодого вчителя:

1. Опрацювати науково-педагогічну літературу:

• праці А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського;
• досвід відомих педагогів новаторів: Ш.О.Амонашвілі; Є.М.Ільіна, С.М.Лисенкової, В.Ф. Шаталова та ін.

2. Удосконалення педагогічної етики (ознайомитись з літературою, яка буде рекомендована на психолого-педагогічному семінарі).

3. Проаналізувати досвід досвідчених вчителів, які працюють поруч з Вами.

4. Аналізувати фахову пресу щодо досвіду з даної проблеми.

5. Скласти і постійно поповнювати картотеку з анотаціями науково-педагогічних публікацій; робити висновки по вивченій проблемі; намітити шляхи її реалізації.

6. Провести та проаналізувати відповідні відкриті уроки і позакласні заходи.

7. Створити власну бібліотеку з питань педагогіки; психології; методики викладання предметів суспільно-гуманітарного циклу.

8. Знайомитись з періодичними виданнями з даної проблематики.

9. Підвищувати культуру спілкування з батьками учнів, колегами по роботі, учнями за допомогою занять по розвитку зв’язного мовлення, вивчення літератури, відвідування занять факультативів.

10. Прочитати художні твори, переглянути телепередачі, прослухати радіопередачі та обговорювати їх на ШМО суспільно-гуманітарного циклу.

11. Вивчати психолого-педагогічну літературу для створення сприятливого психологічного клімату у колективі, класі.

12. Скласти творчий звіт про виконання плану самоосвіти, відповідаючи на питання:

- які три головні Ваші якості як вчителя;

- що нового Ви принесли з собою в школу;

- яка Ваша вчительська філософія;

- як Ви досягаєте правдивості від дітей;

- Ви впевнені, що Ваші учні обдаровані та талановиті,

- що для Вас найважливіше в стосунках з батьками та адміністрацією;

• який Ваш найбільший недолік в стосунках з учнями.

 

На розгляд педагогів пропонується приклад плану самоосвіти вчителя математики з проблеми “Особистісно  орієнтований підхід в навчанні математиці ” (http://urok-ua.com/plan-samoosvity-vchytelya-matematyky/)

Методична проблема:  «Особистісно  орієнтований підхід в навчанні математиці»

Цілі:  вивчення індивідуальних, психологічних особливостей учнів,  розвиток індивідуальності дітей; виявлення і розвиток здібностей кожного учня; формування позитивної мотивації навчання, отримання міцних і глибоких знань у школярів; подолання неуспішності; підвищення власного  методичного рівня.

Завдання:

1.Вивчити психологічні і вікові особливості школярів.

2.Продовжити роботу над підвищенням науково-теоретичного рівня в області теорії і методики викладання математики.

3.Розробити методичні рекомендації, дидактичні матеріали у рамках інновації, що реалізовується;

Основні напрями самоосвіти:

1.Вивчення нормативних документів, які регулюють систему освіти в Україні.

2.Вдосконалення професійної майстерності (ознайомлення з ефективним педагогічним досвідом, інноваційними технологіями, методами й прийомами викладання, впровадження їх у практику роботи)

3.Вивчення психолого-педагогічного середовища (учні-батьки-вчителі). Співпраця з психологом.

Джерела самоосвіти : спеціалізована література (методична, науково-популярна, публіцистична, художня), Інтернет; медіа-інформація на різних носіях, семінари, конференції, лекторії, заходи по обміну досвідом, курси підвищення кваліфікації

Форми самоосвіти : індивідуальна – через індивідуальний план, групова – через участь в діяльності шкільного і міського методичних об’єднань учителів математики, динамічних та творчих груп тощо.

Очікуваний результат самоосвіти :підвищення якості викладання предмета; оволодіння сучасними ІКТ; розробка і апробація дидактичних матеріалів, тестів, наочності, створення електронних комплектів педагогічних розробок;вироблення методичних рекомендацій з конструювання особистісно зорієнтованого   уроку математики; розробка і проведення відкритих уроків; узагальнення досвіду по досліджуваній темі; доповіді, виступи на засіданнях МО; створення власного Інтернет - ресурсу.

Заплановані результати самореалізації: участь у професійних конкурсах, успішна атестація, створення власного Інтернет - ресурсу

ПЛАН РОБОТИ

№	Розділи плану	Зміст діяльності	Терміни	Форма результатів
1.	Вивчення  літератури	1. Вивчення нормативних документів. 2. Читання науково-методичного літератури 3. Робота з інформацією з Інтернет - джерел		Конспекти. Тези Пам’ятки Рекомендації
2.	Вивчення індивідуальних особливостей учнів	Консультація з психологом, класними керівниками щодо індивідуальних особливостей учнів. Вивчення вікових особливостей		Щоденник спостережень. Тези
3.	Розробка програмно-методичного забезпечення	1. Вивчення і впровадження в практику своєї роботи технології на основі мотивації і активізації учнів. 2. Відвідування уроків колег. Пошук ефективного педагогічного досвіду. 3. Відслідкування впливу нових форм роботи на якість навчального процесу		Календарно-тематичне й поурочне планування Розробки тестів, контрольних робіт, дидактичного забезпечення навчального процесу.
4.	Вивчення інформаційно-комунікаційних технологій.	Освоєння сучасних ІКТ, застосування в роботі		Конспекти уроків. Методико-дидактичні матеріали. Створення власного Інтернет - ресурсу, робота з ним
5.	Участь в методичних шкільному і міському об’єднаннях, в житті школи	1. Проведення відкритих уроків, заходів для учителів школи і міста 2. Виступ на засіданні шкільного МО 3. Спілкування з колегами в школі, місті		Конспекти заходів, у тому числі і відвіданих. Самоаналіз. Аналіз
5	Узагальнення досвіду	1. Розробка конспектів циклу уроків 2. Розробка індивідуальних завдань. 3. Розробка комплекту вхідних і вихідних самостійних, контрольних робіт, у тому числі і електронних тестів. 4. Розробка комплекту олімпіадних завдань 5. Розробка комплекту завдань по підготовці до ЗНО 6. Написання творчої роботи з опису власного досвіду		Комплекти методико-дидактичних матеріалів Опис досвіду роботи з проблеми тощо
6	Підвищення кваліфікації по математиці	1. Розв’язування задач учнівських олімпіад, задач підвищеної складності з математики. 2. Відвідування уроків своїх колег. 3. Розв’язування  завдань ЗНО з математики. 4. Проходження предметних курсів з математики, у тому числі і дистанційних. 5.Курси підвищення кваліфікації		Пам’ятки для учнів, поради для організації самоосвіти тощо

 

 

 

 

 

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ

 (http://www.slideshare.net/stasivva/ss-37800166?related=3

http://www.slideshare.net/natalia0803/ss-10690599

http://osvita.ua/school/lessons_summary/administration/38231/)

 

• ЯК ВИЗНАЧИТИСЯ З ТЕМОЮ САМООСВІТИ. Виділіть з багатьох проблем, що витікають із результатів діагностичного обстеження, спостережень за дітьми, аналізу роботи ту, яка є для вас головною і вирішення якої може дати стійкі позитивні результати. Врахуйте науково-методичну проблему, над якою працює педколектив, школи, міста. Визначте актуальність даної проблеми, перспективність і практичну значущість для підвищення освітньо-виховного процесу. При цьому спирайтеся на нормативно-правові документи: закони, листи МОН України, цільові програми, статистичні дані тощо.

• ЯК ПРАВИЛЬНО СФОРМУЛЮВАТИ ТЕМУ

Є декілька схем формулювання теми дослідження. Наведемо деякі з них.

• Досліджуваний процес (Вивчення…;Дослідження…;Розвиток…;Формування…; Становлення…;Виховання…;Аналіз…;Розробка…;Організація…;Вплив…) - Предмет дослідження (Пізнавальні здібності; пізнавальна активність; вміння щось робити; особистісні якості;  допитливість; самостійність; спостережливість…) - Умови (На музичних заняттях… В процесі вивчення … В процесі знайомства… В ігровій діяльності… Під час екскурсій…)

Наприклад: “Організація проблемно-пошукової роботи та дослідної діяльності на уроках світової літератури” “Розвиток інтелектуально-пізнавальних здібностей учнів у процесі вивчення природничих наук”

• «ЩОСЬ як умова розвитку ЧОГОСЬ»,  « ЩОСЬ як засіб формування ЧОГОСЬ»     «Використання ЧОГОСЬ як засіб (умова) розвитку (формування,виховання, становлення) ЧОГОСЬ»

Наприклад: “ Ігрова модель навчання як умова пізнавальної діяльності учнів ” “ Сюжетно-рольова гра як засіб формування комунікативних здібностей учнів початкових класів ” “ Використання розвивальних ігор як засіб розвитку пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку ”

• ЯК ВИЗНАЧИТИ АКТУАЛЬНІСТЬ І НОВИЗНУ ДОСЛІДЖЕННЯ

 Дайте відповідь на питання: чому дану проблему потрібно вивчати сьогодні, на скільки вона важлива і значуща для практики навчання і виховання школярів? Актуальність полягає у поясненні теоретичного направлення, якого буде досягнуто в результаті виконання роботи. Новизна може полягати у новому вирішенні питань, зачіпати регіональні особливості.

Дане обґрунтування має виходити з двох основних позицій: практична значущість досвіду( наскільки даний досвід сприяє вирішенню завдань державної політики в галузі освіти та регіональних освітніх завдань, яка його соціальна значущість, у тому числі, й для викладачів інших предметів; які типові загальні недоліки, протиріччя, що існують сьогодні в педагогічній діяльності, допомагає ліквідувати дане дослідження.

• ЯК ВИЗНАЧИТИ МЕТУ, СФОРМУЛЮВАТИ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета - це те, що необхідно отримати чи показати в результаті роботи, це уява про загальний результат роботи.

Наприклад: “ Визначити шляхи реалізації творчого потенціалу вчителя з метою підвищення результативності навчально-виховного процесу ” .

У формулюванні завдань треба вказати зміст діяльності дослідження (Вивчити, дослідити, проаналізувати, розглянути, обґрунтувати, пояснити, розробити, експериментально перевірити, довести, апробувати…) і частковий предмет діяльності (Умови, фактори, підходи, роль, значення, місце, засоби, можливості, доцільність, прийоми, технології, рекомендації…)

Наприклад: “ Проаналізувати проблему самоосвітньої діяльності педагога, розкрити сутність, основні характеристики цього поняття ”

• ЯК ОПИСАТИ ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Орієнтовна структура (така  структура була запропонована для учасників конкурсу «Учитель року-2016») опису перспективного досвіду:

1. Тема досвіду. Тема має бути чітко й лаконічно сформульована, з відображенням ідеї досвіду, області використання та характеру управлінської, методичної або навчально-виховної проблеми, яку він вирішує. Тему слід визначати конкретно.

2. Стислі відомості про носія досвіду,  період роботи над темою досвіду

3. Обґрунтування актуальності досвіду, значення його для вдос­коналення та підвищення якості навчально-виховного процесу.  Дане обґрунтування має виходити з двох основних позицій:

• практична значущість досвіду (наскільки даний досвід сприяє вирішенню завдань державної політики в освіті та регіональних освітніх завдань, яка його соціальна значущість (у тому числі, й для викладачів інших предметів);
• які типові загальні недоліки (протиріччя), що існують сьогодні в педагогічній діяльності, допомагає ліквідувати (розв’язати) даний досвід.

4. Формулювання авторського підходу має базуватися на науковій основі: які теорії, положення, роз­робки науковців використовує автор для вдосконалення навчально-виховного процесу, на яких сучасних наукових ідеях, положеннях формувався передовий педагогічний досвід.

Особливо важливо виокремити властиві лише автору досвіду підходи до раціоналізації існуючих ідей, авторське застосування мо­дифікованих форм і методів педа­гогічної чи управлінської діяль­ності, що дають високий резуль­тат (інноваційна значущість).

5. Провідна ідея досвіду - ви­значення головного, найбільш сут­тєвого в досвіді, виходячи з про­гнозованого результату його впровадження, а саме: яких пози­тивних змін в удосконаленні на­вчально-виховного (управлінсько­го) процесу очікує автор.

Для цього бажано виділити у проблемі складові частини (фактори успіху), розмістити їх у відповідній послідовності. Факторами успіху можуть бути: визначення змісту навчально-виховної роботи (Що?), мети і завдань педагогічної діяльності (Для чого?), форм і методів навчально-виховної роботи, їх оптимального вибору, технології їх використання, способів діяльності педагога і дітей (Як?).

Сформулювати ідею досвіду допоможе конструктор-відповіді на питання: Що робить автор? Для чого він це робить? або Який одержав результат? Як він це робить?

 

6. Технологія досвіду: як поетапно, за допомогою яких форм, методів, прийомів, способів діяльності ав­тор досягає реалізації провідної ідеї досвіду.

Необхідно визначити особливості педаго­гічної системи носія досвіду, пе­дагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, конкретні зразки педагогічних напрацювань, описати постановку педаго­гічного експерименту та його ре­зультати, обґрунтувати ефективність нових прийомів та засобів навчання. Для того, щоб правильно визначити ефективність навчальної, виховної роботи педагога, важливо з’ясувати, які завдання він ставить, обираючи ті чи інші методи, прийоми, форми. Необхідно звернути увагу на зміст навчальної і виховної роботи (характер доказів, фактів, прикладів, що  сприяють глибокому засвоєнню учнями тих чи інших світоглядних і наукових ідей), відповідність змісту поставленій меті і завданням; форми і методи навчальної і виховної роботи - їх оптимальний вибір у зв’язку з поставленою метою і завданнями; технологію їх застосування, способи діяльності вчителів і учнів; організацію навчально-виховного процесу, способи включення у навчальну, трудову діяльність, відповідність організації поставленим меті і завданням.

7. Урахування в досвіді роботи психологічних особливостей учнів.

8. Які труднощі долав носій досвіду в процесі роботи.

9. Результативність досвіду на основі аналізу показників: особистісного розвитку учнів, сформованості в них громадянських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальних досягнень та наявності навичок пошукової діяльності. Необхідно зазначити відмінність одержаних результатів у навчально-виховному процесі від попередніх в тих же умовах, зробивши акцент на порівняльному аналізі результативності роботи.

10. Загальний висновок, що підтверджує значущість досвіду, можливості та умови вико­ристання даного досвіду в масовій педагогічній практиці.

11. Додатки (у разі потреби), не­обхідні для повноти досвіду: ілюс­трації, таблиці, діаграми, матеріали довідникового характеру, авторські програми, модифіковані програми, проекти, цикли уроків, сценарії, тематичні та поурочні плани та ін.., які не повинні повторювати текст роботи, а тільки доповнювати її.

Перелік можливих матеріалів додатків до опису досвіду роботи:

• Авторські програми, модифіковані програми, проекти.

• Перевірка ефективності досвіду.

• Послідовники.

• Фотографії вчителя, кабінету, стендів.

• Тематичне планування.

• Поурочні плани.

• Система уроків, занять з теми досвіду.

• План самоосвітньої роботи.

• План роботи факультативів.

• План гурткової роботи.

• Комп'ютерне забезпечення занять.

• Сценарії вечорів, свят і т.п.

• Тексти лекцій, виступів, доповідей, рефератів та ін.

• Творчі роботи учнів.

• Дані про успішність учнів.

• Участь учнів у суспільному житті громади.

Дані про випускників та колишніх учнів (успіхи, що мають відношення до системи роботи вчителя).

• ПОРТФОЛІО ЯК СПОСІБ УЗАГАЛЬНЕННЯ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ

Орієнтовна структура  портфоліо (така  структура була запропонована для учасників конкурсу «Учитель року-2016»): 

Розділ 1. «Загальні відомості»

У цьому розділі розміщується фото, зазначаються ПІБ, посада та назва навчального закладу, у якому працює вчитель, педагогічні звання та нагороди.

Розділ 2. «Мої досягнення»

2.1. «Офіційні документи» (копії документів про закінчення школи, сертифікатів офіційно визнаних міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міських, міжвузівських та внутрішньовузівських олімпіад, турнірів, конкурсів, фестивалів, інших заходів, документи про участь у грантах, закінчення музичної, художньої, спортивної або іншої школи, сертифікатів про проходження практик, стажувань, тестування, участь у проектах і програмах, журнальні, газетні та фотодокументи; копії інших документів, що свідчать про успіхи вчителя).

2.2.«Життєвий досвід» (автобіографія, відгуки з тих місць роботи, де працював автор і т.п.)

2.3. «Навчання у вузі» (назва вузу, улюблені предмети, викладачі, мотиви навчання, зміни поглядів на свою майбутню професію, список курсових і дипломних робіт, відгуки викладачів і наукових керівників, керівників навчальних, переддипломних і дипломних практик, список місць проходження практики та виконаних робіт).

2.4. «Науково-практична діяльність» (список науково-практичних або наукових  статей, монографій, підручників, навчальних посібників з анотаціями на них, рецензіями, відгуками;участь у роботі експериментальних майданчиків, шкіл-лабораторій тощо;«Мій досвід»).

2.5. «Курси за вибором і творчі роботи» (список пройдених додаткових курсів або семінарів, тренінгів; сертифікати, коментарі, набуті компетенції; список своїх творчих робіт, відгуки на них, у тому числі в ЗМІ тощо). Цей розділ дозволяє відстежити процес індивідуального становлення педагога.

Розділ 3. «Я у світі людей»

3.1. «Участь у суспільному житті» (характер громадської активності педагога, займані громадські посади, проекти і програми, у яких брав участь, їх результативність).

3.2. «Хобі, інтереси» (сфера особистих інтересів, занять, хобі; їх приклади, ілюстрації, значення в житті взагалі і в професійному, зокрема).

Розділ 4. «Погляд на себе і в майбутнє»

4.1. «Мої цінності й ідеали» (те, що автор цінує, що вважає важливим, поважає).

4.2. «Мої життєві плани» (бачення власної місії, життєвої та професійної мети, а також стратегії, планів, способів та часу їх досягнення тощо)

4.3. «Мій девіз» (девіз, кредо на новому етапі життя).

Розділ 5. Результати педагогічної діяльності

Матеріали даного розділу повинні давати уявлення про динаміку результатів педагогічної діяльності вчителя за період роботи в загальноосвітньому навчальному закладі (власні досягнення, список учнів - переможців олімпіад, турнірів, конкурсів, інтелектуальних змагань тощо).

Розділ 6. Науково-методична діяльність

У цьому розділі розміщуються методичні матеріали, що свідчать про професіоналізм педагога:

обґрунтування вибору освітньої програми і комплекту навчально-методичної літератури, за якою працює;обґрунтування вибору навчальних і виховних педагогічних технологій;обґрунтування застосування у своїй практиці тих або інших засобів педагогічної діагностики, зокрема, для оцінки власної професійної діяльності;використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі, технологій навчання дітей з проблемами розвитку і т. п.;робота в методичному об'єднанні загальноосвітнього навчального закладу; результативність участі у професійних і творчих педагогічних конкурсах; участь у методичних і предметних тижнях, семінарах, конференціях;

підготовлені для виступів творчі звіти, реферати, доповіді, статті, інші документи.

Розділ 7. Позаурочна професійна діяльність

Розділ може містити матеріали:програми роботи гуртків та факультативів; сценарії позакласних заходів, фотографії й відеозаписи проведених заходів (виставки, предметні екскурсії, КВК, брейн-ринги тощо);список творчих робіт, рефератів, навчально-дослідних робіт, проектів, виконаних учнями з предмета у позаурочній діяльності; інші інформаційно-аналітичні матеріали.

Розділ 8. Навчально-матеріальна база

У цьому розділі розміщується виписка з паспорту навчального кабінету (за його наявності):список словників та іншої довідникової літератури з предмета;список наочних посібників (макети, таблиці, схеми, ілюстрації, портрети та ін.);наявність технічних засобів навчання (телевізор, відеомагнітофон, музичний центр та ін.);наявність комп'ютера та комп'ютерних засобів навчання (програми віртуального експерименту, контролю знань, мультимедійні підручники і т. п.); аудіо- та відеопосібники; наявність дидактичного матеріалу, збірок завдань, вправ, прикладів рефератів і творів тощо;інші матеріали за бажанням учителя.

У творчому досьє можуть бути представлені збірки різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учителя, опис його авторських методик, розробок, програм; а також дані про основні напрямки його творчої активності, участі в наукових конференціях, конкурсах, педагогічних читаннях, проходження курсів підвищення кваліфікації; карта творчого зростання та ін.

У діагностиці успішності вчителя містяться результати оцінки й самооцінки педагога: особистості вчителя, педагогічної діяльності, професійного спілкування, якості освітнього процесу (аналіз роботи за 3 роки: зрізи знань, підсумки успішності, навчальне  навантаження вчителя, програмний банк, використання сучасних технологій, результати олімпіад, план розвитку кабінету).

Відгуки містять характеристики ставлення педагога до різних видів діяльності, представлені адміністрацією, колегами, батьками, а також самоаналіз діяльності педагога: відгук про творчу роботу, виступ на НПК, педагогічних читаннях, педрадах та ін., рецензії на статті, методичний бюлетень про проведені відкриті уроки, висновок про якість виконаної роботи (творчої, дослідницької), резюме, підготовлене педагогом, з оцінкою власних професійних досягнень.

• ПІДВИЩЕННЯ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ - для цього потрібні технічні ресурси, бажання і помічник  зовні.  Таким помічником сьогодні усім нам слугує Інтернет. Дуже корисний і зрозумілий навіть початківцю матеріал можна знайти в Дистанційних заходах Селидівського міського методичного кабінету за посиланням

 http://osvita-selid.ucoz.ua/index/distancijni_seminari/0-84

•            ЯК СТВОРИТИ ВЛАСНИЙ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРС - БЛОГ

Дистанційне заняття з даного питання розміщене на вказаному вище Інтернет-ресурсі (http://osvita-selid.ucoz.ua/index/distancijni_seminari/0-84)

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.               Бухлова Н.В. Особливості формування самоосвітньої компетентності учнів/Н.В.Бухлова,  

О.А.Тенінчева//Педагогічна скарбниця Донеччини. – 2004.-№2. – с.33-35

2.               Квардіціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя. «Управління школою», № 13,2006 р.
3.               Ткаченко Т. Робота з педагогічними кадрами. «Управління школою», № 4 , 2006
4.               Тевлін Б.Л. Професійна підготовка вчителів. Харків « Основа », 2006 р.
5.               Григора В.В. Робота з педагогічними кадрами. Харків « Основа », 2006 р.
6.                 Скорик Т. Вивчення мотивації творчої педагогічної діяльності. «Управління школою».,№ 10-12, 2006 р.
7.                 Радченко А.Є. Організація самоосвітньої діяльності вчителів на моніторинговій підставі. «Управління школою», № 26-28, 2005 р.
8.               Кир’янова І.В. Організація методичної роботи в школі. « Управління школою», № 11, 2004 р.
9.               Масликова І. Модель педагогічного керівництва самоосвітньою діяльністю педагогів у системі методичного менеджменту. « Управління школою », №11, 2004 р.
10.          Мануйленко С.В. Організація методичної роботи у школі. Карта підвищення кваліфікації та самоосвіти вчителів. « Управління школою », № 1, 2005 р.
11.          Радченко А.Є. Моніторинг професійної педагогічної компетентності вчителя. « Управління школою», № 35-36, 2005 р.