МЕТОД АСОЦІАТИВНИХ СИМВОЛІВ У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

МЕТОД АСОЦІАТИВНИХ СИМВОЛІВ У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………2

 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АСОЦІАТИВНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ…………………4

1.1. Психолінгвістичні основи асоціативного навчання іноземної мови учнів початкової школи................................................................................................4

1.2. Лінгводидактичні основи асоціативного навчання іноземної мови учнів початкової школи.................................................................................................7

1.3. Технологічні основи асоціативного навчання іноземної мови учнів початкової школи................................................................................................9

РОЗДІЛ 2. ОПРАЦЮВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ АСОЦІАТИВНИХ СИМВОЛІВ……………..…13

ВИСНОВОК……………………………………………………………………….24

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………..…….25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ВСТУП

У процесі навчання англійської мови однією з основних проблем є засвоєння та збереження в пам’яті лексичного матеріалу. Робота розпочинається, як правило, із семантизації, тобто розкриття значення нових лексичних одиниць.

    Від ефективності та цілеспрямованості цього етапу залежить уся подальша робота над лексикою, тому педагог має обрати найефективніший спосіб презентації нових слів відповідно до вікових особливостей дітей.

     Незаперечним фактом є те, що на початковому етапі метод перекладу не лише не дає бажаних результатів, а може й нашкодити. Використання ілюстративного унаочнення у вигляді малюнків, карток, таблиць тощо дає хороший результат, адже в дітей добре розвинена зорова пам'ять. Якщо ж учитель скористається предметним унаочненням (іграшки, реальні предмети, макети) - ще краще, тому що учень може доторкнутися до них, узяти в руки, виконати будь-які інші дії, погратися з ними.

     Однак не всі предмети, іграшки ми маємо змогу принести на урок, «обіграти» їх. До того ж це займає багато часу. А з кожним уроком обсяг навчального матеріалу невпинно збільшується. Як же вчителю встигнути систематично повторювати обсяг мовного матеріалу, що постійно зростає? Це дуже легко зробити, якщо він працюватиме з уявними предметами, об'єктами, явищами, тобто з образами, показ яких супроводжується мімікою, жестами, рухами. Практичний досвід та застосування методично-теоретичних напрацювань дозволяють зробити висновок, що на початковому етапі навчання надзвичайно доцільно підключати елементи жестової мови як основної семантичної одиниці. Спостерігаючи за тим, як дитина засвоює слова рідної мови в природному середовищі, спираючись на елементарні зорово-слухові образи, ми проектували процес успішного запам'ятовування нею іншомовної лексики. Це і лежить в основі методу, який було названо Методом Асоціативних Символів (МАС), засвоєння через імітацію, максимально наближену до реальності.

    Метод асоціативних символів – мова рухів, жестів, міміки, мова нашого тіла, кодова мова уявлень і асоціацій. Протягом багатьох років, створюючи разом із дітьми на заняттях з англійської асоціативні образи-символи до всіх лексичних та граматичних одиниць, які вивчалися, ми здійснили спробу адаптувати цю своєрідну мову тіла до процесу вивчення предмета в дошкільних навчальних закладах та початковій школі.

    МАС – ігровий метод. У цьому й полягає основна його перевага над традиційними формами навчання. Гра – це творчість, гра – це праця. У її процесі в дітей виробляються навички зосередження, самостійного мислення, розвивається увага, дисципліна. Ігрові моменти роблять навчання цікавим, створюють у вихованців бадьорий настрій, полегшують подолання труднощів у засвоєнні матеріалу. МАС дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а нудний – зробити цікавим. Діти виконують рухи й озвучують їх одночасно. Їм усе зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються. Створюючи асоціативні образи-символи, «оживляємо» кожне слово, з яким можна провести цікаву, захоплюючу гру. Практика свідчить, що використання іншомовного навчально-ігрового середовища значно збільшує ефективність засвоєння матеріалу.

Сьогодні це питання актуальне, тому що очікування суспільства пов’язані з процесом інтеграції України в міжнародний простір. Оскільки викладання іноземної мови постає нині як освітня проблема, то презентований матеріал відкриє педагогам-практикам ще одну сторінку методичних новин, які дадуть змогу результативно розв'язу­вати різні завдання.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АСОЦІАТИВНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.                          Психолінгвістичні основи асоціативного навчання іноземної мови учнів початкової школи

Аналіз теоретичних викладок асоціативного навчання та понять, тісно пов’язаних з ним, дозволить розкрити багатоплановість поняття «асоціації» та його значимість у сприйнятті та відтворенні навчальної інформації. Асоціація (лат. associo – «з’єдную», «зв’язую») – поняття, що виникає при згадуванні іншого. Поняття «асоціація» було введено Дж. Локком, який вважав асоціації важливим засобом розвитку творчого мислення. Поняття «асоціація» має давню історію. Його дефініція та трактування розпочинається з Древньогрецької філософської науки. При цьому розуміння та пояснення цього наукового терміну на різних історичних етапах розвитку та в інтерпретації різних учених було різним. В одних випадках асоціації трактувалися з різних сторін, в інших – доповнювались та розвивались. В основі асоціацій, безперечно, лежать зв’язки. На це вказують перші згадки про асоціації в античній філософії. Так, Платон зазначав, що асоціації виникають при згадуванні за схожістю та суміжністю. Аристотель акцентував увагу на тому, що асоціації з’являються тоді, коли образ виникає без видимої на те причини, мимовільно. Вважають, що першим, хто запропонував класифікацію асоціацій є Аристотель. Його класифікація побудована на триєдиній основі: за схожістю (кішка – тигр), за суміжністю в просторі (поле – квітка), а суміжністю в часі (ніч – сон) та за контрастом (холодне – гаряче). У певній мірі він є засновником асоціативної теорії.

Асоціативна природа творчих пізнавальних процесів молодших школярів пояснюється і теорією асоціанізму. За нею здатність творчо мислити – це наслідок роботи асоціативних зв’язків, які вимірюються кількістю асоціацій, набутих суб’єктом, легкістю і правильністю заучування і пригадування цих зв’язків. Мислення – це ланцюжок ідей. Спосіб трактування мислення зрозумілий: ми повинні вивчати закони, які керують послідовністю ідей. Ці елементи пов’язані між собою, по суті, так само, як номер телефону з ім’ям людини. Список операцій виглядає таким чином: асоціації, набуті на основі повторення; роль частоти повторень; згадування минулого досвіду; спроби і помилки з випадковим успіхом; навчання на основі повторення успішної роботи. Звичка, минулий досвід у плані повторюваності поєднаних елементів, скоріше, інерція, а не розум. Головний закон асоціацій формулюється таким чином: асоціацію можна вважати більш міцною і більш правильною залежно від того, наскільки часто вона повторюється. Виділено чотири види асоціацій: -за подібністю; -за контрастом; -за близькістю в часі або в просторі; -за відношенням (причинність). Учені доказали, що маленькі діти сприймають світ переважно образами, оскільки права півкуля мозку, яка відповідає за інтуїцію, просторову орієнтацію, у дітей від народження розвинена краще. Ліва півкуля мозку, яка відповідає за обробку мовленнєвої інформації, логіку, дозріває у більшості дітей до 12-13 років. Період найбільш інтенсивної роботи уяви дитини - вік до п’яти років. Тому саме цей вік особливо сприятливий для розвитку особистості. Тільки потрібно робити це правильно, використовуючи методики навчання, які відповідають природним фізіологічним процесам. Методи­ки проведення занять із дітьми в більшості дитячих дошкільних закладах переважно спираються на механічне запам’ятовування. Те саме відбувається і в молодших класах школи. Таке навчання суперечить закладеному природою процесу розвитку мозку. Тому вихованці, особливо дошкільного віку, мають відчуття психологічного дискомфорту. Дитину, яка погано вчиться, тому що її навчають за допомогою методик, які не враховують її природних здібностей, часто сварять і вдома, і в школі. Постійні негативні емоції та нервова напруга знижують імунітет дитини, і вона починає часто хворіти.

Спеціалісти стверджують, що методики навчання, які не враховують особливостей дитячої фізіології - одна з головних причин високого рівня захворюваності школярів, а ті, що опираються на образне мислення дитини, відповідають законам природи [4].

У середині 80-х років XX ст. російський учений Ігор Матюгін, продовжуючи розвивати порів­няно новий напрям у педагогіці та психології, який назвали ейдетикою, розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворення інформації, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових. Сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесів пізнання та навчання. Завдяки розвиткові образної уяви та яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати ті надзвичайні можливості, “резерви”, які є у кожного з нас.

Ейдетика, сприяючи гармонійному розвитку обох півкуль, робить більш гармонійною і саму дитину. Вона стає працелюбною, краще вчиться, її пам’ять і здатність концентрувати увагу збільшуються. Сприйняття світу й інших дітей у неї стає більш позитивним, а психіка - стійкішою. Покращуються стосунки дитини з іншими людьми. Ще одна важлива перевага ейдетичного навчання дитина вчиться радісно. Радість навчання, як і радість праці, сприяє покращенню здоров’я. Пояс­нюється це тим, що, перебуваючи в стані радісної позитивної напруги, в організмі людини виробляється природний стимулятор ендорфін, який сприяє покращенню імунітету та працездатності, і Отже, основне правило ейдетики - “уява + позитивні емоції = секрет успішного навчання” .

На основі багатьох досліджень про природу мовленнєвої діяльності людини сучасні психолінгвісти зробили висновок, що ми мислимо не словами, а образами, кодовою мовою уявлень і асоціацій. Слово - це звуковий образ, який використовується для вираження того, що ми бачимо, думаємо або відчуваємо. Отже, опанування мови починається з відчуттів, тобто з процесу відобра­ження в мозку людини окремих властивостей предметів та явищ, які безпосередньо впливають на її органи чуття [6].

Практичний досвід та застосування вищезгаданих теоретичних напрацювань дають змогу зроби­ти висновок, що на початковому етапі навчання надзвичайно доцільно підключати елементи жестової мови як основної семантичної одиниці. Спостерігаючи за тим, як дитина засвоює слова рідної мови в природному середовищі, спираючись на елементарні зорово-слухові образи, ми проектували процес успішного запам’ятовування нею іншомовної лексики. Це і лежить в основі методу, який було названо методом асоціативних символів (МАС) через імітацію, максимально наближену до реальності [5].

 

2.           Лінгводидактичні основи асоціативного навчання іноземної мови учнів початкової школи

Молодший шкільний вік вважається сенситивним для засвоєння іноземної мови учнями початкових класів. Психолінгвістичні напрацювання вказують на те, що для них характерними є пластичність мозку, потреба в пізнанні нового, природжена мовна здатність, здатність до імітації та наслідування – все це сприяє створенню сприятливих умов для успішного вивчення іноземної мови в початковій школі. В цьому плані нас у найбільшій мірі цікавлять лінгводидактичні напрацювання, які можна покласти в основу асоціативного навчання іноземних мов учнів початкової школи. Таким чином, своє завдання ми вбачаємо у тому, щоб описати та обґрунтувати механізми асоціативного навчання іноземної мови з точки зору досягнень лінгводидактичної науки. Пізнання світу та розуміння мови асоціативні за своєю природою. Кожне слово збуджує складний механізм асоціативних зв’язків, що формують його образ у лексичній пам’яті носіїв мови. Розуміння ними слів відбувається завдяки осмисленню асоціацій та асоціюванню смислів. Асоціація – це зв’язок, що за певних умов виникає між окремими нервовопсихічними актами – відчуттями, уявленнями, думками, ідеями, внаслідок якого одне уявлення, відчуття викликає інше. Асоціативні зв’язки мають глобальний характер та інтегрують всі типи словесних зв’язків.

Розглянемо кілька основних концепцій навчання іноземних мов, ідеї яких використовуються в асоціативному навчанні іноземних мов учнів початкової школи. Зокрема, В. Артемов одним із основних завдань у вивченні іноземних мов вбачає практичне оволодіння усним мовленням. Він вважає, що для методично правильного навчання іноземних мов необхідно психологічно вірно поєднати повторення, імітацію та усвідомлений аналіз аналітичних правил мови. А одним із основних психологічних принципів навчання іноземних мов є принцип єдності мовлення і мислення. Адже у процесі навчання, наголошує В. Артемов, між словом та предметом існує зв’язувальна ланка у вигляді слова рідної мови. Це означає, що прямого зв’язку між мисленням та іноземною мовою не може бути, оскільки існує посередній зв’язок через рідну мову. Виходячи з цього, В. Артемов вбачає психологічні основи навчання іноземної мови у засвоєнні слів. Дітей потрібно вчити саме слововживанню, а вже через нього і мисленню іноземною мовою. Основою психологометодичного вивчення іноземної лексики, на думку дослідника, слід визнати семантизацію слів методом перекладу – коментаря чи пояснення. Погляди В. Артемова є близькими для нашого дослідження, адже асоціативне навчання дозволяє у дії накопичувати великий запас іншомовних слів та сприяє їх активному слововживанню. Представляє інтерес ще одна концепція вивчення іноземної мови Б. Бєляєва. На думку вченого, фонетика, лексика, граматика і власне іноземне мовлення характеризується специфічними психологічними особливостями. Б. Беляєв виділяв два основних типи володіння іноземною мовою – раціонально-логічний (люди, які відносяться до цього типу, рецептивно або пасивно опановують іноземну мову – слухають та читають або сприймають і розуміють іншомовне мовлення через теоретичне усвідомлення, граматичний аналіз мовних особливостей) та інтуїтивно-чуттєвий (для людей цього типу характерне продуктивне або активне опанування іноземної мови лише за допомогою практичного тренування в мовній діяльності, оскільки мовні засоби та правила формуються в процесі комунікативної діяльності). Асоціативне навчання іноземних мов молодших школярів стосується, головним чином, другого типу оволодіння іноземною мовою, який ще можна назвати практичним. Практичний шлях вивчення іноземної мови характеризується несвідомим, інтуїтивним способом її засвоєння. За таких умов оволодіння іноземною мовою відбувається без посередництва рідної мови, а учень вчиться відразу мислити іноземною мовою.

3.                          Технологічні основи асоціативного навчання іноземної мови учнів початкової школи

Відповідно до основних «Західноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти…» [6] з урахуванням нормативних документів, рекомендованих Радою Європи, відбувається реорганізація іншомовної освіти в Україні, і з 2012 року вивчення іноземної мови вводиться з першого класу. Вся початкова освіта й методика викладання іноземної мови зокрема повинна бути направлена на підвищення рівня розвитку учня. Саме в молодшому шкільному віці починається формування школяра як мовної особистості. У зв’язку з цим у початковій школі мають створюватися умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу та для подолання подальших психологічних бар’єрів при використанні іноземної мови як засобу спілкування, для розвитку мотивації у подальшому оволодінні іноземною мовою, має формуватися елементарна комунікативна компетенція і відповідно, розвиватися елементарні комунікативні уміння в основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загальнонавчальні уміння, що відповідають рівню А1 згідно із загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти. У науковій літературі комунікативну компетенцію розуміють як систему знань людини, її інформованість та ініціативність, сукупність її навичок і мовленнєвих здібностей, її здатність користуватися мовним матеріалом і фактами мовлення для реалізації цілей спілкування, вирішувати його завдання у побутовому, навчальному, виробничому та культурному житті, вміння орієнтуватися у ситуації спілкування. Комунікативна компетенція складається із мовної та мовленнєвої компетенцій та інших. Мовна компетенція – це володіння системою відомостей про мову, що вивчається, здатність розуміти і продукувати необмежену кількість правильних у мовному відношенні речень за допомогою знаків мови та правил їх поєднання. Можна вважати мовну компетенцію сформованою, якщо особа може користуватися системою мови на практиці. Мовленнєва компетенція – це вміння користуватися засобами мови та способами їх функціонування для формування та формулювання думок у процесі сприймання та породження мовлення. Із виділених Комітетом з питань освіти при Раді Європи висловлювань щодо навчання іноземних мов шести основних рівнів оволодіння комунікативною компетенцією початкова школа забезпечує перший рівень А1 – рівень «відкриття», «формальної компетенції», «інтродуктивної компетенції». Цей рівень є найважчим та найважливішим для ефективного розвитку іншомовного мовлення, що підлягає ідентифікації. Згідно виокремлених загальноєвропейських рівнів протягом шкільного навчання зміна в навчальних досягненнях учнів відбувається у вертикальному та горизонтальному напрямах. Тобто, відбувається не лише сформованість вмінь та навичок від рівня до рівня, а й поглиблення знань школярів [6, с. 16-18]. Тому, керуючись матеріалами Ради Європи, вважаємо, що в системі початкової школи, згідно із загальноєвропейськими рівнями досягнень в оволодінні іншомовним мовленням, необхідно виділити практичні локальні рівні. Варто зазначити, що мовленнєва компетенція формується в чотирьох видах діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні і письмі. Тобто, на кінець першого класу учні повинні володіти такими вміннями названих видів мовленнєвої компетенції:

 аудіювання: розрізняти різноманітні команди, супроводжуючи їх мовою жестів; демонструвати розуміння загальновживаних слів, використовуючи кодову мову уявлень і асоціацій; вербально реагувати на запитання, які вимагають простих відповідей; демонструвати розуміння простих коротких оповідань виконанням пантоміми; розуміти основну ідею адаптованого аудіо- чи відео- тексту тривалістю звучання до 30 секунд;

 монологічне мовлення: давати накази, команди, спонукати до дій; повідомляти про виконання певних дій та команд у різних місцях, у різні частини доби, у різні пори року, одночасно виконуючи їх; повідомляти про здатність, бажання та вподобання виконувати певні дії, зображуючи їх мовою жестів; описувати свій стан, висловлювати певні емоції, використовуючи позамовні засоби (жести, міміку); розповідати про тварин через уособлення, використовуючи мову жестів та розроблені асоціативні символи; називати предмети, об’єкти, явища в межах відповідних тем, демонструючи їх розуміння невербальними засобами та коментувати дії, які можна з ними виконувати; описувати предмети, явища в межах відповідних тем, робити короткі повідомлення в межах навчальної ситуації; висловлювати своє ставлення до предметів, об’єктів, явищ, використовуючи мову жестів (обсяг висловлювань – до 4 речень);

 діалогічне мовлення: ставити загальні та прості спеціальні запитання, використовуючи мову жестів; відповідати на запитання відповідно до мовного матеріалу і ситуації спілкування, при потребі використовуючи мову уявлень і асоціацій; реагувати на репліки учителя і однокласників, при потребі використовуючи невербальні засоби; висловлювати згоду чи незгоду, радість, позитивне чи негативне ставлення, відмову; вести діалог – розпитування не менше 4 реплік;

 читання: учні знають – літери алфавіту, основні звукобуквенні відповідники; учні вміють – читати про себе і вголос окремі слова та словосполучення, речення та короткі тексти, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні;  письмо: учні вміють за зразком відтворювати графічний образ літер, буквосполучень.

Дидактичні принципи – це керівні положення, які визначають зміст, форми організації, методи навчального процесу відповідно до його цілей та закономірностей. В основі асоціативного навчання лежить ряд загальнодидактичних принципів.

1 Принцип науковості обґрунтовуваність процесів та результатів, асоціативне тлумачення природи сформованих образів

2 Принцип систематичності постійне повторення, звернення до попереднього матеріалу, який кожного разу розглядається з нових позицій

3 Принцип послідовності навчання логічна послідовність викладу матеріалу, на базі якого відбувається вивчення іншого

4 Принцип тематичної організації навчального процесу навчання проходить за темами, на які відводиться один і більше уроків

5 Принцип комунікативної спрямованості формування в учнів умінь практично володіти іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування в усній і писемній формах; формування мовленнєвих якостей, що включають в себе вміння слухати, розмовляти і сприймати співрозмовника, долучатися до діалогу з ним, передавати елементарну інформацію та отримувати її в процесі спілкування

6 Принцип доступності поступове зростання складності

7 Принцип повторюваності навчальних процесів зорієнтованість на вироблення певних стереотипних видів діяльності відповідно до технологічних підходів

8 Принцип міцності засвоєних знань спрямованість на відтворення вивченого за допомогою асоціативних зв’язків, які міцно лягли в основу їх запам’ятовування, графічного, фонетичного чи комбінованого сприйняття

9 Принцип індивідуального підходу до учнів сконцентрованість на головному, керованість їх спостереженнями та асоціаціями, засвоєння матеріалу в індивідуальному темпі

10 Принцип наочності орієнтація на чуттєву сферу, поєднання слова учителя із зоровим сприйняттям не лише малюнків, схем і т.п., а й із руховими діями самих учнів, на основі яких і утворюються асоціації. Принцип наочності ефективно реалізується у поєднанні зі словом учителя та за безпосередньою участю розумової діяльності в пізнавальному процесі учнів. Ті символічні позначення, які використовуються при асоціативному навчанні, є ефективною постійно присутньою на уроках наочністю, яка виникла на основі мислительної діяльності школярів

11 Принцип психологічної комфортності, особистої творчості, креативності опора на власну свідому діяльність школярів, стимулювання діяльності учнів, концентрація їх уваги, стимулювання інтересу як до процесу навчання, так і до змісту матеріалу, що дозволяє школярам відчувати комфорт та успіх у процесі пізнання.

Всі ці принципи тісно взаємопов’язані, розкривають закономірності навчального процесу та дозволяють ефективно реалізовувати навчальну діяльність у єдності всіх її компонентів.

РОЗДІЛ 2. ОПРАЦЮВАННЯ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ АСОЦІАТИВНИХ СИМВОЛІВ

В основу інноваційної методики асоціативного навчання іноземних мов молодших школярів, яка базується на принципі природовідповідності, покладено використання асоціативних символів, що створює умови, максимально наближені до життєвих ситуацій, та робить процес вивчення іноземної мови доступним та невимушеним. Основна мета навчання іноземної мови молодших школярів (за методом асоціативних символів) – формування елементарної іншомовної комунікативної компетенції, формування якостей, необхідних для засвоєння  мінімізованого обсягу знань та вмінь. Це дає змогу молодшим школярам набути вмінь, достатніх для того, щоб вступити в мовленнєвий контакт зі співрозмовником, долучитися до діалогу, отримувати та передавати елементарну інформацію, пов’язану зі змістом спілкування. Крім того, визначені завдання сприяють повноцінному й різнобічному розвитку учнів, реалізації ними особистого досвіду, оволодінню основами іншомовного спілкування. Для досягнення поставленої мети слід розвивати позитивну мотивацію щодо вивчення іноземної мови, встановлювати з учнями партнерські стосунки, що забезпечує стійкий інтерес до навчання. Мотивація сприяє появі задоволення, зацікавленості у сумісній діяльності. Методичними завданнями МАС є:

—розширювати мовні можливості учнів у межах комунікативного мінімуму;

—робити процес вивчення іноземної мови бажаним, цікавим, захоплюючим, що в результаті формує позитивне ставлення учня до навчання;

—наближати процес вивчення іноземної мови до невимушеного спілкування; —залучати мовленнєвий досвід спілкування рідною мовою для перенесення його на спілкування іноземною мовою і навпаки;

—виховувати позитивні риси характеру, моральні якості, культуру спілкування; —ознайомлювати учнів з елементами соціокультури країн, мова яких вивчається.

В основу визначення змісту навчання покладено положення про те, що спілкування з молодшими школярами повинне повністю будуватися на закладеній в дитині від народження «лінгвістичній програмі». Методичний складник програми навчання визначає поетапну послідовність мовного розвитку:

—перший етап – однослівні речення;

—другий етап – висловлювання, які складаються із двох, трьох і більше слів;

—третій етап – досягнення мінімального комунікативного рівня;

—четвертий етап – удосконалення мінімальних комунікативних умінь до рівня відносно вільного володіння мовою.

Доступна організація спілкування, яка своєчасно враховує комунікативні можливості дітей на кожному етапі їх мовного розвитку, дозволяє інтенсифікувати процес оволодіння іноземною мовою. У програмі запропоновано орієнтовний зміст, зумовлений інтересами дітей молодшого шкільного віку, необхідністю забезпечити ігровий характер їхньої навчальної діяльності, розвинути здатність до елементарного спілкування. Емоційний складник вивчення іноземної мови передбачає цікаві, різноманітні ігри, які сприяють швидкому запам’ятовуванню мовленнєвих структур та відтворенню їх у життєвих ситуаціях, адже відомо, що діти швидко і добре запам’ятовують лише те, що викликає в них емоційний відгук. Тож першочергове завдання учителя – зробити навчальний процес змістовним, цікавим, динамічним водночас, спрямованим на задоволення особистісних, пізнавальних та ігрових потреб під час невимушеного спілкування з дорослими та однолітками. Навчання іноземних мов у початковій школі передбачає збагачення словникового запасу з основних сфер спілкування: «Моя життєдіяльність. Дозвілля», «Помешкання», «Природа. Навколишнє середовище», «Я. Моя сім’я». За змістовими складниками навчальна програма з іноземної мови передбачає формування мовленнєвої, лінгвістичної, соціокультурної і загальноосвітньої компетенцій. Мовленнєва компетенція передбачає поетапне засвоєння мовленнєвих зразків, які подаються як слова, словосполучення, фрази, необхідні для спілкування з одночасним супроводом їх мовою рухів, жестів, міміки на початковому етапі. Формування лінгвістичної компетенції молодших школярів відбувається під час багаторазового вживання мовленнєвих структур у комунікативних ситуаціях. Формування соціокультурної компетенції відбувається під час знайомства із загальноприйнятими правилами етикету, нормами поведінки, вивчення пісень та віршів, проведення ігор. Загальноосвітній складник програми спрямований на практичне опанування учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування. Орієнтація на потреби учня уможливлює інтенсифікацію та поліпшення навчального процесу, в якому наставник – не лише джерело інформації, а й помічник для учнів, порадник, керівник, організатор процесу навчання. Використовуючи таку технологію, учитель дає змогу дітям стати активними учасниками навчального процесу, оскільки в центрі уваги стає їх особиста діяльність, а вони – головним суб’єктом навчання. Атмосфера уроку, запропоновані завдання, обрані форми роботи стимулюють учнів до розширення загальноосвітнього і лінгвістичного кругозору, накопичення комунікативного досвіду, що забезпечує динаміку уроку, зберігає атмосферу дитинства, що є обов’язковою умовою природовідповідності в розвитку школярів, передбаченою принципами гуманістичної педагогіки. Метод асоціативних символів дозволяє вирішити основні проблеми навчання іноземної мови молодших школярів, адже базується на актуальній теорії вивчення мови через «особисту діяльність» дитини. Використання методу асоціативних символів на уроках іноземної мови дає можливість дитині сприймати мовний матеріал через всі аналізатори: зорові, слухові, мовленнєво-моторні й рухові. Не порушуючи хід уроку, ми повністю забезпечуємо потребу дитини в руховій активності. Урок має чітку структуру і забезпечує головні етапи оволодіння іноземною мовою, їх можна виділити три :

1. Ознайомлення зі значеннями мовних одиниць – простих і складних.

2. Пасивне мовлення – усвідомлення запам’ятовування словесного виразу, тобто багаторазове зіставлення дитиною мовної одиниці з відповідними предметами та явищами реальної дійсності.

3. Активне мовлення – використання слів чи виразів у мовленні, що визначає рівень сформованості мовленнєвих навичок.

Ці етапи властиві й урокам за методом асоціативних символів. Метод асоціативних символів (МАС) має ігрову спрямованість. У цьому й полягає основна його перевага над традиційними методами навчання. У дітей виробляються навички зосередження, самостійного мислення, розвивається увага, дисципліна. Ігрові моменти роблять навчання цікавим, створюють у вихованців бадьорий настрій, полегшують подолання труднощів у засвоєнні матеріалу. МАС дає можливість перетворити складний навчальний матеріал у простий, а нудний – зробити цікавим. Діти виконують рухи й озвучують їх одночасно. Їм усе зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються.

Використання асоціативних символів, створення умов, максимально наближених до життєвих ситуацій, робить можливим мимовільне запам’ятовування матеріалу, перетворює процес навчання у невимушене сприйняття. Тому засвоєння навіть порівняно великої кількості мовного матеріалу не веде до перевантаження пам’яті. Цінність методу полягає ще й у тому, що, не використовуючи абсолютно ніяких затратних технологій, учитель має змогу постійно проводити високопродуктивні заняття, а не тільки спеціально підготовлені у створених для того умовах. Зупинимося детальніше на особливостях застосування методу асоціативних символів. Перед початком введення нового іншомовного лексичного матеріалу вчитель разом з учнями домовляється, як вони зображатимуть мовою тіла той чи інший предмет, стан або дію, коментуючи їх спочатку рідною мовою. Рідна мова використовується тільки для пояснення асоціативних символів. Дитині достатньо лише раз показати, як зобразити мовою жестів предмети, об’єкти, як виконати певні дії і вона стане активним учасником гри на занятті.

Метод асоціативних символів - кодова мова уявлень і асоціацій. Це метод, під час використання якого значення нового мовного явища (лексичного або граматичного) розкривається через утворення асоціативних образів (символів), при якому той, хто навчає, і той, кого навчають, працюють у межах визначеної конвенції, тобто за домовленістю, створюючи образи-символи й адаптуючи їх до різних ситуацій [3, 320].

Метод асоціативних символів передбачає вивчення лексичних одиниць через імітацію, максимально наближену до реальності. Це ігровий метод, який поліпшує сприйняття і відтворення інформації, базуючись на властивому кожній дитині вмінні уявляти й фантазувати. Завдяки яскравій дитячій уяві створюються образи будь-якої лексичної чи граматичної одиниці. Дитина значно швидше запам’ятовує іноземне слово, якщо воно пов’язане з конкретним образом або дією [4, 157].

Запропонований метод асоціативних символів можна застосувати при вивченні майже будь-якої теми. Найпростіше використовувати даний метод при вивченні теми « Дикі та свійські тварини » і « Команди» , тому що легко підібрати асоціацію. Наприклад, a bear - діти зображають перевалюючись з однієї ноги на іншу, a giraffe - піднімаючи руки вгору і витягуючи шию; a dog - приставлені до голови дві руки асоціюються з вухами собаки; a chick - зігнуті руки в ліктях, імітуючи маленькі крильця курчати.

Образи - символи до предметів дій чи явищ - це виявлення творчої фантазії вчителя. Кожен педагог може по-своєму імітувати поданий предмет чи явище. Головне, щоб імітація була наближена до реальної дійсності, а також, щоб учні розуміли вчителя, а він - учнів.

Під час вивчення теми « Моя сім’я» можна запропонувати такі асоціації:

A mother - дві долоні міцно притиснуті до грудей.

A father - махаємо вказівним пальчиком.

A sister - дві руки підняті вгору, імітуючи танцювальні рухи.

A brother - штовхаємо м’ячик однією ногою.

Пропонуємо асоціативні образи - символи до лексичних одиниць з теми « Професії»:

A singer - дві руки зігнуті в кулак імітують мікрофон.

A dancer - імітація танцювальних рухів.

A teacher - однією рукою імітуємо указку, іншою - книги.

A builder - зображуємо горизонтально дві долоні, міняючи одна одну.

A doctor - імітуємо процес введення ін’єкції

A clown - дві руки притиснуті до голови, імітуючи щасливе обличчя.

A housewife - імітуємо процес підмітання підлоги.

Від ефективності та цілеспрямованості цього етапу залежить уся подальша робота над лексикою, тому педагог має обрати найефективніший спосіб презентації нових слів відповідно вікових особливостей дітей.

Одним із найважливіших аспектів оволодіння дитиною англійською мовою є ознайомлення її з алфавітом. Крім цього, знання алфавітних назв літер допоможе дитині зі слуху написати невідоме слово, якщо воно буде вимовлено по буквах. Тому пропонуємо техніку застосування методу асоціативних символів при вивченні алфавіту. Наприклад:

A a - дах одного чарівного палацу; (складаємо руки, імітуючи дах);

B b - буква, яка має два животики; (зображуємо коловими пів обертами);

C c - бублик, який відкусили, нам не сподобався і віддали мамі; (зображуємо бублик, кусаємо його і віддаємо); E e - буква, яка має три зубчики (зображуємо три пальці однієї руки);

R r - буква R, вона така - любить копати м’яча; (копаємо м’яч однією ногою);

K k - буква K завжди голодна і ротик відкриває; (рух руками чи долонями рук);

L l - буква завжди піднімає руку (діти піднімають руку);

S s - подібна на змію; (зображуємо однією рукою, вихиляючи ніби повзе змія);

I i - наче свічка, доторкнешся пече; (зображуємо одного пальчика і повторюємо ай ай);

Вивчення літер англійського алфавіту супроводжується імітацією поданою вище та активним повторенням літери.

Переваги використання методу асоціативних символів над традиційними методами:

• З використанням методу асоціативних символів на ранньому етапі вивчення іноземної мови немає необхідності постійно використовувати метод перекладу для семантизації нової лексичної одиниці.
• Збереження психічного і фізичного здоров’я.
• Забезпечення свідомого вивчення лексичних одиниць.
• Підвищення стійкості інтересу до вивчення англійської мови.
• Налагодження і збереження творчої співпраці між вчителем та учнями.
• Полегшення роботи педагога, оскільки дає змогу максимально зменшити використання постійно зростаючого обсягу наочності.

Педагогічна цінність методу асоціативних символів в тому, що це активний спосіб досягти багатьох освітніх цілей, а саме: введення учнів у життєві ситуації; опрацювання нового лексичного матеріалу, закріплення вивченого матеріалу, узагальнення та систематизації знань; залучення більшості у процес ігрового навчання; підвищення пізнавальної активності учнів на уроці та виховання інтересу до мови, яка вивчається, для покращення успішності навчання; релаксація після важкої вправи або іншого стомлюючого заняття та інші

Кожен педагог за бажанням по-своєму зображує той чи інший предмет, стан або дію. Головне, щоб діти розуміли його, а він їх. Креативність навчальнопізнавальної діяльності забезпечується тим, що під час роботи вчителі разом з учнями можуть імпровізувати, вносити свої зміни та доповнення в розробку символів. Діти, зазвичай, із захопленням беруть участь у цьому процесі, адже матеріал викладається в цікавій, ігровій формі. Діалог «учитель – учень» проходить на рівні відомих для обох сторін образів-символів, пов’язаних між собою за попередньою домовленістю. Після пояснення способів створення відповідних асоціацій обов’язково перевіряємо, чи учні зрозуміли та запам’ятали їх. І тільки тоді починаємо озвучувати нові мовні одиниці іноземною мовою, тобто працюємо за технологіями: дивись-слухай-роби; слухай-роби; роби-кажи (Look, Listen and Do!; Listen and Do! Do and Say!) і т.д. Учні зайняті виконанням рухів. Вони – активні учасники ігрового дійства. Звукові сигнали відкладаються у пам’яті на підсвідомому рівні, тобто відбувається мимовільне запам’ятовування навчального матеріалу. Використання вчителем наочності значно покращує процес запам’ятовування, адже у дітей добре розвинена зорова пам’ять. Проте з накопиченням навчального матеріалу постійне використання наочності стає неможливим. Використання символів-образів помітно полегшує роботу педагога і сприяє кращій сематнизації слів. Наприклад, показавши один раз на уроці з англійської мови символічний образ кота – «вуса» і назвавши цей образ «a cat», а не «кіт», у дитини будується асоціативний зв’язок між символом-образом і його словесним звучанням, тому не виникає проблем із відтворенням даної лексичної одиниці. Перед подачею будь-якого мовного матеріалу педагог, підключаючи яскраву дитячу уяву, ознайомлює учнів або ж при потребі придумує разом із ними асоціативні символи, як і позначають відповідні лексичні одиниці, і працює з останніми ніби з реальними предметами, об’єктами. Відомо, що дитина набагато швидше засвоює іноземне слово, якщо воно пов’язане з конкретним образом або дією. Таким чином, у роботі з молодшими школярами метод асоціативних символів є одним із найефективніших способів семантизації лексичних одиниць, який надзвичайно полегшує роботу вчителя, а для школярів процес заучування нових слів і виразів перетворюється у задоволення. Встановивши прямий тісний контакт із вихованцями, вчитель у момент створення образу певної лексичної одиниці озвучує її мовою, яка вивчається. Діти ж, у свою чергу, в момент створення образу чують звуковий сигнал, який у їх пам’яті асоціюється з уявним предметом, дією тощо. Дуже важливо, що учні виступають активними учасниками навчального процесу, адже всі лексичні одиниці вони зображують мовою рухів, жестів, міміки. Це і є найлегший шлях налагодити комунікацію в штучних умовах вивчення іноземної мови, адже забезпечується оптимальне використання усіх аналізаторів для її успішного оволодіння. Працюючи за методом асоціативних символів, учитель має можливість проводити з учнями систематичне повторення, що є обов’язковою умовою для вироблення автоматизму в спілкуванні іноземною мовою. Часто, повторюючи матеріал, педагог додає певні деталі, розширюючи бачення дитини про вивчене, що сприяє кращому засвоєнню. Учням цікаво, коли до зображуваних ними, наприклад, меблів будуть спрямовані певні дії: point to the chair (покажи на стілець), touch the table (торкнись до столу), come to the TV (підійди до телевізора), run to the bed (підбіжи до ліжка), wash the fridge (помий холодильник). Проводити подібні ігри можна по-різному: імітувати виконання дій, спрямованих до зображуваного заданого предмета, сидячи за партами або ж підходячи до нього. Як цікаво підійти, підбігти до «шафи», яку імітує один із учасників гри, «відчинити її», назвати предмети одягу, які «знаходяться» в ній, «зачинити шафу» тощо. Особливо цікаво маленьким школярам, коли, наприклад, іграшкова мавпочка виконує кумедні дії на шафі: бігає, стрибає, танцює, тупає ногами. Раптом у шафі «з’являється» мишка, яка сідає на сукню, сорочку, курточку, спідничку і т.д. Іграшкова мишка – то на шафі, то під шафою, то знову в шафі. А з яким захопленням підходять маленькі учні до зображуваного одним із них піаніно, щоб «пограти» на ньому, натискуючи на уявні клавіші! Під «виконану» мелодію можна співати знайомі англійські пісні. Безліч позитивних емоцій викликає у школярів, наприклад, зімітована хатинка (двоє дітей стають один навпроти одного, піднімають догори руки і торкаються долонями до долонь). До такої хатинки можна підійти, підбігти, долетіти, доповзти, зайти та виконати різноманітні дії. Такий підхід до викладання іноземної мови дає можливість обігрувати величезні масиви лінгвістичного матеріалу. З раннього шкільного віку діти занурюються у близьке, зрозуміле їм середовище, яке сприяє розвитку пошукових здібностей. Працюючи за методом асоціативних символів, учитель планує будь-яке заняття так, щоб мотивувати вихованців на творчу активність, щоб формувати всебічно розвинену особистість школяра. І лише в такому випадку таке заняття матиме успішний результат. Крім того, метод асоціативних символів дозволяє вчителю проводити представлення та засвоєння мовного матеріалу в цікавій та легкодоступній формі. При цьому швидкість та якість засвоєння надзвичайно висока. У процесі такого навчання іноземних мов у молодших школярів формуються лінгвістичні, мовленнєві, соціокультурні компетенції, які передбачені загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти. Отже, аналіз сучасних психологічних досліджень показує, що при навчанні та вихованні молодших школярів може бути використана оригінальна методика, що дозволяє учням і вчителю подолати багато труднощів засвоєння  англійської мови принципово новим шляхом. Метод асоціативних символів у навчанні англійської мови учнів початкової школи націлює на запам’ятовування, відтворення і написання слів за їх образами-символами, які з’єднуються з інформацією, яку треба запам’ятати. Цей метод формує соціокультурну та лінгвістичну компетенції учнів за допомогою багаторазового вживання різноманітних мовленнєвих структур у різних комунікативних ситуаціях, вивченням пісень та віршів, засвоєнням правил етикету та звичок, норм поведінки носіїв мови.

 

 

 

 

 

Висновки

 

Підсумовуючи розглянутий вище матеріал, можна зробити висновок, що систематичне і цілеспрямоване використання методу асоціативних символів як методу опрацювання лексичних одиниць англійської мови сприяє ефективному засвоєнню навчального матеріалу, значній активізації пізнавальної діяльності, розвитку інтересу до мови, яка вивчається, робить процес навчання веселим, цікавим і незабутнім.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1.               Бідюк І.В. Психологічні основи навчання іноземної мови у початковій школі / І.В. Бідюк (Електронний ресурс). - Режим доступу: http://www.glavnyk.com.ua/PG UKR 20 04 2004.htm). - Назва з екрану.
2.               Баркасі В.В. Формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов: дис.… канд.пед.наук: 13.00.04 / Вікторія Володимирівна Баркасі; Південноукр.держ.пед.ун-т ім.К.Д.Ушинського.– Одеса: [б.и.], 2004. – 223 с.
3.               Василенко М. Граючись - виграємо / М. Василенко // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2003. - № 1. - С. 104-106.
4.               Гунько С. Метод асоціативних символів - сучасний високоефективний метод вивчення іноземної мови на початковому етапі / С. Гунько // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2010. - №8. - С. 319-329.
5.               Гусак Л.Є. Мнемічна діяльність молодших школярів у процесі їх асоціативного навчання іноземної мови / Л.Є. Гусак // Науковий вісник. - 2013. - № 39 . - С. 150-158.
6.               Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти вивчення, викладання, оцінювання / Наук.ред.укр.вид.С.Ю.Ніколаєва.– К.: Ленвіт, 2003.– 273 с.
7.               Освітні технології: навч.-метод. посібник / під ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

  8. Москалюк Л.В. Реалізація мотиваційного компонента контролю англомовної лексичної компетентності молодших школярів: автореф.дис.… канд.пед.наук: 13.00.02 / Людмила Валеріанівна Москалюк; Київ.нац.лінгв.ун-т.– К.: [б.в.], 2010.– 25 с.