Методи навчання в гуртках технічної творчості

 

 

 

                                                                                   На допомогу керівникам

гуртків технічної творчості

 

 

 

 

технічної творчості

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

І.   Методи навчання в гуртках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  3

ІІ. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності гуртківців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  4

2.1.     Пояснення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . .   4

2.        Розповідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . .   5 
3.        Бесіда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . .   5
4.        Робота    з    книгою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . .  6
5.        Робота   з   кресленнями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . 7
6.        Демонстрація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . .  8
   1. Метод демонстрації за допомогою технічних засобів навчання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . 9
   2. Демонстрація    об'єктів,   моделей,  макетів. . . . . . . . . . . .10
7.        Ілюстрація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . 11
8.        Практична    робота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . .  12
   1. Постановка завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  12
   2. Планування виконання завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
   3. Управління процесом виконання завдання. . . . . . . . . . .14
   4. Оперативне стимулювання виконання завдання . . . . . . . 15
   5. Оперативне регулювання виконуваного завдання . . . . . .  16
   6. Оперативний контроль і самоконтроль за виконанням завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16
   7. Аналіз підсумків практичної роботи . . . . . . . . . . . . . . 18
9.        Трудова    вправа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . 21

ІІІ. Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

 

 

 

 

 

 

І.  МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ГУРТКАХ

 

Технічна творчість учнів є тією складовою частиною навчально-вихов­ного процесу, яка містить наявні резерви для ознайомлення учнів з нау­ковими основами сучасного виробництва, для підготовки їх до трудової діяльності,    для    організації    продуктивної    праці. Якість підготовки учнів до трудової діяльності в гуртках технічної творчості, формування і розвиток загально трудових і спеціальних умінь і навичок в значній мірі залежатиме від того, які методи навчання за­стосовує  керівник  гуртка,  наскільки  він   раціонально  їх  добирає.

Керуючись «Основними напрямами реформи загальноосвітньої школи», необхідно постійно удосконалювати форми, методи і засоби    навчання.

В запропонованих методичних рекомендаціях для керівників тех­нічних гуртків висвітлюються питання методики застосування методів і прийомів    навчання    учнів    технічної    творчості.

Враховуючи цілісний комплексний підхід до навчально-виховного про­цесу   необхідно   виділити   три    групи    методів    навчання:

1. Методи  організації   і  здійснення   навчально-пізнавальної   діяльності учнів.
2. Методи      стимулювання    і  мотивації      навчально-пізнавальної  діяльно­сті учнів.
3. Методи контролю і самоконтролю за  ефективністю навчально-пізнавальної    діяльності    учнів.

 

 

 

 

 

ІІ.  МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ

НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГУРТКІВЦІВ

 

До   першої   групи   «Методи   організації   і здійснення   навчально-пізнавальної    діяльності    учнів»    відносяться    такі    методи:

1. Пояснення.
2. Розповідь.
3. Бесіда.
4. Робота    з    книгою.
5. Робота   з   кресленнями
6. Демонстрація.
7. Іллюстрація.
8. Практична    робота.
9. Трудова    вправа.

 

2.1.  ПОЯСНЕННЯ

Пояснення - це найбільш поширений метод. Він застосовується то­ді, коли потрібно пояснити будову приладу, авто­мобіля, телевізора, радіоприймача, ракети, складного різального, або контрольно-вимірювального інструменту, технологію виготовлення деталі, вузла, моделі, приладу, принципи дії різних машин, механізмів, апаратів, пристроїв    тощо.

Метод пояснення є одним з основних в технічних гуртках дітей молодшого і середнього шкільного віку. Керівник гуртка шляхом пояс­нення повинен переконати вихованців в правильності положень. Пояснення, як правило, поєднується зі спостереженнями гуртківців, із запитаннями керів­ника гуртка до гуртківців, а в необхідних випадках і гуртківців до керівника гур­тка.

Так, в гуртку юних автомоделістів, де навчаються учні четвертих-п'ятих класів, керівник розглядає з ними будову двигуна внутрішнього згоряння. Основним методом при цьому є метод пояснення. Це мотиву­ється тим, що учні не знайомі з будовою двигуна. Пояснючи, слід де­монструвати двигун в розрізі, окремі його деталі, використовувати таб­лиці.  Лише при такому підході гуртківці глибоко засвоять дану тему.

 

2.        РОЗПОВІДЬ

Розповідь - це метод, який передбачає образний, живий, емоційний і послідовний виклад фактичного матеріалу в описовій або розповідальній    формі.

Метод розповіді керівник  технічного  гуртка   повинен   використовувати при   повідомленні   учням   матеріалу  біографічного      характеру або виникнення природних  явищ. Так, керівник гуртка в залежності від його профілю розповідає вихованцям про видатних українських та зарубіжних вчених, які внесли ва­гомий вклад в розвиток науки і техніки, при ознайомленні вихованців з видатними подвигами наших співвітчизників.

Керівник гуртка повинен пам'ятати, що кожна розповідь повинна мі­стити достовірні і науково перевірені факти, включати достатню кіль­кість яскравих і переконливих прикладів, будуватися за наперед роз­робленим планом. Слід виділяти як основну думку, так і другорядні моменти, повторювати найбільш важливі положення, робити узагальнення і висновки. Розповідь потрібно вести простою і доступною мовою, вона повинна  бути емоційною за формою і переконливою за змістом.

 

3.        БЕСІДА

Бесіда – це запитально-відповідальний метод навчання, який застосовується у всіх видах технічних гуртків, на всіх заняттях. По відношенню до технічних гуртків існує три види бесід:

• бесіда при пояс­ненні нового для гуртківців матеріалу;
• бесіда при закріпленні знань, умінь і навичок;
• бесіда в процесі практичної роботи юних техніків.

Метод бесіди, як правило, можна застосувати лише тоді, коли гуртківці вже мають певний практичний і життєвий досвід, відповідний багаж знань, умінь і навичок. Використовуючи метод бесіди, керівник гуртка звертається до вихованців з запитаннями, в переважній більшості проблемного характеру, і за їх допомогою спільно з ними остаточно вирішує ту чи іншу проблему.

Керівник гуртка повинен добре підготуватися до проведення бесіди. В першу чергу потрібно ретельно підготувати запитання, які повинні бу­ти чіткими, зрозумілими, стислими. Давати їх слід в логічній послідов­ності. Кожне запитання повинно збуджувати думку, розвивати мислен­ня, заставляти гуртківців виділяти головне, аналізувати, порівнювати,  узагальнювати,  робити висновки.

Кожна бесіда мусить мати чітко виражену мету, яку визначає ке­рівник гуртка при підготовці до заняття. Зокрема, ця мета передбачає виявлення в гуртківців запасу уявлень і понять, перевірку міцності і усвідомленості знань,  розвиток самостійності суджень, пояснення питань, які ви­никли в юних техніків, надання допомоги у виконанні практичних робіт при виготовленні моделей, машин, пристроїв, то­що.

 

4.        РОБОТА З КНИГОЮ

Навчаючись в технічних гуртках, учні постій­но користуються книгами, журналами, методичними посібниками, брошу­рами тощо, звідки вони черпають відомості про будову машин і механізмів,  технологію   виготовлення   виробів,   про  принципи  дії   машин,  радіо  і кіно фотоапаратури,   про   зоряне   небо   і   космічний   простір.

Метод роботи з книгою широко використовується вчителями на уро­ках. Завдання керівника гуртка, полягає в тому, щоб, застосовуючи даний метод, продовжувати розвивати вміння і навики,  поглиблювати та удо­сконалювати    їх.

Як працювати з книгою? Кожен член технічного гуртка повинен зна­ти    правила    роботи    з    книгою,    а    саме:

• Бібліографічні    дані.
• Ознайомитися    з    книгою.
• Вдумливо    і    уважно    прочитати.
• Систематизувати прочитаний матеріал, виділити вузлові, головні  пи­тання.
• Поділити прочитаний текст на частини так, щоб кожна з них вира­
  жала    цілісну    закінчену    думку.
• Скласти    план.
• Домогтися засвоєння розуміння  і усвідомлення  прочитаного.
• Чітко уявити про що йде мова в статті, в прочитаній книзі.
• Виписати    необхідне.
• Не   залишати   не  зрозумілим   жодного   слова   і   виразу.

 

2.5.  РОБОТА З КРЕСЛЕННЯМ

В більшості технічних гуртків вихованці ма­ють справу з кресленнями і ескізами. Без них не обходиться виготовлення жодного приладу, пристрою, механізму, моделі, машини, радіо апаратури.

Якщо цей метод застосовується в гуртку, де навчаються діти молодшо­го шкільного віку, а також п’ятих-шостих класів, які ще не знайомі з основами креслення, то керівник повинен дати гуртківцям початкові відомості теоретичного характеру і забезпечити їм необхідний мінімум умінь    і    навиків    з    креслярської    справи.

Якщо в гуртку навчаються учні сьомих—десятих класів, то, викори­стовуючи метод роботи з кресленнями, можна спиратися на відповідні знан­ня,    вміння    і    навики    юних    техніків.

Як практично потрібно реалізувати метод роботи з кресленнями? Для того, щоб це зробити і раціонально його використати керівник гуртка по­винен добре знати  його зміст, можливості  і методику застосування.

В автомодельному гуртку учні повинні , приступати до виготовлення моделі-копії автомобіля з двигуном внутрішнього згорання. Насамперед, керівник гуртка, використовуючи паспорт автомобіля даної моделі, і ви­бравши   відповідний   масштаб,   розробляє   креслення   загального   вигляду моделі, робочі креслення кузова моделі в трьох проекціях, шасі та механізмів.

На занятті гуртка керівник повинен ознайомити учнів з вищезгадани­ми кресленнями. З цією метою за допомогою графопроектора або епідіа­скопа на екран проектується збільшене зображення і за допомогою ме­тодів пояснення та бесіди керівник пояснює учням будову моделі і тех­нологію    її    виготовлення.

Проте це лише перший етап роботи з кресленнями. Для того, щоб гуртківець зміг виготовляти модель і її деталі, він мусить мати перед собою креслення. В зв'язку з цим слід подбати про те, щоб розмножи­ти всі необхідні креслення та ескізи і забезпечити ними кожного учня. Керівник гуртка повинен постійно націлювати учнів на те, що реко­мендовані креслення не повинні обмежувати їх творчих дій. Слід спря­мувати їх діяльність на пошуки шляхів удосконалення моделі, внесення при цьому відповідних змін в запропоновані креслення. Треба домогтися такого положення, щоб гуртківці прагнули зробити виріб кращим, ніж передбачено   кресленнями.

 

6.        ДЕМОНСТРАЦІЯ

Метод демонстрації, як і два попередніх методи, відноситься до наочних методів навчання. На заняттях всіх видів техніч­них гуртків керівник має можливість демонструвати відеофільми, телевізійні передачі.

Крім нього в залежності від профілю гуртка керівник має можливість демонструвати:

• В гуртках спортивно-технічного профілю - моделі  автомобілів,      суден, літальних  апаратів,  ракет, повітряних зміїв.
• В   гуртках  науково-технічного  профілю - прилади,   пристрої,
  макети,    механізми,    апарати,    вузли,    конструкції.
• В   гуртках   радіотехнічного   профілю   —   телевізори,   радіоприймачі, радіопередавачі,  радіостанції,  підсилювачі,  генератори,  комутатори, фотоелементи, терморезистори, напівпровідникові   діоди, транзистори,    резистори,    ємності   індуктивності.

 

Основне завдання методу демонстрації полягає в тому, щоб за його допомогою керівник гуртка домагався поглибленого і усвідомленого засвоєння знань про об'єкт або явище, з якими мусять ознайомитись вихованці.

Метод демонстрації застосовується тоді, коли за допомогою інших методів неможливо домогтись глибокого засвоєння матеріалу, неможливо проникнути у внутрішні процеси, а також тоді, коли треба ознайомитись із    загальним    виглядом    і    внутрішньою    будовою    об'єкта.

В гуртках технічної творчості застосовується два види демонстрацій:

•     демонстрація за допомогою технічних засобів навчання
•     демонстрація натуральних    об'єктів,    моделей,    макетів.

 

1. МЕТОД ДЕМОНСТРАЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Використовуючи метод демонстрації за допомогою технічних засобів навчання, керівник гуртка може це робити при розгляді теоретичних пи­тань на чисто теоретичних заняттях, а також під час вступного, поточного інструктажу    на    практичних    заняттях.

Місце демонстрації керівник вибирає в залежності від теми заняття: на    початку,    всередині,    або    наприкінці.

Наприклад, в гуртку юних автомобілістів при вивченні будови та дії двигуна внутрішнього згорання можна демонструвати відеофільми. Тут мо­же бути два варіанти: на початку заняття показати весь фільм або де­монструвати його по фрагментах по ходу вивчення деталей і вузлів дви­гуна. При цьому слід пам'ятати, що при демонстрації всього фільму по даній темі гуртківці засвоюють матеріал гірше, ніж у випадку демонстра­ції    фрагментів.

 

2.6.2. ДЕМОНСТРАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ, МОДЕЛЕЙ, МАКЕТІВ

Якщо   керівник   гуртка   використовує   демонстрацію   об'єктів,   моделей,  макетів, то здійснює він це як на початку заняття, так і під час його про­ведення.

Метод демонстрації вимагає, щоб керівник гуртка ознайомлював учнів з тим, що вони повинні побачити на моніторі. При цьому слід звернути особливу увагу на головне, на ті моменти, які сприяють поглибленню їх знань, розширенню уявлень про об'єкти і особливо про внутрішні проце­си, які не завжди можна побачити без допомоги технічних засобів нав­чання.

Керівник гуртка, використовуючи метод демонстрації, повинен забезпечити активну роботу гуртківців під час всього процесу демонстра­ції. Це означає, що вони повинні не лише спостерігати за подіями на моніторі, а й працювати з екраном, усвідомлюючи зорову інформацію.

Нарешті, метод демонстрації вимагає, щоб керівник гуртка постійно отримував від юних техніків зворотну інформацію про хід засвоєння ві­домостей з монітора та про поліпшення в зв'язку з цим рівня знань, вмінь і навиків.

 

7.        ІЛЮСТРАЦІЯ

Метод ілюстрації включає показ гуртківцям ілю­стративних посібників: схем, таблиць, графіків, діаграм, плакатів, карт, картин,   зарисовок   на   дошці,   портретів   учених   тощо.

Керівник гуртка готуючись до заняття, повинен добре продумати який з ілюстративних посібників і в якому місці заняття він покаже своїм вихованцям. При цьому необхідно пам'ятати, що основним завдан­ням ілюстрації є розширення і поглиблення і уявлень про об'єкти про­цеси,    які    вивчаються.

В гуртку юних радіоконструкторів вивчається будова і принцип дії підсилювача низької частоти. Для усвідомлення учнями цих понять ви­користання  принципової  і електромонтажної схем  просто необхідне.

В фізико-технічному гуртку учні повинні приступити до виготовлення електрифікованого стендів. Керівник гуртка на­перед готує схеми, які, зокрема, можна заздалегідь накреслити на дош­ці. Без таких схем роботу неможливо буде виконати.

В астрономічному гуртку вивчається будова сонячної системи. Окре­мі керівники гуртків, нехтуючи ілюстрацією, демонструють відеофільми і цим обмежуються. Враховуючи те, що відеофільм не може дати в цьому випадку повної картини про сонячну систему потрібно використати таб­лицю, де крім схеми, вміщені і цифрові дані. Керівник має можливість, використовуючи таблицю. Детально зупинитись на кожній планеті, її су­путниках  і дати глибоку характеристику.

Для того, щоб метод ілюстрації сприяв творчій роботі вихованців в гурт­ку не слід ним зловживати. Як правило, ілюстрація не повинна займа­ти на занятті більше, ніж 10—15 хвилин. Більш тривалі ілюстрації стом­люють гуртківців, розсіюють їх увагу. Корисно поєднувати цей метод з демонстрацією,   поясненням,  бесідою,   практичною  роботою тощо.

 

2.8. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Метод практичної роботи — основний в ро­боті гуртків технічної творчості. Це пояснюється тим, що більшу части­ну   часу   на   занятті   учні    виконують   практичну   роботу.

Метод    практичної    роботи    складається   з   таких   прийомів:

• Постановка    завдання.
• Планування    виконання    завдання.
• Управління   процесом   виконання   завдання.
• Оперативне    стимулювання    виконання    завдання,
• Оперативне    регулювання    виконуваного   завдання.
• Оперативний контроль і самоконтроль за  виконанням  завдання.
• Аналіз    підсумків    практичної    роботи.

Розглянемо  методику  реалізації   кожного  з  цих  прийомів   при   засто­суванні   методу   практичної   робота.

 

2.8.1. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

 Кожен  член  технічного  гуртка,  який  розпочинає  самостійну      роботу над виробом,  повинен  чітко  знати   мету  і  зміст завдання,  над  яким  він буде  працювати на  даному занятті.  Без  цього не може бути  ефективної роботи учня, не кажучи вже про творчі знахідки при виготовленні даного виробу.

Таке завдання на кожному занятті повинен ставити перед вихованцями ке­рівник гуртка. Тут можливі два варіанти. Якщо всі члени гуртка виго­товляють один і той же виріб, то завдання ставиться у вступному інст­руктажі перед всіма гуртківцями зразу. Якщо ж кожен учень працює над своїм індивідуальним виробом, який відрізняється від виробів інших гуртківців, то керівник ставить завдання перед кожним з них окремо в залежності    від   того,    хто    над   чим    працює.

Поставити перед гуртківцями завдання — це лише пів справи. Необ­хідно домогтись того, щоб кожен з них добре зрозумів поставлене перед ним завдання, усвідомив його повністю, глибоко і до кінця.

 

2.8.2. ПЛАНУВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Чітко усвідомивши завдання, член технічного гуртка повинен добре продумати і скласти план його виконання. З цією метою керівник під час вступного інструктажу детально пояснює про хід виконання роботи, роз­криває технологію виготовлення виробу. При цьому слід враховувати ві­кові    особливості   вихованців.

Якщо заняття в гуртку проводиться з учнями перших-четвертих кла­сів, то, враховуючи відсутність у них належних умінь в плануванні своєї роботи, слід заздалегідь скласти план виконання завдання, розробити технологічну картку, розмножити і після інструктажу вручити учням. По-перше, це значно активізує їх роботу над виробом, по-друге, буде прив­чати   їх   до   планування   виконання   завдання.

Якщо  в гуртку  навчаються  учні  середнього та старшого шкільного віку, то необ­хідно після закінчення вступного інструктажу запропонувати гуртківцям самим скласти план виконання завдання на сьогоднішнє заняття. При необхід­ності слід надати індивідуальну допомогу тим, хто її  потребує.

Планування роботи на кожне заняття допоможе гуртківцям чітко і ус­відомлено  виконувати  всі операції,  економно витрачати  час,  раціонально використати    наявні    можливості.

 

2.8.3. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Для того, щоб виконувати відповідне завдання і виконувати його ус­пішно необхідно управляти процесом його виконання. Управління проце­сом виконання практичного завдання необхідно розглядати в двох аспек­тах:

• управління, з боку керівника;
• самоуправління з боку учня.

Управління з боку керівника гуртка полягає, в тому, щоб забезпечити творчу цілеспрямовану роботу гуртківця протягом всього періоду вико­нання практичного завдання, забезпечити наукову організацію його праці при   здійсненні   практичних   операцій.

В процес управління входять такі компоненти; вступний, поточний та заключний інструктажі, які проводить керівник гуртка; постійне уважне спостереження за роботою кожного гуртківця; надання індивідуальної допомоги учням; забезпечення продуктивної роботи кожного члена гуртка.

Керівник гуртка у вступному інструктажі ознайомлює учнів з техноло­гією виготовлення і вручає їм технологічні картки. В процесі роботи він уважно спостерігає за діями гуртківців звертаючи увагу на правильність користування інструментами та обладнаннями і виконання трудових опе­рації.

Якщо виявиться що всі або більшість гуртківців допускають одні і ті ж помилки, то він приймає рішення припинити заняття і провести по­точний інструктаж. Якщо учні допускають різні помилки, то керівник гуртка по черзі підходить до кожного з них і проводить    індивідуальний    поточний    інструктаж.

До процесу управління, як зазначено вище, входить і заключний ін­структаж під час якого підводяться підсумки проведеного заняття, ана­лізується хід роботи гуртківців, відмічаються позитивні сторони та недо­ліки,  оцінюються вироби, накреслюються завдання на наступне заняття.

 

 

 

2.8.4. ОПЕРАТИВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Успішне  виконання  завдання   залежить  не лише "від  рівня  підготовки вихованців, тобто від знань, умінь і навиків, якими він володіє, але і від по­зитивних мотивів і стимулів в роботі, від наявності і рівня пізнавальних інтересів.

В зв'язку з цим керівник гуртка, готуючись до заняття, повинен пе­редбачити дії по стимулюванню своїх вихованців. В гуртках технічної творчості стимулами можуть бути такі фактори:

• участь моделі в змаган­нях;
• участь приладу у виставці;
• участь фотографії в конкурсі;
• заохочення з боку керівника;
• нагородження дипломом, грамотою, призом, подарунком;
•  демонстрація виробів перед своїми товаришами, батьками, вчителями;
• суспільна ко­ристь виготовленого виробу;
• наукові відкриття, винаходи і раціоналізація тощо.

Використовуючи вищезгадані стимули, необхідно намагатися розвива­ти пізнавальний інтерес до відповідного виду техніки. А це в свою чергу сприятиме   розвитку   професійного    інтересу.

При   цьому   необхідно   пам'ятати,   що,   стимулюючи   навчання вихованців в гуртку, слід робити це своєчасно і оперативно, тобто в той момент, коли застосування стимулу буде найефективнішим. Слід пам'ятати також і те, що стимул це не самоціль керівника гуртка, а засіб, який повинен діяти в комплексі зі всіма методами, прийомами, способами і формами, які застосовуються в процесі практичної роботи учнів в технічних гуртках.

2.8.5. ОПЕРАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНУВАНОГО ЗАВДАННЯ

Як засвідчує педагогічний досвід і встановлено педагогічними дослід­женнями, прийом оперативного регулювання виконуваного учнями прак­тичного завдання є обов'язковим і без нього обійтись неможливо.

Це пояснюється тим, що навіть в технічному гуртку з одновіковим складом вихованців різні учні мають різний рівень теоретичної і практичної підготовки, різний рівень знань, умінь і навиків. В зв'язку з цим і темп роботи  і якість її виконання будуть, безумовно, різними.

Керівник гуртка, який здійснює управління процесом виконання завдання, повинен негайно реагувати на невірні практичні дії своїх вихо­ванців. І не лише при виявленні помилок. Якщо він помітив, що темп ро­боти занадто повільний у всіх гуртківців, то і тут необхідно втручання.

Як здійснювати оперативне регулювання виконуваного учнями прак­тичного завдання? Як тільки керівник помітив невірні чи повільні дії гуртківців, він мусить негайно втрутитись. Це можна зробити двома спо­собами: або зупинити дії вихованця і пояснити йому або пояснити без зупинки в процесі виконуваного ним завдання. При цьому не слід зразу ж поки­дати гуртківця і переходити до іншого, а деякий час поспостерігати за його діями. Якщо вони продовжують бути неправильними, то потрібно ще раз пояснити і так до повного розуміння. Але робити це слід опера­тивно.

 

2.8.6. ОПЕРАТИВНИЙ КОНТРОЛЬ І САМОКОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ЗАВДАННЯ

• Оперативний контроль за виконанням завдання з боку керівника гуртка.

Для того, щоб члени технічного гуртка успішно виконували практич­ну роботу необхідний постійний контроль за діяльністю кожного учня. При цьому контроль може бути фронтальним, груповим та індивідуальним.

Якщо гуртківці виконують одну і ту ж практичну роботу, то   керівник   здійснює  контроль за діями всіх вихованців.

Якщо в гуртку, який поділений на групи, кожна з груп працює над окремими завданнями,  то   керівник   контролює,   кожну   групу   окремо.

Якщо кожен гуртківець виконує індивідуальну роботу, то контроль здійснюється не взагалі шляхом затильного спостереження, а шляхом окремого спостереження за роботою кожного    гуртківця.

 

• Оперативний самоконтроль  гуртківців  за  виконання      практичного завдання.

Кожен член технічного гуртка лише тоді зможе ефективно працювати над виконанням практичного завдання, коли він має навики самоконтролю, тобто коли він вміє самостійно без допомоги керівника виявляти свої допущені помилки, неточності, невірні дії, коли він вміє не лише виявля­ти, але і знаходити шляхи їх усунення і оперативно усувати їх. Ці нави­ки   у вихованців  слід   формувати   і   розвивати.

Для того, щоб реалізувати цей прийом керівник гуртка вже з першого заняття повинен навчати гуртківців контролювати свої дії при виконанні прак­тичного завдання. При цьому слід привчати вихованців, щоб вони не сподіва­лись на те, що їх дії контролює керівник, а здійснювали цей контроль самі.

На що саме повинні звертати увагу гуртківці? На технологічну карт­ку виробу, над яким вони працюють, на дотримання необхідних розмірів, на клас чистоти, на правильність користування різальними і контрольно-вимірювальними інструментами, на дотримання правил техніки безпеки при роботі на верстатах, з різальними інструментами, з приладами і ма­теріалами.

Якщо гуртківець виявив помилку, то йому не слід негайно звертатися до керівника гуртка, а спробувати самому її виправити, знайти для цього потрібний спосіб, причому діяти він повинен негайно. Лише тоді, коли всі його спроби не дали позитивних результатів, необхідно звернутися до ке­рівника.

Одним з оптимальних шляхів вишукування необхідних способів усунен­ня недоліків є звернення за допомогою до товариша, який працює поруч, при умові, що він зможе допомогти. Своєчасна допомога з боку товариша значно економить час  і дає  можливість вжити оперативних      заходів  і продовжувати    роботу.

Учень нарізав різь на болту, який буде встановлено на картинг, що виготовляється в гуртку юних картингістів. При його закручуванні, тоб­то встановленні на місце призначення, виявилось, що він не підходить. Гуртківець, який працював поруч, порадив перевірити різь за допомогою різьбоміра. Після цього було встановлено, що учень невірно підібрав шестерні на токарному верстаті і крок різі виявився більшим, ніж потріб­но. Так за допомогою товариша було виявлено і усунено недолік.

 

2.8.7. АНАЛІЗ ПІДСУМКІВ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ГУРТКІВЦІВ

Аналіз підсумків практичної роботи гуртківців. Застосовуючи метод практичної роботи, керівник технічного гуртка не може не застосовувати прийом, який полягає в аналізі підсумків ви­конаного завдання кожним вихованцем або гуртком. Як засвідчує досвід, за­стосування цього прийому є обов'язковим на кожному занятті. Даний прийом    ще    називають    заключним    інструктажем.

До підведення підсумків практичної роботи учнів ставляться такі ви­моги:

1.        Короткочасність    заключного    інструктажу.
2.        Стислість,  лаконічність  і  конкретність виступу керівника гуртка.
3.        Аналіз  позитивних  сторін   і   результатів,  досягнутих  на   занятті.
4.        Аналіз роботи кожного члена технічного гуртка з зазначенням пози­тивних сторін і недоліків.
5.        Зазначення  шляхів  і  способів  усунення  недоліків  та  етапів  роботи над    виробом    на    наступному    занятті.

Прийом, який ми розглядаємо, це не просто розповідь, інструктаж. Це глибокий аналіз практичної роботи гуртківця, виконаної на даному занятті. Це такий аналіз, який повинен торкнутися кожного елементу виконаного зав­дання.

Підводячи підсумки практичної роботи, керівник гуртка повинен від­мітити, які саме знання, вміння і навики отримали учні, яким чином їх можна використати при оволодінні професією, пов'язаною з технікою.

Особливу увагу слід звернути на дотримання техніки безпеки. Якщо ке­рівник гуртка виявив порушення, то необхідно ретельно пояснити гуртківцям  причину такого порушення і розповісти їм  як можна цьому запобігти.

Ось, наприклад, як підводить підсумки практичної роботи учнів гурт­ка   юних   автомоделістів   керівник   цього   гуртка.

«Зараз ми з вами підведемо підсумки вашої роботи над виготовлен­ням підмоторної рами моделі-копії автомобіля ЗІЛ-150 з двигуном внутрішнього    згоряння.

Добре працювали над виробом Лимар Володимир, Андріяш Андрій, Остапенко Петро, Мазурик Олександр, Ющенко Костянтин. Вони правиль­но користувалися напилками, ножівками по металу, точно дотримувались технологічної картки, їх вироби відмічаються дотриманням креслень, встановлених  розмірів, творчим підходом до роботи. Вони внесли досить цінні конструктивні зміни, які належним чином зміцнили раму.

Проте хочу сказати і те, що в їх роботі були окремі недоліки. Лимар Володимир і Ющенко Костянтин не вміють як слід користуватися зу­билом. Андріяш Андрій і Мазурик Олександр недостатньо засвоїли опера­ції по свердлінню отворів на свердлильному верстаті. Волощук Данило не має навиків ні в користуванні зубилом, ні свердлильним  верстатом.

Багато   недоліків   допустили   решта   гуртківців:   Кабушка  Олексій,   Богдан  Юрій.  Їх  підмоторні  рами   не      відповідають  встановленим розмірам. Вони  не вміють користуватись ножівками по металу,    напилками,    зубилом,    штангенциркулем.

Це сталось тому, що Олексій та Юрій на заняттях неуважні, не вміють організувати свою працю на робочому місці, не прагнуть до на­буття вмінь і навиків в користуванні різальними і контрольно-вимірю­вальними інструментами, не вміють зосередитись на виконанні операцій по виготовленню підмоторної рами, до цього часу не навчились як слід читати   креслення.

Для усунення зазначених недоліків вам необхідно більш свідомо від­
носитись до виконання практичних робіт. В процесі заняття я показував
як потрібно користуватися інструментами і працювати на верстатах. Для
того, щоб ви не допускали більше таких недоліків і помилок я ще раз
покажу як працювати на свердлильному верстаті і користуватися інстру­ментами.

На наступному занятті ми повинні закінчити виготовлення підмоторної рами. Особливу увагу зверніть на дотримання необхідних розмірів і    класу    чистоти    обробки».

 

 

 

2.9. ТРУДОВІ ВПРАВИ

На заняттях гуртків технічної творчості можна використовувати ме­тод трудових вправ. Він полягає в тому, що гуртківці виконують і повто­рюють відповідні трудові дії і операції як в процесі виготовлення виробів, так і в процесі участі в масових заходах з техніки (змагання, конкурси). І на основі цього є можливість сформувати в учнів відповідні трудові вміння    і    навики.

Зміст трудових вправ визначається програмами гуртків технічної твор­чості, які передбачають поступове зростання ступеня труднощів їх вико­нання    в    залежності    від   вікових    особливостей   учнів.

В залежності від профілю технічного гуртка трудові вправи можуть бути    такими:

• Виконання операції при обробці матеріалів за допомогою слюсар­них інструментів: ножівки по металу, ножиць для різання металу, на­пилків, надфілів, зубила, керну, різьбонарізних наборів, молотка слюсар­ного, плоскогубців, круглогубців, гострогубців та інших.
• Виконання операцій при обробці матеріалів за допомогою столярних інструментів:   ножівки  по  дереву,  пилки  лучкової,  стамески, долота, бу­равчика, коловороту, струбцини, киянки, рашпіля, скальпеля, сокири тощо.
•           Виконання операцій при обробні матеріалів за допомогою електрич­них інструментів: електричного паяльника, електричного дриля, електрич­ного    випалювача,    електричного    лобзика    та    інших.
•           Виконання  операцій  при  обробці  матеріалів  на  верстатах і пристро­ях:   на   токарному,  свердлильному,   фрезерувальному,  шліфувальному, то­карному по  дереву, точильному  верстатах,  електро і газозварювальних апаратах, на столярних  і слюсарних верстатах, ручних лещатах тощо.
•           Виконання   операцій   при   користуванні   контрольно-вимірювальними інструментами: лінійкою, кутником, рейсмусом, нутроміром, кронцирку­лем, штангенциркулем, штангенрейсмусом,   різьбоміром.

Враховуючи вікові особливості учнів, ми можемо говорити про три групи: молодший, середній і старший вік. В залежності від цього і слід добирати    трудові    вправи.

В молодшому шкільному віці учні, навчаються в технічних гуртках, що не володіють необхідними трудовими вміннями і навиками. Тому перед тим, як приступити до виготовлення виробів, слід організувати виконан­ня учнями відповідних трудових вправ. Це обов'язковий етап, без якого нам не обійтись. Не потрібно думати, що гуртківці оволодівають потріб­ними вміннями  і навиками  в  процесі  практичної  роботи над  виробами.

В середньому шкільному віці учні вже мають деякі вміння і навики, проте далеко не всі з тих, які необхідні для роботи в технічному гуртку. В зв'язку з цим завдання керівника гуртка полягає в тому, щоб підібра­ти і реалізувати два види трудових вправ. Перший вид - це ті, які на­правлені на поглиблення наявних в учнів умінь і навиків, другий - для формування    нових    для    учнів    умінь    і   навиків.

Для старшого шкільного віку слід спланувати таку систему трудових вправ, які розширювали і поглиблювали наявні в гуртківців уміння і на­вики, трудові вправи з врахуванням спрямованості трудової підготовки та індивідуальних    особливостей    учнів.

Реалізація методу вправ полягає в тому, що учні, які навчаються в гуртку, повинні спеціально, як окреме завдання, багатократно повторити одні і ті ж практичні дії, операції з тим, щоб сформувати навик відпо­відного рівня. Лише після цього гуртківець може приступити до виготовлення приладу,    моделі    фотографії,    пристрою.

Керівник гуртка повинен пам'ятати, що ефективність навчання вихованців в гуртку залежить не лише від кількості трудових вправ, а від якості їх виконання. Необхідно особливо ретельно відібрати оптимально необхідну кількість трудових вправ і домагатися від кожної з них максимально необхідної    віддачі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.  Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной школе. – М., 1985

2. Драчинський А.Г., Камінська О.В. Впровадження інтерактивних методів навчання і виховання в навчальний процес Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді. – Полтава, 2010.

3.  Закон України «Про позашкільну освіту»

4.  Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів / АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. - К., 1997

5. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. посібник / Благодійна організація "Вчителі за демократію та партнерство" / О.Пометун (авт.-уклад.). - К., А.П.Н., 2002

6. Камінська О.В.  Методична діяльність позашкільних навчальних закладів. – Полтава, 2010.

7.  Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. - М., Наука, 1997

8.  Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовленнєвих умінь // Дивослово. - 2004. - №10

9.    Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти: Зб. статей за матеріалами Всеукр. наук.-метод. конф., Луганськ, 17-18 березня 1998 р. / Луганський держ. педагогічний ін-т ім. Т.Г.Шевченка / О.І. Пометун (ред.). - Луганськ, 1998

10.Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій // Початкова школа. - 2004. - № 10

11. Пометун О. І., Пироженко Л. В., Коберник Г. І., Роєнко Л. М., Баліцька Н. Г. Інтерактивні технолгії навчання. - К., Науковий світ, 2004

12.Удосконалення педагогічної майстерності в умовах особистісно-зорієнтованої освіти: Модульний посібник/ Автори-упорядники: П.І.Матвієнко, Н.І. Білик, О.О. Новак. – Полтава: ПОІППО, 2006