25 червня о 17:00Вебінар: Онлайн-тести: цікава форма роботи на інтегрованому уроці

Методичка " Цікавинки для дитинки "

Про матеріал

У даному посібнику зібрані цікаві вірші, загадки про тварин, використання яких зробить уроки у початкових класах цікавими та ефективними. Допоможе прищепити малечі елементарні навички спілкування та любов до навколишнього середовища. Посібник сприяє розвитку моральних якостей й світоглядних орієнтирів.

Перегляд файлу

                                                                      Якимчук.К.В.

 

 

                      Картинки по запросу фото тварини лісу для дітей

 

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Корецької районної адміністрації

Залізницька ЗШ I cт.

 

Цікавинки для дитинки

Навчальний посібник

Залізницька школа I ступеня с.Залізниця

  У даному посібнику зібрані цікаві вірші, загадки про тварин, використання яких зробить уроки у початкових класах цікавими та ефективними. Допоможе прищепити малечі елементарні навички спілкування та любов до навколишнього середовища. Посібник  сприяє розвитку  моральних якостей й  світоглядних  орієнтирів.  

 

Розробник: Якимчук.К.В.- вчитель початкових класів, спеціаліст другої категорії

 

 

Рецензент:Нагорна С.С.

 Завідувач Залізницької ЗШ I ст.

Спеціаліст вищої категорії

 

 

 

Вступ

Цікаві факти про тварин

Усі різні, усі рівні. Про це знають, здавалося б, і діти, і дорослі. Знають, але чомусь дуже часто забувають. Так само забувають і те, що, крім людей, на планеті повно інших повноправних мешканців, які часто-густо страждають і потерпають через нашу необережність, необізнаність і байдужість. Аби бодай трошечки відновити справедливість, ми підготували для вас огляд найцікавіших дитячих книжок, здатних не просто відчинити двері до таємничого й дивовижного світу природи та розповісти про тварин ,але й переконати у тому, що усі вони — великі та маленькі,   волохаті та хвостаті, вухаті та зубаті — заслуговують на нашу любов та повагу.

                            Зміст

I. Зайчик ………………………………………

II. Ведмідь ………………………………………………..

III. Лисичка ……………………………………………..

IV. Білочка ……………………………………………..

V. Вовчик ……………………………………………….

VI. Їжачок. ……………………………………………….

VII. Лось. ……………………………………………….

VII. Лев …………………………………………………..

VIII.Використана література ……………………………………………

 

 

                                    Тварини лісу

                                        Зайчик

                                          (опис)   

      Ця тваринка невеликого розміру. Має шерсть білого кольору, значить настала зима. Шерсть коротка та густа і зігріває його від холоду. На невеличкій мордочці добре видно два вуха, що прислухаються до кожного звуку у лісі. Два маленькі ока спостережливо зауважують все, що відбувається навкруги. Позаду є хвостик. Він маленький, пухнастий та круглої форми. Задні лапи довші за передні. Це дозволяє йому швидко стрибати, рятуючись від ворогів.

        Звірятко гарне та прудке.

                                 

               Картинки по запросу вірші загадки і фото про зайчика

 

Загадки про зайчика

Біжить він по долині
в сіренькій кожушині.
(Заєць)

Влітку сіренький,
А взимку біленький,
Довгі вуха має,
Швидко стрибає.
(Заєць)

В полі, в лісі, навкруги,
Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах.
(Заєць)


Довгі вуха, куций хвіст, 
Невеликий сам на зріст. 
На городі побував, 
Нам капусту попсував. 
Довгі ноги - скік та скік... 
Ми погнались, він утік... 
(Заєць)


Зимою в білому, як сніг,
А влітку в сірому гуляє.
Вловить його ніхто не зміг,
Тому що ноги довгі має.
Великі вуха, косий зір,
Як називається цей звір?
(Заєць)



Не ходжу я, а стрибаю,
Бо я спритні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би і коня.
Я страшенний боягуз,
Дуже я усіх боюсь.
(Заєць)

Пара довгих вушок, 
сіренький кожушок, 
скорий побігайчик, 
як він зветься?... (Зайчик)

Що за дивний звірок - 
Скік та скок, скік та скок!
Він стоїть серед трави - 
Вуха більше голови. 
(Заєць)

Я — вухастий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуса.
Я усіх-усіх боюся. 
(Заєць)

Я маленький, я вухатий,
Сірий, білий, волохатий.
Я стрибаю, я тікаю,
Дуже куций хвостик маю.
(Заєць)
 


Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі навкруги – 
Скрізь у мене вороги.
(Заєць)

Куций хвостик, довгі вушка,
Шерсть м’якенька, як подушка.
Скаче вгору, наче м’ячик.
Хто це, діти?
Сірий…(зайчик)

 

    Через поле навпростець

Скаче білий  комір.

(Заєць)

 

Грудочка пуху,

Довге вухо,

Стрибає спритно,

Любить морквину.

(Кролик)

 

На гору бігом,

А з гори шкереберть.

(Заєць)

 

Швидкий стрибок,

Теплий пушок,

Червоне вічко.

(Кролик, заєць)

 

Це що за звір лісовий

Встав, як стовпчик, під сосною?

І стоїть серед трави -

Вуха більше голови.

(Заєць)

 

Біжить з гори,

Притиснувши вушка.

(Заєць)

 

Вгадайте, що за шапка:

Хутра цілий оберемок.

Шапка бігає в бору,

У стволів гризе кору.

(Заєць)

 

Косоокий, маленький,

В білій шубці, у валянках.

(Заєць)

 

 

По полю скаче -

Вушка ховає,

Встане стовпом -

Вушка сторчма.

(Зайчик)

 

Мчить без оглядки,

Лише п'яти виблискують.

Мчить що є духу,

Хвіст коротший вуха.

Жваво вгадайте,

Хто ж це? (Зайчик)

 

У косого немає барлогу,

Не потрібна йому нора.

Від ворогів рятують ноги,

А від голоду - кора. (Заєць)

 

Не баранчик і не кіт,

Носить шубу круглий рік.

Шуба сіра - для літа,

Для зими - іншого кольору. (Заєць)

 

Взимку - білий,

Влітку - сірий. (Заєць)

 

Багато бід таять ліси,

Вовк, ведмідь там і лисиця!

Наш звір живе у тривозі,

Від біди забирає ноги. (Заєць)

 

Хто любить морквину

І стрибає спритно,

Псує в городі грядки,

Утікає без оглядки? (Заєць)

 

Що за звір такий лісовий

Встав, як стовпчик під сосною,

І стоїть серед трави -

Вуха більше голови? (Заєць)

 

http://kotygoroshko.com.ua/_dr/1/192.gif                                            

 Вірші про зайців та зайченят 

Зайченя (А.М'ястківський) 
Півник зайчика питає, 
Чому зайчик так стрибає. 
- Я підстрибую, стрибаю, 
Бо стрибучі ніжки маю. 



Зайченя (І.Шушняк-Федоришин) 

Зайченя в легких хмаринах заблукало: 
Бігало, звивалося, стрибало... 
Із веселки враз пірнуло у ставок – 
Насмішило заклопотаних качок 
Від хмаринки-лиса утекло - 
Накивало п’ятами в село... 
І не зчулося, а день пройшов... 
Утомившись, в сонечка спитало 
І питання невесело пролунало: 
«Ти яскраво бачиш з висоти... 
Як мені додому шлях знайти?» 
Сонечко шмигнуло під панаму: 
«Поцілую тебе в носик, наче мама, 
І за мить мине дитяча втома, 
Любо-мило ти прокинешся удома!» 

Зайчата (Р.Соболєв) 

Повний місяць, ясний місяць, 
Він для всіх зайчат у лісі. 
Він по всіх усюдах ходить, 
Він їм їстоньки знаходить. 
Він їм брат і охоронець, 
Він їх від вовків боронить. 
Стереже усіх у лісі, 
Повний місяць, добрий місяць… 

Зайчикова ялинка (Н.Забіли) 

Де ти бігав, зайчику? 
— В темному ліску. 
Там знайшов ялиночку, 
Гарну отаку! 
Я ж оту ялиночку 
Вирубав та взяв 
І собі за плеченьки 
Міцно прив’язав. 
Тільки в путь-доріженьку 
Рушив, поспішив, 
Як до мене зайчики — 
Плиг із-за кущів. 
— Ой, куди ж це, братику, 
Ти зібрався йти? 
Чи не хочеш з нами ти 
Танці повести? 
— Ні, не можу, братики, 
Прошу, не держіть. 
Віднести ялиночку 
Краще поможіть. 
Бо давно вже діточки 
Ждуть у дитсадку 
На рясну ялиночку, 
Гарну отаку! 
От коли вквітчаємо 
Ми її як слід 
Та засяють вогники 
Між зелених віт, — 
Тут почнуться радощі 
Для малих діток: 
Разом з ними зайчики 
Підуть у танок! 

Бідний зайчик (К.Перелісної) 

По дорозі зайчик скаче, 
Сніг глибокий, зайчик плаче, 
Змерз він дуже, і тремтить, 
І не знає, що робить. 
Де спочити, де присісти? 
Щось поїсти. 
Треба швидше у лісочок, 
Де стоїть старий пеньочок. 
Сніг лапками розгрібати 
І корінці там шукати. 
Аби кори трохи згризти.... 
Ой, як хоче зайчик їсти! 
 

 

 

 


Зайчик спати захотів (М.Стельмаха) 

Заєць спати захотів, 
Сам постелю постелив, 
Сам собі зробив подушку, 
Підмостив її під вушко. 
Та у зайця довге вушко — 
Все звисає із подушки. 

Зайченя (Л.Куліш-Зіньків) 

Зайченя Вранці біля хати 
Малесенькі сліди — 
Зайчатко вухате 
Приходило сюди. 

Стояло біля хати, 
Ступило на поріг – 
Хотіло нам сказати, 
Що випав перший сніг. 

Заєць-переможець (П. Ребро) 

Зайчисько-тато вбіг до хати 
І впав на килим з ніжних трав. 
За ним вовцюга гнався клятий, 
Але, на щастя, не догнав. 
У зайця дітки запитали: 
- Чи не від вовка, тату, біг? 
- Так, ми наввипередки грали, 
І я, як бачте, переміг! 

Заєць-побігаєць (Андрій Малишко) 

Зайцю довговухий, 
В лісі щось гуде. 
Слухай мене, слухай, 
Мисливець іде. 

Заєць той хитрющий 
Скік та скік. 
— Я з мисливцем дружбу 
Заведу навік. 

Буду йому ранками 
Роси стрясать, 
Буду йому в південь 
Дітей колисать. 

Йди, мисливцю лютий, 
Баюньки-бай, 
Зайця-побігайця 
Не бий, не стріляй! 
 


Заєць спати захотів (Михайло Стельмах) 

Заєць спати захотів, 
Сам постелю постелив. 
Сам собі приніс подушку, 
Підмостив її під вушко, 
Та у зайця довге вушко — 
Все звисає із подушки. 

Заєць стереже (П. Коваль) 

Як жива, як жива 
Наша баба снігова. 
У руці мітла велика 
Із тонких гілок осики. 
Ніс у неї із морквинки 
Червоніє, мов жаринка. 
Щогодини, щохвилини 
Заєць стереже морквину, 
Бо весною бабин ніс 
Віднесе зайчатам в ліс. 

Зайчикова колискова (Петро Ребро) 

Зайченят колиску 
Вітерець гойдає. 
А татусь зайчисько 
Пісеньку складає: 
- Люлі, виростайте, 
Любі зайченята. 
Добрі ніжки майте. 
Як у мами й тата, 
І вуса цупкі, 
І зуби тонкі, 
І очі зіркі, 
І вуха чуткі, 
Як у мами й тата, 
Майте, зайченята! 

Зайцева капуста (Михайло Стельмах) 

Посадить задумав заєць 
Моркву і капусту, 
Щоб не густо, щоб не пусто 
Виросла капуста. 
З грядки заєць викидав 
Камні і коріння, 
Бо коріння і каміння 
Виглушать насіння. 
І насіння, і розсаду 
Садить заєць-тато, 
А малята-зайченята 
Стали помагати: 
Прямо з броду носять воду 
Поливать капусту, 
Щоб не густо, щоб не пусто 
Виросла капуста. 
Як вродив врожай у зайця — 
Не збереш із грядки! 
Заєць з хатки йде на кладку, 
Зве зайців на грядку. 
Сірі зайці прибігали 
І капусту білу 
Через силу в три неділі 
В хату позносили. 
І лежить у хаті густо 
Зайцева капуста. 

З лісу зайчики ішли (Леонід Полтава) 

З лісу зайчики ішли, 
Кавуна вони знайшли. 
їли, їли кавуна, 
Так і виїли до дна. 
Хить його туди й сюди – 
Покотили до води. 
Заї-зайчики смішні 
Попливли на кавуні! 
Попливли на кавуні, 
Наче й справді на човні! 
Та як далі відпливли – 
З ляку слізки потекли... 
А матуся зирк із хати: 
Попливли її зайчата!.. 
Каже гусочці зайчиха: - 
Порятуй зайчат від лиха! 
Добра гусочка зайчат 
Завернула вмить назад. 
Чим кінчаються пригоди? – 
Не робіте, діти, шкоди! 

Нічний гість (Дмитро Павличко) 

Хтось постукав уночі. 
Швидко я знайшла ключі, 
Відчинила, і до хати 
Зайченя зайшло вухате. 
Стало в кутику сумне, 
Каже: «Заночуй мене! 
Бо надворі завірюха 
І мороз хапа за вуха!» 
Батьків я взяла кожух, 
Вкрила зайця з ніг до вух 
І гадала, що гульвісу 
Вранці одведу до лісу. 
Встала рано, та дарма — 
Зайченяти вже нема! 
Чи запізно я збудилась, 
Чи зайча мені приснилось? 

Чому заєць косоокий П. Ребро 

Заєць їсти схоче, 
То недовго дума— 
У город заскоче 
І капусту хрума. 
Хрума і навколо 
Скоса поглядає: 
Чи нема нікого, 
Чи не йде хазяїн? 
Він в гаю гуляє, 
П'є з трави росицю. 
Скоса поглядає: 
Чи не йде лисиця? 
А гризе морквину — 
Також зирка в боки!.. 
Ось чому став нині 
Зайчик косооким. 

                          Ведмідь

                           (опис)

 Ведмідь – велика хижа тварина. Цей хижак дуже коренастий. Він зазвичай має коричневий колір шубки, але є в природі і білі, і чорні ведмеді. Шубка  в нього напрочуд густа. Голова у цього хижака велика, вуха кругленькі, очі не дуже великі. Шия у ведмедів товста. Хвіст у ведмедя короткий, лапи міцні. На лапах у нього довгі кігті. Це допомагає йому вправно  залазити на дерева. Отже, ведмеді - великі та сильні  тварини.

 

     Картинки по запросу фото бурого ведмедя

       Загадки про ведмедя

  Ще не впав на землю сніг,
Він ховається в барліг.
 І до теплої весни
Поринає він у сни.
(Ведмідь)

 Хоч у нього шуба є,
Та як холод настає,
Він не їсть тоді, не п’є
 І не ходить, не гуляє,
А у лігво спать лягає.
 (Ведмідь)

 Влітку медом ласував,
Досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
А проспав аж до весни.
 (Ведмідь)

 

Влітку наїдається, взимку  висипається. (Відмідь)

Ліс обійшов, поїв весь мед,
В барлогу ліг і спить…
А мед він любить, не секрет,
На те він і … (Ведмідь)  

Взимку спить цей звір в барлозі
І прокинутись невзмозі.
Смокче лапу уві сні.
Хто це? Підкажіть мені.
(Ведмідь)

 Цілу зиму у барлогу
Спить приблуда клишоногий.
 Як зоветься цей забрідь?
Здогадалися?… (Ведмідь)

Влітку медом ласував, 
Досхочу малини мав. 
А як впав глибокий сніг, 
Позіхнув і спати ліг. 
Бачив чи не бачив сни,

 
А проспав аж до весни.
(Ведмідь)

Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати, 
А зимою — в лігві спати. 
Як зачує він весну — 
Прокидається від сну.
(Ведмідь)

Ліс обійшов, поїв весь мед,
В барлогу ліг і спить…
А мед він любить, не секрет,
На те він і …
(Ведмідь)

 

https://image.jimcdn.com/app/cms/image/transf/dimension=410x10000:format=png/path/sb66d135c3b4810ec/image/i2dc86477653da6a7/version/1466103790/image.png

 

                      Вірші про ведмежат

 

Ведмедик (Ю.Смаль) 

Є у лісі ведмедик, 
дуже ласий до меду, 
до солодких ожинок, 
до суничок, малинок. 

Ще у лісі густому 
є малесенький гномик, 
теж він любить ожину 
і суницю, й малину. 

Велет-гном і Малятко, 
так ведмедика звати 
добрі друзі, щоранку 
разом сходять із ганку, 
щоб збирати ожину, 
і суницю, й малину. 

Ведмідь (Н.Красоткіна) 

У природі стрінеш їх 
У старих лісах густих, 
Коли тепло й сонце гріє, 
Все навколо зеленіє 
Це найбільший хижий звір. 
В нього гострий нюх і зір. 
І півтони й більше, часом, 
Має велетень цей масу. 
Через хащі побіжить, 
Дожене й коня умить. 
Має бурого кожуха 
І маленькі круглі вуха. 
І хоч зветься хижаком, 
Любить ласувать медком. 
Їсть і ягоди, й горішки, 
А полює зовсім трішки. 
І дорослі й малюки 
Ловлять рибу залюбки. 
Граються, забрівши в воду 
І вода їм в насолоду. 
А як час тепла пробіг, 
Заляга ведмідь в барліг. 
Спить всю зиму, до весни 
І солодкі бачить сни. 
По землі мете сніжок. 
Спить з матусею синок. 
А ведмедиця зимою 
Родить ще одне чи двоє 
Завесніє — вийдуть в світ, 
Так живуть півсотні літ. 
Ось такі вони чудові 
Звірі сильні й загадкові. 

Серед літа випав сніг (П. Сорока) 

Серед літа ведмежата 
Поховалися в барліг. 
— Треба,— кажуть,— знову спати, 
Бо на землю випав сніг. 

Як почули це сороки, 
То сміялись цілий день: 
— От, дурненькі лежебоки, 
Полюбуйтеся лишень. 

Полягали тихі й кволі, 
Налякалися зав’юг, 
А насправді — це з тополі 
Облетів останній пух. 

Суперечка (Петро Ребро) 

Ведмідь сварився із совою: 
— Ти щось наплутала, сова! 
Затям своєю головою — 
зими в природі не бува! 
Сова сміялась: — Волохатий, 
не дивно чути це мені: 
ти восени як ляжеш спати, 
то встанеш тільки навесні. 

Упустила білка шишку (Валерій Шульжик) 

Упустила білка шишку, 
Шишка вдарила зайчиська. 
Той зі страху припустив — 
Ледь ведмедя з ніг не збив. 
А ведмідь в барліг забився. 
«Це вже,— думає,— біда. 
Куций справді розходився — 
Вже й на мене напада». 

Чим ведмедю підсобить? (Михайло Стельмах) 

У діброві при долині, 
Де біжить-дзвенить струмок, 
Посадив ведмідь малину 
І для себе, й для діток. 
Взяв ведмідь відро із хати 
Та й чалапає в струмок: 
Взявсь малину поливати 
І для себе, й для діток. 
А вода біжить з відерця, 
Витікає прямо вмить. 
Ухопивсь ведмідь за серце — 
І не знає, що робить. 
Підкажіть скоріше, діти, 
Чим ведмедю пособити? 

Чому ведмідь не роздягається? (Петро Ребро) 

В спеку він, неначе у кожусі. 
Важко диха, стомлено дріма... 
Так чому ж він теплий одяг, друзі, 
Навіть літом з себе не зніма? 
Сам ведмідь хотів би дня ясного 
Знять його із себе, та дарма: 
Під кожухом, очевидно, в нього 
Ні сорочки, ні штанів нема!

 

 

 

 

 

 

 

                        Лисичка

                          (опис)

 Лисиця – один із хижих звірів України. Вона широко розповсюджена по всій її території.Як і вовк, лисиця належить до родини собачих. Своїм зовнішнім виглядом лисиця справді нагадує собаку. Проте від собаки лисиця відрізняється  характерними ознаками. Вона має міцні й жилаві ноги, що дозволяє їй робити раптові довгі стрибки. У стрибках їй допомагає  пухнастий хвіст, який перевищує половину довжини тіла. Завдяки цим особливостям лисиця не поступається життєздатністю набагато сильнішим  за неї хижакам.Лисиця – обережний звір із прекрасно розвиненим нюхом і гострим зором. Живиться вона переважно ссавцями від молодих зайців до телят козулі. Особливо багато добуває лисиця дрібних гризунів. 

 

                      https://image.jimcdn.com/app/cms/image/transf/dimension=224x10000:format=png/path/sb66d135c3b4810ec/image/i01962d0418365e07/version/1466102928/image.png

 

 

 

                    Загадки про лисичку

      Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)

Руда хазяєчка 
з лісу прийшла, 
всіх курей перерахувала 
і з собою забрала. 
(Лисиця )

Руда, з пухнастим хвостом, 
Живе в лісі під кущем. 
(Лисиця)

У кого із звірів хвіст найпухнастіший 
і найдовший? (У лисиці)

У пташник занадиться – 
То чекай біди. 
Своїм рудим хвостиком
Замете сліди. (Лис)

Хвіст пухнастий, 
хутро золотисте, 
в лісі живе, 
курей в селі краде.
(Лисиця )

 

Прийшла кума із довгим віником
На бесіду з нашим півником,
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.
 (Лисиця)

 В лісі молодиця гуляє
На всі боки поглядає.
На ній шубка дорога
Вся горить, мов золота.
Хвіст пухнастий і м’який.
Щ

о за звір такий?
(Лисиця)

 В темнім лісі проживає,
Довгий хвіст пухнастий має.
 Їй на місці не сидиться.
 Як зовуть її?
(Лисиця)

 Пишним хвостом славиться,
хитрункою називається.
 (Лисиця)

Вночі руда дівчина
Залізла тихо в двір,
Курей перелічила
Та й понесла у бір.
(Лисиця)

Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа —
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене… (лисиця) 
 


Який звір небезпечний

Ходить в червоній шубі,

Сніг розгрібає,

Мишок вистачає?

(Лисиця)


 

                       лисичка-сестричка

                        Вірші про лисоньку

 ЛИСЕНЯТКО
У лісочку лисенятко 
Будувало собі хатку. 
Нірку вирило глибоку, 
Намостило листя збоку, 
Зверху мохом притрусило 
І травички наносило. 
Дуже гарна вийшла хатка 
У малого лисенятка!
В. Волос

  КОЛИСКОВА ДЛЯ ЛИСИЧКИ
Спить у ліжечку лисичка, 
Вмила на ніч гарне личко. 
Бубликом скрутилася, 
Хвостиком укрилася. 
Сняться їй руденькі сни .Н. Замрія

 

 

Лисичка

Підкрадалася лисичка, 
Бо така вже в неї звичка, 
Мала ласий язичок. 
А у лісі чемно грався, 
На всі боки розглядався, 
Наш колючий їжачок. 

Радісна лисичка стала, 
Вже сніданок ласувала, 
Зараз з’їсть оцей клубок. 
Скочила, у рот вхопила, 
І скавулила, й хропіла, 
Поколола язичок! 

Коли хочеш добре жити, 
Треба зі всіма дружити, 
Не хапати чуже в рот. 
Щоб не було, як лисичці, 
Що хапала все по звичці, 
Та й набралася турбот!

 

 

     Лисичка

Я лисичка, я – руденька

Це нічого що маленька.

Бо мене, маленьку лиску,

В курнику не видно близько.

 

 

                                 Лисичка

Йшла лисичка стежкою,

Спідничка з мережкою,

А кофтинка з кожушком,

Йшла листчка із мішком,

А в мішку несла дрова,

Ой лисичко ,ой кума,

Буде піч топити,

Буде нірку грити.

 

                            Білочка

                               (опис) 

 

Одного разу я побачила на дереві у парку білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових мешканців білочки є найжвавішими, найнепосидючишими і найкрасивішими звірками.

Мені подобаються білочки, і я з задоволенням спостерігаю за ними.

 

 

 

 

                        Загадки про білочку                                                             

 

                                                             https://image.jimcdn.com/app/cms/image/transf/none/path/sb66d135c3b4810ec/image/ifbf8c16dde66ff04/version/1466101956/image.jpg

 

Бережлива і грайлива, 
Й спритная вона на диво. 
Вміє далеко стрибати 
і горіхи розгризати. 
(Білочка)

Бігли діти повз ялинку
І побачили хатинку,
Лісова пустунка там
Оселилась - і діткам
Чемно лапку подавала,
Ківш грибів подарувала,
А тоді - себе назвала.
(Білочка)

В лісі вогник рудуватий
Шишки лускає завзято. (Білка)

Вогонь-шубка, пишний хвіст.
Їй дарунки сипле ліс:
Осипають сосни шишки.
Час уже збирать горішки.
І дбайлива, і метка,
У дупло несе грибка.
(Білка)

Жовта блискавка невпинна
Між деревами пролине,
З гілки плигає на гілку
Ця мала руденька… (білка).

З гілки на гілку я можу літати. 
Хвіст мій руденький важко спіймати
Ніколи у лісі мені влітку грати - 
Треба гриби на час зимній збирати. 
(Білка)

З гілки стриб на іншу гілку,
Рудохвоста скаче бджілка.
На сосні збирає шишки,
Смачні кедрові горішки.
(Білка)

Є горішки і грибочки
У дуплі на мотузочку.
Плигаю по гілочкам,
Я – руденька _ _ (Білочка)


 

На дубочку у дуплі
Сестроньки живуть руді
Люблять шишки і горішки
І грибків поїсти трішки
Працьовиті наче бджілки
Ці руді сестриці … (Білки)


Пухнастий клубочок
Виліз на дубочок,
Жолуді зриває
І в дупло ховає.
(Білка)


Пухова руденька шуба
Із сосни стриба на дуба.
Хвіст у неї, як мітла,
А сама на зріст мала.
Очі сяють, як намисто,
Мов дві цяточки вогнисті.
В неї хата гарна, тиха,
Взимку повненька горіхів.
В лісі любить вона жити,
Відгадайте, хто це, діти?
(Білка)


Рудий малесенький звірок 
По деревах стриб та скок.
Він живе не на землі, 
А на дереві в дуплі. 
(Білка)


Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)

У лісі живе,
Горішки гризе,
Грибочки збирає,
На зиму складає.
(Білка)


Хвіст трубою, спритні ніжки,
Плиг із гілки на травичку!
Носить все вона горішки
В золоту свою скарбничку.
В неї очі мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.
(Білка)


Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч мала сама на зріст,
Та великий має хвіст.
Як намисто оченята…
Хто це? Спробуй відгадати.
(Білка)


Що за дивна непосида?
На стежинку шишки кида?
З гілки скік та скік на гілку.
Упізнали, друзі,… (білку)?

 

 

  Бережлива і грайлива, 
Й спритная вона на диво. 
Вміє далеко стрибати 
і горіхи розгризати. 
(Білочка)

Бігли діти повз ялинку
І побачили хатинку,
Лісова пустунка там
Оселилась - і діткам
Чемно лапку подавала,
Ківш грибів подарувала,
А тоді - себе назвала.
(Білочка)



В лісі вогник рудуватий
Шишки лускає завзято. (Білка)

Вогонь-шубка, пишний хвіст.
Їй дарунки сипле ліс:
Осипають сосни шишки.
Час уже збирать горішки.
І дбайлива, і метка,
У дупло несе грибка.
(Білка)

Жовта блискавка невпинна
Між деревами пролине,
З гілки плигає на гілку
Ця мала руденька… (білка).

З гілки на гілку я можу літати. 
Хвіст мій руденький важко спіймати
Ніколи у лісі мені влітку грати - 
Треба гриби на час зимній збирати. 
(Білка)

З гілки стриб на іншу гілку,
Рудохвоста скаче бджілка.
На сосні збирає шишки,
Смачні кедрові горішки.
(Білка)

Є горішки і грибочки
У дуплі на мотузочку.
Плигаю по гілочкам,
Я – руденька _ _ (Білочка)


 

На дубочку у дуплі
Сестроньки живуть руді
Люблять шишки і горішки
І грибків поїсти трішки
Працьовиті наче бджілки
Ці руді сестриці … (Білки)


Пухнастий клубочок
Виліз на дубочок,
Жолуді зриває
І в дупло ховає.
(Білка)


Пухова руденька шуба
Із сосни стриба на дуба.
Хвіст у неї, як мітла,
А сама на зріст мала.
Очі сяють, як намисто,
Мов дві цяточки вогнисті.
В неї хата гарна, тиха,
Взимку повненька горіхів.
В лісі любить вона жити,
Відгадайте, хто це, діти?
(Білка)


Рудий малесенький звірок 
По деревах стриб та скок. 
Він живе не на землі, 
А на дереві в дуплі. 
(Білка)


Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)

У лісі живе,
Горішки гризе,
Грибочки збирає,
На зиму складає.
(Білка)


Хвіст трубою, спритні ніжки,
Плиг із гілки на травичку!
Носить все вона горішки
В золоту свою скарбничку.
В неї очі мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.
(Білка)
 



Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч мала сама на зріст,
Та великий має хвіст.
Як намисто оченята…
Хто це? Спробуй відгадати.
(Білка)


Що за дивна непосида?
На стежинку шишки кида?
З гілки скік та скік на гілку.
Упізнали, друзі,… (білку)?

                                                                                                                                                                            Віршики про білочку

http://kotygoroshko.com.ua/_dr/1/199.png

 

Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
– У зеленому ліску,
У дуплі, у сосняку.

А гризу горішки,
І гриби, і шишки.
– У морози люті, злі
Ти не мерзнеш у дуплі?

– Затишна моя хатинка,
Тепла в мене кожушинка,
І мені зимові дні
Зовсім, зовсім не страшні.

Шпак і білочка

Поки шпак літав у вирій,
встигла білочка прудка
поселитись у квартирі
у шпака-мандрівника.

Не страшні їй завірюхи,
не страшні морози злі –
у шпаківні тепло й сухо,
ще й запаси чималі

і горішків, і насіння,
і шишок, і всяких страв,
що торік у дні осінні
білчин рід увесь збирав.

Сніг розстав, струмки, мов ріки.
Дні погожі та ясні.
Із далекої мандрівки
шпак вернувся навесні.

Білка дякувала щиро
за притулок. Іч яка!
Знов проситись на квартиру,
мабуть буде до шпака.

В.Бойко

Чистуха

Мама-білочка руденька
Донечку пита маленьку:
– Посуд ти сама помила?
– Ні, я песика просила.
– Ну, а песик як зумів?
– Язичком його помив.

Л.Коврига

Білочка восени

На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,
 

так їх тулить на сосні
і міркує: а нехай-но

Ще побудуть тут мені!


Поки дні іще хороші,
поки є іще тепло,
а як випадуть пороші,
заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,
сніг посиплеться з дубів,
буде в мене у коморі
ціла в’язочка грибів!

Але білочці не спиться.
Дятел тукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
або хитрий бурундук.

Л.Костенко

Вовк

(опис)

 Вовки – хижі тварини. Вони дуже сильні та міцні. Вовки зовні нагадують собак, але вони більші за них. Вовки мають сіреньке та густе хутро. Інколи животик у вовків світліший. Лапи у вовка досить високі та дужі. Голова широка, довга, витягнута по боках. Зуби у вовків досить міцні. Це основна їхня зброя. Ці тварини мають незвичайний голос. Вони вміють вити, ричати та навіть лаяти, немов собаки. Вовки – дуже небезпечні тварини , яких варто триматись осторонь.

 

Картинки по запросу фото вовка

 

 

 

Вдалині посеред ночі
засвітились хижі очі.
Від його пісень у звірів
морозець біжить по шкірі. 
(Вовк)

Виє жалібно на місяць,
Всі його бояться в лісі.
(Вовк)

Від мене всі втікають,
І злим мене вважають.
Мене у ліс женуть,
Овечок стережуть,
щоб я їх не поцупив,
не показав їм зуби.
А що ж бо я зроблю,
Як м'ясо так люблю?
(Вовк)

Засвітились серед ночі
В темній хащі жовті очі.
Наче лісу грізний дух –
Гострі ікла, сірий смух.
Полювати йде хижак.
На весь ліс наводить жах.
(Вовк)

Лиходій і забіяка,
Дуже схожий на собаку.
Він з’явився – ліс замовк…
Це лихий і лютий… (вовк).

Невсипущий, хитрий, сірий,
Голоднющий, ікла шкірить.
Між кущами припадає,
Пасовисько оглядає,
Чи не ходить там телятко,
Не телятко, так ягнятко,
Не ягнятко, хоч би гуска —
Хоч би що, аби закуска.
(Вовк)

 

По полю гасає, овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)

Сірий, ікластий,
Хоче вівцю вкрасти.
(Вовк)

Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами,
Весь, як є, —
Жорстока лють,
Очі в нього так і ллють.
Зачаївся ось, примовк.
Грізний звір цей, звісно, …
(Вовк)

Сірий, ікластий,
Хоче вівцю вкрасти.
(Вовк)

 

Лиходій і забіяка,
Дуже схожий на собаку.
Він з’явився – ліс замовк…
 Це лихий і лютий… (вовк).

Гострі зуби, сильні лапи
Дуже схожий на собаку,
І полює дуже ловко,
 Що, впізнали, друзі, … ? (Вовка)

 

 

Виє жалібно на місяць,
Всі його бояться в лісі.
(Вовк)

 

 Від мене всі втікають,
І злим мене вважають.
Мене у ліс женуть,
Овечок стережуть,
щоб я їх не поцупив,
не показав їм зуби.
А що ж бо я зроблю,
Як м’ясо так люблю?

(Вовк)


                   

 

          Картинки по запросу фото вовка

 

                     Вірші про вовка                                                                                

                              Вовчик

 

 Вийшов вовчик погуляти,
Вовченяткам  щось   придбати,
До кошари підбирався,
До ягнятка підкрадався.

А собаки носом взнали,
На   злодюгу   гавкать   стали…

Збіглись люди:  «Дай ломаку!
Та бий його, розбишаку!
Кусі його!» — й геть прогнали,
Ягняточко врятували.

Вовчик

А я зовсім не вовчисько, 

А маленький вовчик!

Зубки гострі, вушка сірі

І прудкенький хвостик.

                                       Їжачок

                           (опис)

 

Їжачок - це гарна маленька тваринка з голочками на тілі. За розміром ці звірятка невеликі. Оченята в них, наче ґудзики. Носики довгі. На кінці носика є чорна краплинка. Також у їжачків є вуса. Їжачки повністю вкриті голками для власного захисту. Коли їм загрожує небезпека, вони згортаються в клубочок та виставляють голочки. А хто ж хоче подряпатись? Звичайно, ніхто. Тоді хижак відступає, а їжачок повертається до нормального життя.

 Отже, їжаки - дужа гарні та кумедні маленькі створіння.

                                     https://image.jimcdn.com/app/cms/image/transf/dimension=386x10000:format=jpg/path/sb66d135c3b4810ec/image/i58417d96cd138678/version/1466101471/image.jpg

Загадки про їжачка

В лісі він без сумки ходить
Яблука й гриби знаходить.
Спина – голки. Очі – намистинки.
Хто це там біля ялинки?
(Їжак)
 


В лісі є кравець чудовий, 
Шиє звірам він обнови. 
Для ведмедя — кожушки, 
Для лисички — чобітки, 
Для куничок — рукавички,
І для білочки спіднички, 
Зайцю — валянки на лапки
І для вовка теплу шапку, 
А собі зшив піджочок.
Хто кравець цей?.. (Їжачок)

В ліс ми з друзями пішли,
Диво дивне там знайшли.
Як клубочок, ця тваринка,
Вся в колючках в неї спинка.
Хай собі затямить всяк,
Зветься дивний звір...(Їжак)

Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?... (Їжачок)

З голок колобок.
Хто згорнувся тут в клубок ?
Не впізнать, де хвіст, де носик,
На спині продукти носить.
(Їжак)

Котиться клубочок
Зовсім без ниточок.
Замість ниточок – 
Триста колючок.
(Їжак)

Лісом котиться клубок,
В голках спинка і бочок. 
Він полює ночами
За жуками і мишами.
(Їжак)

Між сосен , між ялинок
Пробігли сто голок.
Сто голок не простих ,
Їдуть яблука на них.
(Їжак)

Нам потрібні голки для шиття, 
а кому потрібні голки для життя?
(Їжачкові)

Не кравець, а все життя з голками ходить.
(Їжак)

Ніс , як у свинки,
Так колючі щетинки.
(Їжак)

Під соснами, під ялинками
Лежить мішок з голками.
(Їжак)

По стежці йде,
Ліс на спинці несе.
(Їжак)

У клубок згорнеться,
Взяти не дається.
(Їжак)

Фиркає, коли сердитий

Весь колючками покритий
З голови до ніг. Ось так!
Здогадались, це … (Їжак)

Спритний, круглий і колючий, 
І ні крапельки не злючий. 
(Їжак)

Хоч не шию я ніколи, 
Та голок в мене доволі.
(Їжак)

***
Колючий він, а не ялинка,
У голках він, а не сосонка.
Колючий виставив бочок.
Впізнали всі – це … (їжачок)

***
Котиться клубочок
Зовсім без ниточок.
Замість ниточок –
Триста колючок.
(Їжак)

***
Лежала під ялинками
З голками подушка.
Добре придивився –
Всі голки без вушка.
(Їжак)

***
Лісом котиться клубок,
В голках спинка і бочок.
Він полює ночами
За жуками і мишами.
(Їжак)

***
Між сосен , між ялинок
Пробігли сто голок.
Сто голок не простих ,
Їдуть яблука на них.
(Їжак)

***
Нам потрібні голки для шиття,
а кому потрібні голки для життя?
(Їжачкові)

***
Не кравець , а все життя з голками ходить.
(Їжак)

***
Ніс , як у свинки,
Так колючі щетинки.
(Їжак)

***
Під соснами , під ялинками
Лежить мішок з голками.
(Їжак)

***
По стежці йде,
Ліс на спинці несе.
(Їжак)

***
У клубок згорнеться,
Взяти не дається.
(Їжак)

***
Фиркає, коли сердитий,
Весь колючками покритий
З голови до ніг. Ось так!
Здогадались, це …(Їжак)

***
Спритний, круглий і колючий,
І ні крапельки не злючий.
(Їжак)

***
Хоч не шию я ніколи,
Та голок в мене доволі.
(Їжак)

***
В лісі він без сумки ходить
Яблука й гриби знаходить.
Спина – голки. Очі – намистинки.
Хто це там біля ялинки?
(Їжак)

***
В лісі є кравець чудовий,
Шиє звірам він обнови.
Для ведмедя — кожушки,
Для лисички — чобітки,
Для куничок — рукавички,
І для білочки спіднички,
Зайцю — валянки на лапки
І для вовка теплу шапку,
А собі зшив піджочок.
Хто кравець цей?.. (Їжачок)

***
В ліс ми з друзями пішли,
Диво дивне там знайшли.
Як клубочок, ця тваринка,
Вся в колючках в неї спинка.
Хай собі затямить всяк,
Зветься дивний звір…(Їжак)

***
Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?…(Їжачок)

***
З голок колобок.
Хто згорнувся тут в клубок ?
Не впізнать, де хвіст, де носик,
На спині продукти носить.
(Їжак)

                            Вірші про їжачка

                http://kotygoroshko.com.ua/_dr/1/189.jpg

Їжачок - хитрячок

Їжачок-хитрячок 
Із голок та шпичок 
Пошив собі піджачок. 
І у тому піджачку 
Він гуляє по садку. 
Натикає на голки 
Груші, яблука, сливки. 
І до себе на обід 
Він скликає цілий рід.

Impression

 

 

 

 

Їжачок - їжачок

Їжачок-їжачок,
Сто колючих голочок,
Дуже гарна спинка,
Спинка, як корзинка.
Тупу-тупу-тупоточки,
Їжачок несе грибочки,
Наколов на голки
Грушу для Миколки,
І несе на спині
Яблучко для Зіни.
Ти його не лови
І у ліс відпусти.
Жде у лісі тихо
Мама їжачиха.
Там у листячку сплять
П’ять маленьких їжачат.

ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?  Г. Усач
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.

Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.

Зажурився їжачок (П.Ребро)

Ой, журився їжачок, 
Що багато колючок 
На його свитині. 
Не було б тих голочок – 
Він катав би діточок 
День і ніч на спині!

Їжак (В. Кочевський)

 В саду зустрів я їжака: 
Він коло стежки їв жука, 
І так піджак свій наїжачив — 
Мабуть, мене уперше бачив. 

— Вітаю, друже-їжачок! — 
А він в колючий кулачок 
Зібгався й хижо розсопівся... 
— Котись в картуз мені, не бійся! 

У хаті лежачи, їжак 
Угамував-таки дрижак. 
І висунув верткого носа... 
А оченята чорним просом 
На мене зирили з-під печі 
І віщували добрий вечір.

Їжак(М.Пригара)

Ми ходили по долині 
Між ромашок-зірочок, 
Ми принесли у хустині 
Сто сердитих колючок. 
Сто сердитих колючок — 
Це такий наш їжачок. 
Частували молоком, 
Він згортається клубком. 
Принесли йому жуків — 
І дивитись не схотів. 
Показать його просили — 
Що це в нього: хвіст чи ніс? 
Він наїжився щосили 
І під кошика заліз. 
Ну, не хочеш — і не треба! 
І не глянемо на тебе. 
Він до вечора сидів, 
Показатись не хотів. 
Із газети впав листок 
Біля стільчика в куток. 
Тільки раптом — скік-поскік! 
Цей листок кудись утік. 
Впала мамина хустина, 
Біля кошика лягла. 
І хустина, мов пір'їна, 
По підлозі попливла. 
Ой, лови! Ой, лови! 
Ходять речі, як живі. 
Упіймали ми хустину. 
— Ти не будь така швидка! 
Розгорнули ми хустину 
І уздріли — їжака! 
От їжак-їжачок, 
Сто сердитих колючок!

Їжаки(Т.Коломієць)

 Два веселі їжаки 
Накололи на голки 
Всі листки 
І сказали: 
– Ми – кущі, 
Золоті у нас плащі 
На дощі. 
Два веселі їжаки 
Накололи на голки 
Всі грибки 
І сказали: 
– Ми – пеньки, 
Наросли у нас грибки, 
Як горбки. 
Два веселі їжаки 
Позгортались у клубки 
Під голки 
І сказали: 
– Ми – грудки... 
Ну, а може,– будяки... 
Ну, а може,– їжаки 
Все-таки?..Ї

Їжак і калоша (В.Шульжик)

Їжак додому повертав 
Із нелегкою ношею, 
І там, де стежечка крута, 
Зустрівся він з калошею. 
Ані пройти, ні обійти. 
— Ану без жартів! Пропусти!- 
А та у відповідь мовчить... 
Їжак розсердився, кричить: 
— О, забалакаєш-таки! 
І... гиць калошу на голки. 
- Ото щоб знала, як мовчати! 
Й калошу потягнув до хати. 
Тепер в калоші тій щодня 
Купається їжаченя. 

Щедрий їжачок (Г. Коваль )

Назбирав їжачок 
Ягід червоненьких, 
Запашних гниличок, 
Яблук та опеньків. 
Сів у лісі відпочить. 
Думає-гадає: 
«Маю чим пригостить, 
Та гостей немає». 
Взяв їжак гнилючки, 
Яблука й опеньки. 
Під пеньки, під сучки 
Поховав хутенько... 
Погукав пташенят, 
А вони цокочуть, 
Що грибів не їдять, 
Що грушок не хочуть. 
Кличе білку з дупла, 
А вона говорить: 
«Я ж горіхів запасла 
Майже півкомори». 
Хай як перший сніжок 
Буде посівати, — 
Всіх запросить їжачок 
До своєї хати.

Їжачок і грибок (М.Стельмах.)
Під березу їжачок 
Наносив сінця стіжок. 
Хоч і знає їжачок, 
Що під сіном спить грибок. 
От прокинувся грибок. 
А на нім лежить стіжок. 
— Ой їжаче, їжачок, 
Забери кудись стіжок!.. 
Не послухався їжак: 
— Проживеш ти, грибе, й так! 
І розсердився грибок, 
Вперся в землю — і стіжок 
Розлетівся, наче пух. 
Їжаку забило дух. 
Сів і хлипає їжак: 
— Я ж не знав, що буде так!..

Їжачок (Яра Горбець)
 

Під березу їжачок 
Наносив сінця стіжок. 
Хоч і знає їжачок, 
Що під сіном спить грибок. 
От прокинувся грибок. 
А на нім лежить стіжок. 
— Ой їжаче, їжачок, 
Забери кудись стіжок!.. 
Не послухався їжак: 
— Проживеш ти, грибе, й так! 
І розсердився грибок, 
Вперся в землю — і стіжок 
Розлетівся, наче пух. 
Їжаку забило дух. 
Сів і хлипає їжак: 
— Я ж не знав, що буде так!..

 

Їжаченя (Б. Списаренко) 

Лежить каштан на піску 
В колючому кожушку. 
Підійшло їжаченя: 
— Чи не ти моя рідня? — 
Та й лягло, немов клубочок, 
Біля нього на пісочок. 
Лежать удвох під зорями, 
Під вітами прозорими. 
А дерева шелестять: 
— Тихше, вітре, дітки сплять. 

 

Їжакова Обнова(В. Скомаровський) 

Їжак до свят 
Пошив халат 
З листків цупких, дубових, 
Приміряв десять раз підряд 
І став як решето халат 
Від голок їжакових. 

Лось

    (опис)
Лось звичайний заселив лісову та лісостепову лісосмуги на південь до гір Карпат. Розселився на території нашої країни з Білорусії.

    Це велика тварина, довжина тіла може досягати 3 метри, висота понад 2 метри. Маса тіла 360—600 кг. Він має грубу шерсть, буро-чорного кольору, тільки чотири ноги світло-сірі, майже білі. На відміну від оленів, тулуб та шия у нього коротші, загривок у вигляді горба. Голова велика. Спереду нависає м’ясиста верхня губа, під горлом теж видно досить великий виріст. На відміну від зору, нюх та слух добре розвинуті. Роги є тільки у самців, їх два. Вони величезні та лопатоподібні, вважаються мисливським трофеєм. Їх тварини скидають кожної осені. Лосі травоїдні. Добре плавають.

    Лосі дуже довірливі тварини, тому часто стають здобиччю браконьєрів, хоч на них полювати заборонено. Популяція лосів швидко зменшується, у 2009 році планувалося включити їх до Червоної книги, проте, на жаль, на даний час цього не зроблено.

 

 

 

 

 

         ÐšÐ°Ñ€Ñ‚инки по запросу опис лося для дітей початкових класів            

 

Загадка  

 

Звір великий та рогатий,
Прозивається – сохатий.
Роги інколи скидає –
Голова відпочиває.
Чую: б’є копитом хтось –
В лісі то сохатий …. .
(Лось)

Хто на своїй голові ліс носить?

(Лось)

 


Як олень, та більший трохи,
Він розлогі має роги.
Ця тварина, ще говорять,
Любить їсти мухомори.
Хто ж це, дітки? Знає хтось?
Це рогатий, мудрий…(лось).

                                            Лев

                                          (Опис)

Лев – це хижий звір, який мешкає у африканських саванах. Він належить

до родини котячих, тобто є віддаленим родичем не тільки тигрів та леопардів, але й звичайної домашньої кішки. Лев – великий звір: лев-самець може важити понад 200 кілограмів, а довжина його тіла без хвоста сягає двох з половиною метрів. Дорослі леви відрізняються від левиць великою гривою.

 

Картинки по запросу фото лева

                                        Загадки про лева

 

Грізний погляд, буйна грива, 

Дужий, спритний, гордівливий. 

Заричить — усяк змовкає, 

Бо він — цар, це кожен знає. (Лев)

                          Вірші про левенят

Картинки по запросу фото лева

 "Лев" О.Білаш

Лев гривастий, вір-не-вір,
Серед звірів-звірям-звір.
Ще його царем зовуть
Ті, що поруч з ним живуть.

Знає силу звірина-
З комишів не вирина,
Як на лови ходить лев-
Мовкне все поміж дерев.
Знову тиша, нічичирк!
Лев примчав до нас у цирк.
Став на лапи і закляк-
Може, в лева переляк?

 

ЛЕВИ

А мої дерева -
схожі на лева.

Разом лапи склали -
в гриви заховали.

А хто каже: леви,
леви кришталеві.

Разом лапи склали -
в гриви заховали.

Ой випало снігу -
левам не до сміху.

Разом лапи склали -
в гриви заховал

Про зовсім нестрашного Лева
Всі горлають з переляку:
– Лев утік із зоопарку!
Та якби ж то тільки сам –
Ще й з маленьким Левеням!
Чи в кущі, чи на дерева –
Заховайтеся від Лева!!!

Ну а Лев, струснувши гриву,
Так по-царськи, неквапливо
Підійшов із Левенятком
До морозивної ятки
І сказав до продавця:
– Дошкуляє спека ця...
Ескімо для Левеняти
Десять порцій прошу дати!
А для мене і Левиці
Буде досить порцій тридцять.

Більше Левову родину
Не боїться вже ніхто:
Бо хіба бувають злими
Ті, хто люблять ескімо

 

Левеня (С. Маршак) 

Ні, постій, постій, постій, 
Я розберусь з тобою! 
Мій батько одним стрибком 
Розправляється з биком. 
Буде соромно, якщо я 
Не зловлю і горобця. 
Гей, вернися, доки цілий! 
Мама! Мама! Полетів!.. 

Лев (О.Білаш) 

Лев гривастий, вір-не-вір, 
Серед звірів-звірям-звір. 
Ще його царем зовуть 
Ті, що поруч з ним живуть. 

Знає силу звірина- 
З комишів не вирина, 
Як на лови ходить лев- 
Мовкне все поміж дерев. 
Знову тиша, нічичирк! 
Лев примчав до нас у цирк. 
Став на лапи і закляк- 
Може, в лева переляк? 

Левеня із міста лева (Марія Людкевич) 

Левеня із міста Лева, 
В нього мати королева, 
Біля ратуші на троні 
На залізному припоні. 
На гербі Лев-батько гідно 
Сім віків стоїть незмінно. 
Левеня — воно ж дитина, 
Звісна річ, у тім причина, 
Що воно не скам'яніло 
Ні душею, ані тілом. 
Хоче гратись, пустувати 
І зубами гризти грати, 
І бруківкою кидатись, 
І нікого не боятись. 
На гойдалці в «Луна-парку» 
Левеняті ох як жарко. 
Пишна грива, очі сині, 
Левеня щасливе нині, 
Бо день міста в ріднім Львові 
І воно вже на значкові. 
Той значок купила мати 
Для синка Левка на свято. 
І так гарно їм обом — 
Левенятку із Левком. 
 


Лев (В. Пивоварова) 

Живе в моїй квартирі лев. 
А це вам не кіт, 
Не чиж, не їж, не вже, не миша, 
Зовсім навпаки! 

З дому вранці я пішов, 
А лев - він не синиця, 
Не чиж, не їж, не вже, не миша - 
Hy мало що станеться? 

Я мчу додому не чуючи ніг, 
Стрілою влітаю на поріг... 
Ой! Хто там плаче під столом, 
Тремтить, і тре очі хвостом? 

- Адже я не миша, 
Не вже, 
Не чиж, 
Не їж і не лисиця! 
А ти пішов, 
І одного 
Ти лева залишив свого, 
І немає вдома нікого... 
Hy мало що станеться?

 

 

 

 

 

 

 

Використана  література

 1.Megaznaika .com.ua

 2.Інтернет ресурси

 3. Енциклопедія про тварин

docx
Додано
19 грудня 2018
Переглядів
407
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку