Методичка "Основні положення щодо організації групової навчальної діяльності школярів"

Комунальний заклад освіти «Навчально – виховний комплекс № 144 «Спеціалізована школа з поглибленим вивченням івриту, історії єврейського народу, єврейських традицій – дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)» Дніпровської міської ради.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні положення щодо організації групової навчальної діяльності школярів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Дніпро – 2022

 

Зміст

 

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..…….3 – 4 стр.

ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ РОБОТИТ УЧНІВ……………………..…...4 – 6 стр.

ФОРМИ ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ …………………………………………………..…..6-12 стр.

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПІД ЧАС РОБОТИ В ГРУПАХ………………………………………………………………………………….12 – 13 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасний урок характеризується чотирма організаційними формами: колективною, груповою, парною та індивідуальною. Використання тієї чи іншої форми навчання залежить від етапів заняття та змісту навчального матеріалу. Для того, щоб учителю правильно організувати урок з використанням групової форми навчання, йому необхідно оволодіти основними положеннями щодо самого поняття «групова робота», адже розуміння цього способу організації навчання досить розмите.

Найпопулярнішою й найзручнішою формою навчання залишається фронтальне навчання. Проте для розвитку особистості, формуванню життєвих навичок і відповідних компетентностей, яких вимагає сучасне суспільство від кожної людини, доречно застосовувати такі форми й методи, технології й прийоми роботи, які збільшують пізнавальну активність, мотивують потребу самовдосконалення й самореалізації, підвищують інтелектуальний рівень, творчу ініціативу дітей.

Якщо брати до уваги літературу, то слід зазначити, що це не наука, а мистецтво слова, яке допомагає передусім краще розуміти навколишній світ, формувати культуру поведінки в суспільстві, реалізовувати творче начало, тому вивчати її потрібно, віддаючи перевагу діалогічному спілкуванню, взаємонавчанню в парах або ж в групах.

Групове навчання ^[1]- це форма організації навчання в малих групах (3- 7 дітей) на основі співробітництва з чітко розподіленими завданнями для учнів, об'єднаних спільною навчальною метою; сприяє формуванню вмінь співпрацювати, спілкуватися.

О. Ярошенко дає наступне визначення груповій навчальній діяльності: це систематична пізнавальна діяльність малих груп учнів, які створюються в межах одного класу й тривалий час спільно працюють над виконанням навчальних завдань. ^[2]

О. Пометун аналогічно пояснює групове навчання і наголошує на тому , що воно відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками. Дає змогу реалізувати природне прагнення до кожної людини до спілкування , сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь.^[3] Правильно організована групова робота учнів зможе створити умови для саморозвитку і самовираження, максимально забезпечити реалізацію усвідомлення учнем себе як особистості, виявлення і розкриття своїх потенційних можливостей. У центрі такої роботи виступають учнівські групи і вчитель. Якщо ж навчання побудоване правильно, у його центрі знаходиться особистість школяра і співучасників пізнавальної діяльності. Суть групового навчання полягає в тому, що майже кожен учень виступає активним учасником процесу навчання, який відбувається в комунікативній взаємодії та співпраці.

 

 

ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ РОБОТИТ УЧНІВ

Однією із ключових проблем, з якими стикаються вчителі, - створення навчальних груп, діяльність яких важлива тільки за певних умов:

1. Варто брати до уваги кількість учнів у групі, яка залежить від загальної чисельності учнів у класі, обсягу інформації, яка опрацьовується, наявності дидактичних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи. Оптимальною вважається група з 3 – 6 осіб, адже дає можливість усебічно розглянути проблему й визначити, яку саме роботу виконав кожен учень.
2. Комплектуючи групу, варто брати до уваги різні чинники, а саме: рівень знань учнів, стосунки між однокласниками, комунікативність, контактність, темперамент тощо.
3. Організовувати групи може вчитель або самі школярі на власний розсуд. Найоптимальніший варіант, коли в кожній групі будуть учні з різним рівнем підготовки.
4. Групи створюють на певний термін: на один урок, на кілька занять, місяць і навіть семестр.
5. І найголовніше: технологія групової роботи передбачає розподіл обов’язків між членами групи: керівник (очільник, голова), секретар, посередник, доповідач. Керівник ознайомлює всіх членів із завданням, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки, визначає доповідача. Секретар записує висловлені ідеї, бере участь у підсумовуванні роботи; посередник стежить за часом, спонукає до активності; доповідач чітко висловлює думки групи, звітує про результат роботи.

До взаємодії у групі школярів потрібно готувати. Учні повинні усвідомлювати , що групова робота сприяє їхньому інтелектуальному, комунікативному, духовному зростанню, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, співпраці та взаємопідтримки. Для того, щоб така робота була ефективною, потрібно разом укласти пам’ятку учасника, яка може мати наступний вигляд:

Пам’ятка

1. Чітко визначити функції кожного і розподіляти обов’язки.
2. Працювати разом для досягнення спільної мети.
3. Учитися слухати одне одного, враховувати різноманітні думки і пропозиції членів групи.
4. Навчаючи інших, навчатись самому.
5. Виробляти вміння обстоювати власну позицію.
6. Учитися робити правильний вибір і брати відповідальність за нього.
7. Завжди пам’ятати: загальний успіх залежить від внеску кожного учасника групи.

Учні повинні оволодіти навичками співробітництва і взаємонавчання:

• у спілкуванні послуговуватись літературною мовою;
• висловлюватися точно, логічно, переконливо, зрозуміло для співрозмовника;
• обов’язково дотримуватись теми спілкування;
• аргументувати й пояснювати нові, незвичні думки й незрозумілі терміни;
• чемно спростовувати хибні твердження співрозмовника;
• виявляти свою позицію щодо теми, яка обговорюється;
• дотримуватись правил спілкування ( не перебивати, сприяти тому, щоб усі висловили свою власну думку, зацікавлено й уважно вислуховувати інших);
• пам’ятати про чемність, взаємоповагу та шанобливе ставлення одне до одного.

Для вчителя в умовах групової роботи відведена своя роль, адже саме на ньому лежить відповідальність за грамотно розпланований урок, він повинен навчитися робити це правильно, відповідно до самого розуміння навчання в групах. Саме вчитель повинен підготувати дидактичний матеріал для роботи у парах чи групах, розпланувати різні етапи уроку з використанням групових форм, навчитись керувати роботою кількох груп одночасно, відпрацювати схему оцінювання й контролю. Отже, саме вчитель повинен забезпечити усі необхідні умови для продуктивної та успішної роботи на уроці в групах.

На думку С. Краменко, важливою умовою досягнення успіху – додержання під час організації групової роботи принципів взаємоповаги та співробітництва.^[4]

Головний серед них – принцип рівності позицій., який означає ґрунтовні зміни у стосунках між учнями та вчителем, який повинен стати керівником і організатором занять, спонукати школярів до набуття нових знань, розвитку й саморозвитку. Рівність позицій передбачає партнерські стосунки між усіма членами групи, прийняття одне одного й визнання значущості кожного.

Групову роботу з-поміж інших форм навчання вирізняє принцип активності. Активність кожного залежить від багатьох чинників: рівня зацікавленості проблемою, обізнаності, стосунків у групі тощо.

Принцип дослідницької і творчої позиції учасників передбачає відкритість до нового досвіду, здатність вирішувати проблеми, реалізуючи принципи партнерського співробітництва.

Принцип зворотного зв’язку потребує такої робочої ситуації, коли інформація членів групи стає основною для роздумів, обговорень, дискусій. Це створює передумови для формування нових самобутніх ідей.

Принцип довірливого спілкування в групі дає змогу закріпити відчуття причетності до спільної справи, відповідальність за єдиний вибір, довіру й надійність у співпраці.

Принцип партнерського спілкування полягає в рівності психологічних позицій учасників, поцінуванні  індивідуальності іншої людини , прагненні до співучасті й співпереживання.

Реалізація цих принципів забезпечує якісну відмінність групових (інтерактивних) технологій від традиційних методів навчання.

 

ФОРМИ ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З традиційними методами легко й ефективно поєднуються такі групові форми:

• робота в парах;

               Організація роботи:

1. Пропонують учням завдання, ставлять запитання для невеликої дискусії чи аналізу ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, їм дається1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднують учнів у пари, визнають, хто з них буде висловлюватись першим, і дають завдання обговорити свої ідеї один з одним. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

 3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

Робота в парах – це усне, письмове або практичне виконання навчальних завдань двома учнями в умовах синхронної роботи всіх пар.

 

• ротаційні трійки;

Організація роботи:

Розробляються різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Використовуються переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.

Учитель об’єднує учнів у трійки. Розміщає трійки так, щоб кожна з них бачила трійку праворуч і трійку ліворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.

Кожній трійці дається відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

Після короткого обговорення учасники повинні розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки. Результатом буде повністю нова трійка.

Можна рухати трійками стільки разів, скільки у вчителя є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.

•  «Два – чотири всі разом»

Організація роботи:

Учням ставиться запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених

у ситуації, їм дається 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально. Учнів об'єднують у пари і пропонують обговорити свої ідеї один з одним. Потім їхні пари об'єднують в четвірки і просять обговорити попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

 

•  «Акваріум»

Організація роботи:

Для проведення вправи у режимі «акваріум» учитель запрошує охочих вийти в центр класу. Ці учні отримують конкретне завдання і після відповідей вчителя на питання, що виникли, починають діяти відповідно до отриманої інструкції.

Інші учні сідають так, щоб їм було добре видно все, що відбувається в центрі кімнати. Їхнє основне завдання - спостерігати за тим, що відбувається, щоб потім, під час обговорення вправи, висловити свої враження, зауваження, пропозиції).

• «Карусель»

Організація роботи:

Учитель розставляє стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому - обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.

Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє - рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета - пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Учитель може запропонувати учням пересісти по групах, але спочатку переконатися в тому, що учні сидять по колу «пліч-о-пліч, один проти одного». Усі члени групи повинні добре бачити один одного.

Учитель повідомляє (нагадує) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.

Варто бути уважним до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, учитель забезпечує справедливий вибір доповідача.

Варто дати кожній групі конкретне завдання й інструкцію щодо організації групової роботи.

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:

• для обговорення будь якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;
• для збирання інформації з якої-небудь теми;
• для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань; 
• для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.^[5]

 

Учителі української літератури найчастіше вдаються до роботи з тематичними творчими групами, які, як правило, виконують випереджувальні домашні завдання. Найбільш дієві групи «істориків», «біографів», «літературознавців», «літературних критиків», «краєзнавців», «фольклористів», «філософів», «мистецтвознавців», «читців».

Під час аналізу художнього твору, вирішення складних проблем доречно скористатись технологіями «синтез думок» - учні всі записи роблять на аркушах, які потім передають наступній групі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана група не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює весь клас; «аналіз конкретних ситуацій», складовими якої виступають робота в групі (або підгрупах) і взаємний обмін інформацією; «дерево рішень» - клас ділиться на 3 або 4 групи з однаковою кількістю учнів. Кожна група обговорює питання й робить записі на своєму «дереві» (аркуш ватману), потім групи міняються місцями і дописують  на деревах сусідів свої ідеї; «займи позицію» - зачитується яке-небудь ствердження і учні повинні підійти до плаката зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію. Для опрацювання характеристики образів ефективним будуть «коло ідей» -  метою є вирішення гострих спірних питань, складання списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення питання. Всі групи повинні виконувати одне і теж завдання, що складається з декількох питань (позицій), які представляються групами по черзі. При відповідях кожна із груп озвучує тільки один аспект проблеми, а вчитель ставить питання по колу доти, поки ідеї не закінчаться. Це виключає можливість доповіді всієї інформації однією групою; «мозаїка» - такий вид діяльності на уроці дає можливість учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує їх допомагати один одному вчитися навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу «мозаїка» учні повинні бути готовими працювати в різних групах.

• спочатку вони працюють у «домашній» групі.
• потім в іншій групі вони будуть виступати в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в домашній групі, та отримають інформацію від представників інших груп.
• в останній частині заняття учні знову повертаються у свою «домашню» групу для того, щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

Аналізуючи художній твір можна ще скористатись  технологіями розігрування рольових ситуацій, міні-дискусіями, «обміном думками», «мікрофоном» тощо.

Доцільно на уроках використовувати інтерактивне навчання, в основі якого лежить взаємодія, спілкування. Більшість інтерактивних технологій можна використовувати як для фронтальної, та і для групової роботи. Привчити учнів логічно висловлювати свої думки можна за допомогою метода «Прес». Його слід застосовувати для вирішення будь – яких проблем, але за умови засвоєння учнями чотирьох важливих етапів висловлювання:

І . Я вважаю

ІІ. Оскільки…

ІІІ. Наприклад…

ІV. Отже…

Часто застосовують такі інтерактивні методи: метод конкретної ситуації, метод мозкової атаки («мозковий штурм»), метод проектів, метод занурення, метод інверсії, метод синектики (під час застосування цього методу учні порівнюють, імпровізують, шукають відповідні аналогії).

Групова робота буде доречною під час перевірки домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, узагальнення й систематизація здобутих знань, навіть на етапі оцінювання, адже має великі потенційні можливості як для ґрунтовного засвоєння школярами знань, вироблення вмінь і навичок, так і для формування особливості, що в сучасних умовах набуває особливого значення. Співробітництво розвиває в учнів комунікативні навички, формує вміння співпрацювати, разом досягати результату, бути відповідальними, толерантними, доходити спільного рішення демократичним шляхом. Завдяки взаємонавчанню у групах діяльність учнів стає цікавою, комфортною, насиченою інформаційно, викликає бажання самореалізовуватися, розвиває впевненість, почуття власної гідності, підвищує рівень мотивації навчання. Створюються оригінальні творчі ситуації, які сприяють позитивному ставленню до уроку і до предмету, розвитку уяви і навичок критичного мислення учнів, виробленню власного бачення проблеми і бажанню висловити власну думку, дають можливості порівнювати альтернативні точки зору і вчать приймати виважені рішення.

Таке навчання прищеплює відповідальність, готовність надавати допомогу іншим, уміння вислуховувати одне одного, не перебиваючи, радитися, дискутувати. Якраз у вільному спілкуванні у групі найповніше розкриваються їхні пізнавальні можливості, виробляється позитивне ставлення до навчання.

Найважливіші аспекти групового навчання – створення комфортних умов для спілкування, формування життєво важливих компетентностей і культури полеміки, умінь оцінювання й самооцінювання. Результатом систематичної злагодженої групової діяльності школярів на уроках літератури має стати сформованість комунікативних компетенцій, які можна об’єднати  за такими напрямами:

I напрям – здатність активно слухати, сприймати і розуміти співрозмовника, у спілкуванні діяти злагоджено, виказувати підтримку доброзичливою мімікою і жестами, виявляти толерантність у поведінці, повагу до партнера, зацікавлення отриманою інформацією;

II напрям – володіння мовними засобами, достатнім словниковим запасом, емоційною інтонацією, відповідним темпом мовлення, спокійним, розважливим, виразним тоном;

III напрям – уміння створювати власне висловлювання, передавати інформацію, формулювати й аргументовано обстоювати особисту думку, переконливо доводити свою точку зору, спростовувати помилкові докази, висловлювати незгоду з хибною позицією інших, прагнути до самореалізації і самопрезентації.

Очікувані результати систематичного використання групових форм роботи представлені у схемі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, групове, комунікативно-діалогічне, інтерактивне навчання передбачає створення комфортних умов для розвитку і саморозвитку учнів, за яких кожен відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, індивідуальну значущість.

 

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПІД ЧАС РОБОТИ В ГРУПАХ

Одне з найважливіших завдань навчального предмета «українська література» - розвиток комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, вміння аргументовано доводити власну думку.

Комунікація – це обмін інформацією, спілкування , передавання знань від людини до людини. Комунікативна компетентність трактується як орієнтація у різноманітних ситуаціях спілкування , здатність ефективно взаємодіяти з оточенням. Обов’язкові умови особистісної комунікативної компетентності: уміння формулювати запитання і чітко відповідати на них, уважно слухати й активно обговорювати актуальні проблеми, коментувати висловлювання співрозмовників і критично оцінювати їх, аргументувати власні думки і міркування під час обговорення у групі, а також здатність адаптувати свої висловлювання до можливостей сприймання інших учасників спілкування.

Будь-який навчальний процес неможливий без усної комунікації, адже навчання людини відбувається переважно на мовному рівні. Звичайно, групова робота здебільшого використовується для вирішення основних дидактичних проблем на уроці, а спілкування при цьому є неодмінною умовою формування об’єктивних суджень. Спілкування маж кілька напрямів:

• обмін інформацією між суб’єктами діяльності і між групами;
• розроблення спільної стратегії діяльності, у якій беруть участь суб’єкти спілкування;
• сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі розв’язання спільних завдань.

Під час діалогічного спілкування у групі учні висловлюють не лише наукові твердження, а й власні судження, тобто обмінюються з партнером не тільки знаннями, а й своїми міркуваннями. У спілкуванні формується соціально-комунікативна активність, виробляються критерії самооцінки та оцінки членів групи.

Спілкування у групі «рівних» викликає в дитини потребу враховувати позицію іншого, приймати чи не приймати її, погоджуватися чи заперечувати, а головне – мати власну думку й уміти обґрунтовувати її. Доведено, що рівень формування комунікативних умінь і навичок в умовах групового навчання дуже високий, оскільки звернення до товаришів із власної ініціативи, отримання від них порад чи надання допомоги їм, обмін інформацією можуть повноцінно відбуватися тільки у процесі групової роботи. У житті учнів дуже важлива потреба у спілкуванні, і цим не можна нехтувати.

Отже, спілкування з ровесниками під час групової діяльності створює умови для розвитку комунікативних якостей, критичного мислення, творчої самостійності, розуміння позиції іншої людини, оцінювання її, сприйняття або заперечення, уміння формулювати і обстоювати свою точку зору.

Оцінювання результативності групової навчальної діяльності школярів можна за такими критеріями:

• ступінь самостійної участі у виконанні роботи (уміння самостійно аналізувати художній твір, визначати його оригінальність і новаторство, висловлювання власного ставлення  до прочитаного та героїв художнього твору; обстоювати особисту позицію під час дискусійного обговорення, аргументувати і спростовувати докази, використовувати приклади з тексту літературного твору).
• Вияв комунікативних умінь і навичок ( уміння стисло, змістовно, аргументовано викладати інформацію, переконливо доводити свою думку, бути небагатослівним, але зрозумілим; демонструвати навички критичного мислення і діалогічного мовлення).
• Рівень обізнаності з теми, що вивчається (аналіз ідейно-художнього змісту твору й основних проблем, порушених у ньому; характеристика образів, з’ясування зв’язку між світоглядом письменника і його творами; визначення місця й ролі митця в літературному процесі та ознак його індивідуального стилю.

Іноді, щоб оцінити результативність групової роботи, доречно запропонувати учням самостійну або творчу індивідуальну роботу на основі опрацьованого в групі матеріалу. Знаючи, що вчитель час від часу передбачає саме таке завершення групової діяльності, школярі працюватимуть  продуктивніше , пам’ятаючи, що успішний результат групи в цілому є результатом кожного.

 

 

 

 

 

 

^[1] Педагогічний словник / За ред. М. Д. Ярмаченка.- К.: Пед. Думка, 2001.

^[2] Ярошенко О. Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактично – методичний аспект. – К.: Станіца, 1999.

^[3] Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково – методичний посібник/ За ред. О. І. Пометун. – К.: А.С.К., 2005.

^[4] Краменко С. Г. Групова робота як засіб розвитку інноваційного потенціалу учнів// Джерело – 2006.-№21 – 28.

^[5] https://allref.com.ua/uk/skachaty/vikoristannya_interaktivnih_form_navchannya_na_urokah_ukrainskoi_movi_ta_literaturi?page=3