Відкритий урок на тему "Робота з учнями-піаністами в класі акомпанементу"

 

Управління культури

Чернівецької міської державної адміністрації

КБУ «Музична школа № 2 м. Чернівців»

 

 

 

 

 

Методична доповідь на тему:

 

«Робота з учнями-піаністами в класі акомпанементу»

 

 

 

 

 

                                                                           

 

 

                                                                               

 

 

 

 

                                                                              Викладач фортепіанного відділу

                                                                              Шишкіна А.К.  

 

 

 Тема уроку: «Робота з учнями-піаністами в класі акомпанементу»   

                                                     

 Мета уроку – розвиток навичок гри з акомпанементом.

 

Завдання уроку:

1. Навчальна:

- навчити взаєморозумінню граючи в ансамблі;

- навчити слуховому аналізу власного виконання;

- навчити охоплювати весь спектр художніх музичних засобів в концертмейстерській практиці;

2.  Розвиваюча:

           - розвиток музичного мисленя;

           - розвиток психологічної стабільності учня на спільних виступах;

           - розвиток слухового контороля під час гри в ансамблі;

3. Виховна:

           - виховання культури гри на інструменті;

           - формування художнього смаку, відчуття музичного стилю та               

             власного почерку композитора;

           - виховання поваги та любові до витоків класичної культури;

Тип уроку: відкритий урок. 

 

План уроку:

1. Вступна частина
2. Виконання учнями твору
3. Аналіз виконання твору
4. Основні етапи роботи
5. Підсумки, домашнє завдання

 

 

 

 

 

 

                              

«Піаніст-концертмейстер завжди є співтворцем і другом соліста, його натхненником, його художнім керівником» Оссовський О.В. (музикознавець та музичний критик, учень Римського-Корсакова). Професія концертмейстера – одна з найважливіших і найнеобхідніших. Концертмейстер має володіти особливими професійними якостями, які пов’язані з необхідністю розподіляти слухову та візуальну увагу на декілька об’єктів. Виконуючи свою партію, концертмейстер повинен бути у контакті з солістом або диригентом, орієнтуватися на їхню гру чи жест; відчувати себе частиною цілого в ансамблі.

  Важливу роль у розвитку творчих здібностей учня музичної школи відіграє акомпанемент. Розвиток навичок концертмейстерської майстерності направленні на формування індивідуальності учня, на його орієнтацію в стильових і жанрових особливостях музичного супроводу.

 

        Зразковий тематичний план по предмету «Акомпанемент»:

1. Знайомство з основними принципами акомпанементу у вокальних та інструментальних творах;
2. Уміння стежити одночасно за рядком соліста та басом;
3. Придбання навичок спрощувати текст, вибираючи головне;
4. Розвиток слухової чуйності до намірів соліста;
5. Уміння дивитися в ноти, а не на руки;
6. Робота з ілюстратором.

 

  Предмет акомпанементу вирішує наступні завдання: виховання почуття партнерства, відповідальності, формування практичних умінь і навичок акомпанування, виховання художнього смаку, почуття стилю, ознайомлення учня з величезною кількістю різножанрового учбового матеріалу, збільшує можливості концертних виступів в школі, вдома, в колі друзів.

  Концертмейстер – універсальний музикант, йому доводиться грати з різними інструментами. З хором, з вокалістами, інструменталістами і усе це має свою специфіку. Концертмейстер повинен читати з листа, підкорятися творчій волі соліста, важлива швидкість реакції на сцені під час виконання, уміння читати різну фактуру виділяючи головне, знати специфіку інструментального і вокального виконання: штрихи (струнники), дихання (співаки, духовики), теситура (вокалісти), агогіка.

  Роботу з учнем необхідно вибудовувати по етапах, залежно від труднощів акомпанементу і сприйнятливості учня. Чим раніше учень навчиться чути співвідношення сольної та акомпануючої партії – тим активніше буде його слухове сприйняття. Дуже важливо навчити учня бути чуйним, гнучким, підтримувати соліста не прагнучи до головної ролі.

  Перш ніж приступити до роботи повинно відбутися знайомство з твором у вигляді виконання ілюстратора з викладачем або прослухати запис в інтернеті. Далі обов’язково запропонувати учневі вивчити партію соліста. Тоді слуховий контроль учня буде відповідальнішим, а ансамблева гра з солістом злагодженішою, осмисленою. Точне знання сольної партії – необхідна умова для професійного виконання акомпаніатором твору в ансамблі з солістом та 50 % успіху. Партію соліста треба не лише знати, але зуміти зіграти її виразно, передати усю точність настрою. В той же час акомпаніатор набуває професійних концертмейстерських навичок: дослуховувати фрази до кінця, підтримувати необхідний звуковий баланс, співвідносити характер, темп, кульмінації в акомпанементі. Педагог обов’язково повинен проаналізувати партію акомпанементу разом з учнем, щоб дитина завжди вміла знайти головне у фортепіанній фактурі, а саме визначити вид фактури, її насиченість, можливі труднощі: густота акордів, далекі баси, аплікатурні проблеми, фактура може бути густою та щільною, а може бути прозорою. Саме ця обставина іноді грає вирішальну роль у пошуках звукового балансу між солістом та концертмейстером.

  Дуже важливою є робота над трьохрядковою партитурою. Потрібно навчити учня умінню стежити одночасно за рядком соліста та басовим супроводом, щоб в потрібний момент вміти «упіймати» соліста у будь-якому такті твору. Це важке завдання, оскільки необхідно швидко орієнтуватись в тексті, охоплюючи весь музичний матеріал, зуміти скоординувати мелодію соліста з усією фактурою акомпанементу.

  В класі акомпанементу створюється своєрідний концертмейстерський трикутник: очі – ноти – руки на клавіатурі. Усе це повинно працювати під час акомпануванню солістові. Концертмейстер, що акомпанує солістові на сцені, практично знає текст напам'ять , але це не звільняє його від відповідальності контролю за усією звучною партитурою. Він повинен чути те, що звучить, бачити те, що незабаром буде озвучене.

  Уміння слухати супровід, вчасно вступати по нотах акомпануючи солістові, хору або інструменталістові отримуються поступово. Починати навчання краще з нескладних мелодій з простим акомпанементом, поступово ускладнюючи завдання та новий матеріал. При виборі учбового матеріалу розставити пріоритети, зважаючи на смаки та побажання учня. Тоді учбовий процес піде інтенсивніше та із задоволенням.

  Робота над вступом. Вступ до твору має велике значення. І завдання акомпаніатора підготувати соліста та слухачів до точного сприйняття характеру твору, образного змісту, дати необхідний емоційний імпульс.

  Виконання з солістом  носить характер «першої примірки», поступово вибудовується звуковий баланс, обговорюється темп, в якому учень встигає виконувати необхідні цезури, паузи, акценти, динамічні відтінки.

  Концертмейстерський трикутник – це один з найважливіших навиків на набуття якого все ж таки потрібен досвід, оскільки діти-піаністи звикли на сцені грати без нот, дивлячись на руки.

  Передконцертне виконання: пристосування до рояля, пошук звукового балансу, місцезнаходження соліста на сцені.

  Концерт. Підсумок виконаної роботи.

 

Висновки.

У великому полі діяльності піаніста-концертмейстера робота в дитячій музичній школі займає і школі мистецтв займає почесне місце. Не має завдання благородніше, ніж спільно з педагогом залучити дитину до світу прекрасного, допомогти йому виробити навички гри в ансамблі, розвинути його загальну музикальність.