Житомирський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді

 

 

 

Методичні рекомендації.

Підтримка та відновлення психічної стійкості до стресів, розумових та  емоційних перевантажень у вихованців ЖМЦНТТУМ

практичний психолог ЖМЦНТТУМ

Черняєва Вікторія Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

Житомир – 2018

Зміст

Передмова	6
Розділ 1. Проблема стресостійкості особистості	10
Дефініція понять «психічна стійкість» та «стрес». Причини виникнення стресів. Способи запобігання стресових станів.	10
Поведінкові та емоційні маркери  переживання стресу.	12
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців дошкільного віку (3-6років).	17
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців шкільного віку (6-11 років).	32
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців юнацького віку (11-20років).	38
Розділ 2. Проблема ментальної стійкості особистості	47
Дефініція поняття розумове перевантаження». Причини виникнення розумового перевантаження показники. Способи запобігання	47
Поведінкові та емоційні маркери  розумового перевантаження.	51
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті розумового перевантаження вихованців дошкільного віку (3-6років).	54
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті розумового перевантаження вихованців шкільного віку (6-11 років).	63
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті розумового перевантаження вихованців юнацького віку (11-20років).	71
Розділ 3. Проблема емоційної стійкості особистості	78
Дефініція поняття «емоційне перевантаження». Причини виникнення емоційного перевантаження. Способи запобігання	78
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті емоційного перевантаження вихованців дошкільного віку (3-6років).	83
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті емоційного перевантаження вихованців шкільного віку (6-11 років).	92
Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті емоційного перевантаження вихованців юнацького віку (11-20років).	101
Висновки	109
Список використаних джерел	112
Додатки	118

Передмова

Метою методичної розробки є надання практичних рекомендацій щодо відновлення психологічного комфорту та підвищення психологічної стійкості дітей різного віку, переліку вправ, спрямованих на відновлення психічного здоров’я, яке знизилось в результаті переживання стресу, емоційного або розумового перевантаження у вихованців ЖМЦНТТУМ.

Центр науково-технічної творчості виховує та розвиває творчі здібності 1854 осіб. Діти та підлітки займаються у 43 гуртках «Науково-технічного», «Художньо-естетичного», «Дослідницько-експериментального» та «Соціально-реабілітаційного» напрямів, які разом охоплюють 123 групи.  Позашкільний заклад розвиває творчі здібності учнівської молоді, дозволяє вихованцям включитись у інший навчальний процес, зі своєю особливою організацією та формами подачі матеріалу. ЖМЦНТТУМ постає осередком цілеспрямованого розвитку індивіда у позашкільний час, у якому діти та підлітки можуть займатися обраною справою та знаходити ресурси для подальшої повсякденної роботи. Однак розумове чи емоційне перевантаження творчої молоді, у зв’язку з насиченістю навчального дня або життєвих подій, можуть знизити можливість отримання внутрішнього ресурсу їх особистості, тому були складені методичні рекомендації у яких описано шляхи та методи гармонізації емоційного фону творчої. Представлена методична розробка включає у себе вправи  різних форматів, відповідно віку:  дошкільного (3-6 років), шкільного (6-11 років), та юнацького (11-20 років).

Напрямками роботи з вихованцями обрано:

•                 Аутотренінг
•                 Вправи-руханки
•                 Арт-терапевтичні вправи

Нами виділено теоретичний та практичний блоки проблеми ефективної профілактики емоційного та фізичного превантаженння учнівської молоді. Теоретична база дозволить доповнити наявні практичні знання щодо емоційного або розумового перевантаження вихованців причинами їх виникнення та способами запобігання.  Запропоновані вправи мають на меті допомогти знайти гуртківям особисті ресурси та побороти стан психологічної дестабілізації.

Варто зазначити, що наявність теоретичного алгоритму дій, який представлено у даних  методичних рекомендаціях,  може бути не таким дієвим або взагалі недієвим у ситуації, якщо емоційний або розумовий стан перевантаження вихованця потребує більш детальної корекції та пропрацювання. Тому використовуйте запропоновані методи роботи з вихованцями лише тоді, коли ознаки зниження психологічного балансу дитини або підлітка є легкими та не явно вираженими. Адже навантаження, які отримає дитина відбиватиметься на її подальшому житті - на типах реагування, на способах сприймання та відображення дійсності. Саме тому варто надати кваліфіковану допомогу з врахуванням багатьох факторів та анамнезу наявної  проблеми.

 

Розділ 1. Проблема стресостійкості особистості

1.           Дефініція понять «психічна стійкість» та «стрес». Причини виникнення стресів. Способи запобігання стресових станів.

Психічна стійкість - це властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, урівноваженість, опірність. Вона дає змогу особистості протистояти життєвим труднощам, несприятливому тискові обставин, зберігати здоров´я і працездатність у різних випробуваннях [4].

Стрес (від англ. – stress - «напруга») – це неспецифічна (загальна) реакція організму на дуже сильний зовнішній вплив [21, С. 8].

Уперше природу стресу, з точки зору фізіології, психології, медицини, описав Ганс Сельє. Він трактував стрес як фізіологічний синдром, представлений сукупністю неспецифічних реакцій організму у відповідь на вимоги, що висуваються до організму. Г. Сельє виокремив основні його фази: тривогу, опору, виснаження. Яскравість прояву переживання стресу у дітей обумовлено нестачею досвіду у подоланні наслідків стресової напруги.   Механізм дитячого стресу полягає в тому, що щось зовнішнє, невідоме насильно приходить в життя дитини, починає у вигляді спогадів чи страхів переслідувати її [15].

Причиною стресу у дітей та підлітків може бути будь-яка ситуація, що викликає у них страх і тривогу: вихід із зони комфорту, перехід у нову школу, переїзд у нове місце, розлука з батьками, шкільні негаразди, відсутність спілкування з однолітками, поява у сім’ї нової дитини, внутрішньо-особистісні конфлікти, тощо. Сьогодні додатковою причиною стресу у дітей та підлітків виступає обговорення соціально-політичної ситуації дорослими, інформаційний потік з різних медійних джерел про загрози здоров’ю та життю, психотравми, що пов’язані з війною [15].

2.           Поведінкові та емоційні маркери  переживання стресу.

Загальні ознаки стресу у школярів:

•                 загострені емоції, агресивні реакції, тривожні прояви;
•                 посилення страхів, поява випадкових страхів, яких раніше не було;
•                 регрес – повернення на ранні форми прояву поведінки (поява потреби у допомозі батьків для виконання чогось, якої не потрібно було раніше);
•                 відмова від їжі, порушення сну; підвищена активність або навпаки замкненість, пасивність (в залежності від типу НС);
•                 послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб; часта травматизація; постійний пошук самовираження через конфлікти з однолітками, незадоволення [15, С 218].

Особливості методу допомоги (кризові інтервенції) для дітей і підлітків полягають у наступному:

1. Вийти на рівень переживань і прояву почуттів. Полегшення настає через контакт, через наявність «візаві». Тому корисним є будь-який засіб, який допомагає вступити в контакт і підтримати його. Відповідний контакт виводить дитину з її самотності. Діти та підлітки спочатку не в змозі говорити про кризу. Тільки коли завдяки діям психолога виникне контакт з дитиною і в неї зникає відчуття самотності, вона почне говорити.

2. Створити такі умови, які викликатимуть відчуття захисту та підтримки. Психолог повинен зібрати від оточення і від дитини стільки інформації, скільки можливо отримати, щоб відчути, що криза означає для життя дитини, і забезпечити необхідний рівень підтримки.

Варто знати, що діти реагують на кризу формуванням симптому, що є особливим засобом дитини повідомити про страждання. Це може бути енурез, фобія, алергічна реакція і т.п. Симптом це захист від загрозливого досвіду, тому варто ставиться до нього, як до необхідного способу самозбереження. Як тільки дитина буде відчувати захищеність і зможе говорити про кризу (травму), симптом буде не потрібний і відступить.

3.               Підтримати зв’язок між невербальним рівнем переживання і його виявом у мові. Загальний алгоритм психологічного супроводу дитини психологом у випадку стресової ситуації можна представити так:

•                 вивести із стресової ситуації; забезпечити фізіологічні потреби дитини (напоїти чаєм, нагодувати);
•                 заспокоїти, констатуючи факти ситуації, що вже відбулася (вербалізувати побачене, пояснити, що все позаду);
•                 повернути в реальність; емоційні реакції тіла (тремор) не заспокоювати, а навіть посилювати, щоб не заблокувати адаптаційні механізми. Наприклад, можна обійняти дитину і повторити її тілесні рухи разом з нею; спостерігати за соматичними (тілесними) проявами.

Отже, усвідомлення причин, механізмів та наслідків протікання стресу дозволяє практичному психологу не тільки відновити психоемоційну рівновагу школярів, але й сприяє розвитку емоційної стійкості та уміння протистояти стресовим подразникам [10]. Однак, з власного досвіду, вважаю за потрібним зазначити, що дана робота несе за собою відповідальність, потребує особливого підходу до дитини з врахуванням її психологічних особливостей, семантичного наповнення проблеми, емоційного фону та підсвідомих дій вихованця.

Варто зазначити, що стрес у дитини може проявлятися через її емоційні прояви, тому емоційно дитина може бути або занадто експресивною або закритою, з засторогою йти на контакт. Тому вправи можна обрати з розділів емоційного або розумового перевантаження дітей та юнацької молоді.

Враховуйте індивідуальні особливості дитини при планування проведенні тренінгового заняття та наявний тип реагування на ситуацію.

 

3.           Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців дошкільного віку (3-6років).

1. Вправа «Слухаємо себе»

Мета: пробудити відчуття комфорту, розслабитись та довіритись своєму емоційному стану, пофантазувати.

Час: 4 хв.

Інструкція. Учні слухають із зажмуреними очима спокійну, тиху музику. По закінченні музики відкривають очі і розповідають, що вони відчували. Практичні вправи та методи роботи , спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців шкільного віку (6-11 років)

2. Гра «Камінчик у черевику» (15 хв)

У моїй руці маленький камінчик. Уявіть собі, що такий камінчик потрапив у ваш черевик. Що ви відчуватимете? Можливо, спочатку цей камінчик не буде вам сильно заважати, і ви навіть забудете його витягну­ти, коли прийдете додому і роззуєтеся. Але якщо камінчик так і залишиться в черевику, то через деякий час нозі стане боляче, і цей маленький камінчик уже здаватиметься ве­ликим. Тоді ви роззуєтеся і витрусите його звідти. Проте на нозі вже може бути ранка, і маленька проблема стане великою — тепер уже доведеться лікувати ранку.

Коли ми скривджені, сердимося або схви­льовані, то спочатку це може здаватися ма­леньким камінчиком у туфлі. Якщо ми вчас­но витягнемо його звідти, нога залишиться цілою і неушкодженою.

Якщо ж ні — можуть виникнути про­блеми, і чималі. Тому завжди корисно го­ворити про свої проблеми одразу, як тільки ви це відчули. Якщо ви скажете нам: «У ме­не камінчик у черевику», то ми знатимемо, що вам щось заважає, і будемо готові вас вислухати.

Отже, зараз кожен по черзі зможе роз­казати про те, що його засмучує, кривдить,, пригнічує. У кожного з вас буде можливість сказати про свій «камінчик», якщо він у вас є, тому нікому не треба вступати в супе­речку або виправдовуватися, коли на вас скаржитимуться. Просто уважно слухайте і спробуйте зрозуміти образу свого одно­класника.

Запропонувати учасникам на невели­ких аркушах паперу сформулювати одну свою проблему й покласти аркуш у скринь­ку. Кожен із учасників тренінгу пізніше витягує один із аркушів і пропонує свій ва­ріант вирішення проблеми. Так знаходять вирішення усі запропоновані ситуації, мож­ливо, спільними зусиллями.

Поради повинні бути дієвими та конкретними. Як кажуть, якщо хочеш почути відповідь, промов її вголос. А людина сама вибере потрібну її відповідь

Висновок. Вивчаємо правило 1: «Щоб маленька образа не перетворилася на велику, про свої неприємні відчуття треба говорити одразу» [16

3.               Вправа «Аутотренінг»

Мета: зняти втому.

Час: 3 хв.

Інструкція. Під тиху музику діти займають зручну позу і заплющують очі. Намагаються розслабитися, повторюючи: «Моє тіло розслаблене, тепле, важке».

Обговорення: на якій секунді приблизно вдалось відчути розслаблення та теплоту у тілі, що то за приємна важкість була?

4.               Гра «Їстівне – неїстивне»

Мета: створення позитивного емоційного тла, розвиток уваги.

Час: 6 хв.

Інструкція. Усі учасники стають вряд обличчям до педагога, на певній відстані від нього. Педагог кожному учасникові по черзі називає предмет і кидає невеликий м’яч або м’яку іграшку. Якщо названий предмет їстівний – учень повинен упіймати м’яч, якщо неїстівний – відбити. За кожну правильну відповідь учень пересувається на один крок до педагога. Виграє той, хто швидше дійде до педaгога [20].

5. Вправа «Комплімент»

Мета: підвищення самооцінки іншої людини, усвідомлення своїх позитивних рис. Ведучий кидає дитині іграшку, при цьому каже комплімент. Комплімент — це люб’язний вислів із похвалою. Отже, згадайте найкращі риси своїх однокласників і, звертаючись до кожного на ім’я, скажіть комплімент. 
Обговорення: 
— Кому було важко сказати товаришеві комплімент? 
— Кому було приємно чути гарні слова на свою адресу? [23].

 

 

6. Вправа «Іскорка добра»

Мета: створювати відчуття згуртованості групи, емоційного комфорту та прийняття. Дітям пропонується встати і взятися за руки. Далі педагог по колу передає іскорку добра, а учасники передають її іншим учасникам [23]. 

7. Гра «Вгадай настрій»

Мета: вчити присутніх розпізнавати емоції інших.

Кожний присутній малює настрій (овал, брови, ніс, рот) і показує групі для відгадування. Після вгадування група «відтворює» малюнок [16].

8. Вправа Комплімент

Мета: розвиток комунікативних навичок у та підвищення самооцінки у дітей.

Діти по черзі перетворюються на принців або принцес, сідають на «трон», а кожен вихованець  по колу говорить комплімент для дитини. Комплі­менти можуть стосуватися особистих рис, настрою, зовнішності. Усі діти  мають побувати на троні [23].

9. Арт-терапевтична техніка В.Окландер «Трояндовий кущ»

Форма проведення: бажано індивідуальна. Якщо групова – скоротіть інтерпретацію та надайте підтримку. Або намальований малюнок того, що дитина уявила, дайте на аналіз практичному психологу.

Час: 20-30 хвилин.

Обладнання: альбомний аркуш формату А 4, кольорові олівці (фломастери).

Інструкція. Для виконання даної техніки необхідно попросити вихованців зручніше вмоститися на своїх стільчиках, розслабитися та заплющити очі. Кілька разів глибоко вдихнути та запропонувати трішки пофантазувати:

– Уявіть, ніби ви – квітковий кущ. Скажімо, кущ троянди…

– Який це кущ – великий чи маленький?..

– Він сильний чи слабкий, чи, можливо, тендітний?..

– Чи є на ньому квіти?.. Якщо є, то які вони? Якого кольору та розміру? Як багато їх?

– Які гілочки та листочки на цьому кущі? .. А чи відчуваєте його коріння? Яке воно?..

– А тепер погляньте навколо: що оточує ваш кущ? Де він росте?..

– Можливо, хтось доглядає за ним чи просто приходить до нього в гості?..

– Як він себе почуває? Які почуття наповнюють його?..

– Ще раз обведіть поглядом картину, що постала перед вами. Запам’ятайте її. Тепер знову глибоко вдихнемо повітря, видихнемо, ще раз… Розплющимо очі та намалюємо кожен свій кущ троянди.

Процедура інтерпретації продуктів дитячої спонтанної творчості.

І етап — констатувальний — фіксуються перші загальні враження (як емоційні, так і естетичні), що виникають під час розгляду роботи.

Які почуття викликають у вас зображені кущі? А їх оточення?

Наскільки сприятливе воно для зростання куща?

Чи достатньо наш кущик отримує сонця, тепла, догляду та турботи? Чи не обмежують його свободу інші рослини, паркани чи скелі?

Чи не присутні в роботі інтонації самотності та відчаю? Адже нам так важливо відчувати дружню присутність, підтримку та любов.

Перший погляд на результати такої спонтанної творчості автора роботи зможе дати відповіді на більшість із цих запитань.

ІІ етап — виявлення та оцінювання ключових елементів роботи:

– розмір куща та його розміщення на аркуші свідчить про рівень самооцінки дитини, оскільки аркуш можна умовно розподілити на три частини — середню, нижню та верхню, кожна з яких символізує нормальну (адекватну) самооцінку, занижену (невпев­неність у собі, нерішучість, деяка байдужість до свого становища в оточуючому соціумі, безініціативність) та завищену (незадо­воленість своїм становищем у соціумі, претензія на визнання, прагнення самоствердження) самооцінку.

В даній техніці тенденції до самоствердження можна виявити за аналізом  у розміру куща, особливо – у порівнянні із оточуючим його соціумом чи середовищем, (наприклад, кущ, ви­щий за дерево, людину чи будинок або надзвичайно маленького розміру у порівнянні із деревами-велетнями);

– наявність квітів, їх форма та забарвлення — своєрідна характеристика особистості: велика кількість квітів різної форми та кольору свідчить про велику внутрішню енергію особистості, різноплановість її інтересів, нестандартність мислення; варто зазначити, що на роботах дітей молодшого шкільного віку іноді зустрічаються кущі взагалі без квітів, що трактується ними як «я ще маленький, ще не встиг зацвісти»;

– наявність шипів — на відміну від справжніх троянд, у на­ших кущиків, на щастя, дуже рідко зустрічаються колючки, і тоді ми можемо стверджувати, що в серцях їх авторів живе страх чи образа на оточуючий світ, що нерідко у відповідь викликає недовіру та агресію. Такі «колючки», за загального позитивного характеру роботи, зазвичай є прихованими і не знаходять прояву у повсякденній поведінці дитини, але від того є не менш болючими;

– коріння, земля зазвичай свідчать, наскільки комфортно (легко чи важко) рости «кущу» у своєму середовищі, адже є різниця, де пускати корінці — на м’якому ґрунті, кам’яній скелі чи спекотній пустелі;

– місцезнаходження куща — ліс, галявина, сад, будинок — не лише вказує на оточення автора роботи, а й засвідчує його ставлення до нього (прив’язаність, комфорт або навпаки сум, пригнічення та прагнення вирватися). Під час аналізу робіт варто звернути увагу на такі елементи, наприклад, як стіни чи мур навколо куща — іноді мур захищає, оберігає від негативних впливів зовнішнього світу, а іноді — обмежує у розвитку і пригнічує;

– наявність людей чи тварин вказує на потребу у спілкуванні, теплі, любові та свідчить про існування близьких, дорогих лю­дей: фігури людей символізують переважно турботу та догляд (зазвичай це образи батьків, бабусь чи дідусів), а тварини, птахи, рибки, метелики — вірних та щирих друзів (цікаво відзначити, що на малюнку завжди знаходять відображення саме та кількість образів, скільки друзів автор має у справжньому житті);

– інші рослини — автор немов би зображає себе в соціумі: «ось я, а ось інші» або «я разом з іншими»; наявність великого дерева біля куща зазвичай символізує батьківську опіку;

– сонце — задоволення, емоційна стабільність та самодостатність автора роботи;

– похмурі чи низько нависаючі над кущем хмари свідчать про тривожність, негаразди та проблеми. В першу чергу необхідно визначити, це ситуативна тривожність чи особистісна (тобто прослідковується із роботи в роботу, що може вказувати на стійку особистісну рису);

– лійка — за свідченням авторів робіт, вказує на догляд, турботу та піклуванні про них.

Такі ключові елементи відіграють основну роль під час інтерпретації арт-терапевтичних робіт. Та неможливо написати конкретні формули інтерпретації чи дати чіткі рекомендації, оскільки символічні образи зазвичай «багатомірні», тож один і той самий елемент у різних контекстах може трактуватися по-різному.

В роботах дітей старшого шкільного віку зазвичай починають з’являтися нові елементи, що несуть важливе змістовне навантаження, наприклад, ідея дороги — тобто нестримного пошуку, розвитку, руху вперед. Іноді це маленька стежинка, яка починається біля куща і губиться десь в далеких невідомих далях, а іноді — це широка асфальтована магістраль із розподільними лініями та лініями електропостачання. Символом «дороги» може бути і вода — бурхлива і нестримна чи спокійна й величава, яка має свою мету і шлях до неї. Стояча вода — ставки, озера символізують спокій, врівноваженість — своєрідна зупинка, відпочинок на життєвому шляху; щось вже досягнуто, можна зупинитись і насолодитися тим,  що маю. Ще один цікавий елемент, що часто зустрічається в таких роботах — місток, який з’єднує наш кущ із бажаною метою, що зна­диться на протилежному боці водойми. Автор ніби промовляє: я ще не досяг бажаної цілі, але я бачу і її, і шлях до неї; Значно гірше, коли кущ відокремлений від усього світу бурхливими водами, і немає ніякої дії потрапити на той берег, адже, як відомо, «кущі не літають».

•                 Якщо говорити про інтерпретацію робіт дітей старшого шкільного віку та молоді (студентів), варто звернути увагу ще на один аспект. Аркуш паперу являє собою модель простору, тож під час малювання підсвідомо фіксується ставлення автора до нього. Простір, на думку психологів, тісно пов’язаний з часом (минулим, сучасним, майбутнім), емоційним забарвленням відношення та дієвістю. Простір, розташований позаду й ліворуч від суб’єкта, пов’язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю актив­ного зв’язку між думкою-уявленням, плануванням та здійсненням). Права сторона, простір спереду й зверху пов’язані з майбутнім  та дієвістю. Тому на аркуші (моделі простору) ліва сторона й низ пов’язані з негативно забарвленими й депресивними емоціями, з невпевненістю й пасивністю; а права сторона — з позитивно за­барвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії [3].

 

4.           Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців шкільного віку (6-11 років).

2.               Вправа "Могло бути і гірше".

Мета: переосмислення речей у сьогоденні. Саморефлексія (аналіз своїх дій, думок, умовисновків і т.д.), розвиток лабільності особистості (готовності і придатності до змін).

Час: 3 хвилини

Є така притча. Прийшов до мудреця чоловік, глава сімейства, зі скаргою: вдома жити неможливо, тому що дуже тісно і всі один одному заважають. Мудрець порадив завести вдома козла. Чоловік здивувався поради мудреця, але послухався. Через деякий час він знову прийшов за порадою і зі сльозами став скаржитися, що жити стало ще важче. І так було мало місця, так ще козел заважає. Мудрець порадив продати козла. На другий день чоловік прийшов до мудреця щасливим. Як після продажу тварини в будинку стало просторо. Навчіться жити разом з проблемами. 

Обговорити притчу, задати уточнюючі питання, яке послання заховане у цій притчі?

3. Вправа «Мокрий собака»

Мета: зняти психоемоційне напруження, створити позитивну атмосферу. 
Ведучий пропонує учасникам утворити коло й уявити таке: «Ви мокрий собака, який вийшов із води. Зараз струсіть воду з голови, тепер із правої лапки, з лівої, із задніх лапок,з усього тіла». Вправу можна повторити декілька разів [23]. 

4. Вправа «Грамота»

Мета: підвищувати самооцінку дитини. Ведучий роздає кожному учаснику аркуш паперу А4 і пропонує написати похвальну грамоту собі, вказати, за що він її отримує. Кожен учасник зачитує свої напрацювання. 
Обговорення: 
— Чи важко було писати грамоту собі? 

— Якщо так, то чому? 

— Чи сподобалася вам ця вправа?  [23]

5.               Вправа «Мій талісман радості»»

Завдання додому або на занятті (за можливості пошуку картинки в інтернет-просторі та її роздруку).

Мета: знаходження ресурсу у існуючих зображеннях. Перенесення ролі «чарівного звільнення від поганого настрою».

Повісьте на стіну фотографію або картинку, що викликає у Вас усмішку розчулення або які-небудь інші приємні і час від часу поглядали на неї. Можна принести таку картинку з дому на наступне заняття. Обговорити, їх, подивитись, кому що сподобалось, які образи прийшли у голову, коли дивились на картинку кожного гуртківця.

 

6.               Вправа-релаксація «Моя затишна лісова галявина»

Мета: відпочити, поповнити баланс внутрішньої сили та енергії.

Час: 10-15 хвилин.

Перед сном, якщо думки турбують і не дають заснути, уявляйте собі, що Ви лежите не на стільці, а на м'якому моху в казковому лісі... [10].

Відчуйте м’яке тепло разом з свіжістю моху, запах дерев. Озирніться навколо, що вибачите, які звуки огортають вас? Що відбувається у лісі? Побудьте там, прислухайтесь до своїх бажань, що хочеться зробити. Зробіть те що бажає серце. Після того, як ви усе зробите, дозвольте образам розтанути для того, щоб знову бути готовим прийняти вас у свої володіння. Зробіть вдих і видих. Поверніть у реальний час.

Обговорити, які подарунки лісу ви відчуваєте у собі: що змінилось, що ви робили у лісі? 

7. Арт-терапевтична техніка В.Окландер «Трояндовий кущ»

Форма проведення: бажано індивідуальна. Якщо групова – скоротіть інтерпретацію та надайте підтримку. Або намальований малюнок того, що вихованець  уявив, дайте на аналіз практичному психологу.

Час: 20-30 хвилин.

Обладнання: альбомний аркуш формату А 4, кольорові олівці (фломастери).

•                 Використання техніки «Трояндовий кущ» у роботі з дітьми молодшого та середнього шкільного віку, дозволяє дослідити емоційну атмосферу та психолого-педагогічний потенціал найближчого оточення дитини – сім’ї. Саме тому ІІІ етап інтерпретації арт-терапевтичних робіт полягає в глибокому аналізі соціального оточення, стосунків із членами родини та індивідуальних особливостей учня. У старшому шкільному віці, коли перед юнаками та дівчатами постають питання професійного визначення та подальшої особистої самореалізації, використання «Трояндового куща» дозволить відчути внутрішню цілісність особистості, єдність прагнень та намірів, ресурсний потенціал та гармонію із зовнішнім світом [3].

Процедура проведення: див. розділ 1.3.

8. Вправа «Заспокійливе дихання».

Мета: заспокоєння, релаксація, відновлення емоційного фону.

Час: 10-15 хвилин.

Процедура проведення: див. розділ 3.4.

9. Вправа «Квітка побажань»

Мета: релаксація.

Для цієї вправи використовують квітучий вазон, або іграшку подібну до квітки, який по черзі передають кожному учаснику тренінгу. Передавши квітку, говорять побажання: «Я тобі бажаю…». Тренер дякує учасникам за щирість і співпрацю [23]. 

5.           Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті стресу вихованців юнацького віку (11-20 років)

1.               Вправа «Квест 300»

Мета: відкрити для себе власні емоції, дозволити побачити їх такими, які вони є. Отримання внутрішнього ресурсу та шляхів керування емоцією. Вміння переводити емоції на асоціації та бачити речі з нестандартних позицій.

Час: 10-15 хвилин.

Влаштуйтеся зручніше, подбайте про те, щоб Вас ніхто не відволікав. Візьміть чистий аркуш паперу, кольорові олівці або фломастери. Розділіть аркуш навпіл, зліва перерахуйте емоції, найбільш часто пережиті Вами (як позитивні, так і негативні). Праворуч навпроти кожного слова намалюйте який-небудь символ, образ або предмет, асоційований з цим станом. Потім закрийте очі і, вимовляючи про себе слова, подумки уявляйте намальовані символи. 
Наприклад, "роздратування" - їжак, "радість" - квітка, "досада" - особа з кривою посмішкою тощо. Проробивши це кілька разів, відкладіть листок. Тепер, коли Ви відчуєте, що Вами опановує та чи інша негативна емоція, згадайте її символ і сконцентруйте увагу на ньому, потім замінити його на інший, що позначає позитивну емоцію. Дуже скоро Ви помітите, як Ваш стан почне змінюватися в позитивну сторону. 

2. Вправа «Поважний стілець»

Мета: формування позитивного образу «Я»; підняття самооцінки. 
Психолог пропонує учасникам сісти колом. Посередині стоїть порожній стілець, який умовно називають «поважним». Завдання: сідаючи на стілець, зобразити самоповагу, гідність і з упевненістю охарактеризувати себе з позитивного боку. Ведучий дає змогу всім учасниками посидіти на «поважному стільці» [23]. 

 

3. Вправа «Мій настрій у моїх руках»

Мета: відкритись собі, дозволити собі з підсвідомого отримати інформацію про реальний настрій, про можливі причини його зниження. Знайти ресурс для себе.

Час: малювання: 3-5 хвилин, прощання та розривання - близько 2 хвилин.

Коли настрій на нулі, сядьте і намалюйте картину "Мій настрій". Подивіться на неї і повільно, не кваплячись, порвіть листок на безліч дрібних частин. Зберіть шматки і спаліть їх. Викиньте попіл або просто викинути, однак важливо попрощатись з ним.

4.               Вправа «Внутрішній світ природи і ресурсу»

Завдання додому.

Мата: релаксація, пробудження внутрішньої гармонії та ресурсу.

Час: 5-10 хвилин.

 Прийшовши додому після повного турбот дня, встаньте під душ. Закрийте очі. Уявіть собі, що Ви на березі гірського озера під струменями маленького водоспаду і вода змиває все-все, що відбувалося протягом дня. Після душу змастіть кремом обличчя і тіло і розімніть ступні ніг. Вийшовши на балкон, підніміть руки вгору і глибоко вдихніть [10].

5.               Вправа «Малюємо стрес»

Мета: знайти внутрішні ресурси особистості для подолання стресових реакцій, для вимальовування негативних блоків, пов'язаних з емоційною напругою.

Час: 5-10 хвилин.

Завдання: Складається з трьох послідовних етапів малювання та аналізу малюнків:

1.               Учасникам пропонують взяти олівець будь-якого кольору і намалювати стрес в безпредметній формі у вигляді форм і ліній.

2. На другому аркуші паперу описати ситуацію, яка викликає стрес, і назвати емоцію, яка викликає напругу.

3. Продовжуємо малювати. Після  - представте, який колір, і яка форма може допомогти позбавитися від негативної емоції. Змінюємо малюнок так щоб від стресу не залишилося і сліду.

4. Після малювання обговорити і проаналізувати, які емоції викликає другий малюнок. Як змінилися емоції [7], та що кожен  з вихованців почуває зараз.

6. Вправа «Плутанина»

Мета: зняти напруження, розслабитися. Один учасник виходить за двері. Психолог пропонує учням утворити ланцюжок (змію), що має початок (голову) і кінець (хвіст), і заплутатися. Завдання підлітка, який зайшов у клас, — розплутати змію [23].

 

 

7.               Арт-терапевтична техніка В.Окландер «Трояндовий кущ»

Форма проведення: бажано індивідуальна. Якщо групова – скоротіть інтерпретацію та надайте підтримку. Або намальований малюнок того, що вихованець  уявив, дайте на аналіз практичному психологу.

Час: 20-30 хвилин.

Обладнання: альбомний аркуш формату А 4, кольорові олівці (фломастери).

•                 Використання техніки «Трояндовий кущ» у роботі з дітьми молодшого та середнього шкільного віку, дозволяє дослідити емоційну атмосферу та психолого-педагогічний потенціал найближчого оточення дитини – сім’ї. Саме тому ІІІ етап інтерпретації арт-терапевтичних робіт полягає в глибокому аналізі соціального оточення, стосунків із членами родини та індивідуальних особливостей учня. У старшому шкільному віці, коли перед юнаками та дівчатами постають питання професійного визначення та подальшої особистої самореалізації, використання «Трояндового куща» дозволить відчути внутрішню цілісність особистості, єдність прагнень та намірів, ресурсний потенціал та гармонію із зовнішнім світом [3].  Процедура проведення: див. розділ 1.3.

8. Вправа «Бомбардування позитивними якостями»

Мета: формування вміння знаходити позитивне в собі та в інших. 
Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола, і заплющує очі. Кожен учасник групи по черзі підходить до нього та пошепки промовляє кілька слів про його гарні риси, за які він його цінує і любить. Таке «бомбардування» позитивними емоціями отримує кожен учасник групи [23].

9. Релаксаційна вправа «Подорож»

  Мета: емоційний відпочинок, усвідомлення своїх проблем і їх подолання, отримання позитивних емоцій.

  Інструкція: учасникам пропонується зайняти зручне положення, заплющити очі, розслабитися.

 Ведучий під спокійний музичний супровід говорить:«Уявіть, що ви входите у весняний яблуневий сад, повільно йдете алеєю, вдихаючи з насолодою аромат ніжних блідо- рожевих квітів  вузькою стежкою ви підходите до хвіртки, відчиняєте її і потрапляєте на чудову зелену галявину. М’яка трава похитується, приємно дзижчать комахи, вітерець легко дмухає вам у обличчя, ваше волосся розлітається… перед вами з’являється озеро… вода прозора та срібляста. Ви повільно йдете берегом уздовж грайливого струмочка, підходите до водоспаду. Ви входите в нього, і сяючі струмені очищують вас, наповнюючи силою й енергією.

 За водоспадом грот. Тихий, затишний, у ньому ви залишаєтесь один на один із собою (пауза). А тепер настав час повертатися. Подумки пройдіть увесь свій шлях у зворотному напрямку, вийдіть із яблуневого саду та тільки тоді розплющіть очі» [16].

10. Гра « Асоціація».

Ведучий нагадує значення слова «Асоціація»- зв’язок, сприйняття, сприймання. Всі учасники сідають у коло. Ведучий пропонує одному учаснику сісти в центр кола. Кожний учасник по черзі висловлює своє порівняння образу сидячого в колі з живим або неживим предметом.

Наприклад, «Людо, ти мені нагадуєш зайчика, тому що…», «Сергій мені схожий на вулкан…» Якщо учасники не можуть пояснити чи обґрунтувати свою асоціацію, вони просто називають порівняння. Ведучий уважно слідкує, щоб діти не ображали гідність один одного.

Обговорення. Ведучий звертається до того, хто сидів у колі, які асоціації йому сподобались, а з якими він не згоджується.

 

Розділ 2. Проблема ментальної стійкості особистості

2.1. Дефініція поняття розумове перевантаження». Причини виникнення розумового перевантаження показники. Способи запобігання

Розумове перевантаження це наслідок інформаційного нервового напруження, яке проявляється у підвищенні активності кіркових структур, що беруть участь у виконанні конкретної праці та характеризується виникненням зниження рівня працездатності (втоми) [18 ,C.198].

Розумова перевтома характеризується зниженням продуктивності інтелектуальної праці, ослабленням уваги (труднощами зосередження), уповільненням мислення та ін. [24].

Що таке стомлення? Стомлення виникає в процесі виконання якої-небудь роботи. Це стан фізіологічне, нормальне для будь-якого організму, якщо воно компенсується відпочинком. 

Фізична робота складається з великого числа різних рухів, які посилюють діяльність всіх органів і систем організму для виконання даної роботи.

Зазвичай, під час відпочинку, працездатність відновлюється і навіть виявляється більш високою. Але якщо людина відпочила недостатньо і знову почала працювати, коли сили ще не відновилися, тоді й може настати перевтома.

Звідси висновок: стомлення може розвинути витривалість і підвищити працездатність, якщо був достатній відпочинок. Але якщо відпочинку було недостатньо, а робота була перед цим надмірною, то це викличе перевтому. 

При перевтомі погіршується самопочуття, з’являється дратівливість, безсоння, пропадає інтерес до роботи [17].

Перевтома. Профілактика:

Як запобігти перевтоми? Для профілактики перевтоми, обов’язково потрібно дотримуватися кількох умов, ознайомлення вихованців з якими може допомогти не вигорати емоційно і розумово:

1. Входити в будь-яку роботу потрібно поступово.

2. Дотримувати послідовність.

3. Слід правильно чергувати роботу і відпочинок.

4. Ставлення до роботи повинно бути сприятливим.

З часом, опановуючи майстерністю, робочі рухи стають більш точними і довше не настає втома, і це стосується як дорослих, так і дітей.

Розумова перевтома:

Відомо, що частіше настає розумова перевтома і воно шкідливіше, ніж фізична. Чому? Наш мозок може довгий час працювати, не подаючи сигнали, що він перевтомлений. Іншими словами, стомлення мозку ми довго не відчуваємо, на відміну від втоми м’язів. Бо перевтома виникає зовсім не там, де ми його відчуваємо. Нам здається, що втомилися ноги або руки, а насправді, стомлення з’явилося в головному мозку.

Є унікальний засіб боротьби з перевтомою – готовність втомлюватися! Хто частіше стомлюється, той менше втомлюється, він більш тренований, більш витривалий. Отож, тренуйте не тільки м’язову силу, але і здатність продовжувати роботу, незважаючи на те, що ви вже відчуваєте стомлення. Це допоможе виробляти витривалість [17].

2.2. Поведінкові та емоційні маркери  розумового перевантаження

Фактори, що свідчать про перевтому

1. Порушення сну. Ви можете почути від дитини скарги на те, що вона часто лягає спати раніше покладеного терміну, але довго не може заснути, якщо прокидається серед ночі, батьки говорять, що вона розмовляє уві сні це усе це озачає що нервове перевантаження дитини /підлітка.

2. Порушення апетиту. Апетит може відхилятися від норми як в одну, так і в інший бік. Деякі діти при перевтомі втрачають апетит. А інші, навпаки, починають, їсти за двох – і те, і інше має вас насторожити. При цьому зміна апетиту може довгий час не позначатися на вазі. Тільки при хронічній перевтомі дитина різко худне або навпаки стрімко набирає зайву вагу.

3. Часті хвороби. У дитина скаржиться на головні болі, без кінця застуджується

4. Шкідливі звички. Дитина починає гризти нігті, колупати в носі і т.д. хоча раніше нічого подібного не робила.

5. Порушення пам’яті. Якщо дитина постійно щось шукає (то олівець, який лежить на столі, то ручку, яку вона тримає в руках, то зошит, яку сама щойно прибрала в портфель). Перевантажена дитина не може виконувати дії з предметами, які раніше не викликали труднощів. У дошкільнят і молодших школярів можуть з’явитися запинки в мові.

6. Великі фізичні зусилля при малому ККД. Стомлена дитина діє менш точно, допускаючи спочатку невеликі, а потім і серйозні помилки.

7. Примхи, підвищена рухливість і (або) агресивність. У підлітків та дітей основним симптомом погіршення фізичного і психічного здоров’я є капризи. Діти молодшого шкільного віку при перевтомі стають надто рухливими, непосидючими. А у старшокласників розумові і психічні перевантаження зазвичай проявляються зайвої агресивністю в поведінці. Рухливість дитини – захист від перевантажень. А грубість в підлітковому віці – ознака емоційного дискомфорту.

 8. Втомлений вигляд. Поява синців під очима, зміна кольору обличчя може свідчити про те, що перевтома поступово переходить в хронічну форму [24].

 

 

2.3. Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті розумового перевантаження вихованців дошкільного віку (3-6років).

1.               Арт-терапевтична вправа “Шлях до мети”.

Мета: виявити особливості реагування на перешкоди, надати ресурс для їх подолання та орієнтувати на успіх, а не уникнення невдачі.

Час: 5-10 хвилин.

Завдання: намалюй (зліпи, побудуй) шлях до мети для свого героя з безліччю перешкод.

Героєм може бути сама дитина, інша людина або казковий персонаж. У героя обов’язково повинна бути мета – навіщо він долає всі ці труднощі (скарби, будинок, друг)? Шлях героя зазвичай пролягає через весь лист, і чим більше ви намалюєте перешкод – тим краще!

Коли малюнок закінчено, важливо обговорити кожну перешкоду: як саме герой зможе її подолати. Важливо, щоб герой сам долав їх (ліз, стрибав, плив, бився) і не користувався казковими способами начебто чарівної палички або шапки-невидимки.

Добре, якщо вихованець зможете придумати 2-3 способи подолання кожної перешкоди, якщо ні – Ви може пропонувати свої варіанти, а остаточне рішення залишається за дитиною. Бажано прослідкувати, щоб на малюнку дитина намалювала те, як герой долає всі перешкоди [2].

2.               Гра «Дракон»

Мета: зняття емоційної та розумової напруги, розвиток дружності колективу.

Час: 5-10 хвилин.

Звучить  весела  музика.

Діти  стають  один  за  одним  і  міцно  тримаються  за  плечі  один  одного. Перша  дитина – «голова  дракона», остання – «хвіст  дракона». «Голова дракона»  намагається  піймати «хвіст», а  той  вивертається  від  неї.

Зауваження:

1.стежте,  щоб  діти не  відпускали  один  одного.

2. стежте, щоб  ролі голови  дракона»  і  «хвоста» виконували  всі  бажаючі.

3. Гра «Доторкнися  до…»

Мета: зняття емоційної та розумової напруги, розвиток згуртованості колективу, уважності та зацікавленості іншими.

Час: 5-10 хвилин.

Усі  гравці  одягнені  по-різному. Ведучий  викрикує: «Доторкнися  до…синього!»

Усі  повинні  миттєво  зорієнтуватися,  знайти  в  учасників  у  одязі  щось синє і  доторкнутися до  цього  кольору. Кольори  періодично  міняються, хто  не  встиг – ведучий.

Дорослий  стежить, щоб доторкалися  до  кожного  учасника.

4. Гра «Дзеркало»

Дітям  пропонується  уявити, що  вони  ввійшли  у  магазин  дзеркал. Одна половина  групи – дзеркала, інша – різні  звірята. «Звірята»  ходять  повз  дзеркала, стрибають, кривляються – «дзеркала»  повинні  точно  віддзеркалювати  рухи  і  вирази  обличчя «звірят».

5.               Гра «Лисичко, де  ти?»

Мета: емоційна та розумова розрядка групи.

Час: 5-10 хвилин.

Діти  стають  у  коло, ведучий  всередині. Потім  вони  відвертаються, закривають  очі.

У  цей  час  ведучий  ходить  по  колу  непомітно  для  інших  домовленим  заздалегідь  дотиком  призначає  лисицю, а  інші – зайці. За  сигналом усі  відкривають  очі, але  ніхто  не  знає, хто  ж  лисиця. Ведучий  кличе  перший  раз: «Лисичко, де  ти?».

Лисиця  не  повинна  видавати  себе  ні  словом, ні  рухом, так  само  і  другий  раз, а  в  третій – лисиця  відповідає:  «Я  тут»  і  кидається  ловити зайців. Зайця, який  присів  навприсядки, ловити  не  можна. Піймані  зайці  виходять з  гри [13].

6. Вправа «Усе одно ти молодець»

Мета: підняти самооцінку підлітка, зняти психоемоційне напруження. 
Ведучий пропонує учасникам об’єднатися у групи по двоє, за ознакою «день» і «ніч». Один учасник говорить про свій недолік, а інший відповідає: «Ну і що, все одно ти молодець, тому що...». 

Обговорення: 
— Які відчуття викликала вправа? [23].

 

 

7. Вправа «Сила дихання»

Мета: навчання дітей за допомогою дихання нормалізувати психологічний стан.

Ведучий. Сядьте зручно і зосередьтеся на своєму диханні. Коли ви видихаєте  повітря, сконцентруйтеся на тому, чого прагнете позбутися. А вдихаючи, побажайте собі сили, енергії, наснаги. Вправу виконують протягом хвилини [23].

8. Вправа «Тваринка»

Мета: визначення особистісних особливостей кожного учасника. У процесі малювання дитина може переключити турботу на тваринку, дати їй комфортні умови проживання, покормити і т.д. варто звернути увагу на комфорт безпеку тваринки. Дозволити іншим тваринкам допомогти їй.  
Матеріали: аркуші паперу А4. Кожному учаснику на папері пропонують 
написати ім’я, не обов’язково справжнє. Під ім’ям малюють тваринку і називають її. Після індивідуальної роботи учасники по черзі називають своє ім’я і характеризують свою тваринку. Усі тваринки презентуються [23].

9. Вправа «Потік вітру»

Мета: розвиток упевненості в собі, одержання позитивного досвіду руху, загальна гармонізація емоційного стану.

Інструкція: повітря сповнене різними запахами, рухами. Відчуйте подих повітря, відчуйте його дух. Передайте в своїх руках те, що ви відчуваєте… ви – легке повітря. Повітря буває різним. Зараз воно тепле, навіть гаряче. Раптом воно перетворилося на холодний колючий вітер, і стало холодно. Знову виглянуло сонечко, й ви – легкий  вітерець… Поступово ви перетворюєтеся на хмарини й плинете на землю… відчуйте легкість, повноту свободи й безмежність простору… Ви розчиняєтеся… перетворюєтеся на потік повітря … сильний вітер… справжній ураган… Раптом ураган стихає, й ви перетворюєтеся в легкий ніжний вітерець… Ласкаве сонце наповнює вас теплом. Зупиніться, закрийте очі. Відчуйте це місце в собі. Запам’ятайте цей стан, він буде давати енергію й силу. візьміть із собою цю енергію. Ви завжди можете до неї звертатися. Коли будете готові, попрощайтеся з образом, стисніть руки в кулаках, сильно потягніться - вперед і вгору - й повільно відкривайте очі.

-Які відчуття чи переживання у вас виникали під час виконання  цієї вправи?

- Наскільки вдалося розслабитись, почувати себе розкуто?

- Якою була взаємодія зі стихією повітря?

- Чи вдалося відчути різні стани повітря?

- Які емоції , тілесні відчуття викликали такі уявлення? [16].

Мета: зняття втоми й напруги, яка накопилася

У кінематографі є прийом — прискорене прокручування плівки. Спробуйте продемонструвати цей прийом, не корис­туючись відео- чи кінокамерою. Тобто поставте пантоміму, у якій усі рухи у 2-3 рази швидші, ніж зазвичай. А для приско­реної демонстрації візьміть звичайні домашні справи й по­кажіть, як людина:

• прасує білизну;
• робить млинці;
• витирає пил;
• миє посуд;
• зашиває штани, що порвалися, тощо [16].

 

2.4. Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті розумового перевантаження вихованців шкільного віку (6-11 років).

1.               Вправа "Вгору по веселці".

Мета: пошук внутрішнього ресурсу, відновлення сил та енергії у результаті розумової втоми.

Час: 5-10 хвилин.

Встаньте, закрийте очі, зробіть глибокий вдих. І уявіть, що разом з цим вдихом ви підіймаєтеся вгору по веселці, а видихаючи - з'їжджаєте з неї, як з гірки. 

Сядемо зручніше, спина розслаблена і спирається на спинку стільця, руки спокійно лежать на колінах. Можна закрити очі. Зробимо глибокий повільний вдих і повільний видих. 

Інший спосіб розслабитися можна було б назвати "Чарівне слово". Наприклад, коли ми хвилюємося, ми можемо вимовити про себе це чарівне слово, і відчуємо себе трохи впевненіше і спокійніше. Це можуть бути різні слова: "тиша", "зупинись", "ніжна прохолода". Для вас будь-які інші, головне, щоб вони допомагали вам. Тому під час вправи промовляйте це слово. Відчувайте його силу.

2. Вправа «Який (яка) я»

Дорослий  пропонує дітям  висловити  свій  емоційний  стан, своє  самопочуття  за  допомогою  епітетів  та  порівнянь. Наприклад: я  веселий  та  грайливий, як  літній  дощик; я  задоволена,  як  кішечка  на  сонечку [9].

3.               Вправа «Мій настрій»

Мета: відкритись собі, дозволити собі з підсвідомого отримати інформацію про реальний настрій, про можливі причини його зниження. Знайти ресурс для себе.

Час: 3-5 хвилин, прощання та розривання - близько 2 хвилин.

Коли настрій на нулі, сядьте і намалюйте картину "Мій настрій". Подивіться на неї і повільно, не кваплячись, порвіть листок на безліч дрібних частин. Зберіть шматки і спаліть їх. Викиньте попіл.

Повісьте на стіну фотографію або картинку, що викликає у Вас усмішку розчулення або які-небудь інші приємні і час від часу поглядали на неї [10]. Важливо змінювати картинку на нову, якщо знайдете щось краще або веселіше, так збереться багато різних оберегів ресурсу та нових сил, які можна переглядати будь-де. Також можна намалювати те, що принесе вам радість, вірте у це, і намальована вами тваринка віддячить вам своїм настроєм. Розкажіть історію про неї, що робить її щасливою?

4.               Вправа «Фокусування»

Мета: розвиток внутрішньої саморегуляції, зниження рівня розумового напруження.

Час: вправа виконується за 10-15 хв. до початку відповідального заходу. Зручно розташуйтеся на стільці. Віддаючи самому собі команди, зосередьте свою увагу на тому чи іншому ділянці тіла і відчуйте його теплоту. Наприклад, по команді «Тіло!» зосередьтеся на своєму тілі, по команді «Рука!» - на правій руці, «Кисть» - на кисті правої руки, «Палець!» - на вказівному пальці правої руки і, нарешті, по команді «Кінчик пальця!» - на кінчику вказівного пальця правої руки. Команди слід подавати самому собі з інтервалами 10-12 сек. [10].

5.               Вправа «Маятник»

Мета: зняття напруження після отриманих знань. Усі учасники стають у коло, а один із них — у центр кола. Йому пропонують розслабитися і довіритися іншим. Група починає повільно розгойдувати того, хто стоїть у центрі кола, ніби годинниковий маятник [23].

6.               Вправа «Порятунок від тривог»

Мета: зняття тривоги, занепокоєння, підготовка до очікуваної стресової ситуації.

Час: 5-10 хв.

Розслабтеся і уявіть, що ви сидите на чудовій зеленій галявині в ясний сонячний день... Небо осяяне веселкою, і частка цього сяйва належить вам... Воно яскравіше тисячі сонць... Його промені м’яко і ласкаво пригрівають вашу голову, проникають у тіло, розливаються по ньому, воно все наповнюється очищаючим світлом, у якому розчиняються ваші турботи і тривоги, всі негативні думки і почуття, страхи і передчуття. Все негативне залишає ваше тіло, перетворившись в темний дим, який швидко розвиває ніжний вітер. Ви позбавлені від тривог, ви очищені, вам світло і радісно  [6].

Мета: збирання додаткової діагностичної інформації й ма­теріалу для корекційно-формуючої роботи.

Час: 5-10 хвилин.

Підліткам пропонується продовжити речення першими-ліпшими фразами, що спадають на думку. На аркуші паперу школярі записують тільки продовження наступних фраз: Більше за все я боюся... Мене засмучує... Я нервую, коли…

З відповідей можна судити про здатності вихованця до ре­флексії власних переживань. Відповідь "Не знаю" свідчить про недостатній розвиток цієї здатності або, можливо, про високу її значущість, або про проблему, яку викликає страх.

8. Вправа «Австралійський дощ»

Мета: зменшення психологічного навантаження учасників. 
Психолог пропонує встати всім учасникам і повторювати рухи: 

• в Австралії здійнявся вітер (ведучий потирає долоні); 

• починає крапати дощ (плескання долонями по грудях);

• починається справжня злива (плескання по стегнах); 

• а ось і град, справжня буря (тупіт ногами); 

• краплі падають на землю (клацання пальцями); 

• тихий шелест вітру (потирання долонь); 

• сонце (руки догори) [23].

9. Вправа «Ваш настрій і побажання»

Мета: створення позитивного настрою. Усі учасники беруться за руки і по колу говорять про свої позитивні емоції та висловлюють побажання іншим [23].

10. Рухавка « Чий голос»

Діти стають у коло,ведучий (назначений з дітей) знаходиться в середині кола,йому зав’язують очі. Діти беруться за руки йдуть по кругу, виконуючи танцювальні рухи, приспівуючи:

«Трохи ми потанцювали,

А тепер у коло стали.

Ти загадку відгадай,

Хто гукнув тебе - впізнай»

Діти зупиняються,і керівник указує мовчки на одного з гравців,який подає голос. Ведучий повинен угадати ім’я. Якщо угадує вони міняються місцями [9].

11. Вправа – гра «Настрій»

Діти  сидять  в  колі  і  перекидають  один одному м’яч. Психолог  кидає  його  одному  з  дітей  і  називає  будь-який настрій  або  емоцію. Дитина  повертає  м’яч  і  називає  протилежний  настрій. Наприклад:

• Веселий – сумний
• Добрий – злий [9].

 

 

 

2.5. Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті розумового перевантаження вихованців юнацького віку (11-20років)

1.               Вправа «Внутрішній промінь»

Мета: вправа спрямована на зняття стомлення і внутрішніх «затискачів», на набуття внутрішньої стабільності.

Час: 10-15 хвилин.

Необхідно зайняти зручну позу сидячи або стоячи в залежності від того, в якій конкретній ситуації вправа буде виконуватися.

Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, який повільно і послідовно рухається зверху вниз, освітлюючи зсередини теплим, рівним і розслаблюючим світлом усі частини обличчя, шию, плечі, руки і т.д. У міру руху променя зникає напруга в області потилиці, розгладжуються зморшки на обличчі, краще бачать очі, опускаються плечі. «Внутрішній промінь» як би формує нову зовнішність спокійної людини, задоволеної собою і своїм життям, своєю професією та роботою.
Уявний рух «внутрішнього променя» зверху вниз, а потім знизу вгору необхідно здійснювати кілька разів. Від виконання вправи важливо отримувати внутрішнє задоволення, навіть насолоду. Закінчується вправу словами: «Я став новою людиною! Я став непереможним і сильним, спокійним і стабільним! У мене усе вийде!»

2.               Вправа «Руки»

Мета: зняття втоми, встановлення психічного рівноваги.

Час: 5 хвилин.

Сядьте на стілець, трохи витягнувши ноги і звісивши руки вниз. Постарайтеся уявити собі, що втома «світить» від голови до плечей, потім по передпліччях, досягає ліктів, далі кистей рук і «випливає» через кінчики пальців. Ви фізично відчуваєте тяжкість, ковзаючу по вашим рукам. Посидьте так 1,5-2 хв., а потім злегка потрясіть кистями рук, остаточно позбавляючись від своєї втоми. Легко, пружно встаньте, пройдіться по кімнаті.

3.               Вправа «Голова»

Мета: зняття напруги, головного болю, тяжкості в потиличної області голови.

Час: 5-10 хвилин.

Станьте прямо, розправивши плечі і злегка відкинувши голову назад. Постарайтеся зрозуміти, в якій частині голови відчуваєте важкість. Уявіть собі, що на вас надітий громіздкий головний убір, який тисне на голову в тому місці, в якому ви відчуваєте важкість. Подумки зніміть цей головний убір рукою, виразно, емоційно киньте його на підлогу. Потрясіть головою, поправте рукою волосся на голові, а потім скиньте руки вниз, як би позбавляючись від головного болю [10].

4.               Вправа «Дзеркальне малювання»

Мета: активізує мозок через незвичне виконання повсякденних вправ, надає розумову розрядку, переключання уваги на нові способи діяльності.

Час: 10-15 хвилин.

Покласти на стіл чистий аркуш паперу. Взяти в обидві руки по олівцю. Почати малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери, цифри. При виконанні цієї вправи розслабляються очі і руки. Коли діяльність обох півкуль мозку синхронізується, помітно збільшиться ефективність роботи всього мозку [1].

5. Вправа «Мінялки»

Мета: активізація уваги, зняття психологічного напруження. Ведучий пропонує дітям помінятися місцями за певною ознакою. Наприклад, міняються ті, в кого світле волосся, темні очі тощо [23]. 

 

 

6. Вправа на релаксацію

Сідайте зручніше, закрийте очі і постарайтеся уявити собі все, що я буду говорити …

Давайте зберемо мішок. Покладемо в нього все, що заважає: всі образи, сльози, сварки, смуток, невдачі, розчарування … Зав’яжемо його і вирушимо в дорогу …Ви вийшли з дому, де ви живете, на широку дорогу …

Шлях ваш далекий, дорога важка, мішок тисне на плечі, втомилися і стали важкими руки, ноги. О-ох! Як хочеться відпочити! Давайте так і зробимо. Знімаємо мішок і лягаємо на землю. Глибоко вдихнемо: вдих (затримати 3сек), видих (затримати 3 сек) – повторити 3 рази. Дихається легко, рівно, глибоко … Ви відчуваєте, як пахне земля? Свіжий запах трав, аромат квітів наповнює дихання. Земля забирає всю втому, тривоги, образи, наповнює тіло силою, свіжістю …

Треба йти далі. Вставайте. Підніміть мішок, відчуйте – він став легше … Ви йдете полем серед квітів, стрекочуть коники, дзижчать бджоли, співають птахи. Прислухайтеся до цих звуків … Попереду прозорий струмочок. Вода в ньому цілюща, смачна. Ви нахиляєтеся до нього, опускаєте долоні в воду і п’єте із задоволенням цю чисту і прохолодну воду. Відчуваєте, як вона розтікається приємно по всьому тілу прохолодою. Усередині приємно і свіжо, ви відчуваєте легкість у всьому тілі … Добре! Увійдіть у воду. Вона приємно пестить ноги, знімає напругу і втому. Ви стрибаєте з камінця на камінець, вам легко і радісно, мішок зовсім не заважає, він став ще легшим … Різнокольорові бризки розлітаються і блискучими крапельками освіжають обличчя, лоб, щоки, шию, все тіло. Добре-е!

Ви легко перебралися на інший берег. Ніякі перешкоди не страшні! …
На гладкій зеленій травичці стоїть чудовий білий будиночок. Двері відчинені і привітно запрошують вас увійти. Перед вами грубка, можна посушитися. Ви сідаєте поруч з нею і розглядаєте яскраві язички полум’я. Вони весело підстрибують, танцюючи; підморгують вуглинки. Приємне тепло пестить обличчя, руки, тіло, ноги, … Стає затишно і спокійно. Добрий вогонь забирає всі ваші печалі, втому, смуток …Подивіться, ваш мішок спорожнів …

Ви виходите з будиночка. Ви задоволені і заспокоєні. Ви з радістю вдихаєте свіже повітря. Легкий вітерець пестить ваше волосся, обличчя, тіло. Тіло ніби розчиняється в повітрі, стає легким і невагомим. Вам дуже добре. Вітерець наповнює ваш мішок радістю, добром, любов’ю …
Все це багатство ви несете в свій будинок. Поділіться зі своїми рідними, друзями. (Пауза не менше 30 сек).

Тепер можете відкрити очі і посміхнутися – ви вдома і вас люблять [9].

Розділ 3. Проблема емоційної стійкості особистості

3.1. Дефініція поняття «емоційне перевантаження». Причини виникнення емоційного перевантаження. Способи запобігання

Емоційне перевантаження  - наслідок отриманої нервовою системою надмірно сильної й тривалої психологічної напруги (стресу) [22].

Одне з найбільш яскравих проявів емоційного перевантаження - депресивні стани підлітків. Багато дослідників (А.М.Прихожан, В.М.Синицький) пов'язують деякі типи порушень поведінки у дітей (шкільні прогули, бродяжництво, злодійство, вбивства) з різними формами психогенних розладів, зокрема з депресивним станом. Депресія − це афективний стан, що характеризуються негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальної пасивністю поведінки. У дітей, так само як і у дорослих, у виникненні депресивних станів важливу роль відіграють генетичні чинники, але вплив факторів середовища не менш істотно. Найбільш суттєвою обставиною, що сприяє виникненню емоційних перевантажень є припинення близьких зв'язків або відносин. Пов'язані з розривом переживання можуть виникати безпосередньо у момент розриву і приводити до негайного виникнення депресії [8, с.56]. Крім цього в підлітковому віці велику роль у виникненні емоційних перевантажень відіграє і відчуття неможливості реалізувати себе, своє розуміння стосунків з людьми у складній і швидко мінливій ситуації. Ще один вид емоційних перевантажень - страхи і тривога. Страхи і фобії можуть зустрічатися у дітей, що знаходяться на будь-якій стадії розвитку, але їх частота особливо велика серед підлітків. Дослідження Н.М.Іовчук і А.А.Північного показали, що у молодшого підлітка з'являються специфічні страхи. Вони − продукт уяви (страх перед відьмами, чортами, монстрами), страх перед тваринами. У старших підлітків на перший план виступає страх перед авторитарними особистостями (вчителем, директором), соціальні страхи (страх не відповідати стандартам або субкультурі референтної групи), страх в ситуаціях з високими вимогами. Дослідники також відзначають залежність страхів дітей від страхів їх батьків. На з'являються страхи впливають стилі взаємовідносин у сім'ї (гіперопіка, симбіоз між матір'ю та дитиною). Страхи можуть також виникати через невпевненість під- літка у власних міжособистісних відносинах з іншими людьми.

Вивчення форм і методів соціально-педагогічної діяльності щодо профілактики емоційних перевантажень у підлітків свідчить про те, що щоденна профілактика емоційних перенавантажень – важлива частина корекційної роботи соціального педагога. Потрібно берегти й закріплювати нервову систему дитини, не викликати її надмірної напруженості. Робити це потрібно тоді, коли у дитини ще не було неврозів. Природа так влаштувала: нервові діти завжди активні та рухливі, інакше б не витримали надлишку нервової сили. Якщо обмежити їх природну активність, то надлишкова нервова енергія буде накопичуватись. Опираючись на це положення можна зробити висновок: чим більше затрат фізичної енергії, тим менше проблем із психічним здоров'ям. Більше контрольованих фізичних навантажень, більше здорової м'язової втоми – менше нервового напруження, менше відхилень у поведінці. Профілактика емоційної напруженості у підлітків становить оздоровчу систему з:

- фізичної зарядки;

- уроків фізкультури;

- спеціального тренінгу;

- прогулянок;

- фізичної праці;

 - хорового співу.

 Якщо дана система буде дотримана, то можна очікувати покращення фізичного й емоційного здоров’я школярів.

Вчити дітей прийомам саморегуляції необхідно насамперед для, того щоб вони залишалися здоровими. Оскільки життя без стресів неможливе, необхідно вчити дітей переносити їх із найменшими втратами. Стрес – це реакція організму на завищені вимоги, а також захист від перевантажень. Управляти своїми емоціями, відновлювати силу і працездатність навчить дітей педагог, викладаючи основи автотренінгу – це психотерапевтичний метод, який поєднує елементи самонавіювання й самокорекції.

Прогулянки на природі – давно відомий, широко застосовуваний метод комплексного вирішення багатьох виховних завдань та профілактики емоційної напруженості. Під час прогулянки природно виникають і вирішуються такі питання, для яких у групі необхідно створювати спеціальну атмосферу. [19, С. 164].

3.2.  Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті емоційного перевантаження вихованців дошкільного віку (3-6років).

Мета: налаштування групи на роботу.

Ведучий. Уявіть собі, що ваш вітрильник пливе на хвилях, але раптом він зупинився. Давайте допоможемо йому і запросимо на допомогу вітер. Удихніть у себе повітря, сильно втягніть щоки... А тепер голосно видихніть через рот повітря, нехай вирветься на волю вітер, який підганяє корабель. Давайте спробуємо ще раз. Я хочу почути, як шумить вітер! Вправу можна повторити тричі [23].

2. Вправа «Дерево»

Мета: відпочити, релаксація організму та поповнення енергією в результаті емоційного перенасичення подіями.

Час: 10-15 хвилин

Діти стоять. Ведучий пропонує їм уявити себе в образі могутнього дуба: «Руки з напругою витягнути вперед, пальці стиснути в кулак, напружуючи кисті, руки, плечі. По черзі розслабити кисті, потім руки і плечі.
Руки з напругою повільно розвести в сторони, пальці розчепірити, розслабити кисті, плечі і руки. Руки вільно опустити, покачати руками, як маятник, поступово то збільшуючи, то зменшуючи ширину гойдання, неначе гілки дуба розгойдуються на вітрі».

Можна дозволити дітям подивитись, де знаходиться інші дуби, зробити те, що вони хочуть. Після вдиху і видиху запам’ятати тихий шепіт листя, прийняти могутню силу крони і цими подарунками подумки повернутися до групи, у сьогодення.

3.               Вправа «Олов'яний солдатик»

Мета: розвинути саморегуляцію.

Час: 10 хвилин.

Педагог пояснює дітям: «Коли ви сильно збуджені і не можете зупинитися, взяти себе в руки, встаньте на одну ногу, а іншу підігніть в коліні, руки опустіть по швах. Ви - стійкі солдатики на посаді, чесно несете свою службу. Озирніться по сторонах, зауважте, що навколо вас робиться, хто чим зайнятий, кому треба допомогти. А тепер поміняйте ногу і подивіться ще пильніше. Молодці!» [11].

Обговорити: як ви себе почували, які враження від вправи, що хотілося зробити?

4. Вправа на зниження агресії “Аплікація із шматочків паперу”

Мета: зняття різного роду напруги та раціоналізації направленої агресії на створення нового продукту.

Час: 10-15 хвилин.

Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

 

5. Вправа “Намалюй свою злість”

Мета: розкрити причини емоцій, побачити їх сутність, тим самим розкрити її більш соціально-прийнятим способом. Надати дитині підтримку та розуміння її емоцій.

Час: 10-15 хвилин.

Коли дитина сердиться і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.

Обговорити, як дитина почуває себе. Запропонувати знищити малюнок, там самим подолати свій емоційний стан. Одна вибір залишається за дитиною - що робити з малюнком.

6.               Вправа “М’ячик, котися!”

Мета: відпочити через дихання та переключення уваги. (слідкувати за порівняно однаковим співвідношення вдиху і видиху, не агресивним видихом)

Час: 10-15 хвилин.

Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії [12]. 

Можна поділити групу на команди та здійснити змагання з кожним з учасників у вигляді естафети.

7. Вправа «Сонечко»

Мета: Визначення дитячого настрою

Діти сідають за столи. Ведуча пропонує дітям виконати наступне завдання – подумати, який в кого зараз настрій. Дати відповідь на запитання: Що таке настрій?

На дошці вивішуються малюнки сонечка веселого та сумного.

Діти малюють сонечко відповідно свого настрою.

Після виконання завдання за бажанням діти показують свої малюнки розповідають, що вони зобразили і чому [9].

8. Вправа « Уяви та домалюй » ( 5 -7 хвилин )

Психолог : Наш мозок здатний продукувати думки, які мають величезний потенціал. Це енергія, яка може впливати на наше здоров'я. Що інтенсивніша думка, то більша енергія. Існують оптимістичні думки, які несуть надію, а також думки, насичені ненавистю, злобливі, думки великої руйнівної сили. Переповнюючи нашу свідомість, останні сприяють нагнітанню емоційного дискомфорту.

Як ми можемо припинити цей процес? Як зупинити негативний внутрішній діалог? Для цього я пропоную вам засвоїти техніку зупинки поганих думок. Під час правильного виконання цієї техніки ви змістите увагу з потоку негативних думок, порушуючи їх вплив і нормалізуючи свій стан [16].

Пропоную таке:

1. Перемістіть свою увагу назовні, тобто спрямуйте її на зовнішні об'єкти, звуки, відчуття.

2.Переміщуючи увагу, перелічіть усе, що сприймаєте: я бачу.., я чую.., я відчуваю...

3.Просто відпустіть свою увагу в режим вільного польоту, споглядайте навколишній світ у всьому його розмаїтті… Зверніть увагу, те що ви нічого не можете вдіяти — це лише ваш спогад. Саме ваш і саме спогад, а не спостереження.

Щоб переконатися в цьому дозвольте собі побешкетувати :

Психолог : уявіть людину, яку вам неприємно згадувати.

Тепер подумки домалюйте їй котячі вуса й вуха віслюка.

- Як вона вам тепер? Що ви відчуваєте ?

- А  ще   можна  приміряти   короткі   штанці,   як  у  Карлсона.   Можна  з пропелером. Натисніть на ґудзик - кнопку—і людина злетить на дах.

Ваша психіка — чудовий прилад, її зараз люблять порівнювати з комп'ютером, адже він може не тільки викликати негативні емоції, а й усувати їх.

Виберіть спогад з неприємним об'єктом.

Що може зробити ваш «комп'ютер»:

— змінити розміри цього об'єкта;

— змінити його форму;

— перефарбувати в будь-які кольори й нанести візерунок;

— нерухомий образ можна змусити рухатись (раз — і керівник , який вам дошкуляє, починає вальсувати);

— створити звукові ефекти (змусити їх шепотіти, свистіти).

Інакше кажучи, ваші спогади про подію, яка вас травмує, — це лише картина у вашій свідомості. І ви можете змінити в цій картині все, що захочете і як вам захочеться. Внаслідок цього зміниться й ваш психологічний стан.

9. Вправа «Емоційний ланцюжок»

Мета: створення позитивної ситуації у групі, зняття напруження. Ведучий запитує у підлітків: «З якою емоцією ви завершуєте заняття?». 
Усі учасники по колу називають емоцію [23].

3.           Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті емоційного перевантаження вихованців шкільного віку (6-11 років)

1.                 Вправа "Ліпимо вареники"

Мета: зняття емоційного напруження, створення позитивної атмосфери.

Час: 5 - 10 хвилин.

Учасники стають у коло, кладуть руки одне одному на спину та пригадують рухи, які робить господиня, коли ліпить вареники. Учні пробують повторити всі разом, а потім передають один одному "гостинець".

2. Вправа «Компліменти»

Мета: підняти самооцінку підлітка. Психолог пропонує зробити коло і, кидаючи учаснику м’яку іграшку, говорити комплімент [23]. 

Обговорення: 
— Кому було важко сказати товаришеві комплімент? 

— Кому було приємно чути гарні слова на свою адресу? 

3. Вправа «Склянка»

Мета: емоційне усвідомлення своєї поведінки. Дітям пропонується взяти одноразову склянку і зробити з нею те, що ви зробили б у стані агресії. Потім ведучий пропонує повернути предмет до первісного вигляду. 
Обговорення: 
— Чи можемо ми після агресивних дій усе відновити?

— Чи бувало, що після агресії ви шкодували про свої дії? 
Висновок. Усе це — речі, в яких є певна цінність, а найцінніший скарб — душа людини. Як ми можемо відновити її, не залишивши слідів? 

4. Вправа «Дихання»

Мета: зняття напруження, оптимізація емоційного стану. Сідаємо зручно, розслаблюємося і заплющуємо очі. Зосереджуємося на своєму диханні: на вдиху і на видиху. Видихаємо неспокій, втомленість, тривогу, а вдихаємо 
силу, енергію, хороші почуття. Час виконання вправи — 5 хв. 

5.                 Вправа "Дерево"

Мета: стабілізація внутрішнього стан, створення балансу нервово-психічних процесів, запобігання негативної дії травмуючих ситуацій (емоційна стійкість).

Час: 10-15 хвилин.

Уявляйте себе деревом (яке вам подобається, з яким найлегше себе ототожнити). Детально програйте в свідомості образ цього дерева: уявіть його міцний і гнучкий стовбур; гілки, які розхитує вітер; листя, звернене назустріч сонячним променям і дощу; циркуляцію поживних соків по стовбуру; коріння, яке міцно вросло в землю. Важливо відчути поживні соки, які коріння втягує із землі. Земля - це символ життя, коріння - символ стабільності, зв’язок людини з реальністю. Відчуйте, як, вдихаючи повітря, ви втягуєте ці соки із землі, як вони наповнюють ваше тіло енергією життя. Відчувши приємну циркуляцію поживних соків, відкрийте очі.

6.                 Вправа "Почуваюся  добре"

Мета: знаходження ресурсу після емоційної напруги, пошук сил.

Час: 10-15 хвилин.

Назвіть п’ять ситуацій, що викликають відчуття "добре". Відтворіть їх у своїй уяві, запам’ятайте почуття, які при цьому виникають. Тепер уявіть, що ви кладете ці почуття в надійне місце і можете дістати їх звідти, коли забажаєте… намалюйте це місце й назвіть ці відчуття.

Стисле обговорення виконання вправи [14].

7.               Вправа «Самоконтроль зовнішнього прояву емоцій».

Мета:  аналіз власного стану під час прояву негативних емоцій, вміння розуміти себе, керувати зовнішніми проявами та напруженням. Заспокоєння нервової системи через роботу над її проявом зовні.

Час: 10-15 хвилин

В момент дії стресових факторів, при зростанні емоційного напруження, необхідно запустити питання самоконтролю: «Як виглядає моє обличчя? Чи стиснуті мої зуби? Як я сиджу? Як я дихаю?».

Якщо виявлені ознаки напруження, необхідно:

1.               Довільно розслабити м'язи, для розслаблення мімічних м'язів використовуйте наступні формули: м'язи обличчя розслаблені; брови вільно розведені; лоб розгладжений; розслаблені м'язи щелепи; розслаблені м'язи рота; розслаблений язик, крила носа; все обличчя спокійне та розслаблене.
2.               Зручно сісти, встати.
3.               Зробити 2-3 глибоких вдихи і видихи [6].

8.                 Вправа "Незакінчені речення"

Мета: вміння проводити аналогії, асоціації з емоційним станом  бачити у неусвідомленому свідоме. Знаходити силу та опору образам, які є проявом особистості вихованця. 

Час: 10-15 хвилин.

По черзі складіть закінчення до запропонованих речень.

•                   "Я немов пташка, тому що…"
•                   "Я перетворююся на тигра, коли…"
•                   "Я можу бути вітерцем, тому що…"
•                   "Я немов мураха, коли…"
•                   "Я – склянка води…"
•                   "Я відчуваю, що я шматочок льоду, який тане…"
•                   "Я прекрасна квітка…"
•                   "Я відчуваю, що я скеля…"
•                   "Я зараз лампочка…"
•                   "Я – стежка…"
•                   "Я немов риба…"
•                   "Я - цікава книжка…"
•                   "Я пісенька…"
•                   "Я відчуваю, що я – ціла гривня…"
•                   "Я – миша…"
•                   "Я немов літера О…"
•                   "Я макаронина…"
•                   "Я – світлячок…"
•                   "Я відчуваю, що я – смачний сніданок…" [14]

9. Притча про майстра

Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка: хто найкраще грає. Кожен інструмент почав виводити свою мелодію, показувати власну майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І що більше кожен старався, то незрозумілішою і потворнішою ставала мелодія. Ось з’явилася людина й помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія 
— це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде ». Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім усе краще зазвучала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, унікальність сопілки, величність контрабаса. Інструменти грали, із замилуванням стежили за чарівними помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слухачів у одне ціле. Як важливо, щоб оркестром хтось диригував! 

Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об’єднані однією метою і спрямовані єдиною волею в єдиному пориві... [23].

10. Вправа «Відгадай»

Мета: навчання дітей розпізнавання емоційних станів. 
Психолог роздає підліткам конверти із завданням: виразити мімікою певні емоції, а всі інші мають їх відгадати. 

Обговорення. Кожен висловлює свої враження. 
— Чи важко було показати власні емоції? [23].

11. Вправа «Емоційний ланцюжок»

Мета: створення позитивної ситуації у групі, зняття напруження. Ведучий запитує у підлітків: «З якою емоцією ви завершуєте заняття?». 
Усі учасники по колу називають емоцію[23].

 

3.4. Практичні вправи та методи роботи, спрямовані на відновлення сил та енергії в результаті емоційного перевантаження вихованців юнацького віку (11-20років)

1. Вправа «Емоція по колу»

Мета: створення хорошого настрою. Психолог пропонує по колу сказати про свій емоційний стан у цей момент. 

2. Вправа «Прислів'я»

Мета: вправа на зняття депресії і поганого настрою.
Візьміть будь-яку з книг або знайдіть список народних прислів’їв чи афоризмів великих людей: «Українські прислів'я», «Думки великих людей», «Афоризми». Читайте прислів'я або афоризми протягом 25-30 хв., поки не відчуєте внутрішнє полегшення. Можливо, крім заспокоєння, та чи інша прислів'я наштовхне вас на правильне рішення.

Час:  не визначений (від 15 до 30 хвилин).

Можливо, крім психічної релаксації, та чи інша прислів'я наштовхне вас на правильне рішення і, бути може, вас заспокоїть той факт, що не тільки у вас виникла проблема, над способами її вирішення роздумували багато людей, в тому числі й історичні особистості [5].

3. Вправа «Не хочу хвалитися, але я…»

Мета: відпрацювання вміння самопрезентації; зняття психоемоційного напруження. Ведучий пропонує підліткам по колу закінчити фразу: «Не хочу хвалитися, але я...» .

4. Вправа «Мої досягнення»

Мета: виявити досягнення і прагнення групи. Ведучий пропонує учасникам продовжити незакінчені речення: 

• Я досягнув… 

• Я прагну… 

• Я впевнений… 

• Я дуже хочу… 

• Я намагаюся…

Обговорення. Ведучий пропонує висловитися з кожного твердження [23].

5. Гра-розминка «Емоції та ситуації»

Мета: активізація учасників для роботи у групі, тренування навичок контролю емоцій. 

Матеріал: м’яч. 

Учасники стають у коло. Ведучий. Зараз кожен учасник назве одну емоцію або почуття і запам’ятає, що він назвав. Я починаю: «Радість». Коли всі назвали по одній емоції і запам’ятали її, ведучий продовжує вправу. 
Ведучий. А тепер кожен називає якусь ситуацію і кидає м’яча іншому учасникові, пропонуючи продовжити речення і назвати свою емоцію чи почуття. Наприклад: «Коли я працюю на роботі, то відчуваю радість!». 
Гра закінчується, коли м’ячик побуває у кожного з учасників.

 

6. Вправа «Бар’єри»

Мета: усвідомлення майбутніх життєвих перспектив. 

Ведучий пропонує подумати декілька хвилин і відповісти на запитання: «Що вам заважає в досягненні ваших мрій?». Необхідно написати ваші якості, риси характеру, що заважають у досягненні мрій [23].

 Обговорення. 

Мета: збирання додаткової діагностичної інформації й ма­теріалу для корекційно-формуючої роботи.

Час: 5-10 хвилин.

Підліткам пропонується продовжити речення першими-ліпшими фразами, що спадають на думку. На аркуші паперу школярі записують тільки продовження наступних фраз: Більше за все я боюся... Мене засмучує... Я нервую, коли…

З відповідей можна судити про здатності вихованця до ре­флексії власних переживань. Відповідь "Не знаю" свідчить про недостатній розвиток цієї здатності або, можливо, про високу її значущість, або про проблему, яку викликає страх.

Мета: релаксація, заспокоєння, відновлення сил.

Час: 10-15 хвилин.

Займіть зручну позицію. Заплющить очі, дихайте спокійно і глибоко. Зробіть вдих і на 10 секунд затримайте дихання. Повільно видихайте і подумки говоріть собі: "Вдих і видих, як приплив і відплив" Повторіть цю процедуру 5-6 разів. Потім 20 секунд відпочиньте. Вольовим зусиллям скоригуйте окремі м’язи або їх групи. Скорочення утримуйте до 10 секунд. Таким чином пройдіться по всьому тілу. Слідкуйте за змінами в тілі. Повторіть процедуру тричі. Розслабтесь, ні про що не думайте. Спробуйте уявити собі відчуття розслаблення, яке проникає в усі куточки вашого тіла знизу вгору: від пальців ніг вгору через живіт, груди - до голови. Повторюйте подумки "Я заспокоююсь, мені приємно, мене ніщо не тривожить". Уявіть, як розслаблення проникає в усі частини вашого тіла. Ви відчуваєте, що напруга залишає вас: ваші плечі, шия, м’язи, обличчя розслаблені. Ви спокійні, подібні до м’якої іграшки-ляльки. Насолоджуйтесь своїми відчуттями 30 секунд.

Полічіть до десяти, подумки повторюючи, що з кожною наступною цифрою ваші м’язи все більше розслаблюються. Ваше завдання - насолоджуватися станом розслаблення. Ось настає "пробудження". Порахуйте до десяти, скажіть собі: "Коли я долічу до двадцяти, мої очі відкриються, я буду відчувати себе бадьорим". Неприємне напруження в кінцівках зникне.

9. Вправа «Заспокійливе дихання».

Мета: заспокоєння, релаксація, відновлення емоційного фону.

Час: 10-15 хвилин.

Даний тип дихання використовується в різних ситуаціях для зменшення надлишкового збудження і нервового напруження. Цей тип дихання може нейтралізувати нервово-психічні наслідки конфлікту, зняти хвилювання перед певною діяльністю та допомогти розслабитися перед сном.
Повільно глибоко вдихніть через ніс і на межі вдиху затримайте дихання, потім повільно видихніть через ніс. Знову вдих, затримка дихання, видих довше на 1-2 секунди. Фаза видиху весь час збільшується. Уявляйте собі, що з кожним видихом ви позбавляєтесь стресового напруження [6].

Перша цифра – вдих, друга – видих, в дужках – затримка дихання: 4-4(2), 4-5(2), 4-6(2), 4-7(2), 4-8(2), 4-8(2), 5-8(2), 6-8(3), 7-8(3), 8-8(4), 8-8(4), 7-8(3), 6-7(3), 5-6(2), 4-5(2).

10. Вправа «Що я даю людям і чого від них чекаю?»

Мета: розвиток навичок самоаналізу. 

Ведучий дає дітям аркуш паперу А4 і пропонує умовно поділити його на дві частини. 

На одній намалювати те, що учасник дає людям, а на іншій — що отримує від них. 

Обговорення малюнків: 

— Що я відчував, коли працював над малюнком? 

11.  Вправа «Емоційний ланцюжок»

Мета: створення позитивної ситуації у групі, зняття напруження. Ведучий запитує у підлітків: «З якою емоцією ви завершуєте заняття?». 
Усі учасники по колу називають емоцію [23].

 

 

 

Висновки

Нами розглянуті причини, за яких може виникнути стресовий стан емоційна або розумова перенапруга у вихованців ЖМЦНТТУМ. Окреслено особливості прояву вищезгаданих показників зниження рівня психічного здоров’я учнівської молоді, що дозволяє ефективно їх виявити і надати на початкових етапах необхідну психологічну допомогу та підтримку.  У разі спостереження емоційного або розумового перевантаження, показників стресу можна використовувати арт-терапевтичні вправи, аутотренінг, набір вправ для зняття напруги та підвищення дружньої атмосфери у групі на гуртку. Запропоновані вправи підібрані відповідно віку вихованців Центру Науково-технічної творчості. За бажанням педагога можна обирати для використання такі, які можуть бути ефективними для групи. Варто зауважити, що вправи необхідно проводити з уважним аналізом стану вихованців. Не варто виокремлювати дитину з групи, якщо спостерігається прояв емоційної чи розумової напруги. За можливості, направте дитину до психолога, з метою проведення індивідуально-розроблених занять з усунення наслідків зниження психічного здоров’я. індивідуальна розробка вправ дозволять сприяти  відновлення емоційного фону, гармонії розумової діяльності особистості.

Аналізуючи власний довід щодо проведення занять, які включають використання арттерапевтичних вправ та аутотренінг, варто відмітити їх ефективність за умов уважної та відкритої взаємодії з вихованцями. Виконання таких вправ носить рекомендаційний характер, інколи варто почати виконувати вправу, якщо дитина боїться по причині незвичності даної роботи, неприйняття чи не розуміння стану, який досі їй був не знайомий. Варто дотримуватися принципу підтримки та надання ресурсу вихованцям ЖМЦНТТУМ. З підлітком можна поговорити наодинці, з дитиною - перевести її проблеми або переживання у розмову за допомогою ігрових методів. Ніхто так не знає дітей, як педагог, який проводить з ним стільки часу у спільній творчій роботі, і це дозволить виховати не лише творчу особистість а й психічно- та емоційно- стійкого, зрілого індивіда. Більше того, така робота дозволить розвинути вміння керувати внутрішніми ресурсами, швидко та ефективно відновити розумову працездатність. Дозволяти проявляти емоції, розуміти та називати їх, що знизить вірогідність «заковтування емоцій» і їх перехід у тривожність або навіть психосоматику (коли не проявлені, заборонені емоції або нікому не довірені проблеми і переживання переростають у певні хвороби, які не мають пояснень у сфері медицини та не несуть органічних передумов і наслідків травм чи уражень).

Список використаних джерел

1.                 9 кінезіологічних вправ, які змусять мозок працювати на повну потужність [Електронний ресурс] – 2017. – //  https://ukr.media/medicine/313001/

2.               Арт-терапевтична вправа “шлях до мети” [Електронний ресурс] – 2015. – // https://dytpsyholog.com/2015/06/08/арт-терапевтична-вправа-шлях-до-мети/
3.               Булах М. В. Образотерапія як засіб зняття психічної напруги й стресових станів у дітей та студентської молоді // http://cxid-art.org.ua/books/Art_stress_profilaktika.doc
4.               Варій М. Й. Загальна психологія. Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури», 2007.- 968 c.].
5.               Вправа «Малюємо стрес»  [Електронний ресурс] – 2012. –  // http://psy.rv.ua/content/vprava-«malyuєmo-stres»
6.               Вправи для зняття психоемоційного напруження. Частина 1 //http://irpin-vschool.org.ua/vchyteliu/porady/411-vpravy-ta-tekhniky-dlia-zniattia-psykhoemotsiinoho-napruzhennia-chastyna-1
7.               Гребенюк О.С., Гребенюк Т.Б. Основы педагогики индивидуальности: Учеб. пособие /Калинингр. ун-т. – Калининград, 2000. – 572 с.
8.               Гуревич К.М. Индивидуально-психологические особенности школьников / К.М.Гуревич. – М.: Знание, 1988. - 80 с.
9.               Дробязко С.М. Розвивальне заняття “Подорож до країни емоцій». [Електронний ресурс] – 2018. –  // //https://abetkaland.in.ua/rozvyvalne-zanyattya-podorozh-krayiny-emotsij/
10.          Зарицька О.М.  Формування психолого-фізіологічної стійкості, профілактика стресів та емоційних перевантажень обдарованих дітей [Електронний ресурс] – 2014. – // http://ped-kopilka.com.ua/blogs/olga-nikolaevna-zarickaja/formirovanie-psihologo-fiziologicheskoi-stoikosti-profilaktika-stresov-i-yemocionalnyh-peregruzok-odarenyh-detei.html

11.            Зарицька О.М. Ігри та вправи для гіперактивних дітей дошкільного віку [Електронний ресурс] – 2014. – // http://ped-kopilka.com.ua/blogs/olga-nikolaevna-zarickaja/igry-i-uprazhnenija-iz-programy-raboty-s-giperaktivnymi-detmi-doshkolnogo-vozrasta.html

12.          Ігри для подолання агресії [Електронний ресурс] – 2015. – // https://dytpsyholog.com/2015/04/15/ігри-для-подолання-агресії/
13.          Ігри та вправи на зняття емоційної та фізичної напруги [Електронний ресурс] – 2012. – // http://prolisok.it-we.net/igri-ta-vpravi-na-znyattya-emocijnoї-ta-fizichnoї-naprugi
14.          Корекційно-розвивальна програма "Досягнення психічної рівноваги, зниження емоційного напруження обдарованих дітей" [Електронний ресурс] – 2012. – // http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-4E81D8CEC52A7/list-24B7BC55727
15.          Кулик Н. Профілактика стресових розладів у школярів. Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка: матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції, 3 грудня 2015 року : у 4 ч. – Суми : видавничо-виробниче підприємство «Мрія», 2015. – Ч. 3. –С. 217-220
16.          Попфалуші О. А . На  крилах дитинства [Електронний ресурс]. –  //  https://osvita.ua/doc/files/news/455/45506/Seminar.doc

17.            Перевтома – наслідки, профілактика, лікування, біологічні ритми [Електронний ресурс] – 2017. –  // http://poradum.com/zdorovya/perevtoma-naslidki-profilaktika-likuvannya-biologichni-ritmi.html

18.          Психо-фізіологічні методи оцінки працездатності. Медичні аспекти денної працездатності. [Електронний ресурс] – 2016. –  // https://studfiles.net/preview/5352522/page:7/
19.          Ратинська О. М. Соціально-педагогічна профілактика емоційних перевантажень у підлітків. Науковий вісник Ужгородського національного університету Серія “Педагогіка, соціальна робота“. Випуск 27. С. 164-167 
20.          Романів О. В. Комплекс тренінгових занять для молодших школярів «Світ уваги» [Електронний ресурс] – 2018. –  // http://teacher.at.ua/publ/shkilnij_psikholog/52-1-0-8527
21.          Селье Г. Стресс без дистресса, – М.,  1979
22.          Столяренко, Л. Д. Психология и педагогика : учебник для академического бакалавриата / Л. Д. Столяренко, В. Е. Столяренко. — 4-е изд., перераб. и доп. — М. : Издательство Юрайт, 2015. — 509 с. — (Серия : Бакалавр. Академический курс)
23.     Тренінгове заняття «Моя індивідуальність» [Електронний ресурс] – 2018. –  //  http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:_urVqf623fQJ:gukiv.at.ua/psyholog/treningove_zanjattja_gr.doc+&cd=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=opera
24.          Як лікувати розумове стомлення [Електронний ресурс] – 2018. –  // http://amed.in.ua/yak-likuvati-rozumove-stomlennya/.

Додатки

Додаток 1.

Психологія кольору

Функція кольору залежить від ставлення людини до даного кольору. Існує декілька систем трактування кольорів.

Перша система

•                 червоний – агресія, боротьба за виживання;
•                 синій – потреба у з’єднанні з іншими, спокій, пасивність;
•                 жовтий – потреба в самосвідомості «я»;
•                 зелений – колір стримання, обмеження,  захисту;
•                 помаранчевий – колір нездійсненних реалізацій, потреба заявити про себе;
•                 фіолетовий – злиття, відмова від «я».

Система Гете

Передбачає те, що кольори виражають відношення між предметами.

•                 Чорний – тіло, білий – дух, жовтий – чоловіче начало, синій – жіноче начало, зелений – гармонія, червоний – дисгармонія.
•                 Рожевий – його пов’язують з високою чутливістю, емоційними проявами, безпосередністю.
•                 Персиковий – спокуса.
•                 Коричневий  – сильне бажання звільнитись від ситуації, що викликає дискомфорт.
•                 Сірий – відсутність емоцій, їх пригнічення.

Загальноприйняте співвідношення «ко­лір – настрій», що пропонують більшість психологів:

•                 червоний – піднесений настрій;
•                 оранжевий – радісний;
•                 жовтий – світлий, приємний;
•                 зелений – спокійний, врівноважений;
•                 блакитний – незадоволений, сумний;
•                 фіолетовий – тривожний, напружений;
•                 чорний – повний відчаю, пригнічений [3].