Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти" Дніпропетровської обласної ради

Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Межівської селищної ради

КЗО «Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1»

Межівської селищної ради»

 

 

 

 

 Iнтегративний пiдхiд у формуваннi ключових компетентностей учнiв на уроках зарубiжної лiтератури

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала: Микитюк

Ольга Анатотолiївна,

вчитель зарубiжної  лiтератури

КЗО «Межівська ЗШ І-ІІІ ступенів №1» МСР»

 

 

 

Дніпро 2020  

 

 

 

 

 

 

Назва навчального видання: «Iнтегративний пiдхiд у формуваннi ключових компетентностей учнiв на уроках зарубiжної лiтератури»

Тип видання:  методична розробка

Повна назва навчального закладу: КЗО «Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1»  Межівської селищної ради»

Кількість сторінок  20

 

Матеріал підготувала: Микитюк  Ольга Анатотолiївна,

вчитель зарубiжної  лiтератури  КЗО «Межівська  загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Межівської селищної ради», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. Знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передача «готових» знань від учителя до учня перестає бути основним завданням навчаль­ного процесу. Формуються сучасні уявлення про фундаментальність освіти, отримавши яку, людина здатна самостійно працювати, вчитися і переучуватися.

Вчені-дослідники, вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тобто, необхідно навчити ди­тину критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтерна­тивні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми.

         Тому для науковців і вчителів актуальним залишається питання, як викладати і навчати, як вчити і вчитися, щоб зробити ефективним процес навчання?

       Форми взаємодії вчителя і учнів у навчально-виховному процесі ґрунтуються на трьох групах методів: пасивного, активного та інтерактивного навчання.

Методи активного та інтерактивного навчання мають між собою багато спільних рис, але методи інтерактивного нав­чання можна розглядати як найбільш сучасну форму активних методів навчання.

     Запропонований матеріал розроблений відповідно навчальної програми із  зарубіжної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

І. Вступ……………………………………………...……………………………..5

ІІ. Ключовi компетентностi  учня  нової української школи.……………………………………………………………………………. 6

 ІІІ. Формування життєвих компетенцiй на уроках зарубіжної літератури…..7 

ІV. Сучасні підходи до організації уроку зарубіжної літератури.…………..…..…………. ……………………………………………11

V. Інтерактивні форми та методи роботи на уроках зарубіжної

літератури ………………………………………………………………………..12

VІ. Методи та прийоми роботи на уроках літератури …….…………………..13                                                                              

VІІ. Підсумки …………………………………………………………………….16

VІІІ. Додаток ………………………. ……………………………………………17 

ІХ.   Використана література ……………………………………………………20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ми лише тоді істинно живемо

 для себе, коли живемо для інших

Л. М.Толстой

 

 

       В умовах трансформації українського суспільства, коли відбувається злам уста­лених стереотипів, зміна ціннісних ко­ординат, простежуються складні колізії у внутрішньому світі особистості, зростає роль педагогіки життєтворчості, спря­мованої на плекання людини як творця свого життя. Саме педагогіка життєт­ворчості, яка визначатиме стратегію розвитку освіти в Україні у XXI столітті, свою головну місію вбачає у тому, щоб «дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який піднімає її особисту вартість і дасть майбутній людині змогу бути корисною для малого чи великого кола громадян­ства» (С. Ф. Русова). Майбутнє України — за поколінням,  котре сьогодні в шкільних стінах опа­новує життя, якість якого залежить від рівня сформованості життєвої ком­петентності.

Компетентність людини — це загальна життєздатність, що базується на:

•    знаннях,

•    досвіді,

•    ціннісних орієнтаціях,

•    здібностях.

Бути компетентним означає вміти мо­білізувати власний творчій потенціал у конкретній життєвій ситуації.

  У сьогоднішньому світі, коли швидким  темпом змінюється система цінностей та  світоглядних позицій, особистість дитини потребує адекватного керівництва і щодо просування до поставленої мети, і досягнення належного рівня сформованості життєвої обізнаності.

Особистість не народжується з розви­неною, досконалою життєвою компе­тентністю. Розвиток життєвої ком­петентності людини відбувається в її онтогенезі, в процесах пізнання, спіл­кування, діяльності, у відносинах з ін­шими людьми, світом. Сукупність цих процесів можна означити поняттям «життєдіяльність». Поза життєдіяль­ністю життєву компетентність розви­нути не можна, і вона не потрібна. Це так само стосується життєстійкості та життєздатності людини.

Життєва компетентність — це чинник та результат розвитку життєдіяльності особистості. Питання про мету освіти є сьогодні питанням про те, якою має бути людина майбутнього.

Компетентнісний підхід до навчання реалізується в сучасній освіті поряд з традиційними та інноваційними підходами. Проблема вдосконалення системи освіти шляхом впровадження компетентнісного підходу активно обговорюється у педагогіці. Розв'язання окресленої проблеми представлено в працях A. Л. Андреєва, І. О. Зимньої, А. В. Хуторського, О. І. Пометун, О. В. Овчарук та інших вітчизняних і закордонних дидактів. Змістовно-діяльнісний підхід до навчання вимагає створення дидактичних та психологічних умов для зацікавленості учнів процесом навчання.

 КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ  УЧНЯ НОВОЇ  УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

1. Спілкування державною і рідною (у разі відмінності) мовами.

2.Спілкування іноземними мовами.

3.Математична грамотність.

4.Компетентності в природничих науках і технологіях.

5.Інформаційно-цифрова компетентність.

6.Уміння вчитися впродовж життя.

7. Соціальні та громадянські компетентності.

8. Підприємливість.

9.Загальнокультурна грамотність.

10.Екологічна грамотність і здорове життя.

 

Ключові компетентності

 

Спілкування державною мовою	тлумачить поняття «автор», «читач», «діалог культур», «оригінал», «художній переклад»;
Спілкування іноземними мовами	знає вислови зарубіжних митців про літературу й культуру іноземною мовою (за умови володіння нею);
Математична компетентність	на підставі прочитаного виокремлює головну та другорядну інформацію;
Інформаційно-цифрова компетентність	знає електронні сайти українських бібліотек, використовує їх у процесі навчання й читання художньої літератури; створює електронну продукцію (презентації, буктрейлери тощо) для популяризації улюблених книжок;
Уміння вчитися	використовуює різні джерела довідкової інформації (словники, енциклопедію, он-лайн ресурси) для отримання нових знань;
Соціальна та громадянська компетентності	толерантно ставиться до культурних надбань інших народів;
Обізнаність та самовираження у сфері культури	усвідомлює роль художньої літератури для світового культурного поступу;
Екологічна грамотність і здорове життя	Створює обкладинку або рекламу улюбленого роману, коментує свій задум;

 

Як же організувати роботу на уроці  щодо формування ключових     компетенцій учнів?

ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНЦIЙ  НА  УРОКАХ ЗАРУБIЖНОЇ ЛIТЕРАТУРИ         

            Перед школою сьогодні стоїть серйозна задача виховати особистість, здатну до самоосвіти, розвитку, якій властиві якості громадянина, гідного члена правового суспільства. Тому важливим і актуальним у роботі навчальних закладів, кожного учителя України є формування життєвих компетентностей учнів. Основна мета школи № 1  – виховати особистість, яка володіє сукупністю компетентностей комунікативною, інформативною, пізнавальною, соціальною, продуктивною, полікультурною, саморозвитку, які виступають як міра здатності людини до діяльності. Основний принцип в здійсненні виховної мети нашої школи – громадянська спрямованість, яка дуже важлива в щоденному житті. Тому і вважаю за доцільне формувати, виховувати і вдосконалювати життєві компетенції учнів і на уроках зарубіжної літератури.

         Немає межі, коли учитель на уроці формує одну компетенцію, а коли – іншу, це робота кропітка, можна сказати комплексна і довготривала. Головне, що ми можемо і не побачити результату одразу, або навіть через рік.   Спробую схематично відобразити виховання життєвих компетентностей на уроках світової літератури у вигляді таблиці:

Компетентність	Види робіт на уроках
Пізнавальна	Підготовка презентації, повідомлення, «Інтерв’ю у письменника», гра “А я дізнався, що…”, гра «Екскурсійне бюро»
Комунікативна	Майже кожен вид діяльності на уроках формує комунікативну компетенцію учнів, але найбільше: бесіди “А якби я вчинив на місті героя?, дискусії, диспути, уроки – суди, творчі роботи, відповіді на проблемні питання.
Інформативна	Самостійна робота з книгою, пошук інформації в бібліотеці, робота з каталогом, випуск літературних газет, флаерів, постерів.
Полікультурна	Гра – мандрівка по країнах видатних поетів і письменників, відвідування музеїв, театрів, театру опери і балету.
Самоосвіти і саморозвитку	Творчі завдання, пошук цікавої   інформації, відповіді на проблемні питання. Самостійні роботи з текстами, критичним матеріалом. Різнорівневі завдання для роботи в групах.
Соціальна	Різна інтерпретація творів, розуміння твору з огляду на соціальний стан життя сучасників, обговорення, толерантне ставлення до співбесідника. Диспути, дискусії, гра «Дай реальну пораду герою…», «Зміни трагічну долю героя…»
Продуктивна	Участь у літературних конкурсах, предметному тижні, інсценуваннях уривків з літературних творів, відвідання музеїв, театрів, перегляд кіно уроки додаткового читання. Використання в життя набутих знань і умінь.

             Кожен твір літератури несе в собі в першу чергу виховне навантаження, а вчитель як керівник процесу має правильно відредагувати сприйняття учнями тексту. Тому з огляду на вищесказане стає зрозумілим, чому учням пропонується більше завдань творчого характеру, які вимагають від дитини знаходження виходу зі складної ситуації. Майже на кожному уроці є проблемне питання, на яке потрібно кожному дати відповідь і діти вже звикли до того, що відповіді можуть бути різними, навіть протилежними.

              Протягом свого стажу роботи, в мене виробилася певна схема поетапного сприйняття твору на уроках світової літератури. І на кожному уроці поетапно реалізується глобальна мета : виховувати чуйну, милосердну, духовно збагачену людину, яка володіє життєтворчими компетентностями. І таким чином можу сподіватися, що учні, вийшовши у великий світ зіткнувшись з проблемами будуть намагатися їх розв‘язати, подолати, а якщо НІ – зуміти пережити їх з меншими втратами.

          Отже, І етап. Автор, пишучи твір, розраховує на адекватне сприйняття   (аналіз) його читачем, тобто донести до читача свої думки, почуття, настрої, свій дух. Усе в літературно-художньому творі  проектується на  сприйняття. Тому, для творчого, вдумливого сприйняття тексту логічно познайомити учнів з епохою, в якій жив автор, з історичними обставинами, за яких було написано твір, з життям митця, а головне з його ставленням до життя, людей, цікаві і значущі епізоди з життєвого шляху митця, навіть його кохання, сім’я, домашні тварини. По – різному сприймають діти епізоди з життя письменника або поета, де останні переживають життєві драми, нещасливе кохання, втрату близьких людей , діти, ніби переживають за митця, де–хто говорить «Я б так не зміг!», інші мовчки дивуються. Звісно на цьому етапі використовуються більш дослідницькі методи роботи, бо  запам’ятається та інформація, яку не учитель монотонно розповів, а   на отримання якої учень витратив зусилля, час. Тому серед домашніх завдань є постійні пошукові роботи, виконання презентацій і інформативних карток самими учнями. Старшокласники із задоволенням готували презентації до тем «Друга світова війна в літературі» (11 клас), «Творчість поетів «Срiбного столiття » (10 клас), «Антична література» (8 клас), тощо. Для молодших учнів використовується творча гра «Я вас здивую…», діти готують цікавий епізод iз життя письменника, коротку інформацію щодо розвитку культури, техніки й науки в той час, історію написання твору. Дуже яскравою була ця гра у 5 – 6 х класах до теми «Культура і література Японії», «Творчість Марка Твена», «Міф і література», «Байка у світовій літературі», тощо.

           II етапом роботи над твором є важкодосяжне фізичне сприйняття тексту, тобто читання. В часи домінуючого впливу на дітей телебачення, інтернету, комп’ютерних ігор, учні не знаходять у своєму розкладі часу не прочитання і осмислення творів художньої літератури. Це одна з головних проблем при вивченні літератури. Як же спрямувати зацікавленість учнів на книгу, як заохотити   прочитати книгу, замість годинного рятування космічних галактик від космопіратів у комп’ютері?   По-перше, на деяких учнів діють слова “треба”, “обов’язковий програмний матеріал”, вони читають , або перечитують твір двічі: вперше на канікулах ( завжди пропоную учням список літератури на майбутній навчальний рік), вдруге - безпосередньо під час вивчення твору у класі. Саме на цих “розумників” і спираюся: можна просто побесідувати з ними при всьому класі про цікаві епізоди з тексту , згадати кумедні і трагічні історії з життя персонажів – наступного уроку дивишся, а кількість “розумників” збільшилася. Можна на перших уроках роботи з текстом проінсценувати кілька епізодів, або   показати відеофрагменти твору, і через урок до “розумників” приєднується більшість класу.

           Нинішні діти значно відрізняються від попередніх поколінь. Вони більш соціально спрямовані, більш проінформовані, прагматичні. Щоб такі учні любили літературу, потрібно не відштовхнути, а зацікавити нею. Читання має бути не примусом, а насолодою.

            Тому і планую позаурочний час, щоб розширити коло дитячого читання. Не можна сказати, що в учнів взагалі немає інтересу до літератури. Вони читають, але те, що подобається у їхньому віці. Зазвичай, це позапрограмові твори, світові бестселери.

             Щоб зацікавити учнів твором, яскравіше і якісніше уявити, те, що описується у творі, дуже часто використовую на уроках уривки з відеофільмів, мультфільмів на цей твір. Звісно, що спочатку я переконую учнів у доцільності прочитання першотвору, а тоді вже перегляду фільму за його сюжетом. У результаті виникають цілі дискусії, учні порівнюють мистецтво слова і кінематографію, знаходять плюси і мінуси, відмінності чи, навпаки, точність бачення режисером певних епізодів. 

           Таким чином, твір за твором   діти осягають світову культуру. Схематично етапи сприйняття і методи роботи з твором можна зобразити так, зауважу , що твір може бути і прозовим і віршованим.

             Дуже дієвим є вид роботи, коли учні самі складають вікторини, літературні диктанти, проводять опитування на знання тексту, складають кросворди (ці завдання репродуктивного характеру, тому їх пропоную задавати учням з середнім рівнем знань), для цього учневі необхідно прочитати хоча б скорочений варіант твору.    Не буду приховувати, є такі учні, що і до кінця теми не беруть у руки книгу, але приємно чути що вони щось винесли з уроків і хоч мають певне уявлення про того чи іншого письменника, про ту чи іншу книгу (часто пропоную їм на уроці прочитати біографічні дані про письменника або епізод з тексту, а в кінці уроку розповісти чи заповнити кросворд, скласти тест), також маю надію, що колись, хтось із них все ж таки прочитає презентовану на уроках зарубіжної літератури книгу.

                III етап. Сприймання літературного тексту – це поступово зворотній процес: сприймаючи твір, учень-читач відтворює   в своїй уяві процес його постання.   Тому читання, сприйняття твору завжди процес творчий, це конкретно-чуттєвий, естетичний, емоційний, суб’єктивний процес осягнення твору читачем. І головна функція учителя під час вивчення твору не спалахнути оті перші відчуття, думки щодо прочитаного, ні в якому разі не критикувати думку учня, навіть, якщо воно не збігається з думками більшості. Навпаки, педагог має заохочувати до нестандартного мислення, творчого польоту думки, допомагати ненав’язливими, обережними питаннями самому учневі дійти до правильного, свідомого висновку. І лише такий висновок залишиться в пам’яті і відіб’ється у свідомості, моральності учня.

          Слід сказати, що бувають проблеми у такій схемі роботи над текстом. За певний час роботи я уже можу виділити ті, на які найбільше звертаю увагу.   Характер впливу художнього твору на читача залежить від індивідуальних психологічних особливостей реципієнтів, епохи, національної культури, крізь призму якої здійснюється художнє сприйняття.   Майже в кожному літературному творі є “проблемні місця”, про які учні задають “провокаційні запитання”. Вчитель, готуючись до уроку повинен спрогнозувати такі питання, бути готовим до відповіді, а вже якщо не сподівався говорити на якусь тему, повернути учнів у позитивне вирішення питання, налаштувати дітей на краще.

           Твір багатогранний у своєму впливі на аудиторію. Завдання інтерпретації традиційно бачиться в тому, щоб забезпечити постійний вплив твору згідно його абсолютної художньої цінності, незалежно від мінливості історичної ситуації і від історичної мінливості самого твору, його живої взаємодії з культурно історичним досвідом читачів різних епох. У сучасних Ромео інші погляди на дівчат, а деякі панянки не вбачають прекрасного у квітах , принесених юнаком, не розуміють віршів, написаних на їх честь. Сучасні естетичні дослідження показують, що “деформація” смислу і цінності твору від епохи до епохи – процес об’єктивний. Художній текст – замкнена структура, яка володіє   естетично цінною внутрішньою організацією, здатною до взаємодії з історично даним і змінним під впливом розвитку суспільства контекстом. Саме тому перед опрацюванням твору з учнями переглядаю його контекст під кутом сучасного сприйняття, звертаю більше уваги на те, як подати учням прекрасне, естетичне, як це донести і досягати розуміння від них, що це дивовижно, чудово. Ненав’язливо, по – сучасному толерантно довожу до дітей оті відомі прописні істини. А кожен наш учень, по – своєму сприймає текст, події, що в ньому описані і виносить для себе потрібну життєву інформацію, а можливо, навіть вчиться жити за прикладами літературних героїв.

 

 

Схематично сприйняття тексту можна зобразити у вигляді піраміди або сонячного проміння, який розширюється, збільшує коло своєї функції і в кожному місці воно сприймається по-різному.

Я розумію, що кожен учень сприймає твір по-своєму, в силу свого світобачення, життєвого досвіду, вражень, навіть темпераменту і уявлень. Тому в нашій співпраці з учнями більше творчих завдань, “мозкових штурмів”, “мікрофонів”, самостійних виступів дітей. Я прагну до того, щоб кожен мав можливість висловитися, послухати думку іншого, потім зробити об’єктивний висновок, а головне показати учням, що учитель не виключення. Мушу зізнатися, що є такі моменти на уроці, коли я теж змінюю свою думку і мені не соромно признатися в цьому учням, бо я теж навчаюсь і іноді у них.

        Таким чином у дітей з’являється розуміння, що кожен з нас – особистість, що має право на повагу і власні думки. Після опрацювання кожного тексту в мене з’являються учні, які по-іншому дивляться на світ.  На уроках вивчення роману Мігеля Сервантеса “Дон Кіхот” неодноразово піднімалося питання про гуманність і милосердя, про мрії і віру. Намагаюся кожен текст “проектувати” на сучасність, на життя учнів їх свідомість.   Я впевнена: більшість моїх учнів стануть справжніми, повноцінними, гідними людьми, очікуваним поколінням українців. Саме в такій роботі я вбачаю можливість подолання моральної кризи в суспільстві.

СУЧАСНI  ПIДХОДИ ДО ОРГАНIЗАЦIЇ УРОКУ ЗАРУБIЖНОЇ ЛIТЕРАТУРИ

         Не можна не погодитися, що головна задача вчителя на уроці літератури – підвести учнів до розуміння художнього твору. Звичайно, найкращий спосіб це зробити – використати традиційний евристичний метод – бесіду з класом. Учитель розробляє систему запитань, які забезпечують логічний розгляд проблематики твору, його ідейно-художніх особливостей. На такому уроці, як правило, найкраще розвиваються літературно-аналітичні здібності школярів, які крок за кроком під керівництвом учителя відкривають для себе ті глибини твору, які при самостійному читанні залишилися не осягнутими. На уроках аналізу художнього твору     завжди панують емоційна та інтелектуальна піднесеність, радість відкриття нового. І це прекрасно!

Проте до інновацій не можна ставитися, як до таких, що перешкоджають  спілкуванню дітей із книгою. Багато сучасних методів (наприклад, «Щоденник подвійних записів», «Драматичні ролі») допомагають дітям осягнути твір. Крім того, урок не може складатися лише з роботи над текстом твору, є етап актуалізації, мотивації, осмислення нових знань (ми традиційно називаємо його підсумком уроку; в технології розвитку критичного мислення він називається «консолідацією знань» і йому відводиться значне місце на уроці). Саме на етапі  консолідації знань важливо дати можливість школярам висловити свою точку зору з приводу опрацьованого тексту художнього твору, почути думки інших. Тож можна використати інтерактивні методи: і «Павутинку дискусії», і «Дебати», і, до речі, сенкан  як один із прийомів, який допомагає учневі чітко сформулювати свою думку про твір. Крім того є уроки біографічні, оглядові, узагальнення знань, вивчення теоретичних тем, уроки розвитку мовлення. На них використання інноваційних методів, у тому числі і методів інтерактивного навчання, і доречно, і ефективно.

              Кожному методу своє місце на уроці! Єдине, чого не слід  робити категорично – це підміняти серйозну роботу з текстом калейдоскопом видів робіт, методів, прийомів, які в надто концентрованому та хаотичному вигляді не лише не допомагають в осягненні смислу твору чи його художніх особливостей, а й відволікають увагу учнів від спілкування з книгою.

IНТЕРАКТИВНI ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ   НА УРОКАХ ЗАРУБIЖНОЇ ЛIТЕРАТУРИ

        Один із аспектів моєї методики викладання курсу зарубіжної літератури для активізації діяльності учнів під час уроку - використання інтерактивних форм роботи, які, на мою думку, сприяють максимальному залученню досвіду учнів, їхнього мислення, мотивації на досягнення успіху і самореалізації. Упровадження інтерактивних технологій дали певні результати: в учнів збільшився інтерес до предмета, зросла активність, зацікавленість у діалогово-пошуковій діяльності.

        Перевага інтерактивного навчання саме в тому, що воно передбачає залучення до процесу пізнання практично всіх учнів, передбачає їхню постійну активну співпрацю за умов, коли учень робить свій особливий індивідуальний внесок, коли триває жвавий обмін думками, ідеями, знаннями, способами діяльності.

          Успішне опанування учнями знань багато в чому залежить від умілого використання прийомів, які забезпечують пізнавальну активність учнів. Ефективність начального процесу залежить і від самого учня, від бажання кожного працювати, активності на уроці. Учень має стати активним учасником процесу пізнання та формувати власні знання – така вимога часу.

        У кожного вчителя є в особистій "скарбничці" методи і прийоми, які він збирає протягом тривалого часу.

Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює, говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це.

       Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Учитель і учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант. Результатів навчання можна досягти взаємними зусиллями учасників процесу навчання.

              "Інтерактивні технології - не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.  При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ РОБОТИ НА УРОКАХ ЗАРУБIЖНОЇ ЛIТЕРАТУРИ

•  «Літературна розминка»

• «Лови помилку»
• «Мандрівка»
• «Мозкова атака»
• «Гронування»
• «Порушена послідовність»
• «Мікрофон»
• «Дерево рішень»
• «Займи позицію»
• «Ланцюжок»
• «Психологічний портрет»
• « Сенкан»
• «Мікрофон»
• «Коло Вена»
• «Незакінчене речення»
• «Прес»

 

     

    Робота в парах  дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

      

 

                                                                      

  

 

 

 

    Сенкан – це вірш, який складається з п'яти рядків. Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

 

Любов

Божественна, мудра

Пожертвувати, ощасливити, відчути

У закоханих серце одне

 Це дар                                                                

 

         Гронування є методом навчання, який спонукає учнів мислити вільно та відкрито стосовно певної теми, може бути використано як на етапі актуалізації,  так і на стадії усвідомлення.

             .

            

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стратегія «Кола Вена» допомагає учням скласти порівняльну характеристику героїв. У першому колі записуються риси характеру одного героя, у другому – іншого, а в перетині – те, що їх об’єднує.

 

 

        

 

 ‘‘Займи позицію ‘‘

Дайте оцінку вчинку Бермана:

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метод "Забрати зайве"
     Із пропонованих відомостей забрати зайве.
1. Жюль Верн мріяв про море, і свою майбутню професію пов'язав з морськими мандрівками та літературною діяльністю.
2. У дитинстві хлопчик мріяв стати юристом і навчався в юридичному ліцеї.
3. Щоб не загубитись у науковому матеріалі, Жюль Верн створив власну картотеку, яка налічувала 20 тисяч зошитів і касет з відеоматеріалами.
4. Роман "Діти капітана Гранта" був написаний автором на прохання французьких моряків і вчених-географів.
Метод «Мікрофон»

      Кожному дають можливість сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку. 
    (“Таємниця усмішки Мони Лізи полягає у…”)

Метод «Коло думок»

      Учні сидять у колі на стільцях, без столів, і висловлюються по бажанню.
   (“У чому ж полягає проблематика “Фауста”?”)

ПІДСУМКИ

Духовну моральну особистість не можна виховати без вчителя-наставника, тобто без людини, яка є поводирем для дітей та молоді у світ духовності. І головним завданням викладача є вихо­вання громадянина України, патріота своєї держави, який зможе успішно самореалізуватися в соціумі як грома­дянин, сім'янин, професіонал, носій культури.

Час об'єктивно потребує зміни ролі та місця вчителя в навчально-виховному процесі. Авторитарну педагогіку треба залишити в минулому, а спів відносини будувати на партнерстві.

Я вважаю, що процес навчання не автоматичне вкладання певного матеріалу в голову учня. Потрібна його напружена розумова робота, активна участь в цьому процесі, чого можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання, використання ІКТ, кейс методик та інших сучасних форм та методів навчання

   Урок приносить задоволення - налагоджена співпраця вчителя і учнів. Підготовка до таких занять забирає багато сил і часу , але методична творчість учителя літератури - це потреба сучасної української освіти.    

           Інтерактивне навчання надзвичайно ефективне. Про це свідчать дані американських учених: під час лекції учень засвоює всього 5 % матеріалу, під час читання - 10 %, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20 %, під час демонстрації - 30 %, під час дискусії - 50 %, під час практики - 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90 %.

 Конфуцій наголошував:

Те, що я чую, я забуваю,
Те, що я бачу, я пам’ятаю,
Те, що я роблю, я розумію.

Дещо змінивши слова видатного китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю –я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, стаю майстром.                                

Отже, варто відмітити, що на уроках літератури варто використовувати інтерактивні технології, що дадуть максимальний навчальний результат. Критерієм доцільності застосування інтерактивних технологій є їхня ефективність: вони дозволяють за менший термін навчання засвоїти більше інформації, сприяють прискореному оволодінню програмовим матеріалом  .

 

ДОДАТОК

Орієнтовний конспект уроку за технологією інтерактивного навчання

Тема. Ернст Теодор Амадей Гофман – багатогранний митець-романтик

Мета: сприяти створенню в уяві учнів образу талановитого багатогранного суперечливого митця-романтика; розвивати навички спілкування, вміння синтезувати в єдину картину розрізнені біографічні факти, рефлексувати; виховувати зацікавленість учнів творчим спадком видатного німецького письменника.

Обладнання: картки з невеликими фрагментами з біографії Гофмана, три портретних зображення письменника, декілька ілюстрацій до твору

І. Мотивація

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Розгляньте ілюстрації до казки Е.Т.А.Гофмана «Крихітка Цахес».

Яким вам уявляється художній світ письменника-романтика? Розкажіть про своє враження від споглядання цих ілюстрацій. Чи приваблює вас цей химерний світ творчої уяви видатного письменника?

Коротка розповідь учителя

Для більшості з нас найповнішим і найяскравішим втіленням поняття німецька романтична проза є Ернст Теодор Амадей Гофман. Його ім'я першим спадає на думку, коли йдеться про романтичного героя, романтичний конфлікт, романтичну іронію тощо. Час визначив кожному своє місце. 

Гофману судилося стати не просто знаковою фігурою романтизму в національній літературі, а й сфокусувати у своїй творчості всі найхарактерніші його риси, головні образи і теми, центральні ідеї. Цей митець настільки багато значить для літератури, що про нього жодні пафосні слова не звучать фальшиво.

ІІ. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів

Сьогодні ви самостійно ознайомитесь із короткою біографією Е.Т.А.Гофмана.

Очікування (записані на дошці)

Після уроку ви зможете:

• розповідати про окремі факти із життя Гофмана;
• розмірковувати про багатогранну суперечливу особистість митця;
• висловлювати свою думку щодо особливостей художнього світу письменника.

ІІІ. Надання необхідної інформації. Ознайомлення з роздатковим матеріалом

Кожен учень отримує картку з маленьким фрагментом з біографії Гофмана та знайомиться з  текстом.

Картки з фрагментами біографічної розповіді про Е.Т.А. Гофмана 

1. Ернест-Теодор-Амадей Гофман народився 1776 року в Кенігсберзі. Батьки його розлучилися, коли  Ернесту було 3 роки. Гофман навчався у школі добре. Дуже рано виявилися його незвичайні здібності до музики й малювання. За сімейною традицією, він вивчав юридичне право в Кенігсберзькому університеті, хоча до тієї науки особливої любові не мав.

2. Життя Гофмана ділиться надвоє: Гофман-чиновних і Гофман-митець. Він у своєму житті захоплювався різними видами мистецтв. Був капельмейстером (диригентом) і театральним режисером, автором опер та інших музичних творів, оформлював театральні вистави і малював карикатури .

3. Гофман був закоханий у музику. Найяскравіше розкрив природу музики, за Гофманом, у своїх творах Моцарт. Невипадково письменник змінив своє третє ім’я Вільгельм на ім’я улюбленого композитора Амадея Моцарта – Амадей.  Якби Гофман не став письменником, він залишив би  значний слід в історії романтичної музичної естетики.

4. Біографи розповідають, що коли Гофман служив у Варшаві, він весь вільний час проводив у палаці Мнішек, де завдяки йому було облаштовано концертний зал. Гофману належать  симфонії, опери (“Аврора”, “Ундіна”). Остання була поставлена  в Берлінському оперному театрі та витримала понад 20 вистав. Він відомий і як диригент творів Гайдна, Глюка, Моцарта.

5. Гофман як особистість є реальним виявом мрії романтиків про художника універсального обдарування: письменник, поет, композитор, живописець, графік, музикальний драматург, критик, оперний і симфонічний диригент, режисер, співак, театральний декоратор і художник.

6. З 1814 року Гофман живе в Берліні. Його головною пристрастю стає література. Все, що він написав і що його уславило, він створив у останні 8 років свого життя. Він був надзвичайно вразливим. Кажуть, він боявся виходити вночі на вулицю, боючись зустрітися з образами своєї фантазії, котрі, на його думку, могли матеріалізуватися. Є свідчення, що, пишучи, він так боявся того, що зображав, що просив дружину сидіти з ним поруч.

7. Несумісні крайнощі нуртували в ньому, як у котлі. Його дивацтва насторожували. Сучасники завжди з побоюванням ставилися до не таких, як усі. Всюди він викликав непорозуміння,  плітки, кривотлумачення. У ньому була якась зовнішня різкість: різкі рухи, гострі, високо підняті плечі, неслухняне волосся.  Він говорив, як строчив із кулемета і так само швидко замовкав. Він дивував.

9. Увагу широкої громадскості  привернула уже перша його збірка новел і повістей “Фантазії в дусі Калло”. В ній наступні твори: “Золотий горнець”, “Еліксир диявола”, “Життєва філософія кота Мурра”, “Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер”

 У 1816 році Гофман написав казку для дітей “Лускунчик та мишачий король”. Цей поетичний твір надихнув  композитора П.Чайковського на створення балету  “Лускунчик”. У 1819 році  була написана казка “Крихітка Цахес…”

11. “Кутове вікно” – таку назву має його останнє оповідання, можливо, найкраще з написаних ним. Смерть уже дихала на Гофмана своїм пекельним диханням: розбитий паралічем, він цілі дні нерухомо сидів у кріслі біля вікна. Звідси він побачив, як під час гігантської пожежі згорів театр, де була поставлена його романтична опера “Ундина”. В полум’ї гинули декорації, костюми, реквізит і партитура “Ундини”.

12. Крізь усю творчість Гофмана проходять два потоки фантастики. З одного боку, радісна, барвиста фантастика, що завжди давала насолоду дітям та дорослим. З іншого боку, – фантастика кошмарів і страхіть, всіляких видів божевілля як художнього втілення "нічного боку" душі й суспільного життя людей, якими володіють темні, страшні сили .

ІV. Інтерактивна вправа «Броунівський рух»

Інструктування учнів

Кожен з вас отримав фрагмент з біографічної розповіді про Гофмана. У вас є 7 хвилин, щоб декілька разів прочитати свій текст та запам’ятати. Потім за моєю командою ви почнете ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Одночасно ви можете спілкуватися лише з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня.

 Презентація результатів виконання вправи. Систематизація загальної картини теми.

Робота в парах

Завдання. Скласти тези зв'язної розповіді про Гофмана. Підготувати розповідь.

Розповідь про митця з продовженням (одна пара починає, інша продовжує).  

V. Рефлексія результатів

Колективне обговорення

1. 24 січня 1776 року з'явився на світ хлопчина з  характерним для німців потрійним іменем Ернст Теодор Вільгельм. Чому протягом життя змінилося третє ім'я Гофмана?
2. В епітафії на могилі Гофмана можна прочитати: «...він був однаково вправний як юрист….» Продовжіть можливий перелік. (…як поет,  як музикант, як художник).
3. Розгляньте автопортрет Гофмана та зробіть за ним припущення, яким себе бачив і відчував митець-романтик?
4. Гофмана неоднаково оцінювали різні письменники.  Вальтер Скотт, наприклад, рішуче  відкидав Гофманову творчість. Мовляв, то не мистецтво, а хвороба: навіщо навколо нього влаштовувати дискусії, треба викликати лікаря, хай лікує його як божевільного. Чи бажає хтось сказати слово на захист Ернеста Теодора Амадея Гофмана?
5. Поясніть, чому так різняться ці два зображення письменника. Яке зображення більше відповідає вашому уявленню про Гофмана?

• Чи виникли у вас труднощі із складанням з різних фактів загальної картини  життя Гофмана?
• На які запитання про митця вам було просто давати відповіді?
• Які запитання виявилися складними? Чому? Висловіть свої враження від уроку.

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1.          Андрєєва О. В. Використання інформаційно-комунікативних технологій на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школі. — 2008. — № 6. — С. 12-25.
2.          Байков В. Интернет: поиск информации, продвижение сайтов. - Спб.: БХВ, 2000. - 288с.
3.          Беженар Г. Нові інформаційні технології у навчальному процесі сучасної школи / І. Беженар, О. Волинко // Директор школи. − 2005. − № 37 (373). – С. 13–15.
4.          Богдан Л. Впровадження мультимедійних технологій у навчання: крок у майбутнє – це наше теперішнє / Л. Богдан // Зарубіжна література. – 2005.– № 21–24 (421–424). − С. 60–62.
5.          Громовий В. Як навчати дітей, які сидять спиною до вчителя // Завуч. – 2011. – №25. – С. 20-22.
6.          Дячок С. Комп ’ ютерні технології осучаснюють урок літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 11-12. – С. 22.
7.          Жарковська Т. Інтеграція медіаосвіти з предметами гуманітарного циклу / Т. Жаровська // Завуч. – 2002. − № 16 (130). – С. 6–7.
8.          Жук Ю. Дослідження впливу інформаційних і комунікаційних технологій на формування особистісних якостей учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Ю. Жук // Вересень. – 2003. − № 1 (23). – С. 18–21.
9.          Зязюн І. Освітній простір культури в умовах сучасних інформаційних технологій / І. Зязюн // Рідна школа. – 2006. − № 5. – С. 3–7.
10.     Ісаєва О. Комп ’ ютер на уроці літератури як методична проблема // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 5. – С. 2-5.
11.     Обухова Н. Сучасні інформаційні технології // Відкритий урок. – 2011. – №2. – С. 22-23.
12.     Таранік-Ткачук К. Інтернет як образ сучасного віртуально-мобільного світу// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 4. – С. 61-63.
13.     Химера Н. Упровадження мультимедійних технологій на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література. – 2010. – № 3-4. – С. 3-5.
14.     Блог учителя зарубіжної літератури Сич Лесі Михайлівни.
15.     Особиста сторiнка Хроменко Ірини Анатоліївни
16.     Соціальна мережа «Фейсбук» - група «Методичні родзинки вчителів зарубіжної літератури».

Інтернет ресурси

1.  http://zl.kiev.ua/forum/thread19.html

2.  http://osvita.ua/

3.  http://knowledge.allbest.ru/

4.  http://teacherjournal.com.ua/