Методична розробка "Історія походження нот"

Комунальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості № 4

Харківської міської ради»

«Історія походження нот» -

методична розробка

                                                             Автор-упорядник: А.Є.Гімро,

керівник гуртка «Музична мозаїка»

м. Харків, 2021

Історія походження нот

Музика звучала, коли люди ще не знали нот. Хтось співав мелодію, інші люди намагалися повторити її. Багато мелодій було загублено. Люди не завжди точно могли відтворити вподобаний мотив. Спочатку для запису музики були придумані невми (Не́вми — знаки музичної нотації, що використовувався у Середньовічній Європі для запису церковної музики) і тільки потім ноти.

Давним-давно в Італії, у місті Тоскані Ареццо жив музикант - монах по імені Гвідо.

Він дуже добре співав і викладав музику. В Ареццо був монастир, де Гвідо займався з хором хлопчиків і навчав їх церковного співу.

Заняття проходили щодня і починалися з розспівування. Розспівуванням служив  «гімн святому Івану». Тепер його можна назвати найважливішою піснею в історії музики, бо саме цей гімн поклав початок нотам. А діло було так…

Кожну наступну сходинку гімну хлопчики повинні були співати трохи вище попередньої. Хлопчики забували текст, іноді фальшивили, і Гвідо сам проспівував перший склад кожного рядка на потрібній висоті.

Гвідо д'Ареццо

Рік народження: 0992

Вік: 58 років

 Рік смерті: 1050

Громадянство: Італія

Для того,щоб допомогти своїм учням, запам’ятовувати мелодію і прискорити процес навчання, Гвідо вирішив записати висоту звуків на папері, давши кожному звуку назву, щоб хлопчики могли читати музику з аркуша.

Він розмістив перші склади кожного рядка першого куплета гімна на чотирьох лінієчках, у вигляді квадратних значків. Чотири лінійки використовувались, як сходинки, а на них, як на драбниці, розташовувалися квадратні значки-ноти, кожна з яких відповідала звуку.

Спочатку, Гвідо використав червоні, чорні і жовті лінієчки для розміщення нот. Він створив для дітейзрозумілий і наочний музичний алфавіт.

Він придумав систему сольмизации на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя.

Ut queant laxis

Resonare fibris,                                                           (голосами своїми)

Mira gestorum                                                             (могли оспівувати)

Famuli tuorum,                                                            (дивні діяння твої)

Solve pollute                                                                 (очисти гріх)

Labii reatum,                                                               (з наших зганьблених вуст)

Sancte Ioannes.

Праворуч слова гімну-молитви про те, щоб Святий Іоанн ( покровитель співу) допоміг звучати голосам півчих, які будуть вихваляти Господа, без хрипоти.

Дослівний переклад: «Щоб могли співати на розслаблених струнах твої дивні діяння, дозволь гріх нечистих уст, Святій Жанні».

Найцікавіше те, що мелодія кожного рядка була на один щабель вище попередньої. З легкої руки Гвідо д'Ареццо початкові склади кожного рядка і стали назвами нот: ут, ре, мі, фа, соль, ля.

Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук, їх зручно співати. Склад ut - закритий і проспівати його як усі неможливо. Тому назва першої ноти октави, ut, в шістнадцятому столітті замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus - Господь).

Сучасна інтерпретація назв нот виглядає так:

• Do - Dominus - Господь;

• Re - rerum – матерія;

• Mi - miraculum – диво;

• Fa - familias рlanetarium - сім'я планеттобто сонячна система;

• Sol - solis - Сонце;                                                

• La - lactea via - Чумацький шлях;                    

• Si - siderae - небеса.

Пізніше лінієчки перестали малювати кольоровими, всі вони стали чорними, а ноти з квадратних перетворилися на круглі. Швидше за все, коли почали писати ноти вручну швидше і зручніше було намалювати кружечки, ніж квадратики.

Назви нот збереглися до наших днів.

Гвідо зробив революційний переворот в музиці:

- він придумав ноти;

- винайшов сучасну систему запису нот і створив сольфеджио;

- придумав методику викладання музики для своїх учнів по руці. Термін «Гвідонова рука» використовується до сих пір.

Детальнішепро цю методику: кожна фаланга пальців відповідала звуку певної висоти,тому працюючи з хором, Гвідо міг по своїй руці показувати учням, який звук співати.

Майже як Гвідо 1000 років тому, професор Вільям Март показував техніку викладання висоти звуків по руці.

За допомогою нововведень Гвідо, співоча підготовка ченців скоротилася з десяти років до двох.

Люди змогли читати мелодію з листа.

Єдиним недоліком залишалася неможливість передати ритм мелодії і тривалість звуків.

Майже через п’ятсот років як Гвідо придумав ноти, ноту Ут замінили на ноту До, тому що її легше проспівувати, вона більш благозвучна.

Вчені вважають, що нота До з’явилася від слова «Dominis» - Господь, а інша версія каже що do – «даю» в перекладі з латині, а деякі вважають, що ноту До ввів музикант Дж.Доні, взявши перші літери свого прізвища (близько 1540 року)

А ще додали ноту Сі (Si або Ti).Вважається, що нота Сі отримала свою назву від ініціалів Святого Іоанна (Sancte Ioanes) Х Вольрантом у 1574 році.

Потім до чотирьох лінієчок, придуманих Гвідо, додали п’яту і перестали їх малювати кольоровими. Додали ключі. І така система нот – нотація - дійшла і до наших днів.

Меморіальна дошка в Ареццо на вулиці Рікасоллі на будинку, в якому народився Гвідо, показує усім ще квадратні ноти.

Нотний запис сьогодення:

Нота є основним елементом нотного запису. Ноти розташовується на нотному стані (нотоносці) і вказують на висоту та відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). В залежності від тривалості нота має вигляд незатушованого (ціла, половинна), або затушованого (четвертна, восьма і т. д.) овалу. Тривалості, менші за четвертну, позначаються хвостиками (прапорця́ми) або в'язками (ребрами), які додають до штилів — вертикальних рисок, що позначають звуки, за тривалістю коротші від цілої. Подовження звучання ноти на половину її тривалості позначається крапкою. Перерви в звучанні позначаються паузами, еквівалентними тривалостям нот. Звуковисотне положення записаних звуків фіксують за допомогою ключів, а його зміни — знаками альтерації, що діють у межах всього твору або стосуються однієї ноти. Кількість ритмічних долей у такті (розмір) позначають цифрами, а тактові риски відокремлюють один такт від іншого.

  У сучасній практиці прийняті такі назви нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.

Запис нот може бути одноштильним або двоштильним. У двоштильному записі нотуються паралельно два голоси: один — нотами із штилями вниз, другий — штилями вгору. Тривалість нот у паралельних записах може бути різною, однак слід дотримуватись ранжиру, наприклад, над однією половинною нотою записуються четверта і ще дві восьмі, які разом мають ту саму тривалість. Проміжки по горизонталі між нотами обираються пропорційно їхній тривалості. Іноді буває і триштильний запис: штилі двох голосів обернені в один, а третього — в іший бік.

Інша розповсюджена система позначення нот — система буквенних позначень: ноти від до до сі позначаються буквами латинського алфавіту С, D, E, F, G, A, H (читається «ха»). Нота сі-бемоль позначається буквою B. Підвищення ступеня на півтон позначається додаванням до буквеного позначення складу is (напр. fis — фа-дієз), а пониження — додаванням складу es (des —ре-бемоль), крім B (сі-бемоль), as (ля-бемоль), es (мі-бемоль).

Існує також американська система, яка відрізняється від класичної позначенням ноти сі літерою B, тоді як літера H не використовується.

Ноты гаммы составляют,
Если выстроятся в ряд.
Ноты чувства выражают,
Если в музыке звучат.
И, как буквы в предложеньи,
Ноты — музыки прочтенье.

А всего-то их — семь штук.
И у каждой — сольный звук.
Только сколько комбинаций,
Музыкальных вариаций
Память нотная хранит!
                                                                                         Нет числа для всех мелодий,
                                                        Что из этих нот выходит,
                                                              В музыкальный мир манит.
Ноты у меня спроси —
До, ре, ми, фа, соль, ля, си.

Загорученко Е.

Нотки прыгают по стану,

Сочиняют песенку,

Льётся звук фортепианный,

Очень-очень весело!

В клетку, модный знак Диез,

Между нотками пролез,

Посмотреть на Си-бемольку,

Как танцует нота польку!

Звучит песенка на стане,

Пляшут нотки, не устали,

«Ля-Фа-Соль, Ля-Фа-Соль,

Ключ скрипичный — наш король!

Без Бемольки и Диеза

Не сыграть нам полонеза!»

Алейникова Л.                                                       

ДО — Дом убирает и охраняет,
РЕ — на Речке весь день пропадает,
МИ — Миндаль в саду собирает,
ФА — Фасолью Фасад украшает,
СОЛЬ — СОЛЬю с хлебом знакомых встречает,
ЛЯ — гуЛЯет всегда на поЛЯне,
СИ — Сидит целый день на диване,
ДО — в Домике весело нотам живётся —
Видно не зря он ОКТАВОЙ зовётся.