Методична розробка лекції на тему: "Українські землі на початку ХХ століття"

Бориславський  медичний  коледж

Циклова комісія  соціально-економічних   дисциплін

Методична розробка заняття

З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Україна на початку ХХ століття

Економічне становище українських земель у складі Російської імперії

Підготувала

Блонар М.В.

Борислав, 2019

Тема: Економічне становище українських земель у складі Російської імперії

Мета: охарактеризувати економічний розвиток Наддніпрянської України на початку ХХ ст. у складі Російської імперії; визначити, яке місце посідала економіка України в загальноімперській економіці; розвивати в студентів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, аналізувати матеріал, робити висновки та узагальнення, висловлювати свою точку зору; сприяти патріотичному вихованню студентів.

Основні поняття: «економічна криза», «концентрація виробництва», «монополія», «акціонерне товариство», «синдикат».

Обладнання: документи, ілюстрації, схеми, таблиці, мультимедійний проектор для роботи з ілюстраціями.

Тип лекції: тематична лекція

Цілі лекції

Навчальні

Після цієї лекції студенти зможуть:

• визначати хронологічну послідовність явищ економічного життя;

• показувати на карті території українських земель, визначати їх господарську спеціалізацію;

• на основі аналізу різних джерел інформації описувати прояви індустріалізації та модернізації суспільного життя на початку ХХ ст.;

• характеризувати прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України та порівнювати їх з аналогічними процесами загальноєвропейськими й світовими.

Виховні

сприяти патріотичному вихованню студентів, виховати національну самосвідомість, морально-етнічні цінності, гуманізм, національну гідність .

План

1. Економічна криза 1900–1903 рр.

2. Основні ознаки розвитку української промисловості

3. Розвиток сільського господарства

Робота з картою «Європа на початку ХХ ст.».

Студенти знаходять на карті українські землі і пригадують, до складу яких держав вони входили на початку ХХ ст., коли і за яких обставин вони опинилися у складі Росії та Австро-Угорщини. Цю карту можна використовувати і на наступних уроках.

Бесіда за питаннями

1. Пригадайте особливості економічного розвитку українських земель у складі Росії в другій половині ХІХ ст.

2. Які наслідки для розвитку економіки мало скасування кріпацтва?

3. Яку економічну політику проводив Російський уряд щодо українських земель?

4. Які факти свідчать про те, що промисловість України розвивалася в одному напрямі?

5. Які феодальні пережитки зберігалися в сільському господарстві України після скасування кріпацтва? Які нові ознаки з’явилися в сільському господарстві?

      Порубіжжя ХІХ–ХХ ст. характеризувалося в Україні завершенням промислового перевороту і переходом до індустріальної модернізації, суть якої полягала у розбудові великої машинної індустрії, якісній зміні структури господарства (промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою), появі нових галузей промисловості. Ці широкомасштабні, кардинальні зміни відбувалися за надзвичайно складних умов, адже Російська імперія, як і більшість країн світу, у 1900–1903 рр. пережила економічну кризу. 1904–1908 рр. були позначені депресією, і лише в 1909–1913 рр. почалося промислове піднесення. Українська промисловість формувалася як частина загальноімперського економічного комплексу. Проте через низку обставин (вигідне географічне розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила тощо) вона мала свої особливості, які суттєво вплинули на структуру та розвиток промислового потенціалу краю.

1. Економічна криза 1900–1903 рр.

Як уже зазначалося, на початку ХХ ст. господарство України пережило економічну кризу.

Це була світова економічна криза, яка охопила країни Європи наприкінці ХІХ ст., але в Україні вона найбільш гостро виявилась у 1900–1903 роках. Економічна криза стала своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону. Загостривши конкуренцію та посиливши поляризацію підприємств, вона змусила буржуазію максимально сконцентрувати та об’єднати зусилля.

Робота з схемою

Працюючи з даною схемою, студенти повинні вчитися встановлювати причинно-наслідкові зв’язки й визначити передумови, які призводять до концентрації виробництва й утворення монополій.

Завдання

1. Як ви вважаєте, чому масштаби економічної кризи в Україні була глибшими, ніж у Росії? Відповідь обґрунтуйте.

2. Поясніть, чим був викликаний процес концентрації виробництва і до чого він призвів.

2. Основні ознаки розвитку української промисловості

Робота з джерелами інформації в малих групах

Студенти опрацьовують ряд історичних джерел, які характеризують розвиток промисловості в Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст. Шляхом поєднання розповіді вчителя та інформації з додаткових джерел учні характеризують основні ознаки розвитку української промисловості.

Повідомлення в газеті «Ранок Росії» (1907 р.)

«Ні для кого не було таємницею, що в залізоробній промисловості влада «Продамету» майже безмежна. Перефразувавши слова Людовіка ХIV, вона з гордістю може сказати: «Металургія — це я».

Поклавши в основу своєї діяльності ясно й виразно сформульований принцип, що не залізо існує для споживача, а споживач існує для заліза, «Продамет» з найперших кроків свого існування рішуче повів лінію в чітко зазначеному напрямку і продовжує благополучно вести її і в наш час».

Частка України в промисловому виробництві Російської імперії

Висогін про залежність від іноземного капіталу

«Трамвай і конка — найвигідніше й найприбутковіше комерційне підприємство. Ось чому іноземні капіталісти, як хижі ворони, зграями налітають на кожне місто, де тільки постає питання про прокладання конки чи трамвая… І начебто схоже на те, що прийшли чужоземці в Харків, завоювали його, обклали обивателів 50-копійковою даниною і щороку відвозять цю данину за свій кордон. Бельгійці радісно підраховуватимуть прибуток, а місто, як і колись, буде без бруківок, без світла, без благоустрою. Міська дума змушена буде збільшувати податки в той час, коли поруч під боком місто має такі золоті розсипи, як трамвайна справа… Проте на цих золотих розсипах господарюватиме не місто, а чужоземне бельгійське товариство».

Структура промислового виробництва в Україні (1912 р.)

Завдання

1. Охарактеризуйте основні ознаки розвитку промисловості Наддніпрянської України на початку ХХ ст.

2. Які галузі і чому переважали в структурі промислового виробництва України?

3. А які галузі виробництва не розвивалися і чому?

4. Які факти свідчать про те, що промисловість України розвивалася однобічно?

5. Яку роль відігравав іноземний капітал у розвитку промисловості в Україні?

6. Як поява монополій впливала на економічну ситуацію в країні?

Висновок. На початку ХХ ст. Україна за рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі.

П’ять найбільших південних металургійних заводів (Юзівський, Дніпровський, Олександрійський, Петровський, Донецько-Юр’євський) продукували майже 25 % загальноросійського чавуну.

Заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Бобринського виробляли 60 % загального обсягу цукру-рафінаду Російської імперії.

На великих підприємствах в Україні працювало понад 44 % усіх робітників. На початку сторіччя виростають могутні синдикати «Продвагон» (1901), «Продамет» (1902), «Трубопродаж» (1902), «Гвоздь» (1903). Це були досить потужні об’єднання. Наприклад, утворений 1904 р. синдикат «Продуголь», до якого входили 18 окремих акціонерних товариств, контролював 75 % видобутку кам’яного вугілля у Донецькому басейні. Проте, приносячи буржуазії надприбутки навіть за кризових умов, монополії водночас гальмували господарський розвиток, заважали технічному прогресу, звужували сферу регулюючої дії ринкових відносин.

Монополістичні об’єднання України були тісно пов’язані не тільки з російською буржуазією, а й з іноземним капіталом. Могутній синдикат «Продуголь» фактично цілком контролювався французькими інвесторами. Місцевий виробник витіснявся з ринку, а більша частина прибутків, одержаних за рахунок монопольних цін та державних військових замовлень, вивозилася за кордон.

Важливою особливістю промислового розвитку України був нерівномірний розвиток її регіонів. Якщо Південь України досить швидко перейшов на капіталістичні рейки і бурхливо розвивав промислове виробництво, то південно-західний регіон, в якому домінував дрібнобуржуазний уклад, орієнтувався переважно на аграрний сектор. Лівобережжя, де зберігалися залишки кріпацтва, помітно відставало від інших регіонів України. Поступово в українських землях склалася певна спеціалізація промислових районів. Донбас став центром вугільної промисловості, Нікопольський басейн — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної, правобережжя і певною мірою Лівобережжя — цукрової. Українські землі наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. стали одним з провідних промислових районів Російської імперії. Саме тут 1913 р. вироблялося 69 % загальноросійської продукції чавуну, 57 % сталі та 58 % прокату.

На Україну у цей час припадало 20 % усієї продукції машинобудування та металообробної промисловості Росії.

3. Розвиток сільського господарства

Робота зі схемою

Робота з джерелами інформації в малих групах

Джерело 1

Студентам надається фотографія сільськогосподарської техніки та видів діяльності селян.

Характеристика стану зерновиробництва

Н. Полонська-Василенко про поміщицькі та селянські господарства

«Управління латифундій здебільшого нагадувало адміністрацію великих капіталістичних підприємств з управителями та великим штатом службовців. У тих господарствах десятки тисяч найманих робітників працювали в цукроварнях, млинах, цегельнях, заводах для переробки сировини. У той час як латифундії зростали й перетворювалися на сільськогосподарські фабрики, дрібноземельні та середньоземельні поміщики зі значними труднощами вели свої господарства, не спроможні конкурувати з земельними магнатами, купувати сільськогосподарські машини, наймати потрібне число робітників.

У приватній власності деяких селян було по кілька сотень десятин. Такі селяни мали худобу, сільськогосподарські машини, млини, наймали робітників і характером своїх господарств мало відрізнялися від поміщицьких. Водночас десятки тисяч селян не мали ні землі, ні худоби і змушені були іти в найми до поміщиків, заможних селян, працювати в різних промислових підприємствах, на цукроварнях, в шахтах. Позбавлені можливості користуватися надільною землею за браком реманенту, вони здавали її в оренду заможним селянам».

Зі спогадів Павла Скоропадського

«Нам оголосили, що будуватимуть для нас селянську хату і що ми повинні допомагати робітникам у вільний від уроків час. До нас приставили дядька Явла. Він нас вчив, як з маленькими сокирами в руках обтісувати колоди, робити зарубки тощо. Через місяць хата була вже під солом’яним дахом; тут, у комірчині, знаходилось усе необхідне для селянського господарства. Потім нас повели в поле неподалік току і заявили, що це поле нам дідусь віддав і ми його повинні підготувати під пшеницю, засіяти, а восени, якщо хліб вродить, то дідусь урожай у нас купить. Той же Явло почав навчати нас орати і поганяти биків; через кілька днів і брат, і я вже подолали основні труднощі, навчилися вести плуг, щоб не було «огріхів», і дуже поважно покрикували на биків «цоб», «цобе».

Потім від руки засівали зоране нами поле. Надзвичайно переживали, піде дощ чи ні. Дощ пішов, і ми дуже раділи, коли з’явилися перші ряди. Уродив хліб. Ми молотили його ціпами, а потім урожай звезли волами до діда».

Завдання

1. Використовуючи дані історичні джерела, охарактеризуйте стан сільського господарства Наддніпрянської України на початку ХХ ст.?

2. Які види господарств існували в аграрному секторі Наддніпрянської України на початку ХХ ст.

3. Як ви гадаєте, чому в цей період занепадає багато поміщицьких господарств?

4. Чи використовувалася сільськогосподарська техніка? В яких саме господарствах і чому?

5. Чому на початку ХХ ст. тривала міграція українських селян? До яких регіонів емігрували селяни?

6. На основі спогадів Скоропадського опишіть, як селяни ставилися до процесу праці.

Висновок:

в аграрному секторі України на початку ХХ ст. налічувалося понад 32 тис. поміщицьких господарств. Частина з них, переважно великі земельні латифундії, перейшла на капіталістичні рейки, створивши ефективні, багатогалузеві господарства.

Органічно вписалися у нові умови господарювання маєтки Кочубея, Терещенка, Харитоненка та ін. Решта ж поміщиків, не пристосувавшись до буржуазних відносин, були змушена продавати свої землі. (Протягом 1877–1905 рр. дворяни Півдня України продали майже половину своїх володінь.) Перетворення землі на товар кардинально змінило життя не тільки дворянства, а й селянства.

У пореформений період інтенсивно розгорнувся процес його майнової диференціації. Характерною ознакою цього процесу було не просто розшарування, а катастрофічна поляризація: 1917 р. частка заможних господарств (понад 15 десятин) досягла 5,1 %, а відсоток безземельних та малоземельних селян в Україні сягнув 80,5 %.

Селяни продовжували сплачувати викупні платежі, численні податки та виконувати натуральні повинності. Тому соціальне становище українського селянства залишалося складним.

Узагальнення та систематизація знань

Заповнення таблиці

Робота з ілюстраціями

Студенти працюють з листівками* і відповідають на запитання.

Завдання

1. Кого зображено на листівках?

2. Який стереотип українця формують дані листівки? Чому?

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Література:

1. Турченко Ф. Новітня історія України. Частина перша. 1917-1939. 10 клас. К.: Генеза, 2002

2.  Кульчицький С., Шаповал Ю. Історія України (1914-1939): Підручник для 10-го класу. К.: Генеза, 2003.

3. Гупан Н. М., Пометун О. І. Новітня історія України: 1914-1939: 10 кл.: Навч. посіб. – К.: А.С.К., 2003.

4. Турченко Ф., Панченко П., Тимченко С. Новітня історія України. (1939- початок ХХІ ст.): Підручник для 11-го класу. К.: Генеза, 2006.

5. Кульчицький С., Шаповал Ю. Новітня історія України (1939-2001):Підручник для 11-го класу. К.: Генеза, 2005.

6. Гупан Н. М., Пометун О. І., Фрейман Г. О. Новітня історія України: Підручник для 11-го кл. – К.: А.С.К., 2007.

7. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 656 с. (Альма-матер).

8. Борисенко В. Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – 616 с.

9. Чайковський А.С., Шевченко В.Ф. Історія України: Посібник для старшокласників та абітурієнтів. – К.: А.С.К., 2000. – 304с.